Синьки, село, Благовіщенський район, Кіровоградська область, Україна

Відповісти

У цьому селі

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Синьки, село, Благовіщенський район, Кіровоградська область, Україна

Повідомлення АннА »

З другої теми
Олена писав:Місце проживання - За адмін. поділом XIX ст.- с. Синьки (Сіньки, Сениок , Синє сама перша назва) Балтського пов. Подільської губ. Троянівська волость. Потім належало до Первомайського округу Одеської губернії , потім Грушківська волость (р-н) Одеської обл. Зараз це Благовіщеньський (Ульянівский) р-н Кіровоградської обл.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Синьки, село, Благовіщенський район, Кіровоградська область, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Синьки, Ульяновський район, Кіровоградська область
СИНЬКИ — село, центр сільської Ради, розташоване за 20 км на північ від районного центру і залізничної станції Грушка. Населення — 2571 чоловік.

У селі міститься центральна садиба колгоспу «Батьківщина», за яким закріплено 4701 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 4625 га орної землі. Виробничий напрям господарства — зерно-буряковий. Розвинуте м’ясо-молочне тваринництво і птахівництво. За сумлінну працю 26 трудівників нагороджені орденами і медалями, серед них орденом Леніна — комбайнер І. І. Фіщенко, орденом Жовтневої Революції — бригадир тракторної бригади М. П. Сандецький.

У середній школі 34 вчителі навчають 400 дітей. Є будинок культури на 500 місць і 2 клуби, 2 бібліотеки з фондом 18 тис. книг, медична амбулаторія, пологовий будинок на 35 ліжок, дитячі ясла і садок, три їдальні, стадіон. У центрі Синьок розкинувся парк, в якому встановлено пам’ятник В. І. Леніну. 2 партійні організації об’єднують 59 комуністів, 2 комсомольські — 82 члени ВЛКСМ.

Село виникло у другій половині XVIII ст. після злиття кількох хуторів, які називалися Синіми.

У лютому 1918 року в Синьках встановлено Радянську владу.

1938 року місцевий колгосп ім. Котовського за успіхи в розвитку сільського господарства нагороджено орденом «Знак Пошани» і премійовано легковою автомашиною. 4 колгоспи села були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 і 1940 років.

800 жителів захищали Вітчизну на фронтах Великої Вітчизняної війни, 285 з них загинуло. Колгоспник К. М. Маланич в роки окупації зберіг нагороду колгоспу — орден «Знак Пошани».
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Синьки, село, Благовіщенський район, Кіровоградська область, Україна

Повідомлення АннА »

Історія с. Синьки

На Правобережній Україні в південно-західній частині, між річками Південний Буг та Дніпро, на стику двох областей (Черкась­кої і Кіровоградської). Землі територіальної громади межують із землями:

з південної сторони – з Велико троянівською територіальною громадою;
зі східної сторони – з Грузьківською те­риторіальною громадою Голованівського району;
з північної сторони – з Ладажинською те­риторіальною громадою Уманського району Черкаської області;
із західної сторони – з Вільхівською тери­торіальною громадою.

Синьки знаходиться на відстані від райце¬нтру м. Ульянова на віддалі 20 км.
Площа населеного пункту:
Всього земель, які входять до адміністра¬тивно-територіальної громади складає 5107 га, в т.ч. в межах населеного пункту – 806, 9 га.
Станом на 1.07.2007 року населення стано¬вить – 1087 чол., в т.ч.
Працездатного населення – 511 чол., пенсіонерів – 420 чол.
Село розмістилось на рівній місцевості, спочатку це були окремі хутірці, які чумки називали Синіми, звідай й пішла назва села – Синьки.
Село було засноване на землях графа Потоцького .
Колись у цій місцевості був безкрайній степ. В ньому водилися – орли, дрохви, дикі кози, свині вовки. Сюди, в дрімучий степ забрів мисливець.
Йому сподобалась багата, ніким не зачепле¬на місцевість. Мисливець повідомив про це своїх товаришів і згодом появилися перші по¬селення, що повели осіле життя, звідси і пішло прізвище – Осадчий. Спочатку на нинішній те¬риторії села було лише кілька хутірців. Побли¬зу них проходив чумацький шлях. Зупинилися чумаки і вдивилися в поселення, що здалеку бриніло синявою степових квітів. «Хай будуть Сині», – назвали вони, а дальше ці хутірці злилися в одне велике село Синьки.
Про це говорить архівний документ: “Синьки расположено на границе с Уманским уездом Киевской губернии при однои¬менном незначительном ручье Синька, кото¬рая впадает в селение В-Трояни. Совершен¬но ровная местность, занимаемая приходом почти безводная: несколько колодцев в селе служат резервуарами и для пойла скота, и для стирки белья, последнее обстоятельство служит причиной распространения среди населения разных болезней. Почва – глубо¬кий чорнозем. Ближайшая железно-дорож¬ная станция – Бершадо-Уст пути «Грушка» в десяти верстах.
Село раскинуто на пространстве в 6-7 верств. По расказам старожилов оно образовалось из отдельных хуторов, которые називались «Си¬ними хуторами». (Труд Подольского епархи-ального историко-статистического комитета).
Спочатку населення жило в землянках, а потім будували дерев’яні хати в зруб. Ще й сьогодні можна побачити в селі хатинки, яким більше 200 років, а поруч з ними кра¬суються просторі будинки.
Населення займалося обробітком землі, скотарством, рибальством, бортництвом, гончарством.
Згодом польські пани зі своїм військом за¬гарбували українські землі. Землі Синьок розділили: Потоцькі, Яроцькі, Драгомановські.
Не приніс селянам омріяних сподівань про землю указ 1861 р.
Росла хвиля невдоволення царським уря¬дом. Мали місце сміливі виступи селян (А. Головерда, М. Лавриняк, Д. Кобзар, І. Куче¬ренко).
Першу звістку про революцію принесли односельчани: С. Оляніцький, Ф. Ошурко, В. Нижник. По всій країні утверджувалася нова влада, дійшла вона і до Синьок.
Чварам за землю поклав кінець приїзд, в село Г.І. Петровського в 1925 р.
З приходом до влади більшовиків організу¬вався перший революційний комітет, голо¬вою якого було обрано Лазаря Кимберського. Було роздано селянам землю.
В 1928 р. організувався перший колгосп. Головою був 25-тисячник Гуштейн
В 1932 р. було утворено 7 господарств.
Першими трактористами були: М. Веровенко, М. Сандецький (нагороджений орде¬ном Леніна), М. Ролінський, П.Кобзар, К. Кулаковський, М. Лавреняк, Я. Нагирняк, Т. Кулаковський та інші.
Першими шоферами були: Т.М.Мельничук, Галак і інші.
Самовідданих трудівниць знає село: К.Прилуку, Я. Пвторак, Н. Пісецьку, М.Коб¬зар, В. Ковалішину, І. Кучмій, Я. Головерда.
Самовіддану працю на колгоспних ланах було відзначено поїздкою на с/г виставку в Москву – Нижник В.П., На гірняк Г., Мос¬каленко М., Івахнюк М., Починок Я..
Пережило село дні фашистської навали, із 890 чол. Не повернулося з фронту 418 чол. Повністю знищені сім’ї євреїв Шермана, Ап¬текаря.
Багато праці для піднесення сільського господарства доклали: А.С. Маланіч, А.А. Кучеренко, П.І. Шарандак – голови кол¬госпів, П.Д. Безклубний, П.С. Мусатенко, – голови сільських рад, Н.К. Мусатенко – зо¬отехнік, кавалер Ордена Леніна, І.І. Фіщенко – комбайнер, кавалер Ордена Леніна, М.Г. Гриценко – бригадир рільничої бригади, ка¬валер Ордена Трудового Червоного Прапора, Ф.А. Форосенко – бригадир рільничої бри¬гади.
Пам’ятають жителі села працівників: Деундяк Л.В.- медпрацівник, Кучеренко Л.Л.- медпрацівник, СД. Вигнаний – директор школи, Л.Г. Івашкевич – вчитель В.О. Івашкевич – вчителька, Л.П. Кучмій – вчителька, Н.Г. Деундяк – вчителька.
Багато праці для справи піднесення села віддають: O.A. Паламарчук – директор СТОВ “Родина” А. О. Семенченко – директор школи Н.І. Кучмій – медпрацівник, О.В. Мусатенко – завідуюча дитячим садком, В.М. Поплавський – підприємець. Село виховало зем¬ляків, якими можна пишатися: Попович O.A. – військовий (трагічно загинув в Афганістані під час виконання інтернаціонального обов’язку), Томашевський В.А. – суддя,
Ясельський M.- начальник УМВС України Херсонської області.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “Літера С”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 18 гостей