Турійськ, смт, Турійський р-н, Волинська обл, Україна
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3560 разів
- Подякували: 2154 рази
Турійськ, смт, Турійський р-н, Волинська обл, Україна
ТУРІЙСЬК — с-ще міськ. типу Волинської області, райцентр. Розташов. на р. Турія (прит. Прип’яті, бас. Дніпра). Населення 5,7 тис. осіб (2011).
Уперше згаданий у "Повісті временних літ" при описі подій 1098. Археол. дані свідчать, що поселення на місці Т. виникло в 2-й пол. 10 — на поч. 11 ст.: на лівому березі Турії збереглося унікальне городище — круглий майданчик діаметром 100 м, без валів, захищений з усіх сторін болотом, з культ. шаром кінця 10 — 15 ст. У 11—13 ст. Т. належав до Волинського князівства. Десь 1207—09 Т. спустошили литовці та ятвяги.
Від 1340 Т. у складі Волинської землі входив до Великого князівства Литовського. 1504 Т. дістав право раз на тиждень проводити торги. У цей час в Т. були митниця і невелике укріплення.
1507 разом із Володимирським замком (до якого належав із 14 ст.) та Луцьким староством "двор Туреиск" із селами, що до нього належали, був наданий у володіння королів. писарю Федору Янушевичу, а після його смерті (1508) викуплений кн. Андрієм Олександровичем Сангушком. Із того часу м-ко перебувало у власності князів Сангушків, Заславських, Вишневецьких та ін. шляхетських родів. Т. залишався приватновласницьким поселенням аж до поч. 20 ст.
1652 в Т. відбувся сеймик шляхти Волинського воєводства. Т. як "містечко із садибою і фортом посеред боліт" згадує у своєму щоденнику П.Гордон, який побував тут 1659.
1759 Т. надано магдебурзьке право.
Після 3-го поділу Речі Посполитої 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) м-ко відійшло до Рос. імперії і належало до Ковельського пов. Волинської губернії.
Місто опинилося в зоні воєнних дій під час Війни 1812. У вересні 1812 поблизу Т. відбулися сутички між рос. військами та підрозділами армії франц. імп. Наполеона I Бонапарта.
За даними перепису 1897, Т. був заштатним м-ком Ковельського пов. з населенням 2938 осіб, з яких 1713 складали євреї. У м-ку діяли 3 церкви (найдавніша з них відома з 1503), костьол (заснований 1700), 2 єврейс. молитовні будинки, поштова станція, 30 крамниць, 4 вітряні млини; працювали 24 ремісники та відбувалися 4 ярмарки щороку.
На 1913 в Т. мешкали 3383 особи, діяло двокласне сільс. уч-ще.
Під час Першої світової війни м-ко було окуповане нім. військами (від серпня 1915 до літа 1916 та з літа 1917 до кінця 1918), а з травня 1919 до серпня 1920 — польс. армією. За Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 м-ко відійшло до Польщі. Належало до Ковельського пов. Волинського воєводства.
1939 Т. увійшов до складу УРСР. Від січня 1940 — райцентр Волин. обл.
Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 Т. окупований гітлерівськими військами (кінець червня 1941 — липень 1944). У м-ку існувало гетто (ліквідоване 10 вересня 1942). С-ще зазнало великих руйнувань під час відступу гітлерівських військ.
Уперше згаданий у "Повісті временних літ" при описі подій 1098. Археол. дані свідчать, що поселення на місці Т. виникло в 2-й пол. 10 — на поч. 11 ст.: на лівому березі Турії збереглося унікальне городище — круглий майданчик діаметром 100 м, без валів, захищений з усіх сторін болотом, з культ. шаром кінця 10 — 15 ст. У 11—13 ст. Т. належав до Волинського князівства. Десь 1207—09 Т. спустошили литовці та ятвяги.
Від 1340 Т. у складі Волинської землі входив до Великого князівства Литовського. 1504 Т. дістав право раз на тиждень проводити торги. У цей час в Т. були митниця і невелике укріплення.
1507 разом із Володимирським замком (до якого належав із 14 ст.) та Луцьким староством "двор Туреиск" із селами, що до нього належали, був наданий у володіння королів. писарю Федору Янушевичу, а після його смерті (1508) викуплений кн. Андрієм Олександровичем Сангушком. Із того часу м-ко перебувало у власності князів Сангушків, Заславських, Вишневецьких та ін. шляхетських родів. Т. залишався приватновласницьким поселенням аж до поч. 20 ст.
1652 в Т. відбувся сеймик шляхти Волинського воєводства. Т. як "містечко із садибою і фортом посеред боліт" згадує у своєму щоденнику П.Гордон, який побував тут 1659.
1759 Т. надано магдебурзьке право.
Після 3-го поділу Речі Посполитої 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) м-ко відійшло до Рос. імперії і належало до Ковельського пов. Волинської губернії.
Місто опинилося в зоні воєнних дій під час Війни 1812. У вересні 1812 поблизу Т. відбулися сутички між рос. військами та підрозділами армії франц. імп. Наполеона I Бонапарта.
За даними перепису 1897, Т. був заштатним м-ком Ковельського пов. з населенням 2938 осіб, з яких 1713 складали євреї. У м-ку діяли 3 церкви (найдавніша з них відома з 1503), костьол (заснований 1700), 2 єврейс. молитовні будинки, поштова станція, 30 крамниць, 4 вітряні млини; працювали 24 ремісники та відбувалися 4 ярмарки щороку.
На 1913 в Т. мешкали 3383 особи, діяло двокласне сільс. уч-ще.
Під час Першої світової війни м-ко було окуповане нім. військами (від серпня 1915 до літа 1916 та з літа 1917 до кінця 1918), а з травня 1919 до серпня 1920 — польс. армією. За Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 м-ко відійшло до Польщі. Належало до Ковельського пов. Волинського воєводства.
1939 Т. увійшов до складу УРСР. Від січня 1940 — райцентр Волин. обл.
Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 Т. окупований гітлерівськими військами (кінець червня 1941 — липень 1944). У м-ку існувало гетто (ліквідоване 10 вересня 1942). С-ще зазнало великих руйнувань під час відступу гітлерівських військ.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3560 разів
- Подякували: 2154 рази
Re: Турійськ, смт, Турійський р-н, Волинська обл, Україна
Турі́йськ — селище міського типу[2], розташоване на Волинському Поліссі над р. Турією, центр Турійського району Волинської області. Населення 5 866 меш. (2001). Містечко вважається найдавнішою заселеною територією на Волині. Перша писемна згадка про нього в «Повісті минулих літ» належить до 1097 року.[3]
Історія
Турійщина заселялась у період пізнього палеоліту. Згодом тут, окрім східнослов'янських, з'явились і племена тюркського походження, про що свідчать пам'ятки старовини і топографічні назви деяких населених пунктів, як от: Дуліби, Туричани, Оса. Час заснування самого Турійська достеменно не відомий. Проте археологічні знахідки дають підстави твердити, що люди поселилися тут вже у VI—VII століттях. Як і на територіях ряду сіл, де були виявлені древні городища. А перша писемна згадка про містечко датується 1097 роком у несторівському літописі «Повість врем'яних літ».
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3560 разів
- Подякували: 2154 рази
Re: Турійськ, смт, Турійський р-н, Волинська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Турійськ — селище міського типу, центр Турійського району, розташоване по обидва береги р. Турії (притоки Прип’яті), за 108 км на північний захід від обласного центру. Через селище проходить залізниця Ковель—Львів і шосе Ковел —Володимир-Волинський. Населення — 4 тис. чоловік.
В історичних документах селище іменується: Турейськ, Туржиськ, Турейско, Торійськ, Тураск, Турійськ. За існуючою легендою, всі назви, як і назва річки Турії, походять від того, що в стародавні часи в цьому районі були непрохідні ліси, де водилося багато турів.
Перша згадка про Турійськ належить до 1097 року, коли на Любецькому з’їзді князів-феодалів були визначені кордони окремих князівств Давньоруської держави. Рішення з’їзду не припинили жорстокої міжусобної боротьби, яка привела до послаблення і розчленування Волині. Уже в 1340 році Турійськ захопила Литва. Щоб зміцнити свій вплив, литовські власті надали місту певних привілеїв. Так, 6 січня 1504 року Турійськ дістав право раз на тиждень, у день, який визначать самі міщани, проводити торг (базар). Населенню навколишніх сіл дозволялося везти на торг різні товари і сільськогосподарські продукти. Торгові (митні) комори сприяли розвитку економіки міста, оскільки частина грошей, яка надходила у формі мита, витрачалась на його потреби. Привілеями, наданими Турійську, скористалася насамперед міщанська верхівка, яка завдяки торгам збільшила свої прибутки. Становище нижчих верств населення не змінилося.
Основною формою експлуатації була рента. Підлеглі сплачували на користь замку численні грошові й натуральні чинші. Крім того, жителі міста повинні були по черзі давати підводи для потреб луцького старости, для доставки в Турійськ і з Турійська королівських послів і гонців. Доведені до розпачу міщани не раз скаржилися королю на своє тяжке становище. Побоюючись вибуху народного гніву, польський король і великий князь литовський Сигізмунд І указом від 30 грудня 1518 року звільнив жителів Турійська від цієї повинності.
Турійськ — селище міського типу, центр Турійського району, розташоване по обидва береги р. Турії (притоки Прип’яті), за 108 км на північний захід від обласного центру. Через селище проходить залізниця Ковель—Львів і шосе Ковел —Володимир-Волинський. Населення — 4 тис. чоловік.
В історичних документах селище іменується: Турейськ, Туржиськ, Турейско, Торійськ, Тураск, Турійськ. За існуючою легендою, всі назви, як і назва річки Турії, походять від того, що в стародавні часи в цьому районі були непрохідні ліси, де водилося багато турів.
Перша згадка про Турійськ належить до 1097 року, коли на Любецькому з’їзді князів-феодалів були визначені кордони окремих князівств Давньоруської держави. Рішення з’їзду не припинили жорстокої міжусобної боротьби, яка привела до послаблення і розчленування Волині. Уже в 1340 році Турійськ захопила Литва. Щоб зміцнити свій вплив, литовські власті надали місту певних привілеїв. Так, 6 січня 1504 року Турійськ дістав право раз на тиждень, у день, який визначать самі міщани, проводити торг (базар). Населенню навколишніх сіл дозволялося везти на торг різні товари і сільськогосподарські продукти. Торгові (митні) комори сприяли розвитку економіки міста, оскільки частина грошей, яка надходила у формі мита, витрачалась на його потреби. Привілеями, наданими Турійську, скористалася насамперед міщанська верхівка, яка завдяки торгам збільшила свої прибутки. Становище нижчих верств населення не змінилося.
Основною формою експлуатації була рента. Підлеглі сплачували на користь замку численні грошові й натуральні чинші. Крім того, жителі міста повинні були по черзі давати підводи для потреб луцького старости, для доставки в Турійськ і з Турійська королівських послів і гонців. Доведені до розпачу міщани не раз скаржилися королю на своє тяжке становище. Побоюючись вибуху народного гніву, польський король і великий князь литовський Сигізмунд І указом від 30 грудня 1518 року звільнив жителів Турійська від цієї повинності.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3560 разів
- Подякували: 2154 рази
Re: Турійськ, смт, Турійський р-н, Волинська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Частина ІІ
У серпні 1920 року під ударами радянських військ білопольська армія котилася все далі на захід. 6 серпня після запеклих боїв Турійськ став вільним. Трудящі під керівництвом щойно створеного революційного комітету взялися відбудовувати зруйноване господарство. Населення подавало велику допомогу своїм визволителям продуктами харчування, фуражем тощо. Та радість була недовгою — під натиском міжнародних сил контрреволюції у вересні 1920 року радянські війська
відступили. Разом з ними пішло на схід багато турійців. За Ризьким договором, укладеним у березні 1921 року, містечко знову опинилося під владою буржуазно-поміщицької Польщі.
«Мирні» часи розпочалися диким знущанням з українського населення. Весь хліб польські власті вивезли. На окупованих землях, у тому числі і в Турійську, почався голод. Жителі харчувалися березовою корою та іншими домішками. Жорстокий соціально-економічний гніт переплітався з національним гнобленням. 21 травня 1921 року польський уряд видав наказ про заборону української мови в навчальних закладах і установах. Тих, хто не виконував цього наказу, переслідували як злочинців.
Рятуючись від голоду, злиднів, насильства, багато жителів містечка виїздили за океан — до США, Канади, Аргентіни. На дорогу були потрібні гроші; щоб їх зібрати, біднота продавала за безцінь весь свій убогий скарб лихварям і місцевим багатіям.
Трудящі Турійська дедалі рішучіше повставали на боротьбу за своє соціальне й національне визволення, за возз’єднання з Радянською Україною. Цією боротьбою керував комуністичний осередок, створений у 1921 році. Організатором його була місцева вчителька поетеса Г. Ю. Жежко (нині персональний пенсіонер, живе в м. Києві). У спогадах про перші дні діяльності комуністичного осередку вона писала: «Була у нас більшовицька політична нелегальна література, що залишилась з 1920 року після приходу червоноармійців, твори Маркса і Енгельса, Леніна. Цю літературу розповсюджували серед населення. Вчились ми на цій літературі і вчили інших».
Частина ІІ
У серпні 1920 року під ударами радянських військ білопольська армія котилася все далі на захід. 6 серпня після запеклих боїв Турійськ став вільним. Трудящі під керівництвом щойно створеного революційного комітету взялися відбудовувати зруйноване господарство. Населення подавало велику допомогу своїм визволителям продуктами харчування, фуражем тощо. Та радість була недовгою — під натиском міжнародних сил контрреволюції у вересні 1920 року радянські війська
відступили. Разом з ними пішло на схід багато турійців. За Ризьким договором, укладеним у березні 1921 року, містечко знову опинилося під владою буржуазно-поміщицької Польщі.
«Мирні» часи розпочалися диким знущанням з українського населення. Весь хліб польські власті вивезли. На окупованих землях, у тому числі і в Турійську, почався голод. Жителі харчувалися березовою корою та іншими домішками. Жорстокий соціально-економічний гніт переплітався з національним гнобленням. 21 травня 1921 року польський уряд видав наказ про заборону української мови в навчальних закладах і установах. Тих, хто не виконував цього наказу, переслідували як злочинців.
Рятуючись від голоду, злиднів, насильства, багато жителів містечка виїздили за океан — до США, Канади, Аргентіни. На дорогу були потрібні гроші; щоб їх зібрати, біднота продавала за безцінь весь свій убогий скарб лихварям і місцевим багатіям.
Трудящі Турійська дедалі рішучіше повставали на боротьбу за своє соціальне й національне визволення, за возз’єднання з Радянською Україною. Цією боротьбою керував комуністичний осередок, створений у 1921 році. Організатором його була місцева вчителька поетеса Г. Ю. Жежко (нині персональний пенсіонер, живе в м. Києві). У спогадах про перші дні діяльності комуністичного осередку вона писала: «Була у нас більшовицька політична нелегальна література, що залишилась з 1920 року після приходу червоноармійців, твори Маркса і Енгельса, Леніна. Цю літературу розповсюджували серед населення. Вчились ми на цій літературі і вчили інших».
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3560 разів
- Подякували: 2154 рази
Re: Турійськ, смт, Турійський р-н, Волинська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Частина ІІІ
За час свого хазяйнування в Турійську окупанти закатували й розстріляли 1540 чоловік, знищили 165 жилих будинків і 181 господарську будівлю. Забираючи хліб та інші продукти, фашисти прирікали населення на голод і вимирання.
Проте радянські люди не мирилися з фашистською неволею. У рядах народних месників боролися проти фашистів десятки турійців, серед них О. С. Данилевич, П. С Данилевич, С. І. Жданевич, Г. П. Нечеговський, М. Ю. Жежко та інші. Через Турійський район проходило партизанське з’єднання С. А. Ковпака. За допомогою жителів селища, що поповнили його лави, ковпаківці в другій половині 1943 року розбили недалеко від Турійська велику банду українських буржуазних націоналістів.
Відступаючи під ударами Червоної Армії, в 1944 році гітлерівські окупанти майже повністю зруйнували й спалили Турійськ. 4 липня 1944 року бійці 317-ї і 17-ї стрілецьких дивізій 69-ї армії 1-го Білоруського фронту визволили селище від німецько-фашистських загарбників. їм допомогли партизани з’єднання О. Ф. Федорова. Під час боїв великий героїзм виявили підполковник В. В. Козіно, командир партизанського загону Лашков та інші. Всі вони були відзначені урядовими нагородами. Жителі Турійська свято шанують пам’ять про воїнів, що загинули, визволяючи селище від німецько-фашистських загарбників. У центрі Турійська встановлено монумент Слави, біля якого горить Вічний вогонь.
Після вигнання окупантів турійці під керівництвом відновлених партійних, радянських і профспілкових органів енергійно взялися відбудовувати рідне селище. Велику допомогу їм подали частини Червоної Армії, що тимчасово розташовувалися тут. Бійці розмінували навколишні поля, допомогли транспортом, у відбудові деяких будинків, налагодили телефонний зв’язок тощо. Жителі Турійська теж всіляко допомагали рідній армії добити ворога. В 1944—1945 рр. вони брали активну участь у збиранні коштів на танкову колону, розповсюдженні 3-ї воєнної державної позики, здавали державі лишки хліба, молока, сіна. 175 чоловік поповнили ряди воїнів Червоної Армії.
Я. Я. СМІЯН, Я. С. ТРОЦЬ
Частина ІІІ
За час свого хазяйнування в Турійську окупанти закатували й розстріляли 1540 чоловік, знищили 165 жилих будинків і 181 господарську будівлю. Забираючи хліб та інші продукти, фашисти прирікали населення на голод і вимирання.
Проте радянські люди не мирилися з фашистською неволею. У рядах народних месників боролися проти фашистів десятки турійців, серед них О. С. Данилевич, П. С Данилевич, С. І. Жданевич, Г. П. Нечеговський, М. Ю. Жежко та інші. Через Турійський район проходило партизанське з’єднання С. А. Ковпака. За допомогою жителів селища, що поповнили його лави, ковпаківці в другій половині 1943 року розбили недалеко від Турійська велику банду українських буржуазних націоналістів.
Відступаючи під ударами Червоної Армії, в 1944 році гітлерівські окупанти майже повністю зруйнували й спалили Турійськ. 4 липня 1944 року бійці 317-ї і 17-ї стрілецьких дивізій 69-ї армії 1-го Білоруського фронту визволили селище від німецько-фашистських загарбників. їм допомогли партизани з’єднання О. Ф. Федорова. Під час боїв великий героїзм виявили підполковник В. В. Козіно, командир партизанського загону Лашков та інші. Всі вони були відзначені урядовими нагородами. Жителі Турійська свято шанують пам’ять про воїнів, що загинули, визволяючи селище від німецько-фашистських загарбників. У центрі Турійська встановлено монумент Слави, біля якого горить Вічний вогонь.
Після вигнання окупантів турійці під керівництвом відновлених партійних, радянських і профспілкових органів енергійно взялися відбудовувати рідне селище. Велику допомогу їм подали частини Червоної Армії, що тимчасово розташовувалися тут. Бійці розмінували навколишні поля, допомогли транспортом, у відбудові деяких будинків, налагодили телефонний зв’язок тощо. Жителі Турійська теж всіляко допомагали рідній армії добити ворога. В 1944—1945 рр. вони брали активну участь у збиранні коштів на танкову колону, розповсюдженні 3-ї воєнної державної позики, здавали державі лишки хліба, молока, сіна. 175 чоловік поповнили ряди воїнів Червоної Армії.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 10 гостей