Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Щутків, гміна Любачів, Польща (Szczutkow, Gmina Lubaczów, Poland)

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів : 0

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4071
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2312 раз.
Подякували: 827 раз.
Стать: Жінка

Щутків, гміна Любачів, Польща (Szczutkow, Gmina Lubaczów, Poland)

Повідомлення АннА » 22 січня 2017, 13:24

Щутків, гміна Любачів, Польща
Szczutkow, Gmina Lubaczów, Poland

Щутків
Вже в 1388 році село Щутків було надане на зарплату латинського пробоща в Любачеві. Наприкінці XVI століття село потрапило на зарплату єпископату перемишльського і увійшло до складу костельного лукавицького майна. Однак місцевість зберегла свої натуральні зв'язки з любачівським осередком.

До любачівського деканату належала місцева руська парафія. У селі була церква, до якої місцевий хазяїн Лаврентій Качмар купив в 1659 році Євангеліє. Наступна святиня була збудована в 1671 році на кошти вірних. Дату будови церкви можна побачити на балці під хором. Ця святиня в 1672 році пережила татарський набіг, але в самому селі - мимо швидких дій військ гетьмана Собєського - були значні втрати. Татари захопили в ясир 21 мешканців, а також понад сто штук худоби.

Цінна пам'ятка часів Яна Собєського - дерев'яна церква з 1671 року, пережила до початки XX віку. Бачив її ще перед розбиранням в 1904 році Карл Нотц, який залишив її короткий опис. Була то невелика святиня, що нагадує більш звичайну сільську хату, ніж святиню. Від дому відрізняли її три "вежки" і оббігаючі навколо суботи.

Давня греко-католицька церква Святого Дмитра, збудована на місці попередньої в 1904 році, служить тепер як римсько-католицька філіальна каплиця. У ній знаходиться картина святого Ваврина з перелому XVII/XVIII століть, найстарший пам'ятник такого зразка на просторі Гміни Любачів. Поблизу святині знаходиться також давнє греко-католицьке кладовище з прикладами надгробного каменярства з брусненського осередку (XIX/XX ст.).
Приєднані файли
Щутків, греко-католицька церква.jpg
Щутків, греко-католицька церква.jpg (75.88 Кб) Переглянуто 165 разів
Щутків-греко-католицьке кладовище.jpg
Щутків-греко-католицьке кладовище.jpg (48.53 Кб) Переглянуто 165 разів
Із повагою, Ганна

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4071
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2312 раз.
Подякували: 827 раз.
Стать: Жінка

Re: Щутків, гміна Любачів, Польща

Повідомлення АннА » 22 січня 2017, 13:31

З другої теми
Lolly Kozak написав:My knowledge of Ukrainian is limited and the translation to English on your site is what I would find on Google translate so it's not very good for details. As a result I don't know if my question is suitable for this site.
My relatives emigrated to Canada in the early 1900s. I have researched through the Mormon church microfilm Metrical records and have visited the Lviv archives twice. The village that I am having trouble getting information on is Szczutkow, Galicia now in Podkarpackie, Poland. I have records from 1785 to 1863 but I can't connect these to my Canadian family since I am unable to find the records from 1864 to 1920. I've been in contact with the Polish Archives and would like to find out whether the Lviv Archives has them. I've written to them but I would like to know if there is a way to check online?? Can anyone tell me?
I've read the posts under 'Stalled Research' and I'm not sure if any of the sources that are mentioned could help me??

в36 Ольга написав:Насколько я поняла, речь идет об этом селе http://www.ua.sobieski.lubaczow.com.pl/ ... /szczutkow
Напишите сюда и имена людей, которых ищете, их год рождения.


Balymba написав:Можливо вони є у Варшаві: http://www.agad.gov.pl/inwentarze/testy.html


в36 Ольга написав:Lolly Kozak хочет знать, где найти документы по этому селу с 1864 по 1920 год и в какой архив нужно обращаться.


D_i_V_a написав:Я не розумію тільки останього речення, що написала пані Lolly Kozak. А так то іде наступне - Мої родичі виїхали в Канаду на початку 1900-х.
Я замовляла плівки через мормонів та двічі відвідувала Львівський архів.
Село мого пошуку Szczutkow, Galicia зараз у Podkarpackie, Poland.
Я маю плівки з 1785 до 1863 але не можу їх прив'язати до своєї родини через те що не вистачає з 1864 по 1920.
Я контактувала з польським архівом та хочу знати чи є щось у Львівському архіві.
Я вже написала їм але хочу також перевірити онлайн. Чи може хтось мені про це сказать?


І останнє речення не розумію... :oops: Може у нас є кращі знавці англійської?

То питання полягає у тому мабуть, чи є взагалі по цьому селу щось у Львові?


Balymba написав:Село на території Польщі. Не відомо про Метрики якої конфесії йде мова - греко-католики чи римо-католики від цього багато залежить. Також треба знати до якої парохії належало село.



D_i_V_a написав:Якщо це те село, що знайшла Оля, то відомо. Вона була греко-католицька...

Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 7
З нами з: 21 січня 2017, 16:10
Подякував (-ла): 15 раз.
Подякували: 4 раз.
Стать: Жінка

Re: Якщо пошук зайшов в глухий кут

Повідомлення Lolly Kozak » 22 січня 2017, 22:46

Thankyou D_I_V_A for your reply and the Sobieski site. I went to the site and while it has very interesting information about the church I could not find any information about individuals. The families I am researching(so far) are: Kozak, Konopka and Manowych. I think they are all Greek Catholic but the Konopka family may be of the Latin rite. (I have done some research of the Latin rite records in Lukawiec where the Latin rite parishoners worshipped). Are you able to access records for them?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 7
З нами з: 21 січня 2017, 16:10
Подякував (-ла): 15 раз.
Подякували: 4 раз.
Стать: Жінка

Re: Якщо пошук зайшов в глухий кут

Повідомлення Lolly Kozak » 22 січня 2017, 23:15

Reply to D_I_V_A's 2nd post. I would like to know if someone knows if the holdings of the Lviv Archives (TsDIAL) are online so I could check whether they have the Metrical records for Szczutkow for 1864-1920. I have written to the Archives but they are slow in replying.
I appreciate all and any replies.

Аватар користувача
 
Повідомлень: 1060
З нами з: 12 лютого 2016, 23:05
Звідки: Україна
Подякував (-ла): 232 раз.
Подякували: 187 раз.

Re: Якщо пошук зайшов в глухий кут

Повідомлення ukrgenealogy » 22 січня 2017, 23:38

Lolly Kozak написав:Reply to D_I_V_A's 2nd post. I would like to know if someone knows if the holdings of the Lviv Archives (TsDIAL) are online so I could check whether they have the Metrical records for Szczutkow for 1864-1920. I have written to the Archives but they are slow in replying.
I appreciate all and any replies.

Hello dear Lolly Kozak,
as i can see, their site is currently not avaliable. We will ask around, if someone knows what is going on there ;)

I hope we can help you in future with your requests!

Аватар користувача
 
Повідомлень: 926
З нами з: 25 березня 2016, 19:59
Подякував (-ла): 142 раз.
Подякували: 1206 раз.
Стать: Чоловік

Re: Якщо пошук зайшов в глухий кут

Повідомлення DVK_Dmitriy » 23 січня 2017, 01:31

Лучше задать вопрос на Польских форумах по генеалогии.
Они и по ЦГИАЛ больше знают. :D
Ну, а эти источники по Szczutków Вам видимо уже известны:
https://familysearch.org/search/catalog ... utk%C3%B3w

Архивные описи : Львовская греко-католическая консистория, 1607-1945

https://familysearch.org/search/catalog ... %20Library

Архивные описи : Львовская римско-католическая консистория, 1600-1948

https://familysearch.org/search/catalog ... %20Library
Кременецкие, Лазаренко, Бабенко, Чаплины, Абакумовы, Орловы, Белоконь, Тхор, Богомоловы, Шараевские, Бартковские.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.
Генеалогические исследования. Поиск в архивах Киева. Составление родословной.

Аватар користувача
 
Повідомлень: 7
З нами з: 21 січня 2017, 16:10
Подякував (-ла): 15 раз.
Подякували: 4 раз.
Стать: Жінка

Re: Якщо пошук зайшов в глухий кут

Повідомлення Lolly Kozak » 23 січня 2017, 04:26

DVK_Dmitriy: I will check out a few of the indexed lists of the Lviv Archives holdings; one was put on microfilm in 1998; the other 2 in 2003 and 2004. I was at the Archives in 2012 and at that time the 1785-1864 Metrical book for Szczutkow was the only one they had.

Онлайн
Аватар користувача
 
Повідомлень: 4071
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2312 раз.
Подякували: 827 раз.
Стать: Жінка

Re: Щутків, гміна Любачів, Польща (Szczutkow, Gmina Lubaczów, Poland)

Повідомлення АннА » 23 січня 2017, 14:19

Михайло Вороний.jpg
Михайло Вороний.jpg (16.56 Кб) Переглянуто 135 разів
Ми русінув не лєчими, ми їх ніщими (автор: Вороний Михайло)
Вісник Любачівщини №17, Львів – 2009. – 104 стор.

Наша багатодітна сім'я проживала у с. Щутків біля Любачева. Окрім мене було ще четверо сестер: Катерина – 1929 р. н., Ганна – 1934 р. н., Марія – 1938 р. н. і Стефанія – 1942 р. н. Марія і Стефанія померли під час совєтської і німецької окупацій. Батьки Іван та Марія 1901 та 1906 року народження були хліборобами.
У господарстві було 10 гектарів землі і частина лісу. Пам'ятаю, що батько дуже любив коней, їх завжди було у нас по троє старих і щорічно по двоє молодих – річники. Пізніше, в 1945 році, за цих коней ми ледве не поплатилися життям. Старша сестра ходила до гімназії в Любачеві. Щоб її навчати, батько мусив продавати землю, але війна зруйнувала усі плани щодо навчання.
Село Щутків налічувало 1150 вірних греко-католиків, 90 поляків, 40 жидів та 25 латинників. Церква св. великомученика Димитрія була збудована в 1904 році на місці старої, ще з 1659 року, якій в 1668 році Лаврентій Качмарський подарував Євангеліє. В селі також була початкова школа, читальня, діяли товариства «Просвіта», «Луг» і «Січ».
Сільська молодь виховувалася в українському патріотичному дусі. У 1944 р. до лав УПА (Української Повстанської Армії) вступило близько 80 сільських юнаків та дівчат. Був там і мій вуйко, мамин брат, Михайло Ігнат, 1922 р. н. Він служив четарем 11-ї чоти сотні «Месники-1» в курені «Залізняка», який оперував на Любачівщині і частково на Ярославщині.
За панської Польщі українців у селі всіляко утискали поляки, не допускали до уряду, інтелігенції не давали роботи, змушували переходити на римо-католицьку віру. До честі земляків, таких випадків в селі не було.
Село Щутків пережило польську, німецьку і два рази Совєтську окупацію. У 1941 році в нашому селі совєти навіть, вперше на Закерзонні, організували колгосп. У лісі між Щутковом і Любачевом стояли москалі, так званий «стройбат». Пам'ятаю, що вони навіть не носили військової форми, а ходили в синіх комбінезонах і таборували в лісі. Серед них служив Павло Кацавал, родом з с. Лозівка на Тернопільщині, куди нас перевезли в кінці 1945 року. Він нашій сім'ї багато допоміг в голодних 1946-1947 роках, на знак подяки за те, що батько його переховав від німецького полону. Разом з ним був і Василій Гусєв з Воронежа. Цей москаль в с. Лозівка став агентом НКВД і видав багато українських патріотів. Мама завжди казало: «Не вір москалеві».
З рідним селом наша сім'я розлучилась наприкінці 1945 року. Військо Польське вигнало нас останнім, третім, разом. Зранку в кінці жовтня на подвір'я прийшло 14 «жолнєжів» і за півгодини викинули з «хати». До того ж бандити з с. Лукавець за наведенням сільських поляків пограбували нас. На щастя залишилась одна ряба корова, яка кормила сім'ю під час колгоспної біди аж до 1950 року.
Доля порозкидала нашу родину по всій Україні, одні опинились аж в Запоріжжі, інші – в Одесі, Борщові, Чорткові, Микулинцях, Гусятині, Підволочиську. З двоюрідними сестрами (по батькові) я вперше зустрівся через 60 років.
На новому місці батьки з труднощами знайшли оселю. Влада дала нам поле, але в січні 1947 року все забрали до колгоспу ім. Ворошилова і ми стали батраками. Для мене особисто єдиним шансом вирватися з цього пекла – було навчання, за яке тоді потрібно було платити 150 карбованців у рік, яких батьки не заробляли. На канікулах я підзаробляв в колгоспі різноробочим, їздовим, помічником комбайнера. За два з половиною місяці канікул заробив 37 трудоднів, за які заплатили 37 карбованців і 60 кг жита. Так що середню школу я закінчував впроголодь. Я був непоганим спортсменом-легкоатлетом, пам'ятаю, як на бігу 100 метрів знепритомнів від недоїдання. Але свого добився – закінчив середню школу, хотів вступити в авіаційне училище.
Через те, що тітка Єва (мамина сестра) була на еміграції в Канаді, мене «зарубали» за станом здоров'я, в той час як москалів, які навіть не могли на турніку піднятися, приймали. Вже не було куди вступати і в середині серпня 1956 року за оголошенням мене зарахували до Львівського банківського технікуму на спеціальність інспектора банку. Так я став банкіром. Закінчивши опісля Київський інститут народного господарства опинився у м. Городенка Івано-Франківської області, де проживаю і ще працюю в «Райффайзен Банку Аваль» до сьогодні.
Дружина померла рік тому, маю двох синів, чотирьох онуків – два вже студенти, інші закінчують школу.
Виконую велику громадську роботу. Являюсь членом Конгресу Українських Націоналістів. Вже 26 років очолюю у місті шаховий клуб «Біла Тура» імені видатного, з світовим ім'ям, шахіста та спортивного журналіста, Сало Флора, який народився в Городенці.
Вже шостий раз мене обрано депутатом районної ради. Але основна моя громадська робота – це культурно-освітнє товариство «Надсяння». З покращенням політичної ситуації, ми, переселенці району і міста, в 1995 році зібрались на установчі збори і започаткували своє товариство, а вже в серпні встановили у місті перший в Україні пам'ятник депортованим землякам, де викарбувано 95 прізвищ вбитих під час виселення й у дорозі. Автором і виконавцем пам'ятника став Дионизій Гвоздик, умілець з м. Лежайська.
До речі, у наш район в 1944-1946 рр. прибуло понад 300 сімей, в основному мешканці м. Лежайська і його околиць. Також прибула сюди велика громада з Старого Села з Любачівщини. Вони розселились у двох селах: Михальче та Білка, де є осередки нашого районного Товариства. У с. Білка починав своє життя на Україні Михайло Герасимович, редактор-упорядник «Вісника Любачівщини». Є також переселенці з Лемківщини (с. Бонарівка), Підляшшя, навіть з Кракова і Варшави. Ми об'єднали всіх. Як і всюди, до наших людей ставилися спочатку з недовірою, а винна в цьому – радянська пропаганда, до запитів переселенців ставились абияк.
Останній житловий будинок Іванові Гайдуку в Городенці віддали аж у 1967 році і то, коли я працював завідувачем райфінвідділу і наданою мені владою сприяв цьому. Наші переселенці своєю працею, релігійністю, чесністю заслужили велику повагу в районі. Їхніми зусиллями було відбудовано цукровий завод, маслозавод, будівельні організації, сільськогосподарські колективи.
Наше товариство з гідністю несе пам'ять про переселенців. Ми щорічно відвідуємо батьківські землі, церкви, цвинтарі. Пропагуємо це в місцевій пресі, радіо і газетах, демонструємо кіноролики. На високому районному рівні ми відзначили 60-річчя депортації в районному будинку культури, де зібралось на дійство близько 700 осіб.
Переселенці на Городенківщині проявили себе великими патріотами України. Так, Левко Дзедзінський, Люба Гайдук, Ірина Гайдук, навчаючись в Городенківській середній школі № 1, організували таємне товариство, яке виступало проти тоталітарного режиму, проти відсутності свободи слова тощо, за що були засудженими і відбували покарання у Гулагівських таборах Левко Дзедзінський останнього (помер в березні 2009 р.) очолював районну організацію Конгресу Українських Націоналістів.
Ми підтримуємо зв'язки з діаспорою українців у Польщі, Канаді і США. Наш земляк Роман Базилевич доклав багато зусиль для відкриття пропам'ятної дошки на будинку школи в с. Пискоровичі (Польща), у приміщенні якої, а також у селі і присілках у 1945 р. поляки замордували понад тисячу невинних українців. Про це ми зняли кінострічку, яку демонструємо у районі, а копії розсилаємо землякам – переселенцям в Кіровоградщину, Сумщину, Київщину, Одещину.
Шануємо пам'ять видатних осіб. 26 квітня цього року, на провідну неділю, в районному будинку культури на районному рівні буде проведено вечір-реквієм світлої пам'яті Сидора Сімка – видатного на Прикарпатті музиканта-скрипаля, засновника музичної школи у м. Городенка та народного хору при районному будинку культури «Дністрові зорі». Ювіляр походить з м. Лежавська (Польща).
У селі Білка відзначатимемо незабаром 20-річчя від дня відкриття церкви, яку переселенці збудували методом народної будови. Керував будовою Мирослав Лиско, директор Михальчівської ЗОШ І-ІІ ступеня (одна сільська рада), родом із Бонарівки за Перемишлем, він же голова осередку товариства «Надсяння» в селі. За значну просвітницьку роботу в районі наше товариство заслужило пошану і подяку як від районного керівництва, так і від громадськості.
У районній пресі з нетерпінням чекають актуальних повідомлень про життя українців у Польщі, про насильницьку депортацію. Останнім нашим повідомленням булла стаття «Нє позвалям..?» про те, як українську делегацію з Львівського товариства «Надсяння» не впустили до церкви в с. Явірник Руський, де народився автор музики до держаного Гімну «Ще не вмерла Україна...»
До 60-річчя депортації, як голова товариства, я виступив по Івано-Франківському обласному телебаченні «Галичина», 4 рази по місцевому радіомовленню «Край», а в районній газеті «Край» було опубліковано 4 матеріали, у яких детально описано депортацію на Україну і операцію «Вісла». Про це на сторінках газет і по радіо виступали переселенці. Також ми підготували матеріали для районного музею ім. Ст. Бандери про діяльність ОУН-УПА на Закерзонні.
Грабунки і вбивства українців на теренах Надсяння відбувалися майже щодня протягом 1944-1946 рр. Відразу на другий день надходили відомості, стільки-то замордовано людей в Старому Селі, Кобильниці, Коровиці, Лукавці, Великих Очах, Бігалях, Суховолі та інших околицях, сповіщались деталі, як розбивали маленьким хлопчикам голови до одвірків. Надзвичайно важка доля випала українцям з околиць Лежайська, де не було лісів, тому там не базувалась УПА, якої як вогню боялись польські бандити.
Ми у своєму товаристві «Надсяння» видали у 2005 році альманах «Пам'ять у нас не змогли відібрати», де засвідчено очевидцями всі звірства польських банд супроти українців. Відгуки, які ми отримуємо на ці повідомлення, можна звести до слів: «Без брому це читати неможливо!» Наведу тільки два приклади.
У присілку Седлянка проживала сім'я Гвоздиків: мама, дві доньки, два сини і троє онуків. До їхньої оселі за наведенням сусіда поляка-пролетаря Зигмунда увірвався бандит «Волиняк» (він же Ян Надзерські) і розстріляв усіх. Напівживою залишилась серед цих трупів одна дочка Клементина. Її привезли до шпиталю. Коли лікар-поляк довідався, що вона українка, заявив: «Ми русінув не лєчими, ми їх ніщими».
Вдова адвоката, доктора права Марія Гелецінська мешкала у м. Лєжайську з донькою на вулиці біля знаменитого на всю Польщу кляштора-костела. Бував я там, неповторна свята споруда. Місцеві бандити Казімеш Стоцькі і Вєнуслав Соцькі спіймали їх, вивезли в ліс біля «святого кляштора», прив'язали до дерева і ґвалтували маму на очах малолітньої дитини до смерті, потім те ж вчинили з донькою.
У нашій родині панував великий страх. Пам'ятаю, як за наведенням місцевого поляка, татового товариша Блашка, ввечері увірвалися до кухні бандити, зчинили по всіх нас, що зібралися на вечерю, стрілянину. Батька поранили. Від смерті нас врятувала тільки темрява, бо гасова лампа розбилась від кулі і ми всі попадали на долівку. Зранку нарахували у стіні 18 дір від куль. В ту ніч у нас забрали все, так що на Україну привезли одну корову. На моїх очах сільські бандити – поляки застрілили нашого родича Миколу Чабана, якраз на нашому паркані, коли він втікав.
Все це коїлось протягом 1945 року. Мені було 8 років, але обставини зробили мене у свідомості на 8 років старшим, пам'ятаю усе. Страх був великий. В цьому ж 1945 році батько з дідом жодної ночі не ночували в хаті. Я часто брав кожушину і ночував то на стриху в стайні, то в стодолі, то у возовні, а то й у корчах на пасіці. Щоранку я спостерігав, як сільські полячки повертались з награбованим українським добром, зі зброєю голосно реготали, розповідали, як грабували і вбивали «кабанів». Хотілося повбивати їх. Що цікаво! Коли сім'я наша опинилась в Підволочиському районі в с. Лозівка, я спостерігав такі ж підпали хат, вбивства вояків УПА та членів ОУН, вивезення на Сибір. Мою цьотку Пазю вбили під час облоги в с. Заболотівка Чортківського району. Але це вже були енкаведисти. Вуйка Михайла, про якого я згадував, розстріляли, як вояка УПА, 14 травня 1947 року в тюрмі Перемишля.


Всіх, хто проживає на Любачівщині або вихідців звідти, і може надати інформацію про мого вуйка Ігната Михайла Олексійовича «Кійко», прошу нам телефонувати: +380504334507 або писати за адресою:

Вороному Михайлу Івановичу вул. Василя Стуса, 26 м. Городенка Івано-Франківська область, Україна 78100
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5332
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4574 раз.
Подякували: 2122 раз.
Стать: Жінка

Re: Щутків, гміна Любачів, Польща (Szczutkow, Gmina Lubaczów, Poland)

Повідомлення D_i_V_a » 23 січня 2017, 20:26

Я подзвонила сьогодні у ЦДІАЛ.
Про сервер, чому він не працює, жінка сказати нічого не могла.
А про метричні сказала, що їх треба шукать у Польщі у архіві Перемишлю (якщо я правильно записала).
Що у них може бути, то це дуже старі документи від кінця 18 століття, Йосифінська фрацисканська метрика, кадастрові карти, картотека землевласників, судові рішення.
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 1060
З нами з: 12 лютого 2016, 23:05
Звідки: Україна
Подякував (-ла): 232 раз.
Подякували: 187 раз.

Re: Щутків, гміна Любачів, Польща (Szczutkow, Gmina Lubaczów, Poland)

Повідомлення ukrgenealogy » 23 січня 2017, 21:03

D_i_V_a написав:Я подзвонила сьогодні у ЦДІАЛ.
Про сервер, чому він не працює, жінка сказати нічого не могла.
А про метричні сказала, що їх треба шукать у Польщі у архіві Перемишлю (якщо я правильно записала).
Що у них може бути, то це дуже старі документи від кінця 18 століття, Йосифінська фрацисканська метрика, кадастрові карти, картотека землевласників, судові рішення.

I have spoken today with Lviv Archive (TsDIAL). The woman was unable to say anything about the server and why it is offline.
She also said, that the metrics should be searched in Poland in Peremishlevo archiv. In Lviv they can possibly have very old documents from the 18th century, jozefinska metric, kadastrian maps, landowners archives, court decisions.

Далі

Повернутись до Літера Щ

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: АннА, Bing [Bot], Google [Bot], Soroka