ГЕРАЛЬДИКА (гербознавство)

Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

ГЕРАЛЬДИКА (гербознавство)

Повідомлення АннА »

ГЕРАЛЬДИКА (гербознавство) – спеціальна історична дисципліна, яка вивчає генезис гербової традиції, явища і події, пов'язані із засвоєнням та функціонуванням гербів, а також супутні документи, що стосуються причин та обставин виникнення, еволюції соціальної ролі та правового статусу гербів.
Гербова традиція сформувалась і поширилась у Зх. Європі за епохи хрестових походів та рицарських турнірів 11–12 ст., під час яких закуті в броню рицарі, аби бути розпізнаними, вдавалися до фарбування своїх прапорів і щитів та розміщення на шоломах прикрас. З цією метою використовувалися різноманітні зображення, деякі з них згодом набули назви геральдичних.
Найголовнішою складовою герба є щит.
Найпоширенішими у світ. геральдичній практиці є кілька його форм – трикутна, напівкругла, овальна, фігурна та прямокутна із загостренням у нижній ч., за якими закріпилися назви норманський, іспанський, італ., нім., франц.
Використовувалася також ромбовидна форма щита, що надавалася особам жін. статі.
Згодом усталилися традиційні прикраси навколо щита, до яких належать: шолом, корона, нашоломник, намет, щитотримачі, девіз, мантія, сінь (купол мантії).
Для зображення гербів послуговувалися двома металами – золотом і сріблом та п'ятьма фініфтями (емалями) – червоною, синьою, чорною, пурпуровою й зеленою (вони відтворюються на зображеннях відповідними барвами, а із серед. 17 ст., у випадку графічного репродукування, ще й за допомогою особливого штрихування).
Герольди (глашатаї) – своєрідні управителі турнірами – стали першими офіц. особами, які описували та тлумачили фігури на рицарських щитах. Завдяки їм виробилися правила складання гербів, які, зрештою, стали заг.-прийнятними для всіх і яких неухильно дотримувалися. Таким чином, первісно геральдика становила систему певних знань, які увібрали правила створення гербів, їх опису та використання, а також відповідні способи вирізнення та норми графічного відтворення.
На відміну від зх.-європ., позначеної домінантою індивідуальних рис кожного окремого носія герба, гербова традиція деяких слов'ян. народів, напр., поляків, формувалася переважно за родоколективним або територіальним принципом, коли споріднені чи сусідні, а згодом і цілком сторонні роди групувалися довкола одного спільного знака. Витоки останніх найчастіше вбачають у рунах, госп. клеймах.
Упродовж кількох сторіч геральдичні традиції набули поширення у різних сферах середньовічного сусп-ва. Окрім родових гербів, з'являються також територіальні (держ., земельні та міські), корпоративні (ремісничих цехів та купецьких гільдій), конфесійні (церк. установ чи об'єднань, служителів культу).
Перші звістки про укр. геральдичний матеріал розпорошені в різноманітних європ. гербових книгах, датованих поч. 14–15 ст. Найранішим таким тв. є "Книга знання всіх королівств, країв і володінь, які є на світі, та стягів і гербів кожного краю й володіння теж і королів, і панів, які ними володіють…" ченця ордену францисканців, написана в Іспанії у 1-й пол. 14 ст. (зберігається нині у Нац. б-ці в Мадриді, Іспанія).
Унікальний матеріал про геральдику територіальну, зокрема подільську, київ., львів., галицьку, волин. земель, та родову геральдику містять видання 15 ст. "Des Ritters Conrad Grьnenberg Wappenbuch" (1483), "Codex Bergshammar" (Держ. архів у Стокгольмі, Швеція), "Ancien armorial еquestre de la Toison d'Or" (Б-ка Арсеналу в Парижі, Франція), "Insiegnia seu Clenodia Regis et Regni Poloniae" Я.Длугоша, (1415–80; оригінал не зберігся, знані пізніші – Курницький та Арсенальський списки).
Цінний укр. геральдичний матеріал 16 ст. зібрано в працях Бартоша Папроцького "Gniazdo cnoty" (1578), "Herby rycerstwa polskiego" (1584) та О.Гваньїні "Z kroniki Sarmacyi Europskiej" (1581).
Важливим джерелом слугують також тв. 17–18 ст. Сарніцького, С.Окольського, М.Бєльського, Кояловича, К.Несецького та ін. Джерела про укр. гербову традицію дають підстави твердити, що остання, розвиваючись із власного кореня, постає як оригінальне інтегральне явище, в якому переплелися давня символіка племен та народів, які жили на наших землях у часи ще до Київської Русі, гербова практика, витворена народами Центральної та Сх. Європи, а також, згодом – впливи к-ри станових взаємин та шляхетського етикету європ. зразка.
В укр. історіографії геральдичні дослідження на наук. ґрунті розгортаються на рубежі 19–20 ст. Гол. увага при цьому концентрувалася навколо генези родових гербів дворянства Лівобережної України та традиції нац. й держ. символіки (див. також Геральдичне товариство). З цього часу першим і досі єдиним монографічним дослідженням з родової геральдики залишається "Малоросійський гербовник" В.Лукомського, В.Модзалевського та Г.Нарбута, видрукуваний 1914.
У 80–90-х рр. 20 ст. пріоритетного розвитку набули студії з міськ. геральдики, які втілились у низці монографій: В.Румянцевої "Эмблемы земель и гербы городов Левобережной Украины периода феодализма" (1986), Ю.Савчука "Міська геральдика Поділля" (1995), А.Гречила "Українська міська геральдика" (1998).
Багато ділянок укр. геральдики на теор. рівні поки що не розроблені, зокрема це стосується досліджень корпоративної та церк. геральдики, гербів рус.-литов. бояр-шляхти. (Питання першоджерел знакової традиції бояр-шляхти – здебільшого ці першоджерела ототожнюються зі старими родовими знаками та знаками власності, що ними ще з дохристиян. часів користувалися в побуті, – та спорідненості цих знаків з польс. геральдичною системою вже понад сторіччя залишається одним із найбільш дискусійних.)
Значний внесок у розвиток укр. геральдики зробили вчені української діаспори. Засновані ними культ.-просвітні й наук. т-ва: Укр. родовідна установа, Українське генеалогічне і геральдичне товариство (УГГТ), а також друковані органи цих спілок – часописи "Рід та Знамено", "Записки УГГТ" і "Бюлетень УГГТ" – відіграли важливу роль у розширенні дослідницького поля укр. геральдики, інтеграції її у світ. науку та визнанні її авторитету. Найбільш активно у царині геральдики працювали В.Січинський, М.Мілер, В.Сенютович-Бережний, Р.Климкевич та М.Битинський (останній поповнив геральдичний доробок не лише наук. студіями, а й кількома унікальними мистецькими роботами).
Геральдична традиція, закарбувавши елементи світогляду, мист-ва, науки багатьох істор. епох та народів, становила й нині становить невід'ємну частку європ. та світової к-ри.
У багатьох країнах світу тривалий час працюють геральдичні служби та організовано громад., наук.-просвітницькі геральдичні т-ва, об'єднані в Міжнар. конфедерацію генеалогії та геральдики. Під егідою останньої відбулися понад 20 міжнар. конгресів та низка колоквіумів з геральдики та генеалогії.
Від 1995 чл. Міжнар. конфедерації генеалогії та геральдики є Українське геральдичне товариство, утворене 1990 у Львові.
Савчук Ю.К.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ГЕРАЛЬДИКА (гербознавство)

Повідомлення АннА »

ГЕРАЛЬДИЧНЕ ТОВАРИСТВО У Львові (1906–1925) Польське геральдичне товариство у Варшаві (1925–1939) – громад. наук.-просвітнє т-во, яке об'єднувало науковців, митців, любителів та знавців геральдики.
Започатковане 1906 у Львові.
Своїм завданням визначало дослідження у галузі геральдики та генеалогії, а також дисциплін, тісно пов'язаних з ними. Активними членами товариства у різний час були відомі дослідники царини спеціальних історичних дисциплін: З.Люба-Радзимінський, В.Семкович, О.Яблонський, А.Прохаска, Х.Полячкувна, К.Соханевич, О.Халецький.
Від 1908 налагоджено випуск двох періодичних видань т-ва, що з'являлися друком польс. мовою: "Miesiěcznik Heraldyczny" i "Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie".
На їхніх сторінках висвітлювалися питання джерелознавства, теорія й бібліографія геральдики, генеалогія шляхетських родів, середньовічні гербовники, різнорідний сфрагістичний (див. Сфрагістика) матеріал.
Серед їхніх публікацій, зокрема, – статті Б.Барвінського "Печатки галицько-володимирських бояр першої половини XIV ст." і М.Гайсига "Невідома найдавніша печатка лави м. Львова".
1925 т-во перейм. на Польс. геральдичне т-во з перенесенням осередку до Варшави. Проіснувало до 1939.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ГЕРАЛЬДИКА (гербознавство)

Повідомлення АннА »

ГЕРБ як відзнака особи, роду, спільноти, міста, території.
Виник у Зх. Європі у період хрестових походів (11–12 ст.).
На тер. України знаково-символічна система Г. розвинулася зі знаків власності та родовитості, зазнала потужних впливів зх.-європ. та польс. геральдичних систем і утвердилася у 14–15 ст. У наступні сторіччя особливого поширення набули герби шляхетські та дворянські (у 17–18 ст. вони засвоїли чимало рис козац. емблематичної традиції), корпоративні (ремісничих цехів і купецьких гільдій) та територіальні (земські та міські). Поява останніх здебільшого була спричинена впровадженням в укр. містах магдебурзького права.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ГЕРАЛЬДИКА (гербознавство)

Повідомлення АннА »

ЕМБЛЕМАТИКА (від грец. έμβλημα – рельєфна прикраса) – спеціальна історична дисципліна, об'єктом вивчення якої є емблеми – предмети або зображення людей, тварин, птахів, будівель, фантастичних істот тощо, що умовно виражають певне поняття чи ідею. Аналогічну функцію – умовного, знакового зображення – виконують символи (див. Символіка). Відмінність між емблемами та символами полягає в тому, що символи являють собою найпростіші накреслення (крапки, лінії) і можуть бути довільними абстракціями. Емблема завжди має еталонне зображення, сенс якого сприймається однозначно в масштабах країни, регіону чи всього світу або в межах того чи ін. сусп. простору. Вибір емблем, їх легітимність, значення залежать від конкретного переплетіння геогр., нац., реліг., станових, соціальних, парт. уявлень і догм. Ті чи ін. зміни будь-якого з цих уявлень можуть привести до того, що в сусп-ві будуть визнаватися одні й відкидатися ін. емблеми.

Генетично емблеми пов'язані з племінними тотемами – тваринами чи рослинами, що були об'єктами поклоніння для роду або племені як їхні родоначальники й охоронці. Як знаки вирізнення емблеми виникли фактично на початку людської цивілізації й служили для фіксації культових, правових та/чи майнових відмінностей. Поступово деякі з емблем набули загальнодерж. значення. За доби середньовіччя одним із гол. джерел для емблематичних зображень стали образи й сюжети Біблії. Серед емблем з'явилися такі, що передавали зміст певних моральних категорій (мужності, вірності, звитяги, відданості тощо), були умовними позначеннями природних та архіт. об'єктів (гірські вершини, видатні будівлі-пам'ятки тощо). Щоб відрізнити емблемне зображення того чи ін. об'єкта від звичайного, вдаються до стилізації – тобто до певних умовностей зображення, які відповідають певним нормам і правилам. Стилізація дає змогу людині при погляді на те або ін. зображення зрозуміти, чи є воно зображенням реального об'єкта, чи умовним зображенням тих чи ін. ідей, понять.

Деякі емблеми, зокрема герби, мають притаманну лише їм традицію побудови (див. Геральдика). Знаки орг-цій, партій, установ, цехів. підпр-в найчастіше відображають осн. особливості діяльності або спрямованості цих суб'єктів. Емблема, як правило, передає певну важливу інформацію, тому, досліджуючи емблеми, необхідно намагатися відшукати конкретні істор. корені тієї чи ін. емблеми, з'ясувати її походження.

Як галузь істор. знання Е. – порівняно молода наука, сам термін "емблематика" з'явився лише 1962 (вперше запроваджений проф. А.Введенським). Е. вивчає регалії, інсигнії, клейноди (див. також Клейноди козацькі), ордени, медалі, беджі, мони, печатки, монети, військ. арматуру, нарукавні, нашийні та нагрудні знаки, прапори, штандарти, держ., регіональні (земельні), міські та родові герби, різні тв. образотворчого мист-ва: живопис, гобелени, пластику, графіку (політ. плакат) тощо. Звичайно, ці предмети вивчають й ін. спец. істор. дисципліни, з якими плідно взаємодіє Е. Особливість емблематичних досліджень визначається тим, що вони орієнтовані на аналіз зображень як певних істор. кодів.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ГЕРАЛЬДИКА (гербознавство)

Повідомлення АннА »

"ЗАПИСКИ УКРАЇНСЬКОГО ГЕНЕАЛОГІЧНОГО І ГЕРАЛЬДИЧНОГО ТОВАРИСТВА" – друкований орган Українського генеалогічного і геральдичного товариства.
Видавався українською мовою 1969–71 у м. Майамі (шт. Флорида, США).
1969 – квартальник, 1970–71 – двомісячник.
Публікувалися матеріали з історії укр. емблематики, генеалогії та вексилології. Виходив за ред. Р.Климкевича.

Зображення
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6278 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: ГЕРАЛЬДИКА (гербознавство)

Повідомлення D_i_V_a »

Думаю, що міркування стосовно походження гербів краще дискутувати тут.
Немає поки єдиної думки стосовно цього питання, та і питання саме мало вивчене.
З віднаходженням пращурів по яким іде натяк, на хоч і збіднілу але таки шляхту, одразу виникає зацікавлення цією темою... але розібраться в цьому питанні виявляється не так то і просто... скільки не копай дна не видно, завжди випливає ще глибша глибина... :o

Гадаю, що я не одна така в своїх блуканнях...
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6278 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: ГЕРАЛЬДИКА (гербознавство)

Повідомлення D_i_V_a »

З того, що вже писалось
D_i_V_a писав:Подивимость "малоросійський гербівник" Лукомського і Модзалєвського

Герби поділені на:
-герби Малоросійські
-герби Польські
-герби височайше пожалувані та затверджені

Остання позиція говорить, що це пожалувані та затверджені російськими царями. Чи не так?
Я не досліджувала це питання, але воно якось само постає - чи є герби пожалувані та затверджені раніше 1696 року, року з якого Петро І стає царем єдінодержавцем?
Ну може хтось дасть відповідь на це питання у майбутньому... ;)

А Малоросійськи - хто жалував їх і коли?
А Польські?

Якщо гербівник називається Малоросійським, чому згадуються інші герби?
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6278 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: ГЕРАЛЬДИКА (гербознавство)

Повідомлення D_i_V_a »

Ще думка
D_i_V_a писав:
Лора писав:Речь Посполитая имела один из крупнейших процентов дворянского населения в Европе, примерно 10% населения, в некоторых регионах, например в Жемайтии, дворян насчитывалось около 12%. Уникально для Европы.
http://www.lyczkowski.net/ru/spravochni ... jahty.html очень интересно описано получения гербов на этом сайте.
Да, милий текст... але у мене було відчуття, що начебто так, да не так...
Що маю на увазі? Проглядає сучасний погляд на проблематику якщо не тисячолітньої історії...
От взяли польські королі і "сделали непростительную ошибку"...
Не робили вони ніякої помилки, у них були інші погляди на все це. І за 300 років окупації оті знання і погляди дуже гарно повичавували з менталітету та історії.

Ще фраза - "В отличие от иных европейских государств, герб и иные привилегии предоставлялись не конкретной особе, а всему роду на все времена".
Ну не зрозуміла людина нічого з того, що читала.
Навіщо прєдоставлять, якщо мова іде про шляхетноНАРОДЖЕНИХ? Мова іде про багато побічних гілок від князівських гілок що йдуть від "царя Гороха". Вони плодились і множились - ось вам і шляхта. Історія у нас дуже давня, от звіти і ті великі проценти... :lol:

Лора, шукайте Чернецького і Данієля Бовуа.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6278 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: ГЕРАЛЬДИКА (гербознавство)

Повідомлення D_i_V_a »

D_i_V_a писав:Лора, шукайте Чернецького і Данієля Бовуа.
Бовуа є у мережі http://chtyvo.org.ua/authors/Beauvois_Daniel/, а от чи є Чернецький, не знаю...

У Бовуа є одна особливість, він писав свої праці, як і ми всі ідучи від сучасності в глибину - кінець 19 ст, середина і розпад Речі Посполитої.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
Juras
Повідомлень: 19
З нами з: 28 лютого 2018, 23:45
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 1 раз
Подякували: 13 разів

Re: ГЕРАЛЬДИКА (гербознавство)

Повідомлення Juras »

Геральдика белорусской (великолитовской) шляхты. Галерея гербов (около 370) и их носителей. Пятая часть из них - гербы собственные. Все данные базируются ТОЛЬКО на архивных источниках.
Гербы белорусской шляхты
Відповісти

Повернутись до “Геральдика”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 8 гостей