Терміни для ГРОШЕЙ
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терміни для ГРОШЕЙ
СЕВСЬКІ ЧЕХИ — "чехами" в 17—18 ст. на укр. землях називали польс. монети — півтораки, вартість яких складала 1 1/2 гроша. Наприкінці 17 ст. здійснено спробу вилучити з обігу в Україні, яка перебувала у складі Моск. д-ви, іноз. монету шляхом випуску регіональної рос. монети, зовн. оформлення котрої було б подібне до польської. Підготовка до цього велася ще за часів царя Олексія Михайловича (1645—76). Царський уряд наприкінці 1675 дав дозвіл карбувати цю монету в м. Путивль. Однак із невідомих причин монети не були випущені. Лише 1686—87 вдалося випустити чехи на монетному дворі в м. Севськ (нині місто Брянської обл., РФ). Осн. кількість монет відкарбована в 1687 з датою 1686 рік. Перша пробна серія С.ч. випущена 19 вересня 1686 (521 екземпляр). Друга (12 500 екземплярів) — 28 жовтня 1686. С.ч. запроваджені в обіг 29 жовтня 1686. На аверсі вміщувалися зображення рос. гербового двоголового орла, увінчаного трьома коронами, легенда, що складалася з початкових лат. літер імен та титулів царів Івана і Петра Олексійовичів. На реверсі вміщено дату та місце емісії — Севськ (звідти і назва монети). Якість С.ч. була значно гіршою, ніж однотипних польс. чи західноєвроп. монет. На ринку їх прийняли за курсом 40 % від номінальної вартості, тобто по 0,6 гроша. С.ч. вилучені з обігу царським указом від 16 вересня 1687.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терміни для ГРОШЕЙ
СОЛІД (лат. solidus nummus — міцна, масивна монета) — золота монета, яку замість ауреуса запровадив в обіг рим. імп. Константин I Великий (306—37), спочатку в західній (бл. 309), а з 324 — у сх. частині Рим. імперії.
Солід = 1/2 рим. фунта = 1/6 унції = 4 скрупулам = 4,55 г.
Завдяки значним масштабам емісії і дотриманню метрологічних параметрів монетного карбування солід став осн. монетною та лічильно-грошовою одиницею Рим. д-ви, а згодом — Візантії. У зв’язку з високою пробою монетного металу, яка залишалася незмінною до 1453, карбування солідів мало значний вплив на випуск золотих монет у багатьох країнах Європи (спочатку — варварських королівствах, згодом — у ранньофеод. д-вах епохи Великого переселення народів — 4—5 ст.).
Крім солідів, карбувалися також монети у 1/2 соліда (семіс) та 1/3 С. (трієнс або треміс).
Як грошово-лічильна одиниця солід дорівнював 24 срібним сіліквам.
Відомі поодинокі знахідки солідів на території України.
Солід = 1/2 рим. фунта = 1/6 унції = 4 скрупулам = 4,55 г.
Завдяки значним масштабам емісії і дотриманню метрологічних параметрів монетного карбування солід став осн. монетною та лічильно-грошовою одиницею Рим. д-ви, а згодом — Візантії. У зв’язку з високою пробою монетного металу, яка залишалася незмінною до 1453, карбування солідів мало значний вплив на випуск золотих монет у багатьох країнах Європи (спочатку — варварських королівствах, згодом — у ранньофеод. д-вах епохи Великого переселення народів — 4—5 ст.).
Крім солідів, карбувалися також монети у 1/2 соліда (семіс) та 1/3 С. (трієнс або треміс).
Як грошово-лічильна одиниця солід дорівнював 24 срібним сіліквам.
Відомі поодинокі знахідки солідів на території України.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терміни для ГРОШЕЙ
СОРОКІВЕЦЬ — народна назва австрійстрійських монет номінальною вартістю 20 крейцерів, що перебували на грошовому ринку західноукр. земель у 2-й пол. 18 — 1-й пол. 19 ст.
1 австрійс. крейцер = 2 польс. грошам.
1 австрійс. крейцер = 2 польс. грошам.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терміни для ГРОШЕЙ
СРІБЛЯНИК — давньорус. монета кінця 10 — поч. 11 ст. Нумізмати назвали її терміном "Повісті временних літ" (згадується під 1115). Перші срібляники, так само, як златники, були карбовані київ. кн. Володимиром Святославичем у зв’язку із запровадженням християнства на Русі бл. 990 і одруженням його з візант. принцесою Анною. Рус. майстри виготовляли срібляники за зразком візант. міліарісія, водночас срібляники оригінальні за технікою: їх карбували, на відміну від міліарісія, на литих кружках. Срібляники випускалися від імені київ. князів Володимира Святославича, його синів Ярослава Мудрого і Святополка Окаянного. Найчастіше трапляються срібляники Володимира Святославича. Згідно із класифікацією І.Толстого—І.Спаського срібляники поділяються на 4 типи. Срібляники 1-го типу були емітовані бл. 990. На їхньому лицьовому боці — зображення Володимира Святославича в царських інсигніях, над його лівим плечем — особисто-родовий князівський знак (тризуб); на зворотному — зображення Христа Пантократора. Легенда "Владимир, а се его сребро" незабаром змінилась іншою: "Владимир на столе". Тип і легенда срібляників змінилися через 20 років: зображенням родового знаку Володимира Святославича на все поле монети. Легенда срібляників 2—4-го типів: "Владимир на столе, а се его сребро".
Набагато рідше Володимирових трапляються срібляники Ярослава Мудрого і Святополка Окаянного. На срібляниках Ярослава Мудрого — зображення св. Георгія (небесний покровитель князя), на зворотному боці — тризуб. Легенда: "Ярославле сребро". Срібляники Святополка носять його ім’я (часом християнське — "Петр"; "Петрос"). Легенда: "Святополк на столе, а се его сребро". На зворотному боці особисто-родовий знак Святополка двозуб. Усі срібляники (за винятком малих срібляників Ярослава Мудрого) важать у межах 2,4—3,4 г, зроблені в більшості з низькопробного срібла. Сьогодні їх відомо лише бл. 340, що свідчить радше про пропагандистське, а не економічне призначення срібляників.
Набагато рідше Володимирових трапляються срібляники Ярослава Мудрого і Святополка Окаянного. На срібляниках Ярослава Мудрого — зображення св. Георгія (небесний покровитель князя), на зворотному боці — тризуб. Легенда: "Ярославле сребро". Срібляники Святополка носять його ім’я (часом християнське — "Петр"; "Петрос"). Легенда: "Святополк на столе, а се его сребро". На зворотному боці особисто-родовий знак Святополка двозуб. Усі срібляники (за винятком малих срібляників Ярослава Мудрого) важать у межах 2,4—3,4 г, зроблені в більшості з низькопробного срібла. Сьогодні їх відомо лише бл. 340, що свідчить радше про пропагандистське, а не економічне призначення срібляників.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терміни для ГРОШЕЙ
СФАНЦ (молдовське звуконаслідування до німецького zwanzig — двадцять) — типове молдов. позначення цванцигера (20 австрійс. срібних крейцерів 18—19 ст.), вживане поряд з ін. розмовним позначенням "сороківець". Ці популярні в Галичині та на Буковині срібні монети, що карбувалися 1753—1848 за конвенційною стопою (6,68 г 583-ї метричної проби), 1852—56 — за зміненою стопою (4,33 г 900-ї проби), 1857—67 — за стопою австрійс. валюти (4,13 г 900-ї проби), а 1868—72/78 — за зменшеною вагою (2,67 г 500-ї проби), активно вивозилися через Буковину на територію Молдови. Спекуляція цими "дзвінкими монетами" (moneta sonante) була постійним джерелом прибутку буковинських та галицьких купців.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терміни для ГРОШЕЙ
ТИМФ, тинф (польс. Tynf, tymf, tymph, moneta tymphowska, urt złotowy, złotowy, ort tymphowy; лат. moneta tymphiana; укр. вурт позлотковий) — польська білонна монета номінальною вартістю 30 грошів (1 злотий польський).
Назва походить від прізвища автора проекту її карбування — орендаря монетних дворів Речі Посполитої Андрія Тимфа.
Емісія тимфів відбувалася в містах Львів, Бидгощ (нині центр Куявсько-Поморського воєводства, Польща), Краків 1663—66. Карбування тимфів, що були неповноцінними монетами вартістю лише 12—15 грошів, було викликане кризовими явищами у фінансовому госп-ві Речі Посполитої, розладом екон. життя. Згідно з ординацією із гривни чистого срібла (201,865 г) карбували 60 тимфів. Маса монети — 6,729 г (3,364 г чистого срібла). Тимфи перебували на грошовому ринку укр. земель до серед. 18 ст. Під час Північної війни 1700—1721 в Росії було відкарбовано незначну кількість тимфів з портретом рос. царя Петра I.
Назва походить від прізвища автора проекту її карбування — орендаря монетних дворів Речі Посполитої Андрія Тимфа.
Емісія тимфів відбувалася в містах Львів, Бидгощ (нині центр Куявсько-Поморського воєводства, Польща), Краків 1663—66. Карбування тимфів, що були неповноцінними монетами вартістю лише 12—15 грошів, було викликане кризовими явищами у фінансовому госп-ві Речі Посполитої, розладом екон. життя. Згідно з ординацією із гривни чистого срібла (201,865 г) карбували 60 тимфів. Маса монети — 6,729 г (3,364 г чистого срібла). Тимфи перебували на грошовому ринку укр. земель до серед. 18 ст. Під час Північної війни 1700—1721 в Росії було відкарбовано незначну кількість тимфів з портретом рос. царя Петра I.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терміни для ГРОШЕЙ
УГ (румунське "уг[арскии] галбин" — "угорський жовтий, золотий") — назва золотих дукатів, переважно угор. походження, у Молдові та на Буковині в 1640—1730-х рр. У 1640—1711 роках 1 У. = 200 банів (акче), а в 1739 р. 1 У. = 360 акче. У 1717 р. 1 У. = 20 потроників, або 3,06 лея = 200 банів. Назву "уг" витіснили ін. позначення: "галбин" і "дукат".
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терміни для ГРОШЕЙ
ФЛОРИН (лат. florenus, дослівно "квітка") — високопробна золота монета спочатку Флоренції (Італія), а згодом — ін. європ. держав.
1252 в м. Флоренція розпочали випускати золоту монету (італійською fiorino d’oro — "золотий флорин") масою 3,537 г (майже з чистого золота).
За зразком флорентійських флоринів розпочали емісію власних монет цього типу Венеція, Генуя та ін. держави.
Із 1325 емісія Ф. розпочалася в Угорщині та Чехії. Угорські флорини були поширені на території Польщі (floreni ungaricales, floreni de ungaria), а також на укр. та білорус. землях у 15—17 ст.
У серед. 15 ст. "флорином" почали називати в Польщі суму срібних монет, вартість яких відповідала золотому Ф. Із того часу золотий Ф., або дукат, одержав назву "червоного золотого" (florenus rubeus), а суму в 30 грошів, що була еквівалентом червоного злотого, почали називати просто "флорин" або "злотий польський" (див. Злотий). Так виникла нова грошово-лічильна одиниця (злотий польський = 30 грошам), із допомогою якої велася грошова лічба впродовж кількох століть у Польщі та на укр. і білорус. землях, незважаючи на те, що згодом співвідношення вартості між золотою і срібною монетами змінилося. В окремих регіонах Королівства Польського, у т. ч. і на західноукр. землях, Ф. виступав як лічильна одиниця поруч зі злотим. Назва "флорин" поширювалася також на срібні авcтрійс. гульдени, карбовані 1857—92, які перебували в обігу на західноукр. землях.
1252 в м. Флоренція розпочали випускати золоту монету (італійською fiorino d’oro — "золотий флорин") масою 3,537 г (майже з чистого золота).
За зразком флорентійських флоринів розпочали емісію власних монет цього типу Венеція, Генуя та ін. держави.
Із 1325 емісія Ф. розпочалася в Угорщині та Чехії. Угорські флорини були поширені на території Польщі (floreni ungaricales, floreni de ungaria), а також на укр. та білорус. землях у 15—17 ст.
У серед. 15 ст. "флорином" почали називати в Польщі суму срібних монет, вартість яких відповідала золотому Ф. Із того часу золотий Ф., або дукат, одержав назву "червоного золотого" (florenus rubeus), а суму в 30 грошів, що була еквівалентом червоного злотого, почали називати просто "флорин" або "злотий польський" (див. Злотий). Так виникла нова грошово-лічильна одиниця (злотий польський = 30 грошам), із допомогою якої велася грошова лічба впродовж кількох століть у Польщі та на укр. і білорус. землях, незважаючи на те, що згодом співвідношення вартості між золотою і срібною монетами змінилося. В окремих регіонах Королівства Польського, у т. ч. і на західноукр. землях, Ф. виступав як лічильна одиниця поруч зі злотим. Назва "флорин" поширювалася також на срібні авcтрійс. гульдени, карбовані 1857—92, які перебували в обігу на західноукр. землях.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терміни для ГРОШЕЙ
ГЕЛЕР – 1) назва мідних денаріїв, що карбувалися на львів. монетному дворі в 2-й пол. 14 ст.;
2) розмінна монета Австро-Угорщини, що дорівнювала 1/100 крони. 1892–1918 на зх.-укр. землях в обігу перебували монети номіналом 1, 2, 10, 20 Г.
2) розмінна монета Австро-Угорщини, що дорівнювала 1/100 крони. 1892–1918 на зх.-укр. землях в обігу перебували монети номіналом 1, 2, 10, 20 Г.
- Вернер
- Повідомлень: 3185
- З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 108 разів
- Подякували: 665 разів
Re: Терміни для ГРОШЕЙ
Український історичний збірник, Вип. 12, 2009
Хромова Ірина
(Київ)
ДО ПИТАННЯ ПРО ВПЛИВ ДЖУЧИДСЬКОЇ МОНЕТНОЇ ТРАДИЦІЇ НА ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОЇ МОНЕТНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНСЬКОМУ ПОДНІПРОВ’Ї СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIV ст.
Грошовий обіг на території українського Подніпров’я – явище складне, а тому потребує детального розгляду всіх локальних особливостей. Важливою проблемою, яка досі не знайшла гідної уваги серед дослідників, є участь в середньовічному місцевому монетному обігові східних монет, зокрема – джучидських. Існування Кримського улусу, а згодом перетворення його на ханство не могло не впливати на динаміку розвитку грошового ринку всієї материкової України, як це робили монетні системи інших суміжних держав. Тому, в даній розвідці увага приділятиметься особливостям курсування джучидських монет на території Подніпров’я, що має на меті демонстрацію впливу східної монетної традиції на розвиток місцевої монетної справи.
Джерельну базу дослідження становлять знахідки джучидських монет та їхніх місцевих наслідувань на території сучасних Чернігівської і частково Сумської областей. Тут варто трохи відступити від суто нумізматичного дослідження і звернутися до більш широкого кола джерел, що необхідно для уявлення особливостей становища цієї частини Дніпровського Лівобережжя. Історія регіону в період татарського панування досить яскраво відбита в археологічних знахідках. Дослідники вважають появу місцевих золотоординських пам’яток віддзеркаленням закріплення степових просторів Середнього Подніпров’я за Західним улусом держави Джучидів (як наслідок – перенесення ставки беклярибека Мамая в район Запоріжжя) та татарські претензії на контроль за дніпровськими переправами1. Пам’ятки межиріччя Сейму та Ворскли свідчать про панування в цій місцевості джучидської аристократії2. Це не дивно, зважаючи на залежність території Посейм’я від татар, що підтверджується як письмовими (татарські ярлики3), так і археологічними джерелами, які дають підставу для тверджень дослідників про безпосередню залежність територій колишніх уділів Чернігово-Сіверщини – Путивльського й Курського – від Улусу Джучи4. З іншого боку, свідчення джерел дають змогу говорити і про колонізаційну політику з боку Литовської держави. Хронологічно її початок відносять приблизно до другої половини ХIV ст. і характеризують як процес надання земельних наділів вихідцям з Криму, Орди та Північного Кавказу. У археологічних пам’ятках саме цієї доби позначений досить вагомий вплив східного етнічного елементу, який поступово розбавляє слов’янський. Це явище ще яскравіше виявляється у археологічних пам’ятках початку XV ст.5.
Хромова Ірина
(Київ)
ДО ПИТАННЯ ПРО ВПЛИВ ДЖУЧИДСЬКОЇ МОНЕТНОЇ ТРАДИЦІЇ НА ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОЇ МОНЕТНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНСЬКОМУ ПОДНІПРОВ’Ї СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIV ст.
Грошовий обіг на території українського Подніпров’я – явище складне, а тому потребує детального розгляду всіх локальних особливостей. Важливою проблемою, яка досі не знайшла гідної уваги серед дослідників, є участь в середньовічному місцевому монетному обігові східних монет, зокрема – джучидських. Існування Кримського улусу, а згодом перетворення його на ханство не могло не впливати на динаміку розвитку грошового ринку всієї материкової України, як це робили монетні системи інших суміжних держав. Тому, в даній розвідці увага приділятиметься особливостям курсування джучидських монет на території Подніпров’я, що має на меті демонстрацію впливу східної монетної традиції на розвиток місцевої монетної справи.
Джерельну базу дослідження становлять знахідки джучидських монет та їхніх місцевих наслідувань на території сучасних Чернігівської і частково Сумської областей. Тут варто трохи відступити від суто нумізматичного дослідження і звернутися до більш широкого кола джерел, що необхідно для уявлення особливостей становища цієї частини Дніпровського Лівобережжя. Історія регіону в період татарського панування досить яскраво відбита в археологічних знахідках. Дослідники вважають появу місцевих золотоординських пам’яток віддзеркаленням закріплення степових просторів Середнього Подніпров’я за Західним улусом держави Джучидів (як наслідок – перенесення ставки беклярибека Мамая в район Запоріжжя) та татарські претензії на контроль за дніпровськими переправами1. Пам’ятки межиріччя Сейму та Ворскли свідчать про панування в цій місцевості джучидської аристократії2. Це не дивно, зважаючи на залежність території Посейм’я від татар, що підтверджується як письмовими (татарські ярлики3), так і археологічними джерелами, які дають підставу для тверджень дослідників про безпосередню залежність територій колишніх уділів Чернігово-Сіверщини – Путивльського й Курського – від Улусу Джучи4. З іншого боку, свідчення джерел дають змогу говорити і про колонізаційну політику з боку Литовської держави. Хронологічно її початок відносять приблизно до другої половини ХIV ст. і характеризують як процес надання земельних наділів вихідцям з Криму, Орди та Північного Кавказу. У археологічних пам’ятках саме цієї доби позначений досить вагомий вплив східного етнічного елементу, який поступово розбавляє слов’янський. Це явище ще яскравіше виявляється у археологічних пам’ятках початку XV ст.5.
Час плине
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 6 гостей