Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Телешівка, село, Рокитнянський район, Київська область

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Аватар користувача
 
Повідомлень: 775
З нами з: 18 липня 2016, 22:24
Подякував (-ла): 191 раз.
Подякували: 195 раз.

Телешівка, село, Рокитнянський район, Київська область

Повідомлення surnameindex » 30 вересня 2016, 23:05

Телешівка, Рокитнянський район, Київська область
Телешовка, Винцентовская волость, Васильковский уезд
Телешовка, Ракитнянский район, Киевская область

Преображенская церковь

http://www.surnameindex.info/info/kiev/ ... index.html
Некоторые фамилии жителей с. Телешовка (1911-1918):
Базяк
Бура
Дмитриев
Донец
Кавун
Кисляк
Киян
Кияница
Крамар
Лысенко
Марцих
Оленка, Олёнка
Орнатовский
Пилипенко
Путик
Ручка
Солопай
Сыч
Теличко
Чалый
Шур

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4156
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2361 раз.
Подякували: 834 раз.
Стать: Жінка

Re: Телешівка, село, Рокитнянський район, Київська область

Повідомлення АннА » 07 лютого 2019, 16:12

Телешівка — село в Україні, в Рокитнянському районі Київської області. Населення становить 1427 осіб.
Історія
Перші згадки про Телешівку зустрічаються в документах на початку XVIII ст.
В 1740 році тут налічувалося 60 дворів і проживало близько 550 чоловік. Село лежало в густому дубовому гаю, що вкривав схили річки.
В 1754 році Телешівкою володів польський магнат, регент коронної канцелярії — полковник Ю. Дунін-Карвицький.
У 1790 році було 90 хат, а жителів 744. У той час село прираховувалося до Рокитнянського ключу.
1863 р. - Село при річці Гороховатці, в 5-ти верстах нижче Вінцентівкі, розташоване в яру, в поля в степу. Землі приписано до села 4281 десятин, з числа якої куплено в 1863 році селянами 1651 десятина за 72200 рублів. Жителів обох статей 1696. Нині належить полковнику гвардії Миколі Якимовичу Гудим-Левковичу, у спадок від батька його, поручика у відставці Якима Івановича.
Про церкву Преображенську, відомої з візити 1740 року Білоцерківського деканату, 1746 і 1790 років - Богуславського деканату, що дерев'яна церква була побудована в 1724 році, а потім в 1758 році на місці розваленої. Остання існує і нині, по штатам зарахована до 5-го класу; землі має 41 десятину. В останній візит відзначено, що священик Данило Ярмолинський, присвячений в Радомишлі митрополитом Володковичем в 1755 році, "на годину замешанія українського одстомпіл був від єдності святої, але знову до лона матки повруціл 27 листопада 1768 року в Минійках за натхненням Духа святого, і през оффіціала Міхала Прімовича абсольвований і діспенсований зостав ".
Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви Преображення Господнього с. Телешівка XVIII ст. - Київського воєв., з 1793 р. Богуславського пов. Київського нам., з 1797 р. Богуславського пов., з 1801 р. Вінцентівської волості Васильківського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_ ... le_002.xml
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4156
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2361 раз.
Подякували: 834 раз.
Стать: Жінка

Re: Телешівка, село, Рокитнянський район, Київська область

Повідомлення АннА » 07 лютого 2019, 16:15

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Телешівка — село, центр сільської Ради. Розташована на обох берегах річки Гороховатки, що впадає у Рось, за 12 км на північний схід від районного центру й за 10 км від залізничної станції Рокитне. Населення —- 2056 чоловік.

Біля села досліджено курган доби бронзи (II тисячоліття до н. е.), залишки трьох поселень і могильник черняхівської культури та трьох поселень Київської Русі.

Перші згадки про Телешівку зустрічаються в документах на початку XVIII ст.

В 1740 році тут налічувалося 60 дворів і проживало близько 550 чоловік. Село лежало в густому дубовому гаю, що вкривав схили річки.

В 1754 році Телешівкою володів польський магнат, регент коронної канцелярії — полковник Ю. Дунін-Карвицький. Закріпачені телешівці не раз були учасниками гострої боротьби проти польських поміщиків і шляхти. В 1768 році під час Коліївщини тут діяв гайдамацький загін на чолі з М. Швачкою, до якого приєдналося чимало місцевих селян. Серед активних учасників гайдамацького руху, що їх у 1771 році судила каднянська комісія, був і житель Телешівки П. Розумовиченко, який брав участь у визволенні Умані від польсько-шляхетських поневолювачів.

Наприкінці XVIII ст. Телешівка з навколишніми землями належала поміщикові А. Головінському. 1790 року в ній налічувалося 90 дворів і 744 жителі. В 1818 році село продали поміщикам А. Блоцькому й Ф. Володкевичу. Через п’ять років вони перепродали телешівські землі разом з селянами новому поміщику — предводителю дворянства Васильківського повіту Я. І. Гудим-Левковичу за 6853 крб. сріблом. У 1845 році на нього працювало 642 ревізькі душі.

Селяни-кріпаки не мирилися із своїм безправним становищем і вели боротьбу за звільнення від феодально-кріпосницького гніту. В 1855 році вони взяли участь у масовому антикріпосницькому русі селян — Київській козаччині. Після придушення повстання царськими військами багатьох селян заарештували й кинули до Васильківської в’язниці.

За даними десятої ревізії 1856 року в маєтку поміщика М. Я. Гудим-Левковича налічувалося 708 ревізьких душ. Із 292 дворів було: 9 тяглових, 252 піших і 31 городників. Отже, кількість піших господарств збільшилася, а тяглових зменшилася майже в 6 разів проти 1845 року.

Реформа 1861 року дала можливість поміщикам зберегти в своїх руках більшу частину кращої землі. Городники польової землі не дістали, піші одержали основний наділ, що складав 5,5 десятини, а тяглові — 11 десятин. За одержану землю селяни змушені були протягом 49 років сплачувати щорічно 3769 крб. 38 коп., що становило 14 крб. 85 коп. з основного наділу й 29 крб. 70 коп. з тяглового. Такі викупні платежі були непосильними для більшості селян. Крім того, їм заборонялося користуватися ставками (ловити в них рибу й різати очерет), полювати на звіра.

Наприкінці 90-х років XIX ст. в Телешівці налічувалось 533 двори (2817 жителів). З 4169 десятин землі 2480 належало княгині М. Горчаковій, 42 — церкві, а селянам — лише 1647 десятин.

Про розвиток капіталізму в сільськогосподарському виробництві та про втрату селянами надільної землі й перетворення їх у сільських пролетарів певне уявлення дають матеріали земської статистики. Так, у 1912 році із 593 господарств безземельних налічувалося 28, з наділом до 2 десятин — 202, до 3 десятин — 144, до 6 десятин — 179, до 10 десятин — 31, понад 10 десятин — 9 господарств. Останнім належало 224 десятини, тоді як 202 господарствам, що мали до 2 десятин землі — 213. Не мали худоби 114 господарств. Це були, головним чином, малоземельні і безземельні селяни. Місцевому куркулеві М. Кирпичу належали 136 десятин землі, молотарка, локомобіль та інший сільськогосподарський реманент. Він користувався працею наймитів. Малоземелля змушувало селян іти на заробітки до місцевих поміщиків. За день виснажливої праці з тяглом селянин одержував 80 коп., а без тягла — чоловік — 35, жінка — 20 копійок.

В пореформений період у селі виникають промислові підприємства. 1875 року поміщиця М. Горчакова побудувала водяний вальцьовий млин, де працювало 8 робітників з місцевих селян. 1899 року млин переробив 39 тис. пудів зерна. В цей час млин був паровим і на ньому працювало вже 16 робітників. Крім того, в селі були цегельний завод, 12 вітряків, крупорушка та 4 кузні.

Революційні події 1905 року знайшли гарячий відгук серед біднішого селянства. У жовтні селянин с. Ольшаниці І. М. Скрипка встановив зв’язок з 24-річним телешівським селянином-бідняком О. М. Дем’яненком і за його активною допомогою таємно розповсюджував серед населення Телешівки й Ромашок революційні прокламації, які закликали народ до повалення існуючого ладу. Першими виступили селяни Ольшаниці, які вимагали повернення їм відрізків. За ними застрайкували телешівці. Боротьбу селян проти поміщицького гніту очолили батраки. Вони закликали селян не виходити на роботу, поки поміщики не підвищать оплати за виконану роботу. Страйк був придушений каральним загоном, який викликала поміщиця із Василькова.

Боротьба селян проти поміщицької сваволі не припинялась і в наступні роки. На початку грудня 1907 року селяни Телешівки, озброївшись косами й вилами, розганяли охорону й систематично вели порубки дерев у лісних угіддях княгині Горчакової. Організаторами цього руху були С. Н. Гоц, С. А. Кавун, В. І. Костенко, Н. І. Шурдук, Т. Д. Ручка та інші. 23—24 січня 1908 року вони були заарештовані і ув’язнені.

Скасування кріпосного права не принесло істотних змін у культурному житті трудящих. Самодержавство тримало їх у темноті і неуцтві. В однокласній початковій школі, яка відкрилася в Телешівці 1862 року, через три роки навчалося лише 28 дітей, а 1899-го — 67 учнів, з них лише одна дівчинка. Навчали їх учитель і піп. На утримання школи царські власті відпускали на рік тільки 191 крб. З 1912 року тут засновано сільське двокласне училище.

Волю й щасливе життя селянам Телешівки, як і всім трудящим нашої Батьківщини, принесла історична перемога Великого Жовтня. На початку 1918 року в селі створюється Рада селянських депутатів, головою якої обрали селянина-бідняка Т. О. Салацького. Рада приступила до розподілу землі поміщиці Горчакової серед бідняків. Але розпочаті Радянською владою соціалістичні перетворення були перервані в зв’язку з окупацією села німецькими інтервентами. З окупантами повернувся управитель маєтку, який за їх допомогою силою примусив селян повернути худобу, сільськогосподарський реманент, землю. В селі лютував жорстокий окупаційний режим. Тяжкі випробування випали на долю телешівців і під час денікінської навали влітку 1919 року.

Радянське будівництво знову відновилося лише на початку 1920 року. Були створені ревком і комітет незаможних селян, які вели боротьбу з куркульським засиллям і бандитизмом, організовували заготівлю хліба, мобілізовували трудяще селянство до лав Червоної Армії. Під їх керівництвом було досягнуто перших успіхів у господарському й культурному житті: селяни організовано провели сівбу, відновилося навчання в школі, почала роботу медамбулаторія, в якій працювали лікар і фельдшер.

У травні 1920 року до села вдерлися білопольські війська. Під керівництвом колишнього солдата-артилериста Л. Є. Коваля та селянина-бідняка Є. К. Оленка селяни боролися проти окупантів (палили скирти з хлібом, амбари тощо). На початку червня 1920 року частини 1-ї Кінної армії визволили Телешівку від інтервентів.

У першій половині 1921 року обрана Рада, було створено КНС, до якого увійшли А. Федина (голова), А. Сторчовий і М. Марчук. Перехід до мирної праці відбувався у надзвичайно тяжких умовах. Сільське господарство було підірване імперіалістичною й громадянською війнами. Не вистачало робочих рук, знарядь праці, тяглової сили. Лютував куркульський бандитизм. Для забезпечення нормальної праці створено Бакумівський волосний ревком, якому була підпорядкована Телешівка.

У 1921 році виник партійний осередок, до складу якого ввійшли робітники млина О. Л. Скалінський (секретар), М. І. Бабак, Н. О. Марціх, І. О. Овчаренко, О. О. Солопай, П. К. Сушко. Навесні наступного року створена комсомольська організація, ядро якої склала робітнича молодь, що працювала на млині, та учні агропрофшколи. Комсомольська організація залучала молодь села до активного політичного життя, вела антирелігійну пропаганду, допомагала сільській Раді виконувати план хлібозаготівель. Комуністи й комсомольці очолили також похід проти неписьменності.

Значну допомогу в організації сільськогосподарського виробництва на основі передової агротехніки подавала селянам Телешівська агропрофшкола, відкрита 1921 року в колишньому поміщицькому маєтку. Тут готувалися спеціалісти з середньою агротехнічною освітою. Вона мала 167 десятин землі, трактор «Запорожець», молотарку, трієр, кукурудзодробилку, снопов’язалку, племінну рогату худобу тощо. Господарство школи було для селян зразком культурного обробітку землі. За 1921 — 1929 рр. школа підготувала до 200 агрономів. У 1929 році школу переведено в с. Маслівку Миронівського району.

Робилися перші кроки в кооперуванні селянства. 1924 року в Телешівці виникло кредитне товариство (голова комуніст Н. О. Марціх), яке обслуговувало й жителів навколишніх сіл Бакумівки, Ромашок і Шарок. 1926 року створено сільське споживче та меліоративне товариства.

Культурним центром на селі стала семирічна школа, що почала діяти з 1926 року. В школі працювали 4 вчителі, які разом з учнями брали активну участь у ліквідації неписьменності та залученні селян до культурного будівництва.

Селяни все більше переконувалися в перевагах колективного господарства. В 1927—1928 рр. засновано 10 невеликих ТСОЗів: «Червоний хлібороб», «Перемога», «Вільна праця» та інші.

Наприкінці 1929 — початку 1930 року на базі ТСОЗів створено колгосп «Більшовик». Комуністи й комсомольці провели велику агітаційно-масову й організаторську роботу по залученню всіх селян-бідняків і середняків до колгоспу та організаційного зміцнення його. Навесні 1930 року почався масовий вступ селян до колгоспу. Того ж року він поділився на 3 окремі господарства: «Незаможник», «Перемога», «Запорожець».

Наступної весни село повністю було колективізоване, а всі землі закріплені за артілями на вічне користування. Колгосп «Незаможник» мав 1200, «Перемога» — 1270, «Запорожець» — 830 га землі.

Навесні 1934 року створено Телешівську МТС. Машинний парк її складався на той час з 53 тракторів та 15 молотарок.

Передовим господарством серед колгоспів Телешівки була артіль ім. Й. В. Сталіна (до 1937 року «Запорожець»). У 1939—1940 рр. тут зібрали по 22—25 цнт озимої пшениці й по 30—33 цнт ярих культур. За високі показники в роботі колгосп у 1939 році завоював право бути учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки, на якій два роки демонстрував свої досягнення. Головвиставком відзначив колгосп дипломом 2-го ступеня, грошовою премією в сумі 5000 крб. та мотоциклом. Голова артілі А. М. Ремез був нагороджений Великою срібною медаллю і грошовою премією 1000 крб. В 1940 році господарство мало не тільки високі показники врожаю зернових, а й добре розвинені тваринництво, птахівництво, городництво та інші галузі сільськогосподарського виробництва. Артіль своєчасно розрахувалася з державою, створила всі потрібні фонди й забезпечила високу оплату трудодня: З кг та 1,5 крб. грошей, не рахуючи інших натуральних виплат.

Новатором колгоспного виробництва показав себе і голова сільськогосподарської артілі «Незаможник» комуніст І. А. Мурга. За його пропозицією колгосп уперше почав застосовувати нові методи інтенсифікації виробництва, зокрема штучне зрошування плантації цукрових буряків. Великих успіхів у вирощуванні цукрових буряків досяг і колгосп «Перемога». Якщо в районі у 1940 році зібрали пересічно по 118,5 цнт цукрових буряків з га, то колгоспники артілі «Перемога» досягли значно вищого врожаю — по 185 цнт, а ланки М. Савченко, О. Погасій і С. Оси — по 240 цнт. За успіхи, досягнуті в розвитку сільськогосподарського виробництва, колгосп був висунутий кандидатом на Всесоюзну сільськогосподарську виставку 1941 року.

1935 року семирічна політехнічна школа була реорганізована в середню. В селі працювали клуб, дві бібліотеки, радіовузол.

Всім процесом створення соціалістичної економіки й розвитку культури на селі керувала територіальна партійна організація. Вона об’єднувала 14 комуністів трьох колгоспів та МТС.

З перших днів нападу гітлерівської Німеччини на Країну Рад 828 жителів села пішли до лав Червоної Армії. Частина колгоспників працювала на спорудженні оборонних рубежів у районі Києва. Комуністи разом з комсомольцями організували евакуацію сільськогосподарських машин та іншого колгоспного майна. Однак закінчити її не вдалося: 28 липня 1941 року вже розгорнулися бої за село, де оборону тримали частини 374-ї стрілецької дивізії. Під час бою населення подавало активну допомогу радянським воїнам. Так, колгоспниця В. Й. Сатир доглядала в своїй хаті поранених бійців і офіцерів. У цій патріотичній справі їй допомагали медсестра Телешівської лікарні Т. К. Проценко та колгоспниці О. Г. Кухаренко й М. Г. Шурдук. Того ж дня гітлерівці вдерлися у село. Настали жахливі дні окупації. Фашисти грабували колгоспників, знущалися з населення, спрямувавши репресії, насамперед, проти активістів. В 1942 році вони по-звірячому закатували 10 комуністів, у т. ч. голову сільради Г. Я. Співака, голову колгоспу ім. Й. В. Сталіна А. М. Ремеза, інструктора РК КП(б)У Т. Л. Коваля, трактористів Г. П. Чубка й Я. М. Теличка, колгоспників Л. Ф. Парія і І. С. Погасія. Всього за час тимчасової окупації було розстріляно 53 чоловіка. На каторжні роботи до Німеччини фашисти вивезли 142 чоловіка. Значна частина з них там загинула.

Проте радянські патріоти не схилили голови, вони вели активну боротьбу з окупантами. Так, у листопаді 1943 року група місцевих селян у складі трактористки П. Д. Савченко, ланкової колгоспу «Перемога» Д. І. Крамар та інших знищила ворожий продуктовий склад, що містився в будинку середньої школи. Ще одна група спалила приміщення охорони нафтобази. Колгоспниці Н. М. Шугалія, М. І. Корж, М. П. Погасій та інші мали зв’язок з партизанськими загонами. Вони переховували партизан, допомагали їм продуктами й одягом.

7 січня 1944 року бійці 42-го стрілецького полку 180-ї гвардійської Київської дивізії 2-го Українського фронту вибили гітлерівців з села. Визволяючи Телешівку, смертю хоробрих полягло понад 100 радянських воїнів. На братській могилі бійців і командирів Червоної Армії встановлено обеліск. До могили героїв приходять піонери, комсомольці, літні колгоспники, біля підніжжя пам’ятника завжди живі квіти.

Мужність у боротьбі з німецько-фашистськими окупантами проявили жителі Телешівки, що були в лавах Червоної Армії і в партизанських загонах. 253 з них нагороджені орденами й медалями. Відважно билися в тилу ворога телешівці-партизани А. Я. Краєвський, С. М. Одрина, О. К. Савченко, В. Ю. Тищенко. За бойову операцію, проведену 11 серпня 1943 року (був висаджений залізничний міст через річку Іршу, внаслідок чого припинився рух на залізничній ділянці Житомир— Коростень), ЦК КП(б)У та Український штаб партизанського руху оголосили В. 10. Тищенку подяку. 362 уродженці села не повернулися додому з фронтів війни.

В перші дні після визволення відновила роботу Телешівська сільська Рада, головою якої обрали активістку Р. М. Коваль — дружину закатованого комуніста.

В лютому 1944 року 300 дітей сіли за парти в середній школі.

Відновили свою діяльність всі три колгоспи: «Перемога», ім. Й. В. Сталіна, «Незаможник». Відбудову колективного господарства доводилося здійснювати в надзвичайно важких умовах. Окупанти повністю зруйнували виробничі приміщення колгоспів і машинно-тракторної станції, пограбували сільськогосподарську техніку, спалили 46 будинків колгоспників. Вони вивезли з села 22 тис. цнт хліба, 970 голів свиней, 919 голів рогатої худоби, 115 коней.

Переборюючи великі труднощі, колгоспники розпочали весняно-польові роботи. На колгоспних ланах працювали літні люди, діти, інваліди, але особливо відзначилися жінки. Значну допомогу колгоспам подавала МТС. Весною 1944 року 17 тракторів вийшли на колгоспні поля. Колгоспники бригади П. І. Мазія першими в районі закінчили сівбу зернових і технічних культур при високій якості роботи. До 25 квітня колгосп ім. Й. В. Сталіна виконав план весняної сівби на 132 проц. Юнаки та дівчата, зокрема П. Ткаченко й В. К. Коляда, виконували норми на 200 проц., а тракторист Телешівської МТС комсомолець І. Оленко перевищував денні норми виробітку втрое.

Телешівці проявляли під час відбудови високу політичну свідомість. В селі успішно провели збір коштів на танкову колону та передплату військової позики. У фонд Червоної Армії від телешівських колгоспників надійшло 82,5 тис. карбованців.

17 березня 1946 року відновила роботу територіальна партійна організація в складі 6 комуністів. Майже всі вони працювали безпосередньо в колгоспах і МТС. Так, М. Д. Давиденко очолював рільничу бригаду, а П. І. Мазій працював механізатором у колгоспі «Перемога». Активно діяла комсомольська організація, яка об’єднувала 16 чоловік.

Велику культурно-освітню та політико-масову роботу на селі здійснювали педагогічні колективи початкової і середньої шкіл. Учителі працювали агітаторами, читали лекції, організовували недільники й брали участь у відбудові культурно-освітніх закладів. Улітку 1946 року було відбудовано сільський клуб, медамбулаторію, школи.

В 1948 році колгоспи зміцнили економічну базу своїх господарств. Високої продуктивності праці досягли передовики виробництва. Так, свинарка колгоспу ім. Й. В. Сталіна Н. О. Погасій протягом року виростила від 7 свиноматок у середньому по 23 поросят, при пересічній живій вазі поросяти в двомісячному віці — 15,8 кг. За трудові успіхи її нагороджено орденом Леніна.

Рішення вересневого (1953 року) Пленуму ЦК КПРС сприяли швидкому піднесенню колгоспного виробництва. Артілі були зміцнені кадрами спеціалістів сільського господарства. На постійну роботу сюди прибули два агрономи, ветлікар, зоотехнік, інженер.

За трудові досягнення по вирощенню цукрових буряків і зернових культур група передовиків колгоспного виробництва 26 лютого 1958 року була нагороджена орденами й медалями. Ордена Трудового Червоного Прапора удостоївся голова колгоспу ім. XX партз’їзду (колишній «Перемога») В. В. Корж, ордена «Знак Пошани» — бригадир тракторної бригади В. Д. Крижній і ланкова Н. М. Величко.

В грудні 1959 року з метою господарсько-організаційного зміцнення всі три колгоспи Телешівки об’єднані в один — «Україна». 1 січня 1960 року в селі створено партійний комітет.

В ювілейний 1967 рік партійна організація та правління колгоспу ще більше посилили увагу до розвитку громадського господарства артілі, уміло спрямували трудове й політичне піднесення на виконання конкретних виробничих завдань. Ударній роботі телешівських хліборобів сприяло змагання за комуністичну працю.

Самовіддана праця колгоспників забезпечила високий урожай. Хлібороби колгоспу з честю виконали соціалістичні зобов’язання, взяті до 50-річчя Великого Жовтня та встановлення Радянської влади на Україні. Колгосп виконав річний план продажу хліба державі на 137 проц. Своєчасно було засипано насіннєві, страхові й фуражні фонди.

На успішне здійснення накреслених партією заходів щодо дальшого зміцнення економіки колгоспу, підвищення матеріального заохочення трудівників села та гідну зустріч 100-річчя з дня народження великого В. І. Леніна була спрямована вся діяльність колгоспної партійної, комсомольської та профспілкової організацій. Комуністи Телешівки відіграють велику роль в організації масового соціалістичного змагання серед колгоспників, піднесенні культури виробництва, зниженні собівартості продукції, ефективному використанні кожного гектара землі. Внаслідок активної діяльності парторганізації в колгоспі широко запроваджуються прогресивні форми господарювання.

Колгосп «Україна» — багатогалузеве, передове господарство району. За ним закріплено 3379 га землі, в т. ч. 3200 га орної. У господарстві — 28 тракторів, 20 комбайнів, 24 вантажні автомашини та багато іншої техніки. Роботи в тваринництві механізовані на 70, а в рільництві — на 90 процентів.

За роки восьмої п’ятирічки колгосп «Україна» економічно і технічно зміцнів. Якщо в 1966 році грошові надходження становили 1250 601 крб., то в 1970-му — 1559405 крб. Продуктивність праці зросла в середньому на 20 проц. Оплата праці одного людино-дня за цей час підвищилася з 3 крб. 76 коп. до 4 крб. 63 копійок.

Завдяки підвищенню культури землеробства урожайність зернових культур зросла на 16 проц. Урожайність цукрових буряків в 1966 році становила 254 цнт з га, а в 1970-му — 374 цнт, або на 47,7 проц. більше. Ланка М. А. Кушти виростила цукрових буряків по 404 цнт з га, а ланка О. Д. Ткаченко — по 408. Помітних успіхів досягнуто і в тваринництві. На всіх фермах впроваджено машинне доїння корів. Удій молока на фуражну корову в 1970 році становив 2848 кг проти 2125 кг в 1966 році. Високих надоїв молока добилися доярки: М. І. Ісько — 3383 кг, Г. І. Присіч — 3313 кг, Н. І. Коляда — 3203 кг від кожної корови. Всі бригади й ферми переведені на господарський розрахунок, колгоспники — на грошову оплату праці.

За досягнуті успіхи в сільськогосподарському виробництві та виконання п’ятирічного плану в 1971 році 8 чоловік нагороджено орденами й медалями, в т. ч. орденом Леніна—тракториста М. М. Харченка, орденом Жовтневої Революції — бригадира Г. Г. Шугалія, орденом Трудового Червоного Прапора — комбайнера В. Ю. Коваленка та ланкову М. А. Кушту.

На базі колгоспу «Україна» районний комітет партії створив школу передового досвіду, де підвищують свою кваліфікацію голови колгоспів, механізатори, ланкові та спеціалісти землеробства. За успіхи в соціалістичному змаганні районний комітет партії та райвиконком 3 січня 1969 року присвоїли господарству почесне звання колгоспу високої культури землеробства.

Провідну роль у громадському й культурному житті Телешівки відіграє сільська Рада депутатів трудящих. Серед 27 депутатів — 15 комуністів. При Раді створено 5 постійно діючих комісій. Крім того, тут працюють різні допоміжні громадські організації — батьківські комітети середньої і початкової шкіл, комісія по впровадженню нових обрядів, добровільна народна дружина, протипожежна дружина тощо. В своїй роботі Рада спирається на широкий актив, який налічує понад 100 чоловік.

Турботу Радянської влади про добробут трудящих, поліпшення побутових умов, зростання культури населення відчуває кожна родина. Сім’я механізатора П. П. Кобзаря, який понад 10 років трудиться в колгоспі, складається з чотирьох чоловік. Його дружина працює на фермі телятницею. Дві дочки навчаються в середній школі. П. П. Кобзар звів добротний будинок на 5 кімнат. Сім’я має телевізор, радіоприймач, швейну та пральну машини, газову плиту й мотоцикл.

З року в рік зростає і впорядковується колгоспна Телешівка. Тут ведеться масове житлове будівництво. За 1959—1968 рр. споруджено або перебудовано 335 житлових будинків (майже 50 проц. житлового фонду). В 1964 році прокладено шосейну дорогу, яка сполучає село з районним центром та Києвом. Обабіч неї насаджені дерева.

Велика увага приділяється побутовому обслуговуванню населення. Працюють пошта, автоматична телефонна станція, ощадна каса, чайна, філія райпобуткомбінату. Село електрифіковане й радіофіковане.

У селі — дільнична лікарця, аптека, тут працює 6 медпрацівників. Для малят відкрито дитячі ясла й садок.

Давно вже покінчено у Телешівці з неписьменністю. В початковій і середній школах тепер оволодівають знаннями 392 дітей, яких навчають 32 вчителі. Всі діти шкільного віку охоплені школою. Для поглиблення знань учнів у старших класах організовано факультативне вивчення історії, російської літератури, географії, хімії, автосправи. При школі працюють різні навчальні гуртки. Велику роботу в комуністичному вихованні підростаючого покоління ведуть шкільна комсомольська й піонерська організації.

Зріс культурний рівень трудящих Телешівки, розширилося коло їх інтересів. У селі є 3 клуби, 2 бібліотеки, історичний музей при середній школі. У клубах систематично демонструються кінофільми, працюють струнний оркестр, драматичний, хореографічний та інші гуртки художньої самодіяльності. Перед хліборобами виступають артисти столиці. В розпорядженні молоді — стадіон, тир та інші спортивні споруди.

Жителі села передплачують понад 2200 примірників центральних і місцевих газет та журналів, що в середньому становить 2,6 примірника на кожну колгоспну сім’ю. Про працю й культурне життя хліборобів Телешівки розповідає «Голос колгоспника» — багатотиражна газета артілі, що виходить двічі на місяць.

За роки Радянської влади понад 150 жителів села стали висококваліфікованими спеціалістами народного господарства й культури. 52 з них працюють учителями, 23 — лікарями, 23 — інженерами, 29 — спеціалістами сільського господарства, 9 — фінансовими працівниками, 2 — артистами, 18 — офіцерами. Колишній випускник школи Т. Є. Коваль — професор, завідуючий кафедрою хімії Житомирського сільськогосподарського інституту. В селі працює 43 спеціалісти: агрономи, зоотехніки, інженери, вчителі, економісти та інші.

Великих успіхів у господарчому й культурному житті села досягнуто під керівництвом партійної організації, яка об’єднує 87 комуністів. Активну участь у виробничому та громадсько-політичному житті беруть комсомольська організація в складі 37 чоловік та профспілкова організація, що налічує близько 100 чоловік.

Дружні, працьовиті люди живуть у Телешівці. їх самовіддана праця наближає світле майбутнє людства, ім’я якому — комунізм.

М. У. МЕЛЕХОВ, М. С. САТИР
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4156
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2361 раз.
Подякували: 834 раз.
Стать: Жінка

Re: Телешівка, село, Рокитнянський район, Київська область

Повідомлення АннА » 07 лютого 2019, 16:20

ЦДІАК, православні
Адмін поділ за документами - Київського воєв., з 1793 р. Богуславського пов. Київського нам., з 1797 р. Богуславського пов., з 1801 р. Васильківського пов. Київської губ.
За адмін. поділом XIX ст. - Васильківського пов. Київської губ.
За адмін. поділом XXI ст. - Рокитнянського р-ну Київської обл.
Церква - Преображення Господнього

метрична книга 127 1012 285(1756-1786); 972(1796); 1135(1799); 1162(1800); 1182(1801); 1198(1802); 1228(1804); 1249(1805); 1278(1807); 1293(1808); 1303(1809); 1319(1810); 1335(1811); 1350(1812); 1362(1813); 1376(1814); 1390(1815); 1404(1816); 1419а(1817); 1434(1818); 1451(1819); 1481(1821); 1482(1821); 1495(1822); 1509(1823); 1524(1824); 1539(1825); 1556(1826); 1592(1828); 1612(1829); 1631(1830); 1676(1832); 1704(1833); 1730а(1834); 1757(1835); 1792(1836); 1828(1837); 1896(1839); 2015(1841); 2068(1842); 2069(1842); 2127(1843); 2189(1844); 2252(1845); 2317(1846); 2382(1847); 2445(1848); 2524(1849); 2660(1851); 2731(1852); 2803(1853); 2869(1854); 3011(1856); 3084(1857); 3152(1858); 3209(1859); 3402(1862); 3469(1863); 3528(1864); 3587(1865); 3659(1866); 3727(1867); 3801(1868); 3907(1869); 4011(1870); 4113(1871); 4221(1872); 4335(1873); 4445(1874).
метрична книга 127 1014 255(1859)
метрична книга 127 1078 966(1875); 996(1876); 1013(1877-1879); 1039(1879); 1053(1880); 1090(1881-1886, 1889, 1891); 80(1888); 1222(1892-1899); 1328(1900-1907); 1434(1908-1910)
метрична книга 127 1079 561(1911-1918)

cповідний розпис 127 1015 150(1802); 268(1818); 584(1840); 1044(1864)
cповідний розпис 127 1016 169(1816); 181(1817); 227(1822); 252(1827); 276(1830); 303(1834); 449(1863)
сповідний розпис 127 1076 108а(1759)
Із повагою, Ганна


Повернутись до Літера Т

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: al_mol, АннА, Bing [Bot], Chirynas, D_i_V_a, Google [Bot], Google Adsense [Bot], Nathalie, Nikonova