Уперше згадане 1594 як село Кременецького пов. Волинського воєводства, яке належало шляхтичу Андрію Ждярському. Від поч. 17 ст. Ш. — у складі маєтностей князів Заславських. 1619 отримала магдебурзьке право, що сприяло зростанню поселення. За реєстром 1629, у місті налічувалося 128 димів. Інвентар 1637 зафіксував існування замку, ринкової площі, 3-х вулиць, 293-х християнських та 16-ти єврейс. димів. Але за часів Національної революції 1648—1676 місто було майже повністю спустошене, про що свідчить податний опис 1650, в якому в Ш. зазначено всього 3 дими. 1673 всі маєтки князів Заславських (у т. ч. Ш.) як посаг Теофілії-Людвіки — останньої представниці цього роду — перейшли до князів Любомирських, а від них 1720 — до князів Сангушків.
ШЕПЕТІВКА, місто, Хмельницька обл, Україна
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
ШЕПЕТІВКА, місто, Хмельницька обл, Україна
ШЕПЕТІВКА — місто обласного підпорядкування Хмельницької області, райцентр. Розташов. на р. Гуска (прит. Цвітохи, бас. Дніпра). Залізничний вузол. Населення 43,7 тис. осіб (2013).
Уперше згадане 1594 як село Кременецького пов. Волинського воєводства, яке належало шляхтичу Андрію Ждярському. Від поч. 17 ст. Ш. — у складі маєтностей князів Заславських. 1619 отримала магдебурзьке право, що сприяло зростанню поселення. За реєстром 1629, у місті налічувалося 128 димів. Інвентар 1637 зафіксував існування замку, ринкової площі, 3-х вулиць, 293-х християнських та 16-ти єврейс. димів. Але за часів Національної революції 1648—1676 місто було майже повністю спустошене, про що свідчить податний опис 1650, в якому в Ш. зазначено всього 3 дими. 1673 всі маєтки князів Заславських (у т. ч. Ш.) як посаг Теофілії-Людвіки — останньої представниці цього роду — перейшли до князів Любомирських, а від них 1720 — до князів Сангушків.
Уперше згадане 1594 як село Кременецького пов. Волинського воєводства, яке належало шляхтичу Андрію Ждярському. Від поч. 17 ст. Ш. — у складі маєтностей князів Заславських. 1619 отримала магдебурзьке право, що сприяло зростанню поселення. За реєстром 1629, у місті налічувалося 128 димів. Інвентар 1637 зафіксував існування замку, ринкової площі, 3-х вулиць, 293-х християнських та 16-ти єврейс. димів. Але за часів Національної революції 1648—1676 місто було майже повністю спустошене, про що свідчить податний опис 1650, в якому в Ш. зазначено всього 3 дими. 1673 всі маєтки князів Заславських (у т. ч. Ш.) як посаг Теофілії-Людвіки — останньої представниці цього роду — перейшли до князів Любомирських, а від них 1720 — до князів Сангушків.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ШЕПЕТІВКА, місто, Хмельницька обл, Україна
Шепеті́вка — місто обласного значення в Україні, адміністративний центр Шепетівського району Хмельницької області.
Населення: 43 661 особа (2010)[3]; 47 988 осіб (2007), 48 212 осіб (2001).
Місто розташоване на річках Гуска і Косецька (басейн Горині), за 100 км від Хмельницького. Вузол залізничних (станції Шепетівка і Шепетівка-Подільська) і автомобільних шляхів. Харчова (цукровий комбінат), деревообробна та добувна промисловість. Заводи: культиваторів, «Пульсар», механічний та інші. Літературно-меморіальний комплекс Миколи Островського. Шепетівський коледж ПДАТУ; медичне училище.
Відоме з 1594 року. Статус міста з 1619 року[4].
Історія
Давня доба
Археологічними дослідженнями середини XX століття виявлено, що територія міста була заселена людьми з давніх часів (тут знайдено крем'яні ножі та інші знаряддя праці доби неоліту). Поблизу Шепетівки в урочищі Гусеньці під час археологічних розкопок виявлено курганний могильник зі скарбом кельтських сокир доби бронзи. На околицях міста височать кургани скіфо-сарматських часів.
1594—1772: Велике князівство Литовське і Річ Посполита
Перша згадка про населений пункт датується 1594 роком: село Шепетівка входило до Кременецького повіту Волинського воєводства як володіння Андрія Ждярського.
Населення Шепетівки зазнавало спустошливих нападів кримськотатарських орд та польсько-шляхетських військ, одночасно інтенсивно відбувався процес покріпачення селянства. У відповідь на феодальний гніт селяни та ремісники брали участь у повстаннях 1591—1593 років на чолі з гетьманом Криштофом Косинським та у 1594—1596 роках — під проводом Северина Наливайка. Під час визвольної війни в липні 1648 року, коли селянсько-козацькі полки Максима Кривоноса підійшли до Полонного, мешканці Шепетівки та навколишніх сіл поповнили лави українського війська. Тоді ж Шепетівку зайняло українське козацьке військо та залишило в ньому залогу, яка під час утворення восени 1648 року Волинського полку стала основою його Шепетівської сотні[5].
В липні 1649 року Шепетівку спалили загони воєводи белзького, що призвело до її занепаду. За податними описами 1650 року тут налічувалося лише три будинки. Це пояснюється також тим, що частина мешканців Шепетівки переселилася на Наддніпрянщину. У цьому ж році Шепетівка стає містечком як власність князя Владислава Домініка Заславського, а в 1673 році переходить у володіння князів Любомирських як придане за княжною Заславською, пізніше — стає власністю князів Санґушків.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ШЕПЕТІВКА, місто, Хмельницька обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Шепетівка — місто обласного підпорядкування, розташоване у північній частині Хмельницької області по обидва боки річки Гуски, що впадає в повноводну Горинь, притоку Прип’яті. Вузол залізничних і автомобільних шляхів. Відстань до обласного центру 129 км. Населення 39,1 тис. чоловік.
Шепетівка — центр району, площа якого 1,2 тис. кв. км, населення — 97,4 тис. чоловік, у т. ч. сільського — 54,6 тис., міського — 42,8 тис. У районі 69 населених пунктів, підпорядкованих селищній та 21 сільській Раді; 25 колгоспів і радгосп, за якими закріплено 65,4 тис. га земельних угідь, у т. ч. 51 тис. га орної землі, 1,2 тис. га садів і ягідників, 8,6 тис. га сінокосів; 19 промислових підприємств, 9 будівельних організацій. Працюють 7 лікарень, 38 медичних закладів, 14 пологових будинків, 61 школа, технікум, профтехучилище, 61 будинок культури і клуб, 54 бібліотеки.
Місто розкинулося на відрогах Волино-Подільської височини на межі Полісся з Лісостепом. Цю територію люди заселяли з давніх часів — археологи знайшли кремневі ножі та інші знаряддя праці доби неоліту. Поблизу Шепетівки, в урочищі Гусеньці, досліджено курганний могильник, виявлено скарб сокир-кельтів доби бронзи. На околицях міста височать кургани скіфо-сарматських часів.
Час заснування Шепетівки невідомий. Назва міста, певно, походить від прозвища чи імені першого поселенця — Шепот, Шепіт. На Україні є сім поселень з назвами, в основі яких лежить формант «шепет», «шепт».
Уперше про Шепетівку як населений пункт, що належав князю Івану Заславському, згадується у письмових документах за 1594 рік. У XVI ст. Шепетівка нічим не відрізнялася від інших поліських поселень. У селі існувала община, був млин. Поряд із землеробством, яке через малоземелля і низьку врожайність не могло стати надійним джерелом для прожиття, селяни займалися ремісництвом. Наприкінці XVI ст. Шепетівці надано магдебурзьке право. Це сприяло зростанню, швидкому заселенню її. 1629 року податки у місті сплачували 128 димів, а 1631-го—вже 168. Крім того, тут було 28 сімей слободян. Ремісників, об’єднаних у цехи — чоботарів, бочкарів, кушнірів, гончарів — 1635 року налічувалося 22 чоловіка.
Шепетівка — місто обласного підпорядкування, розташоване у північній частині Хмельницької області по обидва боки річки Гуски, що впадає в повноводну Горинь, притоку Прип’яті. Вузол залізничних і автомобільних шляхів. Відстань до обласного центру 129 км. Населення 39,1 тис. чоловік.
Шепетівка — центр району, площа якого 1,2 тис. кв. км, населення — 97,4 тис. чоловік, у т. ч. сільського — 54,6 тис., міського — 42,8 тис. У районі 69 населених пунктів, підпорядкованих селищній та 21 сільській Раді; 25 колгоспів і радгосп, за якими закріплено 65,4 тис. га земельних угідь, у т. ч. 51 тис. га орної землі, 1,2 тис. га садів і ягідників, 8,6 тис. га сінокосів; 19 промислових підприємств, 9 будівельних організацій. Працюють 7 лікарень, 38 медичних закладів, 14 пологових будинків, 61 школа, технікум, профтехучилище, 61 будинок культури і клуб, 54 бібліотеки.
Місто розкинулося на відрогах Волино-Подільської височини на межі Полісся з Лісостепом. Цю територію люди заселяли з давніх часів — археологи знайшли кремневі ножі та інші знаряддя праці доби неоліту. Поблизу Шепетівки, в урочищі Гусеньці, досліджено курганний могильник, виявлено скарб сокир-кельтів доби бронзи. На околицях міста височать кургани скіфо-сарматських часів.
Час заснування Шепетівки невідомий. Назва міста, певно, походить від прозвища чи імені першого поселенця — Шепот, Шепіт. На Україні є сім поселень з назвами, в основі яких лежить формант «шепет», «шепт».
Уперше про Шепетівку як населений пункт, що належав князю Івану Заславському, згадується у письмових документах за 1594 рік. У XVI ст. Шепетівка нічим не відрізнялася від інших поліських поселень. У селі існувала община, був млин. Поряд із землеробством, яке через малоземелля і низьку врожайність не могло стати надійним джерелом для прожиття, селяни займалися ремісництвом. Наприкінці XVI ст. Шепетівці надано магдебурзьке право. Це сприяло зростанню, швидкому заселенню її. 1629 року податки у місті сплачували 128 димів, а 1631-го—вже 168. Крім того, тут було 28 сімей слободян. Ремісників, об’єднаних у цехи — чоботарів, бочкарів, кушнірів, гончарів — 1635 року налічувалося 22 чоловіка.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ШЕПЕТІВКА, місто, Хмельницька обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Частина ІІ
Трудящі міста повністю підтримали дії виконкому Ради, спрямовані на встановлення революційного порядку та відбудову економіки. На загальних зборах робітників цукрових заводів 22 червня 1919 року була прийнята резолюція, в якій говорилося: «Ми, робітники шепетівських цукрових заводів, усі без винятку підтримуємо Радянську владу». Під резолюцією поставили свої підписи 108 учасників зборів. 27 червня відбувся загальний мітинг залізничників, цукровиків та селян міста. Учасники мітингу в прийнятій резолюції вітали мобілізацію до лав Червоної Армії.
В червні 1919 року в Шепетівці організувався партійний осередок. З ініціативи комуністів у містечку створили комсомольський осередок. Одним з перших комсомольців Шепетівки став М. О. Островський, в майбутньому письменник-більшовик. Ще одинадцятирічним хлопчиком, наприкінці 1914 року, прибув до Шепетівки разом зі своєю родиною Микола Островський, бо рідне село Вілія Острозького повіту невдовзі після початку війни опинилося у прифронтовій смузі. Щоб допомогти близьким, хлопчик почав працювати. 1917 року, після повалення самодержавства, він не раз був присутній на мітингах робітників-залізничників, познайомився з більшовиком І. С. Лінником. Коли містечко окупували німецькі війська, а згодом і петлюрівці, Микола Островський підтримував зв’язки з підпільниками, виконував їх важливі доручення — збирав зброю, був зв’язковим. Очистили Шепетівку від націоналістичних загонів Директорії, встановили тут Радянську владу. В цей час юнак часто виконував доручення голови ревкому. І коли молодий комуніст С. О. Ковальчук у липні 1919 року організував ініціативну комсомольську групу з 5 чоловік, її членом став М. О. Островський. Згодом він пригадував: «… разом з комсомольським квитком ми одержували рушницю, двісті патронів і йшли на фронт». 9 серпня 1919 року Микола Островський вступив добровольцем до лав Червоної Армії.
Частина ІІ
Трудящі міста повністю підтримали дії виконкому Ради, спрямовані на встановлення революційного порядку та відбудову економіки. На загальних зборах робітників цукрових заводів 22 червня 1919 року була прийнята резолюція, в якій говорилося: «Ми, робітники шепетівських цукрових заводів, усі без винятку підтримуємо Радянську владу». Під резолюцією поставили свої підписи 108 учасників зборів. 27 червня відбувся загальний мітинг залізничників, цукровиків та селян міста. Учасники мітингу в прийнятій резолюції вітали мобілізацію до лав Червоної Армії.
В червні 1919 року в Шепетівці організувався партійний осередок. З ініціативи комуністів у містечку створили комсомольський осередок. Одним з перших комсомольців Шепетівки став М. О. Островський, в майбутньому письменник-більшовик. Ще одинадцятирічним хлопчиком, наприкінці 1914 року, прибув до Шепетівки разом зі своєю родиною Микола Островський, бо рідне село Вілія Острозького повіту невдовзі після початку війни опинилося у прифронтовій смузі. Щоб допомогти близьким, хлопчик почав працювати. 1917 року, після повалення самодержавства, він не раз був присутній на мітингах робітників-залізничників, познайомився з більшовиком І. С. Лінником. Коли містечко окупували німецькі війська, а згодом і петлюрівці, Микола Островський підтримував зв’язки з підпільниками, виконував їх важливі доручення — збирав зброю, був зв’язковим. Очистили Шепетівку від націоналістичних загонів Директорії, встановили тут Радянську владу. В цей час юнак часто виконував доручення голови ревкому. І коли молодий комуніст С. О. Ковальчук у липні 1919 року організував ініціативну комсомольську групу з 5 чоловік, її членом став М. О. Островський. Згодом він пригадував: «… разом з комсомольським квитком ми одержували рушницю, двісті патронів і йшли на фронт». 9 серпня 1919 року Микола Островський вступив добровольцем до лав Червоної Армії.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ШЕПЕТІВКА, місто, Хмельницька обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Частина ІІІ
Блискучу операцію здійснили підпільники в липні 1943 року. Вони проникли в організовану фашистами школу козачих юнкерів, яка готувала командний склад для власівських частин, і за домовленістю з начальником школи вночі вивели всіх (100 чоловік) до лісу, які влилися до загону ім. Михайлова й хоробро билися проти ворога.
У 1943 році ЦК КП(б)У дав завдання з’єднанню А. 3. Одухи паралізувати рух поїздів через ПІепетівський залізничний вузол, через який фашисти перекидали резерви на фронт. Партизани успішно виконали завдання партії. Починаючи з весни 1943 року, окупанти боялися пропускати поїзди через станцію вночі. Лише за період з жовтня до середини грудня 1943 року народні месники знищили 2 десятки ворожих ешелонів, які прямували до району Києва.
На початку 1944 року партизанський загін М. І. Шукаєва завдав відчутного удару ворогові на станції Шепетівка. Розвідниці Марія Шевчук і Варя Рутникова, спостерігаючи за станцією, вивчили її роботу, охорону. Партизани, вдало вибравши момент, вивели з ладу 20 паровозів, спалили 13 цистерн з пальним, зірвали вихідні стрілки, після чого вузол не працював 18 годин.
В. Ф. БАЛЮК, В. М. ГОЛЄВ
Частина ІІІ
Блискучу операцію здійснили підпільники в липні 1943 року. Вони проникли в організовану фашистами школу козачих юнкерів, яка готувала командний склад для власівських частин, і за домовленістю з начальником школи вночі вивели всіх (100 чоловік) до лісу, які влилися до загону ім. Михайлова й хоробро билися проти ворога.
У 1943 році ЦК КП(б)У дав завдання з’єднанню А. 3. Одухи паралізувати рух поїздів через ПІепетівський залізничний вузол, через який фашисти перекидали резерви на фронт. Партизани успішно виконали завдання партії. Починаючи з весни 1943 року, окупанти боялися пропускати поїзди через станцію вночі. Лише за період з жовтня до середини грудня 1943 року народні месники знищили 2 десятки ворожих ешелонів, які прямували до району Києва.
На початку 1944 року партизанський загін М. І. Шукаєва завдав відчутного удару ворогові на станції Шепетівка. Розвідниці Марія Шевчук і Варя Рутникова, спостерігаючи за станцією, вивчили її роботу, охорону. Партизани, вдало вибравши момент, вивели з ладу 20 паровозів, спалили 13 цистерн з пальним, зірвали вихідні стрілки, після чого вузол не працював 18 годин.
- Kasia
- Модератор
- Повідомлень: 186
- З нами з: 06 грудня 2017, 21:38
- Стать: Жінка
- Звідки: Вінниця
- Дякував (ла): 132 рази
- Подякували: 153 рази
Re: ШЕПЕТІВКА, місто, Хмельницька обл, Україна
З книги "Поділля у ВВВ": документи та матеріали.
Крім імен, причин розстрілів, ще є досить цікава примітка (*) біля українського населення, яка розшифровувалася "*тобто зрадники Батьківщини".
Крім імен, причин розстрілів, ще є досить цікава примітка (*) біля українського населення, яка розшифровувалася "*тобто зрадники Батьківщини".
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Бердичівський повіт: Барановський, Марковський, Яблонський, Павінський, Розборський, Кузьмінський, Величко, Покотилюк, Сливка, Білик
Брацлавський повіт: Дудник, Цурман, Маняк, Лановий
Брацлавський повіт: Дудник, Цурман, Маняк, Лановий
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ШЕПЕТІВКА, місто, Хмельницька обл, Україна
ШЕПЕТІВКА або СКАЛИЧАНИ (1545), містечко, Заславський пов., Шепетівська вол., над річкою Гускою або Красносілкою і Вапнівкаю притокою р. Горині, 22 км. Від Заслава. При залізниці з Берестя до Києва. Містечко положене в місцевості лісовій, охайно побудоване. В 1583 р. Село Шепетин або пізніше Шепетівка, належало до Дубенського пов. , до волості кн. Костянтина Острозького, з якого він платив від 9 дим. (Яблоновський. Волинь, стор. 82). В 19 ст. Була то власність кн. Сангушків, а від них перейшло до гр. Альфреда Потоцького. На початку 19 ст. було там 395 домів і 2,791 жителів (переважно жидів), церква св. Михайла, синагога, два жидівські доми молитви, міська школа, 57 крамниць, щотижневі ярмарки, паровий млин і найбільша на Волині цукровня і рафінерія, заложена 1844 р. В кінці 19 ст. почато там використовувати два мінеральні залізисті джерела, а також уряджено там мінеральні купелі. Само містечко має в центрі чотирикутний ринок і кілька вулиць. Вулиця, що провадить до цукроварні, довга до 7 км. І заселена переважно родинами робітників, які працюють в цукроварні. Підмістечкові міщани і селяни вирощували цукрові буряки і займалися годівлею коней і худоби, а також від осені до зими транспотром буряків до фабрики. Залізнична станція віддалена від містечка до 2-х км.
В кінці 19 ст. і на початку 20 ст. в Ш. було 832 домів і 5,926 жителів, дерев’яна церква , дерев’яна церква з 1792 р., початкова школа від 1868 р. Оселя ця дуже стара і згадується в документах під первісною назвою Скаличани, коли то в 1547 р. належало до Василя Лабунського (Архів Сангушків). Під цією назвою згадується також в 1594 р, коли належало до Андрія Зджарського або Здзярського (Архів Ю.З.Р. ч. 6, том І, стор. 242-243). В 1650 р. Ш. отримує права містечка, яке тоді належало до кн. Доминіка Заславського (Архів Ю.З.Р. ч. 7, том 2, стор. 480). По вимерті волинського роду кн. Заславських в 1673 р. Ш. переходить до кн. Любомирських, а від них до Сангушків. В околиці містечка Ш. в кінці 19 ст. було багато курганів, про 7 з них згадує в 11 з’їзді проф. В. Антонович. Ці кургани були переважно порослі віковими дубами. За переписом 1911 р. в Ш. було 7,566 жителів, волость, міщанська управа, пошта, телеграф, земська поштова станція, агроном, суд, 2-клясова школа, земська лічниця, шпиталь при фабриці, жидівська лічниця, дитячий притулок, жидівський притулок, 4 акушерки, аптека, 4 аптечні склади, 3 лікарів, 5 гостинниць, два кредитові товариства, 102 крамниць, тартак (15,000 річн. прод.), паровий млин (100,000 річн. прод.), 2 кооперативи, 1 кооператива службовців, цукровня. Містечко оживляла велика рафінерійна фабрика, яка мала 1,061,000 пуд. річн. прод. Крім того в містечку була випозичальня сільсько-господарських машин, столівка, друкарня, шинок, 3 фотографи, крамниця з годинниками, фабрика черепиці, експортовий склад яєць і ярмарки щодва тижні. До пом. гр. Альфреда Потоцького в Ш. і Антонинах належало разом 24,462 десят.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
В кінці 19 ст. і на початку 20 ст. в Ш. було 832 домів і 5,926 жителів, дерев’яна церква , дерев’яна церква з 1792 р., початкова школа від 1868 р. Оселя ця дуже стара і згадується в документах під первісною назвою Скаличани, коли то в 1547 р. належало до Василя Лабунського (Архів Сангушків). Під цією назвою згадується також в 1594 р, коли належало до Андрія Зджарського або Здзярського (Архів Ю.З.Р. ч. 6, том І, стор. 242-243). В 1650 р. Ш. отримує права містечка, яке тоді належало до кн. Доминіка Заславського (Архів Ю.З.Р. ч. 7, том 2, стор. 480). По вимерті волинського роду кн. Заславських в 1673 р. Ш. переходить до кн. Любомирських, а від них до Сангушків. В околиці містечка Ш. в кінці 19 ст. було багато курганів, про 7 з них згадує в 11 з’їзді проф. В. Антонович. Ці кургани були переважно порослі віковими дубами. За переписом 1911 р. в Ш. було 7,566 жителів, волость, міщанська управа, пошта, телеграф, земська поштова станція, агроном, суд, 2-клясова школа, земська лічниця, шпиталь при фабриці, жидівська лічниця, дитячий притулок, жидівський притулок, 4 акушерки, аптека, 4 аптечні склади, 3 лікарів, 5 гостинниць, два кредитові товариства, 102 крамниць, тартак (15,000 річн. прод.), паровий млин (100,000 річн. прод.), 2 кооперативи, 1 кооператива службовців, цукровня. Містечко оживляла велика рафінерійна фабрика, яка мала 1,061,000 пуд. річн. прод. Крім того в містечку була випозичальня сільсько-господарських машин, столівка, друкарня, шинок, 3 фотографи, крамниця з годинниками, фабрика черепиці, експортовий склад яєць і ярмарки щодва тижні. До пом. гр. Альфреда Потоцького в Ш. і Антонинах належало разом 24,462 десят.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 8 гостей