КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ, місто, Волинська обл, Україна

Відповісти

У цьому місті/Цим містом/Це місто

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3560 разів
Подякували: 2154 рази

КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ, місто, Волинська обл, Україна

Повідомлення АннА »

Ка́мінь-Каши́рський (пол. Kamień Koszyrski) — місто у Волинській області, райцентр Камінь-Каширського району. Населення 11 тис. мешканців (2010).
Зображення

Історія
Ронковський Гжегож у путівнику «Волинь» стверджує, що в документах поселення Коширськ або Кошер згадане ще в 1196 р. Засновник міста — волинський князь Роман Мстиславович. Він побудував фортецю для захисту північних кордонів волинської землі. У 1241 році містечко захопило Литовське князівство, воно стало володінням Любарта Гедиміновича. З початку 15 ст. згадується в писемних джерелах як володіння литовських князів Сангушків-Каширських. Останній з роду — подільський та волинський воєвода Адам Сангушко-Каширський у 1628 р. заснував у місті домініканський монастир. Після його смерті Камінь-Каширський перейшов до роду Красіцьких — аж до кінця XVIII ст. Пізніше маєток відійшов до сімейства Ордів (Орда). У 1832 р. царська влада закрила домініканський монастир, зробивши кляшторний костел парафіяльним. У 1830—1837 рр. споруду було перебудовано.
У 1430 році містечко отримало магдебурзьке право (підтверджене згодом у 1600 році). За Люблінською унією 1569 року Камінь-Каширський і навколишні території переходять під владу Польщі, де поступово місто зійшло до статусу села. Після ІІІ-го поділу Польщі Камінь-Каширський і прилеглі території увійшли до складу Росії, де став центром волості. У роки І світової війни через села Тоболи, Рудка-Червинська, Великий Обзир, Оленине, Боровно, проходила лінія фронту. Після Ризького мирного договору 1921 року Камінь-Каширський знову переходить під владу Польщі і став центром Камінь-Каширського повіту Поліського воєводства. У 1923 році в Камені-Каширському було створено повітове староство. 1 січня 1927 року сільська Камінь-Каширська гміна отримала бюджетний статус міської гміни[3]. У 1940 році утворено Камінь-Каширський повіт, згодом район. Розпочала діяльність міська і районна Ради. З початку війни 1941—1945 років територія району була окупована нацистами та включена до складу Камінь-Каширської округи. Діяли партизанські загони під командуванням М. П. Коніщука, А. П. Бринського, О. Ф. Федорова, в с.Хотешів функціонувала школа старшин УПА. Кінець окупації району припадає на березень-квітень 1944 року. В 1945 році в Камені-Каширському створено педагогічне училище. У 1947 році у місті відкрили медичну школу, яку через рік було реорганізовано в медичне училище. У 1961 році став до ладу Камінь-Каширський лісозавод. За період з 70-их по 80-і роки в місті і селах району була здійснена значна програма соціально-культурного будівництва. Розпочали свою роботу хлібозавод, консервний завод, деревообробний завод, комбікормовий завод, маслозавод. У 1991 році на Всеукраїнському референдумі на підтвердження Акта проголошення незалежності України за незалежність держави проголосувало 94,2 % мешканців району. У 1991 році район віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (категорія III) постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. На території району діє 46 релігійних об'єднань. У 1996 році рішенням сесії міської ради народних депутатів від 14 вересня 1996 року затверджено проект герба, прапора і печатки міста Каменя-Каширського. У 1999 році в с. Михнівка було освячено Свято-Стрітенський монастир.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3560 разів
Подякували: 2154 рази

Re: КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ, місто, Волинська обл, Україна

Повідомлення АннА »

КАМЕНЕЦЬ – давньоруське місто на Волині.
Згідно з повідомленнями джерел, було розташов. на р. Цир (прит. Прип'яті, бас. Дніпра; тер. сучасного м. Камінь-Каширський).
Уперше згаданий у Галицько-Волинському літописі в розповіді про події 1213.
У Каменці тоді правили Данило Галицький і Василько Романович по тому, як бояри вигнали їх з Галича (давнього) і Володимира (нині м. Володимир-Волинський).
З літопису відомо, що Каменець був добре укріплений.
Археологічно місто не вивчене.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3560 разів
Подякували: 2154 рази

Re: КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ, місто, Волинська обл, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Камінь-Каширський, Камінь-Каширський район, Волинська область
Камінь-Каширський — місто районного підпорядкування, центр Камінь-Каширського району. Розташований за 150 км на північний схід від Луцька, на берегах річки Циру (притоки Прип’яті). Залізнична станція на лінії Ковель—Камінь-Каширський. Має автобусне сполучення з Луцьком, Ковелем, Любешевом, Брестом, Ратним. Населення — 6,3 тис. чоловік.

На території Каменя-Каширського та його околиць виявлені поселення доби бронзи (II тисячоліття до н. е.) та раннього заліза (VIII—VI століття до н. е.). Тут збереглися також залишки городища, оточеного земляним валом і ровом, та курганний могильник часів давньої Русі.

Перша згадка про Камінь-Каширський у писемних джерелах зустрічається під 1196 роком, коли волинський князь Роман Мстиславич побудував на цьому місці фортецю для захисту північних кордонів Волинської землі. Згодом тут виникло укріплене городище, яке дістало назву Кошер, або Каширськ.

У 1228 році в Каширську налічувалося 22 дими і 72 жителі. Населення займалося переважно землеробством, а також охороняло фортецю. У 1241 році під час татаро-монгольської навали фортеця була зруйнована, містечко спустошене.

У 1340 році Каширськ захопило Литовське князівство, і він став володінням литовського князя Любарта Гедіміновича.

Відразу ж почалося відновлення фортеці, будівництво якої тривало до 1366 року. Її обнесли земляним валом, побудували 12 бійниць і склади для боєприпасів і запасів продовольства. Фортеця була збудована з каменю і звідти, очевидно, дістала назву Камінь. В історичних джерелах аж до середини XVI століття вона зустрічається під обома назвами. У 1370 році в Каширську налічувалося 29 димів і проживало 122 жителі. Із загальної кількості димів 27 — були ланові і 2 — ремісницькі. Місцеві ремісники виготовляли н лагодили металеву зброю. Значна частина селян поряд з землеробством займалася полюванням.
З початку XV століття Каширськ згадується в писемних джерелах як володіння литовських князів Сангушків-Каширських.

У 1420 році він став власністю князя Г. Сангушка-Каширського. Після збройного нападу Сангушка на сусідній замок Ратне великий князь литовський Казимир IV позбавив його в 1441 році права на це володіння і продав містечко землевласнику Дериславу за 1 тис. злотих. Але незабаром Каширськ знову потрапив під владу Сангушків. 1442 року великий князь литовський Казимир IV підтвердив за князем Г. Сангушком та його спадкоємцями право на володіння ним. У 1430 році містечко дістало магдебурзьке право.

Населення Каширська дуже терпіло від сваволі князів Сангушків. У 1530 році Каширський фільварок було закладено князем А. Сангушком, який програв у карти велику суму, але наступного року викуплений за 5 тис. злотих. Великої шкоди завдавали населенню Каширська феодальні усобиці. 1561 року воно було пограбовано слугами Сангушків. У 1565 році князі Чарторийські, посварившись з Сангушками, напали на містечко і зруйнували його. Багато жителів було вбито.

Після Люблінської унії 1569 року Каширськ разом з усією Волинню захопила шляхетська Польща. Становище жителів містечка погіршало. Посилились феодальний гніт і закріпачення селян. Панщина зросла до 3-х днів на тиждень від волоки. Основним заняттям жителів, як і раніше, лишалися землеробство і полювання. У 1570 році з 48 селянських дворів 11 — мали лише присадибні ділянки. У містечку діяли 2 млини і 2 гуральні. На той час тут було 288 жителів.

Наприкінці XVI століття у зв’язку з розвитком товарно-грошових відносин зросло населення Каменя-Каширського. У 1583 році в містечку налічувалося 456 жителів і 76 дворів, у т. ч. 69 селянських, 3 двори ремісників і 4 — попів. Селянські господарства поділялись на ланові, півланові, городників і халупників, причому останні дві категорії селян дедалі збільшувалися. Закріпачені селяни сплачували на користь Сангушків грошову і натуральну ренту, відбували панщину, а також виконували різні додаткові роботи (ремонтували і споруджували будівлі, лагодили шляхи тощо). У містечку проживала невелика група міщан, переважно торговців і ремісників. Ремісники виготовляли знаряддя праці й сільськогосподарський реманент, сукно і полотно, обробляли шкіру. Джерелом існування для жителів були також полювання і рибальство.

Закріпачення місцевого населення посилилося після видання III Литовського статуту (1588 р.), який остаточно поставив селянство у становище закріпаченого стану. Феодали, влада яких була необмеженою, всіляко знущалися з селян. Кріпаків жорстоко експлуатували орендарі. У 1595 році Г. Сангушко віддав Камінь-Каширський в оренду А. Шмойловичу на 5 років за 5 тис. злотих. Орендар нещадно пригноблював селян, примушував їх виконувати значно більші повинності. Переважна більшість населення містечка жила в курних хатах і жалюгідних халупах, які тулилися одна до одної. Тому під час пожеж, які на ті часи були частим явищем,

містечко зазнавало великих спустошень. Так, у 1607 році воно майже повністю згоріло і було відбудовано лише в 20-х роках XVII століття. Пожежі завдавали великого лиха і в наступні роки. 1629 року в Камені-Каширському налічувалося 322 жителі.

Соціальний гніт посилювався національним і релігійним гнобленням. Польські феодали силою насаджували католицизм і уніатство. Останній з роду Сангушків-Каширських волинський воєвода А. Сангушко 1628 року побудував у Камені-Каширському костьол, відкрив монастир домініканців, ченці якого гнобили і примушували жителів містечка переходити в католицтво. Польська шляхта проводила політику ополячування місцевого українського населення. Українську мову було заборонено, в усіх установах панувала виключно польська мова. Навіть листуватися не дозволялося українською мовою.

Народні маси з ненавистю ставилися до гнобителів. Визвольний рух українського народу, що переріс у визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького, докотився до Волині. Народ мстив польським панам. З наближенням у 1648 році козацького війська населення Каменя-Каширського повстало і розправилося з шляхтичами.

Щоб придушити повстання, польський уряд надіслав до містечка значні військові підрозділи, які оволоділи фортецею. Але наступного року козаки оточили тут польський гарнізон і розгромили його.

Після визвольної війни і возз’єднання основної частини України з Росією Камінь-Каширський, як і вся Волинь, лишився під владою шляхетської Польщі. Польські магнати й шляхта дедалі посилювали соціальне гноблення. Так, у Володимирських міських книгах збереглася скарга жителів містечка і навколишніх сіл від 1655 року на шляхтичів Бельковичів.

Після третього поділу Польщі (1795 р.) Камінь-Каширський увійшов до складу Росії. Населення міста визволилося від польсько-шляхетського панування і возз’єдналося з основною частиною українського народу. Це сприяло розвиткові ремесла і торгівлі. У 1830 році тут уже були сотні ремісників понад 20 фахів, 42 магазини, щотижня збиралися базари і тричі на рік — ярмарки. Проте соціально-економічне становище основної частини населення продовжувало лишатися тяжким. Кращі землі були в руках поміщиків, які посилювали експлуатацію селян. У відповідь на це жителі містечка у вересні 1818 року звернулися до волинського губернського прокурора зі скаргою на землевласників, але останній відхилив її. Тоді селяни відмовилися відбувати панщину і, незважаючи на залякування властей, не відновлювали роботи. Цей виступ було придушено військовою силою. Землевласники Красоцькі жорстоко пригноблювали селян, непокірних чекала солдатчина або переселення до інших володінь.

Багато жителів втікали з містечка. У січні 1837 року населення Каменя-Каширського обрало довірених осіб для захисту своїх інтересів перед урядом, але вони були заарештовані. Коли уповноважених конвоювали з Ковеля до Каменя-Каширського, майже 100 селян і міщан напали на варту поблизу с. Нуйного і визволили їх. Влітку 1840 року в містечку вибухнуло повстання, в якому взяло участь близько 300 чоловік. Повсталі вимагали зменшення панщини та інших повинностей. Урядові війська жорстоко розправилися з ними. У 1850 році на скаргу селян надійшла така відповідь: «Визнати каширських жителів вотчинними міщанами і в скарзі відмовити, а всі жителі містечка мусять відробляти своєму власникові панщину та інвентарні повинності». Боротьба жителів містечка тривала майже 15 років, але вони так нічого і не домоглися.

Багато страждань завдавали населенню стихійні лиха. У травні 1852 року в містечку спалахнула велика пожежа, яка знищила 34 будинки і заподіяла збитків на 2 тис. крб. Кількість населення зменшилася і у 1859 році становила 470 чоловік.

У Камені-Каширському не було жодної школи. У 1859 році в містечку вміли читати й писати лише 17 чоловік. Проте тут було 3 церкви і костьол, які всіляко допомагали властям.

Після скасування кріпосного права економічне становище населення лишалося тяжким. Селянам виділили найгірші землі, але за них вони мали платити величезні викупні платежі, які на 6 проц. перевищували ринкову вартість землі. З 80 селянських дворів 57 дістало лише по 1 —3 десятини на ревізьку душу. Всього селяни містечка одержали 454 десятини землі, в т. ч. 153 десятини чагарників, пісків і боліт, що на 150 десятин менше, ніж їм належало за інвентарними правилами 1848 року.

В пореформений період у Камені-Каширському, як і в інших містах України, відбувався посилений розвиток капіталізму. Наприкінці XIX століття в містечку налічувалося вже 1220 жителів. Тут діяли водяний млин, 12 магазинів, 4 рази на рік відбувалися ярмарки. У 1890 році Камінь-Каширський підтримував зв’язки з багатьма містами. Предметами торгівлі були ремісничі вироби місцевої промисловості, продукти сільського господарства, віск, хутро, риба. Містечко стало центром повіту. Проте тут продовжувало переважати сільськогосподарське виробництво. В 1905 році з 250 дворів 160 було селянських та 80 ремісничих і торгових. У 1913—1915 рр. побудували залізницю, яка зв’язала його з Ковелем.

Медичне обслуговування населення Каменя-Каширського було вкрай незадовільним. Тут налічувалось лише 2 фельдшери і працювала аптека. За медичною допомогою жителям доводилося їхати за 40 км — до Ковеля. Побутові умови населення лишалися важкими. Про благоустрій містечка ніхто не дбав. Вживання забрудненої води з колодязів часто спричинялося до епідемій. Лише у 1914 році коштом населення тут побудували першу артезіанську свердловину. У жовтні 1882 року у Камені-Каширському нарешті було відкрито однокласне народне училище. На його утримання держава щорічно асигновувала 226 крб., а більшу частину потрібних коштів — 330 крб. — збирали з населення. У 1892 році в училищі навчалося 48 хлопчиків.

Внаслідок експлуатації, злиднів і голоду посилилася боротьба трудящих Камінь-Каширської волості. Вони взяли активну участь у першій російській буржуазно-демократичній революції 1905—1907 рр. Навесні 1906 року спалахнули повстання в навколишніх селах Воєгощі, Карасині та інших.

Жителі Каменя-Каширського всіляко допомагали повсталим: переховували їх керівників від жандармів, давали зброю, частина з них взяла участь у повстанні. У містечку влітку 1906 року палали поміщицькі маєтки. Тут було розповсюджено ленінську газету «Искра».

З початком першої світової імперіалістичної війни становище трудящих Каменя-Каширського дедалі гіршало. Багато чоловіків мобілізували до армії. Для воєнних потреб реквізовано понад 70 проц. селянських коней. 27 вересня 1915 року Камінь-Каширський окупували кайзерівські війська. Вони відібрали у населення продовольство, худобу, примусили жителів платити великі податки, безплатно працювати.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3560 разів
Подякували: 2154 рази

Re: КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ, місто, Волинська обл, Україна

Повідомлення АннА »

Частина ІІ
Трудящі Каменя-Каширського із захопленням зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції.

В грудні 1917 року в містечку у глибокому підпіллі був створений волосний ревком, який очолив боротьбу народних мас проти окупантів, за встановлення Радянської влади. Ревком ознайомив населення з першими декретами Радянської влади про мир, землю. Він вів революційну роботу серед німецьких солдатів, розповсюджував серед них листівки, закликав їх до братання на фронтах і повалення кайзерівського уряду.

Після краху австро-німецької окупації і перемоги революції в Німеччині німецькі загарбники в листопаді 1918 року залишили Камінь-Каширський. На початку 1919 року містечко захопили білополяки.

29 липня 1920 року Камінь-Каширський визволили частини легендарної 25-ї Чапаєвської дивізії. В містечку було встановлено Радянську владу. Землю відібрали у поміщиків і передали її селянам. Але у вересні білополяки знову окупували Камінь-Каширський. За Ризьким мирним договором 1921 року панська Польща при підтримці агресивних кіл Англії, Франції і СІЛА відторгла від Радянської України її західні землі, в т. ч. і Камінь-Каширський. Містечко знову опинилося під владою польських панів і увійшло до складу Пінського повіту Поліського воєводства. З початком окупації населення було обкладено великими податками. Воно сплачувало 15 різних податків: поземельний, подушний, торговий, городній, вуличний, мостовий та інші. Крім того, жителі були примушені будувати шляхи і військові укріплення. їх руками в 1932—1935 рр. було побудовано вузькоколійну залізницю Камінь-Каширський—Любешів.
Основним заняттям населення, як і раніше, лишалося землеробство. Сільське господарство Каменя-Каширського перебувало в дуже занедбаному стані. Тут налічувалося лише 15 плугів, 2 сівалки і 1 сіножатна. Наслідком цього були дуже часті недороди, які спричинювалися до голоду. Так, взимку 1924/25 рр. західні області України охопив голод. Населення Каменя-Каширського ледве животіло. Але це не турбувало уряд буржуазно-поміщицької Польщі. Допомогу голодуючим подали трудящі Країни Рад, які надіслали їм велику кількість хліба. «Спасибі, рідні бра-точки, що пам’ятаєте нас,— писали трудящі містечка у своїй відповіді.— …Ваша допомога надає нам сили і кличе нас до ще завзятішої боротьби з гнобителями — панами».

Промисловість у Камені-Каширському майже не розвивалася. У 1925 році тут було лише кілька промислових підприємств, залізнична станція, 2 млини, лісові промисли, хлібобулочні і побутові кустарні підприємства, на яких працювало близько 100 робітників. Польські пани оголосили свою монополію на торгівлю тютюном, медом, шкірою тощо. Селянські господарства дедалі більше занепадали і розорялися. Селяни були примушені йти в найми до польських шляхтичів і осадників. Це знайшло своє відображення в народній пісні «Бувайте здорові», яку в той час співали у містечку.

Трудящі Каменя-Каширського не мирилися з своїм становищем і піднялися на боротьбу проти гнобителів. У 1931 —1932 рр. поблизу Каменя-Каширського діяло кілька партизанських загонів. Зайнявши окопи, що залишилися з часів першої світової війни, по лінії Поворськ—Великий Обзир—Верхи, партизани нападали на поліцейські загони. В одному з боїв були розгромлені підрозділи карателів і поранено коменданта Каменя-Каширського, який ледве врятувався. У 1932 році жителі містечка взяли активну участь у першотравневих демонстраціях. В умовах піднесення революційного руху в Камені-Каширському у 1931 році було створено комуністичний осередок, який у наступному році реорганізували у гмінний комітет Комуністичної партії Західної Білорусії. Активними членами його були І. С. Кистенюк, Є. І. Смолярчук, А. Т. Тарасюк, І. Я. Олещук та інші. Партійна організація керувала страйком сільськогосподарських робітників, який відбувся у липні 1935 року. Комуністи допомогли розробити вимоги до землевласників, організували на підтримку страйкарів виступи жителів сусідніх сіл. Разом з комсомольською організацією, створеною у 1935 році в Камені-Каширському, члени КПЗБ розповсюджували серед населення радянську пресу, листівки тощо.

Наляканий піднесенням революційної боротьби трудящих, польський уряд посилював репресії. У 1935 році були заарештовані члени гмінного комітету КПЗБ І. С. Кистенюк, Є. І. Смолярчук, А. Т. Тарасюк та інші і кинуті до в’язниці, де вони зазнали жорстоких тортур. Проте репресії не залякали трудящих. Наймити і поденники Каменя-Каширського взяли участь у загальному страйку трудящих Волині на знак протесту проти масових арештів, що відбувся у вересні 1936 року.

Нестерпним для жителів Каменя-Каширського було національне гноблення. В містечку не було жодної школи з українською мовою навчання. Власті закрили філіал культурно-освітнього товариства «Просвіта», що виник тут 1922 року, ліквідували навіть приватні бібліотеки. 85 проц. трудящих лишалися неписьменними. На все містечко була одна поліклініка, в якій працювали лише лікар і фельдшер, приватна лікарня на 15 ліжок і аптека. Вони не могли забезпечити населенню необхідну медичну допомогу. У 1936 році смертність становила тут понад 2,5 процента.

Борючись проти буржуазно-поміщицького гноблення, трудящі Каменя-Каширського звертали свої погляди на Схід і сподівалися, що народи Радянського Союзу подадуть їм братню руку допомоги. І вона прийшла в незабутні вересневі дні 1939 року. 19 вересня Камінь-Каширський комітет КПЗБ створив тимчасовий ревком. Ще до приходу Червоної Армії за його розпорядженням було роззброєно поліцію, захоплено телефонно-телеграфну і залізничну станції, склади. 22 вересня трудящі Каменя-Каширського з хлібом-сіллю зустріли радянських воїнів-визволителів.

Цього ж дня відбувся багатолюдний мітинг, на якому прийняли рішення про встановлення тут Радянської влади. Тоді ж на зборах представників від усіх організацій містечка було обрано тимчасове управління, яке взяло владу в свої руки і організувало проведення виборів до Народних Зборів Західної Білорусії. Було ліквідовано буржуазно-поміщицький урядовий апарат, конфісковано у поміщиків 2500 га орної землі і понад 3 тис. га лісів і лук. Крім того, у шляхтичів відібрали 45 коней, 30 корів, багато борошна і цукру та розподілили між біднішими селянами. 22 жовтня 1939 року жителі Каменя-Каширського уперше в житті в умовах повної свободи обрали депутатів до Народних Зборів Західної Білорусії. У виборах взяло участь 94,4 проц. виборців, з яких 90,6 проц. віддали свої голоси за народних кандидатів. Депутатом від Каменя-Каширського обрали комсомолку М. І. Шпанчук.

Народні Збори Західної Білорусії у листопаді 1939 року прийняли історичні рішення про входження її до складу Радянського Союзу і возз’єднання з Білоруською РСР. Після розмежування кордонів між Українською РСР і Білоруською РСР згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня Камінь-Каширський увійшов до складу УРСР і був включений до новоствореної Волинської області. У січні 1940 року він став центром однойменного району і містом районного

підпорядкування. Розгорнулася велика робота по організації партійного і радянського будівництва, ліквідації економічної і культурної відсталості. У Камені-Каширському почали свою діяльність райком партії і міська Рада. Організатором впровадження соціалістичних форм господарства виступила міська партійна організація, яка складалася з 3 первинних організацій і об’єднувала 27 комуністів. Їй всіляко допомагала комсомольська організація, в лавах якої налічувався 41 юнак і дівчина. В Камені-Каширському промислові підприємства було націоналізовано, землю великих землевласників передано безземельним. Українська мова стала державною мовою. Для розвитку сільського господарства і промислів держава надала позику зерном і грішми. Почалося впорядкування міста.

Велике політичне піднесення у населення Каменя-Каширського викликали підготовка й вибори до Верховних Рад СРСР та УРСР, які відбулися 24 березня 1940 року. Своїм депутатом до Верховної Ради СРСР трудящі міста обрали Л. Р. Корнійця. У першій половині 1941 року в місті вже діяли державні підприємства лісозаготівельної і харчової промисловості, залізнична станція, засоби зв’язку. Значна частина кустарів об’єдналася в 4 артілі. Партійні і радянські органи розгорнули велику роботу щодо реконструкції існуючих і підготовки до будівництва нових підприємств. Було розширено лісопромисли і створено ліспромгосп. Розпочали будівництво лісопильного заводу. Стала до ладу машинно-тракторна станція. У місті діяли 13 кооперативних крамниць.

У процесі соціалістичної перебудови і дальшого розвитку промисловості швидкими темпами зростала кількість робітників. У 1941 році в Камені-Каширському налічувалося понад 250 робітників. Було повністю ліквідовано безробіття. Трудящі розгорнули соціалістичне змагання за успішне виконання планів виробництва промислової продукції та підвищення її якості. На кінець 1940 року передовиками праці стали 50 чоловік.

У Камені-Каширському було відкрито лікарню на 50 ліжок, пологовий будинок на 18 місць, а також поліклініку. Партійні і радянські органи вживали важливих заходів щодо здійснення культурної революції. У місті почали працювали 3 школи: середня, семирічна й початкова. Всі діти шкільного віку були охоплені навчанням. Для ліквідації неписьменності і малописьменності серед дорослих створено 4 школи, учнів яких безплатно забезпечили підручниками, зошитами. У 1940 році в місті відкрили клуб з стаціонарною кіноустановкою, бібліотеку, книжковий фонд якої становив 1500 примірників. При клубі працювали гуртки художньої самодіяльності: драматичний, хоровий і танцювальний. З листопада 1939 року почала виходити районна газета «Ленінським шляхом».

Але мирну працю трудящих Каменя-Каширського порушив віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз. 29 червня 1941 року місто захопили гітлерівці. Почалися страшні дні фашистської окупації. Фашистські кати розстріляли й замучили 1535 жителів, понад 100 юнаків і дівчат вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Вони зруйнували підприємства, пограбували населення.

Трудящі Каменя-Каширського піднялися на священну боротьбу проти німецько-фашистських загарбників. Населення міста переховувало радянських активістів

і підпільників. За це гітлерівські недолюдки розстріляли сім’ю Яшуків-Дем’яників. Багато жителів поповнило лави народних месників. Уже в квітні 1942 року на території Камінь-Каширського району активно діяв партизанський загін, створений головою Гривської сільради М. П. Конищуком. Наприкінці року в загоні налічувалося 100 чоловік, а в 1943 році — 200 чоловік. Населення всіляко допомагало партизанам, постачало продовольство, одяг, передавало важливі відомості про ворога. Народні месники знищили багато фашистів. Внаслідок дій партизанів не працювала залізниця Камінь-Каширський—Ковель, завмер рух на вузькоколійці Камінь-Каширський—Любешів. Підпільники розповсюджували серед населення антифашистські листівки, в яких викривали загарбницькі плани німецько-фашистських окупантів і закликали до боротьби.

Народні месники нещадно розправлялися з бандами українських буржуазних націоналістів, які лютували у Камені-Каширському і разом з фашистами чинили тут криваві злочини. Партизани «Крука» (такий був псевдонім керівника партизанського загону М. П. Конищука) разом з загоном I. G. Насєкіна, який прибув з Пінських лісів, прийшли на допомогу населенню. В другій половині вересня 1943 року вони розгромили буржуазно-націоналістичне гніздо у Камені-Каширському і протягом місяця утримували місто в своїх руках. Лише під натиском переважаючих сил ворога партизани залишили його. У боротьбі проти окупантів і банд українських буржуазних націоналістів віддали своє життя багато мужніх патріотів.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3560 разів
Подякували: 2154 рази

Re: КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ, місто, Волинська обл, Україна

Повідомлення АннА »

Частина ІІІ
16 квітня 1944 року Камінь-Каширський визволили воїни 38-ї дивізії 70-ї армії 1-го Білоруського фронту. В цій операції взяло участь також Чернігівсько-Волинське партизанське з’єднання, комсомольсько-молодіжний взвод якого під командуванням комсомольця О. Чорномордика першим увірвався до міста, знищивши 57 солдатів і офіцерів ворога. В боях за визволення міста і району віддали своє життя 305 радянських воїнів; героїчно загинули підполковник П. К. Краснобаев, капітан В. Г. Наумов, гвардії старший лейтенант В. Ф. Шафранов та інші.

Відразу ж після визволення майже 200 жителів Каменя-Каширського поповнили лави Червоної Армії і взяли участь у розгромі ненависного ворога. За мужність і героїзм, проявлені в боях, багато з них нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу. Серед них — П. Т. Нищик, М. Н. Солончук, С. А. Коваленко та багато інших. Свято бережуть трудящі пам’ять про тих, хто поліг за визволення міста. Тут встановлено обеліск, на якому вирізьблені імена патріотів, які віддали своє життя за щастя народу. В середній школі є кімната бойової слави батьків.

Німецько-фашистські загарбники завдали Каменю-Каширському великої шкоди. Вони зруйнували приміщення залізничної станції і колію, 50 житлових будинків, ряд промислових підприємств, комунальне господарство, лікарню, школи, пограбували бібліотеку. Загальні збитки, заподіяні ними, становили понад 6 млн. карбованців.

Першочерговим завданням, яке постало перед трудящими Каменя-Каширського, була відбудова зруйнованого господарства. Наприкінці квітня 1944 року відновили свою діяльність райком КП(б)У

та районна і міська Ради депутатів трудящих. За закликом партійної організації, яка на той час налічувала 23 комуністи, жителі взяли активну участь у відродженні рідного міста. Незабаром вулиці були очищені від руїн, почали працювати поліклініка, пекарня, окремі цехи промкомбінату, пилорама, відкрилися двері шкіл. Самовіддано працювали комсомольці. Комсомольська організація, яка об’єднувала 50 юнаків і дівчат, взяла на себе ініціативу у відбудові громадських і житлових будинків. .
У 1944 році вже працювали комунальні підприємства, через рік відновили роботу залізниця, ліспромгосп. Було створено міське овочеве господарство. Населення міста відправило багато подарунків фронтовикам, зібрало гроші на будівництво танкової колони. До кінця війни трудящі внесли до фонду допомоги Червоній Армії понад 100 тис. карбованців. Багато було зроблено для розвитку місцевої промисловості. У червні 1946 року став до ладу промисловий комбінат. У_1947 році почав давати продукцію маслозавод. Ремісники міста об’єдналися в артіль «Промкооператор». Було створено від-годівельний радгосп.

У Камені-Каширському соціалістичним перетворенням запеклий опір чинили банди українських буржуазних націоналістів. Терористичні акти бандитів викликали гнів трудящих. З числа комуністів і комсомольців були створені групи самооборони, в яких взяло участь близько 110 чоловік. Не шкодуючи свого життя, вони вдень і вночі охороняли спокій населення. На кінець 1948 року озброєні банди націоналістів були повністю ліквідовані.

Загоївши рани, завдані війною, трудящі активно включилися у боротьбу за дальший розвиток економіки. Керівником у здійсненні завдань першої післявоєнної п’ятирічки була районна партійна організація. Райком КП(б)У чимало зробив, щоб забезпечити промислові підприємства та районні і міські організації досвідченими кадрами. Для підвищення їх політичного й загальноосвітнього рівня при партійному кабінеті райкому партії створили дворічну районну партійну школу. На промислових підприємствах і в установах Каменя-Каширського у 1950 році вже було 15 первинних партійних і 12 комсомольських організацій, які виступили ініціаторами соціалістичного змагання за високоякісне і вчасне виконання народногосподарських завдань. У 1950 році промисловість міста досягла довоєнного рівня і випустила продукції на 207 тис. крб. У 1956 році цей рівень було перевищено у 6 разів, і наступного року підприємства виробили продукції на суму 5839,4 тис. крб. Цього досягнуто завдяки поліпшенню технічної оснащеності підприємств, збільшенню їх виробничих потужностей і піднесенню продуктивності праці. Основну промислову продукцію міста —деревину і меблі — вивозили до 17 областей нашої країни. В 1956 році став до ладу новий маслозавод, який переробляв 60 тонн молока на добу. Того ж року влітку раніше строку на 2 місяці дала струм потужна теплоелектростанція, місто було повністю електрифіковано.

В роки семирічки промисловість міста досягла нових успіхів. У 1960 році ліспромгосп було перетворено на лісгоспзаг, який став одним з найбільших підприємств. В ньому працювало 833 робітники. Загальна кількість робітників у місті в цей час становила 1600 чоловік. На базі артілі «Промкооператор» було створено комбінат побутового обслуговування. У 1961 році став до ладу лісозавод, організовано автоколону лісгоспзагу. У 1962 році почала працювати Камінь-Каширська лукомеліоративна станція. Особливого розмаху меліоративні роботи в районі набрали після створення при ній у 1964 році пересувної механізованої колони. В 1965 році вступив у дію завод силікатних блоків, підприємство автомобільного господарства, міжколгоспна будівельна організація, районне об’єднання «Сільгосптехніка».

Втілюючи у життя Програму КПРС, історичні рішення XXIII з’їзду партії, березневого і вересневого (1965 р.) Пленумів ЦК КПРС, трудящі під керівництвом партійних організацій спрямовують всі свої зусилля на дальший розвиток економіки. Шириться патріотичний рух за високе звання колективів і ударників комуністичної праці. 7 бригад підприємств міста здобули це почесне звання. 24 робітники удостоєні орденів і медалей Радянського Союзу. Серед них І. А. Нинюк відзначений орденом Трудового Червоного Прапора, 3. К. Северенюк — медаллю «За трудову доблесть». За роки Радянської влади Камінь-Каширський значно зріс, розширилися його межі. Територія міста становить нині 787 га, тобто збільшилася у 2 рази в порівнянні з 1939 роком. Лише протягом 1965—1968 рр. тут споруджено 23 великі житлові будинки, в т. ч. ряд восьмиквартирних, площею понад 3300 кв. метрів. Понад 30 житлових будинків звели індивідуальні забудовники. В 1965 році споруджено двоповерховий універмаг, будинок райкому партії, готель, приміщення вузла зв’язку, стадіон, басейн, кінотеатр. Милують зір нові вулиці: Маяковського, Нова, Лесі Українки, Олександра Матросова, Комарова. Центр міста забруковано, обсаджено декоративними деревами. Закладено великий сквер і парк площею 23 га.

Незмірно поліпшилося торгове й культурно-побутове обслуговування населення. У Камені-Каширському працюють 23 магазини і ларки для продажу промислових і продовольчих товарів, 18 підприємств громадського харчування. В 1967 році населення міста придбало різних товарів у 2 рази, а культурно-побутових — у 3 рази більше, ніж у 1960 році. До послуг жителів пошта, телеграф і телефон.

Добре налагоджено медичне обслуговування трудящих. У Камені-Каширському працюють лікарня на 90 ліжок, пологовий будинок на 20 місць, санепідстанція, поліклініка, 2 аптеки. У 1952 році в місті відкрили медичну школу, яку через рік було реорганізовано в медичне училище. Тут працюють кабінети: доклінічного догляду, анатомічний, хірургічний, фізико-математичний, хіміко-фармакологічний, суспільних наук та радіофізична лабораторія. До 1968 року училище підготувало понад 700 спеціалістів з середньою медичною освітою. Близько 100 його випускників здобули вищу медичну освіту. У місті створено мережу дошкільних закладів: відкрито 3 дитячі садки і 4 дитячі ясла.

В місті є середня і восьмирічна школи, які містяться в нових двоповерхових будинках. В 1967/68 навчальному році в них навчалося 929 учнів і працювало 75 учителів. Напередодні 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції у середній школі відкрили кімнату-музей бойової і трудової слави. Численні експонати і документи, зібрані учнями і вчителями, розповідають про героїчне минуле району, про досягнення трудящих Каменя-Каширського у післявоєнні роки. Працює гурток збирачів народної творчості. Його члени записали понад 20 пісень поліського фольклору, серед яких багато пісень про Леніна, Радянську владу. У 1964 році було відкрито музичну школу, де навчається 205 дітей. З 1966 року працює професійно-технічне училище, яке готує будівельників та енергетиків. В 1945 році в Камені-Каширському було створено педагогічне училище, яке до 1960 року випустило понад 1 тис. вчителів початкової школи. Середню школу щороку закінчують 50 — 60 юнаків і дівчат. За післявоєнні роки її закінчили понад 1 тис. чоловік. 259 випускників школи здобули вищу освіту й нині успішно трудяться в народному господарстві. Багато з них стали інженерами, вчителями, лікарями.

У Камені-Каширському зросла своя трудова інтелігенція. Вихідцями з міста є вчені — член-ко респондент АН УРСР, доктор філологічних наук, лауреат Ленінської премії Є. С. Шабліовський, кандидат технічних наук М. Я. Іщук.

Значну культурно-освітню роботу серед населення проводять районний Будинок культури, стаціонарний кінотеатр, бібліотека з загальним книжковим фондом 42,3 тис. книг, яка обслуговує 3 тис. читачів. Переконливим свідченням зростання культури є участь трудящих у художній самодіяльності. Понад 500 чоловік — учасники вокального, хорового і танцювального гуртків художньої самодіяльності й районного ансамблю сопілкарів. У місті працює 6 первинних організацій товариства «Знання», які об’єднують 40 лекторів. В кожному будинку є радіоточка або радіоприймач, понад 150 родин мають телевізори. Трудящі щороку передплачують 9 тис. примірників газет і журналів. У Камені-Каширському видається районна газета «Радянське Полісся» тиражем 10 тис. примірників. Населення бере активну участь у громадсько-політичному житті міста. 25 камінь-каширців є депутатами районної, 50 — міської Рад депутатів трудящих, понад 100 чоловік беруть участь у роботі постійних комісій і понад 200 — в різних громадських організаціях.

Комуністи своїм особистим прикладом запалюють трудящих на здійснення завдань, поставлених Комуністичною партією і Радянським урядом. Сила впливу і авторитет партійних організацій рік у рік неухильно зростають. Про це свідчить збільшення лав міської партійної організації. У 1955 році в Камені-Каширському було 125 комуністів, що об’єднувалися у 17 первинних партійних організаціях, а у 1968 році — 379 членів КПРС, об’єднаних у 28 первинних партійних організаціях. Комуністи — борці за дальше зростання виробництва, підвищення продуктивності праці, піднесення культурного рівня трудівників.

Помічником партійної організації є комсомольська організація, кількість членів якої протягом 1965—1968 рр. зросла з 370 до 1630, а число первинних організацій — з 22 до 35. Понад 100 комсомольців Каменя-Каширського виїхали будувати шахти Нововолинська й Донбасу, 55 — на цілинні землі. Багато зробили комсомольці для озеленення міста. Вони посадили понад 10 тис. дерев. У лісгоспзагу з 19 бригад, які змагаються за почесне звання бригад комуністичної праці, 5 — комсомольські. Комсомольці відгодівельного радгоспу, які очолюють тваринницькі ферми й тракторні бригади, добилися значних успіхів. Свої виробничі плани вони щорічно виконують на 120—130 процентів.

У Камені-Каширському діють 49 первинних профспілкових організацій, які охоплюють майже всіх працівників підприємств і установ. Вони провадять велику роботу щодо організації соціалістичного змагання, дотримання трудового законодавства, поліпшення умов праці і оздоровлення трудящих. Щороку 50—60 трудівників міста відпочивають у санаторіях та будинках відпочинку, понад 700 дітей набувають здоров’я у піонерських таборах та на дитячих майданчиках. За роки Радянської влади Камінь-Каширський невпізнанно змінився. За всю свою майже 800-літню історію місто ніколи ще не було таким впорядкованим і красивим. Воно є одним з найкращих міст Радянської Волині.

В. К. БОРОДЧУК, В. С. КРИВШИЧ
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3560 разів
Подякували: 2154 рази

Re: КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ, місто, Волинська обл, Україна

Повідомлення АннА »

КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ (до 1944– Камінь-Каширськ) – місто Волинської області, райцентр. Розташов. на берегах р. Цир (прит. Прип'яті, бас. Дніпра). Залізнична станція. Нас. 11,0 тис. осіб (2004).

Уперше згадується в писемних джерелах під 1196. Від 1199 – у складі Галицько-Волинського князівства. 1196 збудовано фортецю, згодом тут виросло укріплене городище, яке дістало назву Кошер, або Каширськ (тривалий час місто мало таку назву). В Галицько-Волинському літописі згадується під назвою Каменець (або Камень), уперше в розповіді про події 1213, коли тут правили Данило Галицький і Василько Романович. 1241 зруйноване монголами. 1340 захоплене Великим князівством Литовським і стало володінням кн. Любарта. Відбудовану фортецю назвали Камінь (до серед. 16 ст. в літ. згадується під обома назвами: Камінь і Каширськ). Од поч. 15 ст.– вотчина князів Сангушків-Каширських (див. Сангушки). 1430 місту надано магдебурзьке право. За умовами Люблінської унії 1569, К.-К. увійшов до складу Польщі. Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) – у межах кордонів Російської імперії. За Ризьким мирним договором між РСФРР і Польщею 1921 знову відійшов до Польщі.

Від 1939 К.-К. – у складі УРСР. Від 1940 – райцентр. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 місто було окуповане гітлерівцями від 29 черв. 1941 до 16 квіт. 1944. В К.-К. діяло підпілля, в р-ні – 2 партизан. загони. Від 2-ї пол. верес. 1943 протягом місяця місто було в руках партизанів.

Архіт. пам'ятки: Свято-Іллінська церква (1700), дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці (1723).
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3560 разів
Подякували: 2154 рази

Re: КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ, місто, Волинська обл, Україна

Повідомлення АннА »

КАМІНЬ КОШИРСЬКИЙ, колись Кошер, містечко, яке належало до Ковельського пов. Положене в місцевості піскуватій і заболоченій, при річці Цюр. В кінці 19 ст. було там 229 домів і 1,838 жителів, 3 церкви дерев'яні, з них церква Рождественська являє собою рідкісний пам'ятник старої української архітектури з 1723 р., костьол, дім молитви, аптека, 18 крамниць, 26 ремісників, водяний млин і чотири ярмарки річно. Кошерський пов. згадується в документах з 1441 р. (Архів. Сангушків, т. І, ст. 36). В 16 ст. містечко належало до кн. Сангушків, Котерських (Архів Сангушків, т. І, ст. 147-148). В акті з 1538 р. перші Сангушки титулували себе „Князями Кошерськими з Кошера". (Кошера або Кошара була це будівля для худоби, а часом і для війська, особливо при замках). Замок, який ще у XIX ст. попав у руїну, а перед тим був міцно перебудований в кінці 16 ст., перед 1915 р. був майже зруйнований. Можна припустити що Кошерський замок був збудований на місці старого городища, яке забезпечувало Волинь від несподіваних ятвяжських і литовських нападів в 12-14 ст. В К. в 17 ст. було збудовано домініканський манастир. В тому ж 17 ст. К. Кош. належав до Красицьких, а в 1823 р. до Едмунда Орди, як подає Н. Теодорович, в К. Кош. була вже в 19 ст. одноклясова школа.
В 1583 р. кн. Григорій Сангушко Кош. вносив від К. Кош. З0 димів ринкових, 8 городників, 3 димів уличних, 8 город, З0 нужденних хат, 20 міських грунтів, 3 ремісників, 2 вальних коліс і 4 попів. В 1589 р. той самий Сангушко платив з К. Кош. 7 флор. 24 гроші, З ремісників 10 флор., від загородників, ремісників, попів, млинарських коліс 12 флор, і чопового 50 флор. Під час захоплення частини Полісся і утворення так званого „Ратенського Кутка" в 1366 р. польським королем Казимиром Великим, К. Кош. використовуваний був, як оборонний замок на північній Волині. Остаточно замок в К. Кош. був зруйнований козаками Б. Хмельницького.
В околицях і урочищах Кам. Кош. до великої земельної власности поміщиків (перед 1915 р.), Зайцева, Волкова, Бека, Аверина і дрібніших власників належало 3,860 десятин (Справоч. Книга, „Весь Юго-Западній Край, Київ, 1914 р.). В тому ж часі до околишніх селян належало 2,000 десятин. За переписом 1911 р. в Кам. Кош. було 2,341 жителів, волосне управління, міщанська управа, пошта і телеграф, земська поштова станція, агроном, земська лічниця, ветеринарний пункт, акушерка, аптека, 2 аптечні склади, 20 різного роду крамниць, кооператива, склад сільсько-господарських машин, фабрика дахівок (черепиці) і 6 ярмарків річно. Ще у 19 ст. в околишніх лісах Кам. Кош. було багато таких вигинувших тепер на Поліссі диких звірят як: лось, рись, ведмідь, а також багато вовків, диких кабанів, з птиць — глухарів, тетеревів і стада диких гусей, качок різного роду. Місцеві селяни відзначалися своїми народними виробами з дерева і глини, селянки відзначалися тканинами і вишивками. Однак освіта і цивілізація цього закутка Волинського Полісся залишила багато до зроблення.
В околицях Кам. Коширська ще у 19 ст. було багато курних хат, а серед населення панувала затурканість і забобонність. Місцевою поліською хворобою був тут широко розповсюджений колтун, а на туберкульозу вмирало вражаючий процент населення.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)

Зображення

Зображення
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Ярина
Повідомлень: 211
З нами з: 09 листопада 2016, 15:40
Дякував (ла): 21 раз
Подякували: 93 рази

Re: КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ, місто, Волинська обл, Україна

Повідомлення Ярина »

phpBB [video]
Відповісти

Повернутись до “Літера К”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 21 гість