Прізвища-прозвища

[АннА]

Тему створено для обговорення прозвищ

[SNIGURIVNA]

Як гадаєте, шановні, чи могло бути таке, щоб людина отримувала прізвисько від попереднього мешканця певної земельної ділянки, хутора, урочища?

[АннА]

Як гадаєте, шановні, чи могло бути таке, щоб людина отримувала прізвисько від попереднього мешканця певної земельної ділянки, хутора, урочища?

Думаю що так, бо головним іде мабуть самоназва урочища, хутора, земельної ділянки. І по ній іде прізвисько.
А що? Є натяки на перехід прізвиська до нового господаря?

[SNIGURIVNA]

Є натяки на перехід прізвиська до нового господаря?

Є родина, кілька гілок якої мають ще й прізвисько ( чи то, як кажуть, вуличне прізвище). Одна з гілок походить від господаря млина. Млин ніби стояв на горі, яка має й зараз назву за прізвищем іншої родини. А колись там був одноіменний хутір. І в тому хуторі певний час мешкав чоловік з родиною, що був селянином сусіднього села. От ця людина мала прізвисько, під ним його й знали на новому місці, і так його й писали у метричних. Це його прізвисько якимось чином перейшло на рідних господаря млина. Шлюбів безпосередньо між двома родинами не знайдено. Єдине, що їх пов'язує - земельна ділянка у певному місці.

[skelya]

в ревізії 1859 по сусідньому селу записували і прізвище і по-вуличному, а у нас нажаль ні

По своїх селах маю кілька прикладів, коли у ревізії 1850 писали такий-то і він же такий-то. Але скоріше йшлося про два прізвища.
Як приклад, зять жив у родині тестя, писався на жінчине прізвище, і діти теж, або жінка овдовіла, її звикли називати старим дівочим прізвищем, та й її дітей разом з нею, онуків вже навіть по тому, як її не стало.
Тобто це теж родові прізвища.

Прізвиська проскакують у метричних записах.
До другої половини 19ст. це загалом зникає.

Ще залежить від хати, в якій жили. В селі, звідки мої предки, говорили - "іду до Пасюка", маючи на увазі Дзигаря, хоча цього прізвища в родині немає. Таку звичку, чи звичай, переселенці принесли і сюди. Хто би не купив хату старожила, яке би прізвище не мав, по вуличному називають прізвище першого ґазди - "у Оксани, у Зигаря старого"- ніякого відношення ця жінка не має до родини, крім того, що купила хату. Мої діти - четверте покоління - вже так не говорять.

[skelya]

В моїй родині теж є вуличні прізвиська - бабій, ґудзанка - Петрушка, Клинчик відповідно. В метриках знайшла такі прізвища, але поки що не можу їх приєднати до родини. Можливо, коли доберусь до кадастрових записів, стане щось зрозуміло. Одну з прабабусь називали Кічаччина Текля, чому також не знаю ще.

[SNIGURIVNA]

... В селі, звідки мої предки, говорили - "іду до Пасюка", маючи на увазі Дзигаря, хоча цього прізвища в родині немає. Таку звичку, чи звичай, переселенці принесли і сюди. Хто би не купив хату старожила, яке би прізвище не мав, по вуличному називають прізвище першого ґазди - "у Оксани, у Зигаря старого"- ніякого відношення ця жінка не має до родини, крім того, що купила хату. Мої діти - четверте покоління - вже так не говорять.

Дякую, пані skelya! От і по моїх селах тепер нічого подібного немає, і від народжених на межі ХІХ і ХХ ст.ст. я такого не чула, але от виловила кілька натяків на те, що ще раніше цілком могло бути, що з землею нові мешканці отримували прізвисько чи то по прізвиську, чи то по прізвищу попереднього власника.

[D_i_V_a]

Від Миколи Гоголя з його "Вечорів на хуторі біля Диканьки"

За что меня миряне прозвали Рудым Паньком - ей-богу, не умею сказать. И волосы, кажется, у меня теперь более седые, чем рыжие. Но у нас, не извольте гневаться, такой обычай: как дадут кому люди какое прозвище, то и во веки веков останется оно.

[al_mol]

без комментариев

[D_i_V_a]

без комментариев

Думаю, що це прізвище краще пасує до теми Прізвища, що викликають усмішку

[al_mol]

Недай-хлеба