ТУЛЬЧИН, місто, Тульчинський р-н, Вінницька обл, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
ТУЛЬЧИН, місто, Тульчинський р-н, Вінницька обл, Україна
ТУЛЬЧИН — місто Вінницької області, райцентр. Розташований на правому березі р. Сільниця (прит. Пд. Бугу), при впадінні в неї р. Тульчинка. Населення 15,6 тис. осіб (2011).
До кінця 18 ст. мав паралельну назву Нестервар (спочатку була основною; збереглася в назві одного з передмість, нині с. Нестерварка). Уперше згаданий під 1607. Входив до Брацлавського воєводства. Із 1609 — володіння Калиновських. За реєстром 1629, в місті був 751 дим. Перед початком Національної революції 1648—1676 Т. мав досить потужну фортецю, яку в червні 1648 захищали від повстанців місц. шляхтичі та євреї. Після того, як повстанці (за даними С.Твардовського, їх очолювали полковники І.Ганжа та Остап, за даними Н.Ганновера — М.Кривоніс) здобули Т., вони влаштували різанину, яскраво та докладно описану в джерелах. Під 1649 і 1654 Т. згадується як центр сотні Брацлавського полку. Спустошений під час "Руїни".
Із 1714 Т. — знову під владою Речі Посполитої. Із 1726 ним володіли Потоцькі. Завдяки С.-Щ.Потоцькому, який 1775 зробив місто своєю резиденцією, Т. перетворився на значний осередок ремесла і торгівлі. 1781—85 збудовано розкішний класицистичний палац, до якого прилягав парк "Хороше". 1787, під час візиту польс. короля Станіслава-Августа Понятовського, місту надано магдебурзьке право. 1792 в Т. був центр Торговицької конфедерації.
Після 2-го поділу Речі Посполитої (1793; див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Т. перейшов під владу Рос. імперії. 1795—1804 був центром повіту Брацлавського намісництва, згодом — містечком Брацлавського пов. Подільської губернії. Із 1796 в Т. постійно стояли підрозділи рос. армії. Зокрема, тут містилися "головні квартири" армій: 1796—97 — армії, яку очолював О.Суворов, 1814—29 — 2-ї армії, яку з 1818 очолював П.Вітгенштейн. За участю деяких офіцерів штабу 2-ї армії — діячів декабристів руху — було створено Тульчинську управу.
Після польського повстання 1863—1864 тульчинський маєток Потоцьких конфіскував уряд.
Внаслідок того, що залізниці обійшли місто стороною, Т. втратив своє екон. значення. Проте в місті діяли невеличкі пром. підпр-ва (переважно харчової пром-сті). 1897 Т. мав більше 16 тис. мешканців (із них 10 тис. — євреї).
Рад. владу остаточно встановлено 19 червня 1920. 1920—23 Т. був центром Брацлавського пов., 1923—30 — центром Тульчинської округи. Із 1932 — райцентр Він. обл.
23 липня 1941 місто було захоплене гітлерівськими військами, увійшло до румун. зони окупації. 15 березня 1944 звільнене рад. військами. Під час окупації існувало єврейс. гетто.
У рад. час у Т. розвивалася пром-сть, переважно харчова і легка.
У Т. тривалий час жив М.Леонтович, народився Л.Дейч.
Пам’ятки арх-ри: палац Потоцьких (1781—85), Малий палац (кінець 18 ст.; тут жив О.Суворов), костьол Святого Станіслава (1784—1817), будинок офіцерського зібрання (кінець 18 ст.; нині тут краєзнавчий музей), Свято-Успенська церква (1789).
Пам’ятники О.Суворову, П.Пестелю, М.Леонтовичу.
До кінця 18 ст. мав паралельну назву Нестервар (спочатку була основною; збереглася в назві одного з передмість, нині с. Нестерварка). Уперше згаданий під 1607. Входив до Брацлавського воєводства. Із 1609 — володіння Калиновських. За реєстром 1629, в місті був 751 дим. Перед початком Національної революції 1648—1676 Т. мав досить потужну фортецю, яку в червні 1648 захищали від повстанців місц. шляхтичі та євреї. Після того, як повстанці (за даними С.Твардовського, їх очолювали полковники І.Ганжа та Остап, за даними Н.Ганновера — М.Кривоніс) здобули Т., вони влаштували різанину, яскраво та докладно описану в джерелах. Під 1649 і 1654 Т. згадується як центр сотні Брацлавського полку. Спустошений під час "Руїни".
Із 1714 Т. — знову під владою Речі Посполитої. Із 1726 ним володіли Потоцькі. Завдяки С.-Щ.Потоцькому, який 1775 зробив місто своєю резиденцією, Т. перетворився на значний осередок ремесла і торгівлі. 1781—85 збудовано розкішний класицистичний палац, до якого прилягав парк "Хороше". 1787, під час візиту польс. короля Станіслава-Августа Понятовського, місту надано магдебурзьке право. 1792 в Т. був центр Торговицької конфедерації.
Після 2-го поділу Речі Посполитої (1793; див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Т. перейшов під владу Рос. імперії. 1795—1804 був центром повіту Брацлавського намісництва, згодом — містечком Брацлавського пов. Подільської губернії. Із 1796 в Т. постійно стояли підрозділи рос. армії. Зокрема, тут містилися "головні квартири" армій: 1796—97 — армії, яку очолював О.Суворов, 1814—29 — 2-ї армії, яку з 1818 очолював П.Вітгенштейн. За участю деяких офіцерів штабу 2-ї армії — діячів декабристів руху — було створено Тульчинську управу.
Після польського повстання 1863—1864 тульчинський маєток Потоцьких конфіскував уряд.
Внаслідок того, що залізниці обійшли місто стороною, Т. втратив своє екон. значення. Проте в місті діяли невеличкі пром. підпр-ва (переважно харчової пром-сті). 1897 Т. мав більше 16 тис. мешканців (із них 10 тис. — євреї).
Рад. владу остаточно встановлено 19 червня 1920. 1920—23 Т. був центром Брацлавського пов., 1923—30 — центром Тульчинської округи. Із 1932 — райцентр Він. обл.
23 липня 1941 місто було захоплене гітлерівськими військами, увійшло до румун. зони окупації. 15 березня 1944 звільнене рад. військами. Під час окупації існувало єврейс. гетто.
У рад. час у Т. розвивалася пром-сть, переважно харчова і легка.
У Т. тривалий час жив М.Леонтович, народився Л.Дейч.
Пам’ятки арх-ри: палац Потоцьких (1781—85), Малий палац (кінець 18 ст.; тут жив О.Суворов), костьол Святого Станіслава (1784—1817), будинок офіцерського зібрання (кінець 18 ст.; нині тут краєзнавчий музей), Свято-Успенська церква (1789).
Пам’ятники О.Суворову, П.Пестелю, М.Леонтовичу.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ТУЛЬЧИН, місто, Тульчинський р-н, Вінницька обл, Україна
Тульчи́н — місто в Україні, на півдні східного Поділля, адміністративний центр Тульчинського району Вінницької області, розташоване у долині між невисокими пагорбами, в межиріччі річок Тульчинки й Сільниці (притока Південного Бугу).
Тульчин — це місто «українського Баха», видатного і геніального українського композитора, класика Миколи Леонтовича з його безсмертним «Щедриком».
Історія
Місто належало подільській шляхетській родині Струсів г. Корчак. Одна з представниць цього роду вийшла заміж за Калиновського — Тульчин перейшов до родини Калиновських.
Перші письмові відомості про Тульчин належать до 1607 року. Привілей на місто наданий генералу подільських земель Валентію Александру Калиновському Сиґізмундом ІІІ Вазою. У першій половині XVII — століття Тульчин став визначним торговельним центром завдяки брацлавському старості Адаму Калиновському. З 1649 р. недовгий час сотенне містечко Брацлавського полку, з 1667 р. Тульчин знову відійшов до Речі Посполитої, з 1672 по 1699 рік був під владою Османської імперії.
У 1648 тут був укріплений замок з кам'яними вежами по кутах.
Після нетривалого занепаду і розрухи, спричинених трагічними подіями під час штурму потужної Тульчинської фортеці з численним гарнізоном повсталими козацькими загонами полковника Максима Кривоноса, Хмельницького в 1648 році під час народно-визвольної війни українського народу проти польського поневолення, Тульчин наприкінці XVIII століття розквітає і стає широко знаним центром промисловості і ремесел, високої європейської культури, завдячуючи графу Станіславу «Щенсному» Потоцькому — власнику великих земельних володінь в Україні.
У 1778 в Тульчині було 440 осель.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ТУЛЬЧИН, місто, Тульчинський р-н, Вінницька обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Тульчин — місто районного підпорядкування, розташоване у південній частині Подільського плато, за 13 км від залізничної станції Журавлівка, за 82 км від обласного центру. Автобусне сполучення з Вінницею, Житомиром, Уманню, Одесою. Населення — 14 279 чоловік.
Тульчин — центр району, площа якого 1124 кв. км, населення — 88,6 тис. чоловік. 54 населені пункти району підпорядковані 1 міській, 2 селищним, 21 сільській Радам. Надра багаті на граніт, каолін, глини. Є 16 промислових підприємств, переважно легкої і харчової промисловості; 25 колгоспів, 1 радгосп. Усієї землі 112 400 га, у т. ч. 67179 га орної; 20 372 га лісів, 1812 га сіножатей, 2100 га пасовиськ. Більше половини площі посіву під зернові займає пшениця, вирощують і лікарські рослини. Тваринництво м’ясо-молочного напряму, розвинуте садівництво. В районі 277 магазинів і 99 підприємств громадського харчування. Є 2 лікарні, 2 амбулаторії, 33 фельдшерсько-акушерські пункти, 17 пологових будинків, 2 туберкульозні санаторії, 13 профілакторіїв, 10 аптек, 44 аптечні пункти. Працює 52 школи, 1 училище, 1 технікум, 32 клуби, 14 будинків культури, 108 бібліотек, 53 кіноустановки. Майже в усіх селах району ‘встановлено пам’ятники й обеліски полеглим у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників.
Тульчин — місто районного підпорядкування, розташоване у південній частині Подільського плато, за 13 км від залізничної станції Журавлівка, за 82 км від обласного центру. Автобусне сполучення з Вінницею, Житомиром, Уманню, Одесою. Населення — 14 279 чоловік.
Тульчин — центр району, площа якого 1124 кв. км, населення — 88,6 тис. чоловік. 54 населені пункти району підпорядковані 1 міській, 2 селищним, 21 сільській Радам. Надра багаті на граніт, каолін, глини. Є 16 промислових підприємств, переважно легкої і харчової промисловості; 25 колгоспів, 1 радгосп. Усієї землі 112 400 га, у т. ч. 67179 га орної; 20 372 га лісів, 1812 га сіножатей, 2100 га пасовиськ. Більше половини площі посіву під зернові займає пшениця, вирощують і лікарські рослини. Тваринництво м’ясо-молочного напряму, розвинуте садівництво. В районі 277 магазинів і 99 підприємств громадського харчування. Є 2 лікарні, 2 амбулаторії, 33 фельдшерсько-акушерські пункти, 17 пологових будинків, 2 туберкульозні санаторії, 13 профілакторіїв, 10 аптек, 44 аптечні пункти. Працює 52 школи, 1 училище, 1 технікум, 32 клуби, 14 будинків культури, 108 бібліотек, 53 кіноустановки. Майже в усіх селах району ‘встановлено пам’ятники й обеліски полеглим у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ТУЛЬЧИН, місто, Тульчинський р-н, Вінницька обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Частина ІІ
Перед першою імперіалістичною війною в Тульчині була розвинута кустарна та місцева промисловість, торгівля, зросло населення. Працювало 264 ремісничі майстерні. У 1912 році стала до ладу невеличка дизельна електростанція. І без того важке матеріальне становище трудящих з початком першої світової війни погіршало — ще більше зросли податки, різні військові повинності, на вулицях все частіше зустрічалися каліки, убогі, голодні.
Тульчин жив великими сподіваннями на те, що старим порядкам, нарешті, настане край. З радістю він зустрів звістку про повалення царського самодержавства. На вулицях і площах міста стихійно збиралися мітинги з участю солдатів гарнізону.
В травні 1917 року в Тульчині виникла Рада робітничих і солдатських депутатів, у якій більшість місць захопили есери, меншовики та бундівці. Пізніше до складу Ради ввійшли місцеві робітники та солдати-більшовики Г. Алчеєв, І. Шаповалов, Орлов та інші.
Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції швидко прилетіла до Тульчина. Але владу в жовтні 1917 року захопили органи Центральної Ради. Велику роботу серед населення проводили більшовики, роз’яснюючи антинародну політику буржуазно-націоналістичного «уряду». Наприкінці року трудящі Тульчина обрали трьох делегатів на III Всеросійський з’їзд Рад.
Частина ІІ
Перед першою імперіалістичною війною в Тульчині була розвинута кустарна та місцева промисловість, торгівля, зросло населення. Працювало 264 ремісничі майстерні. У 1912 році стала до ладу невеличка дизельна електростанція. І без того важке матеріальне становище трудящих з початком першої світової війни погіршало — ще більше зросли податки, різні військові повинності, на вулицях все частіше зустрічалися каліки, убогі, голодні.
Тульчин жив великими сподіваннями на те, що старим порядкам, нарешті, настане край. З радістю він зустрів звістку про повалення царського самодержавства. На вулицях і площах міста стихійно збиралися мітинги з участю солдатів гарнізону.
В травні 1917 року в Тульчині виникла Рада робітничих і солдатських депутатів, у якій більшість місць захопили есери, меншовики та бундівці. Пізніше до складу Ради ввійшли місцеві робітники та солдати-більшовики Г. Алчеєв, І. Шаповалов, Орлов та інші.
Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції швидко прилетіла до Тульчина. Але владу в жовтні 1917 року захопили органи Центральної Ради. Велику роботу серед населення проводили більшовики, роз’яснюючи антинародну політику буржуазно-націоналістичного «уряду». Наприкінці року трудящі Тульчина обрали трьох делегатів на III Всеросійський з’їзд Рад.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ТУЛЬЧИН, місто, Тульчинський р-н, Вінницька обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Частина ІІІ
Успішно розвивались культура й мистецтво. У 1925 році в місті створюється філіал Всеукраїнського музичного товариства ім. М. Леонтовича, що сприяло розвитку хорового й музичного мистецтва в місті та селах округу. Створюється міський струнний оркестр під керівництвом самодіяльного композитора — вчителя Д. О. Клевчука. У 1926 році знову почала виступати хорова капела ім. М. Леонтовича, якою керував самодіяльний композитор Р. А. Скалецький. Капела виступала з концертами перед трудящими міста, в селах Поділля. Тоді ж створено окружне товариство краєзнавців, яке зібрало і систематизувало багато матеріалів з історії та природи краю, друкувало їх у краєзнавчому збірнику «Тульчинщина».
Великим випробуванням для радянських людей стала Велика Вітчизняна війна, розв’язана гітлерівською Німеччиною. Мешканці міста негайно приступили до будівництва оборонних споруд. Райком партії і райвиконком організували курси підготовки санітарів, зв’язківців, снайперів. Було створено винищувальний батальйон з 220 чоловік, групи для боротьби з пожежами та наслідками ворожого бомбардування. На схід евакуювалася худоба й техніка. Для підпільної боротьби проти окупантів готувалися люди.
Фашистські війська захопили Тульчин 23 липня 1941 року. Настали нестерпні часи окупації. Фашистські нелюди знищили понад 4 тис. жителів міста та навколишніх сіл. Незважаючи на жорстокий окупаційний режим, населення чинило опір загарбникам. Вже восени 1941 року тут почала діяти підпільна антифашистська група, в якій брали участь І. О. Вурсол, С. Г. Кучеренко, В. І. Мізернюк, В. М. Баранський, І. С. Добровольський, К. О. Лаптев та ін. Члени групи організовували диверсії у ворожому тилу, слухали по радіо Москву і розповсюджували серед населення повідомлення Рад інформбюро. Місцеві патріоти знищили склад, у якому окупанти зберігали сотні тонн пального й мастил.
А. О. БЕЗСОННИЙ, Д. К. ДУДКЕВИЧ, Я. С. КВЄТНИЙ
Частина ІІІ
Успішно розвивались культура й мистецтво. У 1925 році в місті створюється філіал Всеукраїнського музичного товариства ім. М. Леонтовича, що сприяло розвитку хорового й музичного мистецтва в місті та селах округу. Створюється міський струнний оркестр під керівництвом самодіяльного композитора — вчителя Д. О. Клевчука. У 1926 році знову почала виступати хорова капела ім. М. Леонтовича, якою керував самодіяльний композитор Р. А. Скалецький. Капела виступала з концертами перед трудящими міста, в селах Поділля. Тоді ж створено окружне товариство краєзнавців, яке зібрало і систематизувало багато матеріалів з історії та природи краю, друкувало їх у краєзнавчому збірнику «Тульчинщина».
Великим випробуванням для радянських людей стала Велика Вітчизняна війна, розв’язана гітлерівською Німеччиною. Мешканці міста негайно приступили до будівництва оборонних споруд. Райком партії і райвиконком організували курси підготовки санітарів, зв’язківців, снайперів. Було створено винищувальний батальйон з 220 чоловік, групи для боротьби з пожежами та наслідками ворожого бомбардування. На схід евакуювалася худоба й техніка. Для підпільної боротьби проти окупантів готувалися люди.
Фашистські війська захопили Тульчин 23 липня 1941 року. Настали нестерпні часи окупації. Фашистські нелюди знищили понад 4 тис. жителів міста та навколишніх сіл. Незважаючи на жорстокий окупаційний режим, населення чинило опір загарбникам. Вже восени 1941 року тут почала діяти підпільна антифашистська група, в якій брали участь І. О. Вурсол, С. Г. Кучеренко, В. І. Мізернюк, В. М. Баранський, І. С. Добровольський, К. О. Лаптев та ін. Члени групи організовували диверсії у ворожому тилу, слухали по радіо Москву і розповсюджували серед населення повідомлення Рад інформбюро. Місцеві патріоти знищили склад, у якому окупанти зберігали сотні тонн пального й мастил.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 20 гостей