ІЧНЯ, місто, Чернігівська область, Україна
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
ІЧНЯ, місто, Чернігівська область, Україна
ІЧНЯ – місто Чернігівської області, райцентр.
Розташов. на р. Іченька (прит. Удаю, бас. Дніпра). Залізнична станція. Нас. 12,4 тис. осіб (2004).
Перші відомості про Ічню – невелику фортецю – належать до 14 ст. У 14–16 ст. перебувала під владою Литви й Польщі.
В серед. 16 ст. одержала статус м-ка, стала центром окремого козац. підрозділу ("полку"), який був підпорядкований польс. королеві та ніс службу в прикордонній зоні.
1590 Ічнею володіли князі Вишневецькі.
З початком національної революції 1648–1676 ічнянські козаки приєдналися до повстанців й утворили Ічнянський полк.
Восени 1649 полк ліквідували, а Ічня стала центром Ічнянської сотні Прилуцького полку.
Великих втрат Ічня зазнала під час громадянських війн в Україні другої половини 1650 – першої половини 1660-х років, значна ч. її нас. переселилася в Слобідську Україну.
Масові переселення тривали й у 18 ст. Майже 3/4 сел. дворів належали прилуцькому полковнику Г.Ґалаґану. Його нащадки відкрили суконну мануфактуру, цукровий і два винокурні з-ди.
З 18 ст. Ічня відома як осередок худож. керамічного вир-ва.
1861 стала волосним центром Борзнянського пов. Чернігівської губернії. Її екон. розвитку сприяло буд-во вузькоколійної залізниці Крути–Ічня–Прилуки.
1912 через Ічню пройшла колія Бахмач–Одеса.
Райцентр від 1923.
У складі Черніг. обл. від 1932.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 від 14 верес. 1941 до 15 верес. 1943 була окупована гітлерівцями.
Від 1957 – місто.
Археол. пам'ятка – курган 2–1 тис. до н. е.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ІЧНЯ, місто, Чернігівська область, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область
Ічня — місто районного підпорядкування, розташоване на р. Іченьці, що впадає в Удай. Відстань до Чернігова — 180 км. Населення — 13,7 тис. чоловік. Міській Раді підпорядковані населені пункти Августівка, Безводівка, селище «Дружба».
Назва міста походить від річки Іченьки. Дата його заснування невідома. Перші відомості про Ічню належать до XIV століття, коли вона являла невеличку фортецю. В другій половині XVI століття нею заволоділи магнати Вишневецькі. Більшість населення сплачувала їм грошову й продуктову ренту. Проте значна частина мешканців була вільною, покозаченою — відбували лише військову службу.
Швидке зростання Ічні почалося в 30—40-х роках XVII століття. Кількість її жителів збільшувалася за рахунок переселенців з Правобережної України. Вже 1640 року налічувалося 1494 двори і 10 453 мешканці.
В містечку розвивалися торгівля й ремесло.
На початку 40-х років XVII ст. Ічня стала центром окремого козачого полку що був підпорядкований польському королю і виконував сторожову службу в прикордонній зоні. Коли розпочалася визвольна війна українського народу проти польсько-шляхетських загарбників, Ічнянський полк в 1648 році перейшов на бік повсталого народу і в складі військ Богдана Хмельницького брав участь у боях. Восени 1649 року полк був ліквідований. Ічня стала центром однойменної сотні Прилуцького полку. В грудні 1653 року жителі містечка влаштували урочисту зустріч московським послам, які їхали на Переяславську раду. Близько сотні козаків на чолі з сотником Семеном Герасимовим, зустрівши російських послів за 15 км від Ічні, супроводжували їх до Прилук. У 2-й половині XVII ст. основна маса населення займалася землеробством і тваринництвом. Було засновано ремісничі цехи: шевський, ковальський та інші. На Іченьці працювало 9 водяних млинів. Щотижня відбувалися базари, двічі на рік — ярмарки. На ярмарки з товарами приїздили купці з інших містечок України. З Ічні на продаж вивозили хліб і коней, велику рогату худобу.
У роки гетьманування І. Виговського в Ічні, як і по всій Лівобережній Україні, загострилися суперечності між козацькою верхівкою і народними масами. Виговський намагався відірвати український народ від братнього російського. У 1658 році Прилуцький полк, до якого входили дві ічнянські сотні, разом з іншими козачими полками виступили проти Виговського. Наступного року війська геть-мана-зрадника та його спільника кримського хана напали на Ічню і завдали населенню великих збитків. У 1663 році польське військо під командуванням короля Яна Казимира, обійшовши укріплення під Ніжином, зруйнувало село Монастирище і захопило Ічню. Загарбники убивали і грабували населення. Через два роки містечко спустошили татари. Напади чужоземців, сваволя козацької старшини призвело до економічного занепаду містечка. Частина козаків та селян переселилась у Слобідську Україну, де соціально-економічний гніт був слабшим. З двох козачих сотень тут залишилась одна.
Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область
Ічня — місто районного підпорядкування, розташоване на р. Іченьці, що впадає в Удай. Відстань до Чернігова — 180 км. Населення — 13,7 тис. чоловік. Міській Раді підпорядковані населені пункти Августівка, Безводівка, селище «Дружба».
Назва міста походить від річки Іченьки. Дата його заснування невідома. Перші відомості про Ічню належать до XIV століття, коли вона являла невеличку фортецю. В другій половині XVI століття нею заволоділи магнати Вишневецькі. Більшість населення сплачувала їм грошову й продуктову ренту. Проте значна частина мешканців була вільною, покозаченою — відбували лише військову службу.
Швидке зростання Ічні почалося в 30—40-х роках XVII століття. Кількість її жителів збільшувалася за рахунок переселенців з Правобережної України. Вже 1640 року налічувалося 1494 двори і 10 453 мешканці.
В містечку розвивалися торгівля й ремесло.
На початку 40-х років XVII ст. Ічня стала центром окремого козачого полку що був підпорядкований польському королю і виконував сторожову службу в прикордонній зоні. Коли розпочалася визвольна війна українського народу проти польсько-шляхетських загарбників, Ічнянський полк в 1648 році перейшов на бік повсталого народу і в складі військ Богдана Хмельницького брав участь у боях. Восени 1649 року полк був ліквідований. Ічня стала центром однойменної сотні Прилуцького полку. В грудні 1653 року жителі містечка влаштували урочисту зустріч московським послам, які їхали на Переяславську раду. Близько сотні козаків на чолі з сотником Семеном Герасимовим, зустрівши російських послів за 15 км від Ічні, супроводжували їх до Прилук. У 2-й половині XVII ст. основна маса населення займалася землеробством і тваринництвом. Було засновано ремісничі цехи: шевський, ковальський та інші. На Іченьці працювало 9 водяних млинів. Щотижня відбувалися базари, двічі на рік — ярмарки. На ярмарки з товарами приїздили купці з інших містечок України. З Ічні на продаж вивозили хліб і коней, велику рогату худобу.
У роки гетьманування І. Виговського в Ічні, як і по всій Лівобережній Україні, загострилися суперечності між козацькою верхівкою і народними масами. Виговський намагався відірвати український народ від братнього російського. У 1658 році Прилуцький полк, до якого входили дві ічнянські сотні, разом з іншими козачими полками виступили проти Виговського. Наступного року війська геть-мана-зрадника та його спільника кримського хана напали на Ічню і завдали населенню великих збитків. У 1663 році польське військо під командуванням короля Яна Казимира, обійшовши укріплення під Ніжином, зруйнувало село Монастирище і захопило Ічню. Загарбники убивали і грабували населення. Через два роки містечко спустошили татари. Напади чужоземців, сваволя козацької старшини призвело до економічного занепаду містечка. Частина козаків та селян переселилась у Слобідську Україну, де соціально-економічний гніт був слабшим. З двох козачих сотень тут залишилась одна.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ІЧНЯ, місто, Чернігівська область, Україна
Частина ІІ
Перша світова імперіалістична війна ще більше погіршила становище трудящих мас. Майже все чоловіче населення призвали до армії. Багато сімей залишилося без годувальників. Постійно зростали ціни на продукти харчування. Страшним тягарем для трудящих були податки.
Коли на початку березня 1917 року в Ічні стало відомо про повалення самодержавства в Росії, селяни роззброїли поліцію і створили Раду селянських депутатів. Після повернення з фронту солдатів у квітні засновано організацію РСДРП. Більшовики очолили Раду селянських депутатів. Вона прийняла рішення про конфіскацію частини хліба в поміщицьких економіях і роздачу його сім’ям фронтовиків та бідним селянам. Та здійснити своє рішення Раді не вдалося. За наказом повітового комісара Тимчасового уряду до Ічні була введена рота солдат, яка стала охороняти поміщицьку власність.
З перемогою Великої Жовтневої соціалістичної революції в історії Ічні відкрилася яскрава сторінка. Всередині січня 1918 року Ічню від військ Центральної ради визволив червоногвардійський загін московських робітників під командуванням Бабенка, що наступав вздовж залізниці Бахмач—Бобринська. Населення радісно вітало російських братів, які надали йому допомогу. Було утворено ревком. 20 січня він проголосив встановлення Радянської влади в Ічні й волості. Керуючись ленінським Декретом про землю, ревком конфіскував і роздав селянам землю, посівний матеріал, реманент, худобу, що раніше належали поміщикові.
Але не відразу утвердилася Радянська влада в Ічні. У березні село захопили німецькі окупанти. Спираючись на допомогу українських буржуазних націоналістів, вони запровадили режим терору й грабежів. Були розстріляні активісти Радянської влади. Окупанти відновили поміщицьке землеволодіння. Награбований хліб, худобу, майно вони вивозили до Німеччини. Населення не корилося ворогові. Воно саботувало розпорядження окупаційних властей. Наприкінці листопада загін робітників і селян роззброїв і заарештував гетьманців. Але до містечка вступили петлюрівці і захопили владу.
Перша світова імперіалістична війна ще більше погіршила становище трудящих мас. Майже все чоловіче населення призвали до армії. Багато сімей залишилося без годувальників. Постійно зростали ціни на продукти харчування. Страшним тягарем для трудящих були податки.
Коли на початку березня 1917 року в Ічні стало відомо про повалення самодержавства в Росії, селяни роззброїли поліцію і створили Раду селянських депутатів. Після повернення з фронту солдатів у квітні засновано організацію РСДРП. Більшовики очолили Раду селянських депутатів. Вона прийняла рішення про конфіскацію частини хліба в поміщицьких економіях і роздачу його сім’ям фронтовиків та бідним селянам. Та здійснити своє рішення Раді не вдалося. За наказом повітового комісара Тимчасового уряду до Ічні була введена рота солдат, яка стала охороняти поміщицьку власність.
З перемогою Великої Жовтневої соціалістичної революції в історії Ічні відкрилася яскрава сторінка. Всередині січня 1918 року Ічню від військ Центральної ради визволив червоногвардійський загін московських робітників під командуванням Бабенка, що наступав вздовж залізниці Бахмач—Бобринська. Населення радісно вітало російських братів, які надали йому допомогу. Було утворено ревком. 20 січня він проголосив встановлення Радянської влади в Ічні й волості. Керуючись ленінським Декретом про землю, ревком конфіскував і роздав селянам землю, посівний матеріал, реманент, худобу, що раніше належали поміщикові.
Але не відразу утвердилася Радянська влада в Ічні. У березні село захопили німецькі окупанти. Спираючись на допомогу українських буржуазних націоналістів, вони запровадили режим терору й грабежів. Були розстріляні активісти Радянської влади. Окупанти відновили поміщицьке землеволодіння. Награбований хліб, худобу, майно вони вивозили до Німеччини. Населення не корилося ворогові. Воно саботувало розпорядження окупаційних властей. Наприкінці листопада загін робітників і селян роззброїв і заарештував гетьманців. Але до містечка вступили петлюрівці і захопили владу.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ІЧНЯ, місто, Чернігівська область, Україна
Частина ІІІ
14 вересня 1941 року гітлерівці захопили Ічню. Почалися арешти, розстріли радянських людей. 357 юнаків і дівчат було вивезено на каторжні роботи до Німеччини. Окупанти зруйнували спиртзавод, парові млини, електростанцію, МТС, спалили адміністративні будинки, приміщення середньої школи, багато житлових будинків.
Населення не корилося ворогові. На боротьбу з окупантами його підняв підпільний райком партії, що діяв весь час, аж до визволення Ічні Червоною Армією від гітлерівців. У Ічні комуністів і комсомольців-підпільників очолював Ф. Д. Кичай. Вони вели антифашистську пропаганду серед населення, поповнювали новими бійцями партизанський загін, забезпечували його зброєю, продовольством. Влітку 1942 року фашисти вислідили й заарештували Ф. Д. Кичая та інших підпільників. Усі вони загинули у застінках гестапо.
У червні 1942 року під керівництвом підпільного райкому партії була створена комсомольська організація на чолі з М. С. Гринтасиком. Комсомольці активно допомагали комуністам. Вони псували телефонно-телеграфну лінію, збирали і передавали партизанам дані про війська противника. Гестапо знало про діяльність комсомольців, але схопити їх гітлерівцям не вдалося.
Ічнянський партизанський загін діяв рішуче. Народні месники на перегонах Ніжин—Бахмач, Бахмач—Прилуки пускали під укіс ешелони з ворожими солдатами і технікою, нападали на гітлерівські гарнізони, поліцію.
15 вересня 1943 року Ічню визволили війська Воронезького фронту. Безпосередньо бої за селище вели 12-й гвардійський повітряно-десантний полк (командир — підполковник Ф. Я. Якушенко) та один з підрозділів 2-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії під командуванням уродженця Ічні підполковника А. В. Сергієнка. Бойові операції наземних частин підтримували льотчики 271-ої бомбардувальної дивізії.
14 вересня 1941 року гітлерівці захопили Ічню. Почалися арешти, розстріли радянських людей. 357 юнаків і дівчат було вивезено на каторжні роботи до Німеччини. Окупанти зруйнували спиртзавод, парові млини, електростанцію, МТС, спалили адміністративні будинки, приміщення середньої школи, багато житлових будинків.
Населення не корилося ворогові. На боротьбу з окупантами його підняв підпільний райком партії, що діяв весь час, аж до визволення Ічні Червоною Армією від гітлерівців. У Ічні комуністів і комсомольців-підпільників очолював Ф. Д. Кичай. Вони вели антифашистську пропаганду серед населення, поповнювали новими бійцями партизанський загін, забезпечували його зброєю, продовольством. Влітку 1942 року фашисти вислідили й заарештували Ф. Д. Кичая та інших підпільників. Усі вони загинули у застінках гестапо.
У червні 1942 року під керівництвом підпільного райкому партії була створена комсомольська організація на чолі з М. С. Гринтасиком. Комсомольці активно допомагали комуністам. Вони псували телефонно-телеграфну лінію, збирали і передавали партизанам дані про війська противника. Гестапо знало про діяльність комсомольців, але схопити їх гітлерівцям не вдалося.
Ічнянський партизанський загін діяв рішуче. Народні месники на перегонах Ніжин—Бахмач, Бахмач—Прилуки пускали під укіс ешелони з ворожими солдатами і технікою, нападали на гітлерівські гарнізони, поліцію.
15 вересня 1943 року Ічню визволили війська Воронезького фронту. Безпосередньо бої за селище вели 12-й гвардійський повітряно-десантний полк (командир — підполковник Ф. Я. Якушенко) та один з підрозділів 2-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії під командуванням уродженця Ічні підполковника А. В. Сергієнка. Бойові операції наземних частин підтримували льотчики 271-ої бомбардувальної дивізії.
- kbg_dnepr
- Повідомлень: 7459
- З нами з: 14 січня 2021, 15:44
- Стать: Жінка
- Звідки: Дніпро
- Дякував (ла): 5284 рази
- Подякували: 945 разів
Re: ІЧНЯ, місто, Чернігівська область, Україна
Ічня у книзі
Борис Гузь. До історії Чернігівщини. Персоналії, біографії, події. – Кривий Ріг: Видавець Чернявський Д.О., 2021. – 360 с., iл.
https://oktanshop.com/do-istoriyi-chern ... iyi-podiyi
Зміст див. тут
У книзі також
Козацький рід Титикало viewtopic.php?f=39&t=6908&p=38327#p38327
Борис Гузь. До історії Чернігівщини. Персоналії, біографії, події. – Кривий Ріг: Видавець Чернявський Д.О., 2021. – 360 с., iл.
https://oktanshop.com/do-istoriyi-chern ... iyi-podiyi
Зміст див. тут
У книзі також
Козацький рід Титикало viewtopic.php?f=39&t=6908&p=38327#p38327
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 18 гостей