Населення складає 1102 чол., загальна площа - 2413,5 га.
Палац Флондорів (1887) у Слободі-Комарівцях вже багато років підпрацьовує школою.Перша згадка про село Слобідка зазначено в архівних даних 1779 роком. Воно розташоване за 16 км від районного центру м.Сторожинець та за 6 км від сусіднього села Комарівці.
Населення в основному займається землеробством, тваринництвом, садівництвом та полюванням. Славиться село гарними краєвидами, полями, лісами, в яких водиться дичина.
Першими поселенцями були люди, які втікали від панського гноблення на свободу та й зупинялись в наших мальовничих, на той час «спокійних» місцях. Тож і назвали село Слобідкою, а оскільки село розташувалося біля невеличкого села Комарівці, то згодом, після об'єднання сіл, назвали його Слобода-Комарівці.
Пан Фльондор, який із сім'єю проживав у Румунії, а в нашому селі мав прекрасний маєток на три поверхи: перший - підвальні арочні кімнати, які використовувались під кухню та різні комори, другий- великий загальний коридор та 5 просторих кімнат і тераса; третій- три кімнати із гардеробною та балконом. На той час в згаданому будинку були ще дві туалетні кімнати із проточною водою, яка була підведена до згаданого будинку. Це розкішна будівля в стилі українського барокко. Жив в маєтку племінник пана – Олександр - Барон Фльондор , жителі села називали його Барончик.
На території маєтку засаджено три алеї рідкісними деревами. Ця споруда на даний час використовується під загальноосвітню шлолу І-ІІ ступенів.
Крім того у селі проживали у гарному добротному маєтку із надвірними будівлями дві пані /дві сестри/ - це Крейдер Марія та Крейдер Єлізавета, які мали багато лісу та землі і окремі жителі села служили цим панам. Тобто прочищали ліс, складали лісоматеріал для продажу, так як більшість жителів села не мали свого лісу і купляли у панів для будівництва домівок та палива. Також обробляли панам землю, на якій вирощували пшеницю, жито, овес та інші. Біля цього великого маєтку було дуже охайно, а також доглянуто ставочок і вся територія красувалася квітами.
Наші жителі села запозичили у спадок чистоту і охайність, а також вміння приготувати різні страви, так як утримували вищезгадані панські маєтки.
Подобалось наше село і гостям із Бессарабії, Румунії, Австрії та різних навколишніх сіл, які приїздили в гості.
Пані Марія після того як в селі згоріла церква виділила безкоштовно необхідний ліс для розбудови нової церкви, яку було освячено в 1925 році на ім'я Різдва пресвятої Богородиці Марії, церква діє і по даний час.
Панський маєток двох сестер згорів, але в селі залишались добротні будинки інших панів, будинок директора школи, який використовували потім під контору колгоспу та пошту, а прилеглі будівлі - під столярну майстерню; двоповерховий будинок, де жила сім'я вчителів /Ісак/ залишився і по даний час вчительським будинком; будинок Любомирської Марії відданий під ФАП, будинок газди Чобана віддано під магазин, після того як він виїхав в Німеччину, будинок Василько Дмитра – під вет.дільницю.
Свого часу в нашому селі було багато трудолюбивих господарів і називали їх підпанками, вони своїми руками будували гарні, великі будинки - це вчитель – Ісак Петро, який збудував двоповерховий будинок, Любомирська Марія, Василько Олекса, Василько Дмитро, Чобан Іван, найбагатшим був Бойко Дмитро.
У 1923 році при Румунській владі збудовано сільську школу, де икладалось виключно на румунській мові, а хто не бажав навчатись румунської мови був битий різками по долонях рук. Класи були різновікові, тобто діти 7- річного віку і 12- річного віку навчалися в одному класі. На той час в школі було всього два класи. На даний час згадане приміщення використовується під сільський клуб.
У 1937 році жителями села був збудований будинок для священика, який в 1946 році при поверненні в село радянської влади був відданий під дитячі яслі, тобто дитячий садок. В цей час із села виїжджають євреї, поляки, румуни, які боялись утиску з боку більшовиків.
В 1999 році за неодноразовими зверненнями громадян с.Слобода-Комарівці, особливо депутатів села, ставиться питання про від'єднання с.Слобода-Комарівці від с.Комарівці.
Прохання жителів села задовольняється і за рішенням ХІІІ сесії ХХІІІ скликання Чернівецької обласної ради за № 153 -13/2000 від 21.10.2000 року призначено вибори депутатів Слобода-Комарівської сільської ради та сільського голови на неділю 21.01.2001 року. Першим сільським головою с.Слобода-Комарівці було обрано жительку с.Слобода-Комарівці Леонтій Марію Василівну, 1948 р.н., яка пропрацювала на посаді сільського голови майже 10 років.
Село Слобода-Комарівці почало відроджуватись і відбудовуватись, одержало так-би мовити друге дихання.
На території села є дві діючі церкви: Різдва Пресвятої Богородиці і Свято Михайлівська. Остання за радянських часів була зруйнована, а в 2002 році силами парафіян відновлена, активну участь у її відбудові брав священик Косован Захарій Іванович, який і зараз є священнослужителем обох церковних приходів. Всі жителі села відносяться до однієї православної віри.
Церква Різдва Богородиці (1923-1925)
Від себе додам: метрики по цьому селу є як в ЧОДА, так і в Сторожинецькому РАЦСі. Також звертайте увагу, що роз'єднання сіл відбулось недавно, і колишні Комарівці роз'єднались на власне Комарівці, Слободу-Комарівці і Зруб-Комарівці.
Поширені прізвища кінця 19ст.: Косован, Ковальчук, Василько, Романюк, Харена, Харенюк, Сідлецький, Веклич, Бойко, Дульгер, Нашиба, Еленчук, Леонтій, Циганчук, Няйко, Маніліч, Гренчук, Колгофер, Никифоряк, Демчук