Іваниця, село, Роменського р-ну (Недригайлівського р.), Сумської обл

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
1
20%
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
1
20%
Цікавлюсь
2
40%
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
1
20%
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 5

Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Іваниця, Недригайлівського р-ну, Сумської обл

Повідомлення D_i_V_a »

ГіП писав:...в ЦДІАКу адмінподіл нашої Іваниці з Недригайлівського р-ну...
Щось я нічого про церкву ніде не бачу... А що за церква там була? Якого святого, як називалась? Чи збереглась досі, чи таки не уберегли?..
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
ГіП
Повідомлень: 625
З нами з: 03 квітня 2016, 14:52
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 750 разів
Подякували: 804 рази

Re: Іваниця, Недригайлівського р-ну, Сумської обл

Повідомлення ГіП »

Троїцька церква була, десь до 1937 стояла, а потім розібрали, щоб клуб побудувати та війна не дала
Поперека, Сенько, Сердюк, Нужний (Іваниця),
Єлисеєнко, Фесенко (Деркачівка)
Аватар користувача
ГіП
Повідомлень: 625
З нами з: 03 квітня 2016, 14:52
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 750 разів
Подякували: 804 рази

Re: Іваниця, Недригайлівського р-ну, Сумської обл

Повідомлення ГіП »

В описі Новгород-Сіверського намісництва не знаю якого року(точно до 1785 бо священник вказаний Федор Іванов, а в 1785 мабуть вже його син Яків Федоров Белопольский) записано: "Новопоселенное село Ивановское (Сотни Константиновской ). Владѣния господина генералъ порутчика и кавалера Ивана Ивановича Костюрина. Разстояніемѣ отѣ Хоружовки вѣ 15, отѣ великороссійскаго села Терновѣ в 2, отѣ слободскаго села Деркачей вѣ 1 версту. Положение имѣетѣ на правомѣ берегѣ рѣчки Терна, раздѣляющей Малороссію сѣ Великороссіею и Слободскою губернею. На рѣчке Терну имѣъется сего села владельца мельница о двух колахѣ. (Село оное состоитъ между лѣсами, частію на косогорѣ, а частію на низком ровном мѣстѣ,) на проселочной дороге. Вѣ томѣ селѣ церковь деревянная 1, (публичного строенія не имѣется). Лѣсу здѣсь (владѣлческаго) строеваго и дровянаго довольно, (а обывательскаго нетѣ. Строевой обыватели вѣ случаѣ надобности покупаютѣ от владелца. Земли пашенной и сѣнокосной (степной) великое пространство.

Въ томъ селѣ священникъ 1, причетниковъ 2.
Подданныъх владѣлческих…… 70 дворов 81 хата 2 безд.
Прикажчицкая хата ………………………….1
Священника здѣшняго Федора Иванова
подсусѣдческая хата….1

(Всѣхъ же въ селѣ Ивановскомъ обывателей 88).

Жители села Ивановска упражняются в хлѣбопашествѣ, скотоводствѣ и плантаціи табаку. (Остающійся отъ своего употребленія хлѣбъ и табакъ продаютъ въ великороссійскомъ селѣ Тернахъ, а скотъ въ Ромнѣ и Смѣломъ на ярмонкахъ."
Поперека, Сенько, Сердюк, Нужний (Іваниця),
Єлисеєнко, Фесенко (Деркачівка)
Аватар користувача
ГіП
Повідомлень: 625
З нами з: 03 квітня 2016, 14:52
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 750 разів
Подякували: 804 рази

Re: Іваниця, Недригайлівського р-ну, Сумської обл

Повідомлення ГіП »

Іваницька церква

"В 1776 році у Іваниці за кошти генерала-аншефа Івана Івановича Костюрина була побудована Троїцька церква. Біля неї в церковній сторожці розміщалася книгозбиральня та приходська жіноча церковна школа. В ній навчалося 16 дівчаток с.Іваниці та двоє з Чемоданівки. Земське народне училище існувало окремо. В ньому здобували науку лише хлопці. Всі церковні споруди були дерев`яні, без підмурків. Церква мала 23 десятини землі для обробітку і десятину під забудовою. Члени приходу, а їх налічувалося разом з жителями с.Чемоданівка (в 58 дворах 320 осіб) 2089 душ, мали в громадському користуванні 1018 десятин орної землі та пасовищ. В 1894 році у Троїцькій церкві засвідчили свій шлюб 27 молодих пар. Народилося в двох селах 119 дітей. Померло за цей рік в Іваниці та Чемоданівці 90 жителів. До 1899 року службу Божу тут правив священик Григорій Федорович Семеновський. На зламі двох століть йому на зміну прийшов Микола Прохорович Саменовський (рідний племінник Григорія Федоровича). Тоді ж на посаду псаломника прийшов і Андрій Дмитрович Петровський, замість Дмитра Зубка, який працював до цього. Інший псаломник Григорій Львович Дручевський в церкві працював з 1885 року. Церковні справи вів староста селянин Пилип Михайлович Вінніченко. В свій час в Іваницькій Троїцькій церкві службу Божу справляли батюшка Прохір Федорович Семеновський (рідний брат Григорія Федоровича) та псаломник Іван Васильович Клепачевський."
(Скрипченко І.В., Абаровський І.К Недригайлівщина: у дзеркалі історії. - Суми:
"Собор". - 2010.)
Поперека, Сенько, Сердюк, Нужний (Іваниця),
Єлисеєнко, Фесенко (Деркачівка)
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Іваниця, Недригайлівського р-ну, Сумської обл

Повідомлення D_i_V_a »

ГіП писав:...Жители села Ивановска упражняются в хлѣбопашествѣ, скотоводствѣ и плантаціи табаку. (Остающійся отъ своего употребленія хлѣбъ и табакъ продаютъ въ великороссійскомъ селѣ Тернахъ, а скотъ въ Ромнѣ и Смѣломъ на ярмонкахъ."
Дуже люблю цей старий російський "слог" - жители упражняются в земледелии, скотоводстве и плантации табаку...

Стосовно табаку... Бачила в німеччині величезні дерев'яні амбари, що прямо стоять посеред полів. Одного такого засняла та можна подивиться.
Вони розкидані по полях то там то тут. Вже сьогодні вони чорні - бо дерево із часом чорніє, трошки страшненькі, коли не знаєш що воно таке.
Це сушильні для табаку. Вони у ті часи якось там листи табаку зв'язували та підвішували аж до самої стелі. Ці амбари зроблен такі, що вітерець туди заходить, але дощ не потрапляє. Дуже високі. Та ще це є культурна спадщина, захищаються законом - їх не можна ламати та зносити.
Сьогодні табак вже там, як і у нас, не вирощують. Мені здається, що якщо і в Ваших краях табак вирощували, то щось подібне однозначно мало і в Ваших краях бути.
Але як подумаєш про ведення війн за принципом "выжженой земли" що століттями сусід веде, то і стає зрозуміло, що мабуть у всій україні такої сушильні від 19 столітя не знайдеться, ну може що на західній Україні...
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
ГіП
Повідомлень: 625
З нами з: 03 квітня 2016, 14:52
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 750 разів
Подякували: 804 рази

Re: Іваниця, Недригайлівського р-ну, Сумської обл

Повідомлення ГіП »

ось трохи зібраного мною про тютюн та спиртне
Описуючи Роменський повіт середини XIX століття, Микола Арендаренко відмічав: " в этом уезде земля хлебородная, растительною силою преизобилующая. Всякого рода хлеб, огородныя овощи, табак, степные и луговые травы, садовые и лесные деревья растут изобильно. Климат вообще умеренный, произрастительности и здоровью благопріятствующій".
Звичайно, хліб всьому голова, тож хліборобство і утримувало лідируючі позиції. Вирощений хліб, селяни засипали в комори, частину перемелювали на борошно, а рештки здавали на спиртозавод. Спиртозавод поміщика Стрекалова знаходився на схилах гори Стовбунки. Приміщення заводу були дерев’яні і роботи велись тільки в сезон переробки зерна. Далі вздовж гори тягнулись загони для худоби, яка використовувалась для важких робіт. Худобу годували відходами виробництва, зокрема брагою. Тут же під горою знаходились і погреби для зберігання спирту. Готову продукцію у великих бочках відправляли до Полтави де спирт розводили водою, виготовляючи горілку - "казенку".
Другим "хлібом" селянина в ті часи був тютюн, а вирощування "самосаду" було досить прибутковим зайняттям. Загалом в Роменському повіті тютюн вирощували ще з початку 17 століття. Тоді селяни вирощували - бакун, або шнуровку, а потім на вимоги Москви стали саджати більш міцний сорт тютюну - махорку. Закупка тютюну у населення розпочиналась з 15 вересня і тривала до кінця листопада. Потім в наш край навідувались оптові купці, які брали великі партії цього товару у поміщиків та перекупщиків. З добре обробленої десятини землі, селянин міг виручити за тютюн до 45 карбованців сріблом. Зазвичай перекупщики за пуд махорки платили виробнику 1 крб. сріблом, а в неврожайні роки ціна підскакувала до 2,50 крб. Гроші в господарстві були потрібні от і садили селяни тютюн не тільки на огородах, а й на подвір’ї та поза хатами.
Поперека, Сенько, Сердюк, Нужний (Іваниця),
Єлисеєнко, Фесенко (Деркачівка)
Аватар користувача
ГіП
Повідомлень: 625
З нами з: 03 квітня 2016, 14:52
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 750 разів
Подякували: 804 рази

Re: Іваниця, Недригайлівського р-ну, Сумської обл

Повідомлення ГіП »

Гамаліївщина
Ще не встигли висохнути чорнила Варшавської угоди між Москвою та Польщею, за якою новий кордон між цими державами проходив долиною Малої Хуси, як з заходу насунулась чорна козацька хмара і посунула цей кордон знову до річки Терн. На російсько-польській шахівниці з̓явився третій гравець - козаки на чолі з Гетьманом Богданом Хмельницьким.
В середині 17 століття до царського двору в Москву стали надходити "тревожные вести" з наших країв.
Путивльський воєвода Никифор Плєщєєв доносив царю, в де̓вятий день липня 1648 року: "…писал ко мне из нового отдаточного города Недрыгайлова голова, путивлец Василий Головленков с черниговцем Данилом Сторуновым, что посылал де он из Недрыгайлова для проведывания всяких вестей в литовский город Костянтинов стрельцов Ивашка Стратонова с товарищи. И июня де в 6 день прибежали к нему в Недрыгайлов те стрельцы, в расспросе ему сказали, что де пришло в тот Костянтинов город запорожских козаков от гетмана запорожскаго Хмелницкаго человек с 300 и больше, и урядника де костянтиновского Криштофа Сеножацкаго убили и ныне де теми литовскими городами владеют сотники с козаки. И я, опасаясь от тех козаков и от татар живу в Путивле с великим береженьем. А в новоотдаточный город в Недрыгайлов к голове я писал, чтоб он по тем вестям жил в Недрыгайлове с великим береженьем, чтоб козаки и татаровя над городом дурна какого не учинили и людей не побили. А по твоему государеву указу послано ныне из Путивля путивльских служилых людей на Хотмышской 150 человек, да в новоотдаточный город Недрыгайлов 100 человек…".
Та до відкритого протистояння діло так і не дійшло. На образи про те, що козаки: "…сіно потравили побіля річки Сули і по Терну, ліси спустошили..", костянтиновці відповіли: "Коли вам в Недригайлові від нас тісно, то йдіть собі з богом, а нам окрім цієї землі дітись ніде".
На скарги своїх воєвод цар відповів, щоб зачекали відповіді від Хмельницького, як той відпише так тому і бути.
А тим часом, щоб залагодити прикордонні непорозуміння з московським царем, Богдан Хмельницький, будучи у Паволочі в серпні 1649 року, доручає своїм старшинам Громеко та Гамаліям виїхати на Посулля і розібратись зі скаргою воєводи Прозоровського. Окрім цього їм було доручено оглянути місцеві ліси для можливості затримання там козацького резерву, що не зміг потрапити до реєстру згідно Зборівської умови. Швидко розібравшись зі скаргами московської сторони, Гамалії та Громеки натрапили на місця, які належали Яремі Вишневецькому, а після його втечі ще були майже ніким не зайняті. Користуючись правом займанщини вони об'їзджають облюбовану територію, і порушивши царський кордон, дістаються правобережжя Терну. Потім старшини повернулись до гетьмана, доповіли стан справ, та разом і випрохали універсали на володіння лісами. Маючи на руках універсали на володіння землею та лісами Гамалії за дорученням гетьмана переводять із Правобережжя козацький резерв, що не потрапив до реєстру і розміщають його на самовільно захопленій царскій землі. Так цареві довелося йти на невеликі поступки і пряма лінія кордону вигнулась неправильною дугою на схід до річки Терн. В подальшому до перегляду цього кордону ще неодноразово повертались путивльські воеводи, але позитивного результату це не дало і "гамаліївщина" назавжди залишилась під гетьманською булавою.
Поява козацьких формувань в лісах біля Терну сприяє новому заселенню "Іванівки" на місті слободи, що спробував було заснувати Ярема Вишневецький. За переказами Гамалія навіть збудував у селі церкву.
В 1665 р. - Григорій Гамалія становиться Лубенським полковником. Цього ж року він у складі делегації Гетьмана Брюховецького прибуває до Москви, де отримує від царя дворянський титул і підтверджувальну грамоту на володіння Хоружівськими землями, до яких тоді і відносилась слобідка Іваницька. Гамалія досить часто прояв¬ляв самостійність у діях і не визнавав авторитетів, через, що часто потрапляв в опалу до влади. То він майже рік перебував в Гадячі "в оковах" за підозру в підтримці Дорошенка. В іншому доносі фігурувала його дошкульна репліка, кинута російському полковнику: «Что ты меня, полковник, порекаешь? Не саблею, де, нас взяли ». Тож у 1688 р. за наказом з Москви він був усунутий від полковницького уряду і навіть за підозрою в опозицій¬них діях на деякий час узятий «под караул». Однак невдовзі він знову повертає втрачені позиції, потрапивши до когорти значних військових товаришів. У 1689 р. він, згідно з гетьманськими універсалами, поновив права на свої володіння. А 30 вересня 1690 року Григорій Гамалія знову отримує від царя підтверджувальну грамоту на володіння Хоружівськими землями.
Та російські воєводи вже здавна зазіхали на землі нашого краю, не ра-хуючись з давніми договорами. Від цього була шкода в першу чергу жителям, що мешкали в прикордонні. Про це є прецікавий документ - лист гетьмана Мазепи до царів Петра та Івана, такого змісту:
"Божою милістю, Іван Мазепа, гетьман з військом Запорізьким, смиренно чолом б'ємо!
Дуже докучливо тепер людям, жителям городка Смілої, Костянтинова і Хоружівкн, коли по Вашому Указу думний дворянин і воєвода Путивльський Григорій Іванович Косагов з товаришами зажадали між Недригайловом, Тернами, Костянтиновом і Хоружівкою оглядати давні кордони. Вони з полковником Сумським багатолюдному Смілому та іншим мешканцям вчинили багато шкоди; озимі і ярі посіви потоптали, сіно¬коси потолочили та лісові займища повирубували, а деякі зовсім до Путивля і Тернівської волості відграничили. Про свою скорботу, вони, смілянські та інші мешканці, плачуть і до мене, гетьмана, заносять прохання, щоби я їм в тому допоміг. А особ¬ливо Григорій Гамалія, значний і старанний та заслужений військовий товариш, що має у своєму володінні село Хоружівку, дуже поби¬вається і скорбить від того, що від с. Хоружівки відмежовані землі, які кілька десятків років були у нього. Та ніхто йому до цього часу не чи¬нив перепон. За тих людей сумуючи, і на мене, як гетьмана нарікають, бо за був¬ших гетьманів в тих землях такого не бувало, як скоїлось при моєму уряді. А мені, гетьманові, жаль, що хтось догоджаючи своїм прихотям, про ті землі доніс до Вас чолобитну, а тернівські і недригайлівськї діти боярські, маючи вдосталь грунту, завжди ним були довольні. А через багато років доброї згоди з Хоружівцями і Костянтинівцями жили, не потребуючи нового розмежування. І хіба в таких широких краях той між землями кордон потрібний був, коли ляхська в цих українських краях простягалася область? А тепер, коли з великою Росією і Мала Росія в спілці, те межуван¬ня зовсім непотрібне.
Прошу, щоб Ви указали, як з тими землями бути? Щоби смілянські і костянтинівські мешканці в утиску не плакали, а заслуже¬ний Григорій Гамалія від скорботи не сокрушався".

З Батурина, 11 липня 1693 року Іван Мазепа

В цьому листі, зокрема, йде мова про те, що від Хоружівки були відмежовані іваничанські землі, які хоч і були колись самовільно захоплені, та фактично належали Гамалії, бо були підтверджені і гетьманськими універсалами і царськими грамотами. Питання старого кордону знову було підняте Путивлем, що і призвело до сумних наслідків. За переказами старожилів, під час нападу на Іваницю "недригайлівців" була спалена і дерев̓яна церква, яку збудували за Гамалії.
Так царські воєводи "старались", щоб непорозуміння і незгоди гетьмана Мазепи з російським царем Петром І з часом переросли у відкрите протистояння.
Відомо, що до своєї смерті (1702р.) Г. Гамалія проживав і господарював у Лохвиці, де сотникували його брат Андрій та племінник Антон. За історичними описами Хоружівські землі належали Гамаліям до 1708 року. "По нем Григорью тим селом владел брат его асаул енералний Андрей Гамалея, по Андрею егож сын Антон Гамалея а по нашествии в Малую Россию шветском так выше означенное местечко Костантинов з селами яко к тоеж село Хоружевка определена на особу его графского сиятельства за господина Гаврила Ивановича Головкина."
В 1708 році, після переходу гетьмана Мазепи на бік шведів почались переслідування його прибічників. Не минула лиха доля і Хоружівку. Все майно Гамалії було конфісковано. Протягом наступних місяців на Україні відбувалися численні слідства й жорстокі кари над усіма, хто був причетний або тільки запідозрений у причетності до справи Мазепи. Це мало місце скрізь, де була московська влада, але особливо страшну пам’ять залишила по собі діяльність слідчої канцелярії в Лебедині. Там була тоді царська головна квартира й було зосереджено більшість слідчих справ, що провадилися з особливою ретельністю й жорстокими тортурами.
Невідомо, яку посаду на той час займав Антон Гамалія. Як видно з його допиту, що відбувся після Полтавського бою, «он уряду никакого напред се¬го не имел, служивал под бунчуком за товариша». Разом з тим це свідчення не зовсім відповідало істині. Антон Гамалія приховував, що в кінці 1708 року гетьман Мазепа призначив його білоцерківським пол¬ковником. Та оскільки він фактично не керував полком, бо перебував при гетьмані, то його зізнанню повірили, і в справі "мазепинців" Антон Гамалія проходив як «козак». Спочатку його відправили до Сибіру, а починаючи з 1712 року і до смерті в 1728 році, Гамалія жив на засланні в Москві.
В памяті іваничан залишились тільки спогади про те, що перший пан, який володів Іваницею був Гамалій. Збереглись і народні назви тих часів: "Гамаліївщина" та "Гришківщина". Такі назви мають ліси, що оточують Іваницю. Назва "Гришківщина", враховуючи те, що імя Григорій в ті час звучало як Гришко, теж скоріш за все стосується Григорія Гамалії.

Наш отаман Гамалія,
Отаман завзятий,
Забрав хлопців та поїхав
По морю гуляти,
Слави добувати,
Із турецької неволі
Братів визволяти…
(Т.Г.Шевченко «Гамалія»)

Шумить до сих пір ліс, який в народі так і називають "гамаліївщина", височить віковими деревами з крутих пагорбів Гострого Шпиля. Можливо саме тут на цих пагорбах і стояв колись бравий козак Григорій Гамалія, спостерігаючи з висоти птичого польоту, як в долині Терну, на його лівому березі, мирно диміли козацькі курені деркачівців і знайомий запах сивухи, ледве вловимо наповняв свіже повітря своїм п̓янким ароматом свободи, там за рікою - Слобожанщина.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Поперека, Сенько, Сердюк, Нужний (Іваниця),
Єлисеєнко, Фесенко (Деркачівка)
Аватар користувача
ГіП
Повідомлень: 625
З нами з: 03 квітня 2016, 14:52
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 750 разів
Подякували: 804 рази

Re: Іваниця, Недригайлівського р-ну, Сумської обл

Повідомлення ГіП »

Поперека, Сенько, Сердюк, Нужний (Іваниця),
Єлисеєнко, Фесенко (Деркачівка)
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Іваниця, Недригайлівського р-ну, Сумської обл

Повідомлення D_i_V_a »

ГіП писав:... А через багато років доброї згоди з Хоружівцями і Костянтинівцями жили, не потребуючи нового розмежування. І хіба в таких широких краях той між землями кордон потрібний був, коли ляхська в цих українських краях простягалася область? А тепер, коли з великою Росією і Мала Росія в спілці, те межуван¬ня зовсім непотрібне.
Прошу, щоб Ви указали, як з тими землями бути? Щоби смілянські і костянтинівські мешканці в утиску не плакали, а заслуже¬ний Григорій Гамалія від скорботи не сокрушався".

З Батурина, 11 липня 1693 року Іван Мазепа

В цьому листі...
...цей текст буде для наших нащадків мабуть цікавий... як пам'ятник великого фальшування...

Сучасні українські фахівці навчають нас читати тексти думаючи, бо, як це не прикро визнавати, за царських часів та і за радянських не менше, історичні тексти гарненько по фальшували.
Не міг Іван Мазепа у 1693 році сказати своєму писарю фразу - А тепер, коли з великою Росією і Мала Росія в спілці - бо він про таке у ті часи навіть і подумать не міг. Не було тоді великої росії та і малої не існувало.
Тільки у 1721 році Моськовським царем Петром І було у перше вжито термін (русіас) росія. І потім ще знадобилося багато десятиліть, аж до самої Єкатерини, щоби цей термін вже усвідомився та закріпився у вжитку...
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0 ... 1%96%D1%8F
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
ГіП
Повідомлень: 625
З нами з: 03 квітня 2016, 14:52
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 750 разів
Подякували: 804 рази

Re: Іваниця, Недригайлівського р-ну, Сумської обл

Повідомлення ГіП »

D_i_V_a писав:...цей текст буде для наших нащадків мабуть цікавий... як пам'ятник великого фальшування...
Ну то Ви високо взяли, ми там не літаємо. :D
По-перше приведений текст є літературним перекладом з літературного перекладу перекладу.
По-друге «фальшування» не завжди було фальшуванням, або свідомим фальшуванням. Наприклад, свідоцтво(повторне) про народження моєї матері засвідчує, що вона народилась у Сумській області, ще до виникнення самої області. А як може РАЦС з сумським штампом і печаткою видати документ про народження в Чернігівській області?
По-третє історія взагалі складається із міфів і легенд і таке поняття як «історична правда» то чергова вигадка для прикриття якихось фактів чи подій. Минуле, а значить і історія, залежить від сьогодення як і минуле і постійно змінюється. Я думаю чули про круги історії чи спіралі часу. Ну то ще не нашого розуму справа.
А оригінал листа (якщо вірити зносці) знаходиться тут -
«Арх. Мін. зак. справ., Малор. Акти 1693 р., св. 10, ст.931-946»
Поперека, Сенько, Сердюк, Нужний (Іваниця),
Єлисеєнко, Фесенко (Деркачівка)
Відповісти

Повернутись до “Літера И-І-Ї-Й”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 8 гостей