Рудяків село Бориспільського р-ну Київськой обл

[Хворостенко]

Ніна Ігнатенко.JPG

ДОРОГІ РУДЯКІВЦІ! НАС ПОЄДНУЄ НАЙВАЖЛИВІШЕ - ЛЮБОВ ДО ВТРАЧЕНОЇ МАЛЕНЬКОЇ БАТЬКІВЩИНИ. ЩОДНЯ МИ ПРОХОДИМО СТЕЖКАМИ ДИТИНСТВА, АЛЕ, НА ЖАЛЬ, ЛИШЕ В СНАХ... ТРИМАЙМОСЯ РАЗОМ, АДЖЕ МИ ОДНА ВЕЛИКА РОДИНА, ДІЛІТЬСЯ МАТЕРІАЛАМИ ПРО СЕЛО, ЛЮДЕЙ... ВІДРОДИМО СВОЮ КОЛИСКУ ДОЛІ!!!

[Хворостенко]

Мартиролог жителів с. Рудяків – жертв Голодомору 1932-1933 років укладено згідно книги реєстрації
смертей за 1932-1933 роки у районному ЗАГСі.
Андрушко Іван Павлович
Андрушко Уляна Павлівна
Денисенко Михайло
Мусійович
Денисенко Мусій Корнійович
Денисенко Одарка Іванівна
Денисенко Павло Михайлович
Денисенко Павло Мусійович
Довгопостол Сергій
Лук’янович
Остренко Іван Климович
Остренко Клим Петрович

[Хворостенко]

Танком по… Дніпру?
Ігор Тихолаз
Те, що я побачив днями - випадок, що затьмарив мою свідомість своєю цинічністю та варварством. Такого не пригадали навіть інспектора з більшим досвідом роботи в київській рибоохороні, з якими я виїхав на рейдову перевірку в Бориспільський район.
На околиці села Старе, неподалік від риболовно-спортивної бази "Рудяки", на березі Дніпра ревів... артилерійський тягач, оснащений вже цивільною грейдерною лопатою заввишки близько півтора метра(!). Цей монстр зрізав, як ножем масло, величезні пласти прибережного піску і звалював його прямо у воду. Піщані пагорби, заввишки в 2-3 метри, протягом лічених годин набували форми плато, а хащі очерету, природного нерестовища риби, опинялись під тоннами ґрунту - навалений пісок вже дійшов до відкритої води.

пустка.jpg

Такий наступ танками на Дніпро, мабуть відбувався в останнє чи не при визволенні Києва від німецьких загарбників - у листопаді далекого 1943 року, рівно 65 років тому. А вже сюжет сучасного українського триллера - війна проти самих себе, самознищення, самоліквідація!

Поряд були ще не знесені пагорби заввишки більше 3-4 метрів: вони теж повинні були стати рівним майданчиком, за рахунок поглиблення і просування у водне дзеркало Канівського водосховища. Варварство. Я не знайшов інших слів.Як водиться в таких випадках, водій "цивільного танка" нічого не знав і не відав. Сам він мешканець Івано-Франківської області, "заробітчанин", якому просто наказали зробити певну роботу. Але навіть назви фірми і прізвища керівника, який оплачував роботи, він сказати не міг.
В душі залишається гіркий осад. Що ж ми за недолюдки, що ж ми робимо з природою, і самі з собою? Як же ми так швидко втрачаємо усе те, чого нас в дитинстві вчили батьки? Чи "Олега Петровича" - не вчили?
Фото "Української правди. Життя" та автора

[Хворостенко]

У Борисполі Тарас Григорович Шевченко бував декілька разів. Вперше - у 1843 році, потім у 1845 та 1846 роках. Його увагу тут приковували пам’ятки давнини - три церкви: Михайлівська, Різдва Богородиці і Борисо-Глібська. Вони гніздились у церкві містечка, у найдревнішій його частині. Церква Бориса і Гліба, приміром, збудована ще в 1117 році київським князем Володимиром Мономахом.
Четвертий приїзд і останній відбувся у 1859 році. Важкою була ця подорож. До поета-засланця місцеве начальство ставилось з недовірою, сипало доноси, підозрюючи у підбуренні міщан до бунту. Але і в ці нелегкі хвилини траплялися на його шляху люди, які йому симпатизували.
Після цієї поїздки в Україну поет знову повернувся до Петербурга. Він виношує свою давню мрію - придбати землю і збудувати хату над самісіньким Дніпром. Інженер-архітектор, уродженець України Федір Черненко допомагає поетові зробити проект хати. Збереглись відомості, що хату поет збирався збудувати саме на Бориспільщині, у мальовничому й затишному селі Рудяків на лівому березі Дніпра. У 1860 році у листах до родича Варфоломія Шевченка запитував про купівлю ґрунту, надіслав план хати і 1000 карбованців на купівлю ґрунту, просив подбати про дерево для хати. Ось уривок з листа: «Знай же тепер, що я і літо, і зиму не буду на Україні, а на ту весну, як Бог поможе, то прибуду, а ти до того дбай о клапті землі, тільки щоб над самісіньким Дніпром, та дбай так, щоб нам у купі оселитись. А там, як матимеш час, то подивися на оті Рудяки. Якщо подобаються тобі оті Рудяки, то заходжуйся будувати».
У листі від 29 червня того ж року знову запитує: «Чи був ти у Рудяках? Що ти там бачив? Напиши мені швиденько».
Йому мріям не судилося збутися. Наступної весни поет захворів і помер. Повернувся в Україну тільки після смерті.
Олександр
КОНИСЬКИЙ
ТАРАС ШЕВЧЕНКО-ГРУШІВСЬКИЙ
ХРОНІКА ЙОГО ЖИТТЯ
1991
...Не знати, з якої причини Варфоломей знов знехтовав і
Понятовського, і Змієвського, і знов рає нову землю, якої він і
сам не бачив: земля та була власність Трощинського, на лівому
боці Дніпра в Переяславському повіті біля села Рудяків:
«Коло села є ліс, луг, озера кругом лісом пообростали».
Якийсь Григорович розповідав Варфоломеєві, що «там такі
місця гарні, що трудно знайти такі і понад цілим Дніпром»
.
Чудне діло: Варфоломей добре відав, що Тарасові треба,
«щоб грунт був над самим Дніпром», щоб «Дніпро був біля порога»,
відав, що Тарас жадає,
Щоб хоч умерти на Дніпрі
Хоч на малесенькій горі, — а проте, нехтуючи землі Понятовського і Змієвського та
пропонуючи Рудяки і озера з лугами, ні слова не каже про
Дніпро. Через се Тарас у листі 1 лютого р. 1860 знов питає у
його: «Чи той грунт над самим Дніпром?
Б о к о л и н е н а д Д н і п р о м , т а к м е н і й о г о й з а к о п у н е т р е б а».
...
Минуло півтора місяця. Варфоломей «замовк, немов йому заціпило». «Чи ти вмер, чи тільки ще занедужав, чи, може, крий, Боже! запишався?» —
питається Тарас листом 23 березіля
. Знати, що справа з землею кортить йому, що длявість і
воловодіння хвилює його. «Чи ти зробив що з Понятовським
або з Трощинським? — питається він. —
Якщо ні, чи не зробиш чого з Змієвським? От би добре було! А ду бового, кленового,
липового і ясенового лісу чи придбав?»
Через день, 25 березіля, прийшла Варфоломеєва відповідь і
лист Трощинського. Знати, що останній за землю хотів 1500 карб., а Варфоломей писав, що як врахували той ліс, що треба на хату по Тарасовому плану, так вийшло його на 1100 карб., а ще ж то треба і комору, і повітку. І от з сієї причини
Варфоломей подає іншу раду: «У Трощинського, — каже він , —
єсть хороший дім у Ржищеві , за містечком, над Дніпром,
на дуже, дуже хорошому місці: він купив його за 2500 карб., а
продає за 1500. Є при домі великий город, вітряк і інше».
Варфоломей радить купити сей дім, «а як не сподобається, так
у Трощинського є інший грунт над самим Дніпром в лісі, тільки на лівому березі і не так далеко видно, як з правого берега».