ЖІНОЧА ДОЛЯ

Аватар користувача
SNIGURIVNA
Повідомлень: 1148
З нами з: 02 липня 2017, 11:49
Стать: Жінка
Дякував (ла): 398 разів
Подякували: 626 разів

Re: ЖІНОЧА ДОЛЯ

Повідомлення SNIGURIVNA »

ГРОМАДИ СЕСТЕР МИЛОСЕРДЯ: КРИТЕРІЇ ФОРМУВАННЯ СЕСТРИНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ СТАТУТІВ)
...
Рух сестер милосердя в Російській імперії виник в середині XIX ст. і став проявом високої духовності та жертовності жіноцтва. Саме в цей час було сформовано перші общини сестер милосердя в Петербурзі (1844 р.) та Москві (1848 р.). З початком Кримської війни зросла потреба в медичному персоналі і в 1854 р. в Петербурзі було утворено Хрестовоздвиженську громаду, покликану готувати персонал для роботи безпосередньо в умовах війни. Організацією та діяльністю громади опікувався талановитий російський хірург М. І. Пирогов [8].
З заснуванням Російського Товариства Червоного Хреста (РТЧХ) всі новостворювані общини підпорядковувалися йому [9]. На 1915 р. в Російській імперії нараховувалося вже 115 таких закладів, що знаходилися в підпорядкуванні РТЧХ [10] і діяли на основі затверджених статутів.
Метою громад була підготовка сестер милосердя для догляду за хворими та пораненими у військовий час, а також праця у військово-лікарняних закладах, світських лікарнях, приват - них будинках. Окрім цього, передбачалося відрядження сестер під час епідемій у постраждалі від них місцевості [11].
Деякі установи розширювали коло завдань. Так, Статутом Житомирської громади передбачалася участь сестер у міжнародних акціях Червоного Хреста у випадках війн між третіми державами [12], а Олександрійської (Херсонська губернія) — можливість пройти курс догляду за хворими по затвердженій Головним управлінням програмі тим сільським жителькам, «которые пожелают приобрести эти знания, отсутствие которых столь ощутительно в крестьянском быту» [13].
В кожному уставному документі окремим параграфом визначався штат общини сестер милосердя, який коливався від 10 (Олександрійська община) до 12 (Віденська, Костромська) осіб. При цьому зазначалося, що він може бути збільшений з урахуванням реальної потреби в медичному персоналі та наявності необхідних коштів [14].
У Статуті Кавказької громади було наголошено, що до її складу входять всі сестри милосердя, що працюють у лікарняних закладах Кавказької воєнної округи. Для заміщення тих, що вибувають, прописувалася норма щодо формування резерву з 15 кандидаток, які систематично проходитимуть підготовку по догляду за хворими і пораненими по затвердженій програмі [15].
Нормативні документи регламентували вік та вимоги до претенденток на звання «сестри». Отримати його могли дівчата, удовиці та заміжні жінки всіх станів, християнського віросповідання. Що стосується віку, громади визначали його практично однаково: від 19 до 45 років (Костромська громада), від 20 до 40 років (Віденська), від 18 до 40 років (Житомирська) від 21 до 40 років (Кавказька) [16].
Окрім цього, претендентки повинні були знати грамоту (вміти читати і писати, а у статутах Віденської та Кавказької общин акцент робився на необхідності знання російської мови) та мати високі моральні якості [17].
Особи, що бажали вступити в общину, повинні були до заяви, окрім метрики, додати посвідчення від поліції щодо благонадійності, а неповнолітні та заміжні також довідку відповідно, від батьків та чоловіка щодо їх згоди на цей крок.
Рішення щодо зарахування претенденток мало прийматися опікунством після ознайомлення з їх минулим життям «для убеждения в их безукоризненной нравственности». Прийняті до громади вступали до розряду «испытуемых» [18].
Враховуючи складність завдань, що стояли перед общинами, вірогідну можливість роботи нерідко в екстремальних умовах війн, епідемій, велика увага приділялася спеціальній підготовці сестер. Вона повинна була складатися з теоретичної і практичної частин під проводом лікарів по програмі, затвердженій Головним Управлінням.
Практичні заняття проводилися безпосередньо в клінічних умовах під керівництвом лікаря або в аптеці (під керівництвом фармацевта). Теоретичні курси читалися головним лікарем та запрошеними спеціалістами [19].
За статутом Олександрійської громади допущеними до проходження теоретичного та практичного курсу могли бути дівчата, що закінчили двокласні сільські школи сестер милосердя (Міністерства народної освіти) та досягли 18-річного віку [20].
По завершенні навчання особи складали іспит, а також мусили витримати встановлений уставом випробувальний термін (в різних громадах — від півроку до двох років). Лише після цього тим, хто гідно подолав всі ці труднощі, присвоювалося звання сестри милосердя Товариства Червоного Хреста, з наданням спеціального знаку та свідоцтва [21].
За таким же сценарієм формувався і резерв сестер, для підготовки яких деякі громади відкривали спеціальні курси (зокрема Віденська — двохрічні курси). Майбутні курсантки повинні були дати зобов’язання перебувати в резерві общини та з’явитися на службу в розпорядження Товариства Червоного Хреста у випадку початку військових дій, на весь їх період [22].
Важливою складовою статутів є визначення вимог до сестер при виконанні ними основних обов’язків: «а) точное исполнение приказаний врача; б) заботливость о своевременном приеме больными лекарств и пищи, и об опрятности и спокойствии больных; в) снисходительное, кроткое обращение с больными и постоянная, в течение дня и ночи, забота об облегчении их страданий» [23].
Свою роботу сестри повинні були виконувати безоплатно. Як зазначалося в статуті Житомирської громади, «бескорыстие является первым условием ее (сестры) христианского служения» [24].
Плата за службу на посадах штатних сестер при військово - лікарняних закладах вносилися цими установами в громаду, яка утримувала необхідну кількість персоналу. Сестри (штатні та позаштатні), що працювали в цих закладах, у випадку хвороби «бесплатно пользуются в сих учреждениях на офицерском положении», а при пораненні чи каліцтві користувалися правами на покровительство Комітету про поранених (наказ по військовому відомству № 325 від 1877 р.) [25].
На утримання общини йшли і ті кошти, що були зароблені сестрами в цивільних лікарняних закладах та приватних будинках. У статуті Житомирської громади було виписано: «Сестры милосердия не имеют права принимать для себя ни вознаграждения, ни подарков от частных лиц и учреждений» [26].
Община також мала право приймати від громадських закладів та приватних осіб замовлення на другорядні роботи (виготовлення перев’язувального матеріалу, госпітальної білизни та ін.). В цих випадках половина зароблених грошей мусила відійти громаді, а інша розподілялася між всіма сестрами порівну і зберігалася у касі закладу (за статутом Кавказької громади всі суми перераховувалися їй). Видавалися вони в певних випадках: при переході в іншу громаду, по вислузі не менше 15 років, у випадках звільнення по тяжкій хворобі або заміжжі та при відрядженні на військові дії [27].
З метою забезпечення для всіх сестер можливості ознайомлення з практикою шпитальної служби та клінічного лікування сестри повинні були почергово працювати в цих закладах [28].
На кожну сестру велися так звані послужні списки, куди вносилася вся інформація щодо їх служіння, відряджень, відпусток і т. д.
Сестри та «испытуемые, оказавшиеся неспособными к труду по нерадению к принятым на себя обязанностя или по неодобрительному поведению», виключалися з громади [29].
Життя сестер в общині підпорядковувалося жорсткому внутрішньому розпорядку і, в певній мірі, нагадувало чернече. Так, вони мусили проживати у загальному приміщенні та носити встановлену форму, яка складалася з плаття сірого (в деяких громадах — коричневого кольору), білого фартуха з нашитим на грудях червоним хрестом та білої головної косинки.
Верхній одяг опікунством громади також визначався певного покрою та кольору.
Община забезпечувала сестер, по мірі необхідності, одягом та взуттям, а також, на розсуд опікунства, щомісячно незначними сумами на дріб’язкові витрати (від 2 до 5 крб.) [ЗО].
Побачення з родичами було можливим лише з дозволу старшої сестри у приймальній кімнаті общини (статут Кавказької громади передбачав можливість, у випадку хвороби, приймати родичів і знайомих в своїй кімнаті). Вона ж давала дозвіл на відлучення з громади на певний термін. У відпустки сестри відпускалися по черзі, за рішенням опікунки общини (нормативний документ Кавказької громади уточнював термін відпустки — не більше одного разу на рік терміном на 2 місяця).
У вільний від виконання основних обов’язків час сестри та «испытуемые» не мали права ухилятися від будь-якої роботи по общині (шиття білизни, господарські роботи та ін.) [31].
Специфіка Олександрійської громади (сільських сестер милосердя) зумовлювала і коло додаткових робіт: праця на городі, догляд домашніх тварин «в целях обеспечения хозяйственных и продовольственных нужд самой общины... и без ущерба для дела ухода за больными» [32].
Сестри, що дістали необхідний досвід роботи та звільнялися за власним бажанням, зараховувалися в резерв сестер милосердя Червоного Хреста з наданням посвідчення та повинні були повідомляти про зміни місця проживання [33].
Особи, що були включені в комплект емеритури (пенсійна каса) та мали вислугу не менше 20 років, отримували право на пенсію з цієї каси. Внески в каси здійснювало Опікунство общини. Статутом Віденської громади визначався розмір внеску (1 крб. в місяць), а Кавказької — суб’єкти здійснення цих платежів: община (якщо сестра перебуває на цей час в ній), місцеві відділення Товариства Червоного Хреста (в тих місцевостях, де служать сестри), Окружне управління (у випадках, якщо в місцях служби сестер немає місцевого відділення РТЧХ) [34].
Уставний документ Віденської громади закріплював її обов’язок «по мере возможности, и в случаях особо уважительных», піклуватися про тих сестер, що покинули громаду і не мали права на пенсію з емеритальної каси [35].
Рішенням державної ради від 4 червня 1901 р. сестрам милосердя передбачалася пенсія з державного казначейства для тих осіб, що прослужили не менше 25 років (розмір пенсії — 200 крб. на рік), або тих, хто втратив здоров’я, з вислугою не менше 15 років (150 крб.). За кожну сестру община зобов’язана була вносити в казначейство по 12 крб. на рік. Отримання пенсії з державного казначейства не позбавляло пенсіонерок права на отримання інвалідного капіталу. Емеритальний фонд сестер милосердя Товариства Червоного Хреста (в розмірі, який був на день прийняття узаконення) передавався з головного управління РТЧХ в державне казначейство [36]...
Джерело: http://www.stattionline.org.ua
"В кінці наших пошуків ми знову будемо стояти там, звідки почали, і знову побачимо це місце вперше." Х. Банцхаф
Цього року виповнюється 30 років від дня, коли я намалювала перше дерево свого роду.
Тут мій Орловець
Тут Мій щоденник
Аватар користувача
SNIGURIVNA
Повідомлень: 1148
З нами з: 02 липня 2017, 11:49
Стать: Жінка
Дякував (ла): 398 разів
Подякували: 626 разів

Re: ЖІНОЧА ДОЛЯ

Повідомлення SNIGURIVNA »

К.Трутовський. Гріх, 1860-ті.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
"В кінці наших пошуків ми знову будемо стояти там, звідки почали, і знову побачимо це місце вперше." Х. Банцхаф
Цього року виповнюється 30 років від дня, коли я намалювала перше дерево свого роду.
Тут мій Орловець
Тут Мій щоденник
Аватар користувача
Pan_Oleg
Повідомлень: 72
З нами з: 18 липня 2017, 07:50
Стать: Чоловік
Звідки: Фастів
Дякував (ла): 109 разів
Подякували: 51 раз

Re: ЖІНОЧА ДОЛЯ

Повідомлення Pan_Oleg »

27 квітня 2018 року у м. Фастів, Київської області відбудеться круглий стіл на тему "Марко Грушевський і Фастівщина". Місце проведення : Фастівський державний краєзнавчий музей. Початок : 14 год. Як відомо, Грушевські і, зокрема Марко Грушевський були пов"язані з Фастівщиною. Так, рідний брат Михайла Грушевського Олександр вінчався в Снігурівській церкві (сьогодні Снігурівка - один з мікрорайонів Фастова. Марко Грушевський двічі відвідував с. Веприк на Фастівщині).
Аватар користувача
SNIGURIVNA
Повідомлень: 1148
З нами з: 02 липня 2017, 11:49
Стать: Жінка
Дякував (ла): 398 разів
Подякували: 626 разів

Re: ЖІНОЧА ДОЛЯ

Повідомлення SNIGURIVNA »

"В кінці наших пошуків ми знову будемо стояти там, звідки почали, і знову побачимо це місце вперше." Х. Банцхаф
Цього року виповнюється 30 років від дня, коли я намалювала перше дерево свого роду.
Тут мій Орловець
Тут Мій щоденник
Аватар користувача
SNIGURIVNA
Повідомлень: 1148
З нами з: 02 липня 2017, 11:49
Стать: Жінка
Дякував (ла): 398 разів
Подякували: 626 разів

Re: ЖІНОЧА ДОЛЯ

Повідомлення SNIGURIVNA »

Десь, здається, була окрема тема про матріархат, але я залишу це тут у себе Чотири міфи про український матріархат
"В кінці наших пошуків ми знову будемо стояти там, звідки почали, і знову побачимо це місце вперше." Х. Банцхаф
Цього року виповнюється 30 років від дня, коли я намалювала перше дерево свого роду.
Тут мій Орловець
Тут Мій щоденник
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: ЖІНОЧА ДОЛЯ

Повідомлення D_i_V_a »

SNIGURIVNA писав:Десь, здається, була окрема тема про матріархат, але я залишу це тут у себе Чотири міфи про український матріархат
Внизу. Там є "про наше про жіноче" http://ukrgenealogy.com.ua/viewforum.php?f=371
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: ЖІНОЧА ДОЛЯ

Повідомлення D_i_V_a »

SNIGURIVNA писав:Десь, здається, була окрема тема про матріархат, але я залишу це тут у себе Чотири міфи про український матріархат
Ну що можу сказати... прочитала... була впевнена що щось подібне буде написано, тобто поверхове судження яке спирається на приклади з не більше ніж останніх 2-х століть.

Не знайшла імені авторки статті, але те що це авторка, а не автор, видно по стилю написаного. Сподіваюсь - це не сама Оксана Кісь про яку іде напочатку публікації і яку називають дослідницею, бо в самій статті дуже неприємне для ступеня "дослідника" твердження про те що "В 1897 році відбувся останній перепис в Російській імперії:".
Справа у тому, що це був ПЕРШИЙ перепис. Дослідник - є дослідник, і він повинен називати речі своїми справжніми іменами. Достатньо тільки глянути у викіпедію, а там написано "Перепис 1897 року виявився першим і єдиним всезагальним переписом населення Російської імперії. "

Справа у тому, що тема матриархата мене особисто цікавить все життя... :roll:
І на цю тему прочитала багато чого цікавого - і поверхового, і грунтовного.
Тому можу з певністю сказать, що матриархат був... але... в дохристиянські часи. Бо християнство - це світ чоловіків, така собі статево кланова структура...
Можна було би ще щось додать, але тоді краще в самій темі матріархату...
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
SNIGURIVNA
Повідомлень: 1148
З нами з: 02 липня 2017, 11:49
Стать: Жінка
Дякував (ла): 398 разів
Подякували: 626 разів

Re: ЖІНОЧА ДОЛЯ

Повідомлення SNIGURIVNA »

D_i_V_a писав:
SNIGURIVNA писав:Десь, здається, була окрема тема про матріархат, але я залишу це тут у себе Чотири міфи про український матріархат
Ну що можу сказати... прочитала... була впевнена що щось подібне буде написано, тобто поверхове судження яке спирається на приклади з не більше ніж останніх 2-х століть.
Звісно, бо Ви самі днями дали уривок з книги Ірини Ворончук.
Справа у тому, що тема матриархата мене особисто цікавить все життя...

А мене особисто зацікавили приклади з побутового життя, які було наведено у статті.
Я і не сподівалася чогось більшого.
Хіба от більше б посилань на те, як то було на Наддніпрянщині... Але то таке.
"В кінці наших пошуків ми знову будемо стояти там, звідки почали, і знову побачимо це місце вперше." Х. Банцхаф
Цього року виповнюється 30 років від дня, коли я намалювала перше дерево свого роду.
Тут мій Орловець
Тут Мій щоденник
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: ЖІНОЧА ДОЛЯ

Повідомлення D_i_V_a »

SNIGURIVNA писав:А мене особисто зацікавили приклади з побутового життя, які було наведено у статті.
Я і не сподівалася чогось більшого.
Хіба от більше б посилань на те, як то було на Наддніпрянщині... Але то таке.
Просто не вдала назва про чотири міфи українського матріархату :no: . Автору хотілося оригінальності, а знань малувато... Неможна й близько ставити поряд слова "український" і "матріархат". Матріархат сягає корінням часів амазонок...
Що мені в статті сподобалось, то це гарна підбірка фотографій... просто чудова, чисто українська...
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
SNIGURIVNA
Повідомлень: 1148
З нами з: 02 липня 2017, 11:49
Стать: Жінка
Дякував (ла): 398 разів
Подякували: 626 разів

Re: ЖІНОЧА ДОЛЯ

Повідомлення SNIGURIVNA »

"В кінці наших пошуків ми знову будемо стояти там, звідки почали, і знову побачимо це місце вперше." Х. Банцхаф
Цього року виповнюється 30 років від дня, коли я намалювала перше дерево свого роду.
Тут мій Орловець
Тут Мій щоденник
Відповісти

Повернутись до “SNIGURIVNA”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 20 гостей