РОЖИЩЕ, місто, Рожищенський р-н, Волинська обл, Україна
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
РОЖИЩЕ, місто, Рожищенський р-н, Волинська обл, Україна
РОЖИЩЕ – місто Волинської області, райцентр. Розташов. на берегах р. Стир (прит. Прип'яті, бас. Дніпра). Залізнична станція. Населення 13,5 тис. осіб (2001).
Перша достовірна згадка про Р. як село у володінні Луцької єпископії (у Волинському воєводстві) належить до 1545. (Достовірність грамоти кн. Любарта 1322, де згадується Р., сумнівна.) 1567 король польс. і вел. кн. литов. Сигізмунд II Август надав луцькому єпископові Марку Жоравницькому дозвіл на локацію містечка, але перша спроба виявилася невдалою, і вже 1580 Р. згадується як село. 1598 луцький єпископ Кирило Терлецький отримав новий локаційний привілей для Р. Місту надавалися магдебурзьке право, герб, було дозволено проводити два ярмарки на рік. 1777 в Р. облаштував резиденцію греко-катол. єпископ Кипріян Стецький. Після 3-го поділу Речі Посполитої (1795) Р. відійшло до Рос. імперії. Після скасування унійного єпископату (1826) маєток належав різним світським особам.
1832 поблизу Р. оселилися нім. переселенці (ткачі), які заснували колонію Вовнянка (пізніше увійшла в межі містечка). На поч. 19 ст. тут були збудовані кілька суконних підпр-в. Розвиткові поселення посприяло буд-во поблизу Р. залізниці Київ–Варшава. На 1899 в місті проживало 3,6 тис. осіб, працювало кілька десятків дрібних пром. підпр-в.
Під час Першої світової війни Р. займали австро-нім. підрозділи (червень 1915), рос. війська (липень 1916). У жовтні 1917 встановлено рад. владу. У роки громадянської війни в Україні 1917–1921 містечко почергово займали німецькі (лютий 1918), польс. війська (весна 1919, вдруге – у вересні 1920), Червона армія (влітку 1920). Після укладення Ризького мирного договору між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 Р. увійшло до складу Польщі, належало до Луцького пов. Волин. воєводства. На 1921 із 3263 мешканців містечка більшість складало єврейс. населення.
23 вересня 1939 Р. зайняли підрозділи Червоної армії, поселення отримало статус с-ща міськ. типу і стало районним центром Волин. обл. УРСР (грудень 1939). Із 26 червня 1941 до 20 березня 1944 окуповане нім. військами. 1989 Р. зараховане до категорії міст районного підпорядкування.
Перша достовірна згадка про Р. як село у володінні Луцької єпископії (у Волинському воєводстві) належить до 1545. (Достовірність грамоти кн. Любарта 1322, де згадується Р., сумнівна.) 1567 король польс. і вел. кн. литов. Сигізмунд II Август надав луцькому єпископові Марку Жоравницькому дозвіл на локацію містечка, але перша спроба виявилася невдалою, і вже 1580 Р. згадується як село. 1598 луцький єпископ Кирило Терлецький отримав новий локаційний привілей для Р. Місту надавалися магдебурзьке право, герб, було дозволено проводити два ярмарки на рік. 1777 в Р. облаштував резиденцію греко-катол. єпископ Кипріян Стецький. Після 3-го поділу Речі Посполитої (1795) Р. відійшло до Рос. імперії. Після скасування унійного єпископату (1826) маєток належав різним світським особам.
1832 поблизу Р. оселилися нім. переселенці (ткачі), які заснували колонію Вовнянка (пізніше увійшла в межі містечка). На поч. 19 ст. тут були збудовані кілька суконних підпр-в. Розвиткові поселення посприяло буд-во поблизу Р. залізниці Київ–Варшава. На 1899 в місті проживало 3,6 тис. осіб, працювало кілька десятків дрібних пром. підпр-в.
Під час Першої світової війни Р. займали австро-нім. підрозділи (червень 1915), рос. війська (липень 1916). У жовтні 1917 встановлено рад. владу. У роки громадянської війни в Україні 1917–1921 містечко почергово займали німецькі (лютий 1918), польс. війська (весна 1919, вдруге – у вересні 1920), Червона армія (влітку 1920). Після укладення Ризького мирного договору між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 Р. увійшло до складу Польщі, належало до Луцького пов. Волин. воєводства. На 1921 із 3263 мешканців містечка більшість складало єврейс. населення.
23 вересня 1939 Р. зайняли підрозділи Червоної армії, поселення отримало статус с-ща міськ. типу і стало районним центром Волин. обл. УРСР (грудень 1939). Із 26 червня 1941 до 20 березня 1944 окуповане нім. військами. 1989 Р. зараховане до категорії міст районного підпорядкування.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: РОЖИЩЕ, місто, Рожищенський р-н, Волинська обл, Україна
Рожи́ще — місто в Україні, центр Рожищенського району Волинської області, розташоване майже в центрі Волині, над річкою Стир. Відстань до обласного центру становить 22 км і проходить автошляхом М19, який збігається із єврошосе E85.
У місті працюють ТзОВ «Цунамі», МПП «Дельта», плодоконсервний і маслоробний заводи, коледж Львівської академії ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького.
Хронологія
1322 — Перша згадка — Князь Любарт Гедимінович дарує Рожище соборній церкві Іоанна Богослова[2].
Власність Луцької Єпіскопії понад 3 століття.
1567 — Сигізмунд II Август надає права містечка.
1582 (17 жовтня) — селяни спалили двір орендаря Хорковського.
1583 — оренда Яном Крашевським.
1598 (13 квітня) — Рожище отримало магдебурзьке право і власний герб — «печать міську два хрести».
1629 — у містечку 149 димів.
1648 — передання Рожища князю Четвертинському (суборенда шляхтичем Загоровським).
1795 — третій поділ Польщі, Рожище відійшло до Росії.
1833 — побудовано кілька суконних підприємств в районі Вовнянки.
1850 і 1851 — пожежа зруйнувала 16 будинків, де проживало 62 сім'ї і дві суконні фабрики. Збитки — 9500 карбованців сріблом.
кінець 50-х початок 60-х — близько 1 тис. населення, 27 напівкустарних підприємств для виробництва сукна, 2 цегельні заводи, миловарний завод і 17 крамниць.
1860-ті — землевласник Д. Голишин мав — 8557 десятин землі, паровий млин і винокурний завод, дохід на рік — 38000. Поміщик фон Менк — 8934 десятин землі. Поміщик Кемпковський — 310 десятин землі.
1871 — побудовано однокласне училище.
1892 — в училищі навчається 43 хлопців і 8 дівчат. В містечку діє німецька і єврейська школи та маленька бібліотека.
1899 — населення — 3646 осіб, 20 дрібних суконних фабрик, консервний, цегельний, пивоварний і винокурний заводи, фабрика грутих меблів і залізних ліжок, кілька кравецьких майстерень.
1907 — на винокурному заводі працюють 38 робітників.
1915 (Червень) — австро-німецькі війська захопили Рожище.
1916 (Липень) — російські війська захопили Рожище.
1919-1939 — у складі сільської ґміни Рожище Луцького повіту Волинського воєводства другої Речі Посполитої.
23 січня 1934 р. — розпорядженням міністра внутрішніх справ територія міста Рожище розширена шляхом вилучення з сільської ґміни Рожище Луцького повіту і включення до міста сіл Юридика і Жалобове та колонії Нове Жалобове і частину земель маєтку Рожище і фільварок[3].
25 червня 1941 — радянські війська з боями залишили місто.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: РОЖИЩЕ, місто, Рожищенський р-н, Волинська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Рожище — селище міського типу, центр району. Розташоване на березі річки Стиру, за 24 км на захід від Луцька. Однойменна залізнична станція на магістралі Київ—Брест, за 5 км від шосейного шляху Ковель—Луцьк. Околиці селища Вовнянка, Жалобове і Юридика, які в минулому були окремими населеними пунктами, злилися з ним. Населення — 8,6 тис. чоловік.
Перша писемна згадка про Рожище належить до 1377 року, коли литовський князь Любарт Гедімінович подарував його соборній церкві Іоанна Богослова, що містилася у Луцькому замку. Відтоді воно понад три століття було власністю Луцької єпіскопії, яка примушувала селян відробляти панщину й виконувати різні феодальні повинності. Рожище не раз зазнавало спустошень під час нападів татар на Волинь. Але, зважаючи на вигідне розташування, завжди відбудовувалося. У 1567 році польський король Сигізмунд Август надав йому права містечка.
Після Люблінської унії 1569 року Рожище було загарбано шляхетською Польщею. В адміністративному відношенні воно увійшло до складу Волинського воєводства. Луцька єпіскопія часто здавала містечко в оренду різним шляхтичам і лихварям, які у гонитві за великими прибутками самовільно збільшували панщину, грошову і натуральну ренту. Обурені жорстокістю орендаря Хорковського, жителі Рожища 17 жовтня 1582 року напали на його двір і спалили, а частина з них з сім’ями утекла до інших волостей. Це був не єдиний випадок помсти рожищенців панові. Так, селяни спустошили його маєток і в сусідньому селі Кобчому. Внаслідок цього Рожище у 1583 році було передано в оренду Янові Крашевському. На той час 25 димів міщан сплачували в казну податок у розмірі 4 грошів, 30 бідняцьких халуп і 2 шевці — по 2 гроші, 1 різник — 1 гріш. У містечку жили й селяни, які володіли 21 ланом землі.
Рожище — селище міського типу, центр району. Розташоване на березі річки Стиру, за 24 км на захід від Луцька. Однойменна залізнична станція на магістралі Київ—Брест, за 5 км від шосейного шляху Ковель—Луцьк. Околиці селища Вовнянка, Жалобове і Юридика, які в минулому були окремими населеними пунктами, злилися з ним. Населення — 8,6 тис. чоловік.
Перша писемна згадка про Рожище належить до 1377 року, коли литовський князь Любарт Гедімінович подарував його соборній церкві Іоанна Богослова, що містилася у Луцькому замку. Відтоді воно понад три століття було власністю Луцької єпіскопії, яка примушувала селян відробляти панщину й виконувати різні феодальні повинності. Рожище не раз зазнавало спустошень під час нападів татар на Волинь. Але, зважаючи на вигідне розташування, завжди відбудовувалося. У 1567 році польський король Сигізмунд Август надав йому права містечка.
Після Люблінської унії 1569 року Рожище було загарбано шляхетською Польщею. В адміністративному відношенні воно увійшло до складу Волинського воєводства. Луцька єпіскопія часто здавала містечко в оренду різним шляхтичам і лихварям, які у гонитві за великими прибутками самовільно збільшували панщину, грошову і натуральну ренту. Обурені жорстокістю орендаря Хорковського, жителі Рожища 17 жовтня 1582 року напали на його двір і спалили, а частина з них з сім’ями утекла до інших волостей. Це був не єдиний випадок помсти рожищенців панові. Так, селяни спустошили його маєток і в сусідньому селі Кобчому. Внаслідок цього Рожище у 1583 році було передано в оренду Янові Крашевському. На той час 25 димів міщан сплачували в казну податок у розмірі 4 грошів, 30 бідняцьких халуп і 2 шевці — по 2 гроші, 1 різник — 1 гріш. У містечку жили й селяни, які володіли 21 ланом землі.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: РОЖИЩЕ, місто, Рожищенський р-н, Волинська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Частина ІІ
Вкрай незадовільним було і медичне обслуговування населення. В Рожищі працювала примітивна лікарня на 4 ліжка, хоч проживало тут 6 тис. жителів. Медичну допомогу подавали лікар і 2 фельдшери. Правда, було 4 приватні лікарі, але вони брали непомірно високу плату, яка була недоступною для трудящих. Лише візит лікаря коштував 5 злотих, а перебування в стаціонарній лікарні — до 8 злотих на добу. Таке ставлення до здоров’я трудящих спричинялося до вимирання цілих сімей від туберкульозу, тифу та інших захворювань.
Буржуазно-поміщицький уряд Польщі провадив політику національного гноблення українського населення, душив розвиток української культури. Навчання рідною мовою було заборонено. У Рожищі працювали лише одна семирічка з польською мовою навчання і приватна початкова німецька школа. Не було жодного середнього навчального закладу. Багато дітей лишалося поза школою.
Вчитися могли переважно діти заможних батьків.
Трудящі Рожища боролися проти експлуатації і політичного безправ’я, за соціальне визволення і возз’єднання з Радянською Україною. Цю боротьбу очолювала КПЗУ.
У 1922 році в селищі виник комуністичний осередок. Його організаторами були Г. І. Мичик, Р. 3. Верба, К. І. Томашевич. Тоді ж під керівництвом комуністів тут почав діяти осередок Комуністичної спілки молоді.
Частина ІІ
Вкрай незадовільним було і медичне обслуговування населення. В Рожищі працювала примітивна лікарня на 4 ліжка, хоч проживало тут 6 тис. жителів. Медичну допомогу подавали лікар і 2 фельдшери. Правда, було 4 приватні лікарі, але вони брали непомірно високу плату, яка була недоступною для трудящих. Лише візит лікаря коштував 5 злотих, а перебування в стаціонарній лікарні — до 8 злотих на добу. Таке ставлення до здоров’я трудящих спричинялося до вимирання цілих сімей від туберкульозу, тифу та інших захворювань.
Буржуазно-поміщицький уряд Польщі провадив політику національного гноблення українського населення, душив розвиток української культури. Навчання рідною мовою було заборонено. У Рожищі працювали лише одна семирічка з польською мовою навчання і приватна початкова німецька школа. Не було жодного середнього навчального закладу. Багато дітей лишалося поза школою.
Вчитися могли переважно діти заможних батьків.
Трудящі Рожища боролися проти експлуатації і політичного безправ’я, за соціальне визволення і возз’єднання з Радянською Україною. Цю боротьбу очолювала КПЗУ.
У 1922 році в селищі виник комуністичний осередок. Його організаторами були Г. І. Мичик, Р. 3. Верба, К. І. Томашевич. Тоді ж під керівництвом комуністів тут почав діяти осередок Комуністичної спілки молоді.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: РОЖИЩЕ, місто, Рожищенський р-н, Волинська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Частина ІІІ
У лютому 1943 року частина підпільників була викрита. Багато народних месників, у т. ч. рожищенці М. Доцюк і В. Бега, перейшли до партизанського загону. Після визволення селища Червоною Армією вони приєдналися до її лав і взяли активну участь у боротьбі проти фашистських загарбників. Під час переходу до партизанів Фрід разом із зв’язковим, що супроводив його, прийняв нерівний бій, і обидва загинули від рук фашистських найманців — українських буржуазних націоналістів.
Під грізними ударами могутньої Червоної Армії загарбники котилися на захід. 1 лютого 1944 року на підступах до Рожища розгорілися бої, а 2 лютого селище було визволено. Радянські війська вийшли на лівий берег Стиру, але 23 лютого фашисти перейшли в контрнаступ. їм вдалося знову тимчасово захопити селище, та 17 березня 1944 року після артилерійської підготовки бійці Червоної Армії розпочали бій за його визволення. І того ж дня, форсувавши Стир, радянські воїни оволоділи плацдармом на лівому березі річки. 20 березня Рожище назавжди стало вільним. В його визволенні брав участь 288-й стрілецький полк 181-ї Волгоградської ордена Леніна Червонопрапорної дивізії під командуванням підполковника Пономаренка. В боях за селище смертю хоробрих полягли сержант С. І. Сергеев, рядові М. С. Гапін, С. Г. Данилевський, Ф. Й. Гречко, А. Г. Якименко, П. І. Пупій та інші.
Рожище знову стало районним центром. Відновили свою діяльність партійні і радянські органи. Під керівництвом районної партійної організації трудящі почали відбудовувати селище, зруйноване фашистськими загарбниками. За 2—3 перші післявоєнні роки було відбудовано житловий фонд, залізничну станцію, відновлено артіль. Споруджувалися нові підприємства. Збудований у 19£0 —1955 рр. ремонтний завод постійно розширюється. У 1964 році на підприємстві став до ладу потужний ливарний цех. Завод ремонтує мотори для тракторів і виготовляє кормозапарники та насоси. Рожищенське районне об’єднання «Сільгосптехніка», яке обслуговує колгоспи району, має добре обладнані майстерні для ремонту тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин. Обсяг робіт щорічно збільшується. Протягом 1957—1967 рр. він зріс з 123 тис. до 309,8 тис. карбованців.
М. У. ВОЛЬСЬКИЙ, Р. Я. ОКСЕНЮК
Частина ІІІ
У лютому 1943 року частина підпільників була викрита. Багато народних месників, у т. ч. рожищенці М. Доцюк і В. Бега, перейшли до партизанського загону. Після визволення селища Червоною Армією вони приєдналися до її лав і взяли активну участь у боротьбі проти фашистських загарбників. Під час переходу до партизанів Фрід разом із зв’язковим, що супроводив його, прийняв нерівний бій, і обидва загинули від рук фашистських найманців — українських буржуазних націоналістів.
Під грізними ударами могутньої Червоної Армії загарбники котилися на захід. 1 лютого 1944 року на підступах до Рожища розгорілися бої, а 2 лютого селище було визволено. Радянські війська вийшли на лівий берег Стиру, але 23 лютого фашисти перейшли в контрнаступ. їм вдалося знову тимчасово захопити селище, та 17 березня 1944 року після артилерійської підготовки бійці Червоної Армії розпочали бій за його визволення. І того ж дня, форсувавши Стир, радянські воїни оволоділи плацдармом на лівому березі річки. 20 березня Рожище назавжди стало вільним. В його визволенні брав участь 288-й стрілецький полк 181-ї Волгоградської ордена Леніна Червонопрапорної дивізії під командуванням підполковника Пономаренка. В боях за селище смертю хоробрих полягли сержант С. І. Сергеев, рядові М. С. Гапін, С. Г. Данилевський, Ф. Й. Гречко, А. Г. Якименко, П. І. Пупій та інші.
Рожище знову стало районним центром. Відновили свою діяльність партійні і радянські органи. Під керівництвом районної партійної організації трудящі почали відбудовувати селище, зруйноване фашистськими загарбниками. За 2—3 перші післявоєнні роки було відбудовано житловий фонд, залізничну станцію, відновлено артіль. Споруджувалися нові підприємства. Збудований у 19£0 —1955 рр. ремонтний завод постійно розширюється. У 1964 році на підприємстві став до ладу потужний ливарний цех. Завод ремонтує мотори для тракторів і виготовляє кормозапарники та насоси. Рожищенське районне об’єднання «Сільгосптехніка», яке обслуговує колгоспи району, має добре обладнані майстерні для ремонту тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин. Обсяг робіт щорічно збільшується. Протягом 1957—1967 рр. він зріс з 123 тис. до 309,8 тис. карбованців.
- Юлія Цитрицька
- Повідомлень: 3
- З нами з: 03 січня 2018, 17:22
- Стать: Жінка
Re: РОЖИЩЕ, місто, Рожищенський р-н, Волинська обл, Україна
грунтовна в надзвичайно цікава праця Козярчук Л. "Сторінки історії містечка РОЖИЩЕ". - Луцьк. - 2016.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 13 гостей