ТЕРНОПІЛЬ, місто, Україна

Відповісти

У цьому місті/Цим містом/Це місто

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

ТЕРНОПІЛЬ, місто, Україна

Повідомлення АннА »

Зображення
ТЕРНОПІЛЬ (до 9 серпня 1944 — Тарнопіль/Тарнополь) — місто обласного підпорядкування, центр Тернопільської області й центр району. Розташов. на р. Серет (прит. Дністра). Населення 217 тис. осіб (2012).
Початком історії Т. прийнято вважати привілей короля польс. і вел. кн. литов. Сигізмунда I Старого від 15 квітня 1540, наданий Я.Тарновському на заснування "оппідуму" (укріпленого міста) "Тарнополє на пустому місці, званому Сопільче". Місто назване на честь засновника. До 1554 був зведений замок (пізніше зазнавав перебудов). На південь від нього постало й розвивалося місто, яке із 1548 мало магдебурзьке право. Т. належав до Галицької землі Руського воєводства.
Три століття Т. був приватним містом і належав різним магнатсько-шляхетським родинам: Тарновським (1540—70), князям Острозьким (1570—1620), Замойським (1620—65), Конецпольським (1665—90), Собєським (1690—1740), Потоцьким (1740—1806), Понятовським (1806—09), Коритовським (1809—40), Туркулам (1840—43). 1844 отримав статус королів. міста.
Під час Національної революції 1648—1676 козац. загони займали місто 1648, 1649, 1651, 1653 і 1655; Б.Хмельницький перебував у Т. 1651 і 1655. У липні 1689 у місто ввійшов полк С.Палія. Упродовж 1544—1698 Т. зазнав чимало руйнівних нападів ординців. Улітку 1675 місто було захоплене і знищене осман. армією (див. Ібрагіма Шишман-паші кампанія 1675); після цього його замок повністю не відбудовувався.
Т. відвідали Е.Лясота фон Стеблау (1589), У. фон Вердум (1671), Ю.Юст (1711) і залишили згадки про місто у своїх щоденниках.
Основою госп. життя Т. була торгівля, якою займалося переважно єврейс. населення. Місто мало право на 4 ярмарки в рік та щотижневі торги. 1724 почав діяти ще один — ярмарок Святої Анни (проіснував до 1939 та був одним із головних у Галичині щодо продажу збіжжя і коней).
Від 1772 Т. — у складі володінь австрійських Габсбургів (із 1867 — Австро-Угорщина); 1783 став центром Тернопільського округу в складі Королівства Ґаліції і Лодомерії. 1810—1815 місто належало Рос. імперії (див. Тернопільський край).
Після повернення Т. до Австрії почалася його розбудова. Власник Т. відбудував замок і звів другий палац (донині не зберігся). 1820 в місті відкрилася г-зія; викладали в ній єзуїти, які були вислані з Росії. 1848 влада закрила навч. заклад через заборону ордену єзуїтів у Австрії, однак наступного року почала діяти нова держ. г-зія. Під час революц. подій 1848 організувалися окружна Рус. рада (українська) та Нар. рада (польська). Тоді ж мешканці міста вперше у своїй історії брали участь у виборах депутатів парламенту у Відні.
Вагоме значення для піднесення розвитку Т. мало відкриття 1870 залізничного сполучення зі Львовом і через нього — з Європою. 1871 залізницю продовжили до Підволочиська, і таким чином Т. був сполучений з Наддніпрянською Україною. На кінець 19 — поч. 20 ст. припадає інтенсивне громад. і житлове буд-во в місті.
Із 2-ї пол. 19 ст. в Т. активізувалося укр. громад. життя. 1875 виникла окружна філія "Просвіти", 1894 — філія "Народної торгівлі", 1901 — музично-хорове т-во "Боян", 1904 — молодіжне спортивне т-во "Сокіл". Провідним центром українства стала держ. укр. г-зія, відкрита 1898 (перший її випуск відбувся 1906). На літо 1914 в Т. діяли такі середні навч. заклади: 3 держ. г-зії, вища реальна школа (із 1857), учительська семінарія (із 1871), пром. школа, школа машинного слюсарства, 2 приватні жін. г-зії.
У серпні 1914 Т. був окупований рос. військами і став центром Тернопільської губернії Галицького генерал-губернаторства. 1915 Л.Курбас організував перший у місті укр. професійний театр — "Тернопільські театральні вечори". У липні 1917 Т. зайняли нім. війська, і він повернувся до Австро-Угорщини.
Під час Листопадової національно-демократичної революції в Галичині 1918, у ніч з 2 на 3 листопада, у Т. утвердилася укр. влада. Місто стало одним із важливих центрів Західноукраїнської Народної Республіки. Тут перебував із 23 листопада до 31 грудня 1918 її уряд на чолі з К.Левицьким, а також президент Української національної ради ЗУНР Є.Петрушевич. Кер-во ЗУНР вело переговори з представником Директорії Української Народної Республіки Г.Сидоренком про об’єднання УНР і ЗУНР в одну д-ву. Звідси 17 січня 1919 виїхала в Київ офіц. делегація ЗУНР на Акт Злуки і Трудовий конгрес України. У травні 1919 в Т. два тижні перебувало вище держ. і військ. кер-во УНР на чолі із С.Петлюрою. У місті був сформований Жидівський курінь Української Галицької армії. 15 липня 1919 місто захопили польс. війська, і воно відійшло до новопосталої Польщі.
У серпні—вересні 1920 в Т. діяв Галицький революційний комітет, місто було центром Галицької Соціалістичної Радянської Республіки.
У грудні 1920 Т. став центром Терноп. воєводства у складі Польщі. Політика властей полягала передусім у полонізації краю, і на це спрямовувалася вся їхня діяльність. Під час пацифікації 1930 були заарештовані кілька укр. діячів, закрита укр. держ. г-зія, через що укр. молодь відтепер могла вчитися лише у приватній г-зії "Рідної школи" . За підозрою в належності до Української військової організації, а потім — і до Організації українських націоналістів практично щороку польс. поліція заарештовувала українців. Тільки 1933 відбулися 7 суд. процесів над українцями, звинуваченими як члени ОУН.
17 вересня 1939 Т. зайняли війська Червоної армії, розпочалася радянізація. 4 грудня 1939 місто стало центром новоствореної Терноп. обл. Від першого дня встановлення рад. влади тривали репресії проти "буржуазних елементів" і "ворогів народу". Впродовж лютого 1940 — травня 1941 з Т., як і зі всієї Західної України, проведені 4 масові депортації людей.
22 червня 1941 (див. Велика вітчизняна війна Радянського Союзу 1941—1945) Т. бомбардували нім. літаки. Тут перебував командний пункт Південно-Західного фронту під командуванням генерал-полк. М.Кирпоноса. Перед залишенням міста військами Червоної армії співробітники НКВС УРСР замордували щонайменше 650 осіб у місц. тюрмі, ще більше 1 тис. в’язнів вивезли на Урал.
Гітлерівська окупація Т. тривала з 2 липня 1941 до 15 квітня 1944 і стала одним із найбільш трагічних періодів у історії міста. Особливо жахливою була доля єврейс. громади: окупанти створили гетто і згодом майже всіх його жителів знищили. Бої військ Першого Українського фронту за звільнення Т. тривали з 9 березня до 15 квітня 1944 та були надзвичайно жорстокими, унаслідок чого місто зазнало неймовірних руйнувань, його істор. центр у первісному вигляді перестав існувати. У зв’язку із цим органи влади Терноп. обл. до серпня 1946 перебували в Чорткові.
У післявоєнний час Т. поступово відбудовувався, зростав як пром. і культ. центр. Його найбільші підпр-ва цього часу: з-д "Ватра" (1957), бавовняний комбінат (1965; нині "Текстерно"), комбайновий з-д (1971). 1957 почав діяти перший у місті вуз — мед. ін-т; потім — ін. вузи: ф-т Львів. політех. ін-ту (1960; став приладобудівним ін-том), ф-т Київ. ін-ту нар. госп-ва (1966; став фінансово-екон. ін-том), пед. ін-т (1969).
У 1960—80-ті рр. у Т. обласним судом у закритому засіданні були засуджені за "антирадянську діяльність" і стали політ. в’язнями більше 30 осіб, у т. ч. члени молодіжної націоналістичної групи із с. Росохач Чортківського р-ну Терноп. обл.
Наприкінці 1980-х рр. Т. став одним із центрів нац. відродження та боротьби за держ. незалежність. У березні 1989 створена Терноп. крайова орг-ція Нар. руху України — перша регіональна орг-ція Народного руху України. 30 квітня 1990 над будинком міської ради піднято нац. прапор.
Після проголошення незалежності України Т. зазнав багатьох змін. Сформувалася нова структура його промисловості; підпр-ва поміняли форму власності, напрями вир-ва й асортимент продукції. Особливо разючі зміни відбулися в духовно-культ. житті: демонтовано пам’ятки тоталітарного режиму, перейменовано більшість вулиць, встановлено пам’ятники та пам’ятні таблиці видатним укр. діячам, утверджено нац. традиції і свята тощо.
Нині в Т. діють 4 ун-ти (національні пед., тех., економічний і держ. медичний), 2 приватні ін-ти (соціальних та інформаційних технологій і комерційний), 2 театри (академічний обласний драм. театр ім. Т.Шевченка й академічний обласний театр актора і ляльки), 3 музеї (краєзнавчий обласний музей, худож. музей, історико-меморіальний музей політ. в’язнів).
У Т. народилися психолог К.Айдукевич, історик Б.Барвінський, Вас.Барвінський, композитор В.Безкоровайний, А.Брюкнер, математик, академік АН Білоруської РСР Ц.Бурстин, командир Гуцульської сотні Легіону УСС К.Гутковський, поет Б.Демків, С.Дністрянський, В.Загайкевич, І.Заруцький, математик, голова НТШ В.Левицький, Ю.Лопатинський, єгиптолог К.Міхаловський, Ю.Опільський, єврейський просвітній діяч Й.Перль, австрійський етнограф та антрополог Р.Пех, польський політичний діяч К.Пужак, Я.С.Стецько.
Пам’ятки арх-ри: замковий палац (16—17 ст., відбудований 1955), церква Різдва Христового (1608), церква Воздвиження Чесного Хреста (1627), домініканський собор (1779, нині архікафедральний собор Непорочного зачаття Діви Марії), будинок "Фундації князя Острозького" (1886), вілла Грабовських (1894), каса ощадності (1897), будинок "Міщанського братства" (1903; нині філармонія).
Гуцал П.З.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Ярина
Повідомлень: 211
З нами з: 09 листопада 2016, 15:40
Дякував (ла): 21 раз
Подякували: 93 рази

Re: ТЕРНОПІЛЬ, місто, Україна

Повідомлення Ярина »

Історія про пані з мітлою. Тернопільський микулинецький цвинтар (2013)
phpBB [video]
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ТЕРНОПІЛЬ, місто, Україна

Повідомлення АннА »

Зображення
Терно́піль (Аудіо прослухатиопис файлу; з 1939 до 1944 року[3] — Тарно́поль[4]) — місто на Заході України, політико-адміністративний, економіко-діловий та культурний центр Тернопільської області. Один з трьох головних центрів історичного регіону Галичини. Розташоване на річці Серет. У Тернополі перетинаються важливі автомобільні: автодороги Н02, М12, E50, М19 (E85), Н18, Р39, Р41, Р43 — та залізничні шляхи. Одне з чотирьох міст обласного значення Тернопільської області. Обслуговується міжнародним аеропортом «Тернопіль», що знаходиться у східній частині міста.[5].
Засноване у 1540 році Яном Амором Тарновським. До 1569 року належало до Теребовлянського староства (пізніше повіту) Руського воєводства Королівства Польського. У 1569—1772 роках у Речі Посполитій: у складі Теребовлянського повіту, Галицької землі Руського воєводства; у 1772–1810, 1815–1867 — центр Тернопільського округу у складі Королівства Галичини та Володимирії, 1810–1815 — Тернопільського краю Російської імперії, з 1854 до 1939 — адміністративний центр Тернопільського повіту у складі різних держав: Австрійської імперії, Австро-Угорщини, ЗУНР, ГСРС, Другої Речі Посполитої. Від 1920 — адміністративний центр воєводства, від 1939 — області. Наприкінці 1918-го до 2 січня 1919 року Тернопіль — столиця ЗУНР, а з 8 липня по 21 вересня 1920 року Тернопіль був столицею маріонеткового більшовицького державного утворення — Галицької СРР. У період нацистської окупації (1 серпня 1941 — квітень 1944) місто підпорядковувалося дистрикту «Галичина».
Покровителем міста вважають святу Теклю. До Другої світової війни вівтар з її зображенням знаходився у Домініканському костелі — нині Соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці[6].
Населення — 222 тис. осіб (2019). Тернопіль займає площу 7268 га.
До 2018 — центр міської ради. Від 2018 року — центр Тернопільської міської громади.
Походження назви
Існують різноманітні версії походження назви міста.
Перше тлумачення має краще наукове підґрунтя. Заснування міст у Королівстві Польському та Речі Посполитій відбувалося на основі королівських привілеїв. Досить часто засновник давав місту своє ім'я. Тернопіль був заснований магнатом та відомим діячем Речі Посполитої Яном Амором Тарновським, відповідно назва міста походить від прізвища магнатів Тарновських і грецького скороченого закінчення -поль від поліс «місто»[7]. У свою чергу, прізвище роду виводять з назви міста їхнього роду — Тарнова Також на честь Тарновських названі засновані ними міста Тарнобжег і Тарногруд. Варто звернути увагу, що навіть герб Тернополя є варіантом шляхетського гербу Леліва, який використовувався Я. А. Тарновським. 9 серпня 1944 року спеціальним указом Президії Верховної Ради СРСР назва міста було уточнена з Тарнопіль (Tarnopol) на Тернопіль. Також було перейменовано область з Тарнопільської на Тернопільську[8][9].
Інше тлумачення назви є більш народним. Нібито місцевість, де було засноване місто, називалася 'Тарнополлям'. Ця назва походить від польського слова tarnina «тер(е)н». В українській транскрипції з'являється варіант Тернополля — «Тернове поле», з якого і виводять сучасну назву міста. Тернополлям місцевість називали за те, що вона довгий час була поросла терном[10]. Але тут потрібно згадати ситуацію у Польщі, де назву міста Тарнобжег намагалися пояснити тим, що нібито там на берегах Вісли ріс терен. Можливо, що поширення цієї версії відбувалося для дебуржуїзації походження назви міста.[джерело?] Проте вона не прижилася, оскільки заснування міста Тарновськими було надто очевидним. Зокрема, Тарновські поховані у заснованому ними Домініканському монастирі, а герб міста теж відповідає їхньому родинному. Щодо радянської ситуації, то 1982 року в рамках радянської геральдичної кампанії було створено герб Тернополя. Замість родинного гербу Тарновських — герб з наголошенням на «терновому походженні» — срібна п'ятипелюсткова квітка терену з насінником у вигляді червоної зірки.
Історія

Докладніше: Історія Тернополя та Історія Тернополя (хронологія)

Вигляд на місто з вежі парафіяльного костелу, бл. 1910
Парафіяльний костел перед початком І Світової Війни. Тепер на його місці — ЦУМ

Уперше Тернопіль згадується 15 квітня 1540 р., коли польський король Сигізмунд I видав краківському каштелянові, великому коронному гетьману Янові Амору Тарновському грамоту на заснування міста та володіння землею навколо нього. Протягом двох років відчутно укріпив його, зробивши сторожею Поділля і Червоної Руси[13]. Тоді розпочалося будівництво замку, який у перебудованому вигляді зберігся до наших днів.

Поселення на території Тернополя були і до заснування міста. На його околицях, зокрема, виявлено сліди стоянок первісних людей, тому припускають, що територія міста була заселена вже в Х тис. до н. е.
Період Речі Посполитої

У 1548 р. місто отримало Магдебурзьке право, за яким Тернополю надавались певні привілеї, а саме: його жителі на 15 років звільнялися від податків, на 20 років — від сплати мита, а також одержали право влаштовувати три ярмарки на рік та щотижневі торги. У XVI—XVII ст. місто не раз зазнавало руйнівних нападів ординців.

У листопаді 1586 року відбувся Тернопільсько-Кам'янецький собор за участи Константинопольського патріарха Єремії ІІ Траноса.[14]

1605 року місто зазнало татарського нападу[15].

Через Тернопіль проходив визвольний шлях козаків Богдана Хмельницького у боротьбі проти польської шляхти: 1648 р., 1651 р. і 1655 р.

У 1550 році євреям дозволили селитися в усіх частинах міста, крім ринкової площі. Це сприяло розвитку місцевої громади, який сповільнився після руйнівних наслідків Хмельниччини, але продовжився з даруванням привілеїв Потоцькими.

Див. також: Єврейське населення Тернополя

Австрійський період
У 1772 р., після першого поділу Польщі, Тернопіль перейшов під владу Австрії. За цісарським патентом від 25 листопада 1783 року Тернопіль став адміністративним центром Томашівського округу, який змінив назву на «Тернопільський округ».[16]

Невеликий період, 1809—1815 рр, місто було окуповане Російською імперією і було центром окремої адміністративної одиниці — Тернопільського краю. До 1817 року в місті не було української школи.[17] У листопаді 1820 р. відкрилась у Тернополі гімназія єзуїтів. 15 лютого 1843 останній дідич міста Єжи Міхал Туркул за 175000 флоринів сріблом відмовився від прав на місто, уклавши контракт з бургомістром. 1844-го Тернопіль став вільним королівським містом за указом цісаря Фердинанда І, отримав відповідний герб.[18]

Під час «весни народів» 1848 р. у Тернополі створена Руська рада як філія Головної Руської Ради у Львові. У 1870 р. в Тернопіль прийшла залізниця. У вересні 1875 р. заснована тернопільська «Просвіта». У 1898 р. почала діяти українська гімназія імені Франца Йосифа І.

Місто було вельми мультиетнічним, в 1868 році в Тернополі жило 11 тисяч євреїв (52 % від загального числа жителів), а в 1880 році — 13 468[19]. Вони сусідували з поляками і українцями.
Перша світова війна

Від серпня 1914 р. до липня 1917 р. місто було зайняте російськими військами і було центром Тернопільської губернії воєнного генерал-губернаторства. Відступаючи, частини російської армії розгромили місто; при цьому були грабунки, насильство, погроми.[20]

Після розпаду Австро-Угорської імперії з військових і цивільних осіб у місті сформувався Окружний військовий комітет, який припинив діяльність після створення Окружної військової команди ЗОУНР, яка у свою чергу проіснувала до червня 1919.[21]

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду УНР, на якому були присутні близько 10000 осіб.[22]
Західноукраїнська Народна Республіка і Українська Народна Республіка
У ніч на 1 листопада 1918 р. селяни з села Біла взяли під контроль тернопільський залізничний вузол.[23] 3 листопада 1918 р. у Тернополі утвердилась українська влада. Безпосереднє керівництво встановленням влади Української держави здійснював Петро Карманський[24] — голова Тернопільської повітової УНРади.[25] Міським комісаром став гімназійний професор Семен Сидоряк. Повітовим комісаром став Іллярій Брикович, потім — Олексій Сальвицький. Почали виходити газети «Український голос», «Українські вісті».[25]

Делегатами парламенту ЗУНР були обрані: від міста — Петро Карманський, від повіту — Антін Кунько. Від 23 листопада до 31 грудня 1918 р. у Тернополі перебував уряд ЗУНР на чолі з Костем Левицьким (від середини грудня виконував обов'язки голови уряду Сидір Голубович).

22 січня 1919 року ЗУНР вступила до складу УНР, відтак Тернопіль став належити УНР.

16—31 травня 1919 р. у Тернополі перебувала Директорія УНР, уряд і вище армійське командування УНР на чолі з Симоном Петлюрою.

Один з двох літунських відділів УГА зорганізував у Тернополі поручник Василь Томенко (інший — поручник Петро Франко, син Івана Франка). 3-тя сотня Літунського полку (авіазагону) УГА під проводом сотника Залозного перебувала в Тернополі.
Польська окупація
У липні 1919 р. місто перейшло під владу Польщі і було у складі цієї держави до вересня 1939 р., за винятком серпня-вересня 1920 р., коли Тернопіль був столицею маріонеткової більшовицької держави — Галицької соціалістичної радянської республіки, влада в якій належала Галревкому на чолі з В. Затонським. У 1921 р. Тернопіль став центром новоствореного однойменного воєводства Польщі, що охоплювало 17 повітів.

Отож, Тернопіль — єдине місто в Україні, в якому перебували уряди трьох держав у період національно-визвольних змагань.

1 січня 1926 р. до міста було включене село Загребелля[26], 11 квітня 1937 р. — поселення Новий Світ[27].
Друга Світова війна

17 вересня 1939 р. місто зайняли війська Червоної армії. Головою Тимчасового управління Тернополя був призначений Жук К.П., а у жовтні 1939 року — Ткаченко Григорій Амвросійович. 4 грудня цього ж року Тернопіль став центром області у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки.

27 липня 1941 на Зборах українців Тернополя та околиць було ухвалено резолюцію про підтримку Акту щодо Відновлення Української Державности 30 червня 1941 у Львові.[28]

1 серпня 1941 року Тернопіль увійшов до нацистського окупаційного утворення — дистрикту Галичина.

У вересні 1941 року в Тернополі було засновано перше у Східній Галичині єврейське гетто. Значну кількість євреїв скерували на важкі роботи, близько 1000 осіб розстріляли, 5000 — відправили в табір смерті Белжець у Польщі[29].
Незалежність України
З 24 серпня 1991 року Тернопіль — центр Тернопільської області у складі України.

3 квітня 2004 року в Катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці Тернополя відбулася архієрейська хіротонія Преосвященного владики Василя Семенюка — єпископа-помічника Тернопільсько-Зборівського (головний святитель — Блаженніший Любомир, співсвятителі: Преосвященний владика, Єпарх Тернопільсько-Зборівський Михаїл Сабрига та Преосвященний владика, Апостольський візитатор для українців греко-католиків Італії, Прокуратор Верховного архієпископа в Римі Гліб Лончина.[30]

У 2010 році Інститут проектування міст «Діпромісто» розробив Генеральний план Тернополя на період до 2031 року. Згодом головний містобудівельний документ затвердила Тернопільська міська рада.

Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 475-річчя першої писемної згадки про Тернопіль відзначалося на державному рівні.[31]
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ТЕРНОПІЛЬ, місто, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Тернопіль — місто обласного підпорядкування, адміністративний, економічний і культурний центр Тернопільської області. Розташований на р. Сереті (ліва притока Дністра). Вузол залізничних та автомобільних шляхів. Є аеропорт. Відстань від Тернополя до Києва 415 км. Населення на 1 січня 1973 року — 106 300 чоловік.

Місцевість, де розташований Тернопіль, була заселена здавна. На його околицях збереглася стоянка доби мезоліту, що існувала тут 10—9 тисяч років тому, виявлено залишки поселення трипільської культури (III тисячоліття до н. е.) та могильник VIII—VII ст. до нашої ери.

Перша письмова згадка про Тернопіль припадає на 1540 рік. Того року польський король Сигізмунд І дав грамоту краківському магнату Яну Тарновському на місцевість Тернопілля в Теребовлянському повіті з умовою побудувати за річкою Серетом фортецю. Назва «Тернопілля», мабуть, означала тернове поле. Спорудження фортеці почалося в 1540 році і закінчилося 1548 року зведенням високих кам’яних стін. Навколо неї почали осідати люди. У 1548 році місто дістало магдебурзьке право, йому були дозволені три ярмарки на рік і щотижневі торги.

Власник одержував з міста значні прибутки. Ті жителі, які мали в тимчасовому користуванні невеликі земельні наділи, сплачували податки збіжжям або відробляли на панських ланах. Ремісники й дрібні торговці за кожен будинок платили грішми. Окремо доводилося сплачувати за проживання на центральних вулицях, за право торгівлі, користування панською броварнею, лісом. Міщани мали давати безплатно тягло, житло для жовнірів, які прибували в місто.

У перші десятиліття після виникнення міста більшість населення була зв’язана з сільським господарством, займалася хліборобством і скотарством, а також мисливством і бортництвом. Вигідне розташування Тернополя на торгових шляхах сприяло швидкому зростанню ремесла й торгівлі. Тернопільські купці підтримували зв’язки з Росією, а також великим на той час торговельно-ремісничим центром — Львовом.
Вже в 1566 році королівський уряд дозволив створити в Тернополі склади для зберігання товарів, що надходили з російських та інших земель.

З розвитком ремесла створюються цехові організації ремісників. У 1566 році власник міста затвердив статут першого тут цеху шевців. Пізніше, у 1636 році виник цех кравців. Цехи
Пам'ятка архітектури XVI ст. Старий замок у м. Тернополі. Фото 1971 р.

Пам’ятка архітектури XVI ст. Старий замок у м. Тернополі. Фото 1971 р.

були невеликими, в них об’єднувалося по кілька чоловік. Вступ у цехи був дуже обмежений. Учні не одержували плати, більше того, ще вносили певну суму за навчання. Підмайстер одержував за свою роботу малу платню, його робочий день, як правило, тривав 15—16 годин на добу. У наступні десятиліття основу економічного життя міста становили ремесло й торгівля. Значного розвитку набули гончарство, млинарство, бондарство, виникли ковальські, слюсарні, будівельно-керамічні майстерні та невеликі пекарні.

Жорстоким визискувачем трудящих мас міста з перших років його виникнення було православне та католицьке духовенство, яке спиралося на підтримку уряду й магнатів. Здійснювалося примусове покатоличення трудового населення. Після Брестської церковної унії (1596 р.) переслідування православних міщан ще більше посилилися, їм чинилися всілякі перешкоди в заняттях ремеслом і торгівлею.

Міщани активно виступали на захист своїх станових інтересів, проти засилля католицького духовенства. Ці виступи часто проходили під релігійними гаслами, за якими крилися класові інтереси. Наприкінці XVI ст. в Тернополі виникло братство, яке користувалося певною автономією, було першим культурно-освітнім осередком міста. Братчики організовували ремісників православного віросповідання на боротьбу за свої права, приділяли увагу поширенню освіти, виступали проти національно-релігійного гноблення українського населення.

Великої шкоди місту завдали турецькі й татарські набіги. Ще в 1544 році, коли замок перебував у стадії будівництва, а міського населення було небагато, на Тернопіль напали татари. Мешканці навколишніх сіл, рятуючись від ворога, зійшлися до фортеці і стали на її захист. Штурмом взяти фортецю татарам не вдалося, і вони вдалися до облоги. Довгий час захисники стримували натиск татар, поки з Сандомира не підійшло польське військо. Татари відступили, але місту вони завдали збитків і руйнувань. Через п’ять років татари знову з’явилися під містом, але теж зазнали невдачі. Новий напад татар стався 1575 року. Були зруйновані околиці міста і навколишні села. Захопивши багато полонених і зажадавши від городян викупу, ординці розташувалися під містом табором. Міщани й селяни сховалися за стінами фортеці. Через кілька днів татар відігнали від міста і в бою під Збаражем розбили їх військо. В серпні 1589 року велике татарське військо вторглося до Західного Поділля. Головний свій табір татари влаштували під Тернополем. Звідси хан розіслав загони в усі кінці західноукраїнських земель. Вони захопили в полон велику кількість чоловіків, жінок і дітей, але містом, яке на той час уже було міцною фортецею, вороги оволодіти не змогли. І в XVII ст. тернопільці жили під постійною загрозою ворожого нападу. В серпні 1605 року татари дійшли до околиць Тернополя, але були відбиті. 1618 року вони знову вдерлися до Галицьких земель, пограбували ряд міст, у т. ч. й Тернопіль. Під час цього нападу місто зазнало великих руйнувань. Частокіл на земляному валу і всі дерев’яні будинки згоріли. Татари підступали до Тернополя і в 1621 та 1626 роках.

Руйнівні татарські набіги згубно позначилися на економічному розвитку міста. Кожного разу лишалися пограбованими й спаленими майже всі навколишні села. Після кожного набігу на плечі міщан лягав обтяжливий обов’язок ремонтувати й відбудовувати міські укріплення, закупати порох, мушкети та інше військове спорядження.

В першій половині XVII ст. важливу роль у житті міста відігравала транзитна торгівля. Тернопіль підтримував широкі торговельні зв’язки з Росією, Волощиною, Молдавією, Грецією, Угорщиною, а також близькими містами — Львовом, Галичем, Коломиєю, Теребовлею. Місцеві купці торгували сукнами, полотном, волами, кіньми, зерном, сіллю, поташем, деревиною, медом, воском, пивом тощо. Через Тернопіль до Варшави для королівського двору і для польської знаті надходило чимало товарів: з Туреччини — маслинова олія, арабські коні, коштовна зброя, з Волощини — дорогі вина, риба, з Греції — прянощі, вина тощо.

Народні маси вели наполегливу й тривалу боротьбу проти посилення соціального й національного гноблення. Спрямовувалася вона, насамперед, проти магнатів, шляхти, духовенства та міського патриціату. На початку XVII ст. важким тягарем для жителів міста було утримання королівських військ, тому часто спалахували сутички між міщанами й польськими жовнірами. Особливо гострого характеру вони набули в 1614 році, коли міщани виступили проти продовольчої контрибуції, накладеної власниками міста для утримання війська. У 1621 році в місті відбулася збройна сутичка між міщанами й жовнірами, під час якої були поранені три шляхтичі. Подібні виступи мали місце і в 1633 році.

Тернопільські міщани брали участь у визвольній війні 1648—1654 років проти панування шляхетської Польщі. Ще до приходу повстанської армії у Галичину Тернопіль підтримував таємні зв’язки із запорізьким військом. Особливо посилилася боротьба населення міста проти шляхетського гніту під час походу у 1648 році селянсько-козацького війська на Львів. Шляхтич Холмський з Тернополя писав іншому шляхтичеві в Замостя, що в Тернополі, містечках та селах навколо нього повстанців діє кілька тисяч, і Вишневецький «втратив немало людей від їх могутніх ударів». У 1649 році, коли армія, очолена Богданом Хмельницьким, обложила Збараж, у Тернополі, розташованому за 20 км від фортеці, знову розгорілася запекла боротьба. Значна частина жителів пішла до селянсько-козацького війська, а ті, що лишилися в місті, активно виступали проти шляхти й духовенства. У вересні 1655 року російські війська й українські козацькі полки, просуваючись по шляху на Львів, в числі інших населених пунктів оволоділи Тернополем. Налякана шляхта, щоб не потрапити в полон, втекла з міста.

Народні маси Тернополя, що лишився під владою шляхетської Польщі, зазнавали тяжкого соціального, національного і релігійного гніту.
Пам'ятка архітектури XVII ст. Воздви-женська церква у м. Тернополі. Фото 1971 р.

Пам’ятка архітектури XVII ст. Воздвиженська церква у м. Тернополі. Фото 1971 р.

Жорстока розправа шляхти над учасниками визвольної війни, неврожайні роки, часті спустошливі напади татарських орд підірвали економіку міста. У 50-х роках XVII ст. тут було 270 зруйнованих будинків. Польський уряд, зацікавлений у зміцненні однієї з фортець на своїх південних кордонах і зростанні населення, змушений був у 1663 році підтвердити привілеї, надані Тернополю попередніми польськими королями, що сприяло поступовому його відродженню.

За інвентарним описом 1672 року місто мало 420 будинків, з яких тільки 12 були кам’яними. Населення становило близько 2,5 тис. чоловік. У місті було 14 вулиць, всі вони сходилися до ринку. Працювали 4 млини, пивоварні й солодовні. 181 господарство займалося землеробством.

У другій половині XVII ст. напади татар і турків на місто тривали. Особливо великого спустошення місто зазнало у 1672 році, коли турецькі війська Ібрагіма Шишмана-паші, прямуючи на Львів, несподівано з’явилися біля Тернополя, штурмом взяли його і кілька тижнів бешкетували там. Вони спалили замок, зруйнували обидві вежі, розібрали кам’яні мури замку, пограбували всі наявні запаси продовольства, спалили костьол, зруйнували водяні млини, греблю, спустили воду з ставка. Тільки через багато років після цього нападу місто стало відроджуватися. З опису 1690 року видно, що тут було тільки 40 будинків, будівлі замку стояли без дахів, підвісний міст не мав ланцюгів, там, де були вежі, лишилися купи цегли, земляний вал у багатьох місцях був зруйнований.

В умовах жорстокого соціального і національного гніту польських феодалів перша половина XVIII ст. для Тернополя, як і для інших міст польської держави, була періодом застою і навіть занепаду економіки. Населення міста майже не зростало, а торгівля, особливо та, яку вели іноземні купці, фактично припинилася. Щоб хоч якоюсь мірою пожвавити економічне життя міста, королівський уряд надав у 1724 році Тернополю додатково привілей на влаштування щорічного ярмарку в липні, в якому могли брати участь купці всієї Польщі. Але це не дало відчутних наслідків. Як зазначалося в одному з документів тих років, «міста з різних причин дійшли до останнього ступеня занепаду, утисків і безправ’я, зовсім спустошені й остаточно зубожілі»

Згубно позначилася на стані міста й епідемія чуми 1770 року, від якої загинуло багато людей. Частина жителів в цей час розосередилася по селах.

У 1772 році Тернопіль потрапив під владу Австрії. У здійсненні колоніальної політики на західноукраїнських землях австрійський уряд спирався на польських феодалів. Експлуатація трудящих міщан шляхтою й католицькою церквою значно зросла. Тяжкі феодальні повинності доповнювались податками на користь австрійської держави. Щоб утримувати окупаційні війська, великий чиновницький апарат, поповнювати казну, австрійський уряд з року в рік підвищував їх розміри. З 1773 року до кінця XVIII ст. їх сума зросла майже в три рази. За новим адміністративним поділом Тернопіль став окружним містом, що сприяло певному збільшенню населення. Всі ділянки міського життя, за винятком судових і фінансових справ, якими керувало спеціальне відомство у Відні, регламентувала адміністрація округу.

З перших років окупації австрійський уряд вдався до політики насильницького онімечування місцевого населення. До міста прибуло багато німецьких колоністів, які користувалися значними привілеями. Місця для спорудження житлових приміщень колоністи одержували там, де бажали, ліс та інші будівельні матеріали їм надавали безплатно; вони звільнялися на 10 років від сплати різних податків. Все офіціальне діловодство окружних адміністративних органів велося німецькою мовою. Українською мовою користуватися було заборонено, польська дозволялась лише в міському суді, але з 1785 року і тут офіційною стала німецька мова.

Місто, як і раніше, належало Потоцьким. На початку 1800 року Й. Потоцький склав новий перелік обов’язків тернопільських міщан. Панщина й натуральна рента майже повністю скасовувалися, запроваджувався єдиний грошовий податок — чинш. У 1800 році він становив для міста 11 050 злотих. Міщани залучалися до військової служби.

Після того, як Тернопіль став окружним центром, змінився його вигляд. В центрі були прокладені дерев’яні, а потім кам’яні тротуари, почалося будівництво адміністративних будинків. Одним з них була двоповерхова будівля магістрату, споруджена 1809 року.

Економічний і політичний стан Тернополя в XIX столітті
Революційний рух в Тернополі на початку XX століття
Становлення Радянської влади в Тернополі
Тернопіль під владою буржуазно-поміщицької Польщі
Визволення Тернопіля Радянською армією
Тернопіль у роки Великої Вітчизняної війни
Післявоєнне відновлення Тернополя
Тернопіль сьогодні
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Ярина
Повідомлень: 211
З нами з: 09 листопада 2016, 15:40
Дякував (ла): 21 раз
Подякували: 93 рази

Re: ТЕРНОПІЛЬ, місто, Україна

Повідомлення Ярина »

phpBB [video]
Відповісти

Повернутись до “Літера Т”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 19 гостей