Зброя - від самого початку
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Зброя - від самого початку
БАГНЕТ (запозичення з польс., від франц. baionette, утвореного від назви м. Байонна, що, за традицією, вважається місцем винайдення багнета) – колюча та ріжуча холодна зброя, що кріпиться на дульній частині ствола ручної вогнепальної зброї і призначається для рукопашного бою.
З'явився в серед. 17 ст. у Франції. Спочатку це був ніж (короткий спис), рукоятка якого встромлялася в дуло рушниці.
Наприкінці 17 ст. з'являються М з трубкою замість рукоятки. Вона давала змогу настромляти багнет ззовні дульного отвору, уможливлюючи стрільбу з примкнутим багнетом.
В Рос. д-ві 3-гранний багнет з трубкою прийняли на озброєння 1708 (наприкінці 19 ст. його замінив 4-гранний).
У період між світ. війнами використовувалися гранчасті багнети (СРСР, Франція) та клинкові у вигляді ножа або кинджала (Німеччина, Японія та ін.).
Під час Другої світової війни 1939–1945 застосовувалися також невід'ємні багнети (у похідному положенні складалися та фіксувалися вздовж ствола).
Відомі багнет-ніж (кріпиться до автомата, снайперської гвинтівки) та невід'ємний клинковий багнет (кріпиться до карабіна).
Малюнок з вікіпедії
З'явився в серед. 17 ст. у Франції. Спочатку це був ніж (короткий спис), рукоятка якого встромлялася в дуло рушниці.
Наприкінці 17 ст. з'являються М з трубкою замість рукоятки. Вона давала змогу настромляти багнет ззовні дульного отвору, уможливлюючи стрільбу з примкнутим багнетом.
В Рос. д-ві 3-гранний багнет з трубкою прийняли на озброєння 1708 (наприкінці 19 ст. його замінив 4-гранний).
У період між світ. війнами використовувалися гранчасті багнети (СРСР, Франція) та клинкові у вигляді ножа або кинджала (Німеччина, Японія та ін.).
Під час Другої світової війни 1939–1945 застосовувалися також невід'ємні багнети (у похідному положенні складалися та фіксувалися вздовж ствола).
Відомі багнет-ніж (кріпиться до автомата, снайперської гвинтівки) та невід'ємний клинковий багнет (кріпиться до карабіна).
Малюнок з вікіпедії
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Зброя - від самого початку
БАЛІСТА (від лат. ballista – ядро, метальний снаряд, з грец. βαλλω – кидаю) – давня метальна зброя, за допомогою якої на супротивника під невеликим кутом угору кидалося каміння (інколи вагою понад 200 кг) або довгі палі, на загостреному кінці обшиті залізом. Баліста, зокрема, застосовували за кілька століть до н.е. греки та римляни. Вона мала колеса і пересувалася за допомогою коней, тому називалася також corrobalistae. Як оборонна та облогова зброя баліста застосовувалася і за середньовіччя.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Зброя - від самого початку
БАНДОЛЕТ – коротка гладкоствольна рушниця (своєрідний видовжений пістолет), поширена в Україні у 17 ст.
Цей тип ручної вогнепальної зброї використовувався здебільшого в кавалерії.
Бандолет був на озброєнні козацького війська під час національної революції 1648–1676.
Довжина ствола (на ньому монтувалися приціл і мушка) – бл. 60 см, калібр – 10 мм.
Бандолет оснащувався іскровим механізмом – ударно-кремінним замком нідерландського типу з внутр. пружиною.
У верхню грань приклада вправлялася коробочка для запасних кременів.
Цей тип ручної вогнепальної зброї використовувався здебільшого в кавалерії.
Бандолет був на озброєнні козацького війська під час національної революції 1648–1676.
Довжина ствола (на ньому монтувалися приціл і мушка) – бл. 60 см, калібр – 10 мм.
Бандолет оснащувався іскровим механізмом – ударно-кремінним замком нідерландського типу з внутр. пружиною.
У верхню грань приклада вправлялася коробочка для запасних кременів.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Зброя - від самого початку
БЕРДИШ (від угор. bard – сокира, колун) – вид зброї, яка використовувалася в 14–17 ст.
Це була сокира із загостреним лезом у вигляді півмісяця (бл. 60– 100 см), насаджена на довгий держак (топорище бл. 2 м). Внизу держака нерідко знаходився т.зв. стоп або залізна оковка. Мав кілька модифікацій, різну величину.
Застосовувався в боях піхотою, переважно стрільцями, які носили бердиш на ремені за спиною. В іноз. арміях "бердишники" вважалися кращою частиною піхоти.
Бердиш був ще підставкою для ручної вогнепальної зброї.
Відоме застосування його в рос. армії (див. Стрільці), укр. козаками, особисто Б.Хмельницьким.
Це була сокира із загостреним лезом у вигляді півмісяця (бл. 60– 100 см), насаджена на довгий держак (топорище бл. 2 м). Внизу держака нерідко знаходився т.зв. стоп або залізна оковка. Мав кілька модифікацій, різну величину.
Застосовувався в боях піхотою, переважно стрільцями, які носили бердиш на ремені за спиною. В іноз. арміях "бердишники" вважалися кращою частиною піхоти.
Бердиш був ще підставкою для ручної вогнепальної зброї.
Відоме застосування його в рос. армії (див. Стрільці), укр. козаками, особисто Б.Хмельницьким.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Зброя - від самого початку
БОМБАРДА (франц. – bombarde) – 1) давня гармата, яка застосовувалася в арміях багатьох країн світу. Спочатку її зварювали із залізних штаб, які опісля стягували металевими обручами. Заряджалася в казенній (задній) частині, куди нагвинчувалася спец. камера, причому меншого діаметру, ніж канал гармати. Б. ззовні нагадувала колоду і встановлювалася на дерев'яних підставках. Снарядами найчастіше були кам'яні ядра. Лише для Б. малих розмірів ядра виливали зі свинцю. Поступово Б. витіснили (в 19 ст.) більш модифіковані гармати та гаубиці. В Рос. д-ві у Петра I існувала спеціально створена бомбардирська рота – артилер. частина його "потішних" військ. У Франції за Людовика XIV (1636– 1715) почали будувати двомачтові мілкосидячі бомбардирські кораблі для обстрілу фортець з моря; 2) двомачтове торг. судно на Середземному морі.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Зброя - від самого початку
БРОНЬ (польс. broń – зброя) – узагальнена назва бойової зброї, поширеної в Україні в 16–17 ст.
Синонімом терміна "Бронь" було слово "оружє".
Під Бронь розуміли:
1) холодну зброю, що поділялася на т. зв. білу – меч, шабля, рапіра, шпага, корд (шпага з коротким клинком), ніж тощо та зброю на древках – спис, рогатина, бердиш; ударну зброю, представлену, зокрема, булавою, келепом, перначем, чеканом;
2) захисні обладунки зброї;
3) ручну метальну і вогнепальну зброю, насамперед лук, аркебуз, бандолет, гаківницю, карабін, мушкет, пістолет, рушницю, артилерію (т. зв. діла, киї, кулеврини, моздіри, мортири, сміговниці, фальконети).
Синонімом терміна "Бронь" було слово "оружє".
Під Бронь розуміли:
1) холодну зброю, що поділялася на т. зв. білу – меч, шабля, рапіра, шпага, корд (шпага з коротким клинком), ніж тощо та зброю на древках – спис, рогатина, бердиш; ударну зброю, представлену, зокрема, булавою, келепом, перначем, чеканом;
2) захисні обладунки зброї;
3) ручну метальну і вогнепальну зброю, насамперед лук, аркебуз, бандолет, гаківницю, карабін, мушкет, пістолет, рушницю, артилерію (т. зв. діла, киї, кулеврини, моздіри, мортири, сміговниці, фальконети).
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Зброя - від самого початку
БУЛАВА – старовинна зброя і символ верховної влади. У 16–17 ст. – один з клейнодів козацьких, символ влади запороз. кошових отаманів і гетьманів України. На тер. сучасної України відома з мідного віку (3 тис. до н. е.). В давньорус. часи використовувалася як зброя. Наприкінці 16 ст. стає символом козац. гетьманів. З виникненням Укр. козац. д-ви серед. 17 ст. Б. набула значення клейноду, що уособлював владу. До нашого часу збереглися Б. гетьманів Б.Хмельницького, П.Тетері, кошового отамана І.Сірка. Б., що належала останньому, використовувалася як клейнод у Запорозькій Січі, а згодом – Чорноморському козацькому війську та Кубанському козацькому війську.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Зброя - від самого початку
ЗБРОЄЗНАВСТВО – спеціальна історична дисципліна, яка вивчає як предмети озброєння (ручну зброю, військ. техніку та військ. спорядження), істор. закономірності їх виникнення, розвитку, використання й поширення, так і закономірності виникнення, розвитку й поширення пов'язаних з їх вир-вом технологій.
Гол. завдання З. полягає в комплексному вивченні різноманітних предметів озброєння як джерела історичного, а також у подальшій розробці зброєзнавчих методів дослідження.
Як продукт сусп. вир-ва, що втілює останні тех. досягнення, предмет обміну й торгівлі, пам'ятник матеріальної к-ри та мист-ва зброя є носієм істор. інформації, необхідної при вивченні рівня розвитку сусп-ва, його матеріальної та духовної к-ри, соціально-екон., політ. відносин та ін. З. структурно пов'язане і переважно послуговується теоретико-методологічними засадами та методами дослідження джерелознавства історичного, однак передбачає залучення до своїх досліджень також загальноістор. методів і методів споріднених наук – ін. спец. істор. дисциплін, археології, історії мист-ва, а також методів низки точних, природничих та гуманітарних наук.
З. як наука почало формуватися в 2-й пол. 19 ст. у зв'язку з активізацією процесів нагромадження, реєстрації та наук. вивчення археол. матеріалів, розвитку музейної справи, колекціонування предметів озброєння. Термін "зброєзнавство" вперше вжив нім. дослідник зброї А.Деммін у книзі "Історичний розвиток зброї з давніх часів до сьогодення: енциклопедія зброєзнавства" ("Die Kriegswaffen in ihren geschichtlichen Entwickelungen von den ältesten Zeiten bis auf die Gegenwart: Eine Encyklopädie der Waffenkunde", 1869). В кін. 19 ст. виникло міжнар. т-во істор. зброєзнавства (Verein für Historische Waffenkunde, 1895) та спеціалізований "Журнал історичного зброєзнавства" ("Zeitschrift für Historische Waffenkunde", 1897) під редакцією В.Бегайма, де публікувалися осн. розробки з проблем З.
Становлення З. на теренах Російської імперії пов'язане з виданням у Санкт-Петербурзі військ.-наук. часописів: "Оружейный сборник" (1861–1909, під редакцією В.Чебишева), "Военный сборник" (1858–1917, з 1899 – під редакцією О.Поливанова), з яким співпрацювали Е.Ленц, М.Бранденбург, П. фон Вінклер та ін., а також зі створенням першої великої 14-томної військ. енциклопеді – "Военного енциклопедического лексикона" (1837–1850) під редакцією ген.-лейтенанта Л.Зедделера.
Протягом 20 ст. в Україні зброєзнавчу проблематику досліджували: Д.Яворницький, І.Крип'якевич, О.Апанович, П.Толочко, Є.Черненко, Б.Греков, М.Котляр, Г.Вознесенська, Б.Шрамко, І.Свєшніков, В.Сидоренко, В.Довженюк, Б.Мельник та ін.
Від 1990-х рр. спостерігається активізація досліджень, присвячених як традиційній проблематиці З., пов'язаній з вивченням різних видів озброєння, так і теорії, методології та історії розвитку самого З. Вперше в укр. істор. науці дано визначення З. як спец. істор. дисципліни в навч. посібникові "Специальные исторические дисциплины" (Київ, 1992). Заг. теор. та методологічні засади З. як структурної підсистеми істор. джерелознавства розроблені в підручнику "Історичне джерелознавство" (Київ, 2002).
Продовжується робота з упорядкування категоріального та термінологічного апарату, вирішення проблем систематизації в укр. З. Вийшла друком низка словників зі З. Опубліковані нові дослідження, присвячені озброєнню доби Київської Русі. З'явилися спец. періодичні вид., присвячені проблемам З. (зб. наук. праць "Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики" – рубрика "Зброєзнавство", від 2000; з 2000 виходить "Військово-історичний альманах"; від 2003 – часопис "Клинок").
Теор. засади З. формуються в контексті розвитку істор. науки. Однією з актуальних проблем сучасного З. є вивчення високотехнологічної військ. техніки 20 ст., зброєзнавчий аналіз якої передбачає розробляння та використання нових методів, оригінальних методик і прийомів дослідження.
Прогресивні тенденції торкнулися також традиційного З., яке вивчає зброю давніх часів. Археол. знахідки, значна кількість нагромадженого польового матеріалу, застосування нових методів та сучасних методик дослідження, інформаційна відкритість сусп-ва дають змогу успішно розробляти методологію, проводити масштабний різноплановий джерельний аналіз, створювати цілісні теорії походження окремих видів зброї, вирішувати категоріальні й термінологічні проблеми, тим самим підносячи науку З. на якісно новий рівень.
Тоїчкін Д.В.
Гол. завдання З. полягає в комплексному вивченні різноманітних предметів озброєння як джерела історичного, а також у подальшій розробці зброєзнавчих методів дослідження.
Як продукт сусп. вир-ва, що втілює останні тех. досягнення, предмет обміну й торгівлі, пам'ятник матеріальної к-ри та мист-ва зброя є носієм істор. інформації, необхідної при вивченні рівня розвитку сусп-ва, його матеріальної та духовної к-ри, соціально-екон., політ. відносин та ін. З. структурно пов'язане і переважно послуговується теоретико-методологічними засадами та методами дослідження джерелознавства історичного, однак передбачає залучення до своїх досліджень також загальноістор. методів і методів споріднених наук – ін. спец. істор. дисциплін, археології, історії мист-ва, а також методів низки точних, природничих та гуманітарних наук.
З. як наука почало формуватися в 2-й пол. 19 ст. у зв'язку з активізацією процесів нагромадження, реєстрації та наук. вивчення археол. матеріалів, розвитку музейної справи, колекціонування предметів озброєння. Термін "зброєзнавство" вперше вжив нім. дослідник зброї А.Деммін у книзі "Історичний розвиток зброї з давніх часів до сьогодення: енциклопедія зброєзнавства" ("Die Kriegswaffen in ihren geschichtlichen Entwickelungen von den ältesten Zeiten bis auf die Gegenwart: Eine Encyklopädie der Waffenkunde", 1869). В кін. 19 ст. виникло міжнар. т-во істор. зброєзнавства (Verein für Historische Waffenkunde, 1895) та спеціалізований "Журнал історичного зброєзнавства" ("Zeitschrift für Historische Waffenkunde", 1897) під редакцією В.Бегайма, де публікувалися осн. розробки з проблем З.
Становлення З. на теренах Російської імперії пов'язане з виданням у Санкт-Петербурзі військ.-наук. часописів: "Оружейный сборник" (1861–1909, під редакцією В.Чебишева), "Военный сборник" (1858–1917, з 1899 – під редакцією О.Поливанова), з яким співпрацювали Е.Ленц, М.Бранденбург, П. фон Вінклер та ін., а також зі створенням першої великої 14-томної військ. енциклопеді – "Военного енциклопедического лексикона" (1837–1850) під редакцією ген.-лейтенанта Л.Зедделера.
Протягом 20 ст. в Україні зброєзнавчу проблематику досліджували: Д.Яворницький, І.Крип'якевич, О.Апанович, П.Толочко, Є.Черненко, Б.Греков, М.Котляр, Г.Вознесенська, Б.Шрамко, І.Свєшніков, В.Сидоренко, В.Довженюк, Б.Мельник та ін.
Від 1990-х рр. спостерігається активізація досліджень, присвячених як традиційній проблематиці З., пов'язаній з вивченням різних видів озброєння, так і теорії, методології та історії розвитку самого З. Вперше в укр. істор. науці дано визначення З. як спец. істор. дисципліни в навч. посібникові "Специальные исторические дисциплины" (Київ, 1992). Заг. теор. та методологічні засади З. як структурної підсистеми істор. джерелознавства розроблені в підручнику "Історичне джерелознавство" (Київ, 2002).
Продовжується робота з упорядкування категоріального та термінологічного апарату, вирішення проблем систематизації в укр. З. Вийшла друком низка словників зі З. Опубліковані нові дослідження, присвячені озброєнню доби Київської Русі. З'явилися спец. періодичні вид., присвячені проблемам З. (зб. наук. праць "Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики" – рубрика "Зброєзнавство", від 2000; з 2000 виходить "Військово-історичний альманах"; від 2003 – часопис "Клинок").
Теор. засади З. формуються в контексті розвитку істор. науки. Однією з актуальних проблем сучасного З. є вивчення високотехнологічної військ. техніки 20 ст., зброєзнавчий аналіз якої передбачає розробляння та використання нових методів, оригінальних методик і прийомів дослідження.
Прогресивні тенденції торкнулися також традиційного З., яке вивчає зброю давніх часів. Археол. знахідки, значна кількість нагромадженого польового матеріалу, застосування нових методів та сучасних методик дослідження, інформаційна відкритість сусп-ва дають змогу успішно розробляти методологію, проводити масштабний різноплановий джерельний аналіз, створювати цілісні теорії походження окремих видів зброї, вирішувати категоріальні й термінологічні проблеми, тим самим підносячи науку З. на якісно новий рівень.
Тоїчкін Д.В.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Зброя - від самого початку
ЗБРОЇ, зброя – термін, яким в Україні 16–17 ст. позначався захисний бойовий обладунок воїна. Історія озброєння сягає в глибину віків. Поява примітивних засобів захисту тіла під час бою (широкі пояси зі шкіри або тканини, великі щити) припала на добу середньої та пізньої бронзи (див. Бронзовий вік). Помітний внесок у їхнє вдосконалення зробили давні сирійці, а також кельти. За конструктивними особливостями захисні бойові обладунки поділялися на м'які, що виготовлялися з тканини або шкіри; кільчасті – зроблені зі з'єднаних між собою металевих кілець; пластинчасті, які робили з металу, шкіри або ін. матеріалів. Серед пластинчастих вирізняються виготовлені з великих пластин, викуваних за формою тіла; з пластин, що нашивалися на підкладку з тканини або шкіри; з невеликих пластинок, з'єднаних між собою за допомогою ремінців або шнурів. Починаючи з давньорус. часів, в історії вітчизн. захисного озброєння найважливішу роль відігравав кільчастий захисний обладунок.
У 16–17 ст. спец. засоби індивідуального захисту воїна поділялися на три осн. групи: озброєння для захисту тулуба: бехтер, кольчуга, панцир; додаткові елементи захисного озброєння – металеві рукавиці, нарукавники (налокітники), які служили для захисту руки від ліктя до кисті (важили бл. 1–1,5 кг і складалися з вигнутої металевої пластини – налокітника, що захищала ліктьову ч. руки, а також коротких пластинок, які оперізували руку біля зап'ястя і застібалися ремінцями); наколінники – захисне спорядження у вигляді металевої колінної чашки овальної форми, зверху якої ладналися у кілька рядів ("лускою") дрібні прямокутні пластини, з'єднані між собою кільцями (прив'язувалися до пояса), а знизу кріпилася трикутна сітка, що заправлялася за халяви; до З. іноді зараховували також бойові наголів'я – мисюрку, прилбицю, шишак.
Сас П.М.
У 16–17 ст. спец. засоби індивідуального захисту воїна поділялися на три осн. групи: озброєння для захисту тулуба: бехтер, кольчуга, панцир; додаткові елементи захисного озброєння – металеві рукавиці, нарукавники (налокітники), які служили для захисту руки від ліктя до кисті (важили бл. 1–1,5 кг і складалися з вигнутої металевої пластини – налокітника, що захищала ліктьову ч. руки, а також коротких пластинок, які оперізували руку біля зап'ястя і застібалися ремінцями); наколінники – захисне спорядження у вигляді металевої колінної чашки овальної форми, зверху якої ладналися у кілька рядів ("лускою") дрібні прямокутні пластини, з'єднані між собою кільцями (прив'язувалися до пояса), а знизу кріпилася трикутна сітка, що заправлялася за халяви; до З. іноді зараховували також бойові наголів'я – мисюрку, прилбицю, шишак.
Сас П.М.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Зброя - від самого початку
ЗБРОЯ – узагальнююча назва знарядь, які використовуються в процесі ведення збройної боротьби з метою нанесення ушкоджень, матеріальних втрат супротивникові, його ліквідації, поразки. У науках істор. циклу – військ. історії, археології, зброєзнавстві, історії мист-ва – З. розглядають як речове джерело історичне й характеризують як спеціалізований інструмент ведення бою, призначений для нападу або захисту.
Як продукт сусп. вир-ва, що втілює останні тех. досягнення, предмет обміну й торгівлі, пам'ятник матеріальної к-ри та мист-ва З. є носієм істор. інформації, необхідної при вивченні рівня розвитку сусп-ва, його матеріальної та духовної к-ри, соціально-екон., політ. відносин тощо.
У наук. літ. розроблена чимала кількість схем класифікації З. за різними критеріями. За найбільш заг. принципом використання виділяють ручну З. та військ. техніку.
Осн. увага в істор. зброєзнавчих дослідженнях приділяється ручній З., яку за характером бойових завдань поділяють на наступальну та захисну.
До наступальних зараховують знаряддя, призначені в першу чергу для ураження супротивника: луки, мечі, шаблі, рушниці тощо.
Під захисними розуміють засоби пасивної протидії, не призначені для ураження супротивника або такі, де ураження становить другорядну функцію. Це покриття, що захищають тіло, щити тощо. Ефективність таких засобів виявляється при активних діях ворога – безпосередньому контакті з його З.
Як продукт сусп. вир-ва, що втілює останні тех. досягнення, предмет обміну й торгівлі, пам'ятник матеріальної к-ри та мист-ва З. є носієм істор. інформації, необхідної при вивченні рівня розвитку сусп-ва, його матеріальної та духовної к-ри, соціально-екон., політ. відносин тощо.
У наук. літ. розроблена чимала кількість схем класифікації З. за різними критеріями. За найбільш заг. принципом використання виділяють ручну З. та військ. техніку.
Осн. увага в істор. зброєзнавчих дослідженнях приділяється ручній З., яку за характером бойових завдань поділяють на наступальну та захисну.
До наступальних зараховують знаряддя, призначені в першу чергу для ураження супротивника: луки, мечі, шаблі, рушниці тощо.
Під захисними розуміють засоби пасивної протидії, не призначені для ураження супротивника або такі, де ураження становить другорядну функцію. Це покриття, що захищають тіло, щити тощо. Ефективність таких засобів виявляється при активних діях ворога – безпосередньому контакті з його З.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 7 гостей