ТАЛЬНЕ, місто, Тальнівський район, Черкаська область

Відповісти

У цьому місті/Цим містом/Це місто

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
surnameindex
Повідомлень: 780
З нами з: 18 липня 2016, 23:24
Дякував (ла): 194 рази
Подякували: 298 разів
Контактна інформація:

ТАЛЬНЕ, місто, Тальнівський район, Черкаська область

Повідомлення surnameindex »

Тальне, Тальнівський район, Черкаська область
Тальное, Тальновская волость, Уманский уезд
Тальное, Тальновский район, Черкасская область

http://surnameindex.info/info/kiev/uman ... index.html
Троицкая церковь
1848 - священник Тимофей Плотницкий, диакон Федот Гордзивский, дьячок Ефим Тимошевский
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ТАЛЬНЕ, місто, Тальнівський район, Черкаська область

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки.
Тальне — місто, центр району, розташоване на обох берегах річки Гірського Тікичу та його притоки Тальянки, за 141 км на південний захід від обласного центру. Залізнична станція. Населення — 14,4 тис. чоловік. Міській Раді підпорядковані селища Здобуток Жовтня, Тарасівна і с. Соколівочка.

На території міста і його околиць виявлено залишки 2 поселень трипільської культури, 3 — доби бронзи та 3 — черняхівської культури.

Перші згадки про Тальне, яке виникло на перехресті численних шляхів, що йшли з Сміли, Черкас, Канева, Богуслава на південний захід — до Умані, Бара, Брацлава, Хотина, належать до XVII століття.

1609 року повновладним господарем Уманщини, в т. ч. й Тального, став магнат В. О. Калиновський. Під час визвольної війни 1648—1654 рр. тальнівці взялися за зброю. Козаки містечка з 1649 року входили до Романівської сотні Уманського полку. За Андрусівським перемир’ям 1667 року Тальне залишилося під владою шляхетської Польщі. В документах XVII ст. воно іменується містом. Протягом тривалого часу Тальне переходило від одного феодала до іншого, з 1725 року належало магнату Ф. Потоцькому.

Зростання соціально-економічного і національно-релігійного гніту знов піднімало народні маси на боротьбу. У травні 1738 року гайдамаки вчинили напад на Тальне. В 1750 році до гайдамацького загону приєдналися місцеві жителі О. Малий і 6 його товаришів. Селяни Тального також брали участь у народно-визвольному антифеодальному повстанні 1768 року. Відомо, що один з них Г. Яценко 1770 року страчений у містечку Кодні на Житомирщині.

Після возз’єднання Правобережної України з Лівобережною в складі Росії Тальне 1797 року ввійшло до новоутвореного Уманського повіту Київської губернії і залишалося власністю Потоцьких. З 1823 року місто разом з іншими селами Та львівського маєтку перейшло до графів Наришкіних. Становище селян було тяжким. Вони відбували панщину та інші повинності. Панській сваволі не було меж. У квітні 1826 року тальнівці підтримали селянський виступ сіл Мошурова, Романівни та Іваньків і відмовилися працювати на панських полях. У березні 1842 року головний управитель маєтку графа Бредіхін наказав покарати різками Ф. Карпенка тільки за те, що той продав, не спитавшись пана, подарованого йому вола. Невдовзі Ф. Карпенко від цих побоїв помер.
Підневільне життя селян не стало легшим і після видання царським урядом інвентарних правил 1847—1848 рр. Навпаки, скориставшись з них, пан відрізав на свою користь частину селянських земель. 1854 року новий власник граф. П. Шувалов почав переводити кріпаків на грошовий чинш. Відтепер селянам треба було їздити до Миколаєва, Одеси, Херсона, щоб реалізувати частину свого врожаю для сплати чиншу, а взимку шукати випадкових заробітків на гуральнях, цукроварнях, лісопильнях. Матеріальне становище селян нерідко ускладнювалось і від засух, градобоїв, саранчі. Так, 2 вересня 1860 року тільки протягом доби саранча знищила 190 десятин посівів.

У Тальному в 40-х роках XIX ст. з промислових підприємств діяла лише паперова фабрика, що в 1845 році випускала продукції на 25 тис. крб. На місці колишньої «папірні» 1849 року граф П. Шувалов поставив цукровий завод. Для його потреб 1853 року вступила в дію цегельня, на якій 16 робітників за сезон випалювали 450 тис. штук цегли. Згодом у містечку було збудовано пивоварний завод, 2 водяні млини; засновано кінний завод, де розводили англійську і арабську породи коней; працювало 11 кузень. Крім землеробства, набуло розвитку ткацтво. Взимку селяни-хлібороби підробляли на візникуванні, доставляючи пшеницю до південних портів України — Херсона, Миколаєва, Одеси. Серед трудового люду Тального значний процент становили дрібні ремісники-кустарі: кравці, шевці, муляри, маляри, художники. Частина населення займалася торгівлею. У містечку були невелика лікарня і аптека.

На час реформи 1861 року за Тальним числилося 7585 десятин землі. З них графу П. Шувалову належало 5508, церкві — 64, а 9312 жителям — лише 2013 десятин землі. Злидні, гнали бідноту на заробітки в херсонські степи, примушували переселятися до Сибіру і на Далекий Схід або ж поповнювати ряди робітників цукрового заводу, що з року в рік збільшував свою потужність. Так, у 1898 році він виробив 250 207 пудів цукру. Якщо 1885 року на заводі працювало 270 робітників, то 1890-го їх число подвоїлося.

Розвиток цукрової промисловості на Україні дав поштовх прокладанню залізниць. 1891 року вступила в дію залізнична лінія Христинівка—Цвіткове, що пролягла неподалік Тального. Відтепер тальнівська пшениця транспортувалася до Одеси, Миколаєва, Риги, Ревеля, Лібави, Нарви, Кенігсберга.

Соціальний і національний гніт, політичне безправ’я робітників і селян об’єктивно зумовлювали посилення їх боротьби проти капіталізму. Поступово зростала революційна свідомість мас. Цьому сприяло поширення іскрівських видань. 10 грудня 1901 року і 20 березня наступного року до Тальнівської поштово-телеграфної контори надійшло з Мюнхена 2 пакети з газетою «Искра» від 6 грудня 1901 року і 10 березня 1902 року на ім’я Г. В. Коханенка. Газети були конфісковані, а Г. В. Коханенко заарештований і відправлений до київської в’язниці.

У травні 1902 року тальнівці рішуче висловили своє незадоволення існуючим порядком і зажадали від графа П. Шувалова переділу землі. Під впливом загального революційного страйку на Півдні Росії 6 серпня 1903 року 40 робітників, що працювали на спорудженні графського замку в Тальному, припинили роботу, вимагаючи збільшення заробітної плати і скорочення робочого дня. Лише після задоволення вимог будівельники приступили до роботи.

1905 року в Тальному виникла соціал-демократична група, яка розгорнула пропаганду революційних ідей серед робітників і селян. 10 квітня поліцією було виявлено 29 прокламацій. 15 січня наступного року група РСДРП організувала демонстрацію протесту з нагоди річниці розстрілу робітників у Петербурзі. Проти демонстрантів виступив озброєний ескадрон драгунів. Але революційна хвиля в Тальному не спадала. Поступово налагоджувалися тісні зв’язки з Уманською соціал-демократичною організацією. Робітники і молодь продовжували розповсюджувати по селах волості листівки, відозви, прокламації, що надходили з Умані, Катеринослава, Одеси. 14 квітня на вулицях містечка поліція знайшла 16 листівок «До селян» з червоною печаткою «Тальнівська група РСДРП».

Виступи проти поміщиків і капіталістів з новою силою розгорнулися у Тальному 1907 року. 24 квітня під час мітингу, що проходив на площі біля церкви, проти робітників і селян була застосована зброя. Згодом до судової відповідальності притягнуто 24 учасники мітингу. Селяни, що працювали на бурякових плантаціях економії «Степова», 6 травня не вийшли на роботу. Управитель економії привіз 250 робітників із села Рижанівки. Але страйкуючі закликали прибулих до солідарності, роз’яснюючи їм, чого вони добиваються, і ті повернули додому. Після цього селяни вчинили на економію напад, організатором якого був син учительки с. Новоселиці Г. Г. Гаркушенко. Надвечір з Умані прибув озброєний загін поліції і відкрив вогонь по натовпу. Серед страйкуючих були поранені. За кілька днів власті заарештували 61 чоловіка. Через 2 дні не вийшли на роботу працівники сільськогосподарських дрібних майстерень та ремісники, домагаючись збільшення плати, поліпшення побутових умов і скорочення робочого дня в суботу. Страйкарів підтримали робітники цукрового заводу. Загальний страйк закінчився перемогою робітників. Учасницею цього страйку була Т. Ф. Людвинська, член партії з 1903 року, яку за революційну діяльність в Одесі на початку 1907 року царські власті вислали за місцем проживання в Тальне. 1911 року за вказівкою партії Т. Ф. Людвинська емігрувала до Парижа, де зустрічалася з В. І. Леніним і розповіла йому про травневі події у Тальному 1907 року.

За рішенням Київського військового окружного суду від 10 січня 1908 року учасників квітневого мітингу І. М. Шпичку, С. Г. Гончаренка, Н. Є. Поліщука, І. К. Розгона, А. 3. Кореньцвіта засуджено на півроку тюремного ув’язнення. 29 липня відбувся суд над учасниками травневого виступу. Г. Г. Гаркушенка кинули до в’язниці на 8 місяців, 6 чоловік — на 4 місяці. Тальнівська група РСДРП була розгромлена.

Про розвиток освіти в Тальному говорять такі дані. На початку 60-х років XIX ст. тут працювала парафіяльна школа, 1878 року — двокласне міністерське початкове училище, в якому 1899 року навчалося 196 хлопчиків і 46 дівчаток, але повний курс навчання скінчили лише 13 хлопчиків і 2 дівчинки. Інші діти ранньою весною залишали школу і нарівні з дорослими працювали в полі. Крім того, не кожна’ сім’я могла щороку платити по 3 крб. за навчання. 1 липня 1908 року за настійними вимогами населення відкрився перший клас чотирикласного міністерського міського училища, до якого прийняли 50 учнів із заможних родин. 1912 року вже працювали 4 класи, в них здобували освіту 137 учнів. І все ж близько половини дітей віком від 8 до 11 років лишалася поза школою.

Після звершення Лютневої буржуазно-демократичної революції у Тальному в травні 1917 року було створено Раду робітничих, солдатських і селянських депутатів. За її рішенням запроваджено 8-годинний робочий день, визначено рівень мінімальної заробітної плати, за понаднормові роботи введено оплату в полуторному розмірі. Виконком волосної Ради щотижня заслуховував звіти представників навколишніх сіл про стан справ на місцях. На цих своєрідних щотижневих конференціях розв’язувалося багато питань: розподіл робочої сили, розсилка агітаторів на місця тощо. Так, 3 червня Тальнівська Рада встановила поденну плату робітникам економій волості в розмірі 3 крб. замість 2, призначених повітовим продовольчим комітетом. 17 червня Рада на своєму засіданні вирішила закликати агітаторів до роботи з трудящими на селі. Виступаючи проти такого рішення, уманський повітовий комісар Тимчасового уряду назвав Тальнівську Раду робітничих, солдатських і селянських депутатів «самозванним органом».

Рішуче виступила Тальнівська Рада проти свавілля адміністрації у ставленні до робітників та селян. Виконавчий комітет Ради у жовтні 1917 року звернувся до завідуючого Лисогірською економією з пропозицією в триденний строк звільнити з роботи економа Куриненка і токового Гулановського за їх нелюдське ставлення до робітників. Цю вимогу було виконано.

Під впливом революційної боротьби робітничого класу зростав і ширився селянський рух у Тальному. Селяни захопили панську землю, відмовилися вивозити буряки з плантацій на цукровий завод.

Як тільки стало відомо в Тальному про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді, Москві і великих містах країни, робітники й селяни почали брататися з солдатами роти 14-го запасного піхотного полку, що стояли тут на зимових квартирах. Революційно настроєні солдати проводили агітаційну роботу серед місцевого населення, не підкорялися командуванню. В лютому 1918 року було ліквідовано представництво Тимчасового уряду. Волосна Рада стала єдиною владою. Преса повідомляла, що невеликий загін червоногвардійців на чолі з членом Київського Комітету більшовиків І. Ю. Куликом офіційно проголосив створення влади Рад у містечку Тальному. Робітники цукрового заводу організували охорону підприємства. Виконком Тальнівської Ради створив загін добровольців і прихильників Радянської влади для збирання продовольства для Червоної гвардії.

Але в березні 1918 року Тальне окупували австро-німецькі війська. Загарбники заарештували місцевих активістів, членів волвиконкому Тальнівської Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, ліквідували робітничий контроль на підприємствах і в економіях, силою змушували працювати в поміщицьких економіях.

Все це викликало ненависть до ворогів і рішучу боротьбу з ними. Тальнівці без вагань підтримали визвольний рух проти окупантів, центрами якого стали Звенигородщина і Таращанщина. На кожному кроці загарбників чатували народні месники. Так, у червні 1918 року вони завдали поразки німецькому загонові під Тальним. Учитель Н. Я. Галай розповсюджував у містечку листівки, що закликали населення до боротьби з німецькими поневолювачами та їхнім ставлеником гетьманом П. Скоропадським. Одержував їх він із Звенигородки від сина машиніста водокачки Черниховського.

В грудні 1918 року владу на Уманщині захопила націоналістична Директорія. На початку березня 1919 року радянські війська успішно розвивали наступ на Цвіткове — Тальне — Христинівку. 7 березня 2-а Українська дивізія визволила Тальне від військ Директорії. Зразу ж було створено ревком. Почалося соціалістичне будівництво. Уже 7 травня Народним комісаріатом землеустрою України було зареєстровано в Тальному 4 трудові комуни.

На початку травня 1919 року тут організувався комітет бідноти, який у містечку став основною опорою зміцнення Радянської влади. Робітники приступили до ремонту цукрового заводу і відбудови складських приміщень.

Будувати нове життя доводилося зі зброєю в руках, бо навколо шугали банди. Від рук бандитів загинули член ревкому О. К. Капітанова, голова ревкому Попов та інші.

У вересні 1919 року Тальне захопили денікінські війська. Вони встановили режим кривавого терору і грабежу. У середині січня 1920 року містечко визволила 44-а дивізія 12-ї армії. Влада Рад утвердилася тут назавжди.

25 квітня 1920 року війська буржуазно-поміщицької Польщі перейшли у наступ на широкому фронті — від Прип’яті до Дністра. На боротьбу з інтервентами поспішали бійці Першої Кінної армії. 25 травня на полі біля центральних майстерень відбулася зустріч кіннотників 1-ї бригади 6-ї кавалерійської дивізії з М. І. Калініним.

Прийнявши рапорт від комбрига В. І. Книша, М. І. Калінін обійшов шеренги бійців піднявся на кулеметну тачанку і виголосив промову.

Завдяки походу Першої Кінної армії польським інтервентам не вдалося перешкодити радянському будівництву в Тальному. 9 липня 1920 року тут відбулася конференція селян Тальнівської і Мошурівської волостей. Вона обговорила земельне й продовольче питання та хід радянського будівництва. Делегати конференції ухвалили всіма засобами підтримувати Радянську владу й виконувати її розпорядження та накази, рішуче вести боротьбу з бандитизмом. Розпочали свою роботу й комітети незаможних селян. Але в повіті продовжували орудувати численні банди. Для боротьби з ними на Київщину прибув корпус червоного козацтва під командуванням В. М. Примакова. В грудні 1920 року в Тальному дислокувалася 8-а кавалерійська дивізія, яка згодом виступила на боротьбу із загонами Махна, що з’явилися на Білоцерківщині.

Мирне життя поступово налагоджувалося. Навесні 1921 року для забезпечення Тальнівського та Майданецького цукрового заводів буряковим насінням організовано Тальнівський радгосп, якому виділено 40 десятин землі. Восени 1922 року розпочав свій виробничий сезон Тальнівський цукровий завод. До кінця року він виробив 140,5 тис. пудів цукру-піску.

В день 5-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції — 7 листопада 1922 року — члени сільськогосподарських комун зібралися на свої перші спільні збори, щоб вирішити, як господарювати по-новому. На цих зборах ухвалили створити сільськогосподарську артіль. Для вироблення статуту, підписання його і подання на затвердження було виділено групу фундаторів, до складу якої ввійшли Ф. І. Дубковецький, М. І. Конфендрат, В. М. Панченко, І. М. Пікулов, О. І. Рож-ко і П. Яковенко. Артіль, головою якої обрали Ф. І. Дубковецького, назвали «Вулик та бджола» (з 1929 року «Здобуток Жовтня»). Розмістилася вона на східній околиці Тального, де колись була панська економія. Ентузіасти одержали 51 га землі, 3 пари коней, 3 плуги, 6 борін та 2 вози. На заощаджені гроші вони придбали молотарку, якою обмолотили свій хліб, а потім до пізньої осені допомагали біднякам і середнякам, які наочно переконувалися в перевазі колективного господарювання і почали подавати заяви про вступ до артілі. Дехто з тих, хто вийшов з неї, повернувся восени 1923 року. А коли 13 квітня 1926 року через Тальне Ф. І. Дубковецький вів першого трактора, за ним бігла дітвора, йшло чи не все населення.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ТАЛЬНЕ, місто, Тальнівський район, Черкаська область

Повідомлення АннА »

Частина ІІ
Відповідно до змін в адміністративному районуванні Української РСР у квітні 1923 року створено Тальнівський район. За рішенням інструкторської колегії повіткому тут організовано райком КП(б)У, який об’єднував колишніх 7 волостей. 19 листопада 1924 року в Тальному відбувся перший районний з’їзд Рад. Він намітив чергові завдання району на найближчий час.

У роки відбудови народного господарства сталися зміни в побуті жителів Тального та їх культурі. В травні 1920 року тут створено дитячі майданчики для сиріт 1 безпритульних дітей. У тому ж році відкрито лікарню на 45 ліжок, де працювали 2 лікарі і 12 осіб іншого персоналу. 7 вересня 1924 року почала діяти поліклініка для робітників промислових підприємств Тального і жителів навколишніх сіл. Восени 1921 року в Тальному відкрито ще одну школу.

Організатором масово-політичної і культосвітньої роботи серед молоді був комсомольський осередок, створений на початку серпня 1920 року.

З 1926 року Тальне — селище міського типу, де проживало 10 652 чоловіка. В роки першої п’ятирічки в промисловості міста і району відбулися помітні зміни. Тальнівський цукровий завод значно підвищив свою виробничу потужність. До нього було підведено вітку від станції Тальне. Віднині це підприємство свою продукцію транспортує залізницею. Кар’єр, що існував здавна в селищі як невелике підприємство з ручною працею та кінною тягловою силою, почав оснащуватися вітчизняним устаткуванням. Сюди також прокладено залізничну колію. Все це вплинуло й на розширення залізничної станції. Прокладаються додаткові вітки до елеватора, нафтобази, державного млина тощо.

На початку масової колективізації сільського господарства, незважаючи на шалений опір куркулів, у Тальному організовано ще 4 колгоспи: ім. В. П. Чкалова, ім. С. М. Будьонного, «Лан» і «Червоний партизан». 1930 року створено першу Тальнівську машинно-тракторну станцію, яка мала 43 трактори. Органом районного комітету партії і райвиконкому Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів з 9 жовтня 1930 року стала газета «За суцільну колективізацію».

Поступово міцніли колгоспи. З розвитком колективних господарств назріла потреба у створенні ще однієї машинно-тракторної станції і машинно-тракторної майстерні. В січні 1934 року в Тальному було 2 МТС, вони мали 61 трактор. Організація двозмінної праці забезпечувала обробіток усіх колгоспних ланів.
На початку травня 1933 року Тальнівський район відвідав голова РНК Української РСР В. Я. Чубар. Після ознайомлення з районом він виступив на зборах районного партійного активу з промовою про суцільну колективізацію сільського господарства. З липня 1936 року на бурякових плантаціях колгоспу «Червоний партизан» побував голова Всеукраїнського ЦБК Г. І. Петровський. Він розмовляв з колгоспниками. Керівники партії і уряду УРСР подали значну допомогу в налагодженні господарства й піднесенні добробуту трудящих.

Загальне обов’язкове початкове навчання в Тальному здійснено до 1930 року, а з 1930/31 навчального року — загальне обов’язкове навчання в обсязі програми семирічної школи. Для підготовки спеціалістів сільського господарства в райцентрі 7 вересня 1930 року на базі сільськогосподарської школи засновано технікум технічних культур.

Зросла і партійна організація селища. У квітні 1937 року вона налічувала 123 члени ВКП(б). За двадцять років Радянської влади у Тальному збільшилася кількість робітників, інженерно-технічних працівників, учителів, службовців. Тут розмістилися районні радянські, партійні, комсомольські, господарські установи й організації. 1938 року Тальне віднесено до категорії міст районного підпорядкування.

В роки Великої Вітчизняної війни трудящі Тального, як і весь радянський народ, стали на захист соціалістичної Батьківщини. У перші дні війни було створено винищувальні групи для боротьби з диверсантами, групи самозахисту, біля міста будували оборонні споруди.

29 липня 1941 року місто захопили окупанти. Зразу ж. почалися масові репресії. Сотні робітників, колгоспників та інтелігенції Тального фашистські—кати розстріляли 18 серпня. Юнаків і дівчат насильно відправляли до Німеччини на каторжні роботи.. Проте жителі міста, виховані Радянською владою, не скорилися ворогові. В грудні у Тальному була організована підпільно-диверсійна група, очолювана лікарем В. І. Шашковим. Активними її учасниками стали комсомольці Т. Г. Бурнацев,. Г. Г. Пасменко, М. Я. Проценко, А. О. Скальовий, піонер В. Проценко, вчителька Н. Ф. Проценко, робітниця О. М. Заровняєва, медпрацівники Ф. П. Магнестий і К. О. Тимченко. Відважні підпільники, ризикуючи своїм, життям, визволяли поранених з табору для військовополонених, вночі розповсюджували листівки зі зведеннями Радянського інформбюро, діставали медикаменти, одяг, харчі, зброю для партизанських загонів, що діяли у навколишніх лісах. У придбанні бланків-перепусток з німецькою печаткою відзначалася П. В. Дубина (Ася). Справжнім героєм проявив себе п’ятнадцятирічний піонер Вітя Проценко, який загинув смертю хоробрих під с. Гусаковим Звенигородського району.. Бойовим зв’язківцем у підпільників була К. О. Тимченко. В її хаті переховувалися поранені, зброя, ліки. До складу групи також входили Д. К. Максимчук, Г. Я. Муляр та інші. У вересні 1942 року народні месники недалеко від Тального скарали-начальника Іваньківської районної поліції і 3 німецьких поліцаїв.

Фашисти лютували. Натрапивши на сліди тальнівського підпілля, вороги заарештували В. І. Шашкова, О. О. Мошинську і в травні 1943 року замордували їх в уманській в’язниці. З липня гестапівці стратили відважну підпільницю П. В. Дубину. Смертю хоробрих загинули в тому ж році за агітацію та розповсюдження листівок М. П. Зятев, Л. О. Маляренко та О. Сміщук-Даус.

За роки гітлерівського свавілля в таборі для військовополонених загинуло близько 1000 чоловік. На каторжні роботи до Німеччини було вивезено 463 чоловіка, в т. ч. 338 жінок. Місту були нанесені великі матеріальні збитки: фашистські вандали зруйнували цукровий завод, елеватор, нафтобазу, електростанцію, залізничний вокзал, 4 школи, понад 100 житлових будинків.

Весною 1944 року війська 2-го Українського фронту прорвали оборону німців і розгромили Умансько-Христинівське угруповання ворога. 9 березня 1944 року 7-а повітрянодесантна дивізія очистила Тальне від фашистів. У нічному й ранковому боях за визволення міста загинуло 96 радянських воїнів. На фронтах Великої Вітчизняної Війни билися з ворогами понад 1400 тальнівців; понад 600 з них не повернулися до рідного міста. За мужність і хоробрість 721 учасника Великої Вітчизняної війни удостоєно урядових нагород — орденів і медалей, а І. Ш. Двохбабному посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після визволення міста від німецько-фашистських загарбників трудящі приступили до відбудови народного господарства й культурно-освітніх закладів. Завдяки безкорисливій допомозі держави стали до ладу щебеневий, цегельний, цукровий заводи, елеватор, залізнична станція, нафтобаза, харчокомбінат, промкомбінат, побуткомбінат. Уже 1945 року в 2 тальнівських МТС налічувалося 75 тракторів, що обслуговували 43 колгоспи району з посівними площами 47,6 тис. гектарів.

Відновилося навчання в усіх школах міста, сільськогосподарському технікумі. Розпочали роботу районний будинок культури, клуб цукрозаводу, кінотеатр ім. В. П. Чкалова, районна бібліотека для дорослих, дитячі ясла. При колгоспі «Здобуток Жовтня» відкрилася початкова школа для дітей колгоспників. Роком пізніше тут вступила в дію перша черга колгоспної гідроелектростанції на річці Гірському Тікичу, 8 сімей трудящих артілі справили новосілля. На заощаджені гроші в цьому ж господарстві збудували майстерню, придбали 2 косарки-снопов’язалки, звукову кіноустановку для клубу. 7 лютого 1948 року Ф. І. Дубковецький, як один із зачинателів колгоспного руху на Україні, нагороджений орденом Леніна.

Навесні 1950 року відбулося укрупнення колгоспів Тального. «Здобуток Жовтня» об’єднався з господарством «Лан», три інші колгоспи («Червоний партизан», ім. С. М. Будьонного та ім. В. П. Чкалова) утворили колгосп ім. В. П. Чкалова. За господарствами закріпили 3860,4 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 3593,8 га орної землі. Завдяки самовідданій праці хліборобів і допомозі партії та уряду колективні господарства міста за короткий час досягли рівня довоєнного врожаю зернових і технічних культур. Взірцем вирощування високих урожаїв зернових і цукрових буряків був колгосп «Здобуток Жовтня». Особливу увагу правління цього господарства звертало на розвиток тваринництва. Ферми були обладнані підвісними дорогами, автонапувалками.

За високі врожаї пшениці, що становили 33—36 цнт з га, 1951 року Ф. І. Дубковецькому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а 26 колгоспників відзначено орденами і медалями. 1954 року колгоспу «Здобуток Жовтня» вручено диплом Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1-го ступеня, а через рік — 2-го ступеня. 18 колгоспників відзначено срібними медалями та цінними подарунками. 26 лютого 1958 року за успіхи в розвитку сільського господарства і досягнення високих показників у виробництві і заготівлі зерна, цукрових буряків, м’яса, молока та інших продуктів орденом Леніна нагороджено бригадира тракторної бригади 1-ї Тальнівської МТС О. Т. Бойка, комбайнера 2-ї Тальнівської МТС П. Г. Третяка, дояра колгоспу «Здобуток Жовтня» С. Ф. Голяченка і свинарку М. Я. Чурпіту. Всього по місту урядовими нагородами було відзначено 31 чоловіка, а депутатові Верховної Ради СРСР голові колгоспу «Здобуток Жовтня» Ф. І. Дубковецькому вдруге присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Його погруддя нині височить у центрі Тального.

Ще вище сягнула слава колгоспу «Здобуток Жовтня» за останні роки. 25 травня 1967 року він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, а голові прославленого колгоспу орденоносцю Н. С. Корнійчуку присвоєно звання заслуженого агронома Української РСР.

В колгоспі багато працелюбних людей: 57 трудівників мають урядові нагороди, стільки ж є дипломантами, учасниками Виставки досягнень народного господарства CPCP. Напередодні 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції за трудові досягнення колгоспу навічно вручено Пам’ятний ювілейний прапор ЦК КПРС, Президії Верховної Ради Союзу PCP, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС.

Середня врожайність зернових у восьмій п’ятирічці становила в колгоспі «Здобуток Жовтня» по 31,6 цнт з га, а в спецгоспі ім. В. П. Чкалова — по 25,9 цнт з гектара.

Щедро розплатився з хліборобами 1971 рік. Урожай зернових у колгоспі «Здобуток Жовтня» становив по 40 цнт, у т. ч. по 42 цнт озимої пшениці, по 56 цнт кукурудзи з га. Цукрові буряки вродили по 365 цнт на гектар. Самовіддано трудилися в 1971 році колгоспники спецгоспу ім. В. П. Чкалова на відгодівлі свиней. Тут з кожного гектара посівних площ зібрано по 30 цнт зернових, у т. ч. по 37,4 цнт озимої пшениці, по 38,8 цнт кукурудзи, по 325 цнт цукрових буряків.

Помітні зміни відбулися в промисловості. 1960 року введено в дію теплоелектроцентраль потужністю 6,5 тис. квт.-год. Став до ладу молококонсервний комбінат з проектною потужністю 300 тонн переробки молока на добу. В 1959—1960 рр. реконструйовано щебеневий завод. 1968 року збудовано кукурудзокалібрувальний завод потужністю 2,5 тис. тонн зерна на сезон.

За роки семирічки здійснено головну реконструкцію Тальнівського цукрового заводу. На сьогодні це підприємство переробляє 20 тис. цнт цукрових буряків на добу. Протягом сезону 1970/71 рр. завод виробив 400,9 тис. цнт цукру-піску.

В районі залізничної станції за 1960—1970 рр. виріс комбінат хлібопродуктів, що об’єднує кукурудзокалібрувальний і комбікормовий заводи та елеватор. При харчокомбінаті з 1968 року діє завод мінеральних вод, річна потужність якого досягає 9 млн. пляшок на рік.

Всього в Тальному 10 промислових підприємств, які 1971 року виробили продукції на 45,2 млн. крб., план першого року дев’ятої п’ятирічки виконали до 1 листопада. На цих підприємствах трудиться близько 2,5 тис. робітників.

За сумлінну працю 1253 трудівники міста удостоєні урядових нагород.

Виросли й зміцніли за останні роки 42 партійні організації міста. Нині вони налічують 1024 комуністи, які працюють на провідних ділянках промислового і сільськогосподарського виробництва. Вірними помічниками комуністів є 1710 комсомольців 33 організацій.

Багато сил і енергії питанням господарського і культурного будівництва, поліпшенню побутового обслуговування населення та благоустрою віддає міська Рада депутатів трудящих.

Про це свідчить хоча б зростання асигнувань на впорядкування міста. Якщо в 1965 році на це витрачено 53,3 тис. крб., то в 1970 — 157,8 тис. карбованців.

За роки Радянської влади Тальне перетворилося на впорядковане місто. На землях колгоспу «Здобуток Жовтня» виросло ціле селище, в центрі якого коштом колгоспу 1967 року споруджено нове приміщення початкової школи, будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, 2 магазини. Нове селище виросло і на північно-східній околиці Тального, поблизу щебеневого заводу. 1971 року в центрі міста споруджено приміщення районного будинку культури на 600 місць. До послуг мешканців міста — 26 магазинів, 7 їдалень.

Медичне обслуговування населення здійснюють районна поліклініка, районна клінічна лікарня на 215 ліжок, протитуберкульозний диспансер, дитяча і жіноча консультації, зубопротезна лабораторія, санепідемстанція, санлабораторія й аптека. На підприємствах цукрокомбінату, молококонсервного комбінату, щебеневого заводу та райоб’єднання «Сільгосптехніки» створені оздоровчі пункти.

Нині у місті — 2 середні, 3 восьмирічні школи і середня школа-інтернат. 203 педагоги навчають і виховують 2771 учня. Влітку 1967 року Тальнівський сільськогосподарський технікум був реорганізований у будівельний технікум, де разом з заочниками навчається близько 600 студентів. Восени того ж року в Тальному відкрито музичну школу.

У Тальному народився доктор історичних наук М. М. Ткаченко (1892—1965). Він автор відомих праць: «Гуманщина в XVI—XVII вв.», «Шевченківські місця на Україні», «Нариси з історії селян Лівобережної України XVII в.», «Київ у творчості Шевченка», «Шевченко в Москві», «Шевченко — мандрівник», «Іван Франко — видатний дослідник Шевченкової спадщини», «Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка».

Тальнівці свято шанують пам’ять про тих, хто віддав життя, відстоюючи завоювання Великого Жовтня. Напередодні відзначення 50-річчя встановлення Радянської влади на Україні в Тальному відкрито монумент Слави. На його мармурових стелах викарбувані імена загиблих — членів ревкому, учасників громадянської і Великої Вітчизняної воєн.

Нові широкі горизонти відкриваються перед трудівниками міста. Тальнівці з подвоєною енергією борються за виконання історичних накреслень XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України.

М. С. ДІГТЯРЕНКО
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ТАЛЬНЕ, місто, Тальнівський район, Черкаська область

Повідомлення АннА »

Зображення
ТАЛЬНЕ — місто Черкаської області, райцентр. Розташов. на берегах р. Гірський Тікич (один з витоків Тікича, бас. Пд. Бугу) та його притоки Тальянка. Населення 14,2 тис. осіб (2011).
Уперше згадане як містечко 1646 (у Брацлавському воєводстві). 1649 — у складі Романівської сотні Уманського полку. Із 1725 — у володінні Потоцьких. У 18 ст. на Т. не раз нападали гайдама- ки (див. Гайдамацький рух). Піс- ля 2-го поділу Речі Посполитої (1793; див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) перейшло під владу Рос. імперії і 1797 увійшло до Уманського пов. Київської губернії. 1823 Т. стало власністю графів Наришкіних (через шлюб О.Потоцької з генерал-майором Л.Наришкіним), а 1846 — графа П.Шувалова (одруженого із Софією, дочкою-спадкоємницею Л.Наришкіна). У серед. 19 ст. в м-ку з’явилися пром. підпр-ва, зокрема цукровий з-д (1849). 1891 поблизу Т. пролягла залізнична гілка Христинівка (нині місто Черкас. обл.) — Цвіткове (нині с-ще міськ. типу Городищенського р-ну Черкас. обл.). 1893—1903 посеред великого парку був збудований мисливський палац графів Шувалових (архіт. А.Клеменсен). 1863 в м-ку було 5,3 тис. мешканців, а 1897 — 9,3 тис. Значну частину населення становили євреї (у 2-й пол. 19 ст. — бл. 60 %). Із 1854 в Т. мав свою резиденцію цадик Давид Тверський (п. 1882, похований у Т.).
Рад. владу остаточно встановлено в січні 1920. Із 1923 — райцентр. Із 1926 — с-ще міськ. типу. 1938 Т. зараховане до категорії міст. Під час гітлерівської окупації (29 липня 1941 — 9 березня 1944) було знищено єврейс. громаду (18 серпня 1941 розстріляно 2,8 тис. осіб).
У Тальному народився актор П.Вексляров ("Дід Панас").
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
DVK_Dmitriy
Супермодератор
Повідомлень: 5313
З нами з: 25 березня 2016, 19:59
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 988 разів
Подякували: 3907 разів

Re: ТАЛЬНЕ, місто, Тальнівський район, Черкаська область

Повідомлення DVK_Dmitriy »

Зображення

ЦДАВО

3676-4-100. Документи про село Тальне Уманського району Київської області (списки німців-колоністів, змалювання села Тальне).

https://e-resource.tsdavo.gov.ua/files/2400/
Кременецкие, Лазаренко, Бабенко, Чаплины, Абакумовы, Орловы, Белоконь, Тхор, Богомоловы, Шараевские, Бартковские.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.
Генеалогические исследования. Поиск в архивах Киева. Составление родословной.
Відповісти

Повернутись до “Літера Т”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Bing [Bot] і 6 гостей