Греко-католики

Ваші пращури були греко-католиками і ви

про це знав/знала
1
33%
віднайшов/-шла інформацію в джерелах
0
Немає голосів
знав, що пращури були різних конфесій
0
Немає голосів
довідався, що пращури були різних конфесій
2
67%
ваша відповідь (напишіть в темі)
0
Немає голосів
ваша відповідь (напишіть в темі)
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 3

Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Греко-католики

Повідомлення D_i_V_a »

Balymba писав:Могла і була: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0 ... 1%96%D1%97
Тільки но почала читати 1-ше посилання і не вірю очам своїм :shock:
Там помилка! Помилка у 20 років! Поділи Речі Посполитої були у 90-х роках 18 -го століття... А там пишеться 70-ті роки при тому спираються на той самий поділ Речі Посполитої.
Ось цитата
«Королівство Галичини та Володимирії (Лодомерії)» було утворене 1772 року як нова адміністративна одиниця Габсбурзької монархії[1]. Королівство постало в результаті анексії австрійцями Галичини після першого поділу Речі Посполитої. Загальна площа приєднаних земель складала 83 тис. км² з населенням понад 2 млн. 340 тис. осіб[2].
Іде протиріччя і постає питання чому вірити - або ми віримо просто даті 1772 без пояснення через яку нагоду було приєднання, або ми віримо факту першого поділу Речі Посполитої саме 1792 року і приєднання земель до Габсбурзької імперії.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
Balymba
Повідомлень: 643
З нами з: 10 березня 2016, 09:25
Стать: Чоловік
Звідки: Гуцульщина
Дякував (ла): 634 рази
Подякували: 795 разів

Re: Греко-католики

Повідомлення Balymba »

D_i_V_a писав:
Balymba писав:Могла і була: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0 ... 1%96%D1%97
Тільки но почала читати 1-ше посилання і не вірю очам своїм :shock:
Там помилка! Помилка у 20 років! Поділи Речі Посполитої були у 90-х роках 18 -го століття... А там пишеться 70-ті роки при тому спираються на той самий поділ Речі Посполитої.
Ось цитата
«Королівство Галичини та Володимирії (Лодомерії)» було утворене 1772 року як нова адміністративна одиниця Габсбурзької монархії[1]. Королівство постало в результаті анексії австрійцями Галичини після першого поділу Речі Посполитої. Загальна площа приєднаних земель складала 83 тис. км² з населенням понад 2 млн. 340 тис. осіб[2].
Іде протиріччя і постає питання чому вірити - або ми віримо просто даті 1772 без пояснення через яку нагоду було приєднання, або ми віримо факту першого поділу Речі Посполитої саме 1792 року і приєднання земель до Габсбурзької імперії.
Ось те ж джерело про перший поділ Речі Посполитої: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0 ... 0%BE%D1%97
Перші документи про належність до держави Габсбургів моєї місцевості зустрічав з датою 1776 рік. В 1786 був проведений земельний кадастровий перепис відомий під назвою Йосифінська Метрика.
Левицький (придомок Попович), Левкун, Юращук, Стефурак, Кріпчук, Козьмин, Шовгенюк, Зеленевич, Ревтюк, Ґрещук, Вертипорох, Ківнюк, Чуревич, Панько, Данилюк, Жолоб, Мельничук, Ванджура, Козловський, Лесюк, Горішний, Попик, Ісайчук, Абрамюк, Дмитрук, Дудка, Микитишин, Gut
І-BY-78168/ Н
Аватар користувача
Balymba
Повідомлень: 643
З нами з: 10 березня 2016, 09:25
Стать: Чоловік
Звідки: Гуцульщина
Дякував (ла): 634 рази
Подякували: 795 разів

Re: Греко-католики

Повідомлення Balymba »

Ось поділи з картою: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0 ... Poland.png
Левицький (придомок Попович), Левкун, Юращук, Стефурак, Кріпчук, Козьмин, Шовгенюк, Зеленевич, Ревтюк, Ґрещук, Вертипорох, Ківнюк, Чуревич, Панько, Данилюк, Жолоб, Мельничук, Ванджура, Козловський, Лесюк, Горішний, Попик, Ісайчук, Абрамюк, Дмитрук, Дудка, Микитишин, Gut
І-BY-78168/ Н
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Греко-католики

Повідомлення D_i_V_a »

Balymba писав:Перші документи про належність до держави Габсбургів моєї місцевості зустрічав з датою 1776 рік. В 1786 був проведений земельний кадастровий перепис відомий під назвою Йосифінська Метрика.
О, про це й хотіла спитать. Дякую.
Моя помилка. Мабуть коли інформація в голову перший раз потрапила, то не уважно/не коректно прочитала першу дату і весь цей час (а це роки :sorry: ) була впевнена що перший поділ відбувся 1792...
Добре, це пройшли, а загалом то я хотіла почути вашу думку, чому в тій цитаті автор ось так висловився?
...что может привести сначала к унии, а потом и к полному подчинению Риму...
Спочатку к унії, потім підлеглість до Риму. Для мене між унією і підлеглістю до Риму стоїть знак рівняння.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
Balymba
Повідомлень: 643
З нами з: 10 березня 2016, 09:25
Стать: Чоловік
Звідки: Гуцульщина
Дякував (ла): 634 рази
Подякували: 795 разів

Re: Греко-католики

Повідомлення Balymba »

Для мене унія-підлеглість Риму, це взаємовідносини схожі на відносини між шляхтою і виборним королем Речі Посполитої. Де круль (в церкві папа) лише перший серед рівних, йому належить віддавати послух, пам'ятаючи при цьому що всі шляхтичі рівні між собою.
Левицький (придомок Попович), Левкун, Юращук, Стефурак, Кріпчук, Козьмин, Шовгенюк, Зеленевич, Ревтюк, Ґрещук, Вертипорох, Ківнюк, Чуревич, Панько, Данилюк, Жолоб, Мельничук, Ванджура, Козловський, Лесюк, Горішний, Попик, Ісайчук, Абрамюк, Дмитрук, Дудка, Микитишин, Gut
І-BY-78168/ Н
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Греко-католики

Повідомлення D_i_V_a »

Balymba писав:Для мене унія-підлеглість Риму...
Але щось в тій фразі є, чого ми здається не розуміємо...
Залишемо це питання на потім. Або інформація сама віднайдеться, або хтось пояснить.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Греко-католики

Повідомлення D_i_V_a »

Як і всякий добре налагоджений організм, церква має свою структуру.
У статті "Архиєпископ-митрополит Борис Ґудзяк офіційно очолив Філадельфійську митрополію УГКЦ" видно віхи цього процесу.
Історія Філадельфійської митрополії сягає 1914 року, коли Папа Пій X створив ординаріат для вірних східного обряду і призначив владику Сотера Ортинського ординарієм.
Перша ж парафія на території архиєпархії в Шенандоа була заснована у 1884 році.
1924 року ординаріат піднесли до статусу екзархату,
а 1950 екзархат - до статусу архиєпархії.

Сьогодні Філадельфійська Архиєпархія УГКЦ нараховує 13 000 вірних, 62 парафії
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Греко-католики

Повідомлення D_i_V_a »

Стаття-роздуми, написана в далекому 1932 році у Львові. Ще до початку ІІ-ї світової війни, коли Львів був у Польщі. Цікаво, що уніатську церкву часто називають ПРАВОСЛАВНОЮ...

Газета «Діло» №166 (Львів) 30.07.1932, стор.2

Вартости церковного обєднання.
І.
- Чи православіє, обєднане з західною католицькою церквою, має які вартости в порівнянні з православієм незєднаним? Чи є воно кращою і вищою формою христіянства, ніж це друге? Що власне дає східній церкві її обєднання з церквою західною, чи так звана церковна унія?
Відповідь на ці питання опреділює відношення до справи церковного зєднання. Тому, очевидно, ставить їх кожний, хто скільки-будь цікавиться унійним рухом; хто хоче цей рух собі усвідомити, а не дивиться на нього чужими очами, або з власним упередженням. Зокрема над цими питаннями застановлюється відомий публіцист польської виленської газети „Слово" п. Вл. Харкевич, що найбільше з усіх польських публіцистів звертає увагу на унійну справу на „кресах" Польщі.
Названий публіцист уже знайшов одну перевагу православія зєднаного чи, як він разом з іншими польськими публіцистами висловлюється, „обряду східного" - над православієм незєднаним; перше є танше. Але, на думку п. Вл. Харкевича, в цій перевазі криється небезпека сучасної унійної праці, бо „з таного обряду легко виробити тану релігію" („Слово" 1932, ч. 113, стаття; „Зачароване коло").
Цілком даремні побоювання. Стоячи на основі православного й католицького передання, кожний робітник на церковній ниві Христовій повинен власне мати перед своїми очима взір душпастирства в особі ап. Павла, котрий так промовляє до духовників; „Ані срібла, ані золота, ані одежі я ні від кого не жадав... У всьому я показав вам, що так працюючи треба піддержувати немічних і памятати слова Господа Ісуса: більше щастя давати, ніж брати" (Діян. Ап. XX, 33—35). Також мусить він - цей робітник - памятати заповіт ап. Петра; „Пасіть стадо Боже... не задля бридкої користи, а зі щирости" (І. Негр. V, 2).
З апостольською наукою погоджуються й численні канонічні правила, котрі забороняють церковні обряди - „благодать Божу", через них діючу, - використовувати, як спосіб матеріяльного визиску вірних, або для матеріяльної наживи (Канонічні листи св. Генадія й Тарасія Константинопільських). Звернемо також увагу і на той безперечний факт, що православний обряд тепер ніде, в ніякій іншій країні, не є такий дорогий, як у Польщі: чи вжеж через те він тут вартісніший? Чи вжеж, наприклад, шлюб, взятий у православній церкві в Польщі, е ідейнішим і міцнішим, ніж взятий в іншім краю? Оче видно, ні; вказану-ж вище коштовність православного обряду кожний безсторонній, що ближче орієнтується в сучаснім положенні православія, напевне запише на рахунок ненормальних умовин церковного життя в Польщі (навіть виленське, близьке до тамошніх консисторських кругів, російське „Наше Время“; див. стаття в ч. 112. цього року: „Подвійна шкода").
Отож не може бути ніякої небезпеки для віри й церкви, коли будемо йти дорогою, вказаною Словом Божим і церковними приписами. І праця над зєднанням церков багато причиниться до христіянського поступу, коли, йдучи цією дорогою, научить пастирів здобувати потрібні для церковного життя матеріяльні засоби іншим шляхом, а не вимушуванням від вірних при відправлюванню релігійних обрядів. Любов до Христа і його церкви, ревність вірних і пастирів повинні бути джерелами як моральної, так і матеріяльної сили православної церкви, з Апостольською Столицею поєднаної.
Але православна церква, завдяки свому поєднанню, набуває вартости значніші і коштовніші та - що дуже важне - реально-практичні; передовсім вона відновлює в себе церковну дисципліну, без котрої не може бути нормального церковного життя, а котрої нині у православній церкві незеднаній вельми бракує.
„Високої дисципліни, як хліба щоденного, нині домагається наша православна церква, і для піддержання її правильного життя треба дати їй цей хліб, а перш за все дати його всіма способами й подостатком духовенству". Так визнає передсоборна комісія в свому справозданні, поданім Варшавською Митрополією до загального відома („Воскресное Чтеніе" 1932, ч. 13). Свідчить, як бачимо, категорично й рішучо поважна установа, яка напевно далека від наміру очернити православну церкву. Наведемо ще кілька висловів, що характеризують фактичний стан сучасного церковного життя. „Багато добрих початків, багато вчасних способів і розпорядків, що походять як від церковної влади, так і від зібрань кращих церковних представників, не доводять на місцях до кінця, або зовсім не виконують. І це - лише тому, що особи, котрі мусілиб подбати про виконання, з відсутности дисципліни не роблять цього, бо або не хочуть, або легковажать, або не дбають за свої обовязки. Осередки релігійного життя розлучено з периферією (з краями)".
Періодична преса московська й особливо українська щороку подає на своїх шпальтах багато ріжних проявів такого стану церковного життя, але найвиразнішою його ілюстрацією є ще свіжий у памяти протест проти висвячення на єпископа о. Полікарпа Сикорського. Синод єпископів, на чолі з митрополитом цілої православної церкви в Польщі, ухвалив це висвячення, митрополит постарався про згоду уряду і визначив день висвячення... Але справа ця не сподобалась „уєздним" протоєреям зпід прапору РНО і вони публично організують між людьми протести до президента держави, міністра, митрополита... Рятують, значить, православіе! Не здержав рознузданих достойникт навіть строгий наказ, недавно передтим виданий митрополитом і погрожуючий духовенству гострими карами за втручання світської влади до справ церковних (обіжник до „Всечесного Духовенства Волинської Епархії" з 2. IV. 1931 р.). Не відомо, як ця справа закінчилась би, колиб світська влада не поставилась до неї, як до скандалу і не рішила її зліквідувати. В кожнім разі факт, що подібні протести були організовані; що для їх зліквідування погрібна була участь влади світської, а їх виновники не зазнали ніякої кари дуже виразно свідчить про дійсний занепад дисципліни у православній церкві на землях Польщі.
Прот. П. Табінський.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Греко-католики

Повідомлення D_i_V_a »

Газета «Діло» №167 (Львів) 31.07.1932, стор.3

Вартости церковного обєднання.
ІІ.
Визнавши недостачу у правосл. церкві потрібної дисципліни, передсоборна комісія вказала ріжні способи до її піднесення. Напевне ці способи будуть ухвалені Церковним Собором, якщо він коли відбудеться. Одначе наперед можна сміло сказати, що дисципліни - "цього хліба щоденного" православна церква в Польщі, будучи незєдпаною, не здобуде; ухвали Собору, коли тільки він відбудеться, залишуться гакими-ж нежиттєвими, як і ухвали соборів давніших, тепер уже забутих, - виленського 1509 р., київського 1627 р. і т.д., або постанови ріжних "кращих церковних представників," про котрі (постанови) говорить передсоборна комісія.
Чому це так? - Тому саме, що нинішній стан православної церкви в Польщі не е явищем випадковим, перехідним, або льокальним. Він, на жаль, випливає з природи річей. Церковний розкол між Сходом і Заходом не був чимсь іншим, як тільки порушенням церковної дисципліни. Хоч богослови східні від початку намагалися, як і тепер намагаються, виправдати його ріжними доказами віри й обряду, але дійсна пружина й остаточна мета цих доказів узасаднити, що констянтипопільський патріярх, а з ним ціла східня церква, не обовязані підлягати Апостольській Столиці, як зверхній церковній владі. З ходом часу східня церква пішла дальше в напрямку порушення дисципліни: як гриби по зливному дощі повстають так звані "автокефалії". ,,Автокефалія" - яке слово в перекладі значить: "сам собі голова" власне є вилім з послуху свому зверхникові, унезалежнення від нього. Тому ніколи вона не твориться з ініціятиви матерньої церкви, а звичайно зустрічає її міцний опір, веде з нею завзяту боротьбу, підпадає навіть під "викляття“. І все це так довго, доки зверхник матерньої церкви не одержить у виді сатисфакції якої концесії, або поки не змусить його уступити сила фактів. Тож навіть нині константинопільська церква не зняла "анатеми", проголошеної болгарам за автокефалію, як рівнож церква московська і декотрі інші ще ве визнали автокефалії польської.
Творення нових і дрібних автокефалій, себто дальший розпад дисципліни у східній церкві, зустрічає єдину реальну перешкоду - волю політичного зверхника: царя, султана, гетьмана, короля, президента... Церковну єдність і дисципліну таким чином піддержує політична влада, - очевидно, остільки, оскільки вона знаходить це для себе потрібним. Так було давніше, так залишиться й тепер. Нині, наприклад, єдність православних христіян у Палестині оборонюе... верховний комісар Палестини, - англієць, котрого віра нам незнана, а може бути навіть жидівською. Єдністю автокефальної церкви антіохійської раніше опікувалися турки, нині-ж - представник французького уряду; єдністю православної церкви в Польщі - уряд Річи Посполитої...
Тепер православна церква в Польщі є єдина, бо її єдности хоче уряд. Але колиб воєводи одержали наказ поставитись до справ її так, як вони ставляться до штундівців, то напевне в короткому часі витворилось би в Польщі більше автокефальних православних церков, ніж тепер істнує в ній православних діецезій. Очевидно, не забракло би при цьому і взаємних „анатем", на котрі московська ерархія така щедра. Навіть нині, не зважаючи на несприяючі політичні умовили, істнує в Польщі православна група так зв. „богданівців", котрі не визнають теперішньої правосл. польської ерархії та легковажать собі її "анатему". Є навіть і монастирі, де авторитет варшавського митрополита дуже сумнівний, а в кожному разі - проблематичний.
Яка булаб доля православія в Польщі, ко либ його єдністю й авторитетом єрархії не опікувався світський уряд, можна гадати на підставі того, що ми бачимо в СРСР. Єдина московська церква там розбилася на кілька незалежних, що взаємно одна одну поборюють і виклинають, але в своїй суті тотожних церков, а саме: тихонівську (три незалежні уґрупування) сергіяни, григоріяни й автономісти), синодальну, „живу", антонінівську... Колиб більшовики своїм переслідуванням віри не ставили перешкод для релігійного питання; колиб вони не робили ріжниці між „льояльними" сергіянами і його "нельояльними" противниками, то ділення московського православія в межах СРСР на дрібніші незалежні організації наступилоб, без сумніву, дальше. І кінчилось би на тому, що ми бачимо в так зв. московській старовірській церкві, де згідно з приповідкою: "що голова - то закон, що баба - то статут". Ось фактичний стан східньої православної церкви незєднаної.
Прот. П. Табінський.
(Кінець буде.)
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Греко-католики

Повідомлення D_i_V_a »

Газета «Діло» №168 (Львів) 02.08.1932, стор.4

Вартости церковного обєднання.
ІІІ.
(Докінчення).

Відсутність міцнішої дисціпліни у східній церкві незєднаній спричинила її внутрішнє розєднання чи розбиття на окремі, одна від одної незалежні, автокефальні організації. Східна церква, значить, є незєднана не тільки в зовнішнім значіння, чи у відношенні до західної церкви, але також у значінні внутрішнім. Ця-ж її особливість позбавляє православне догматичне поняття церкви реального сенсу. „Церква земна - каже згадана вище передсоборна комісія („Васкрєсное Чтеніе" 1932, ч. 13) - є встановлене Богом зібрання людей, зєднаних одною православною вірою, одними тайнами й одною церковною владою" („священноначалієм"). Так - у теорії, а як у дійсності? Де саме та одна церковна влада, котра єдналаб константинопільських греків і болгар; або тихонівців, „живоцерковників" і православну церкву в Польщі; або антоніян і евлогіян? - Очевидно, такого „священноначалія" зовсім нема, і православна церква незєднана вищенаведеному поняттю не відповідає. Розбіжність науки з життям, теорії з дійсністю, догматики з практикою - очевидна.
Цілком інакше виглядає дійсність у західній церкві, підляглій зверхности Апостольської Столиці і в ній, як у свому огнищі зєднаній. По рівняйте для ілюстрації положення цієї церкви в СРСР. Умовини релігійного життя римо-католиків зовсім там не кращі від тих, в яких живе людність православна. А одначе чи там церква римо-католицька також розпалася на низку окремих організацій? Чи також витворилися там старо-католики, ново-католики, живо-католики або якісь інші групи? Ні, цього там нема і засадничо не може бути! Переслідування, розколи і єресі можуть цю церкву територіяльно або кількостево зменшити, але вона ніколи не розпадеться на окремі, взаємно незлучені частини і завше істнуватиме, як зібрання вірних, зєднаних одною церковною владою. А то все - завдяки її внутрішній дисципліні, якої умовину й зовнішній вираз становить послух Апостольській Столиці.
Таку саме властивість дістане і східна православна церква, коли визнає єдність із західньою церквою та ерархічну зверхність Апо стольської Столиці. Отож церковна унія перш за все повертає східній церкві внутрішню дисципліну, без якої церковне життя підупадає й гине. Тільки вона може усунути зі східньої церкви її внутрішнє розєднання чи розбиття і витворити з неї церкву єдину як в ідейнім значінні, так і в фактичнім.
Поруч із занепадом церковної дисципліни йде пониження христіянської моралі. А це тому, що дисципліна не тільки єднає вірних в один живий містичний організм; вона служить також як каже церковне правило (VI. Всел. Соб. пр. 2) "до сцілення душ та уздоровлення пристрастей", чи інакше до морального виховання як кожної окремої особи, так і цілого христіянського суспільства. Тому, де нема міцнішої дисципліни, нема там і високої моралі; де дисципліна падає, понижається там обовязково і мораль.
Цей акт стверджує навіть вище згадана передсоборна комісія, котра ось-якими рисами змальовує теперішній мосальним стан православної людности: „Нарід не знає, кого слухати, і погруз переважно в Матеріальні клопоти над своєю господаркою і взагалі над матеріяльними засобами життя... Значна його частина, особливо люди молоді, цілком відбилася від родини й церкви. Рідку нинішню родину можна назвати „домашньою церквою". Родинний розлад, не пошана батьків, ломання шлюбу, розводи, розбій, злодійство, судова волокита зробилися по селах явищами частими і звичайними.. До духовенства й церкви ставляться, якщо не негативно, то в кожнім разі зневажливо" („Васкрєсное Чтєніе", ч. 13).
Дуже сумна єреміяда! Але в ній сучасний моральний стан православної маси представлено ще за лагідно, особливо її відношення до віри й церкви... Передсоборна комісія делікатно замовчує питання про мораль сучасного православного духовенства. А на цю тему багато де чого можна сказати, особливож про мораль вищої верстви духовенства! Я особисто знаю одного достойника, котрий уже років з 12 держить біля себе чужу жінку. Остання - замужня; але, не даючи ради на два доми, покинула свого чоловіка та одержала формальний церковний розвід... Згаданий достойник є чернець і навіть єпископ: як такого, його обовязують категоричні церковні правила, що під загрозою позбавлення чину забороняють держати в свому домі жінку, щоби не давати вірним підстави для осуду і спокуси (І. Всел. Соб. пр. 3; VI. Всел. Соб. пр. 5; VII. Всел. Соб. пр. 18; Василія Вел. пр. 88). Це явище, справді, довший час викликало нарікання і служило матеріалом для ріжних веселих анекдот; одначе з цим не рахувалися, виходячи очевидно з погляду, що час до всього призвичаює; що поговорять і перестануть. І мали рацію: тепер до цього явища ставляться з більшою толєранцією, як до річи вже „старої", а деякі особи з нижчого духовенства взяли його собі за приклад... Погодьтесяж, що подібного явища в церкві не повинно бути, а коли воно якимсь дивним способом виникло, не можна його толерувати, закриваючи очі на сумну дійсність!..
Та щож робити? Застановлюючись над тим, як цю дійсність направити і взагалі як піднести мораль православного суспільства, знову приходимо до конечности церковної унії, як єдиного й найпевнішого реального способу. Бо Апостольська Столиця вимагає від духовенства не тільки послуху й дисципліни; вона вимагає не менше також пастирської праці та виховавчого впливу на вірних, а передовсім вимагає постійної духовної праці над собою і відповідного морального рівня. Бо вести до спасіння може «лише той, хто сам іде дорогою спасіння.
Отож причинюючись до зміцнення й піднесення православної церкви, її зєднання з західньою церквою, стає тимсамим великою вартістю як духовною, так і загально-культурною, набуває поважного значіння для історії христіянського поступу.
При фактичній єдности чи тотожности віри, істнуючої наперекір довговіковому розколові та наперекір усім його прихильникам, східна православна церква має свої, для неї властиві, вартости, а західня католицька церква - свої. Перша, хоч через розкол втратила міцнішу внутрішню дисципліну, а також ослабила строгість моралі, зате виробила собі дивний, багатий, чаруючий красою, ріжноманітністю і змістом обряд. Друга - зміцнила в себе дисципліну й мораль, але задержала первісну скромність у своїх богослужбових обрядах. Зєднана-ж православна церква сполучує вартости христіянського Сходу й Заходу: тому вона є вищим ступенем христіянської релігійної творчости, прегарною перлиною в Церкві Вселенській чи католицькій.
У цім реальна вартість церковного обєднання.
З цього виходить також раціональність і конечність щиро для того обєднання працювати.
Прот. П. Табінський.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Відповісти

Повернутись до “Греко-католицька церква”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 12 гостей