Чорна (Czarna Górna), село, Бещадський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща

[АннА]

З другої теми

Зигар Федір Адамович 1917 р.н., с. Чорна, Нижньо-Устріцький р-н. Пішов в армію у 1940 році, в 1941 всіх військових з Зах. України відправили в Челябінську обл. в "трудармію". Повернувся у "відпустку" без документів у 1946 р. Нічого не знаходжу про такі поселення, крім того, що скоро зникне згадка про них.

[АннА]

с. Чорна, Нижньо-Устріцький р-н.

Нижньо-Устрицький район
Колишній район Дрогобицької області, центром якого було місто Нижні Устрики.
Історія
10 січня 1940 року Політбюро ЦК КП(б)У обговорило питання про створення районів у Дрогобицькій області, зокрема Устрико-Дольнівського району із центром у місті Устрики Дольні, 17.01.1940 його було утворено[1]. Однак уже 24 червня 1941 року радянські війська з боями залишили територію району. [2] Відновлення радянської влади на території району відбулося після того, як 18 вересня 1944 року РСЧА зайняла Устрики Дольні. [3] Район було ліквідовано — 10.12.1951[4] — після того, як у 1951 році його територія увійшла до складу ПНР.

Села та сільські ради району
До складу району входили наступні села: Бандрів, Долішні Береги, Бреликів, Волиця, Воцькова, Воцьківка, Вільшаниця, Воля, Вгерці, Глинно, Гошів, Гошівчик, Дзивинячий, Завадка, Станькова, Кузьмина, Лодина, Луг, Ліщовате, Лобазів, Лютовисько, Рівне, Ропинка, Романова, Середниця, Стрв’яжик, Тиха, Устянова, Чорна, Юркова, Ясень.[5]
У районі налічувалося 28 сільських рад: Бандрівська, Гошівська, Гошівчицька, Дашівська, Долішньо-Берегівська, Журавнянська, Лобізвянська, Лодинянська, Мочарівська, Панищівська, Полянська, Рівнянська, Росохатенська, Рябенська, Середнянська, Скородненська, Смільницька, Соколенська, Соколово-Волянська, Солинянська, Стряжиківська, Телешнице-Ошварівська, Устянівська, Хмільська, Хревтська, Чорнянська, Шевченківська, Ясенська.
Загалом налічувалося 29 сіл та 19 хуторів.

Перейменування району
У процесі адміністративно-територіального облаштування західних областей УРСР відстежується тенденція до уточнення правильного найменування окремих населених пунктів, їх перейменування або зарахування до певної категорії. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 15 серпня 1944 р. з метою уточнення найменувань населених пунктів уточнено деякі назви. Зокрема м. Устрики Дольні, центр Устрико-Дольниківського району, перейменовано на м. Нижнє-Устріки, Устрико-Дольнівський район — на Нижнє-Устриківський. [6]

[АннА]

Чорна (пол. Czarna Górna) — село Бещадського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща. Село є центром ґміни. Населення — 874 особи (2011[1]).
Історично село було адміністративно поділено на дві частини: Чорна Нижня (пол. Czarną Dolną) і Чорна Верхня (пол. Czarną Górną).
Історія села
Адміністративна карта новоутвореного Устрицького повіту, січень 1952 року
Село засноване як власність Кмітів за волоським правом Анджеєм Видеркою в 1505 р., він і був першим війтом села. Входило до Перемишльської землі Руського воєводства.
У 1772-1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії, з 1867 р. село належало до Ліського повіту.
У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. була адміністративним центром об’єднаної сільської ґміни Чорна. В 1921 році в селі було 327 будинків і 2012 мешканців (1797 греко-католиків, 93 римо-католики і 122 юдеї). Чорна тягнулась майже на 8 кілометрів, були 2 церкви, римо-католицька каплиця, єврейський дім молитви, двір, чотири водяні млини, фолюш, парова пилорама, нафтопромисел, кілька кузень і близько 20 крамниць[2].

На 01.01.1939 в селі було 2630 жителів, з них 2350 українців-грекокатоликів, 70 українців-римокатоликів, 70 поляків (приїжджі працівники нафтових промислів) і 140 євреїв[3].

В середині вересня 1939 р. село окуповане німцями, однак уже 29 вересня передане СРСР згідно таємного договору (пакту) 23 серпня 1939 року. У червні 1941 року місцевість була окупована німцями.

В 1940–1951 село відносилось до Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області Української РСР. Село відійшло до Польщі відповідно до договору обміну територіями 1951 року). Українське населення (бойків) насильно депортовано до станції Карань Сталінської (тепер Донецької) області (у смт. Тельманове було переселено 514 осіб, у село Мічуріне ‒ 282, у село Староласпа ‒ 299).

Голова Івано-Франківського обласного товариства «Бойківщина» Дарія Петречко написала книгу «Втрачені українські села — Чорна»[4], присвячену її рідному селу.

З 1974 року село має статус оздоровниці завдяки мінеральним джерелам[2].
Греко-католицькі церкви Святого Дмитра

В селі була парафія Затварницького (з 1924 р. — Лютовиського) деканату Перемишльської єпархії УГКЦ.

Дерев'яна церква-філія в Чорній Долішній збудована замість попередньої в 1888 році. Церква завалилась в 1970-х роках оскільки її не ремонтували і використовували як склад місцевого держгоспу. На місці церкви є три залізні хрести посеред зруйнованого цвинтаря[2].

Греко-католицька церква Святого Дмитра побудована в Чорній Горішній 1834 році, в даний час — парафіяльний костел Воздвиження Святого Хреста. Храм є зразком класичної дерев'яної церковної архітектури. Пам'ятка є в туристичному маршруті «Шлях дерев'яної архітектури».

Примусове переселення 1951 року

У 1951 році, після обміну територіями, з села переселено 554 сім'ї (2313 осіб).

До колгоспів (Тельманівський район, тепер Донецька область) насильно переселено:

ім. Сталіна — 201 сім'ю;
ім. Тельмана — 95 сімей;
«Авангард весни» — 103 сім'ї.

45 сімей працівників нафтопромислів примусово переселено до сіл Дрогобицької області, 29 — в інші області УРСР[5].