ЧУДНІВ, місто, Житомирська обл, Україна

Відповісти

У цьому місті/Цим містом/Це місто

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
1
25%
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
3
75%
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 4

Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

ЧУДНІВ, місто, Житомирська обл, Україна

Повідомлення АннА »

Чу́днів за часів царсько-російської держави належав до Волинської губернії. Сьогодні - це Житомирська область

Чуднів запрошує туристів
Чуднівський район знаходиться в південно-західній частині Житомирської області. На сході межує з Бердичівським, на півночі – Житомирським, на заході – Романівським, на південному заході – Любарським районами Житомирської області, на півдні – з Хмільницьким районом Вінницької області.
До послуг туристів, які відвідують район, природні та історико-культурні об’єкти: належать парки, церкви та музеї.
Трощанський парк
Парк-пам’ятка входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання. Знаходиться у селі Троща. Його створено з метою збереження ясеневих і грабових масивів, а також 200-річних ялин. В парку ростуть рідкісні рослини, які занесені до Червоної Книги України і перебувають під охороною.
Серед ставу на скелястому острові знаходиться 12-метровий кам’яний обеліск, який у вигляді коня було збудовано в 1721 році паном Боримським. Коли пан Боримський поїхав на війну, то цей кінь врятував його від смерті – виніс з вогню. Повернувшись з війни Боримський дав наказ не їздити на коневі і сам на ньому не їздив. А після загибелі тварини йому пам’ятник. У цьому ж 1721 році, поряд із великим, було споруджено менший пам’ятник собаці, вірному другу пана Боримського.
Пізніше панське помістя викупив за 40 тисяч Федір Трепов і передав його своїй дочці Софії Федорівні Нірод.
За парком знаходиться ще одна історична пам’ятка – козацька могила.
Турчинівський парк
Заснований у першій половині XIX ст. Дендрологічний склад з місцевих деревних порід віком 160-180 років.
На території парку знаходиться також і пам’ятка архітектури. У XIX ст. в Турчинівці родиною Терещенків було збудовано палац і розбудовано парк.
Двоповерховий палац, прямокутний у плані, зведено з червоної цегли у 1899-1900 рр. Маєток, який складають палац, господарський корпус, садибний будинок, огорожа з брамою та парк, визнано пам’яткою архітектури національного значення.
Тютюнниківський парк
Парк засновано у першій половині XIX ст. На території парку можна побачити декілька порід дерев у вигляді алей ясена, білої акації, горіха грецького і сірого та окремих біогруп липи, клена гостролистого.
Великокоровинецький районний краєзнавчий музей
Музей створений 1987 року. В ньому розміщені матеріали та експонати, що показують розвиток району, його потенційну туристичну привабливість, налічує біля двох тисяч експонатів. В музеї також встановлена експозиція про революційну діяльність Григорія Вакуленчука, який підняв у 1905 році збройне повстання на броненосці «Потёмкин».
Різдво-Богородична церква, пам’ятка архітектури кінця XIX ст., м. Чуднів
Храм Різдва Пресвятої Богородиці на високому березі Тетерева. Побудований в 1772 р. за кошти православної громади Чуднова на місці зруйнованої дерев’яної церкви. В ті роки їй належало 46 десятин землі, при церкві була стара дерев’яна благодільня, у якій працювала школа церковного співу та грамотності.
Чуднівський Бернардинський костьол, пам’ятка архітектури першої половини XIX ст., м. Чуднів
У XVIII ст. в Чуднові був замок і діяв монастир ордена Бернардинців. Римо-католицький костьол Бернардинського ордену діяв до 1831 року. У 1996 році споруда римо-католицького костьолу була повернута у власність католицькій релігійній громаді. На даний час він відреставрований та діючий.
http://oda.zt.gov.ua/chudniv-zaproshue-turistiv.html
http://www.chudnivrada.gov.ua/news/even ... istiv.html
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Ярина
Повідомлень: 211
З нами з: 09 листопада 2016, 15:40
Дякував (ла): 21 раз
Подякували: 93 рази

Re: ЧУДНІВ, місто, Житомирська обл, Україна

Повідомлення Ярина »

phpBB [video]
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: ЧУДНІВ, місто, Житомирська обл, Україна

Повідомлення D_i_V_a »

Доказательства о Дворянстве.
1-е. Метрика о погребении 1781 года Октября 1-го дня Дворянина Михаила Лукашевича из Метрических Книг Чудновскаго Приходского Костела 1797 года Сентября 3-го дня Выданная.

PS Костел був побудований за 20ть років до поховання у 1760-х роках на місці дерев'яного попередника.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ЧУДНІВ, місто, Житомирська обл, Україна

Повідомлення АннА »

Зображення
З вікіпедії
Чу́днів — місто в Україні, центр Чуднівського району Житомирської області. Розташоване в північно-західній частині Придніпровської височини, над річкою Тетерів, за 5 км від залізничної станції Чуднів-Волинський (лінія Козятин I—Шепетівка). Статус міста з 2012 року.[2]
Географія
У місті річки Безіменна та Будичина впадають у Тетерів.
Назва
Назву пов'язують з прізвищем Київського боярина Чудина, вихідця з чудських старшин, відзначеного в літописах. Народні перекази виводять топонім від слова чудо. Розповідають, що Чуднів колись звали Червоним яблучком. Князь, зачарований навколишньою красою, нібито сказав, що це не яблучко, а велике чудо, за іншою версією, що в давнину жителі міста дивом (чудом) відбили багатотисячну татарську орду.[3]
Історія
Перша документальна згадка про Чуднів відноситься до 1416 року, в якому, згадується, що жителі Чуднова дають з землі Дідковичини три відра меду в Києво-Софійський собор[4]. В той час в Чуднові був один замок і місто, в якому збиралися річні ярмарки на св. Петра[5]. В 1471 р. в люстрації Київської землі, що пройшла після розвалу самостійного Київського удільного княжества, в Чуднові показаний замок, озброєний 3 пушками і 2 піщалями; в ньому зберігались значні запаси провіанту та жили замкові слуги. В місті жило багато вільних людей та міщан, також було 32 двори хліборобів, що платили по 20 грошей податі і 63 корчми (30 грошей); мита виходило в рік 10 коп. грошей.; до Чуднова простягались 7 сіл і 8 бортних земель, з яких виходило 18 відер меду на рік[6]
У 1507 р. одні з найбільших в Україні магнати — князі Острозькі стали дідичами (або власниками) Чуднова.[7]
1660 місце капітуляції (за підсумками Чуднівської Битви) московського війська генерала В. Шереметєва перед польським, що призвело до Слободищенського трактату. У 19 ст. Чуднів важливий торгівлею сільсько-господарськими продуктами (з кінця 19 ст. мав 10 500 меш., у тому числі половину євреїв). Тепер невелика харчова промисловість, Чуднівський спиртовий завод, меблева фабрика, торфове підприємство.
У 2016 році на державному рівні в Україні відзначався ювілей – 600 років з часу першої писемної згадки про місто Чуднів (1416).[8]
Зображення
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ЧУДНІВ, місто, Житомирська обл, Україна

Повідомлення АннА »

Костел в Чуднові, малюнок Наполеона Орди

Зображення
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ЧУДНІВ, місто, Житомирська обл, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Чуднів — селище міського типу, центр району. Розташований на скелястих берегах річки Тетерева, за 53 км на південний захід від Житомира. До залізничної станції Чуднів-Волинський — 4 км. Населення — 6600 чоловік.

Місцевість, де розташоване селище Чуднів, була заселена людьми в далеку давнину, про що свідчать знахідки знарядь праці доби бронзи: кам’яна сокира, молоток, тесло та інші речі. 1471 року Чуднів згадується як місто-фортеця Київського воєводства. В ньому було «три гармати і дві пищалі. А на місті людей повно і 23 корчми».
1506 року великий литовський князь Сігізмунд подарував Чуднів К. І. Острозькому і дозволив йому «замок збудувати і місто осадити». Чуднівський замок став одним з найбільших у володіннях князя Острозького, який жорстоко експлуатував населення, обкладав його податками грошовими, медовими, бобровими, куничними.

1569 року Чуднів підпав під владу шляхетської Польщі. Ще більше посилився соціальний та національно-релігійний гніт. У відповідь на експлуатацію селяни піднімалися на боротьбу проти гнобителів. Так, жителі Чуднова 1593 року взяли активну участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом К. Косинського.

Великого лиха селянам завдавали міжусобиці магнатів та шляхти. Мешканці Чуднова були розорені в 1618 і 1629 рр. Я. Острозьким та А. Русиновським.

Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. багато жителів Чуднова боролося проти польської шляхти в загонах селянсько-козацького війська під проводом Богдана Хмельницького. В липні 1648 року магнат Я. Вишневецький, відступаючи через Бердичів, Чуднів і Чорторию, жорстоко розправлявся з місцевим населенням за їх участь у визвольній війні. Загін козаків і селян під проводом Максима Кривоноса, переслідуючи шляхетські війська, визволив Чуднів. Проте 19 червня 1653 року польська шляхта знову захопила містечко, пограбувала жителів, понад 300 чоловік забрала в полон.

Та населення Чуднова не скорилося шляхті. Восени 1660 року, коли шляхетська Польща в союзі з кримським ханом знову напала на українські землі, воно виступило на боці російського війська і козацьких полків. Бої, які відбулися під Чудновом і Любарем, закінчилися поразкою російського війська і оточенням козацьких полків в Слободищі, що привело до укладення Слободищенського трактату, за яким Правобережна Україна відходила до Польщі3.

У 80-х роках XVII ст. населення Чуднова взяло активну участь у повстанні під проводом Прокопа, а в 1734 році підтримало боротьбу гайдамацького загону, очолюваного І. Клобуцьким.

Придушуючи селянські повстання, польська шляхта посилювала економічний та національно-релігійний гніт. У першій половині XVIII ст. чиншові побори в Чуднівському старостві досягли значних розмірів. У 40-х роках, з виникненням фільварка, всі селяни були переведені на панщину, яка в 60-і роки досягла п’яти днів на тиждень. Ремісники змушені були сплачувати чинш і виходити на «замкову» роботу.

У 1789 році містечко налічувало 428 дворів і 2444 жителі. На цей час тут було п’ять церков і два костьоли.

1793 року Чуднів у складі Правобережної України возз’єднано з Росією. Спочатку він входив до Ізяславського намісництва, а з 1797 року — до Волинської губернії. Це сприяло дальшому розвиткові містечка. Інтенсивніше почали розвиватися промисловість, ремесла й торгівля. Тут працювали гуральня, цегельний та шкіряний заводи, два водяні млини. Чуднів став значним центром торгівлі на Волині. На ярмарки, що відбувалися п’ять разів на рік, з’їжджалися купці не тільки місцеві, а й з-за кордону. Торгували хлібом, худобою, лісом, столярними й гончарними виробами, мануфактурою та іншими товарами.

На початку XIX ст. Чуднову надано право міста.

Проте в умовах самодержавного ладу становище трудящих залишалося дуже важким. Особливо скрутно жилося селянам. Поміщиця Потоцька жорстоко експлуатувала і ремісників. Тільки за 1788 рік податки на них становили 4 тис. крб. сріблом. У першій половині XIX ст. панщина сягала 190 днів на рік. Інвентарна реформа 1847—1848 рр. мало що змінила у становищі селянства. Земля, як і раніше залишалася власністю поміщиків, селяни й далі перебували в кріпацькій неволі. Не виправдала їхніх сподівань і реформа 1861 року. На 165 селянських дворів (28 тяглових, 121 піший і 16 городників), за уставною грамотою виділялося 213 десятин присадибної землі, 735 польової та 163 десятини сінокосу. Викупна сума 213 десятин присадибної землі становила 21 755 крб. 83 коп., 735 десятин польової — 8558 крб. На кожний піший двір припадало 4 десятини орної землі і десятина сіножатей. До того ж, селянам виділялися найгірші землі. В скарзі на пана до властей вони писали; що «багато у нас нікчемної землі, зовсім поганої, непідходящої». 16 грудня 1864 року селяни звернулися до мирового посередника з проханням зменшити плату за землю. Та полегшення селяни не дочекалися. На 1878 рік тільки один селянин зміг викупити свою ділянку та ще 4 роки добивався посвідчення на викуплену землю.

В пореформений період Чуднів зростає, збільшується кількість населення. 1897 року в містечку проживало 8640 чоловік. На початку XX ст. появляються маслоробний завод, на базі гуральні — винокурний, паровий млин, відкрився хліботорговий склад. Розвиткові промисловості й торгівлі сприяла залізниця Бердичів — Шепетівка, колія якої пролягла поблизу Чуднова. В містечку діяла пошта, телеграф, агродільниця. Проте медичне забезпечення залишалося на низькому рівні. Тут були лікарня на 14 ліжок, аптека. Хворих приймали три лікарі.

Населення залишалось неписьменним. Освіту здобували одиниці. На базі одно-класного училища, заснованого 1871 року, 1907 року в містечку відкрито двокласне сільське училище. У ньому вчилося в 1913 році 264 дітей, а закінчили його 30. 1913 року почало діяти вище початкове змішане училище, за навчання в якому треба було платити, але в трудящих таких коштів не було. Недоступними були приватна бібліотека, книжкова крамниця.

Тяжкі соціально-економічні умови життя селян та міщан штовхали їх на боротьбу. В 1905 році під впливом революційних подій у країні, в Чуднові відбулася масова демонстрація, в якій пліч-о-пліч з робітниками виступали селяни. Вона проходила під лозунгами: «Геть самодержавство!», «Хай живе демократична республіка!». Житель Чуднова Н. І. Абраменко розповсюджував серед демонстрантів листівки соціал-демократичної партії: «До всіх робітників», «До всіх громадян», що закликали трудящих до збройного повстання проти самодержавства. 2 жовтня 1906 року в с. Пилипах Абраменка схопили жандарми, а через рік за вироком Київської судової палати він був засланий до Сибіру.

Столипінська аграрна реформа загострила класові суперечності, прискорила процес класового розшарування селянства. Одночасно з утворенням куркульських господарств посилювалася пролетаризація селянства. Бідняки наймалися до куркулів або виїжджали до Калузької, Самарської та інших губерній Росії.

В умовах першої світової війни злиденне становище чуднівців погіршало. Чоловіки пішли на фронт. Сім’ї лишилися без годувальників. Господарства занепадали, зменшилися посівні площі, знизилася урожайність.

Повідомлення про повалення царизму чуднівці зустріли як давно очікувану звістку, та буржуазний Тимчасовий уряд не збирався розв’язувати питання про мир і землю. Перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції і ленінський Декрет про землю чуднівці сприйняли з радістю. Проте приступити до соціалістичних перетворень трудящим Чуднова одразу не судилося. На зміну органам буржуазного Тимчасового уряду прийшли ставленики буржуазно-націоналістичної Центральної ради. 5 січня 1918 року селяни зробили спробу конфіскувати поміщицькі землі і розподілити їх між собою, але місцеві органи Центральної ради взяли під охорону поміщицький маєток.

В кінці січня 1918 року в містечку встановлено Радянську владу, обрано Чуднівську Раду робітничих, селянських та солдатських депутатів на чолі з О. Й. Козловським. Рада приступила до розподілу поміщицької землі. Та скористатися правом на землю трудящі тоді ще не змогли. В кінці лютого 1918 року Чуднів захопили німецькі окупанти.

Восени 1918 року під керівництвом Волинського підпільного губкому КП(б)У на території повіту, й Чуднівської волості зокрема, почав розгортатися партизанський рух. Керував ним підпільний ревком. Наприкінці листопада партизани визволили Чуднів від німецьких окупантів та гетьманців.

Але владу в містечку захопили ставленики петлюрівської Директорії. Кілька місяців у районі Чуднова точилися запеклі бої партизанів і підпільників з петлюрівськими військами. Чуднів кілька разів переходив з рук у руки. Вдруге він був визволений 4 березня 1919 року. Разом з частинами Червоної Армії до містечка увійшли 200 партизанів, які в бою поблизу станції Чуднів-Волинський захопили ворожий бронепоїзд та велику кількість боєприпасів. Через кілька днів Чуднів знову захопили петлюрівці. Втретє його визволили 12 березня. На короткий час петлюрівцям вдалось увірватися в містечко ще й у квітні. Після визволення містечка в квітні 1919 року в ньому розпочав роботу ревком. До його складу ввійшли комуністи 3. П. Прус та О. Й. Козловський. Ревком здійснив перерозподіл землі, запровадив робітничий контроль на спиртовому заводі. На куркулів і власника заводу було накладено контрибуцію.

Напруженою видалася весна 1919 року. Одержавши землю, сільська біднота докладала всіх зусиль, щоб обробити й засіяти її. Не було тягла, не вистачало насіння. Велику допомогу бідноті насінням і тяглом подавав ревком.

У червні 1919 року ще недобиті банди петлюрівців знову вдерлися до Чуднова. Проте цього разу ворог недовго був у містечку. У вересні частини 45-ї та 44-ї радянських дивізій визволили Чуднів. У боях під Чудновом петлюрівські війська зазнали нищівної поразки. Сам Петлюра таємно 6 грудня втік на залізничну станцію Миропіль, а звідти — в Польщу.

Минула тривожна зима. Селяни готувались до посівної. Та замість плуга їм знову довелося взятися за зброю. У квітні 1920 року в Чуднів вдерлися війська Пілсудського. На заклик ревкому майже все доросле населення Чуднова пішло до Червоної Армії. У першій половині червня Червона Армія визволила Чуднів. Але становище лишалося напруженим аж до середини листопада 1920 року, оскільки в повіті діяли недобиті петлюрівські банди. Для їх розгрому в районі Чуднова було створено спеціальну групу військ, до складу якої увійшли 45-а стрілецька дивізія, кавалерійська дивізія Г. І. Котовського і корпус Червоного козацтва В. М. Примакова. Вони блискуче справилися з поставленим завданням. На кінець 1920 року становище в районі Чуднова стабілізувалося. У розгромі ворога активну участь взяли жителі Чуднова. Сотні їх мужньо билися в підрозділах Першої Кінної армії та 44-ї стрілецької дивізії.

Разом з місцевою біднотою, колишні фронтовики бралися за вирішення господарських справ, здійснення продовольчої політики, боротьби з спекуляцією. Керували роботою волосний та містечковий ревкоми. Їх очолювали Г. А. Прус і П. Ф. Зотько.

На початку 1921 року в Чуднові було створено партійний осередок. Тоді ж відбулися вибори до Рад. Перебудова сільського господарства, розподіл продподатку, ліквідація неписьменності, організація народної освіти та охорона здоров’я — такий далеко неповний перелік питань, які в той час вирішували партійні організації, виконком та КНС. Основну увагу вони приділяли розвиткові сільського господарства, зокрема розширенню посівних площ, збиранню врожаю. Треба було зробити все, щоб запобігти голоду. В лютому 1922 року, допомагаючи голодуючому населенню Поволжя, жителі Чуднова і сусідніх сіл направили до Царицина ешелон зерна.

Розгортаючи господарське будівництво, Чуднівський волвиконком у 1921 році організував вивчення природних багатств волості, внаслідок чого було виявлено великі поклади граніту, глини, піску, зроблено оцінку лісових багатств. Важливу роль відіграли Чуднів і Чуднівська волость у боротьбі з нестачею палива в країні. За рішенням губвиконкому 1921 року створили Чуднівський лісозаготівельний район. За короткий строк трудящі містечка й волості заготовили сотні кубометрів дров і відвантажили їх промисловим центрам країни.

З 1923 року Чуднів — центр району, з 1924 року — селище міського типу.

З болем у серці сприйняли мешканці Чуднова звістку про смерть В. І. Леніна. 22 січня 1924 року в селищі відбувся багатолюдний траурний мітинг, на якому було прийнято резолюцію «Ні на крок не відступимося від заповітів Ілліча». В ній трудящі поклялися бути до кінця вірними справі Леніна.

Чуднівці успішно відбудовували народне господарство. 1924 року працювали два млини, спиртовий та два шкіряні заводи. Багато робилося для розгортання державної і кооперативної торговельної мережі.

Налагоджувалася робота медичних закладів. 1925 року в Чуднові діяла лікарня на 25 ліжок, 2 амбулаторії, аптека. У закладах охорони здоров’я працювало 5 лікарів та 12 чоловік середнього медперсоналу. Відкрилися початкова й дві семирічні школи, де 22 вчителі навчали 863 дітей, діяли шестимісячні курси ліквідації неписьменності. Велику роботу провадили два клуби, два сельбуди і бібліотека.

Та трудящі усвідомлювали: їм не подолати злиднів, поки не буде перебудоване сільське господарство на соціалістичній основі. Здійснюючи заповіти В. І. Леніна, чуднівці взялися до кооперування селянських господарств. 1927 року в Новому Чуднові було створено Товариство спільного обробітку землі — «Новина» . ТСОЗ об’єднав 50 селянських господарств, земельний фонд його становив 130 га. Через рік організували ТСОЗ ім. 1 Травня. Весною 1929 року ці два товариства об’єдналися в колгосп «Новина». Відтоді в селищі розпочався масовий рух за колективізацію. Його організаторами були комуністи Т. П. Мастюк, П. М. Волошин, Ф. Т. Косюк та жінка-комуністка М. В. Бондаренко. В роки громадянської війни вона разом з чоловіком працювала в політвідділі 13-ї армії, а згодом була відряджена до Чуднова для подання допомоги в здійсненні колективізації.

На 1930 ріку колгоспі «Новина» (з 1937 року — ім. Комінтерну) було 150 коней, 6 жаток, молотарка, з допоміжних підприємств — олійня й цегельня. Та з часом господарство зростало, поступово освоювалися сівозміни, землю почали обробляти тракторами. У зміцненні економіки колгоспів багато допомагала Чуднівська МТС, створена влітку 1931 року. В її розпорядженні було 89 тракторів, 40 комбайнів, 25 автомашин та багато причіпного інвентаря.

За роки першої та другої п’ятирічок колгосп став економічно міцним. Починаючи з 1936 року, хлібороби рік у рік вирощували високі врожаї зернових і технічних культур. З’явилися стахановці — передовики сільського господарства і тваринництва. В 1938 році І. М. Климик, який працював на свинофермі, добився вирощування й збереження 17 поросят від кожної свиноматки і став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. 1939 року в колгоспі зібрано по 25 цнт пшениці, по 20 цнт ячменю, по 110 цнт картоплі з гектара. За високі виробничі показники у вирощуванні зернових і технічних культур колгосп був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.

Серед механізаторів сільського господарства налічувалося 24 стахановці, в їх числі — Т. А. Манило, Б. П. Лозовий, які у 1938 році добилися середнього виробітку на 15-сильний трактор 734 га. Обидва механізатори також були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки.

Партійна організація і селищна Рада велику увагу приділяли медичному обслуговуванню.

В лікарні, що мала 75 ліжок, працювало 11 лікарів і 26 чоловік середнього медперсоналу. Набирала розвитку народна освіта. Місцеву семирічну школу перетворено на середню; в 1937 — відбувся перший випуск сорока п’яти учнів. В будинку культури розгортали роботу гуртки художньої самодіяльності.

Невпізнанно змінився Чуднів. Ставши районним центром, він почав швидко рости й упорядковуватись. На його вулицях з’явилися нові житлові будинки, магазини, установи культурно-побутового призначення. Центральні вулиці забруковано й обсаджено декоративними деревами.

Мирне будівництво перервав підступний напад гітлерівської Німеччини. 7 липня 1941 року селище захопили фашисти. Настали чорні дні фашистської неволі. Над радянськими людьми окупанти чинили жорстокі розправи. Тільки в серпні 1941 року загинуло від рук гітлерівців близько п’яти тисяч чоловік.

Уже з перших днів окупації в Чуднові почала розгортатися підпільна боротьба. Для керівництва нею в кінці 1941 року Житомирський підпільний обком партії направив до Чуднова свого уповноваженого П. В. Товкача. Він організував нелегальний районний партійний комітет, до складу якого увійшли К. П. Житник, Н. В.Чернецький, М. Ф. Матвійчук, П. В. Лебедюк, В. В. Григорович, Д. П. Панков та П. І. Тарасенко. Секретарем комітету обрали комуніста Ю. С. Рєщикова (до початку війни завуч середньої школи в Дзержинську). Комітет підтримував міцний зв’язок з Житомирським обкомом партії.

Чуднівська підпільна організація швидко зростала. На початок 1942 року в ній налічувалося близько ста підпільників. Були створені підпільно-диверсійні групи в селах Вільшанці, Дриглові, Тютюнниках, Карпівцях, а також у Чуднові. Керівником чуднівської групи був М. Ф. Матвійчук.

Чуднівський підпільний комітет мав у своєму розпорядженні два радіоприймачі. Це дало змогу регулярно слухати повідомлення Радянського інформбюро, а потім через підпільні листівки інформувати населення району про становище на фронтах. Для узгодження своїх дій з операціями партизанського з’єднання І. І. Шитова чуднівська диверсійна група вирішила приєднатися до групи О. Г. Єгорушкіна, яка входила до цього з’єднання. Після об’єднання група іменувалася Житомирсько-Бердичівським партизанським загоном. Командиром його був О. Г. Єгорушкін, а начальником штабу К. П. Житник. Загін дислокувався в районі сіл Крутого, Грем’ячого, Глибочок.

Чимало сміливих операцій здійснили партизани й підпільники Чуднова на станції Чуднів-Волинський. Під керівництвом члена підпільного райкому партії П. І. Тарасенка було пошкоджено 21 танковий мотор та сім вантажних автомашин. Відважні брати Рогожеви 13 квітня 1943 року, знищивши охорону ворожого ешелону, визволили 85 радянських громадян, яких гітлерівці відправляли на каторжні роботи до Німеччини.

Підпільники підтримували зв’язки з партизанськими загонами О. Г. Єгорушкіна і К. Д. Дюкова. В ці загони вони направили 127 чоловік, передали 115 гвинтівок, 800 гранат, 1670 кілограмів вибухівки, 18 автоматів, 4 кулемети, 17 тис. патронів, а також 2 тонни цукру та багато інших продуктів харчування. Зв’язки з іншими підпільними організаціями, зокрема з Вінницькою, Дзержинською та Любарською, підтримувалися через зв’язкового О. М. Фролова. В листопаді 1943 року він героїчно загинув у збройній сутичці з гітлерівцями. В червні 1943 року фашистам вдалося схопити Ю. С. Рєщикова, Н. В. Чернецького, М. Ф. Матвійчука, П. Самчука та братів П. Я. і М. Я. Рогожевих. їх відвезли до Бердичева і там закатували. Щоб уникнути дальших арештів, підпільники влилися в партизанські загони.

6 січня 1944 року 276-а і 316-а стрілецькі дивізії 11-го стрілецького корпусу під командуванням генерал-майора І. Т. Зимерцова визволили Чуднів. У боях за його визволення віддали своє життя 127 воїнів — представників різних національностей, серед них майори В. Ф. Лунцев та М. В. Волін, старший лейтенант М. Д. Таранов, лейтенанти І. Ф. Зуєв, І. І. Кріахідзе, молодший лейтенант В. К. Буров та інші. В боях з фашистами брало участь 827 чуднівців, загинуло 230. За бойові заслуги орденами й медалями СРСР відзначено 497 чоловік.

Визволений від фашистської окупації Чуднів важко було пізнати. Гітлерівці спалили 1660 будівель, зруйнували приміщення установ, знищили колгоспне майно та устаткування спиртозаводу. Фашистські варвари вирубали сади й парки.

Ще чувся гуркіт близьких боїв, а чуднівці вже відбудовували народне господарство. Відновили свою роботу райком партії та райвиконком. Відбудовні роботи очолили комуністи. В січні 1944 року їх було 10 чоловік, а на липень парторганізації Чуднова вже налічували 43 комуністи. В 1948 році в райцентрі було 14 парторганізацій, 144 члени і кандидати в члени партії.

Чуднівці подавали допомогу фронту. В 1944 році вони внесли до фонду Червоної Армії півмільйона карбованців на танкову колону, здали 8 тис. цнт зерна, надіслали велику кількість подарунків воїнам на фронт.

Відроджувати народне господарство допомагала вся країна. Лише для відбудови спиртозаводу з Москви прибула бригада трудармійців-монтажників у складі 250 чоловік на чолі з інженером С. С. Прозіним. Поруч з російськими мулярами Ф. І. Матюховим, Л. М. Тібенковим та іншими працювали чуднівці В. І. Воронюк, Ф. Б. Рубашов, Н. І. Кальченко. Вони систематично виконували виробничі норми на 150—200 проц.. У відбудові комбінату допомогли також робітники Челябінська, які виготовили устаткування для заводу. Самовідданою працею чуднівців і російських братів за короткий строк завод було відбудовано, 30 грудня 1945 року він дав першу продукцію, річний план 1948 року виконав за 11 місяців, а в 1950 році досяг довоєнного рівня виробництва. Стали до ладу й діяли артіль «III п’ятирічка», промкомбінат, хлібопекарня та інші підприємства.

Завдяки самовідданій праці колгоспників і допомозі держави поступово з руїн і попелищ піднімався колгосп ім. Комінтерну. Вже 1944 року він здавав державі хліб, цукрові буряки та іншу сільськогосподарську продукцію. Для відновлення тваринництва держава надала кредит в сумі 12 тис. крб. На кінець 1945 року в колгоспі було вже 85 голів великої рогатої худоби, 10 голів свиней і 65 коней. 1946 року колгоспники своєчасно посіяли і зібрали урожай ранніх зернових: пшениці по 16 цнт з га, жита — по 14, ячменю — по 16 цнт. В 1950 році колгосп досяг довоєнного рівня виробництва основних сільськогосподарських культур: пшениці — по 18 цнт з га, ячменю — 19, цукрових буряків — 185 цнт з гектара.

Водночас з відбудовою народного господарства відновлювалися заклади охорони здоров’я, освіти й культури. 1944 року вже працювали райлікарня, середня школа, бібліотека, будинок культури.

Партійні організації, Рада мобілізували трудящих на нові трудові звершення. Розширювали виробництво промислові підприємства. 1955 року спиртосоковий комбінат виконав п’ятирічний план достроково і збільшив випуск продукції на 80 проц. в порівнянні з 1950 роком. Для оволодіння новою технікою при комбінаті відкрилися курси підвищення кваліфікації робітників без відриву від виробництва. В наступні роки ‘завод нарощував виробничі потужності. 1957—1960 рр. були встановлені нові бродильні чани, водяні насоси, поновлено апаратуру сокового цеху; введено автоматичну лінію розливу вин, реконструйовано спиртовий цех.

Нові звершення здійснено у восьмій п’ятирічці. Готуючи гідну зустріч 50-річчю Великого Жовтня, колектив комбінату спорудив зерносховище на 1,5 тис. тонн, перевів на рідке паливо котельню, провів комплексну механізацію в солодовому цеху.

З 1965 по 1970 рік було впроваджено 113 раціоналізаторських пропозицій, що дало можливість зекономити 38,5 тис. крб. Валова продукція з 1960 по 1970 рік збільшилася в 2,5 раза. В 1970 році за першість у соціалістичному змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна 34 передовики виробництва були нагороджені ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна». 145 робітникам комбінату присвоєно звання ударника комуністичної праці. Спиртовому цеху і механічній майстерні присвоєно звання колективів комуністичної праці.

З новою силою розгорнулося соціалістичне змагання за виконання рішень XXIV з’їзду КПРС, за гідну зустріч 50-річчя утворення Союзу РСР. Колектив комбінату достроково виконав завдання першого і другого років дев’ятої п’ятирічки. В порівнянні з 1971 роком випуск продукції в 1972 році зріс на 107,4 проц. Цих успіхів колектив комбінату добився завдяки самовідданій праці та оснащенню його сучасною технікою. До якого цеху не зайдеш, одразу ж побачиш верстати, обладнання, механізми, зроблені й надіслані на комбінат трудящими підприємств інших республік. У котельному цеху, наприклад, експлуатуються парові котли, виготовлені російськими братами на Бійському котельному заводі. В солодовому й спиртовому цехах працюють вальцьові установки Воронезького машинобудівного заводу. Соковий — обладнано потужними гідравлічними пресами Тбіліського машинобудівного заводу ім. Орджонікідзе. В транспортному — трактори й автомашини з маркою різних заводів країни.

Тепер Чуднівський спиртосоковий комбінат — велике сучасне підприємство. Більшість процесів на ньому, механізовано і автоматизовано. Продукцію заводу знають у Москві, Ленінграді, Києві, Баку, Владивостоці та інших містах Радянського Союзу. На комбінаті працює великий, дружний колектив робітників, інженерів і техніків. Серед них понад 50 з вищою й середньою спеціальною освітою.

В роки восьмої п’ятирічки в Чуднові стали до ладу нові підприємства: будівельна організація ПМК-60, рембуддільниця, сількомунгосп, промкомбінат, побуткомбінат. Успішно виконують плани виробництва і реалізації продукції й інші промислові підприємства. Харчокомбінат в 1970 році виробив продукції безалкогольних напоїв, ковбасних виробів та риби холодного копчення на 699 тис. крб.; в 1971 — 1972 роках — на півтора мільйона крб.

Значних успіхів домігся колгосп ім. Комінтерну, який з 1954 по 1970 рік очолював двічі кавалер ордена Леніна і ордена Жовтневої революції І. К. Михайловський. Вже в 1955 році колгосп одержав з кожного гектара 21 цнт пшениці,

22 цнт ячменю, 205 цнт цукрових буряків. За високі показники в розвитку сільськогосподарського виробництва колгосп ім. Комінтерну 1955 року був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Виставком преміював його бібліотекою й радіовузлом, а 11 кращих виробничників нагородив Малою золотою медаллю. Добрий урожай зібрав колгосп 1959 року. Рільнича бригада П. Т. Катюхи виростила на кожному гектарі 24 цнт пшениці, 26 цнт ячменю, 31 цнт проса. Ланка Н. А. Годован зібрала цукрових буряків по 300 цнт, картоплі по 125. Колгосп побудував ферму для великої рогатої худоби на 600 голів, свинарник на 800 голів та склад для мінеральних добрив.

Завдяки дальшому впровадженню механізації та підвищенню культури землеробства в 1961 році всю посівну площу обробили й засіяли в рекордно короткий строк — за 8 робочих днів. Валовий прибуток колгоспу від рослинництва і тваринництва становив тоді 756 668 крб. Зростали прибутки, більшала кількість вкладів на нове капітальне будівництво.

Нині колгосп ім. Комінтерну — велике багатогалузеве соціалістичне господарство. За ним закріплено 2400 га землі, в т. ч. 1735 га орної. Колгосп має близько, тисячі голів великої рогатої худоби, 3300 голів свиней. 1972 року на колгоспних ланах працювало 17 тракторів, 14 комбайнів, 12 автомашин. На фермах запроваджено комплексну механізацію. Чистий прибуток колгоспу в 1972 році досяг 246 558 крб. Оплата праці на людино-день становила 4 крб. 57 коп.

Наведені цифри — свідчення постійного піклування партії та уряду про розвиток колгоспного ладу. Досягнуте — наслідок праці людей, животворного впливу на їх діяльність рішень Комуністичної партії. В колгоспі виросла ціла армія передовиків виробництва, людей, які своєю самовідданою працею примножують багатство господарства. За досягнуті успіхи в соціалістичному виробництві 55 колгоспників нагороджені ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна». В роки восьмої п’ятирічки орденом Леніна нагороджено бригадира П. Т. Катюху (його бригада виростила по 41 цнт пшениці та по 250—300 цнт цукрових буряків з гектара), орденом Трудового Червоного Прапора — свинарку Н. М. Брайон і механізатора, учасника 3-го Всесоюзного з’їзду колгоспників В. С. Маленького. Багатьох передовиків соціалістичного змагання занесено до Книги трудової слави колгоспу, а найстарішим ветеранам А. Я. Сусолу, С. Я. Момоту, О. О. Брайону присвоєно звання почесних колгоспників.

З великим завзяттям трудилися колгоспники в другому році дев’ятої п’ятирічки, готуючи гідну зустріч 50-річчю утворення Союзу РСР. Вони організовано провели весняні польові роботи, виростили дорідний урожай.

Трудові успіхи бригадира тракторної бригади М. К. Гуменюка 1972 року відзначено орденом Леніна. З великим піднесенням трудящі Чуднова взяли нові соціалістичні зобов’язання в третьому, вирішальному році дев’ятої п’ятирічки. Так, колектив спиртосокового комбінату бореться за випуск надпланової продукції на 75 тис. крб., промкомбінат виробить її на 650 тис. крб. Колгоспники артілі роблять все, щоб виробити на 100 га угідь 207 цнт м’яса та 327 цнт молока.

Зростає колгоспне виробництво, водночас підвищується матеріальний і культурний рівень колгоспників. На спорудження й ремонт житлових будинків колгосп щороку асигнує близько 30 тис. крб. Колгоспники одержують оплачувані відпустки.

Значні кошти витрачаються на культурно-побутові цілі. Так, коштом колгоспу зведено будинок культури на 600 місць, школу, ясла, здійснено електрифікацію.

Росте, впорядковується Чуднів. Працьовиті руки людей роблять його невпізнанним. У центрі селища побудовано 16-квартирні житлові будинки, нове приміщення Ради, триповерховий універмаг. Протягом 1960—1972 років в селищі споруджено близько 350 сучасних цегляних житлових будинків з світлою верандою, кухнею та кількома кімнатами. Є водогін, вулиці заасфальтовані.

Поліпшується й побутове обслуговування населення. Розширюється мережа громадського харчування. Діють 5 їдалень, чайна, кафе, 26 магазинів та буфетів.

Розширюється мережа лікувальних закладів. У Чуднові є лікарня на 100 ліжок, станція швидкої допомоги, поліклініка, рентгенкабінет, аптека. Населення обслуговують 110 чоловік медперсоналу, з них 25 лікарів. Тут працює заслужений лікар УРСР Д.Ф. Білецький.

В середній, восьмирічній та заочній школах оволодівають знаннями 1117 учнів, їх навчає 81 педагог. Працює музична школа. Середню освіту за 1945—1971 рр. здобули 2350 учнів. Вісім випускників середньої школи стали кандидатами наук. За сумлінну працю 9 учителів нагороджено орденами й медалями Радянського Союзу.

Гордістю трудящих райцентру є будинок культури «Ювілейний», споруджений на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. В ньому з 1970 року працюють народний театр та самодіяльні гуртки. У просторих і світлих його кімнатах розмістилася бібліотека, що обслуговує дві тисячі читачів. До їх послуг — 25 тис. примірників книжок. Бібліотека влаштовує читацькі конференції, літературні вечори, зустрічі з письменниками.

Центр селища прикрашає широкоекранний кінотеатр на 500 місць. Тут чуднівці мають змогу познайомитися з кращими творами радянського і зарубіжного кіномистецтва. Радіо, телебачення, кіно, книги, газети й журнали ввійшли в щоденний побут чуднівців. Якщо в 1923 році на другій безпартійній конференції пропонувалося виписати на містечко дві газети, то в 1972 році трудящі селища отримували близько 10 тис. примірників періодичних видань. З 1934 року виходить газета «Прапор комунізму». Вона допомагає районній партійній організації мобілізовувати трудящих на виконання завдань партії й уряду в збільшенні виробництва промислової і сільськогосподарської продукції, висвітлює багатогранне життя району. В селищі збудовано стадіон, а на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна закладено новий парк на схилах мальовничого Тетерева.

Розвиток матеріального виробництва і розквіт культури породжують нові обряди, що гармонують з радянською дійсністю. Вже традиційними стали проводи до Радянської Армії, комсомольські весілля, вшанування ветеранів праці, новорічні поздоровлення, свято весни, врожаю та інші. Щороку 9 травня в День Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні трудящі Чуднова урочисто вшановують пам’ять загиблих за Радянську Батьківщину.

Чуднівці пишаються героями праці, новаторами виробництва, майстрами художнього слова. В Чуднові народилися і виросли письменник М. Б. Рубашов, доктор технічних наук, професор Л. П. Винокуров. У районній газеті «Прапор комунізму» понад 25 років працює письменник Павло Шпита, учасник Великої Вітчизняної війни, член Спілки письменників України. Незабаром вийде з друку його друга книга про повстання 1905 року на броненосці «Потьомкін» «Республіка на морі».

За роки восьмої п’ятирічки в центрі селища створено парк з алеєю Слави, на якій розміщені портрети земляків-героїв громадянської і Вітчизняної воєн. Серед них — Г. М. Вакуленчук, керівник повстання на броненосці «Потьомкін», Герої Радянського Союзу М. Н. Бортовський, 3. В. Семенюк, А. М. Ляденко, учасник громадянської і Великої Вітчизняної воєн І. М. Петров, автор книги «Червоні фінни». На честь воїнів-визволителів тут у 1972 році споруджено обеліск Слави.

Успіхи в розвиткові матеріального виробництва, зростання культури трудящих селища забезпечують 25 місцевих партійних організацій, на обліку в яких 391 комуніст. Понад 600 юнаків та дівчат об’єднані в 17 комсомольських організаціях.

Разом з партійними організаціями велику роботу проводить селищна Рада, до якої обрано 85 депутатів. При селищній Раді депутатів трудящих працюють 7 постійних комісій — промисловості й транспорту, фінансово-бюджетна, охорони здоров’я, культосвітня та ін. У своїй діяльності Рада спирається на 150 активістів. Зростає також бюджет селищної Ради. В 1972 році він становив 196 727 крб., з них на культурно-соціальні витрати 96,1 тис. крб., на школи — 43,6 тис., дитячі установи — 43,5 тис. крб.

Трудящі селища, сповнені рішимості порадувати свою Вітчизну новими трудовими здобутками у виконанні рішень XXIV з’їзду КПРС і зробити своє селище ще красивішим.
М. К. НОВИК, І. Я. ПАНФІЛОВ
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: ЧУДНІВ, місто, Житомирська обл, Україна

Повідомлення D_i_V_a »

D_i_V_a писав:Доказательства о Дворянстве.
1-е. Метрика о погребении 1781 года Октября 1-го дня Дворянина Михаила Лукашевича из Метрических Книг Чудновскаго Приходского Костела 1797 года Сентября 3-го дня Выданная.

PS Костел був побудований за 20ть років до поховання у 1760-х роках на місці дерев'яного попередника.
О! А православні метрики за цей час знаходяться в ЦДІАКу.

Українська назва Чуднів, с Російська назва Чуднов, с.
Назва на 2009 рік
Приписні села
Адмін поділ за документами Житомирського пов. Волинської губ.
За адмін. поділом XIX ст. Житомирського пов. Волинської губ.
За адмін. поділом XXI ст. Чуднівського р-ну Житомирської обл.
Церкви Воскресіння Христового
Примітки
Тип Фонд Опис Справа
метрична книга 127 1012 694(1782-1833)
метрична книга 127 1014 216(1848-1859)
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Відповісти

Повернутись до “Літера Ч”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 12 гостей