КАМ'ЯНКА (Кам'янка-Шевченківська), місто, Черкаська обл, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
КАМ'ЯНКА (Кам'янка-Шевченківська), місто, Черкаська обл, Україна
КАМ'ЯНКА (1929–44 – Кам'янка-Шевченківська) – місто Черкаської області, райцентр. Розташов. на р. Тясмин (прит. Дніпра). Залізнична станція. Нас. 14,9 тис. осіб (2004).
Засноване в серед. 17 ст. Найдавнішим з відомих на сьогодні писемних джерел, в яких ідеться про К., є привілей польс. короля Яна II Казимира Ваза Б.Хмельницькому від 26 берез. 1649. У часи козаччини входила до складу Чигиринського полку. Згідно з умовами Прутського трактату 1711, К. підпала під владу Польщі й за існуючим тоді адм. поділом була центром Кам'янського ключа, який входив до Черкас. староства (див. Староство, Ключ) і належав кн. Любомирському. 1756 К. надано статус м-ка.
Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) К. – у складі Російської імперії. Входила до Вознесенського намісництва, а з 1797 – у складі Чигиринського пов. Київської губернії як центр волості. Стала власністю Л.Давидова, від якого перейшла у власність до його сина, відставного полк. В.Давидова. 1820–25 – один із центрів декабристського руху в Україні (див. Декабристів рух), від 1822 діяла Кам'янська управа Пд. т-ва (керівники В.Давидов, кн. С.Волконський), що збиралася в т. зв. Зеленому будинку. У серед. 19 ст. в К. працювали цукрові й винокурні з-ди, сірникова ф-ка, споруджено залізничну станцію (1876). Райцентр 1923–62 та від 1966. Від 1932 у складі Київської області, від 1954 – Черкаської обл. Місто від 1956.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 було окуповане гітлерівцями від 5 серп. 1941 до 10 січ. 1944. У районі К. діяв партизан. загін під командуванням А.Куценка. Гітлерівцями знищено 455 жителів К., понад 400 осіб вивезено до Німеччини.
1995 створено Кам'янський держ. історико-культ. заповідник: літ.-меморіальний музей О.Пушкіна і П.Чайковського (в "Зеленому будинку" з 1937), які відвідували місто; істор. музей.
Пам'ятки історії, природи та арх-ри: Тясминський каньйон, садиба Давидових, парк довкола садиби, водяний млин, Пушкінський грот, флігель, обеліск Слави, пам'ятники жертвам фашизму, декабристам, О.Пушкіну, П.Чайковському.
Засноване в серед. 17 ст. Найдавнішим з відомих на сьогодні писемних джерел, в яких ідеться про К., є привілей польс. короля Яна II Казимира Ваза Б.Хмельницькому від 26 берез. 1649. У часи козаччини входила до складу Чигиринського полку. Згідно з умовами Прутського трактату 1711, К. підпала під владу Польщі й за існуючим тоді адм. поділом була центром Кам'янського ключа, який входив до Черкас. староства (див. Староство, Ключ) і належав кн. Любомирському. 1756 К. надано статус м-ка.
Після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) К. – у складі Російської імперії. Входила до Вознесенського намісництва, а з 1797 – у складі Чигиринського пов. Київської губернії як центр волості. Стала власністю Л.Давидова, від якого перейшла у власність до його сина, відставного полк. В.Давидова. 1820–25 – один із центрів декабристського руху в Україні (див. Декабристів рух), від 1822 діяла Кам'янська управа Пд. т-ва (керівники В.Давидов, кн. С.Волконський), що збиралася в т. зв. Зеленому будинку. У серед. 19 ст. в К. працювали цукрові й винокурні з-ди, сірникова ф-ка, споруджено залізничну станцію (1876). Райцентр 1923–62 та від 1966. Від 1932 у складі Київської області, від 1954 – Черкаської обл. Місто від 1956.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 було окуповане гітлерівцями від 5 серп. 1941 до 10 січ. 1944. У районі К. діяв партизан. загін під командуванням А.Куценка. Гітлерівцями знищено 455 жителів К., понад 400 осіб вивезено до Німеччини.
1995 створено Кам'янський держ. історико-культ. заповідник: літ.-меморіальний музей О.Пушкіна і П.Чайковського (в "Зеленому будинку" з 1937), які відвідували місто; істор. музей.
Пам'ятки історії, природи та арх-ри: Тясминський каньйон, садиба Давидових, парк довкола садиби, водяний млин, Пушкінський грот, флігель, обеліск Слави, пам'ятники жертвам фашизму, декабристам, О.Пушкіну, П.Чайковському.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: КАМ'ЯНКА (Кам'янка-Шевченківська), місто, Черкаська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Кам’янка, Кам’янський район, Черкаська область
Кам’янка — місто районного підпорядкування, центр району, розташоване на річці Тясьмині, притоці Дніпра, за 65 км від обласного центру, на автотрасі Київ—Донецьк. Однойменна залізнична станція — на лінії Київ—Дніпропетровськ. Населення — 14,8 тис. чоловік.
Засновано Кам’янку на початку XVII ст. кріпаками-втікачами з Поділля, Київщини, Полтавщини, які селилися на кам’янистих берегах річки Тясьмину (звідси й назва поселення). Вперше слобідка Кам’янка згадується в історичних документах періоду визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. Рятуючись від народного гніву, її власник Житкевич утік до Польщі, а Кам’янку 27 березня 1649 року було передано в спадкове володіння Богдану Хмельницькому.
Через п’ять років цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою підтвердив права Хмельницького на неї.
Після Андрусівського перемир’я 1667 року, коли Правобережна Україна знов відійшла до шляхетської Польщі, до Кам’янки прибув новий управитель маєтками Житкевичів. Разом з уніатським протопопом Лаврентієм вони силоміць ополячували населення, нав’язували уніатську віру. Ігумен православного Мотронинського монастиря в листі до польського короля писав, що уніати вриваються в церкви, б’ють священників, накладають на селян великі грошові штрафи.
З 1730 року Кам’янка перейшла у володіння магнатів Любомирських. За тодішнім адміністративним поділом вона була центром Кам’янського ключа, який входив до складу Смілянського староства. В 1756 році Кам’янці надано статус містечка. Основну його частину обнесено високою дерев’яною стіною з сторожевими баштами, перед стіною викопано глибокий рів. У центрі містечка розміщувалися дерев’яний будинок управителя та різні службові приміщення. Далі один до одного тулилися будинки міщан, селян, кріпаків. У 1787 році кам’янський маєток продано князю Г. Потьомкіну, який разом з іншими населеними пунктами подарував його своїй племінниці К. М. Самойловій. Вийшовши заміж за Л. Д. Давидова, вона оселилася в Кам’янці.
Кам’янка, Кам’янський район, Черкаська область
Кам’янка — місто районного підпорядкування, центр району, розташоване на річці Тясьмині, притоці Дніпра, за 65 км від обласного центру, на автотрасі Київ—Донецьк. Однойменна залізнична станція — на лінії Київ—Дніпропетровськ. Населення — 14,8 тис. чоловік.
Засновано Кам’янку на початку XVII ст. кріпаками-втікачами з Поділля, Київщини, Полтавщини, які селилися на кам’янистих берегах річки Тясьмину (звідси й назва поселення). Вперше слобідка Кам’янка згадується в історичних документах періоду визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. Рятуючись від народного гніву, її власник Житкевич утік до Польщі, а Кам’янку 27 березня 1649 року було передано в спадкове володіння Богдану Хмельницькому.
Через п’ять років цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою підтвердив права Хмельницького на неї.
Після Андрусівського перемир’я 1667 року, коли Правобережна Україна знов відійшла до шляхетської Польщі, до Кам’янки прибув новий управитель маєтками Житкевичів. Разом з уніатським протопопом Лаврентієм вони силоміць ополячували населення, нав’язували уніатську віру. Ігумен православного Мотронинського монастиря в листі до польського короля писав, що уніати вриваються в церкви, б’ють священників, накладають на селян великі грошові штрафи.
З 1730 року Кам’янка перейшла у володіння магнатів Любомирських. За тодішнім адміністративним поділом вона була центром Кам’янського ключа, який входив до складу Смілянського староства. В 1756 році Кам’янці надано статус містечка. Основну його частину обнесено високою дерев’яною стіною з сторожевими баштами, перед стіною викопано глибокий рів. У центрі містечка розміщувалися дерев’яний будинок управителя та різні службові приміщення. Далі один до одного тулилися будинки міщан, селян, кріпаків. У 1787 році кам’янський маєток продано князю Г. Потьомкіну, який разом з іншими населеними пунктами подарував його своїй племінниці К. М. Самойловій. Вийшовши заміж за Л. Д. Давидова, вона оселилася в Кам’янці.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: КАМ'ЯНКА (Кам'янка-Шевченківська), місто, Черкаська обл, Україна
Частина ІІ
Налагодженню мирного життя перешкоджали бандитські зграї. У травні 1919 року до Кам’янки вдерлися григор’євці. Кам’янці під керівництвом депутатів Ради створили загін самоохорони з колишніх солдатів і матросів, який вигнав бандитів. Та 9 серпня Кам’янку захопили денікінці і відновили старі порядки. В містечку знову з’явився повірений поміщика Давидова.
Але на початку 1920 року радянські війська з допомогою партизанів визволили Кам’янку від білогвардійців, і в ній остаточно утвердилася Радянська влада. Того ж року створено волосну партійну організацію. 4 березня 1920 року відбулися вибори до Кам’янської Ради робітничих і селянських депутатів. Головою виконкому обрали колишнього солдата І. М. Пономаренка. В квітні до Кам’янки переведено адміністративний центр Чигиринського повіту, цьому сприяло її зручне географічне положення, наявність залізниці і традиційні зв’язки з іншими населеними пунктами. В тяжких умовах розрухи й бандитизму, але я твердою вірою в щасливе майбутнє, трудящі Кам’янки починали нове життя.
. За прикладом робітників великих промислових центрів, Кам’янська Рада робітничих і селянських депутатів у травні 1920 року ухвалила рішення про організацію першого суботника. Робітники заводів і сірникової фабрики впорядковували подвір’я своїх підприємств, ремонтували залізничну колію. Навесні того ж року було проведено «місяць селянина». Партійні, радянські і профспілкові працівники, інтелігенція Кам’янки виступали перед селянами з доповідями, проводили мітинги, організовували в селах комітети незаможних селян. Було створено КНС і в Кам’янці, який об’єднував понад 80 чоловік. Члени комітету допомагали продорганам у виконанні продрозкладки, вели непримиренну боротьбу з куркулями.
Налагодженню мирного життя перешкоджали бандитські зграї. У травні 1919 року до Кам’янки вдерлися григор’євці. Кам’янці під керівництвом депутатів Ради створили загін самоохорони з колишніх солдатів і матросів, який вигнав бандитів. Та 9 серпня Кам’янку захопили денікінці і відновили старі порядки. В містечку знову з’явився повірений поміщика Давидова.
Але на початку 1920 року радянські війська з допомогою партизанів визволили Кам’янку від білогвардійців, і в ній остаточно утвердилася Радянська влада. Того ж року створено волосну партійну організацію. 4 березня 1920 року відбулися вибори до Кам’янської Ради робітничих і селянських депутатів. Головою виконкому обрали колишнього солдата І. М. Пономаренка. В квітні до Кам’янки переведено адміністративний центр Чигиринського повіту, цьому сприяло її зручне географічне положення, наявність залізниці і традиційні зв’язки з іншими населеними пунктами. В тяжких умовах розрухи й бандитизму, але я твердою вірою в щасливе майбутнє, трудящі Кам’янки починали нове життя.
. За прикладом робітників великих промислових центрів, Кам’янська Рада робітничих і селянських депутатів у травні 1920 року ухвалила рішення про організацію першого суботника. Робітники заводів і сірникової фабрики впорядковували подвір’я своїх підприємств, ремонтували залізничну колію. Навесні того ж року було проведено «місяць селянина». Партійні, радянські і профспілкові працівники, інтелігенція Кам’янки виступали перед селянами з доповідями, проводили мітинги, організовували в селах комітети незаможних селян. Було створено КНС і в Кам’янці, який об’єднував понад 80 чоловік. Члени комітету допомагали продорганам у виконанні продрозкладки, вели непримиренну боротьбу з куркулями.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: КАМ'ЯНКА (Кам'янка-Шевченківська), місто, Черкаська обл, Україна
Частина ІІІ
Приклад кам’янських робітників запалював на нові трудові звершення колгоспне селянство. Провідні ділянки в артілях «Жовтень», ім. Ворошилова та ім. Червоної Армії очолили комуністи. Керівництво колгоспними партійними організаціями було довірено досвідченим організаторам Я. Г. Мельнику та С. О. Джулаю. Згодом перший очолив правління артілі ім. Ворошилова, а бригадир П. І. Кривохижа — правління колгоспу «Жовтень». Завдяки широкій масово-політичній та організаторській роботі, спрямованій на підвищення ділової активності мас, зміцнення трудової дисципліни, 1947 року члени артілі «Жовтень» виростили по 18,4 цнт зернових і по 252 цнт цукрових буряків на кожному га, а ланка М. Киян на площі 10 га зібрала по 32 цнт пшениці. Великий вклад у справу зміцнення економіки колгоспів внесли механізатори МТС. Набагато зросла продуктивність тракторного парку. Якщо в 1945 році на кожний трактор виробили 630 га, то через два роки — 1077 га при плані 604.
До 30-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції трудівники Кам’янки завершили відбудову сільського господарства і промисловості.
Підприємства систематично виконували і перевиконували державні плани. Майже щороку машинобудівники освоювали виробництво нових моделей текстильного обладнання, підвищували їх якість і продуктивність. Протягом 1951—1953 рр. випуск продукції на заводі збільшився вдвоє, освоєно виробництво п’яти нових видів машин. У жовтні 1959 року механоскладальний цех виготовив 32 уточно-перемотувальні автомати, виробивши за один місяць стільки продукції, скільки весь завод за 1947 рік. Зусиллями партійної, профспілкової, комсомольської організацій, дирекції, всього колективу підприємство перетворювалося на передове не тільки в галузі виробництва, а й культури, технічної естетики, виробничої дисципліни. 1962 року завод удостоєно звання підприємства комуністичної праці і занесено до обласної Книги пошани.
Багато років машинобудівники Кам’янки змагаються з колективом Коломенського заводу «Текстильмаш». Вони регулярно обмінюються делегаціями, вивчають кращий досвід, спільними зусиллями долають труднощі. Російські друзі допомогли кам’янцям у запровадженні нової системи бездефектного виготовлення продукції,, у підвищенні культури виробництва. В свою чергу, коломенці чимало запозичили хорошого і в українських друзів. Підприємство виготовляє різні типи ткацько-підготовчих машин для текстильної промисловості, лічильники для ткацьких і прядильних машин, шестеренчасті насоси. У середині 60-х років завод уже відправляв; продукцію на 190 адрес у Радянському Союзі і на 17 — в зарубіжні країни. Вироби кам’янських машинобудівників не раз демонструвались на Виставці передового досвіду в народному господарстві УРСР, на міжнародних виставках і ярмарках у Лейпцігу, Брно, Будапешті, Познані, Салоніках, Ізмірі, Дамаску, Тегерані, Карачі, Делі, Хельсінкі, Відні, Генуї, Алжирі та інших містах світу, де одержали високу оцінку.
Приклад кам’янських робітників запалював на нові трудові звершення колгоспне селянство. Провідні ділянки в артілях «Жовтень», ім. Ворошилова та ім. Червоної Армії очолили комуністи. Керівництво колгоспними партійними організаціями було довірено досвідченим організаторам Я. Г. Мельнику та С. О. Джулаю. Згодом перший очолив правління артілі ім. Ворошилова, а бригадир П. І. Кривохижа — правління колгоспу «Жовтень». Завдяки широкій масово-політичній та організаторській роботі, спрямованій на підвищення ділової активності мас, зміцнення трудової дисципліни, 1947 року члени артілі «Жовтень» виростили по 18,4 цнт зернових і по 252 цнт цукрових буряків на кожному га, а ланка М. Киян на площі 10 га зібрала по 32 цнт пшениці. Великий вклад у справу зміцнення економіки колгоспів внесли механізатори МТС. Набагато зросла продуктивність тракторного парку. Якщо в 1945 році на кожний трактор виробили 630 га, то через два роки — 1077 га при плані 604.
До 30-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції трудівники Кам’янки завершили відбудову сільського господарства і промисловості.
Підприємства систематично виконували і перевиконували державні плани. Майже щороку машинобудівники освоювали виробництво нових моделей текстильного обладнання, підвищували їх якість і продуктивність. Протягом 1951—1953 рр. випуск продукції на заводі збільшився вдвоє, освоєно виробництво п’яти нових видів машин. У жовтні 1959 року механоскладальний цех виготовив 32 уточно-перемотувальні автомати, виробивши за один місяць стільки продукції, скільки весь завод за 1947 рік. Зусиллями партійної, профспілкової, комсомольської організацій, дирекції, всього колективу підприємство перетворювалося на передове не тільки в галузі виробництва, а й культури, технічної естетики, виробничої дисципліни. 1962 року завод удостоєно звання підприємства комуністичної праці і занесено до обласної Книги пошани.
Багато років машинобудівники Кам’янки змагаються з колективом Коломенського заводу «Текстильмаш». Вони регулярно обмінюються делегаціями, вивчають кращий досвід, спільними зусиллями долають труднощі. Російські друзі допомогли кам’янцям у запровадженні нової системи бездефектного виготовлення продукції,, у підвищенні культури виробництва. В свою чергу, коломенці чимало запозичили хорошого і в українських друзів. Підприємство виготовляє різні типи ткацько-підготовчих машин для текстильної промисловості, лічильники для ткацьких і прядильних машин, шестеренчасті насоси. У середині 60-х років завод уже відправляв; продукцію на 190 адрес у Радянському Союзі і на 17 — в зарубіжні країни. Вироби кам’янських машинобудівників не раз демонструвались на Виставці передового досвіду в народному господарстві УРСР, на міжнародних виставках і ярмарках у Лейпцігу, Брно, Будапешті, Познані, Салоніках, Ізмірі, Дамаску, Тегерані, Карачі, Делі, Хельсінкі, Відні, Генуї, Алжирі та інших містах світу, де одержали високу оцінку.
- Вікторія Белінська
- Повідомлень: 7
- З нами з: 17 березня 2019, 19:16
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 8 разів
- Подякували: 3 рази
Re: КАМ'ЯНКА (Кам'янка-Шевченківська), місто, Черкаська обл, Україна
Підкажіть, будь ласка, може Кам'янка з мого фото бути Кам'янкою з теми?
Ніяких відомостей про те, що місто хоч колись було у Вінницькій області немає, а у Вінницькій області містечок з такою назвою не знайшла.
Думаю, що в книзі записів пропавших без звістки помилились, приписавши не до тієї області, бо зниклий рідний брат моєї бабусі з родини залізничників. І я не уявляю, що родина могла б робити у селі з назвою Кам'янка, яких два існує у Вінницькій обл. Бабуся народилась в 1911 році в Чіповичах (Чоповичах), за інформацією родичів - її батько, Леонтій Матушевич, був начальником залізничної станції, потім пробіл в інформації (якраз оцей можливий період, коли народився Леонтій), потім - залізнична станція Калинівка, знову нач. станції, де він і помер приблизно в 1938-41 році.
Шукаю Белінських, Матушевичів (Матусевичів)
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 17 гостей