Село ЯСЕНІВКА розташоване на відстані 12 км від районного центру смт Ставище.
У довоєнний період належало до Таращанського району, з 1937 р. - у складі Ставищенського району.
Площа села - 275 га.
Населення - близько 700 осіб.
День села (храм) - 14 жовтня, на день Святої Покрови Пресвятої Богородиці.
Перша писемна згадка про село міститься у "Сказании о населенных местностях Киевской губернии" (1846 р.) Л. Похилевича. Згідно з його версією, назву Ясенівка поселення отримало завдяки мандрівнику угорського походження на ім'я Тур, який, проїжджаючи наприкінці 18 ст. повз поселення, зауважив велику кількість ясенів у цій місцині.
Подейкують, що ще давніша назва села - Шукайводи (село з такою назвою досі існує у Христинівському районі Черкаської області, трохи на південний захід від Ясенівки), - що пов'язано нібито з нестачею підземних вод у цій місцевості.
Вздовж села протікає р. Цицилія (Цецилія) - ліва притока Гнилого Тікичу (басейн Південного Бугу). Наразі ця колись повноводна річка стараннями меліораторів перетворилася на пересохлий і зарослий канал. Екзотичну назву водойми пояснюють тим, що козаки, які проживали на цій території, назвали річку ім'ям дружини короля польського і великого князя литовського Владислава IV - Цецилії Ренати Австрійської (1611 - 1644) - на знак зневаги до короля і його загниваючого двору. Епоха правління Владислава IV і його дружини Цецилії Австрійської збігається з активними визвольним рухом в Україні проти польської інтервенції на чолі з Богданом Зиновієм Хмельницьким.
Із селом пов'язують побутування мікротопоніма Туреччина, який позначає місцевість між Ясенівкою і сусіднім селом (раніше - хутір) Полковниче. Нібито в давнину там було озеро і біля нього відбулася переможна битва козаків із турецько-татарськими поневолювачами. Ця легенда, ймовірно, виникла на підставі існування в цій місцині великої кількості курганів, які вже давненько розорали під пашню.
Станом на 1 січня 1900 р., відповідно до відомостей про село в "Списку населених місць Київської губернії", тут було 276 дворів, 1810 жителів (900 чоловічої статі і 910 - жіночої), які володіли 280 десятинами землі. Отже, головним заняттям населення було землеробство, що не дивно з огляду на плодючі чорноземи, яким багатий цей край. На початку 20 ст. в селі була церква Покрови, школа грамоти, шість вітряків, кузня, хлібний магазин і пожежний обоз.
До революційних подій у Російській імперії 1917 р. село як економія належало пану Ровінському, який проживав у сусідньому селі Плоске. Управителями пана на селі були двоє чоловіків - Мирон Грабов'юк і Панас Стірський. Зміни, що вирували по всій імперії, зачепили і Ясенівку. Ще 1907 року колишні учасники так званої Японської війни Василь Гордійчук і Кость Дричак зробили спробу організувати повстання проти пана і його наглядачів, проте воно було жорстоко придушене. Втім, у 1917 р. більшовицькі ідеї таки перемогли в цьому незаможному селі, і частина селян підняли революційний червоний прапор на знак перемоги. Так, економія була зруйнована, худобу пана розібрали селяни по домівках, а пан Ровінський втік. Незабаром активісти, очолювані представниками нової більшовицької влади, почали ділити панську землю на наділи. Утворилася комуна, на чолі якої став Самсон Ривкатович Демич, а трохи згодом - товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ), куди населення здавало (?) худобу, птицю, інструменти й землю. У 1929 р. у селі було організовано колгосп, у який Марко Демич записув переважно бідноту. Першим головою колгоспу став Демид Острівський (його згодом заміив на посаді Антін Заболотній), першим головою сільради - Омелян Шинкарук. Цей період в історії родин пов'язаний із трагічними подіями, такими як виселення, розкуркулення, забирання останнього шматка хліба в незаможних селян. Про спротив колективізації останніх свідчить хоча б той факт, що скерованих "зверху" начальників громада не приймала, а надісланого з с. Петрівці Скрипака було в селі вбито.