ШАРГОРОД, місто, Вінницька обл, Україна

Відповісти

У цьому місті/Цим містом/Це місто

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

ШАРГОРОД, місто, Вінницька обл, Україна

Повідомлення АннА »

Зображення

ШАРГОРОД — місто Вінницької області, райцентр. Розташов. при злитті р. Мурашка (прит. Мурафи, бас. Дністра) та її притоки Ковбасна. Населення 6,9 тис. осіб (2011).

1579 Я.Замойський отримав від польс. короля Стефана Баторія місцевість, де йому належало побудувати укріплене місто для захисту від татар і сприяння залюдненню навколишньої місцевості. Населення майбутнього міста звільнялося від усіх податків на 20 років. Місто було закладене бл. 1585 на мисі при злитті двох річок і назване на честь Флоріана Шарого — легендарного рицаря, який започаткував рід Замойських. Існує припущення, що до проектування Ш. був причетний Б.Морандо, придворний архітектор Я.Замойського та будівничий Замостя (нині м. Замость Люблінського воєводства, Польща).
1588 місто отримало магдебурзьке право, а також королів. привілей на проведення ярмарків і влаштування складів вина, воску, солі й риби. У 16—19 ст. місто належало магнатським родам Замойських, Конецпольських, князів Любомирських і Сангушків. Ш. належав до Летичівського пов. Подільського воєводства. Після Зборівського договору Криму з Польщею 1649 Ш. перетворився на прикордонний пункт козац. д-ви і не раз переходив з рук у руки. 1649 згаданий як центр сотні Брацлавського полку, 1674 — у складі Подільського полку. Із 1676 Ш. належав Османській імперії (входив до Кам’янецького санджаку Кам’янецького ейялету), наприкінці 1680-х рр. повернувся під владу Речі Посполитої. Із 1795 — у межах володінь Рос. імперії: спочатку — у складі Подільського намісництва, із 1796 — Подільської губернії (до 1848 належав до Ямпільського пов., після — Могилівського).

Зі споруд, зведених невдовзі по заснуванні Ш., до нашого часу дійшли замок (від якого збереглися мури, одна башта і замкова кам’яниця), костьол Флоріана Шарого (1595), оборонна синагога (1589). До 1676 існував правосл. Свято-Микільський монастир, який було зруйновано під час осман. навали. 1718 монастир, уже як василіанський (див. Василіани), був відновлений у с. Калинівка (нині село Шаргородського р-ну Він. обл.); 1748 його перевели в Ш. При монастирі діяла василіанська школа. 1795 монастир знову став православним. 1797 тут відкрито Подільську семінарію (1808 перенесено в Кам’янець-Подільськ; нині м. Кам’янець-Подільський), згодом на її базі діяло духовне уч-ще (бурса), в якому навчалися М.Коцюбинський, С.Руданський і М.Леонтович.

На 1890 в Ш. було 519 домогосподарств, діяли гуральня, броварня, 3 млини, цегельня, 2 грабарні (шкіряні майстерні), було 125 крамниць, проживало 275 ремісників. 1921 в Ш. встановлено рад. владу. 1923 містечко отримало статус с-ща міськ. типу й райцентру.

Від поч. 17 ст. в Ш. проживала впливова єврейс. громада. Осн. заняттям євреїв були ремесла й торгівля. На 1820—30-ті рр. всі троє шаргородських купців різних гільдій були євреями. Після встановлення рад. влади в Ш. було організовано єврейс. колгосп "Червоний орач". 1941—44 місто було окуповане румун. військами, входило до складу Трансністрії. У Ш. було створено гетто, до якого депортували євреїв з Румунії, Молдови, Бессарабії. Оскільки румун. влада не проводила акції знищення, у Ш. знаходили притулок євреї з територій, окупованих німцями.

У рад. час Ш. розвивався як агропром. центр. 1986 дістав статус міста. До кінця 20 ст. в Ш. фрагментарно зберігалася колоритна містечкова забудова 19 ст. 2006—09 проводилися міжнар. фестивалі сучасного мист-ва та арх-ри "Арт-містечко" і "Арх-містечко".
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ШАРГОРОД, місто, Вінницька обл, Україна

Повідомлення АннА »

Зображення

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Шаргород — селище міського типу (з 1923 року). Розташований за 90 км від II Вінниці і за 27 км від залізничної станції Ярошенка. Автошляхи зв’язують селище з Вінницею, Могилевом-Подільським та іншими населеними пунктами області. Населення — 3,4 тис. чоловік.

Шаргород — центр району, площа якого 1137 кв. км, населення — 87,1 тис. чоловік, у т. ч. міського — 3,4 тис. чоловік. Густота населення — 87,2 чоловіка на кв. км. Населених пунктів — 68, всі вони підпорядковані селищній і 25 сільським Радам. Через район проходить залізниця Москва—Одеса, а також автомобільна дорога Вінниця—Кишинів. Район багатий на будівельні матеріали: камінь, пісок. Грунти переважно сірі й світло-сірі, опідзолені. Клімат помірний. У районі 30 колгоспів і 4 радгоспи, які спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, фруктів. Добре розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. Всього земельних угідь 79 500 га, з них орних земель — 70 800 га, пасовиськ — 3700 га, сінокосів — 700 га, водоймищ — 600 га. Колгоспи й радгоспи мають міцну матеріально-технічну базу. На ланах працюють 673 трактори, 423 комбайни, 490 автомашин та багато іншої техніки. Є 13 підприємств, переважно харчової промисловості, 261 магазин. Відкрито 55 загальноосвітніх шкіл, музична школа, 62 бібліотеки, 37 сільських клубів, 10 будинків культури, 57 стаціонарних кіноустановок; 11 лікарень, 44 фельдшерсько-акушерські пункти та районна санітарно-епідеміологічна станція, 15 пологових будинків, 14 профілакторіїв.
Перші відомості про Шаргород стосуються кінця 14 ст. 5 травня 1383 року литовський князь Вітовт видав грамоту на володіння землею з прилеглими лісами, де нині розташований Шаргород, своєму слузі В. Карачевському. У дарчій грамоті зазначалося, що Карачевський повинен «вирубати ліс і на сирому корені заснувати Княжу Луку». Але ця місцевість довгий час залишалась малозаселеною. Пізніше, з 1497 року, Княжу Луку стали називати Карачевою Пустинню, за ім’ям першого свого володаря. 1579 року князь Замойський, якому на той час належали ці землі, одержав від польського короля грамоту на спорудження замку. Відтоді все володіння й фортеця дістали назву Шаргород. У кінці XVI ст. магнати Замойські звели в Шаргороді чимало будинків, костьол, оточивши його стіною й ровами.

Шаргород, укріплений міцними стінами й валом, швидко заселявся. Цьому сприяло також звільнення поселян на кілька років від податків та вигідне географічне положення містечка, розташованого на торговому шляху з Брацлавщини на Молдавію.

У 1588 році Шаргород дістав магдебурзьке право, а водночас і дозвіл проводити торги і три ярмарки на рік. Це сприяло розвиткові торгівлі й ремесел. Містечко мало свій герб. Магдебурзьким правом могли користуватися лише в тому разі, коли всі справи вестимуться польською мовою, а це призводило до ополячування населення. Приїжджі купці з Молдавії й Туреччини були зобов’язані продавати тут свої товари протягом двох днів. Отже, Шаргород вже наприкінці XVI і на початку XVII ст. здійснював широку торгівлю з цілим краєм і одночасно був перевалочним пунктом для різних товарів. Купці з Молдавії, зі Сходу мали в містечку свої склади. В кінці XVI ст. з дозволу князя Замойського в Шаргороді оселяються єврейські сім’ї. Згодом вони збудували синагогу у мавританському стилі. Цей будинок існує й досі. Завдяки міцним стінам з бійницями він вважався свого часу одним з важливих на той час оборонних об’єктів.

У 40-х роках XVII ст. Шаргород був міцною фортецею і посідав значне місце в охороні південних кордонів від нападів кримських татар. Після Брестської унії він став одним з опорних пунктів католицтва на Україні.

Населення Шаргорода не мирилось з соціальним і релігійним гнобленням. Воно брало активну участь у повстанських загонах Криштофа Косинського й Северина Наливайка. Під проводом Наливайка на початку 1596 року повстанці за допомогою міського населення захопили Шаргород. Після поразки повстання уніатське духовенство посилило ополячення населення. Від жителів вимагали присяги на вірність унії, жителям заборонялось вступати у шлюб, хрестити дітей у православних священиків без дозволу на те священика уніатського. Переходити з православ’я в унію дозволялося вільно, а з унії у православ’я — заборонялося під загрозою покарання. Православні не могли мати свої школи. Все це викликало невдоволення жителів. У січні 1626 року міщани виступили проти унії, вбили католицького священика, а тіло його кинули в річку. Прибічники православ’я, щоб захиститися від шляхти, заснували в Шаргороді братство.

Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. Шаргород опинився в зоні частих боїв. На початку серпня 1648 року загони Максима Кривоноса штурмом оволоділи Шаргородом. Містечко увійшло до Брацлавського полку Данила Нечая. Його населення активно допомагало війську Б. Хмельницького в боротьбі проти польської шляхти. Навесні наступного року біля стін Шаргорода відбулась битва між передовими загонами козаків і шляхтичів. Останні зазнали великих втрат і знову відступили до Бара. За Зборівським договором, хоч влада у Брацлавському воєводстві залишалась в руках козацької старшини, польська шляхта дістала право повернутися до своїх маєтків.

У лютому 1651 року польська шляхта знов захопила Шаргород, завдала йому великих збитків, знищила багато ні в чому не винних людей. Після перемоги над польсько-шляхетськими військами під Батогом з Шаргорода поневолювачів було вигнано. У жовтні 1653 року в Шаргороді перебував Б. Хмельницький, звідси він звернувся з листом до російських послів — Р. Стрешнева й М. Бредихіна. В кінці 1654 року Шаргородом удруге оволоділи польські війська і знову пограбували.

За Андрусівським перемир’ям Шаргород знову відійшов до Польщі.

Протягом другої половини XVII ст. великого лиха українському народові завдали турецько-татарські набіги. 1672 року турецька армія захопила Шаргород. Турки перейменували містечко в Кучук-Стамбул (Малий Стамбул), зважаючи на його торгове значення. Двадцять сім років жителі Шаргорода терпіли від турецької неволі. У 1675 році полковник Морозенко на чолі повсталих козаків і селян зробив спробу визволити Шаргород, але його загін зазнав поразки. Морозенка схопили вороги і жорстоко катували. Турецькі кати вирвали у нього язика, а самого прибили цвяхами до міських воріт. З 1699 року містечко знову стає польським.

Шляхта відновила старі феодальні порядки. У відповідь на тяжкий соціальний і національний гніт на Правобережжі у 1702—1704 рр. розгортається визвольна боротьба. В цьому повстанні активну участь брали й селяни Шаргорода під проводом своїх ватажків Я. Осмалого і Й. Бризатого.

Щоб закріпити за собою українські землі, шляхта будує костьоли, монастирі. Гайдамацький рух на Правобережній Україні, що посилився тут у 1734 році, очолив начальник надвірних козаків у Шаргороді сотник Верлан, який став скликати під свої прапори селян, козаків — всіх, хто хотів боротися проти поляків. Сам Верлан прийняв титул козацького полковника. Своє ополчення він поділив на десятки, сотні, полки. Кожне таке військове об’єднання обирало собі командира. Усі повстанці записувалися до козацького реєстру. Верлан заявляв, що після вигнання «іноплемінників» весь край буде приєднано до Росії разом з новоствореним козацьким військом. Окремі його загони діяли і в районі Львова та Кам’янця. Зрадник повстання С. Чалий відокремився від Верлана, захопив Шаргород, а його населення пограбував.

У другій половині XVIII ст. польська шляхта намагається перетворити Шаргород в один з центрів підготовки єзуїтів на Поділлі. 1784 року в місцевій єзуїтській школі навчалося близько 600 учнів.

Після возз’єднання Правобережної України з Лівобережною в складі Росії Шаргород увійшов до Подільської губернії. За першої половини XIX ст. в ньому з’являються невеликі, кустарного типу підприємства. У 1825 році відкрилася суконна вотчинна мануфактура. Вона належала князеві Любомирському. Із 48 робітників, що тут працювали, лише три були вільнонаймані, а решта — кріпаки4. У 1845 році працювали свічковий, тютюновий, цегельний заводи, продукція яких йшла навіть до Херсонської губернії та Бессарабії. Було два млини.

1850 року містечком став володіти князь Р. Сангушко. Він відбудував замок, заклав кілька нових промислових підприємств напівкустарного типу. Подальшому промисловому розвитку містечка перешкоджало кріпацтво.

Земельна реформа не виправдала сподівань селян Шаргорода. На той час у містечку було 79 селянських дворів, де проживало 312 чоловік. За умовами реформи селян так пограбували, що замість визначеного вкрай мізерного наділу — 200 десятин їм виділили 120 десятин. За кожну десятину селяни мали сплатити викуп по 80 крб., а здерли з них значно більше. Щорічний внесок мав становити до 1863 року по 200 крб., з 1863 — по 175 крб., потім його знизили до 95 крб. нарік. Князь Сангушко і далі продовжував володіти понад тисячею десятин землі. Не дивно, що боротьба селян за землю після реформи набувала все гострішого характеру. За один лише 1861 рік у маєтку Сангушка брало участь у виступах 1330 селян. Щодалі ця боротьба загострювалася. До селян доходить слово агітаторів. 1878 року в Шаргороді власті заарештували жителя Серпухова С. Архипова, який розповсюджував заборонену царським урядом літературу.

Після реформи 1861 року настало певне економічне пожвавлення. З’явилися нові промислові підприємства переробки сільськогосподарської сировини. На початку 80-х років у містечку відкрилися гуральня, пивоварний завод, три млини, два шкіряні заводи. Пожвавилися торгівля й ремісниче виробництво. Тут налічувалося 125 лавок; у ремісництві було зайнято 275 чоловік. Ремісництвом і торгівлею займалося в основному єврейське населення.

На початку XX ст. в містечку з’являються нові промисли. Тут працювало понад 200 шевців, які у 1912 році заснували товариство. Овчинно-кожушним промислом займалося 44 господарства.

У другій половині XIX ст. в Шаргороді сталися певні зрушення в галузі культури. З 70-х років тут працювали повітове й церковнопарафіяльне училища. 1886 року з’являється перша згадка про бібліотеку. У Шаргородській бурсі навчалися майбутні українські письменники С. В. Руданський і М.М. Коцюбинський. Навчаючись у Шаргороді, М. М. Коцюбинський виявив великі здібності до літературної творчості. Одного разу вчитель російської мови,— згадує його сучасник В. Ковердинський,— зайшов до учительської кімнати з зошитом М. Коцюбинського, із задоволенням прочитав і вигукнув: «Будемо мати свого літератора!». Нову загальноосвітню школу тут відкрили у 1908 році, а через чотири роки — чотирикласне училище.

Лютнева революція пробудила трудящих Шаргорода до політичного життя. Та вона не дала їм ні землі, ні хліба, ні роботи.

Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції надійшла до Шаргорода в листопаді 1917 року й була зустрінута трудящими з великим піднесенням. За ініціативою солдатів, що прийшли з фронту, було скликано сходку, на якій оголосили перші декрети Радянської влади. Створені радянські державні органи в січні 1918 року почали розподіляти між селянами поміщицьку й церковну землю. Однак всі плани господарського будівництва обірвало вторгнення австро-німецьких окупантів. Червоній Армії у боротьбі проти інтервентів активну допомогу подавало населення Шаргорода.

На придушення заворушень трудящих до Шаргорода прибули австрійські війська. Остаточно містечко було визволене від окупантів, а пізніше й петлюрівців навесні 1920 року. Населення взялося до мирної праці.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ШАРГОРОД, місто, Вінницька обл, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Частина 2
Навесні 1920 року в Шаргороді сформовано волосний ревком, до якого увійшли О. Ф. Саулко (голова), Н. Гудима і К. Я. Огородник. Того ж року створено й комітет незаможних селян у складі бідняків М. Смолинського, Г. Турчанівського та інших, які проводили у життя закон Радянської держави про передачу землі селянам. Селяни одержали землю та іншу матеріальну допомогу. 18 червня 1921 року у Шаргороді виник комуністичний осередок. За його ініціативою населення взяло участь у перших суботниках, організувало допомогу голодуючим жителям Поволжя. На зборах робітників і службовців парового вальцьового млина, що належав до революції поміщиці Любомирській, обрали робітничий комітет, який керував підприємством.

Широко розгорнулося кооперування індивідуальних господарств. У березні 1922 року 7 селян-бідняків об’єдналися для спільного обробітку землі і утворили трудову сільськогосподарську спілку. Пізніше в Шаргороді виникають ще три спілки. У 1924 році організовано ТСОЗ «Червоний орач»4. Створюється сільськогосподарське кредитне товариство «Хлібороб», яке користувалося великою популярністю. Число його членів у липні 1926 року становило 462 чоловіка. Згодом у Шаргороді заснували такі кредитні товариства, як «Провідник-буряконосець», «Культура» та ін. Все це були невеликі колективи, за винятком «Хлібороба». Вони об’єднували по кілька десятків сімей. Крім сільськогосподарських товариств, тут діяли 4 промислові й одне сільське споживче товариство.

У 1923 році Шаргород став районним центром. У ньому тоді проживало 2450 чоловік.
Зростала активність трудящих і у вирішенні питань культурного та громадського життя. Для підготовки низових партійних кадрів у Шаргороді 1926 року відкрили політшколу. В ній навчалися комуністи, комсомольці і актив селища. Надійними помічниками комуністів у будівництві нового життя були комсомольці. Культурно-масова робота в клубах, бібліотеках, боротьба з бандитизмом, господарські питання, ліквідація неписьменності—скрізь встигала комсомольська молодь. До громадського життя включалися й жінки. Все відчутнішою ставала їхня роль у роботі КНС, кооперативному русі. В 1924 році у Шаргороді і районі 15 проц. членів Рад складали жінки. На кінець відбудовного періоду було розв’язано проблеми культурного будівництва і найперше — питання ліквідації неписьменності. В Шаргороді працювали єдина трудова школа та школа ліквідації неписьменності. Відкрилася бібліотека.

Трудящі селища вперше дістали можливість користуватись безкоштовною медичною допомогою в новоствореному лікувальному пункті. Почали працювати аптека, амбулаторія.

Відбудувавши зруйноване господарство, трудящі Шаргорода багато зробили у дальших соціалістичних перетвореннях. Великий вплив на розгортання колективізації дрібних селянських господарств мали конкурси й сільськогосподарські виставки. Під час всесоюзного конкурсу кредитних сільськогосподарських товариств у 1927 році Шаргородське товариство «Хлібороб» посіло одне з перших місць, за зразкову роботу його відзначено дипломом. На початку 1928 року в Шаргороді відкрилася міжрайонна сільськогосподарська виставка, в якій взяли участь 9 колгоспів, З кооперативні об’єднання, 3 радгоспи і 97 індивідуальних господарств. Відвідали її понад 4 тис. чоловік. Найбільшу увагу привертали трактори. І хоч їх було на виставці тільки два, селяни, як і годиться, оцінили значення техніки для зростання продуктивності сільського господарства. Виставка в Шаргороді яскраво продемонструвала перші успіхи господарювання по-новому.

Щоб задовольнити зростаючі потреби колгоспів у спеціалістах сільського господарства, в Шаргороді 1928 року відкрили сільськогосподарський технікум, який готував агрономів і рільників. З початком масової колективізації 1929 року в селищі утворюються два колгоспи — «Червоний орач» і «Молодий більшовик». Це були ще невеликі господарства. Але на їхньому прикладі селяни з кожним роком переконувалися в перевагах колективного господарювання. До колгоспу надходила нова техніка, держава допомагала їм кредитами, інвентарем, насінням. Урожаї зернових і технічних культур на колгоспних полях вже в перший рік перевищили врожаї, вирощені в індивідуальних господарствах. У здійсненні колективізації й зміцненні перших колгоспів трудящим допомагали кращі представники робітничого класу — двадцятий* ятитисячники.

Важливе значення в зростанні колгоспів мала створена у 1930 році Шаргородська МТС, де через три роки вже налічувалося 57 тракторів.

Колективізація в Шаргороді проходила в умовах гострої боротьби з класовими ворогами. В березні 1930 року куркулі сіл Шостаківки і Плебанівки вдалися до анти-радянського виступу, вчинили у Шаргороді напад на приміщення райвиконкому. Але ніякі підступи куркулів не могли перешкодити ходу колективізації.

Авангардна роль у її здійсненні належала комуністам Шаргорода. Вони стали ініціаторами розгортання соціалістичного змагання й ударництва між трактористами, рільничими бригадами. Жителі Шаргорода організовували шефську допомогу трудящим навколишніх сіл в боротьбі за дальший розвиток сільськогосподарського виробництва, зокрема підвищення врожайності цукрових буряків. В колгоспах району 1933 року працювало 4218 жителів Шаргорода. Посильну допомогу колгоспникам подавали кілька міських комсомольських та піонерських організацій. Шефи розгорнули на селі й культурно-масову роботу — читали доповіді, доставляли літературу, випускали стіннівки, бюлетені тощо. Все це сприяло зміцненню дружби робітників і селян, які разом будували нове соціалістичне суспільство.

У 1936 році артілі «Молодий більшовик» і «Червоний орач» об’єдналися в одне колективне господарство під назвою «Червоний орач». Тоді ж трудівники його добилися значного збільшення урожайності зернових культур та цукрових буряків. Включившись у соціалістичне змагання (рух п’ятисотенниць), майстри-буряківники колгоспу «Червоний орач» та 112 ланок інших колгоспів району зібрали урожай до 500 цнт буряків з га, а 11 ланок — від 500 до 812 цнт. За високі показники у вирощуванні врожаїв зернових і технічних культур район у 1936 році завоював перехідний Червоний прапор обкому партії та облвиконкому. Це була велика трудова перемога селян, робітників міста, комуністів і комсомольців, усіх трудящих.

Колгоспники підвищували свою кваліфікацію, постійно вчилися і передавали свій досвід іншим. У цьому постійну допомогу їм подавав Шаргородський сільськогосподарський технікум. Готуючи фахівців, він став базою для підвищення кваліфікації колгоспних кадрів через систему спеціальних курсів.

Зростала на той час і промисловість селища. Стали до ладу кілька підприємств переробки сільськогосподарської сировини: млин, крупорушка, плодосушарня, олійниця. 1934 року в Шаргороді відкрили автопарк. У два рази збільшилася потужність електростанції.

Сталися помітні зміни і в культурному житті. За ініціативою депутатів Шаргородської селищної Ради й комсомолу відбувалися суботники: впорядковувалися двори й вулиці, озеленювалося селище.

Економічне й культурне життя Шаргорода широко висвітлювала районна газета «Прапор комуни», тираж якої в 1940 році становив 3750 примірників.

Багато досягли жителі селища у розвитку народної освіти. 1938 року споруджується двоповерховий корпус Шаргородської середньої школи з навчальними кабінетами, лабораторіями, бібліотекою. Учні посадили фруктовий сад, де проводили практичні заняття.

Розпочала роботу в селищі медична школа. Відкрилася районна бібліотека, працювало три клуби, радіовузол. У центрі селища молодь заклала парк культури.

Тяжкого лиха завдали німецькі фашисти, що вчинили грабіжницький напад на Країну Рад. З перших днів Великої Вітчизняної війни партійні організації селища підпорядкували всю діяльність справі розгрому ворога. На підприємствах замість чоловіків, що стали бійцями, трудилися жінки, підлітки. Вони також зводили оборонні споруди, копали окопи.

22 липня 1941 року гітлерівці окупували Шаргород. Усіх, хто не корився, загарбники люто карали. Тілесні покарання стали повсякденним явищем. В Шаргороді фашисти створили для єврейського населення гетто, де загинули сотні людей. Проте ніякі звірства не зламали у радянських людей волі до опору. Вже у вересні 1941 року в селищі виникає підпільна організація, до складу якої увійшли І. Т. Гречаний, І. Д. Маливанчук, Н. І. Малинський, Є. І. Казимиров, М. Т. Радецький. Організація швидко зростала. Під її впливом створювалися підпільні групи в селах Пеньківці, Калитинці, Джурині, Гибалівці. Патріоти Шаргорода мали тісний зв’язок з підпіллям Вінниці, Жмеринки, Чернівецького й Томашпільського районів. По селах району розповсюджували листівки.

В червні 1943 року утворився районний комітет підпільних організацій, до якого обрали І. Т. Гречаного (голова), І. К. Данькова, Є. І. Казимирова, Н. І. Малинського, Ф. І. Степанова. Підпільники зірвали відправку до Румунії 110 тракторів, а 60 вивели з ладу, на станції Ярошенка пошкодили елеватор, розповсюджували повідомлення Радянського інформбюро про становище на фронтах, знешкодили агента румунської жандармерії тощо.

1 серпня 1943 року окупанти натрапили на слід організації. Розпочалися масові арешти. Схоплені були й члени комітету І. Т. Гречаний, Н. І. Малинський, І. Кучер та ін. В числі 18 патріотів у тираспільській тюрмі загинули І. Т. Гречаний, Н. І Малинський. По-звірячому був убитий на своїй квартирі Б. І. Казимиров — організатор диверсій на станції Ярошенка. Ті, що уникли арешту, не припиняли боротьби. Підпільний комітет очолив І. Даньків. 15 лютого 1944 року налагоджено зв’язок з партизанською бригадою ім. Леніна, до якої ввійшла частина членів Шаргородської підпільної організації.

20 березня частини військ 2-го Українського фронту визволили Шаргород від німецько-румунських загарбників. Трудящі селища приступили до відбудови народного господарства. Вони вносили кошти на придбання для армії танків, літаків, гармат. У 1944 році на танкову колону «Колгоспник Вінниччини» шаргородці внесли 973 тис. крб. та 26 тис. цнт хліба. Окремо вчителі зібрали на танкову колону «Народний учитель» 57 140 крб. У госпіталі для поранених трудящі відправили 1113 індивідуальних посилок. На підприємствах створювалися грошові, продуктові, матеріальні фонди для інвалідів Великої Вітчизняної війни.

Відроджуючи своє господарство, трудящі Шаргорода і району взяли активну участь у відбудові вугільної промисловості Донбасу. На донецькі шахти виїхало 160 колгоспників, гірникам подали допомогу продуктами харчування. Багато гааргородців відбудовували Соснівський цукрокомбінат.

Постійна увага приділялася боротьбі з епідемічними захворюваннями, які виникли тут під час окупації. На заклик селищної Ради всі жителі взяли участь у санітарній очистці селища та в його благоустрої.

Піднімаючи з руїн господарство, шаргородці включилися у соціалістичне змагання. Вже до кінця року серед колгоспників, на підприємствах і транспорті району почесного звання передовиків виробництва удостоєно понад 300 чоловік. Перше місце серед механізаторів здобула тракторна бригада Шаргородської МТС (бригадир Д. Стороживши). Цей колектив добився виробітку на кожен трактор по 396 га при плані 260, досяг великої економії пального (613 кг)1. МТС стала на той час центром підготовки колгоспних кадрів для всього району. У зимовий період 1947 року 460 спеціалістів, керівних працівників колгоспу пройшли перепідготовку на різних короткотермінових курсах МТС. Спеціалісти МТС організували агронавчання кадрів безпосередньо в колгоспах.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ШАРГОРОД, місто, Вінницька обл, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Частина 3
За четверту п’ятирічку було зроблено перші кроки на шляху до застосування електрики в сільському господарстві. З цією метою реконструюється електростанція в Шаргороді. У наступні п’ятиріччя електрика застосовується у всіх галузях господарства і побуту. У 1949 році Шаргородський колгосп «Червоний орач» об’єднався з двома іншими в один під назвою ім. Куйбишева, правління якого розмістилося у Слободі Шаргородській.

Відновили роботу школа, бібліотеки, клуби. У школі учні одержували гарячі сніданки. З 1946 року в Шаргороді відновив роботу технікум сільського господарства, де готували спеціалістів середньої кваліфікації — агрономів, рільників, рільників-ентомологів, економістів. Багато випускників його стали передовиками сільського господарства. Один з них, П. П. Марценюк, працював головою колгоспу, удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.

З медичних закладів розгорнули роботу лікарня, аптека. Щоб запобігти інфекційним захворюванням, медичні працівники систематично вели профілактичну ро-роботу серед населення.

Важливу роль в економіці селища стали відігравати місцеві підприємства. Найбільшим серед них є районне об’єднання «Сільгосптехніки». Розширилася його ремонтно-технічна база, в цехах встановлено 40 верстатів різних типів і 300 електромоторів. Об’єднання має 6 автопересувних майстерень та лінійно-монтажну дільницю.
Другим за значенням є Шаргородський «Міжколгоспбуд». Він має в своєму розпорядженні сучасну будівельну техніку — автокрани, каменерізні машини, екскаватори, електрокари й повністю забезпечує будівництво виробничих, житлових, культурно-побутових та інших приміщень. З будівельних організацій, створених у Шаргороді, значне місце посідає пересувна механізована колона тресту «Вінницьксільбуду». Вона звела навчальний будинок ДТСААФ, два шістнадцятиквартирні житлові будинки. У дев’яту п’ятирічку стануть до ладу лікарня на 180 ліжок, готель, автовокзал.

Набирає темпів харчокомбінат. Випуск його продукції у порівнянні з 1945 роком збільшився у 5,5 раза. Харчокомбінат має вальцьовий млин, цехи виробництва олії, безалкогольних напоїв, ковбасний та механізовану пекарню. Його продукція використовується не тільки в районі та області, а й відправляється до Москви, Ленінграда, Свердловська та інших міст Радянського Союзу. Колектив харчокомбінату, включившись у соціалістичне змагання, достроково виконав план 1970 року. До багатьох міст і сіл Радянського Союзу надходить продукція Шаргородського сокоморсового заводу — це соки абрикосів, айви, вишні, сливи, малини, клюкви, яблук, горобини, смородини тощо.

У квітні 1960 року видав першу продукцію маслозавод. Щозміни тут перероблявся 45 тонн молока. За високі виробничі показники в листопаді 1970 року Вінницьким обкомом профспілки робітників харчової промисловості й Вінницьким управлінням молочної промисловості колективу маслозаводу, який посів перше місце в області, вручено перехідний Червоний прапор.

Робота підприємств селища й колгоспів району залежить від автотранспорту, який забезпечує 90 проц. пасажирських і 40 проц. вантажних перевезень. За межі району пішла слава шаргородських водіїв. Понад шість років їх очолює комуніст М. І. Свояк. Учасник національно-революційної війни іспанського народу 1936— 39 рр. та Великої Вітчизняної війни, він нагороджений багатьма орденами й медалями, а за доблесну працю на мирному фронті до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна удостоєний ювілейної медалі.

Працею простих трудівників звеличується, економічно зміцнюється Шаргород. У перших лавах завжди йдуть комуністи і комсомольці. Нині на підприємствах і в установах Шаргорода трудиться понад 500 комуністів і 460 комсомольців. Понад 320 шаргородців за свій доблесний труд відзначені ювілейними медалями на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна.

З великим піднесенням зустріли трудящі Шаргорода XXIV з’їзд КПРС і XXIV з’їзд КП України. Всі виробничі колективи селища рапортували про дострокове виконання завдань восьмої п’ятирічки та першого кварталу 1971 року. Першість у передз’їздівському змаганні завоювали працівники Шаргородського районного об’єднання «Сільгосптехніки». За високі виробничі успіхи колективу вручено перехідний Червоний прапор Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС. Передовики цього підприємства нагороджені грамотою райкому партії й обласного об’єднання «Сільгосптехніки» та цінними подарунками. Очолює цей передовий колектив І. Д. Маливанчук — кавалер 9 орденів і медалей, делегат XXIV з’їзду КП України.

Друге місце в області серед підприємств харчової промисловості у передз’їздівському змаганні здобув маслозавод. За восьму п’ятирічку понад план випущено продукції на 710 тис.крб., зекономлено 53 тис. крб. Продуктивність праці на заводі зросла на 52 проц., а заробітна плата робітників — на 58 крб. За високі виробничі показники колектив підприємства одержав грошову премію, апаратниця Н. І. Заболотна удостоєна ордена Трудового Червоного Прапора.

З кожним роком красивішає Шаргород, поліпшується побут його мешканців. Житловий фонд Шаргорода нараховує 49,1 тис. кв. метрів. За останні 10 років тут, крім індивідуальних забудов, споруджено більше десяти багатоквартирних житлових будинків; головні вулиці заасфальтовані й освітлюються люмінесцентними лампами.

Шаргород має зручне сполучення з іншими населеними пунктами району та області. Запроваджено регулярний рух автобусів до Вінниці. Літаком з Шаргорода можна дістатися до Вінниці, Могилева-Подільського, Мурованих Курилівців. Між Шаргородом і навколишніми селами курсують автобуси. Стала до ладу Шаргородська АТС на 500 номерів. Кожен дім радіофіковано, майже в кожній другій квартирі є телевізор, 50 проц. сімей користуються газом. Широко увійшли в побут електроприлади, пральні машини, мотоцикли. У власному користуванні мешканців — 15 легкових автомобілів. У селищі працюють 20 промтоварних і продовольчих магазинів.

1960 року в Шаргороді споруджено красень — будинок культури. Тут працюють драматичний і хореографічний гуртки, духовий оркестр, студії художнього читання, образотворчого мистецтва та інші аматорські колективи. На рахунку драматичного гуртка понад 60 вистав. Він об’єднує людей різних професій, різного віку. В огляді драматичних колективів на честь 50-річчя Радянської влади гурток зайняв 3 місце в області і нагороджений дипломом 3-го ступеня. За два роки будинок культури дав понад 150 концертів. Для сільських клубів він є прикладом методичної роботи. При будинку культури створено музей В. І. Леніна, відкрито музей М. М. Коцюбинського, кімнату бойової та трудової слави, є спортивний і лекційний зали.

Розширила свою роботу районна бібліотека для дорослих. Книжковий фонд її перевищує 22 тис. томів. Бібліотека організовує книжкові виставки, пересувки, подає методичну допомогу сільським бібліотекам. Бібліотека для дітей та юнацтва має книжковий фонд понад 28 тис. томів з різних галузей знань.

В селищі широко поставлено вивчення матеріалів з’їздів партії. На районній конференції, семінарах працівників культури, зборах колективів виступали науковці. В бібліотеках і клубах проводились тематичні вечори, усні журнали, ленінські читання. Дні науки й культури відбулися в будинку культури, де перед трудящими виступали, роз’яснюючи рішення з’їзду партії, науковці вузів області, делегати XXIV з’їзду партії.

Популярністю в селищі користується музична школа. Понад 200 дітей робітників, колгоспників, службовців навчаються по класу фортепіано, скрипки, баяна, духових інструментів, вивчають сольфеджіо, музичну літературу, хорознавство.

Глибокі знання здобувають юні шаргородці в середній школі. З її стін вийшли наукові працівники: П. І. Нагорна — кандидат біологічних наук, декан природничого факультету Ніжинського педінституту, П. П. Войцехівський — кандидат медичних наук, А. П. Войцехівський — кандидат педагогічних наук, А. Й. Лудар — кандидат технічних наук.

У школі є добре обладнані фізичний, хімічний, біологічний кабінети та класи-кабінети: історичний, методичний, мови й літератури. Щороку поповнюються новими експонатами ленінський зал та зали бойової і трудової слави. З 1966 року тут працює молодіжний клуб «Прометей». Клуб організовує вечори, конференції, проводить зустрічі з передовиками виробництва, учасниками Великої Вітчизняної війни.

Піонери Шаргорода поповнюють свої знання в гуртках, що працюють при будинку піонерів: авіамодельному, юних фотолюбителів, радіолюбителів, туристсько-краєзнавчому тощо.

У Шаргороді діє селищна лікарня, яка має клінічну й санітарно-бактеріологічну лабораторії, рентгенологічний, електрокардіографічний, фізіотерапевтичний кабінети, 9 поліклінічних кабінетів. Терапевтичне, хірургічне, пологове, гінекологічне, дитяче та інфекційне відділення районної лікарні мають 150 ліжок і забезпечують спеціалізовану амбулаторну і лікувально-консультативну допомогу хворим. З завершенням будівництва нового приміщення районної лікарні відкриються онкологічний, протитуберкульозний, ендокринологічний диспансери, відділення переливання крові, працюватиме будинок санітарної освіти. Досвідчені лікарі працюють в цій лікарні, вони ведуть серед населення медичну пропаганду, проводять профілактичну й санітарно-освітню роботу.

Нова соціалістична дійсність народжує відмінні від минулого звичаї, обряди. Комсомольські весілля, урочиста реєстрація шлюбу, новонароджених, проводи зими, зустрічі весни, день трудової слави, урочисті проводи до Радянської Армії, свято врожаю давно стали традиційними. До свята врожаю готують сільськогосподарську виставку, запрошують ветеранів праці. Учасників свята зустрічають дівчата в українських костюмах з великим караваєм хліба, вітають піонери. Цього дня трудівники ланів отримують нагороди, цінні подарунки. Так само урочисто за участю громадськості проходять й інші свята. При виконкомі районної Ради депутатів трудящих працює комісія, яка вивчає і впроваджує в життя та побут нові свята й обряди. До неї входять кращі виробничники селища.

Трудівники Шаргорода живуть і працюють за ленінськими заповітами. Своїми досягненнями в боротьбі за перетворенняв життя накреслень партії вони відзначили 100-річчя з дня народження В. І. Леніна і під керівництвом Комуністичної партії, натхнені її рішеннями, впевнено крокують до нових трудових звершень.

В. І. КРАВЧУК М. Л. НІГАЛЬЧУК
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Re: ШАРГОРОД, місто, Вінницька обл, Україна

Повідомлення al_mol »

Вчера весь день провел, в этом прекрасном городке, побывал на экскурсии "Від шаленого штетлу до сучасного мистества"
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Re: ШАРГОРОД, місто, Вінницька обл, Україна

Повідомлення al_mol »

конечно, не возможно передать атмосферу квеста созданного авторами проекта, в городке , где буквально, на пару квадратных километрах сплелись три религии, но хотя бы опишу места где побывал, с конечно с некоторыми поправками, для этого воспользуюсь рекламным проспектом.( право на публикацию предоставил директор ГО "АРТ-Шаргород" Григорий Саулко.
Экскурсия началась с оборонной синагоги .


"Шаргородська синагога GPS: 48.732212, 28.083122

З наданням Шаргороду Магдебурзького права у 1588 році в місті оселилися євреї. Вже наступного 1589 року вони збудували у місті синагогу у псевдомавританському стилі, яка становила частину оборонної системи міста. Найстаріша і, напевне, найпривабливіша синагога в Україні, вона не має аналогів у Європі. Стародавня синагога являє собою важкий мурований куб, який оточений низькими прибудовами — приміщенням для жінок і школою-хедером для хлопчиків.. Ймовірно, у першій половині ХVIII ст. у синагозі проповідував цадик-чудотворець Исраэль Баал Шем Тов.
Мурована з каменю синагога фортечного типу входила до оборонних споруд міста. Побудована на південно-східній його околиці неподалік злиття річки Ковбасної зрічкою Мурашкою, синагога була не тільки домінантою місцевої єврейської громади для спільних молитов та богословських занять, але й фортецею, що рятувала від нападів турків й татар, погромів, що чинили козаки.�Збудована за канонами фортифікаційної архітектури, ця споруда мала товсті, до 2 м, кам'яні стіни, патрульно-бойовий обхід по периметру даху, рубежі з бійницями, місткі підвали з таємними підземними шляхами-сполуками та виходами на поверхню, а також кімнати для приходьків, утримання в'язнів тощо. Зокрема, синагога витримала напад козаків Северина Наливайка у 1595 р.
У 1672–1699 рр. за часів турецького панування на Поділлі, використовувалась як мечеть. Потім, після повернення краю до Річі Посполитої, а згодом й у складі Російської імперії — знову як синагога.
Ймовірно у першій половині ХVIII ст. у синагозі проповідував цадик-чудотворець Исраэль Баал Шем Тов.
Була закрита більшовиками у 30-х роках ХХ ст. і передана в якості одного з цехів сокоморсовому заводу.
Статус пам’ятки архітектури національного значення набула у 1948 році, в часи здобуття незалежності статус був підтверджений.
У 2007 році передана у користування іудейській релігійній громаді міста Шаргород.
Сьогодні синагога перебуває у стадії підготовки до реставраційних робіт
«Синагога в Шаргороді (1589 р.) має великий (близько 15х15) молитовний зал, перекритий дев’ятьма квадратними в плані зімкненими склепіннями на попружних арках, що спираються на восьмигранні стовпи й товсті стіни. Рівні фасадні площини з арковими вікнами завершені карнизом, над яким встановлено аттик хвилястого абрису, складеного з окремих ланок – забраних у стовпчики криволінійних щитів і наріжних циліндричних веж. Вісь головного входу на рівні аттика підкреслена масивнішим і вищим двоярусним щитом, оздобленим волютами. Композиція молитовної зали близька до центричної з амвоном-бімою («біма» — стіл або тумба, що стоїть посередині молитовної зали, на який кладуть свиток під час читання) посередині. Молитовна зала організована відповідно до традицій середини XVI ст. — біму оточують чотири зближених до центру стовпа, на яких за допомогою системи арок спираються дев'ять хрестових зводів. Дев'яти сполучених один з іншим внутрішнім обсягам молитовної зали відповідають великі вікна — по три на кожному фасаді. У прибудові до основної будівлі знаходилася школа-хедер. Біма з різними дерев'яними бильцями була розібрана при переплануванні синагоги у заводській цех. Не вціліли й внутрішні арки склепінь, що тримались на восьмигранних колонах.
З того, що збереглось з внутрішнього оздоблення після повернення синагоги юдейській громаді:
- частково конструкція арон-кодеша, стінного вівтаря-шафи для зберігання сувоїв тори;
- дві його прямокутні ніші (одна над одною), прикрашені по обох боках пілястрами;
- над місцем, де знаходилась біма, — баня із золотавими спіральними декоративними тяглами, що по блакитному полю тяжіють до центру бані;
- на стовпах і пілястрах в центрі зали — фрагменти декоративної ліпнини і псевдокласичного стилю капітелі.


помимо этих познаний, я также узнал кто такой Меламед и о Шаргородском гетто, где выжили фактически все евреи...
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Re: ШАРГОРОД, місто, Вінницька обл, Україна

Повідомлення al_mol »

Свято-Миколаївський православний чоловічий монастир
GPS: 48.736805, 28.082869

В центрі міста, навпроти костелу Флоріана Шарого, знаходиться один з найбільших діючих православних монастирів Вінниччини — Свято-Миколаївський. Монастир діяв ще з XVII ст., а у 1747 році він був перенесений з Калинівки Станіславом Любомирським. На той час ним опікувалися монахи-василіани. Монастир розташовувався на замковій території, яка займала найвищий шаргородський пагорб. Як нагадування про те, що монастир стоїть на території фортеці — мури з ефектною кутовою вежею, що нагадує замкову.
Близько 1782 року новий власник Шаргорода Юзеф Сосновський надав отцям-василіанам для розбудови монастиря і школи-бурси руїни замку і виділив необхідні кошти. Після третього поділу Польщі у 1795 році монастир став православним. Тут влаштували духовну семінарію, а згодом — училище. Навчальний заклад при Свято-Миколаївському монастирі вважався одним з найкращих учбових закладів Поділля. В його стінах отримали освіту поет Степан Руданський і письменник Михайло Коцюбинський.
В роки радянської влади монастир закрили і перетворили на музей, а потім його приміщення використовували у господарських цілях. У 1992 році його передали Українській православній церкві. У 2000 році сюди з Почаєва привезли копію чудотворної Почаївської ікони Божої Матері.
Головний храм монастирського комплексу, Миколаївський собор, був зведений у 1829 році за проектом архітектора Феофана. Збудований у стилі класицизму, від нагадував Олександро-Невський храм у Санкт-Петербурзі. В інтер'єрі церкви збереглися настінні розписи ХІХ ст. Друга монастирська церква, освячена на честь Святого Архістратига Михаїла, перебудована з будівлі трапезної 1874 року. До неї примикає братній корпус, збудований у 1833 році. Вхід на територію монастиря прикрашає прибрамний корпус з дзвіницею (XVIII ст.).
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Re: ШАРГОРОД, місто, Вінницька обл, Україна

Повідомлення al_mol »

Cанктуарій Страстей Господніх (Римо - католицький храм Св. Флоріана та Хресна Дорога)
GPS: 48.736614, 28.084596

Костел св. Флоріана м. Шаргород.
У 1595 році власник міста Ян Замойський заклав у Шаргороді костел у вигляді тринавової базиліки. Храм, освячений на честь Флоріана Шарого, він до сьогоднішнього дня дивує своєю довершеною красою і досконалістю. Він являє собою триніфну базиліку, побудовану з вапнякового каменю. На виразному бароковому фасаді хвилеподібні аттики бічних нефів ритмічно переходять у високий середній аттик, який гармонійно завершується напівкруглими фронтоном з хрестом.
Інтер’єр храму має рясне декоративне оздоблення - ліпнину та розписи циліндричного склепіння, які очевидно поновлені у 1717 р. під час реставрації костьолу. На пілонах та у бічних нефах з тонованого алебастру виконано в рамах-корталах чотирнадцять композицій у скульптурній техніці горельєфу (тобто невисокого рельєфу).
Вони ілюструють церковний твір для хору та органа видатного композитора
Ференца Ліста, Vіа Cruig "Хресна дорога" - „Чотирнадцять зупинок на
страдницькій дорозі Христа". Вони були привезені в 1905 р. до Шаргорода з Польщі. Ці стації були куплені за золото, яке пожертвували парафіяни і кс. Добровольський. Потягом привезли стації до Ярошенки, а з Ярошенки на возах кіньми.
У головному вівтарі костьолу можна побачити високомистецьке скульптурне
„Розп'яття" роботи старих італійських майстрів. Тут же у сакристії - портрет Яна
Замойського, скоріше за все, копії XIX століття з дещо раннього, а може при
життєвого зображення фундатора храму. У лівому верхньому куті портрету зображено родовий герб роду - „Єліта". У костьолі до цього часу зберігся напис: „Ян Замойський, Канцлер і Гетьман Великий Коронний" і дати життя - 154| - 1605 р.р. У нижній частині полотна на світлій смузі - два рядки латиною: „Ян Сариуш Замойський, вищий воєначальник і канцлер Коронний, общини Шаргородської року 1595 засновник".
У XX ст. під час встановлення радянської влади у Шаргороді, як і по всій Україні, було переслідування християн, а особливо католиків. Нова влада намагалась припинити культову діяльність Католицької церкви, але завдяки міцній вірі місцевих католиків зробити цього не вдалось.
Святилищем проголосили храм св. Флоріана у Шаргороді та Хресну Дорогу, що будується на його околицях. Хоча Хресна Дорога довжиною у три кілометри ще не повністю добудована, сюди вже приїжджають паломники, щоб пройти останній шлях Христа і випросити у Бога благодаті. Це місце відоме в Україні. Пагорби у Шаргороді нагадують єрусалимські, по яких проходив останній шлях Христа. Також подібна Хресна Дорога є в польській Кальварії Зебжидовській (пол. Kalwaria Zebrzydowska), що неподалік від Кракова. Відтепер таку ж святиню має й Україна. Це перша культова споруда такого масштабу на теренах колишнього Радянського Союзу.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ШАРГОРОД, місто, Вінницька обл, Україна

Повідомлення АннА »

ЦДІАК
Українська назва Шаргород, м-ко Російська назва Шаргород, м.
Назва на 2009 рік
Приписні села
Адмін поділ за документами Летичівського пов. Подільського воєв.
За адмін. поділом XIX ст. Могилівського пов. Подільської губ.
За адмін. поділом XXI ст. Шаргородського р-ну Вінницької обл.
Церкви Різдва Пресвятої Богородиці, св. Михаїла, св. Іоанна Предтечі, Пресвятої Трійці
Примітки

Тип Фонд Опис Справа
метрична книга 224 1 св. Михаїла - 1430(1729-1774); 1433(1773-1786); 1434(1787-1795);
св. Іоанна Предтечі - 1431(1749-1759); 1435(1787-1796);
Пресвятої Трійці - 1436(1790-1795);
метрична книга 224 2 Різдва Пресвятої Богородиці - 190(1735-1787);
св. Іоанна Предтечі - 191(1760-1784)
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “Літера Ш”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 5 гостей