ТЛУМАЧ, місто, Тлумацький район, Івано-Франківська обл, Україна

Відповісти

У цьому місті/Цим містом/Це місто

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

ТЛУМАЧ, місто, Тлумацький район, Івано-Франківська обл, Україна

Повідомлення АннА »

ТЛУМАЧ — місто Івано-Франківської області, райцентр. Розташов. на р. Тлумачик (права прит. Дністра). Населення 8,8 тис. осіб (2009).
Гіпотетично ототожнюється з літописним Толмачем. Т. достовірно існує з кінця 14 ст., належав до Галицької землі (із 1434 — у складі Руського воєводства). У привілеї короля польс. і вел. кн. литов. Владислава II Ягайла 1403 згадано тлумацького війта Гюнтера Гоствіча. 1448 король польс. і вел. кн. литов. Казимир IV Ягеллончик надав місту магдебурзьке право.
Місто двічі захоплювали молдов. війська (1502—03, 1530). Т. не раз зазнавав татар. нападів (1589, 1594, 1617, 1621). Восени 1648 владу в Т. захопили повсталі правосл. городяни на чолі з Яремою Поповичем. Місто кілька разів переходило від повстанців до урядових військ та було зовсім зруйноване. 1657—58 місто спустошили постої польс. війська, штурми козаків і загонів трансильванського князя Дєрдя II Ракоці. 1676 Т. був зруйнований осман. військами.
1669 Т. став центром староства, яке понад 100 років тримали Потоцькі. Після 1-го поділу Речі Посполитої (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Т. — у складі володінь австрійських Габсбургів (із 1867 — Австро-Угорщина). Із 1867 — центр повіту.
1807 Т. перейшов до Дідушицьких і залишався в їхньому володінні до серед. 19 ст. 1840—82 діяв заснований Генріхом Дідушицьким цукровий з-д, який певний час був одним із найпотужніших європ. підпр-в у своїй галузі.
У роки Першої світової війни через Т. кілька разів проходила лінія фронту. В ході запеклих боїв між рос. та австро-угор. військами місто було дуже зруйноване.
У листопаді 1918 — 1919 — у складі Західноукраїнської Народної Республіки, потім до 1939 — у складі Польщі (у Станіславському пов.). Від 1939 — у складі УРСР. Із 1940 — райцентр.
Із 2 липня 1941 до 25 липня 1944 місто було окуповане гітлерівцями, входило до складу Генеральної губернії.
Із Т. пов’язані біографії І.Макуха та поетеси Марійки Підгірянки. Тут народився брит. лінгвіст Д.Дірінгер.
Історичні споруди: особняк І.Макуха, Нар. дім (поч. 20 ст.), церква Христа-Царя (1927).
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ТЛУМАЧ, місто, Тлумацький район, Івано-Франківська обл, Україна

Повідомлення АннА »

Зображення
Тлу́мач (Товмач — автентична українська назва, яку в Галичині використовували до 1939 р.) — районний центр Івано-Франківської області, місто районного підпорядкування, місце розташування Тлумацької районної ради.
Розташований на березі однойменної річки, за 25 км від обласного центру та залізничної станції Івано-Франківськ. Через місто проходить автодорога Р20 (Снятин — Тязів).
Історія
Під час археологічних розкопок, проведених на околиці міста в 1930-х роках, виявили поховання бронзової доби.
Місто Товмач, ймовірно, виникло у XII ст. За легендою, за князювання Ярослава Осмомисла недалеко від Дністра, поблизу важливих торгових шляхів, що йшли з Галича на схід, було засновано поселенця товмачів. Тут нібито жили княжі люди, які несли митну службу, оформляли торговельні справи княжого двору, були перекладачами під час переговорів з представниками іноземних держав. Звідси нібито й назва поселення Товмач (польською мовою — Тлумач).
Перша письмова згадка про Товмач належить до 1213 р. (Галицько-Волинський літопис): «Тоді ж велика княгиня Романова прийняла монаший чин. А потім прийшла рать під город (Галич), — Коломан і ляхи. І великий бій був на Кривавім броді, і впав на них сніг, [і] вони, [угри й ляхи], не могли стояти, — пішли вони за [город] Рогожину, пішли на Мстислава і прогнали його із землі [Галицької]. Мстислав тоді сказав Данилові: „Вийди з города“. І Данило вийшов [із Галича] з Дмитром тисяцьким, і з [воєводою] Глібом Зеремійовичем, і з [воєводою] Мирославом. Вийшли вони з города, і [коли] були навпроти [города] Толмача, догнав їх невірний [боярин] Вітович Володислав. Вони, повернувши на нього, прогнали його і коня від нього одібрали… Того ж дня билися вони весь день аж до ночі і тої ночі вернулися»[2].
Польський період
1370 р. — Тлумачем володіла родина великого[джерело?] феодала-русина Миколи Коритка, в 1396 році всі землі його околиць король передав Владиславу Опольському.
Наприкінці XIV—XV ст.ст. у Тлумачі розвивалися ремесла. Серед жителів з'явилися ковалі, сідлярі, цирульники, муляри. Міщани займалися також землеробством.

На початку червня 1440 року князь Свидригайло видав у місті грамоту, в якій називав себе supremus dux Lithvaniae (великим князем литовським). Правдоподібно, що вона була наслідком його перемовин з «галицькими панами», в яких він шукав підтримки.[3]

У 1448 році Тлумач одержав магдебурзьке право.

1511 — король дарував Товмачу право щорічного й щотижневого ярмарку. До 1530 року королівським містом Тлумачем управляв шляхтич Ян Кола.[4]

За люстрацією королівських маєтків, яка тривала з 4 грудня 1563 до 21 березня 1564 року, власниками Тлумача були Ян та Миколай Бучацькі-Творовські. Поселення назване селом.[5]

1594 (під час нападу на Галичину через прорахунки коронного комадування[6]), 1617–1618 — Товмач палили татари. Люстрація 1621 року свідчить про занепад економічного життя та значне зменшення населення міста.

У період Хмельниччини (осінь 1648) православні міщани Товмача та селяни навколишніх сіл приєдналися до козацького війська. Полковником обрали міщанина Ярему Поповича. Місто було перетворене на опорний пункт повстанців, які захопили замок і костел у самому місті, замки у селах Палагичі та Живачів, двір шляхтича Яблоновського. Місто кілька разів переходило з рук до рук і було зовсім зруйноване.

Протягом 2-ї половини XVII ст. місто поступово було відбудоване.

З 1-ї половини XVIII ст. Тлумачем володіли магнати Потоцькі. Вони мали тут два фільварки, сади й парки, 1223 морги землі (у цей же час у розпорядженні 504 міщанських дворів було 1397 моргів орної землі, 1035 моргів сіножатей, 287 моргів лісу). Поруч із заможними міщанами були й такі, що мали лише городи до 1 морга або 250—300 кв. сажнів під будинком і садом, 14 % були зовсім безземельними.
Австрійський період
Question book-new.svg Цей розділ не містить посилань на джерела.

У XVIII ст. населення Товмача зросло: 1775 року в місті було вже 860 мешканців, а 1786-го — 1014.

1789 — населення міста заплатило державі податків на 1258 флоринів і 59 крейцерів.

На кінець XVIII ст. Тлумач мав вигляд типового феодального містечка з окремими вулицями: Тисменицькою, Палагицькою, Войтівською та кількома меншими вуличками. Працювали 2 школи, будинок убогих (лікарня).

З річного доходу Тлумацького ключа за 1807 рік, який становив 108,5 тис. злотих, 88,9 тис. злотих давали продукти панщинної праці кріпаків (у грошових одиницях 1923–1939 рр.). Землевласник продавав зерно, худобу, продукти тваринництва, лісові матеріали тощо.

1810 — Тлумацьке староство (Тлумач, села Надорожна, Долина, Озеряни, Грушка, Бортники тощо) перейшли до графів Дідушицьких, які володіли ним до 1850-х років.

На графських полях тоді вирощували картоплю: її збирання вимагало одночасно великої кількості робочих рук, тому зросла потреба у праці за вільним наймом. У 3-х фільварках Тлумацького ключа, при яких було лише 477 господарств, 1833 року на збиранні картоплі працювали 1016 наймитів.

1838 — граф Генрик Дідушицкі збудував у Товмачі цукровий завод. У 1843 році тут працювала парова машина, діяли столярно-теслярські майстерні, цегельні тощо. В сезон цукроваріння на заводі працювало до 800 осіб, а річний оборот підприємства сягав 2,5 млн злотих (у грошових одиницях 1923—1939 рр.).

1844 в усій Галичині переробляли 550 тис. центнерів цукрових буряків, з них 510 тис. цнт — у Товмачі. Але вихід цукру на той час становив лише 5 %. Тому в одному з найкращих років, 1844-му, Товмацька цукроварня виробила лише 30 тис. цнт цукру.

Лютий 1846 — під впливом подій у Західній Галичині (шляхетське повстання у Кракові і відповідь на нього — антишляхетське повстання польських селян) сталися заворушення робітників Товмацького цукрового заводу, де вели антицісарську агітацію емісари шляхетських повстанців. Наслідком подій були арешт і ув'язнення австрійською владою як польських агітаторів, так і декого з місцевих робітників. На завод для наведення порядку ввели військовий загін.

Навесні 1846 в Товмачі та його околицях діяли групи польських повстанців. Місцева влада змушена була посилити військовий гарнізон і провести арешти серед повстанських симпатиків. У числі 13 в'язнів опинилися місцеві організатори шляхетської змови — Фелікс Томчинський, Згурський і Пужанський.

Після селянської реформи 1848 року пожвавився економічний розвиток Товмача.

1850-ті роки — на базі Товмацької цукроварні створили акціонерне товариство, яке провело реконструкцію підприємства, завдяки чому його потужність зросла до 43-70 тис. цнт рафінованого цукру на рік. У той період завод досягнув найбільшої продуктивності і став одним із найпотужніших цукрових підприємств у Європі. Він проіснував до 1882, відтак був закритий через нерентабельність.

У 2-й половині XX століття Товмач — переважно єврейське містечко: 1756 євреїв (43 % від загального числа) 1888 року, 2097 (39 %) — 1900 і 2082 (36 %) — 1910.

1907 року Макух Іван відкрив адвокатську контору в Товмачі, очолив повітовий виборчий комітет.
1914—1918 роки, перша світова війна

У роки Першої світової війни місто дуже потерпіло. Протягом лютого-червня 1915 року в околицях міста точилися вперті бої між російськими та австро-угорськими військами. Товмач неодноразово переходив з рук у руки.

У лютому 1917 місто знову зайняли російські війська, але невдовзі змушені були відступити.

Внаслідок воєнних дій Товмач був зруйнований, залишилися лише окремі кам'яниці. Занепали промисловість, транспорт, торгівля.

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 10 000 осіб.[7]
Західноукраїнська Народна Республіка

1 листопада в місті і повіті Товмач було встановлено владу Української держави — ЗУНР.[8]
Міжвоєнний період

У Другій Польській Республіці Товмач був повітовим містом і водночас ґміною.

1921 — населення міста становило близько 5000 осіб, що складалося переважно з поляків, євреїв (2012 осіб) і вірменів.

Макух Іван разом з однодумцями відновлював зруйновані війною читальні, за його сприяння в Тлумачі 1928 року було відкрито бурсу.

У місті працювали 6 приватних лікарів і аптека. Діяли 7-класні чоловіча та жіноча українські школи, початкова українська школа, польська державна гімназія та польська приватна жіноча семінарія.

У 1930-х роках на 10 тисяч населення виходили три часописи, діяли 28 єврейських, 18 польських і 12 українських товариств (зокрема, «Просвіта» і «Каменяр»). Працювали три читальні, діяли синагога, костел і церква. Існували 4 футбольні команди, зокрема, українська — «Пробій»[9].
Друга світова війна

23-24 вересня 1939, згідно з пактом Молотова-Ріббентропа СРСР анексував територію Галичини, зокрема й Товмач. Місто стало районним центром у складі Станіславської (з 1962 Івано-Франківська) області УРСР.

Під час німецької окупації загинула більшість місцевих євреїв. Поляки і полонізовані вірмени після 1945 виїхали до Польщі. Більшість із них оселилися в Нижній Сілезії, де вони створили Асоціацію жителів Тлумача (Вроцлав).

Після повернення радянських окупантів у Тлумачі розмістили гарнізон енкаведистів, які ув'язнювали і катували цвіт українського народу. 20 грудня 1944 року сотня УПА «Змії» разом з курінним «Шрамом» і сотенним «Чорнотою» успішно провели блискучу військову операцію та звільнили 45 українських в'язнів. В тому бою було вбито близько 60 большевикiв, знищено будинок міліції і в'язницю[10].
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ТЛУМАЧ, місто, Тлумацький район, Івано-Франківська обл, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Тлумач — місто районного підпорядкування (з 1939 р.), районний центр. Розташований на березі річки Тлумачику, за 25 км від обласного центру та залізничної станції Івано-Франківськ. Через місто проходить автомагістраль Івано-Франківськ—Городенка. Населення —5085 чоловік.

На території району — 59 населених пунктів. Вони входять до складу 23 сільських, міської та селищної Рад депутатів трудящих. Населення — 61,6 тис. чоловік, з нього — 8,8 тис. міського.

Район багатий на поклади будівельних матеріалів: кварцевий пісок, вапняк, мергель, гравій, червону глину, бутовий камінь тощо. Розробляються поклади торфу. Район — сільськогосподарський, зерно-тваринницького напрямку із значним розвитком технічних культур. Є 27 колгоспів. Орних земель — 35 тис. га, сінокосів та пасовищ — 8 тис. га, садів 806 га. Промисловість району представлена 5-ма підприємствами — Тлумацький міжколгоспний комбінат будівельних матеріалів, райоб’єднання «Сільгосптехніки», побуткомбінат, харчокомбінат, друкарня.

У районі працює 45 загальноосвітніх шкіл. Є 37 клубів, 14 будинків культури, 64 бібліотеки, 7 лікарень.

Під час розкопок, що проводились на околиці міста в 30-х роках XX ст., виявлено поховання доби ранньої та пізньої бронзи.

Виникнення міста Тлумач належить до XII ст. За князювання Ярослава Осмомисла недалеко від Дністра, поблизу важливих торгових шляхів, що йшли з Галича на схід, було засновано поселення товмачів. Тут жили князівські люди, які несли митну службу. Вони оформляли торговельні справи князівського двору, були перекладачами під час переговорів з представниками іноземних держав. Саме цим і пояснюється назва поселення Товмач (польською мовою —Тлумач). Він згадується в Іпатіївському літопису під 1213 роком.
Поступово Тлумач зростав, населення його займалося землеробством, ремеслом, розвивалася торгівля. У 1386 році у Тлумачі, який стає на той час власністю корони Речі Посполитої, для поширення католицизму й полонізації місцевого населення створюється католицька парафія. Право на володіння ним надавалось шляхті як нагорода за службу королеві. В 1370 році Тлумачем володіють рідні великого феодала Миколи Коритка, а в 1396 році всі землі його околиць король передає шляхтичу Владиславу Опольському. Кожний новий власник використовував тимчасове право володіння містом для посилення експлуатації селян та ремісників.

За рахунок трудящих збагачувалась і католицька церква. 1485 року Казимир Ягелончик наділив місцевий костьол помістям, землею, городами, ставом, звільнив його від податку.

В кінці XIV —XV ст. ст. у Тлумачі розвивалися ремесла. Серед жителів з’являються ковалі, сідлярі, цирульники, муляри. Міщани займалися також землеробством, у 1448 році Тлумач дістав магдебурзьке право, а 1511 року король дарує йому право щорічного й щотижневого ярмарку.

На ярмарок приїздили купці з різних кінців України та з зарубіжних країн. Продавали ремісничі вироби, худобу й продукти сільського господарства. Доходами від торгівлі користувався уряд: 1521 року королівським указом в кількох містах, у т. ч. й Тлумачі, запроваджено збирання мостового, гребельного і торгового податків. Дальший розвиток ремісничого виробництва привів до появи цехів. Найбільш поширеними були ковальське, сідлярське, пекарське ремесла. Працювали тут також м’ясники, цирульники, гончарі. В 1578 році у Тлумачі було 432 жителі.

Жорстока експлуатація трудящих королівським урядом, шляхтою, католицькою церквою викликала постійний опір населення. У 1590—1648 роках відбуваються виступи тлумацьких міщан проти шляхти. За участь в одному з них було віддано до суду цирульника Лавніка. Радо зустрічало населення міста загін запорізьких козаків, які, переслідуючи підстаросту з Коломиї, в 1612 році зайняли Тлумач. Шляхта та міська верхівка втекли з міста. Козаки перебували тут кілька днів.

Наприкінці XVI ст. становище міщан ще більше погіршується в зв’язку з нападами іноземних загарбників —татар і турків. У 1594 році Тлумач спалили татари. Не встигли місто відбудувати, як у 1617—1618 роках знову воно було спалене під час нового татарського набігу. Люстрація 1621 року свідчить про занепад економічного життя й значне зменшення населення міста. Після цих руйнівних нападів у Тлумачі почали зводити оборонні споруди. Вони являли собою земельні насипи з частоколом, а вхідні брами будувались з каменю. Про ці оборонні споруди пізніше згадує мандрівник І. Вердум, який подорожував по Галичині в 1670 — 1672 роках і позначив на своїй карті Тлумач як фортецю. Населення міста поповнювалось за рахунок селян, які тікали від кріпосників з навколишніх сіл. 1643 року до Тлумача втекло десять родин.

В період визвольної війни українського народу, восени 1648 року, повстали міщани Тлумача, які об’єдналися з селянами навколишніх сіл. Полковником обрали міщанина Ярему Поповича. Місто опинилося в руках повстанців і було перетворене на їх опорний пункт. Загін захоплює панський маєток і замки у селах Палагичах, Живачеві, замок і костьол у Тлумачі, двір шляхтича Яблоновського.

В ході визвольної війни місто кілька разів переходило з рук у руки. Тлумач був зовсім зруйнований. Протягом другої половини XVII ст. місто поступово відбудовується. Помітно розвивається Тлумач у XVIII ст., зростає його населення: 1775 року в місті було вже 860 жителів, а 1786 року — 1014 жителів.

З першої половини XVIII ст. Тлумачем володіли магнати Потоцькі. Вони мали тут два фільварки, сади й парки. їм належало 1223 морги землі. А тим часом у розпорядженні 504 дворів міщан було 1397 моргів орної землі, 1035 моргів сіножатей, 287 моргів лісу. Але господарства міщан не були рівноцінними: поруч із заможними існували й такі, що мали тільки городи до морга, або 250—300 кв. сажнів під будинком та садом, 14 проц. були зовсім безземельними. Бідніші верстви населення відчували основний тягар всіляких податків, платили феодалам безліч чиншів. В 1789 році населення міста заплатило 1258 флоринів 59 крейцарів податків.

На кінець XVIII ст. Тлумач мав вигляд типового феодального містечка з окремими вулицями: Тисменицькою, Палагицькою, Войтівською та кількома меншими вуличками. Працювали дві школи, будинок убогих (так називалась лікарня). В 1810 році Тлумацьке староство (Тлумач, села Надорожна, Долина, Озеряни, Грушка, Бортники тощо) передається графам Дзедушицьким, які й володіли ним до 50-х років XIX століття.

На поміщицьких полях вирощувалася картопля. Її збирання вимагало одночасно великої кількості робочих рук, а тому ставала необхідною праця за вільним наймом. У 3-х фільварках Тлумацького ключа, при яких було всього 477 господарств, в 1833 році на збиранні картоплі працювало 1016 найманих робітників.

Великі землевласники активно включаються у торгово-підприємницьку діяльність. З річного доходу Тлумацького ключа за 1807 рік, який становив 108,5 тис. злотих, 88,9 тис. злотих давали продукти панщинної праці кріпаків. Поміщик продавав зерно, худобу, продукти тваринництва, лісові матеріали та інше.

У 1838 році граф Дзедушицький у Тлумачі будує цукровий завод. Уже в 1843 році тут була парова машина, столярно-теслярські майстерні, цегельні і т. п. В сезон цукроваріння на заводі працювало до 800 чоловік, а річний оборот підприємства сягав 2,5 млн. злотих. 1844 року в усій Галичині перероблялося 550 тис. цнт цукрових буряків, з них 510 тис. цнт — у Тлумачі. Але вихід цукру на той час становив лише 5 проц. Тому в одному з найкращих років— 1844 — завод виробляв лише 30 тис. цнт цукру. В 50-х роках створюється акціонерне об’єднання цукровиків, яке здійснило реконструкцію підприємства, завдяки чому зросла його потужність до 43—70 тис. цнт рафінованого цукру на рік. В той період завод досяг найбільшої продуктивності і став одним з найпотужніших цукрових підприємств у Європі. Він проіснував до 1882 року і через нерентабельність був закритий.

На цукроварні протягом сезону працювало 4—5 тис. робітників, переважно з навколишніх сіл. Пролетаріат, що зосереджувався тут, включається у революційну боротьбу. Відгуком на повстання польських буржуазних демократів у Кракові та антифеодальне повстання селян Західної Галичини (лютий 1846 року) було заворушення робітників Тлумацького цукрового заводу, де вели агітацію емісари польських повстанців. Виступом керувала організована група робітників. Австрійські власті характеризували його як «політичну змову». Було заарештовано та ув’язнено чимало робітників та агітаторів польських повстанців. Арештовані, як показувало слідство, «робили революцію» і закликали до повалення влади австрійської монархії, знищення шляхти і звільнення селян від кріпацтва. На завод для придушення виступів робітників прибув військовий загін. Навесні 1846 року в Тлумачі та його околицях діяли групи польських повстанців. Місцева влада змушена була посилити військовий гарнізон та провести арешти серед співчуваючих повстанцям. У числі 13 в’язнів були організатори змови — Фелікс Томчинський, Згурський і Пужанський.

Після реформи 1848 року дещо пожвавлюється економічний розвиток Тлумача. Тут працювали гуральня, два млини, три приватні цегельні, деревообробна майстерня і кілька дрібних кустарних підприємств. 1886 року прокладено залізницю Тлумач — Палагичі, віднині стає близькою важлива залізнична магістраль Станіслав—Гусятин. У Тлумачі розвивається товарне тваринництво, він відіграє важливу роль у постачанні м’яса на ринок. Завдяки спорудженій залізниці створюються сприятливі умови для вивозу сільськогосподарської сировини з цього краю. З Тлумача, Отині, Калуша та їх околиць щороку відправлялося 15 тис. голів худоби до Відня й Будапешта. Розвиток економіки супроводжувався посиленням експлуатації трудового населення, збільшенням повинностей. Так, навесні 1887 року трудящі Тлумача й Тлумацького повіту виступили проти нового дорожнього закону, за яким кожен селянський двір був зобов’язаний щорічно виконувати по 4 дні шарварків.

Наприкінці XIX ст. у Тлумачі зводять дво- та триповерхові будинки. На головній вулиці прокладено каналізацію й водопровід, здійснюються меліоративні роботи по осушенню лук. Дещо робилось для розвитку освіти й охорони здоров’я. Тривіальна школа, яка існувала з 1823 року, в 80-х роках реорганізується в п’ятикласну, а 1897 року на її базі створюються дві (чоловіча та жіноча), розпочинає діяльність школа по підготовці стельмахів. У цей час у Тлумачі було 3 лікарі та 3 акушерки, працювала аптека. Але і освіта, і медична допомога були доступні лише заможним верствам населення. З 100 народжених 1896 року в Тлумацькому повіті дітей померло 24,1 процента.

На початку XX ст. розгортається страйковий рух на підприємствах Тлумача, який особливо посилюється під впливом першої російської революції. Селяни Тлумача й повіту брали участь у селянських вічах в Коломиї, де вони висували ряд політичних та економічних вимог, зокрема, вимагали запровадити загальні й таємні вибори, відкрити школи з викладанням українською мовою, забезпечити можливість висувати своїх кандидатів на вибори до парламенту. У 1905—1910 роках відбулося кілька страйків, в т. ч. аграрних.

У роки першої світової війни цей район дуже потерпів. Протягом лютого —червня 1915 року тут йшли вперті бої між російськими та австро-угорськими військами. Тлумач неодноразово переходив з рук у руки. В лютому 1917 року його знов зайняли російські війська, але невдовзі змушені були відступити. Тлумач зруйнували, залишилися тільки окремі кам’яні будинки. Занепали промисловість, транспорт, торгівля.

Ідеї Великого Жовтня зробили глибокий вплив на тлумацьких трудящих. Активізуються їх виступи з політичними вимогами. Восени 1918 року в Тлумачі відбулося віче, на якому прийнято резолюцію про возз’єднання всіх українських земель в єдиній Українській Радянській державі. Про це йшлося також на першотравневому мітингу 1919 року, в якому взяли участь і селяни з навколишніх сіл. Навесні 1919 року, коли Червона Армія підійшла до ріки Збруча, трудящі Тлумацького повіту піднялися на боротьбу проти уряду ЗУНР. Вони громили панські маєтки, забирали хліб, організували селянську Раду, що називалася «Хлопським революційним комітетом». Він почав ділити поміщицькі землі. Але урядові ЗУНР вдалося придушити революційні виступи трудящих: «Хлопський революційний комітет» розігнали, його організатора судин військовий трибунал.

Коли Тлумач опинився під владою буржуазної Польщі, робітники й трудящі селяни не мирилися з окупацією. В 1922 році вони бойкотували вибори до польського сейму та сенату. І хоч на час виборів до міста ввели батальйон піхоти, вибори були зірвані: по Тлумацькому повіту проголосувало всього 24,5 проц. виборців до сейму та 21,5 проц. до сенату.

Тоді Тлумач залишався невеликим провінціальним містечком з слаборозвинутою економікою. Не вистачало роботи. На 628 дворів у 1933 році припадав 1121 житловий будинок. Ці «господарства» мали невеличкі клаптики землі, а деякі були й цього позбавлені. А от тлумацькій поміщиці Долайсовій належало 147 га землі, 50 га приміських лісів володів ксьондз Табачківський. У Тлумачі працювали лише приватна електростанція, три млини, 8 приватних майстерень, торгувало кілька десятків невеличких магазинів, 13 корчем. У Тлумачі нараховувалось 166 ремісників, переважно шевців, кравців, ковалів, слюсарів, будівельників, столярів, різників, перукарів.

Більшість жителів Тлумача не мала можливості користуватися медичною допомогою, вчити своїх дітей у школах. На весь Тлумач були лише 6 приватних лікарів і аптека. І хоч тут працювали 7-класні чоловіча та жіноча українські школи, початкова українська школа, польська державна гімназія та польська приватна жіноча семінарія, проте значна частина дітей трудящих лишалася поза навчанням. Не досить дбали місцеві власті і про розвиток культурних закладів: у Тлумачі було невеличке польське театральне товариство та культурно-освітні товариства «Просвіта» і «Каменяр».

Становище робітників лишалося тяжким. Зростала кількість безробітних. Якщо в 1931 році їх налічувалось 31 чоловік, то в 1938 році — вже 182 чоловіка. Зубожіння трудящих досягає страхітливих розмірів. Деякі з доведених до відчаю робітників ставали на шлях самогубства.

Боротьбу трудящих очолювали районний і місцевий комітети КПЗУ. Вони існували в Тлумачі з 1929 року. Першим секретарем районного комітету став Г. В. Луцик. У 30-і роки до складу місцевого і районного комітетів КПЗУ входили Г. П. Дутчак, М. П. Дутчак, А. М. Фуштей та ін. Активними агітаторами були Р. М. Грос та інші комуністи. Вони вели агітаційну роботу серед населення, розповсюджували твори класиків марксизму-ленінізму, а також листівки й відозви. Комуністи керували страйковою боротьбою трудящих, відзначали революційні свята, збирали кошти у фонд комуністичної преси й допомоги політичним в’язням тощо. В січні 1929 року в день пам’яті В. І. Леніна у місті з’явилися написи: «Хай живе революція!». В серпні 1934 року поліцейські власті в Тлумачі знайшли комуністичну брошуру, яка закликала бідняцьку молодь до боротьби з фашистською диктатурою та утворення єдиного фронту. В липні 1936 року комуністи організували похід безробітних Тлумача та навколишніх сіл. Вони вимагали роботи, зниження податків. Староста наказав учасникам походу розійтись і подавати скарги лише в індивідуальному порядку.

Комуністи боролися за вплив на легальні політичні організації та культурно-освітні товариства. В Тлумачі активно діяла організація «Сельроб», що перебувала під впливом КПЗУ. Комуністи Г. П. Дутчак та Г. В. Луцик були делегатами від Тлумача на II конгрес «Сельроб-єдності». В 1936 році комуністи посилили вплив на культурно-освітні товариства «Просвіта» та «Каменяр». На виборах до повітової ради «Каменяра» у квітні 1937 року вони здобули цілковиту перемогу. Водночас на повітовому з’їзді буржуазної соціал-радикальної партії у Тлумачі комуністи виступили з пропозиціями — вимагати, щоб навчання у школах здійснювалось рідною мовою, організувати виступи народних мас проти заселення польськими колоністами українських земель. Але радикали їх не підтримали.

В Тлумачі працювали також районний та місцевий комітети комуністичної спілки молоді. Керівниками їх були М. В. Луцик і Ф. П. Луцик. У квітні 1937 року комсомольці організували демонстрацію трудящих Тлумача.

Комуністи й комсомольці зазнавали жорстоких репресій місцевих властей. Тільки в березні—квітні 1937 року у Тлумачі було проведено 33 обшуки, затримано 12 чоловік і віддано до суду 7. У 1938 році польські власті заарештували кількох членів повітового комітету КПЗУ. Миколу й Григорія Дутчаків вивезли до концентраційного табору — Берези Картузької.

Боротьба трудящих за своє визволення успішно завершилась у вересневі дні 1939-року. 19 вересня вночі до Тлумача ввійшли частини Червоної Армії. Ранком 20 вересня весь трудовий Тлумач був на вулицях і вітав своїх визволителів, а через два дні відбувся загальноміський мітинг. Громадський порядок у Тлумачі підтримував загін народної міліції з 52 міських активістів. Трудящі взяли активну участь у виборах до Народних Зборів Західної України. На Народних Зборах у Львові представник Тлумача Ф. П. Луцик виступив з промовою, в якій розповів про тяжке життя трудящих Тлумацького повіту за часів панської Польщі, і, виражаючи їх волю, підтримав пропозицію про встановлення на західноукраїнських землях Радянської влади та возз’єднання їх з Українською РСР в складі СРСР.

У 1940 році Тлумач стає районним центром. Трудящі району обрали 3 депутатів до обласної Ради, 50 — до районної. Першим головою райвиконкому був обраний посланець донецьких шахтарів І. І. Шептекіта. Головою Тлумацької міської Ради, до складу якої ввійшли 35 представників трудящих міста, став колишній член КПЗУ, депутат Народних Зборів С. І. Сорока. Уродженець с. Буківної Тлумацького повіту С. І. Сорока перед першою світовою війною виїхав на заробітки до сіла, звідки у 1926 році був висланий за комуністичну діяльність. Повернувшись на батьківщину, він очолював осередок КПЗУ в Буківній. У квітні 1940 року створюється Тлумацька районна партійна організація. На відповідальні посади висунули 793 місцевих батраків та бідняків, серед них 239 жінок.

Тлумачани активно взялися будувати нове життя, вони одразу ж відчули турботу Радянської влади про трудову людину. В місті запрацювали десятирічна школа з українською мовою викладання, районна лікарня, поліклініка, пологовий будинок. Почала виходити газета (в 1939 році—«Селянська газета», з 1940 року — «За соціалістичну перемогу»). Відкрились широкі можливості для розвитку народних талантів — створили артіль художньої вишивки ім. Крупської. Вона об’єднала 250 вишивальниць міста і району.

Перші соціалістичні перетворення в місті перервав напад фашистів. 2 липня 1941 року до Тлумача вдерлися гітлерівські загарбники. За роки окупації місто зазнало жахливих руйнувань. Було знищено залізничну колію Тлумач—Станіслав, понад 660 житлових та адміністративних будинків, залізничну станцію, електростанцію, пошту, школу, млин, лікарню, поліклініку, районний будинок культури, цегельний завод, розграбовано МТС тощо. Окупанти розстріляли понад 400 жителів міста та 274 чоловіка вивезли в рабство до Німеччини. Кількість населення міста за час окупації скоротилась у 2 рази.

Тлумачани чинили опір загарбникам. Більша частина населення ухилялась від поставок сільськогосподарської продукції, теплого одягу та сплати податків, відмовлялася їхати до гітлерівської Німеччини. Зимою 1944 року фашисти заарештували 80 жителів міста. їм загрожував розстріл. Патріотам та рідним потерпілих вдалося визволити в’язнів. З Тлумачем підтримувала зв’язки львівська підпільна організація «Народна гвардія» імені Івана Франка.

29 березня частини 8-го гвардійського механізованого корпусу Червоної Армії зав’язали бій за місто Тлумач. Протягом дня знищили понад 300, взяли в полон до 250 гітлерівських солдатів і офіцерів, спалили 150 автомашин, 13 гармат, танк. Але переважаючі сили ворога перейшли в наступ. В районі Тлумача точилися багатоденні кровопролитні бої. Командир 203-го гвардійського стрілецького полку Герой Радянського Союзу гвардії майор О. А. Бербешкін, очоливши ударну групу, кілька годин вів нерівний бій з фашистами. Герой загинув і похований у Городенці. Не знаючи страху, бились під Тлумачем І. В. Мищенко, Б. А. Цунукідзе та багато інших відважних синів радянського народу. 25 липня 1941 року частини 18-го гвардійського стрілецького корпусу після важких боїв визволили Тлумач від ворога. В боях за місто загинуло 590 радянських воїнів.

Трудящі міста подавали всіляку допомогу своїй армії: 200 громадян Тлумача поповнили лави Червоної Армії і хоробро бились на різних фронтах. У боях за Вітчизну загинула половина комуністів міста. За ініціативою тлумачан у районі збирали кошти на будівництво танкової колони. Було здано 165 тис. крб. та 4800 пудів хліба. Школярі району зібрали 3 тис. крб. на ланку літаків «Учень Станіславщини». До фонду Червоної Армії трудящі району здали 6100 цнт зерна.

З перших же днів після визволення почалася відбудова зруйнованого міста. 29 липня відновила діяльність міська Рада. Дістали допомогу господарства, що потерпіли під час війни, асигнували кошти на придбання худоби, відбудову жител. Родини червоноармійців одержали пенсію.

Для боротьби з бандами українських буржуазних націоналістів трудящі міста створили винищувальний батальйон. Проти банд ОУН боролись близько 500 активістів —представників місцевого населення. Водночас вони вели в селах роз’яснювальну роботу серед обдурених націоналістичною пропагандою людей. Вже 10 серпня 1944 року в місті працювало багато підприємств, в т. ч. млин, пекарня; підготували до пуску спиртовий завод, закінчувалась відбудова другого млина з добовим виробництвом 12 тонн борошна. Відкрилися шевська й кравецька майстерні, розпочав роботу райпобуткомбінат з механічною майстернею та ковальським цехом. Відроджували МТС. В цьому ж році відбудували лікарню, поліклініку, санстанцію, відкрили інфекційну та районну лікарні. Для них не вистачало білизни, посуду тощо. В місті та районі був проведений збір необхідних речей, і за кілька днів лікарні одержали найпотрібніше.

Велика увага приділялась народній освіті, закладам культури. Для шкіл виділили найкращі приміщення. Відновили роботу українська та польська школи, районна бібліотека. З листопада 1944 року почала виходити районна газета.

Селянам району було повернуто 2450 га поміщицької та куркульської землі. Під час весняної сівби 1945 року на полях працювало 1300 супряг, які допомогли у сівбі безкінним господарствам, в т. ч. 986 господарствам червоноармійців.

З великим піднесенням святкували трудящі Тлумача 10-річчя возз’єднання українських земель. На честь цієї знаменної дати підприємства міста розгорнули соціалістичне змагання за дострокове використання виробничих планів. По всіх видах перевиконала план весняних тракторних робіт МТС. На 190 проц. виконали свої планові завдання трактористи П. О. Савчук та В. С. Прокоп. Дали надпланові нагромадження маслозавод та спиртовий завод.

До 1949 року у Тлумачі завершили колективізацію і створили колгосп ім. Верховної Ради СРСР. Артіль вирощувала озимі пшеницю та ячмінь, кукурудзу, цукровий буряк, картоплю, розвивала м’ясо-молочне тваринництво. Велику допомогу новоствореному колгоспу подавала Тлумацька МТС, що працювала з 1945 року. Вона не тільки забезпечувала тракторні роботи, але й здійснювала масово-політичні заходи. Для колгоспників читали лекції, проводили бесіди.

Зараз це багатогалузеве господарство має 2281 га земельних угідь, з них 1911 га орної землі. Завдяки наполегливій праці колгоспників артіль побудувала багато виробничих приміщень—корівників, телятників, свинарників тощо. Колгосп добре забезпечений технікою. В його розпорядженні 15 тракторів, 8 комбайнів, 14 автомашин, 76 машин для обробітку грунту, 17 посівних та посадочних машин. З кожним роком зростають неподільні фонди артілі, збільшується врожайність сільськогосподарських культур, поголів’я худоби. В 1968 році зібрали з га 27,7 цнт озимого ячменю, 54,2 цнт кукурудзи в зерні. У колгоспному стаді 1969 року налічувалося понад 1100 голів великої рогатої худоби, 1500 голів свиней. Підвищився матеріальний добробут колгоспників, зросла оплата трудодня. В колгоспі багато трудівників, які прославили себе працею. Серед них ланкова X. С. Сигидин. У 1967 році її ланка зібрала по 370 цнт цукрових буряків з кожного гектара на площі 15 га. X. С. Сигидин нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Цієї ж високої відзнаки удостоєний комбайнер В. Г. Пилипчук за щорічне перевиконання норм по збиранню зернових культур.

В Тлумачі найбільш розвиненими галузями промисловості є харчова і будівельних матеріалів. Вони працюють на місцевій сировині. Харчокомбінат має в своєму складі ковбасний, хлібобулочний цехи, цех безалкогольних напоїв і виготовлення фруктових соків, 2 млини, олійницю. Продукція комбінату, зокрема фруктові соки, надходить в інші місця республіки. Добре устаткований найновішими машинами молокозавод переробляє щорічно 50—70 тис. цнт молока. Одним з великих підприємств будівельної промисловості є Тлумацький міжколгоспний комбінат будівельних матеріалів, створений 1956 року. Це підприємство об’єднує дві цегельні, вапняний та гіпсовий заводи. За рік комбінат виробляє понад 7 млн. штук цегли, 7,3 тис. тонн вапна, 4,3 тис. тонн гіпсу, 18 тис. тонн вапняного порошку, понад 3700 кв. м мозаїчних плиток.

За роки, що минули після війни, певних успіхів досягла і освіта. Споруджено будинок середньої школи з світлими класними кімнатами і навчальними кабінетами, спортивним і актовим залами, на базі дитячого будинку відкрито восьмирічну школу-інтернат. В середній школі та в школі-інтернаті працює 98 учителів. За сумлінну працю в комуністичному вихованні дітей трьох педагогів міста нагороджено орденами й медалями СРСР, а 8 — значками «Відмінник народної освіти». В травні 1963 року до міста переїхав сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку. Він має навчальний триповерховий корпус з спортивним залом, світлими й просторими аудиторіями та кабінетами, добре впорядковані гуртожитки, клуб. У технікумі підготовлено близько 3 тис. спеціалістів. Тут діють щорічні стаціонарні курси перепідготовки бухгалтерів і плановиків.

1960 року в Тлумачі відкрили музичну студію, яку в 1963 році реорганізовано у філіал Івано-Франківської музичної школи. З 1966 року місто має свою музичну школу. Її вихованці виступають з концертами перед жителями Тлумача та навколишніх сіл. Для дітей тлумацьких трудівників є також художня студія, будинок піонерів. А під час літніх канікул тут відкривається піонерський табір «Здоров’я», де щорічно відпочивають до 300 дітей.

Велику культурно-виховну роботу серед населення ведуть 9 бібліотек міста. Успіхом у читачів користувались скликані районною бібліотекою читацька конференція «Хімія в сільському господарстві», тематичний вечір «Сім’єю дорожити вмійте», диспут на тему «В чому краса людини?» тощо. Багато в чому допомагає школі у вихованні підростаючого покоління дитяча бібліотека. Її працівники влаштовують конференції юних читачів, проводять бесіди про життя і творчість радянських письменників, випускають усний журнал «Хочу все знати», влаштовують ранки казок та ін. В місті працює також медична бібліотека.

Авторитетом користується районна газета «Дністровська зірка». На її сторінках висвітлюються актуальні питання життя міста і району.

В період здійснення соціалістичних перетворень вона викривала ганебні вчинки українських буржуазних націоналістів, показувала переваги колективного господарства над одноосібним. Зростає тираж газети, починала вона з 1000 примірників, а в 1970 році її тираж становив понад 8500 примірників.

У місті створена сітка лікувальних установ з кваліфікованими медичними працівниками. 1969 року тут працювали районна поліклініка, рентгенкабінет, дитяча й жіноча консультації, зубний кабінет, районна лікарня, районна дитяча лікарня, тубдиспансерне відділення та ін. Особливою пошаною тлумачан користуються хірург А. Ф. Палагнюк, головний лікар тубдиспансера Т. В. Литвинова.

В авангарді трудящих Тлумача йдуть комуністи: 24 первинні організації міста об’єднують 410 членів партії.

Змінилися матеріальні й побутові умови життя трудящих Тлумача. В місті виросли нові вулиці, зведено триповерхове приміщення для установ, двоповерхові будинки готелю, магазину, нового ресторану. Значно збільшилася житлова площа комунальних будинків. Тільки за 1960—1967 роки споруджено 5 двоповерхових житлових будинків, 6 будинків фінського тину тощо. У післявоєнний період з допомогою держави збудовано понад 150 добротних індивідуальних жител. Береги річки Тлумачик з’єднав залізобетонний міст. Місто прикрашає добре впорядкований парк, де височить пам’ятник радянським воїнам, які загинули під час визволення Тлумача від німецько-фашистських окупантів.

За роки Радянської влади Тлумач став благоустроєним районним центром, містом розвиненої місцевої промисловості та високої культури.
Л. М. ПРАВДИВА, А. А. САСЕВИЧ
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “Літера Т”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Google [Bot] і 13 гостей