Ярунь, село, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл.

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколінь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколінь моїх пращурів
1
25%
Досліджую
2
50%
Цікавлюсь
1
25%
Є зв'язок моїх пращурів з цим селом
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 4

Аватар користувача
Stranger
Повідомлень: 378
З нами з: 06 вересня 2020, 15:50
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 20 разів
Подякували: 193 рази
Контактна інформація:

Ярунь, село, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл.

Повідомлення Stranger »

Я́рунь — село в Україні, в Новоград-Волинському районі Житомирської області.

Через Ярунь протікають річки Церем, Жолобенка і Кошелівка.

Археологічні матеріали свідчать, що територія краю була заселена вже у добу пізнього палеоліту (близько 15 тис. років тому). В урочищі Пасіка, на горбах якого у минувшині росли ліси і в якому петляє між високими берегами річка Церем, та і на теренах Яруня, знаходили кам'яні сокири, ножі, молотки.

Вперше в писемних джерелах Ярунь згадується у 1540 р. як володіння Богуша Федоровича, князя Корецького (1510 — 1576 р.р.). Князі Корецькі володіли Ярунем до середини 17 ст. Після того, як рід згас (1651 р.), всі володіння Корецьких перейшли до Самуеля Лещинського, потім — до князів Чарторийських. З 1843 р. до 1917 р. Ярунь та околиці були власністю Потоцьких.

Кількість димів згідно поборових / подимних реєстрів:
1577 р. - 25 дим, 5 гор.
1629 р. - 218 дим.
1650 р. - 130 дим.
1651 р. - 80 дим.
1653 р. - 10 дим.

У складі Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої Ярунь входив до складу Луцького повіту Волинського воєводства.

У складі російської імперії Ярунь в 1797 році став волосним центром Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. На 1798 рік тут проживало 236 чоловіків і 230 жінок. У 1865-1869 роках Ярунь входив до Пищівської волості, згодом — до Жолобенської.

Церква в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці. Коли й ким побудована — невідомо. Дерев’яна, однокупольна, хрестоподібна; капітально обновлена в 1872 р. До церкви Яруня було приписане село Малий Молодьків. З 1 січня 1845 року до приходу Ярунської церкви була приписана церква св.Чудотворців Косми та Даміана с.Юрківщини, побудована в 1784 р.

Метричні книги Церкви Покрови Пр. Богородиці с. Ярунь, що зберігаються в ДАЖО, охоплюють період 1796 — 1914 р.р.

Церковно-приходську школу в Яруні було відкрито 5 грудня 1886 р. У ній навчалося 18 учнів.

За переписом 1911 року в містечку було 1220 жителів, аптечна крамниця, 2 крамниці, гуральня, горілчана крамниця, медоситня, паровий млин, 2 ярмарки річно (в перший будній день після Вознесіння і в десяту П'ятницю після Великодня). В околиці села в 19 ст. було 7 курганів.

У грудні 1917 р. в селі встановлено радянську владу, створено ревком, який розподіляв поміщицькі землі. Проте ця влада міняється на владу УНР, а в лютому 1918 р. село окупували німці, далі — влади Директорії, знову УНР, влада Денікіна, а в квітні 1919 р. у село вступила більшовицька армія. 25 квітня 1920 р. Ярунь захопили польські війська, а 27 червня 1920 року село остаточно опиняється під владою більшовиків.

Із 1925 р. Ярунь стає районним центром. Тут відкривається лікарня на 10 ліжок, у якій працюють лікар і фельдшер. Центральну вулицю села було викладено бруківкою з дерев’яними тротуарами.

У 1957 р. Ярунський район розформували, село увійшло до складу Новоград-Волинського району.

29 червня 1960 року Ярунь об'єднали з селами Малим Молодьковим та Юрківщиною.

За матеріалами:
Дідух, В., Нікітюк, В., Якубовська,Т. Історія містечка Ярунь та його околиць до середини ХХ ст.
Т.Петько, Яруню — 470
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Ярунь, село, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл.

Повідомлення АннА »

ЯРУНЬ, містечко, Звягельський пов., Жолобенська волость, 11 км. від Звягеля, при притоці р. Церему, Жолобенці. В кінці 19 ст. було там 176 домів і 689 жителів, дерев'яна церква. Село колись належало до кн. Корецьких. Містечко колись належало до піщатинського ключа гр. Потоцьких. За переписом 1911 р. в містечку Я. було 1,220 жителів, аптечна крамниця, 2 крамниці, гуральня (13,528 відер річ. прод.), горілчана крамниця, медоситня, паровий млин, 2 ярмарки річно. В околиці містечка в кінці 19 ст. було 7 курганів (В. Антонович. Труди 11 арх. з'їзду. 1911 р.)
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Ярунь, село, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл.

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Ярунь — село, центр сільської Ради, розташоване на річці Церему, притоці Случі, за 12 км на південний захід від райцентру і залізничної станції Новоград-Волинський. Дворів 1028. Населення — 4,1 тис. чоловік. Сільраді підпорядковане село Гірки.

На території Яруні в Церему впадають річки Жолобанка та Грабівка. їх русла глибокі, схожі на яри. Звідси і назва населеного пункту.
Навколишня місцевість багата покладами граніту, каоліну, торфу, глини, піску. Грунти дерново-середньопідзолисті. Закам’янілі дуби, знайдені під час меліоративних робіт, свідчать, що в минулому навколо Яруня росли дубові ліси. Поховання в урочищі Пасіки, кам’яні сокири, молотки й ножі переконують, що люди тут селилися ще в давнину.

Вперше село згадується 1540 року як власність князя Корецького, який збирав з 30 дворів податок медом, житом, льоном, грішми. Визиск був настільки великим, що 1546 року селяни написали скаргу литовському великому князю. Та гніт і побори не зменшилися. А коли після Люблінської унії 1569 року село потрапило під владу шляхетської Польщі, повинності й податки зросли. Панщина дійшла до трьох днів на тиждень, оброк платили сільськогосподарськими продуктами. Жорстокий соціальний гніт доповнювався релігійним. Селян змушували переходити в католицизм, навіть коли молоді одружувалися, їх посилали вінчатися у звягельський костьол.

Ярунці неодноразово піднімалися на боротьбу проти гнобителів. Під час визвольної війни українського народу проти польсько-шляхетських поневолювачів 1648—1654 років селяни разом із козаками виганяли шляхту, двори її палили, а майно, рогату худобу, свиней, овець забирали. Шляхта шаленіла од люті і не раз направляла до Яруні військові загони, які жорстоко розправлялися з населенням, нещадно його знищуючи. Чимало ярунців за роки війни переселилося на Лівобережну Україну. Якщо 1650 року тут було 130 димів, то 1653 — залишилося лише 103.

Взяли ярунці участь і у селянсько-козацькому повстанні 1702—1704 рр. під керівництвом С. Палія. Вони боролися із шляхтою у складі його загонів, що стояли на Случі.

Після возз’єднання Правобережної України з Росією, Ярунь 1797 р. став волосним центром Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. На 1798 рік тут налічувалося 236 чоловіків і 230 жінок. Це були кріпаки, що гнули спину на пана. Його сваволю ніщо не обмежувало, оскільки царизм захищав інтереси панів. Так, М. Ткачук узяв з панського двору в’язку соломи, щоб залатати стріху своєї хати. Економ так побив кріпака, що той втратив зір та тяжко захворів, залишившись калікою.

На той час у селі були млин, винокурня. Розвивалися ремесла. Тут виготовляли гончарний і дерев’яний посуд, різні предмети з металу, чинили шкіри.

В селі не було медичних та навчальних закладів. Лікуванням займалися тільки знахарі.

Не виправдала сподівань ярунців і реформа 1861 року. За викупним актом 176 ревізьких душ мали викупити 695 дес. землі, в т. ч. 27 дес. непридатної, а за поміщицею залишалося 147 дес. найродючішої землі, за церквою — 925.

Жорстока експлуатація і безправ’я на початку XX ст. загострили класові суперечності. Невдоволення трудящих Яруня росло. Під впливом революційних подій, що розгорнулися в країні, восени 1905 року селяни розгромили панський маєток і почали ділити поміщицьку землю. Лише з допомогою солдатів місцевим властям удалося придушити заворушення. Багатьох з них було побито, а організаторів виступу заслано до Сибіру.

Внаслідок столипінської реформи поглибилося соціальне розшарування села. Тільки чотири куркульські господарства мали по 20 десятин землі, решта — по 0,5—2 та по 0,25 — 1 десятини сінокосу.

Малоземелля і безробіття гнали ярунців на заробітки, зокрема на будівництво залізниці, що в 1912—1914 рр. розгорнулося на території Новоград-Волинського повіту. Чимало селян їхало до промислових центрів і далеких країв. Тільки 1910 року в Америку емігрувало 18 чоловік. Хто залишився в селі, працював від сходу до заходу сонця за мізерну плату на панському полі. Селяни не мали лук і пасовищ. Якщо їх худоба потрапляла на панське поле, її забирали.

Частими гостями в селі були епідемії холери, тифу, інших інфекційних захворювань, бо навколо Яруня в радіусі 16 км не було жодного лікувального пункту. Школу відкрито лише 1886 року. У 1909/10 навчальному році з 122 дітей 8—11-літ-нього віку навчалося лише 601. Заняття проводилися в тісній хатині.

Важким тягарем на плечі трудящих лягла імперіалістична війна. Вона спалахнула саме в розпалі жнив. Чоловіків забрали на фронт. Реквізували велику кількість худоби, особливо коней. Скоротилися посівні площі, знизилася врожайність сільськогосподарських культур. Насувався голод. Одна за одною з фронту приходили похоронні.

Дізнавшись про повалення царизму, люди сподівалися, що новий уряд поліпшить їх злиденне становище. Але до села прибув повітовий комісар, який представляв у повіті Тимчасовий уряд, і на сільському сході попередив, що будь-яке зазіхання на поміщицьку та церковну землі каратиметься. Тільки перемога Великого Жовтня принесла трудящим справжнє розкріпачення. У грудні 1917 року в Яруні встановлено Радянську владу. Було створено ревком, який приступив до розподілу поміщицьких земель. Але в лютому 1918 року село окупували кайзерівці й відновили старі порядки. Після їх утечі в листопаді село захопили петлюрівці, які продовжували грабувати й тероризувати населення. Якось уночі вони вдерлися до хати П. Остапчук, забрали її й повезли до Новограда-Волинського за те, що відмовилася працювати на панському полі. В місті жінку побили й кинули до в’язниці.

У квітні 1919 року село було визволено Червоною Армією. Відновив роботу ревком, що основну увагу звернув на вирішення продовольчого питання, зокрема, вилучалися лишки хліба, нагромаджувався насіннєвий фонд для засіву запустілих під час громадянської війни земель. Організовувалися загони для боротьби з націоналістичними бандами.

25 квітня 1920 року Ярунь захопили польські інтервенти. 27 червня Перша Кінна армія остаточно визволила село. Трудящі Яруня приступили до мирного будівництва. Під керівництвом ревкому до кінця 1920 року було проведено розподіл земель.

1920 року створено ярунський партійний осередок, до якого ввійшли комуністи, загартовані в боях громадянської війни. Комуністи роз’яснювали селянам суть внутрішньої і зовнішньої політики більшовицької партії та Радянської держави, організовували виконання продрозкладки, створили комнезам, залучали жінок до участі в соціалістичному будівництві, до роботи в громадських організаціях та комісіях.

Вперше в історії села відкрилася лікарня на десять ліжок, де медичну допомогу подавали лікар і фельдшер.

Було проведено перепис дітей шкільного віку та неписьменних серед дорослого населення, в результаті якого виявилося, що не знають грамоти у селі 328 чоловік, переважно жінки.

У грудні 1920 року в селі відкрито семикласну єдину трудову школу, де навчалося 90 дітей. Жителі забезпечували школу дровами, гасом, меблями, обладнанням. У гуртках ліквідації неписьменності вечорами колишні наймити при світлі каганців набували знань. Партійний осередок організував школу політграмоти, слухачі якої в 1925 році вивчали біографію В. І. Леніна, а також його праці «Про кооперацію», «Про продовольчий податок», «Як організувати змагання», «III, Комуністичний Інтернаціонал».

Впорядковувався Ярунь, який з 1925 року став районним центром.

За ініціативою комуністів та комсомольців 1928 року 33 селянські двори об’єдналися в колгосп «Вільна праця»; 1929 року виникла артіль «Нова громада», наступного року — «Бідняк», а 1931 — ім. Шевченка. Працювали колгоспники дружно, хоч господарства були ще бідними. Зокрема, колгосп «Бідняк» обробляв тільки 75 га орної землі, мав 16 коней, 4 воли, 10 возів, молотарку й жниварку.

В 1932—1933 рр. внаслідок об’єднання господарств утворено два колгоспи — ім. Куйбишева та ім. Калініна. Важливу роль у їх зміцненні відіграла Ярунська МТС, організована 1932 року, у розпорядженні якої було 26 тракторів та різний реманент, що постачала держава.

Колгоспи рік у рік міцніше ставали на ноги. Перші успіхи, досягнуті у соціалістичному будівництві, сповнювали людей радістю за свою Батьківщину. Колгоспник С. Т. Осипчук у листі до редакції районної газети писав: «Тяжким і безпросвітним було моє життя до Великого Жовтня. Від тяжкої праці на поміщика та куркулів рано помер батько. Коли мені сповнилося вісім років, пішов у найми до куркулів. Заможно і радісно живу тепер у колгоспі. Маю гарну хату, корову, свиней, вдосталь хліба та інших продуктів. Сім’я моя добре вдягається. Діти вчаться в школі. Щоразу стає життя кращим, веселішим. За це я сердечно вдячний партії більшовиків».

У тридцяті роки широкого розмаху серед трудівників Яруня набув стахановський рух. У змаганні за 500 кг льоноволокна з гектара брало участь 10 молодіжних ланок. Ланка Ф. 3. Мороз-Корнійчук збирала по 550 кг. Десятки колгоспників систематично виконували свої виробничі завдання на 150—250 процентів.

1930 року в Яруні стала до ладу теплова електростанція, потужність якої становила 200 кіловат.

У передвоєнні роки колгосп ім. Куйбишева перетворився у велике багатогалузеве господарство, що користувалося 1,4 тис. га угідь, у т. ч. 1,1 тис. га орної землі. Воно мало три стайні, корівник, льонотіпальний пункт, майстерні для ремонту сільськогосподарського реманенту. За високі виробничі показники у вирощуванні й переробці льону Д. І. Майор, Д. І. Шевелюк, М. 3. Шевелюк та Г. Ю. Шевчук 1939 року були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. їх імена занесено до Книги пошани Виставки, а Д. І. Майор нагороджено Малою золотою медаллю. Тоді ж комсомолка Ф. 3. Мороз-Корнійчук побувала на прийомі, влаштованому Народним комісаріатом земельних справ СРСР на честь кращих льонарів країни.

Не пізнати вже було старого Яруня. На центральній вулиці, вкритій бруківкою, вечорами горіли ліхтарі. Електрика і радіо прийшли в хати колгоспників. Працювали пошта, телеграф, чотири магазини, їдальня.

У довоєнні роки багато зроблено в галузі охорони здоров’я. 1938 року до лікарні добудовано амбулаторію та аптеку.

1933 року Ярунську семирічну школу перетворено на середню, де 35 педагогів навчали 600 учнів. З 1937/38 навчального року почала працювати вечірня школа.

1940 року побудовано дитячий садок на 70 місць.

Велику роботу вів будинок культури на 600 місць. Три рази на тиждень демонструвалися кінокартини, працювали хоровий, танцювальний та драматичний гуртки.

Районна бібліотека обслуговувала понад 1 тис. читачів. Її книжковий фонд становив 12 тис. примірників. В селі виходила газета «Прикордонна зірка».

Війна, розв’язана фашистською Німеччиною, перервала мирну працю. 6 липня 1941 року Ярунь окупували німецько-фашистські загарбники, принісши з собою режим терору і катувань. Одними з перших жертв фашистів став колишній голова колгоспу комуніст М. Д. Шаповал та А. Г. Нехай. Гітлерівці знищили частину села разом з її жителями.

Та переслідування і вбивства не залякали радянських патріотів. Перша підпільна група у складі 26 чоловік була створена в жовтні 1941 року. Старшим групи став місцевий лісничий, комуніст з 1919 року, Р. І. Дегтяренко, його заступником військовий лікар, москвич, комуніст Л. Ф. Козлов-Виноградов, який вийшов з ворожого оточення.

В січні 1942 року ярунські підпільники встановили зв’язок з Новоград-Волинським підпільним комітетом партії. На той час вони мали склад зброї та боєприпасів. Група Г. П. Жука поповнила його 10 ящиками патронів і 4—гранат, 3 кулеметами, знятих з підбитого танка. Добувши радіоприймач, патріоти почали слухати Москву. Написані від руки листівки із зведеннями Радінформбюро дочка Р. І. Дегтяренка Паша та інші підпільники розклеювали в Яруні й сусідніх селах.

12 серпня 1942 року фашисти схопили Л. Ф. Козлова-Виноградова, П. Пивова, В. Судова, Т. Туровця та П. Филончука. Але катування не зломили підпільників. Перед смертю Л. Ф. Козлов-Виноградов своєю кров’ю написав на стіні ярунської в’язниці: «Москва, я вмираю…, але не скажу жодного слова». Через три дні герої-підпільники були страчені.

Але боротьба не припинялася. На зміну загиблим патріотам прийшли нові. Група Р. І. Дегтяренка поповнилася 14 чоловіками. Вирішивши розгорнути збройну боротьбу, вона влилася до загону ім. Чапаева. Для підпільної роботи в Яруні залишилася група з дев’яти чоловік на чолі з Д. Г. Гриценком. Тільки за жовтень—грудень 1942 року вона переправила до лісу 33 чоловіка, передала народним месникам 2 кулемети та 10 тис. патронів

У травні 1943 року в Яруні розгорнула діяльність підпільна комсомольська організація, створена з ініціативи колишніх ярунських школярок М. В. Сокирко та В. О. Петришиної. Керівником юних підпільників було обрано І. В. Лисюка, який, працюючи в місцевій райуправі, передавав цінні дані партизанам. В день 26-річчя Великого Жовтня комсомольці розвісили по Яруню радянські лозунги та червоні прапори2.

Влітку 1943 року група партизанів загону ім. Чапаева розгромила ярунську поліцію, захопивши зброю, боєприпаси, продовольство, а також 8 поліцаїв.

Від фашистських загарбників Ярунь визволили частини 1-го Українського фронту 8 січня 1944 року.

353 жителі відстоювали свободу і незалежність Батьківщини на фронтах Великої Вітчизняної війни, 171 не повернувся з поля бою, 277 удостоєні бойових орденів і медалей. Так, Д. І. Гарбарчук перебував на фронті з першого до останнього дня війни. В рідне село він повернувся з орденами Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів, орденом Червоного Прапора та багатьма медалями. Повним кавалером ордена Вітчизняної війни повернувся додому Р. 3. Фільчук. В. К. Пасічник нагороджений орденом Слави 2-го і 3-го ступенів, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

За час окупації гітлерівські розбійники повністю зруйнували колгоспні будівлі, знищили поголів’я худоби, сільськогосподарські машини.

Одразу ж після визволення відновили діяльність райком партії, райвиконком, сільська Рада, які налагоджували роботу районних організацій, МТС, колгоспів тощо.

У неймовірно важких умовах здійснювали колгоспники відбудову рідного колгоспу. Населення тоді становило 842 чоловіка — жінки, підлітки та старики. Колгоспники за рахунок власних запасів створили насіннєвий фонд.

Вчасно провели першу після визволення сівбу, виконали план заготівлі хліба та інших продуктів. Люди не рахувалися ні з часом, ні з віком. 76-річний Мусій Карплюк, 70-річні Євдоким Карплюк, Дмитро Степанюк та багато інших виконували по півтори денні норми. Героїчну працю багатьох колгоспників було відзначено медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

У пристосованій хаті розпочав роботу медпункт. Усі 268 дітей шкільного віку стали ходити до середньої школи. Наполеглива праця по оволодінню знаннями поєднувалася з значною громадською роботою. Вчителі працювали агітаторами на десятихатках і в бригадах.

У перші повоєнні роки трудящі Яруня під керівництвом партійної організації багато зробили для піднесення економіки села. Чималою в ті роки була допомога держави та братніх республік. Село отримувало плуги, жниварки, косарки та іншу техніку.

Самовіддана праця дала перші наслідки. Уже 1948 року колгосп ім. Куйбишева запланував отримати 137 тис. крб. прибутків, а мав близько 196 тис. Того ж року на капітальне будівництво запланували 66,9 тис. крб., але внаслідок допомоги держави, яка надала кредити, витратили 83 тис. крб.

Великі прибутки давав цукровий буряк. 1948 року найвищих його врожаїв добилися ланки X. Т. Вознюк, В. С. Шмереги та С. Д. Євпак з колгоспу ім. Калініна. Вони зібрали з кожного гектара в середньому по 550 цнт коренів і були нагороджені орденами Леніна. Ланка Надії Луцюк одержала найвищі врожаї проса в районі — по 24 цнт з гектара.

Зростання врожайності в колгоспах Яруня забезпечувалося кращим обробітком грунту, більшою кількістю добрив, сортовим насінням, чіткішою організацією праці й зміцненням трудової дисципліни. Крім зерна і грошей, кожний колгоспний двір одержав по 10—15 пудів цукру. В 1949 році трудівники артілі одержали по 3 кг зернових, по 6 кг картоплі та по 1,5 крб. на кожний вироблений трудодень.

З великим патріотичним піднесенням колгоспники підписувалися на державну позику, вносячи всю суму готівкою. В 1950 році комсомольці Яруня закликали колгоспну й радгоспну молодь Житомирщини йти в бригади і ланки по кормодобуванню та взяти шефство над створенням міцної кормової бази для колгоспного і радгоспного тваринництва. Завдяки цьому збільшилися надої молока, виробництво м’яса.

8 вересня 1950 року колгоспи — Ярунський ім. Куйбишева та «Більшовик» с. Малого Молодькова об’єднано в один — ім. Куйбишева. Об’єднання позитивно вплинуло на дальший розвиток господарства. Уже 1951 року більш як удвоє порівняно з 1945 роком зросла врожайність зернобобових і технічних культур, що дало можливість підняти продуктивність тваринництва, збільшити надої молока.

Широким фронтом розгорталося колгоспне будівництво. У селі з’явилися водопровід, ставок, вітряк. У 50-ті роки здійснено механізацію трудомістких робіт на новозбудованих фермах.

Важливу роль у піднесенні економіки відіграло соціалістичне змагання. Внаслідок поліпшення агротехніки підвищилася врожайність зернових і технічних культур. Зокрема, 1958 року зібрано з кожного гектара по 14,1 цнт жита, по 12,5 цнт пшениці, по 6,3 цнт гречки, по 7,8 цнт гороху. 1959 року на 100 га земельних угідь вироблено 46,9 цнт м’яса. Колгосп ім. Куйбишева вийшов переможцем у соціалістичному змаганні району по збільшенню виробництва м’яса і молока. Відзначилися у змаганні чабан вівцеферми Л. Т. Романюк, яка настригла від кожної вівцематки по 5,8 кг вовни, тракторист Є. Г. Осипчук, що виробив на трактор 1060 га умовної оранки. По 18 поросят від кожної свиноматки одержала свинарка Г. О. Карплюк.

Борючися за дальше піднесення продуктивності тваринництва, працівники колгоспу у 1959/60 році налагодили зразковий зелений конвейєр. їх досвід перейняли всі колгоспи Новоград-Волинського району, якому Ярунь підпорядковано з 1957 року. 1960 року за успіхи в розвитку тваринництва й вівчарства колгосп ім. Куйбишева став учасником ВДНГ. Це ще більше мобілізувало трудову активність ярунців. 1961 року з кожного гектара посіву зібрали по 18,3 цнт зернових, а бригада Г. В. Гурмана — по 22,5 цнт пшениці і по 132 цнт картоплі. По 68 цнт зерна кукурудзи з кожного гектара при зобов’язанні 55 цнт виростила ланка Т. Г. Лавренюк. Свинарка Н. П. Козерацька відгодувала і здала державі 270 цнт свинини. Свинарку Г. Євпак 1969 року обрано депутатом обласної Ради депутатів трудящих.

У рік 50-річчя Великого Жовтня колгосп ім. Куйбишева виростив на круг по 22 цнт зернових. Успішно виконано соціалістичні зобов’язання на честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. Зокрема, в першому кварталі ювілейного року колгоспники зобов’язалися надоїти від кожної корови 380 кг молока, а надоїли по 447. Ювілейною медаллю нагороджено 78 колгоспників. 15 переможців ювілейного змагання занесені до колгоспної Книги ленінської трудової слави, а свинарка Г. О. Карплюк — до обласної Книги переможців змагання на честь 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна.

За післявоєнні роки колгосп ім. Куйбишева перетворився на велике багатогалузеве господарство. У його користуванні 2,4 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1,7 тис. га орної землі. Він має 987 голів рогатої худоби, 840 овець, 567 свиней, близько 1 тис. голів птиці. Господарство повністю електрифіковане. Тут працюють 7 спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою.

За роки восьмої п’ятирічки в колгоспі проведено закритий дренаж грунту на площі 570 га і відкритий — на 240. Це дало можливість підвищити врожайність зернових на 6 цнт з кожного гектара. За сумлінну працю й високі показники в розвитку тваринництва в цій п’ятирічці дояр В. О. Лопатюк та чабан Я. Т. Романюк нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора.

Добрими показниками зустріли ярунці 50-річчя утворення СРСР. Колгосп ім. Куйбишева на 100 гектарів виробив по 71,6 цнт м’яса та 347,7 цнт молока, колгосп ім. Калініна — 108,2 цнт м’яса та 210,2 цнт молока.

За досягнення в розвитку сільського господарства 130 жителів села удостоєні урядових нагород.

Змінився вигляд села. Воно повністю електрифіковане і радіофіковане. Діють хлібопекарня, міжколгоспний цегельний завод, цехи ковбасний та безалкогольних надоїв, млин, телефонна станція, телеательє, готель, лазня, перукарня, майстерні індивідуального пошиву верхнього одягу та взуття. Виросли десятки добротних будинків, у яких оселилися трудівники Яруня. Так, наприклад, будинок завідуючого тваринницькою фермою К. Д. Огородника має три кімнати, що обставлені гарними сучасними меблями, прикрашені килимами. Господарі користуються холодильником, телевізором, електричними приладами побутового призначення.

Охорону здоров’я здійснює дільнична лікарня на 100 ліжок, де працює 10 лікарів та 37 чоловік із середньою спеціальною освітою. Майже половина жителів села має середню освіту. Тільки за останні 10 років Ярунську середню школу закінчило близько 400 чоловік. За успіхи у навчанні та вихованні підростаючого покоління вчителька Г. А. Лучко 1948 року нагороджена орденом Леніна. В селі — двоє ясел та садків, де виховується 150 дітей.

З 1958 року в Яруні працює землевпорядкувальний технікум, де навчається близько 950 юнаків і дівчат. Давня дружба зв’язує Ярунський технікум із студентами Російської Федерації, Вірменії, Грузії, Естонії, Литви, Молдавії, Казахстану. Ведеться дружнє листування. Ярунці неодноразово гостинно приймали в себе друзів з цих республік і бували у них.

У двоповерховому будинку культури відбуваються лекції, концерти, демонструються кінофільми. Тут працюють гуртки художньої самодіяльності. У трьох бібліотеках села — понад сто тисяч книжок.

1 Травня 1948 року в селі встановлено пам’ятник В. І. Леніну.

Діяльність трудящих в усі роки спрямовує сільський загін комуністів. Нині на території села діє 8 первинних партійних організацій, що об’єднують 162 комуністи. У 8 комсомольських організаціях 853 членів ВЛКСМ.

Значну організаторську та виховну роботу ведуть усі 67 депутатів сільської Ради. їм допомагають 300 активістів, що працюють у 8 постійних комісіях, у 22 депутатських постах і групах. Бюджет Ради на 1973 рік складає 101 тис. крб., переважну більшість яких передбачено використати на благоустрій Яруня, піднесення культурно-освітньої роботи.

Ідеї партії в маси несуть 105 лекторів товариства «Знання», кабінет політичної освіти на громадських засадах, агітколектив. 250 комуністів і безпартійних активістів вивчають марксистсько-ленінську теорію, основи економічних знань у партійних школах, семінарах і гуртках.

Разом з усім радянським народом трудівники Яруня впевнено крокують по шляху, вказаному В. І. Леніним.
С. Л. БЛИЗНЮК, А. Ф. ЯНЧУК
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Stranger
Повідомлень: 378
З нами з: 06 вересня 2020, 15:50
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 20 разів
Подякували: 193 рази
Контактна інформація:

Re: Ярунь, село, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл.

Повідомлення Stranger »

1794 р. Ярунська церква, яка була уніатською, стала православною. Останнім уніатським священником у Яруні був Іоан Бродович.

Дідух, В., Нікітюк, В., Якубовська,Т. Історія містечка Ярунь та його околиць до середини ХХ ст.
Аватар користувача
Stranger
Повідомлень: 378
З нами з: 06 вересня 2020, 15:50
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 20 разів
Подякували: 193 рази
Контактна інформація:

Re: Ярунь, село, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл.

Повідомлення Stranger »

У 1811 р. Ярунь належав спадкоємцям померлого князя Юзефа Чарторийського, посесором був Тадеуш Літинський. У селі проживали дві родини шляхтичів, селян чоловічої статі було 171.

ДАЖО 118-14-161
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Ярунь, село, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл.

Повідомлення АннА »

ЦДІАК
Адмін поділ за документами-Новоград-Волинського пов. Волинської губ.
За адмін. поділом XIX ст.-Новоград-Волинського пов. Волинської губ.
За адмін. поділом XXI ст.-Новоград-Волинського р-н Житомирської обл.
Церкви-Покрова Пресвятої Богородиці

метрична книга ф.224, о.2, сп.32а(1813)
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Stranger
Повідомлень: 378
З нами з: 06 вересня 2020, 15:50
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 20 разів
Подякували: 193 рази
Контактна інформація:

Re: Ярунь, село, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл.

Повідомлення Stranger »

Прізвища жителів села у 1912 р. за Сповідальними відомостями по Ярунсько-Юрковщинському приходу (ДАЖО 1-73-502):

Духовні:
Карпінський, Герасимович, Ігнатович.

Міщани:
Бучинський, Белявський, Волинський, Гнетецький, Долгердт, Левицький, Лещинський, Матис, Новацька, Новаковський, Павловський, Сарницький, Яковський.

Селяни:
Антонов, Бойко, Веркович, Войтюк, Герасимчук, Герус, Гончарук, Горбач, Гуменюк, Гурман, Дем’янчук, Дейнека, Долгердт, Ейсмонт, Климчук, Климишин, Ковальчук, Ковтун, Козирацький, Кондратюк, Корольчук, Кореньчук, Костюк, Коробочка, Коробчук, Кравчук, Кульчицька, Лабзюк, Лавренюк, Лещенко, Лозовий, Лисюк, Ляшук, Марцинюк, Майданець, Мудрак, Нечипорук, Нешпорук, Олексійчук, Орещук, Осипчук, Осипенко, Паньков, Поліщук, Прищепа, Прокопчук, Романюк, Семенюк, Слободянюк, Степанюк, Тарган, Терлецький, Ткач, Ткачук, Фільчук, Цимбалюк, Шиховець, Шмерега, Шмигельський, Шуляковський, Ярмолюк, Яроцький

Всього на той час у Яруні нараховувалось 896 жителів православного віросповідання (468 чоловічої статі і 428 жіночої).
Аватар користувача
Stranger
Повідомлень: 378
З нами з: 06 вересня 2020, 15:50
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 20 разів
Подякували: 193 рази
Контактна інформація:

Re: Ярунь, село, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл.

Повідомлення Stranger »

Валерій ДІДУХ. З історії Ярунської і Юрківщанської церков до початку ХХ століття.
Ч.1
Ч.2
Аватар користувача
Stranger
Повідомлень: 378
З нами з: 06 вересня 2020, 15:50
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 20 разів
Подякували: 193 рази
Контактна інформація:

Re: Ярунь, село, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл.

Повідомлення Stranger »

Фото Покровської церкви с. Ярунь, побудованої у 1902 р.
Джерело
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Аватар користувача
Stranger
Повідомлень: 378
З нами з: 06 вересня 2020, 15:50
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 20 разів
Подякували: 193 рази
Контактна інформація:

Re: Ярунь, село, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл.

Повідомлення Stranger »

Ярунська церква у кінці 19 ст. (фото опубліковано у книзі «Історія містечка Ярунь та його околиць до середини ХХ ст.», авт. Дідух, Нікітюк, Якубовська)
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Відповісти

Повернутись до “Літера Я”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 6 гостей