ХУСТ, місто, Закарпатська область
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
ХУСТ, місто, Закарпатська область
Срібна земля. Старі фото міста Хуст
Хоча Карпатська Україна існувала менше доби, невелике провінційне містечко вмить стало відомим на увесь світ та зуміло капіталізувати цю короткочасну славу у певний статус – Хуст і досі є об'єктом уваги істориків, публіцистів, журналістів чи й просто пересічних туристів.
Хуст колись володів високим статусом – поселення було коронним містом Угорського королівства. Але втратило своє стратегічне значення 1766 року — після влучення блискавки у порохову вежу Хустського замку.
Фортеця, що протягом століть була центром місцевого життя, перетворилась на руїни, а темп розвитку міста значно уповільнився.
Життя в Хусті дещо пожвавили регулярні ярмарки. А наприкінці ХІХ століття тут з'явилася залізниця.
Так розмірено містечко жило до кінця Першої світової війни.
У 1919 році, після Тріанону, Підкарпатська Русь увійшла до складу Чехословацької республіки.
В результаті поділу комітату Марамарош між Чехословаччиною та Румунією, адміністративним центром його чехословацької частини став саме Хуст. Завдяки цим подіям місто отримало новий імпульс для розвитку.
Будувались нові житлові та адміністративні будинки, медичні та освітні заклади, крамниці, казарми для військових, промислові підприємства та склади.
Місто отримало сучасні мережі водопостачання, каналізації та електромережі.
На початку 1920-их років Підкарпатська Русь була найвідсталішим регіоном Чехословаччини, і центральна влада республіки спрямовувала величезні ресурси на розвиток краю.
Старше покоління закарпатців у своїх споминах називає міжвоєнний період "золотою добою".
Втілювала містобудівну концепцію Хуста ціла плеяда блискучих чеських архітекторів – Їндржіх Фрейвальд, Ярослав Бом, Ярослав Фраґнер, Мілан Бабушка, кожен з яких спроектував одну або кілька будівель для міста.
За короткий проміжок часу Хуст перетворився на справжнє європейське містечко з модерною забудовою та сучасними комунікаціями.
http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2 ... 13/149615/
Хоча Карпатська Україна існувала менше доби, невелике провінційне містечко вмить стало відомим на увесь світ та зуміло капіталізувати цю короткочасну славу у певний статус – Хуст і досі є об'єктом уваги істориків, публіцистів, журналістів чи й просто пересічних туристів.
Хуст колись володів високим статусом – поселення було коронним містом Угорського королівства. Але втратило своє стратегічне значення 1766 року — після влучення блискавки у порохову вежу Хустського замку.
Фортеця, що протягом століть була центром місцевого життя, перетворилась на руїни, а темп розвитку міста значно уповільнився.
Життя в Хусті дещо пожвавили регулярні ярмарки. А наприкінці ХІХ століття тут з'явилася залізниця.
Так розмірено містечко жило до кінця Першої світової війни.
У 1919 році, після Тріанону, Підкарпатська Русь увійшла до складу Чехословацької республіки.
В результаті поділу комітату Марамарош між Чехословаччиною та Румунією, адміністративним центром його чехословацької частини став саме Хуст. Завдяки цим подіям місто отримало новий імпульс для розвитку.
Будувались нові житлові та адміністративні будинки, медичні та освітні заклади, крамниці, казарми для військових, промислові підприємства та склади.
Місто отримало сучасні мережі водопостачання, каналізації та електромережі.
На початку 1920-их років Підкарпатська Русь була найвідсталішим регіоном Чехословаччини, і центральна влада республіки спрямовувала величезні ресурси на розвиток краю.
Старше покоління закарпатців у своїх споминах називає міжвоєнний період "золотою добою".
Втілювала містобудівну концепцію Хуста ціла плеяда блискучих чеських архітекторів – Їндржіх Фрейвальд, Ярослав Бом, Ярослав Фраґнер, Мілан Бабушка, кожен з яких спроектував одну або кілька будівель для міста.
За короткий проміжок часу Хуст перетворився на справжнє європейське містечко з модерною забудовою та сучасними комунікаціями.
http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2 ... 13/149615/
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ХУСТ, місто, Закарпатська область
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки.
Хуст — місто районного підпорядкування, центр Хустського району. Розташований у підніжжі гір на просторій рівнині. Бурхливі води Тиси, зливаючись з Рікою, наче обіймають місто з двох боків. В центрі міста тече річка Хустець, від якої, очевидно, й походить назва міста. Через Хуст проходить головна шосейна дорога Ужгород — Рахів та залізнична магістраль, яка зв’язує його з Ужгородом, Мукачевим. Відстань від Ужгорода залізницею — 122 км, автомобільним шляхом через Берегове — 132 км, через Іршаву — 109 км. Чисельність населення — 25 100 чоловік. Хустській міській Раді підпорядковано села Зарічне, Кіреші і Чертіж.
Археологічні розкопки, проведені працівниками Академії наук УРСР в Хусті на Замковій горі та його околицях у 1947—1961 рр., свідчать про те, що на території сучасного міста ще на початку нашої ери жили носії культури карпатських курганів — безпосередні предки однієї з великих слов’янських груп,— літописних білих хорватів.
Хуст, як укріплений населений пункт, існував уже в X—XI століттях. У 1191 році в Хусті закінчили споруджувати замок-фортецю (будували його понад 100 років). Замок служив для захисту Мармароських солекопалень, розташованих за 50 км, а також для оборони від нападу ворогів. У фортеці розміщувалися урядовці соляних копалень.
Хустський замок не раз перебудовувався. В’їзні ворота з південно-східного боку захищала башта, спрямована гострим кутом назовні. В зовнішньому дворі були господарські та житлові приміщення, а також великі резервуари для води, у внутрішньому дворі палацові споруди та інші приміщення і, крім того, колодязь завглибшки в 160 метрів.
http://ukrssr.com.ua/zakarp/hustskiy/hu ... more-14277
Хуст — місто районного підпорядкування, центр Хустського району. Розташований у підніжжі гір на просторій рівнині. Бурхливі води Тиси, зливаючись з Рікою, наче обіймають місто з двох боків. В центрі міста тече річка Хустець, від якої, очевидно, й походить назва міста. Через Хуст проходить головна шосейна дорога Ужгород — Рахів та залізнична магістраль, яка зв’язує його з Ужгородом, Мукачевим. Відстань від Ужгорода залізницею — 122 км, автомобільним шляхом через Берегове — 132 км, через Іршаву — 109 км. Чисельність населення — 25 100 чоловік. Хустській міській Раді підпорядковано села Зарічне, Кіреші і Чертіж.
Археологічні розкопки, проведені працівниками Академії наук УРСР в Хусті на Замковій горі та його околицях у 1947—1961 рр., свідчать про те, що на території сучасного міста ще на початку нашої ери жили носії культури карпатських курганів — безпосередні предки однієї з великих слов’янських груп,— літописних білих хорватів.
Хуст, як укріплений населений пункт, існував уже в X—XI століттях. У 1191 році в Хусті закінчили споруджувати замок-фортецю (будували його понад 100 років). Замок служив для захисту Мармароських солекопалень, розташованих за 50 км, а також для оборони від нападу ворогів. У фортеці розміщувалися урядовці соляних копалень.
Хустський замок не раз перебудовувався. В’їзні ворота з південно-східного боку захищала башта, спрямована гострим кутом назовні. В зовнішньому дворі були господарські та житлові приміщення, а також великі резервуари для води, у внутрішньому дворі палацові споруди та інші приміщення і, крім того, колодязь завглибшки в 160 метрів.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ХУСТ, місто, Закарпатська область
Частина ІІ
У листопаді 1938 року фашистська Угорщина окупувала західну частину Закарпаття. На решті території краю верховоди буржуазно-націоналістичних партій проголосили т. зв. автономну республіку — «Карпатську Україну». На чолі її маріонеткового «уряду», який розміщався в Хусті, став запеклий український буржуазний націоналіст А. Волошин. Та зрадники інтересів трудящих протрималися не довго. Коли вони зіграли свою роль, їх гітлерівці викинули на смітник.
15 березня 1939 року Хуст був окупований військами фашистської Угорщини. Почалась одна з найбільш трагічних сторінок в історії Хуста. Настали чорні дні фашистської неволі. Місто вкрилось шибеницями. Багато жителів, серед них комуністів, активних учасників революційного руху, кинуто до в’язниць концентраційних таборів. Публічні страти і катування проводились майже кожного дня. Тільки за перший місяць окупації фашисти стратили 100 чоловік.
Тяжким було й матеріальне становище населення в період окупації. У Хусті працювала тільки невелика меблева фабрика, власником якої був І. Дункель, вона мала всього 100 робітників, діяв цегельниіі завод, що належав підприємцеві Б. Давидовичу.
Велика кількість населення не могла знайти роботи. Тільки в лютому 1940 року було 600 чол. безробітних. Всі вони були приречені на голодне животіння. У фашистське рабство з Хуста за роки окупації було вигнано 7836 чоловік.
Уникаючи переслідувань від угорських фашистів, багато комуністів, молодих патріотів емігрувало до СPСP. Серед молоді було чимало призовників, які не бажали йти до армії фашистської Угорщини. Це також був своєрідний опір фашистському режимові.
Донесення урядовців у 1940 році сповнені панічних повідомлень про зростання «прорадянських і прокомуністичних симпатій» серед трудящих Закарпаття. «Безперечним є те, що сусідство з Радянським Союзом помітно впливає на окремі верстви населення, особливо на робітників і бідноту, які в більшості і до цього часу голосували за комуністичну партію»,— писав начальник Хустського окружного управління 24 грудня 1939 року.
У листопаді 1938 року фашистська Угорщина окупувала західну частину Закарпаття. На решті території краю верховоди буржуазно-націоналістичних партій проголосили т. зв. автономну республіку — «Карпатську Україну». На чолі її маріонеткового «уряду», який розміщався в Хусті, став запеклий український буржуазний націоналіст А. Волошин. Та зрадники інтересів трудящих протрималися не довго. Коли вони зіграли свою роль, їх гітлерівці викинули на смітник.
15 березня 1939 року Хуст був окупований військами фашистської Угорщини. Почалась одна з найбільш трагічних сторінок в історії Хуста. Настали чорні дні фашистської неволі. Місто вкрилось шибеницями. Багато жителів, серед них комуністів, активних учасників революційного руху, кинуто до в’язниць концентраційних таборів. Публічні страти і катування проводились майже кожного дня. Тільки за перший місяць окупації фашисти стратили 100 чоловік.
Тяжким було й матеріальне становище населення в період окупації. У Хусті працювала тільки невелика меблева фабрика, власником якої був І. Дункель, вона мала всього 100 робітників, діяв цегельниіі завод, що належав підприємцеві Б. Давидовичу.
Велика кількість населення не могла знайти роботи. Тільки в лютому 1940 року було 600 чол. безробітних. Всі вони були приречені на голодне животіння. У фашистське рабство з Хуста за роки окупації було вигнано 7836 чоловік.
Уникаючи переслідувань від угорських фашистів, багато комуністів, молодих патріотів емігрувало до СPСP. Серед молоді було чимало призовників, які не бажали йти до армії фашистської Угорщини. Це також був своєрідний опір фашистському режимові.
Донесення урядовців у 1940 році сповнені панічних повідомлень про зростання «прорадянських і прокомуністичних симпатій» серед трудящих Закарпаття. «Безперечним є те, що сусідство з Радянським Союзом помітно впливає на окремі верстви населення, особливо на робітників і бідноту, які в більшості і до цього часу голосували за комуністичну партію»,— писав начальник Хустського окружного управління 24 грудня 1939 року.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ХУСТ, місто, Закарпатська область
ВСЕНАРОДНІ ЗБОРИ УГОРСЬКИХ РУСИНІВ 1919 Відбулися 21 січ. в м. Хуст. На зборах (конгресі, з'їзді) прийнято рішення про возз'єднання Закарпатської України з Великою Україною. Складні процеси в сусп.-політ. житті краю й міжнар. відносинах – розпад Австро-Угорщини, бурж.-демократ. революція в Угорщині (жовт. 1918) та проголошення Угор. Нар. Республіки (листоп. 1918), створення Чехословаччини (14 листоп. 1918), революц. події 1917 в Росії (див. Лютнева революція 1917, Жовтнева революція 1917) і проголошення УНР та ЗУНР, нарешті, політика Антанти – гостро поставили проблему самовизначення й державності Закарпаття. 1918 тут почали виникати різні ради (робітн., солдатських і сел. депутатів, нар. чи нац.) як політ. органи на місцях, що висували соціальні та нац.-культ. вимоги, в т. ч. відносно нового держ. статусу Закарпаття: орієнтація в цьому питанні була різною – прорад., проугор., прочехословац. і проукр. Під впливом подій в Закарпатті 21 груд. 1918 уряд Угор. Нар. Республіки видав Закон № 10 "Про національну автономію русинів, що проживають в Угорщині".
Проголошена автономія Закарпаття (т. зв. Руська Країна) була досить обмеженою і не одержала підтримки у нас. краю, яке тривалий час зазнавало утисків від угорців. Значну активність у питанні про держ. належність і статус краю виявила численна карпато-русинська (закарп.) еміграція в США, яка на плебісциті 13 верес. 1918 висловилася за приєднання Закарпаття до Чехословаччини. Рішення й резолюції місц. рад дедалі більш виразно засвідчували зростання природної, зумовленої етноістор. й нац.-культ. факторами укр. орієнтації – "до України хочемо". Мараморош-Сігетська рада звернулася до ін. рад Закарпаття із закликом скликати заг. збори представників усіх рад у Хусті й обговорити питання "з ким маємо жити". Протягом кін. 1918 – поч. 1919 повсюдно проходили збори місц. рад, на яких обиралися делегати на з'їзд у Хусті.
21 січ. 1919 на з'їзд прибуло 420 делегатів від 175 (з-поміж 400) населених пунктів Закарпаття та бл. тисячі гостей з навколишніх сіл. Практично всі виступаючі вимагали возз'єднання з Україною. У прийнятій одноголосно резолюції проголошувалося: "Всенародний Конгрес Угорських Русинів з дня 21-го січня 1919 р. ухвалює з'єднати комітати: Угоча, Берег, Уг, Земплин, Шариш, Спіш і Абауй-Торна з Соборною Україною, просячи, щоб нова держава при виконанні цієї злуки узгляднила окремішнє положення угорських русинів" (ймовірно, йшлося про особливий статус Закарпаття в складі Укр. д-ви). Сформовано делегації для вручення цього рішення керівникам ЗУНР і УНР. Наступного дня, 22 січ. 1919, на Соборній пл. в Києві, де відбувався істор. Акт злуки, ЗУНР говорила і від імені Закарпаття. Політ. ситуація в Закарпатті ускладнювалася втручанням ін. д-в у його внутр. справи. За згодою Антанти, 12 січ. 1919 чехословац. військ. частини зайняли Ужгород, далі тер. краю на зх. від р. Уж (прит. Лаборця, бас. Дунаю). Сх. регіони Закарпаття почали окуповувати румун. війська. За Сен-Жерменським мирним договором 1919 Закарпаття під назвою Підкарпатська Русь увійшло до складу Чехословаччини.
Проголошена автономія Закарпаття (т. зв. Руська Країна) була досить обмеженою і не одержала підтримки у нас. краю, яке тривалий час зазнавало утисків від угорців. Значну активність у питанні про держ. належність і статус краю виявила численна карпато-русинська (закарп.) еміграція в США, яка на плебісциті 13 верес. 1918 висловилася за приєднання Закарпаття до Чехословаччини. Рішення й резолюції місц. рад дедалі більш виразно засвідчували зростання природної, зумовленої етноістор. й нац.-культ. факторами укр. орієнтації – "до України хочемо". Мараморош-Сігетська рада звернулася до ін. рад Закарпаття із закликом скликати заг. збори представників усіх рад у Хусті й обговорити питання "з ким маємо жити". Протягом кін. 1918 – поч. 1919 повсюдно проходили збори місц. рад, на яких обиралися делегати на з'їзд у Хусті.
21 січ. 1919 на з'їзд прибуло 420 делегатів від 175 (з-поміж 400) населених пунктів Закарпаття та бл. тисячі гостей з навколишніх сіл. Практично всі виступаючі вимагали возз'єднання з Україною. У прийнятій одноголосно резолюції проголошувалося: "Всенародний Конгрес Угорських Русинів з дня 21-го січня 1919 р. ухвалює з'єднати комітати: Угоча, Берег, Уг, Земплин, Шариш, Спіш і Абауй-Торна з Соборною Україною, просячи, щоб нова держава при виконанні цієї злуки узгляднила окремішнє положення угорських русинів" (ймовірно, йшлося про особливий статус Закарпаття в складі Укр. д-ви). Сформовано делегації для вручення цього рішення керівникам ЗУНР і УНР. Наступного дня, 22 січ. 1919, на Соборній пл. в Києві, де відбувався істор. Акт злуки, ЗУНР говорила і від імені Закарпаття. Політ. ситуація в Закарпатті ускладнювалася втручанням ін. д-в у його внутр. справи. За згодою Антанти, 12 січ. 1919 чехословац. військ. частини зайняли Ужгород, далі тер. краю на зх. від р. Уж (прит. Лаборця, бас. Дунаю). Сх. регіони Закарпаття почали окуповувати румун. війська. За Сен-Жерменським мирним договором 1919 Закарпаття під назвою Підкарпатська Русь увійшло до складу Чехословаччини.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ХУСТ, місто, Закарпатська область
ХУСТ — місто обласного підпорядкування Закарпатської області, райцентр. Розташов. у місці впадіння р. Ріка в р. Тиса (прит. Дунаю), там, де остання прорізає Вулканічний хребет ("Хустські ворота"). Населення 28 438 осіб (2011).
"Земля Хуст" ("terra Huzth") уперше згадується 1324 під час опису меж с. Велятино (нині с. Велятин Хустського р-ну Закарпат. обл.). 1329 угор. король Карл-Роберт Анжуйський надав нім. й угор. поселенцям Х. привілеї вільного королів. міста на зразок Севлюша (нині м. Виноградів). До 1353 належить перше автентичне повідомлення про Хустський замок, що був зведений на пагорбі відносною висотою 150 м на пд.-сх. околиці міста. Надзвичайно вигідне розташування замку зробило його центром Марамороської королів. домінії. Із 1392 до поч. 15 ст. містом і замком тимчасово володіли волоські воєводи Балк і Драг. Від початку серед населення Х. переважали угорці й німці, у 17 ст. помітною етнічною групою стали русини (українці). Гол. заняттями хустян в епоху середньовіччя були землеробство, солевидобуток і торгівля. Розвивалися ремесла. У серед. 16 ст. священик катол. храму Святої Єлизавети разом із парафією перейшов у реформатську віру. Католики міста після цього молилися в замковій каплиці.
Х. багато страждав під час воєнних дій (1472 — від військ Молдавського князівства; 1514 — від марамороських дворян, які брали участь у Дожі Дєрдя повстанні 1514; 1594 і 1661—62 — від військ Османської імперії; 1657 — від військ Речі Посполитої). Після битви під Могачем (Угорщина; 1526) Марамороський комітат став яблуком розбрату між претендентами на угор. королів. трон, а пізніше — між Габсбургами і трансильванськими князями, до яких 1556 відійшов і Х.
1699 Х. разом з усією Трансильванією був приєднаний до володінь Габсбургів. Х. став одним із центрів Національно-визвольної війни угорського народу 1703—1711. Багато жителів міста вступили до лав повстанців. 1709 керівник повстання кн. Ференц II Ракоці провів тут Держ. збори. Після поразки національно-визвол. війни (1711) місто зазнало репресій і утисків від австрійс. властей.
1720 в Х. було 70 дворів, а 1820 — уже 377. У 2-й пол. 18 ст. тут діяли пороховий з-д і паперова ф-ка, містилося управління казенної домінії. 1766 пожежа зруйнувала Хустський замок. Його майже відновили, але імп. Йосиф II Габсбург призупинив роботи. Значні зміни сталися і в етнічному складі мешканців: різко зросла кількість українців, 1785 тут оселилася значна кількість німців-католиків. На 1850 в Х. мешкали 3073 особи (у т. ч. 1953 греко-католики, 610 римо-католиків, 370 реформатів, 8 євангелістів і 132 іудеї). У 2-й пол. 19 ст. Х. залишався одним із найбільших торгово-ремісничих центрів Мараморощини, чому посприяло відкриття 1872 залізничного сполучення з Королевим і Мараморош-Сігетом (нині м. Сігету-Мармацієй, Румунія). На 1900 тут проживало 6228 осіб.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 9 гостей