СТЕПАНЬ — с-ще міськ. типу Сарненського р-ну Рівненської області. Розташов. на лівому березі р. Горинь (прит. Прип’яті, бас. Дніпра). Населення 4 тис. осіб (2001).
За археол. даними, місто виникло у 12—13 ст. Уперше згадується в Галицько-Волинському літописі при описі подій зими 1289/90, коли помер степанський князь Іван Глібович і почав княжити його син Володимир. Імовірно, ці володарі Степанського удільного князівства походили від турово-пінських князів (див. Туровське князівство). З кінця 14 ст. в джерелах знову з’являються степанські князі невідомого походження Семен (згадується під 1387) та його син Іван (поч. 15 ст.), які були васалами володарів Волин. землі. Після смерті кн. Івана Семеновича С. перейшла до князів Гольшанських, а 1511 — до князів Острозьких. Із центру удільного князівства С. перетворилася на приватновласницьке місто Волин. землі (з 1569 — у Луцькому повіті Волинського воєводства). З 1620 містом володіли князі Заславські, пізніше — князі Любомирські, Сангушки, магнати Потоцькі, Ворцелі та ін. 1507 було збудовано замок. До 1570 поблизу С. засновано Свято-Михайлівський монастир. У 16 — 1-й пол. 17 ст. місто переживало підйом: якщо 1583 в С. було 428 димів, то 1629 — уже 636. Існувало кілька ремісничих цехів.
У часи Національної революції 1648—1676 під С. 1648 козац. загін зазнав поразки від С.Чарнецького. 1649, 1657 і 1658—59 місто захоплювали козац. загони. Під час Північної війни 1700—1721 в 1705 у С. зупинялося швед. військо на чолі з королем Карлом XII. Після 3-го поділу Речі Посполитої (1795) С. увійшла до складу Рос. імперії, з 1797 належала до Ровенського пов. Волинської губернії. 1868 варшавські підприємці Й.Блох і В.Рау розпочали масштабну експлуатацію навколишніх лісів, на базі яких організували у С. вир-во лісоматеріалів, паркету, столярних виробів. 1897 в містечку було більше 5 тис. мешканців. 1918—20 влада в С. не раз змінювалася. З вересня 1920 остаточно було встановлено владу Польщі. У міжвоєнний період С. була центром гміни Ровенського (від 1925 — Костопільського) повіту Волин. воєводства. З вересня 1939 С. — у складі УРСР, з січня 1940 — райцентр. Під час гітлерівської окупації (17 липня 1941 — 14 січня 1944) у С. існувало гетто, де в серпні 1942 було знищено бл. 3 тис. євреїв. На 1945 в С. налічувалося 2,1 тис. мешканців. Від грудня 1962 селище підпорядковане Сарненському р-ну Ровенської (нині Рівненської) обл. 1965 відкрито будинок відпочинку, перепрофільований 1975 в санаторій "Горинь" (на базі джерела мінеральної води).
Пам’ятки історії та к-ри: замчище (земляні вали) 16—17 ст. на місці давньорус. городища, Свято-Троїцька церква із дзвіницею (1759, дерев’яна), усипальниця графів Ворцелів (19 ст.). У 20 ст. було втрачено кілька істор. споруд (церкви, костьол, синагога, садиба Ворцелів).
У С. народився С.-Г.Ворцель.
Степань, смт, Сарненський р-н, Рівненська обл, Україна
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Степань, смт, Сарненський р-н, Рівненська обл, Україна
Сте́пань — селище міського типу в Україні, в Сарненському районі Рівненської області. Степань розташований на річці Горинь (притока Прип'яті), за 19 км від залізничної станції Малинськ на лінії Рівне — Сарни. Селищем проходять автошляхи територіального значення Т 1817 і Т 1826.
Історія
Степань належить до найдревніших поселень Полісся, добре укріплене княже місто часів Київської Русі, торговий і культурний центр упродовж багатьох століть. Кам'яні знаряддя праці, знайдені в його околицях, свідчать, що люди тут жили з давніх часів. Перша письмова згадка про поселення датується 1290 роком[2].
Степань був розташований на вірогідному торговому шляху — «молочній дорозі руських і литовських князів». У нинішньому сквері селища раніше був майдан, куди звідусіль з'їжджалися купці, які привозили заморські товари, а в Степані купували полотна, вишиванки, вироби гончарів, бондарів, зброярів. Зараз на цьому місці братська могила радянських воїнів, а на самому майдані нещодавно встановили пам'ятник у вигляді хреста на честь воїнів-односельців, які боролися за волю і державність України.
Наприкінці XVII століття належало дружині гетьмана Радзивілла Катерині, на прохання міщан міста, король Польщі Ян III Собеський 17 травня 1682 року дозволяє влаштовувати два ярмарки на рік[3].
У 1900 році єврейське населення Степані склало 1854 особи.
В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань та підписання Польщею сепаратного Ризького мирного договору, всупереч домовленостям із УНР, Степань входить до складу Польської республіки.
У 1929 р. на Степань поширені правила міської забудови.[4]
У вересні 1939 року в ході Другої світової війни, згідно із пактом Молотова-Ріббентропа, Степань захоплено СРСР.
Під час німецько-радянської війни гітлерівці створили в селі єврейське гетто, де було вбито майже 3000 євреїв.
У 1960 році Степань отримав статус селища міського типу.
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
Археологічні пам'ятки
Степань, згідно зі статтею 32 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», входить до списку історичних населених місць України[5]. На території населеного пункту розташовані 1 пам'ятка археології, 5 — історії місцевого та 3 — архітектури національного значення.
На території селища знайдені залишки городища літописного міста, що датується ІХ—ХІІІ століттям і є пам'яткою археології України[6]. Є також залишки колись могутнього Степанського замку.
Церкви
1949 р. у стилі бароко зведений Преображенський (Спаський) храм. У 1963-му році його зруйнували більшовики. Нині проводиться відбудова церкви[8].
Троїцька церква
1759 р. у Степані побудовані Свято-Троїцька церква та дзвіниця. Згодом храм став соборним. При ньому відкрили школу і богодільню. Це єдина споруда, що збереглася до тепер у первинному вигляді і найстарішою у Степані. Будівлі належать до пам'яток архітектури.
1775 р. побудована Миколаївська церква. У 1960-х роках церкву перетворили на клуб, а пізніше — більярдну. Сьогодні, завдяки громадськості, цей храм відбудований і діючий.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Степань, смт, Сарненський р-н, Рівненська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Степань— селище міського типу (з 1960 року), центр селищної Ради, розташоване на лівому березі Горині, за 19 км від залізничної станції Малинськ, за 49 км від районного центру. Населення — 4200 чоловік. Селищній Раді підпорядковані села Грушівка, Двірець, Калинівка, Мельниця, Погулянка, Труди.
На території селища виявлено залишки міста Степані, яке згадується як центр князівства в Іпатіївському літопису під 1292 роком. У 1326 році Степань потрапила в залежність від литовських князів. Литовський князь Федір, син Любарта, 1387 року повністю прибрав до своїх рук князівство, а князя Семена позбавив будь-яких прав.
З кінця XV ст. Степань належала князям Острозьким, які збудували тут замок. 1499 року великий князь литовський Олександр надав містечку привілей на проведення ярмарків. Після Люблінської унії 1569 року воно потрапило під владу шляхетської Польщі. У 1577 роді до Степанського замку належало 27 сіл.
За даними податкового реєстру, 1583 року в містечку налічувалося 428 будинків. Половину жителів становили халупники (95), городники (95), комірники (19), підсусідки (3). Крім землеробства, жителі займалися ремеслом і торгівлею. Тут проживало 25 ремісників і 17 торговців худобою. Було в цей час 3 рудні. У 1568 році в Степанському лісі працював поташний завод.
Для утримання трудящих в покорі князі Острозькі використовували православну церкву. За К.(В.)К. Острозького в 1572 році поблизу Степані засновано монастир, який незабаром став власником кількох сіл та озер.
В. К. ЧЕРГЕЙКО
Степань— селище міського типу (з 1960 року), центр селищної Ради, розташоване на лівому березі Горині, за 19 км від залізничної станції Малинськ, за 49 км від районного центру. Населення — 4200 чоловік. Селищній Раді підпорядковані села Грушівка, Двірець, Калинівка, Мельниця, Погулянка, Труди.
На території селища виявлено залишки міста Степані, яке згадується як центр князівства в Іпатіївському літопису під 1292 роком. У 1326 році Степань потрапила в залежність від литовських князів. Литовський князь Федір, син Любарта, 1387 року повністю прибрав до своїх рук князівство, а князя Семена позбавив будь-яких прав.
З кінця XV ст. Степань належала князям Острозьким, які збудували тут замок. 1499 року великий князь литовський Олександр надав містечку привілей на проведення ярмарків. Після Люблінської унії 1569 року воно потрапило під владу шляхетської Польщі. У 1577 роді до Степанського замку належало 27 сіл.
За даними податкового реєстру, 1583 року в містечку налічувалося 428 будинків. Половину жителів становили халупники (95), городники (95), комірники (19), підсусідки (3). Крім землеробства, жителі займалися ремеслом і торгівлею. Тут проживало 25 ремісників і 17 торговців худобою. Було в цей час 3 рудні. У 1568 році в Степанському лісі працював поташний завод.
Для утримання трудящих в покорі князі Острозькі використовували православну церкву. За К.(В.)К. Острозького в 1572 році поблизу Степані засновано монастир, який незабаром став власником кількох сіл та озер.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Степань, смт, Сарненський р-н, Рівненська обл, Україна
СТЕПАНЬ, містечко, Рівненський пов., Степанська вол. Містечко положене на лівому високому березі ріки Горині, 75 км. від міста Рівного. Оселя і город згадується в 13 ст. як столиця удільного степанського князівства. Згадується про село С. в Густинському літописі, в 1290 р. "В ту же зіму представися Іоан Глібович, внук Ростислава Руриковича; і начать по нем княжити в Степаню, син його Володимир". Крім того в Іпатіївському літописі під 1292 р. згадується: "В літо 6,800 (1292 р.) представився Степанський князь Іван, син Глібов... і поча княжити по нім син его Володимир. Город Степань належав тоді до Погоринських городів.
В 15 ст. маємо згадку про село С. у Шлейцерса, який вичислюючи городи на Волині, згадує Степань (на підставі безименного літопису де подає: "а се городи Волински: - ...Степан на Горині").
Виправи татарів долиною ріки Горині в глиб Полісся причинилися до зруйнування Погорини й упадку цього краю. В кінці 15 ст. Степань знову з'являється на історичній арені як власність князя Юр'ївича Гольшанського і Дубровецького (1499 р.) В 1503 р. і 1510 р. Степань отримує право ярмарків на просьбу княгині Анастасії Семенівни Дубровецької. В 1511 р. належить село до кн. Іллі Острозького (Метрика Литовська 194, стор. 740), кн. Ілля Острозький в 1539 р. записав Степань Беаті Костелецькій, а в 1574 місто це знову повертається до дому кн. Острозьких, а властиво отримує тільки половину кн. Кост. Костянтинович. Під час поділу між Іваном (Янушом) і Олександром Острозькими Степань отримав Іван Острозький, на той час каштелян краківський і володів С. аж до смерти в 1620 р. Потім місто перейшло до кн. Заславських, від них пізніше до Любомирських і Сангушків.
По Кульбишівській угоді С. було подаровано І. Любомирському. По вигасненні старого волинського роду князів Степанських в кінці 13 ст. на С. розточують опіку перші русько-литовські князі Любарт, Вітовт і Свидригайло. Той останній в 1451 р. витримував за мурами Степані облогу військ короля Ягелла. В тому ж замку перебував під час походу король Степан Баторій, а в 1648 р., під час воєн між Україною і Польщею, там перебував полковник Степан Чарнецький. Відбулася тоді під С. велика битва між українськими і польськими військами. В 1706 р. перебував там шведський король Карл ХІІ, який по зайнятті Гродна, бистрим маршем відійшов на Волинь. В 1710 р. перебував там російський цар Петро І. Від 1775 р. С. належала вже до Юзефа Потоцького, а від нього перейшла до Ворцелів. Старе Степанське городище , а колись і город, знаходилося там, де тепер (1914 р.) руїни мурованого замку, побудованого в 16 ст. кн. Острозькими.
Був той замок колись сполучений зводовим мостом з містом. В урочищі "Манастирщина" був колись манастир св. Михайла, згадка про який збереглася з 16 ст., а в 1627 р. було зроблено опис Степанського манастиря Золотинським і Вержитравським, з доручення кн. Острозьких. Ці документи складалися з описів і особистих листів кн. Костянтина, Івана Острозького і надання до цього манастиря "десятини усякого хліба" з маєтків степанського замку. Крім того, манастир мав і свої маєтки (Мидськ, Манастирська вілька). На теренах Степані були такі урочища: Замчисько, Манастирище Лоднини, Білі Береги, Гнилище, Грива. В Михайлівському манастирі перебував митрополит Київський Лука (Білгородський) і Ієремія митрополит Пелагонський. Опущений і не підтримуваний місцевими волинськими князями ренегатами, манастир швидко хилився до цілковитої руїни. Річка підмивала манастирські будівлі і врешті вони завалилися до річки. Містечко С. віддавна оточували великі пущі, в яких множилися такі звірі: лосі, ведмеді, вовки, бобри, дики, рисі та інші. В прилеглих околицях містечка в полях і лісах були урочища: Грива, Великий Копанськ, Волоша, Гниле Озеро, Попів Вир, Малишків.
В кінці 19 ст. в м-ку С. було 190 дворів, 3,869 жителів, з цього 2,200 жидів, 1,592 українців і 77 поляків, волосне правління, 3 водяні млини, тартак, столярня, три церкви, з яких дві відзначалися своєрідною архитектурою. Високі і великі, оточені дерев'яними опасаннями, переповнені іконами і образами, з яких немало було цехових фундацій. Були це одні з найкращих архітектурних об'єктів українського сакрального мистецтва на Волині.
Часто, ще на початку 20 ст. приходили до своєї церкви міщани-ремісники одягнені в цехові кафтани синього кольору і запалювали перед фундованими цехами вівтарями двометрові свічки, грубини телеграфічного стовпа. При Троїцькій церкві, котра була колись "Соборною", була від непам'ятних часів школа і притулок, утримувані кн. Острозькими (Церкви переважно з 18 ст., на місці де колись були ще старші).
Римо-католицький костел збудовано Станіславом Ворцелем в 1803 р. По польських повстаннях 1831 і 1863 рр. великі маєтки Ворцелів були сконфісковані за їх уділ у цих повстаннях. До містечка нележало 43 місцевості в Степанській волості, було 130 селянських домів і 985 домів належало до інших власників: міщан, купців і ремісників (кінець 19 ст.). За переписом 1911 р. в м-ку Степані було 6,400 жителів, волосне управління, міщанська управа, земська поштова станція, пошта і телеграф, 2-клясова школа, земська лікарня, акушерка, аптека, аптечний склад, 77 крамниць, державна горілчана крамниця, кооператива, фабрика і склад черепиці і 9 ярмарків річно. Тоді ж в Степані і околицях належало до пом. Василя Острогодського - 21,670 дес. і до пом. Другоша - 7,990 десятин.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
В 15 ст. маємо згадку про село С. у Шлейцерса, який вичислюючи городи на Волині, згадує Степань (на підставі безименного літопису де подає: "а се городи Волински: - ...Степан на Горині").
Виправи татарів долиною ріки Горині в глиб Полісся причинилися до зруйнування Погорини й упадку цього краю. В кінці 15 ст. Степань знову з'являється на історичній арені як власність князя Юр'ївича Гольшанського і Дубровецького (1499 р.) В 1503 р. і 1510 р. Степань отримує право ярмарків на просьбу княгині Анастасії Семенівни Дубровецької. В 1511 р. належить село до кн. Іллі Острозького (Метрика Литовська 194, стор. 740), кн. Ілля Острозький в 1539 р. записав Степань Беаті Костелецькій, а в 1574 місто це знову повертається до дому кн. Острозьких, а властиво отримує тільки половину кн. Кост. Костянтинович. Під час поділу між Іваном (Янушом) і Олександром Острозькими Степань отримав Іван Острозький, на той час каштелян краківський і володів С. аж до смерти в 1620 р. Потім місто перейшло до кн. Заславських, від них пізніше до Любомирських і Сангушків.
По Кульбишівській угоді С. було подаровано І. Любомирському. По вигасненні старого волинського роду князів Степанських в кінці 13 ст. на С. розточують опіку перші русько-литовські князі Любарт, Вітовт і Свидригайло. Той останній в 1451 р. витримував за мурами Степані облогу військ короля Ягелла. В тому ж замку перебував під час походу король Степан Баторій, а в 1648 р., під час воєн між Україною і Польщею, там перебував полковник Степан Чарнецький. Відбулася тоді під С. велика битва між українськими і польськими військами. В 1706 р. перебував там шведський король Карл ХІІ, який по зайнятті Гродна, бистрим маршем відійшов на Волинь. В 1710 р. перебував там російський цар Петро І. Від 1775 р. С. належала вже до Юзефа Потоцького, а від нього перейшла до Ворцелів. Старе Степанське городище , а колись і город, знаходилося там, де тепер (1914 р.) руїни мурованого замку, побудованого в 16 ст. кн. Острозькими.
Був той замок колись сполучений зводовим мостом з містом. В урочищі "Манастирщина" був колись манастир св. Михайла, згадка про який збереглася з 16 ст., а в 1627 р. було зроблено опис Степанського манастиря Золотинським і Вержитравським, з доручення кн. Острозьких. Ці документи складалися з описів і особистих листів кн. Костянтина, Івана Острозького і надання до цього манастиря "десятини усякого хліба" з маєтків степанського замку. Крім того, манастир мав і свої маєтки (Мидськ, Манастирська вілька). На теренах Степані були такі урочища: Замчисько, Манастирище Лоднини, Білі Береги, Гнилище, Грива. В Михайлівському манастирі перебував митрополит Київський Лука (Білгородський) і Ієремія митрополит Пелагонський. Опущений і не підтримуваний місцевими волинськими князями ренегатами, манастир швидко хилився до цілковитої руїни. Річка підмивала манастирські будівлі і врешті вони завалилися до річки. Містечко С. віддавна оточували великі пущі, в яких множилися такі звірі: лосі, ведмеді, вовки, бобри, дики, рисі та інші. В прилеглих околицях містечка в полях і лісах були урочища: Грива, Великий Копанськ, Волоша, Гниле Озеро, Попів Вир, Малишків.
В кінці 19 ст. в м-ку С. було 190 дворів, 3,869 жителів, з цього 2,200 жидів, 1,592 українців і 77 поляків, волосне правління, 3 водяні млини, тартак, столярня, три церкви, з яких дві відзначалися своєрідною архитектурою. Високі і великі, оточені дерев'яними опасаннями, переповнені іконами і образами, з яких немало було цехових фундацій. Були це одні з найкращих архітектурних об'єктів українського сакрального мистецтва на Волині.
Часто, ще на початку 20 ст. приходили до своєї церкви міщани-ремісники одягнені в цехові кафтани синього кольору і запалювали перед фундованими цехами вівтарями двометрові свічки, грубини телеграфічного стовпа. При Троїцькій церкві, котра була колись "Соборною", була від непам'ятних часів школа і притулок, утримувані кн. Острозькими (Церкви переважно з 18 ст., на місці де колись були ще старші).
Римо-католицький костел збудовано Станіславом Ворцелем в 1803 р. По польських повстаннях 1831 і 1863 рр. великі маєтки Ворцелів були сконфісковані за їх уділ у цих повстаннях. До містечка нележало 43 місцевості в Степанській волості, було 130 селянських домів і 985 домів належало до інших власників: міщан, купців і ремісників (кінець 19 ст.). За переписом 1911 р. в м-ку Степані було 6,400 жителів, волосне управління, міщанська управа, земська поштова станція, пошта і телеграф, 2-клясова школа, земська лікарня, акушерка, аптека, аптечний склад, 77 крамниць, державна горілчана крамниця, кооператива, фабрика і склад черепиці і 9 ярмарків річно. Тоді ж в Степані і околицях належало до пом. Василя Острогодського - 21,670 дес. і до пом. Другоша - 7,990 десятин.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 21 гість