Терни, смт, Роменський район (Недригайлівський р-н), Сумська обл, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Терни, смт, Роменський район (Недригайлівський р-н), Сумська обл, Україна
ТЕРНИ — с-ще міського типу Недригайлівського р-ну Сумської області.
Розташов. на р. Терн (прит. Сули, бас. Дніпра). Населення 3,8 тис. осіб (2001).
Слобода Тернів була заснована бл. 1655 путивльським поміщиком І. Шулешкіним.
Із 2-ї пол. 17 ст. указами Розрядного приказу мешканці Тернів були приписані до Сумського полку.
Після ліквідації полкового устрою (1765) Тернів зараховано до Путивльського пов. Севської провінції Бєлгородської губ., 1780 — до Недригайлівського пов. Харківського намісництва.
У 1770—80-х рр. Терни — один з опорних пунктів повстання на чолі з С. Гаркушею.
Із 1802 Терни — у складі Лебединського пов. Слобідсько-Української губернії (із 1835 — Харківської губернії).
Промислового значення Терни набули в 1820—30-х рр. з будівництвом винокурного, селітряних та цукрового з-дів.
Із 1930 Терни — у складі Улянівського р-ну Сумської округи, із 1932 — Харківської області.
1957 Терни віднесено до категорії с-щ міського типу.
Із 1965 Терни — у складі Недригайлівського р-ну.
У Тернах працюють цукровий і цегельний з-ди.
У Тернах народився оперний співак А. Мокренко.
Розташов. на р. Терн (прит. Сули, бас. Дніпра). Населення 3,8 тис. осіб (2001).
Слобода Тернів була заснована бл. 1655 путивльським поміщиком І. Шулешкіним.
Із 2-ї пол. 17 ст. указами Розрядного приказу мешканці Тернів були приписані до Сумського полку.
Після ліквідації полкового устрою (1765) Тернів зараховано до Путивльського пов. Севської провінції Бєлгородської губ., 1780 — до Недригайлівського пов. Харківського намісництва.
У 1770—80-х рр. Терни — один з опорних пунктів повстання на чолі з С. Гаркушею.
Із 1802 Терни — у складі Лебединського пов. Слобідсько-Української губернії (із 1835 — Харківської губернії).
Промислового значення Терни набули в 1820—30-х рр. з будівництвом винокурного, селітряних та цукрового з-дів.
Із 1930 Терни — у складі Улянівського р-ну Сумської округи, із 1932 — Харківської області.
1957 Терни віднесено до категорії с-щ міського типу.
Із 1965 Терни — у складі Недригайлівського р-ну.
У Тернах працюють цукровий і цегельний з-ди.
У Тернах народився оперний співак А. Мокренко.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терни, смт, Недригайлівський р-н, Сумська обл, Україна
Терни́ — селище міського типу Недригайлівського району Сумської області, розташоване на південній Слобожанщині, над річкою Терн. Існує з 1643 року.
Населення в 1966 році — 7 200 меш., нині — 3 067 (01.01.2016). Цукровий комбінат який заснований 1839 року.
Географічне розташування
Селище міського типу Терни знаходиться на березі річки Терн в місці впадання в неї річок Біж і Бобрик, вище за течією примикають села Гострий Шпиль і Ківшик, нижче за течією примикає село Долина. Через селище проходять автомобільні дороги Т 1904 і Т 2504.
Історичні відомості
Перші 5 родин були переселені путивльським поміщиком Сулешкиним 1643 року.
За даними на 1864 рік у власницькій слободі Лебединського повіту Харківської губернії, мешкало 9392 осіб (4685 чоловічої статі та 4707 — жіночої), налічувалось 751 дворове господарство, існували 2 православні церкви, відбувалось 4 ярмарки на рік та базари[2].
Станом на 1914 рік село було центром окремої, Тернівської волості, кількість мешканців скоротилась до 8478 осіб[3].
Населення в 1966 році — 7 200 меш., нині — 3 067 (01.01.2016). Цукровий комбінат який заснований 1839 року.
Географічне розташування
Селище міського типу Терни знаходиться на березі річки Терн в місці впадання в неї річок Біж і Бобрик, вище за течією примикають села Гострий Шпиль і Ківшик, нижче за течією примикає село Долина. Через селище проходять автомобільні дороги Т 1904 і Т 2504.
Історичні відомості
Перші 5 родин були переселені путивльським поміщиком Сулешкиним 1643 року.
За даними на 1864 рік у власницькій слободі Лебединського повіту Харківської губернії, мешкало 9392 осіб (4685 чоловічої статі та 4707 — жіночої), налічувалось 751 дворове господарство, існували 2 православні церкви, відбувалось 4 ярмарки на рік та базари[2].
Станом на 1914 рік село було центром окремої, Тернівської волості, кількість мешканців скоротилась до 8478 осіб[3].
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терни, смт, Недригайлівський р-н, Сумська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Терни — селище міського типу, центр селищної Ради. Лежать на річці Терні (притока Сули), за 20 км від районного центру, за 29 км від залізничної станції Білопілля. Через селище проходить автошлях Суми — Конотоп. Населення — 6400 чоловік. Селищній Раді підпорядковані населені пункти Бабакове, Володимирівка, Гострий Шпиль, Долина, Ківшик, Мазне, Озерне, Русівщина, Холодне, Ціпка, Черепівка і Шматове.
Територія селища заселена в глибоку давнину. На південь від Тернів (за 6 км) виявлено залишки давньоруського міста В’єханя, а біля с. Холодного— поселення та склад посуду черняхівської культури.
Слобода Терни заснована в 1652 році в основному вихідцями з різних кінців України. В 1657 році тернівці скаржилися царю на утиски одного з путивльських поміщиків, який намагався відібрати у них землю, а самих записати своїми підданими, та просили прийняти їх на козацьку полкову службу. Після повторної скарги царський уряд, зацікавлений в заселенні краю козаками, задовольнив їх прохання. Жителі слободи дістали козацькі привілеї і разом з путивльськими служилими людьми несли городову службу. На деякий час тернівці ще уникли закріпачення. В «Опису Тернівської волості» за 1678 рік зазначалось, що у Тернах налічувалось понад 700 дворів.
Під час війни з шведськими загарбниками тернівці у 1708—1709 рр. активно допомагали російським військам. 19 листопада 1708 року в селі побував Петро І, який вибирав місце для дислокації військ. Повертаючись з-під Полтави, цар знову зупинився у селі, де на честь перемоги в Полтавській битві заклав дерев’яну церкву.
В. А. ДАНИЛЕНКО
Терни — селище міського типу, центр селищної Ради. Лежать на річці Терні (притока Сули), за 20 км від районного центру, за 29 км від залізничної станції Білопілля. Через селище проходить автошлях Суми — Конотоп. Населення — 6400 чоловік. Селищній Раді підпорядковані населені пункти Бабакове, Володимирівка, Гострий Шпиль, Долина, Ківшик, Мазне, Озерне, Русівщина, Холодне, Ціпка, Черепівка і Шматове.
Територія селища заселена в глибоку давнину. На південь від Тернів (за 6 км) виявлено залишки давньоруського міста В’єханя, а біля с. Холодного— поселення та склад посуду черняхівської культури.
Слобода Терни заснована в 1652 році в основному вихідцями з різних кінців України. В 1657 році тернівці скаржилися царю на утиски одного з путивльських поміщиків, який намагався відібрати у них землю, а самих записати своїми підданими, та просили прийняти їх на козацьку полкову службу. Після повторної скарги царський уряд, зацікавлений в заселенні краю козаками, задовольнив їх прохання. Жителі слободи дістали козацькі привілеї і разом з путивльськими служилими людьми несли городову службу. На деякий час тернівці ще уникли закріпачення. В «Опису Тернівської волості» за 1678 рік зазначалось, що у Тернах налічувалось понад 700 дворів.
Під час війни з шведськими загарбниками тернівці у 1708—1709 рр. активно допомагали російським військам. 19 листопада 1708 року в селі побував Петро І, який вибирав місце для дислокації військ. Повертаючись з-під Полтави, цар знову зупинився у селі, де на честь перемоги в Полтавській битві заклав дерев’яну церкву.
В 1727 році Катерина І подарувала Терни в приватне володіння, і їх мешканців перетворили на кріпаків. Після ліквідації полкового устрою (1765 р.) Терни віднесено до Сумської провінції Харківського намісництва. 1778 року в Тернах налічувалось понад 3930 кріпаків, що належали двом поміщикам, і 55 вільних селян.
Закріпачення селян викликало загострення класової боротьби. Одним з її виявів на Лівобережжі й Слобідській Україні в 70—80-х роках XVIII ст. були виступи селян, які очолював народний месник Семен Гаркуша. В повстанських загонах С. Гаркуші активну участь брали жителі Тернів, серед них Яків Косий, Оникій Недонищенко і найближчий соратник Гаркуші Роман Босенко. Повстанці створили у селі один з своїх опорних пунктів.
Протягом 20—30-х років XIX ст. обидва тернівські поміщики, пристосовуючись до умов економічного розвитку, заснували винокурний, два селітряні та цукровий заводи. В 1854—1856 рр. останній було реконструйовано, і виробництво цукру-піску зросло до 10 тис. пудів за сезон.
Реформа 1861 року не поліпшила економічного становища селян. Згідно з уставною грамотою 1182 колишні кріпаки одного з поміщиків одержали 2758 десятин землі — по 2 десятини 800 кв. сажнів на ревізьку душу. За цю землю вони мали сплачувати щороку по 7880 крб. викупних платежів — утричі дорожче ринкової ціни. Селян позбавили конче необхідних їм луків і лісів, які лишалися власністю поміщика. До того ж, останньому відійшли кращі землі, а селянська земля була гіршою і розкиданою клинами. 52 дворових зовсім не одержали земельних наділів, а на 15 селян так оформили документи, що вони нібито добровільно відмовилися від земельних наділів. У другому маєтку такі ж жебрацькі наділи одержав 1261 селянин . Грабіжницькі умови реформи викликали велике невдоволення селян. У травні 1861 року в обох маєтках почалися заворушення. Відставний унтер-офіцер П. Приходько читав селянам невідомо ким складений «маніфест». У ньому зазначалося, що «земля поміщицька надається селянам, а поміщикам залишаються очерети, болота, щоб було де гніздиться, як нечистим», що поміщик повинен сам обробляти поле, а землі повинен мати стільки ж, скільки й селянин. Селян закликали не відбувати панщини. Читання «маніфесту» супроводжувалось загальним схваленням, сміхом і відмовою селян працювати на пана. П. Приходька заарештували й віддали до суду. Незважаючи на репресії, застосовані проти учасників заворушення, близько 5 тис. тернівських селян понад два тижні не виходили на роботу.
Розвиток капіталізму прусським шляхом прирікав селян на злиденне існування. Одержавши мізерні земельні наділи, за які потрібно було протягом 49 років сплачувати викупні платежі, більшість тернівських селян не могла існувати з свого господарства і мусила йти на заробітки. Працювали в основному в економіях поміщика Щербатова, який прибрав до своїх рук не тільки другий тернівський маєток, а й маєтки в сусідніх селах. У 1881 році він володів 9 економіями загальною площею землі 9386 десятин і 1687 десятинами лісових угідь. На нього працювали не тільки тернівці, а й селяни навколишніх сіл: Ганнівки, Хоружівки, Товстої. В економіях нещадно експлуатували робітників і селян, обраховували їх, урізували кількість платних робочих днів, у непогожі дні платили неповністю. Пристосоване до умов капіталістичного розвитку, багатогалузеве (рільництво, тваринництво, виробництво цукру і спирту), господарство було одним з двох найбільших господарств у Харківській губернії. Воно забезпечувало власникові великі прибутки. Із середовища селян виділились сільські глитаї, частина їх поєднувала заняття сільським господарством з торгівлею.
Скасування кріпосного права було поштовхом до розвитку промисловості. Розширилися підприємства для виробництва селітри, цегли і спирту. Пожвавилася торгівля. В 1864 році в Тернах відбувалося 4 ярмарки, у 80-х роках — вже 5 ярмарків і 2 базари, де торгували тютюном, сіллю, рибою, м’ясом і хлібом. Хліб скуповували білопільські купці, а потім вивозили його за кордон.
У червні 1905 року в містечку відбулися виступи робітників і селян. Робітники вимагали підвищення заробітної плати й запровадження 8-годинного робочого дня, селяни — розподілу поміщицької землі. Рух селян за землю широко розгорнувся в селах Тернівської волості. Селянські виступи власті жорстоко придушили, а в Тернах розмістили військовий загін.
Внаслідок столипінської аграрної реформи зміцнювалися господарства місцевих куркулів. Вони скуповували землі зубожілих селян, завдяки чому в їх руках зосередилося до 3 тис. десятин. Намагаючись зробити господарства більш прибутковими, куркулі застосовували сільськогосподарські машини, кращі сорти насіння, закладали дослідні ділянки. Кредитне товариство, створене у 1909 році, надавало багатіям кредити і через свій прокатний пункт допомагало машинами. Багатів і поміщик, що перетворився на капіталіста. Одночасно основна маса селян була на межі жебрацтва, бо лишалася без землі, решта ледве зводила кінці з кінцями. Частина тернівців, шукаючи кращої долі, переселилася в Томську губернію. Але чимало з них повернулося назад і перетворилося на жебраків.
На початку XX ст. у Тернах діяли два парові млини і п’ять цегелень, які належали місцевим багатіям та поміщикові. Після реконструкції в 1913 році зросла потужність цукрового заводу. На підприємстві було зайнято 435 робітників. Вони працювали по 12 годин, без вихідних, одержуючи за цю виснажливу працю 5,5 крб. на місяць.
Мешканці Тернів не мали потрібної медичної допомоги. Лише в 1871 році до містечка приїхав перший лікар. У 1876 році відкрили амбулаторію з приймальною палатою на 3 ліжка. У 1913 році побудували приміщення лікарні на 20 ліжок та інфекційне відділення. В них працювали лікар, фельдшер і акушерка.
Сталися деякі зміни в культурному житті. У 1864 році було відкрито початкове народне училище, в якому у 1903 році навчалось 166 дітей, серед них 28 дівчаток. У 1904 році завершили будівництво приміщення училища на 300 місць. Ще одне початкове народне училище почало працювати в 1913 році. В обох училищах тоді навчалося 355 дітей. Цього було недостатньо, адже в Тернах, за даними перепису 1897 року, мешкало 7313 чоловік. Біднота лишалася неписьменною й дітей своїх учити не мала змоги. У 1897 році засновано бібліотеку, в якій налічувалось 594 примірники книг.
Згубно позначилася на жителях Тернів перша світова війна. Сотні хліборобів були відірвані від своїх господарств. Сім’ї безземельних і малоземельних селян опинилися в особливо тяжкому становищі. А багатії роздували ціни на хліб, цукор, м’ясо.
Коли тернівці дізналися про повалення самодержавства, робітники цукрового заводу організували мітинг, на якому були й селяни. 1 травня 1917 року в Тернах відбулася багатолюдна демонстрація робітників і селян, яка закінчилась мітингом. Д) присутніх звернувся кадровий робітник Київського заводу «Арсенал» більшовик І. М. Михно. Він проголосив: «Геть імперіалістичну війну! Ленін закликає переходити від буржуазної революції до соціалістичної. За владу Рад!».
У серпні 1917 року в Тернах створена організація РСДРП(б). Керівником її став Я. П. Прядка, який в 1909 році за революційну діяльність був заарештований і засланий на три роки у Пермську губернію. Більшовики викривали політику буржуазно-поміщицького Тимчасового уряду. Вони створили в містечку пункт, куди з Харкова доставлялась і звідти розповсюджувалась більшовицька преса. Під впливом агітації більшовиків робітники цукрового заводу добилися права на 8-годинний робочий день. За пропозицією більшовиків у серпні приступила до розподілу поміщицької землі комісія, обрана на сільському сході.
Тільки-но до містечка надійшла звістка про Велику Жовтневу соціалістичну революцію, в листопаді тернівці надіслали через Харківський військово-революційний комітет привітання В. 1. Леніну: «Від імені Тернівської організації РСДРП (більшовиків) ми гаряче вітаємо владу Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів і будемо стійко боротися за цю народну революційну владу. Всі селяни містечка Терни шлють привіт вождю тов. Леніну за його щиросердну роботу на благо найбідніших селян і робітників». Тоді ж в Тернах встановили Радянську владу, створили ревком, до якого ввійшли Я. П. Прядка, І. М. Михно та ін. Одним з першочергових завдань, здійснених ревкомом, було формування червоногвардійського загону. Ревком конфіскував поміщицький маєток, землю, робочу худобу та інвентар розподілив між селянами-бідняками. Через кілька днів під контроль ревкому було взято цукровий завод. Однак наприкінці січня 1918 року місцеві куркулі вчинили заколот. Вони роззброїли червоногвардійців, убили Я. П. Прядку. І. М. Михнові вдалося врятуватися, він виїхав до Харкова і повернувся звідти з червоногвардійським загоном, який придушив цей заколот.
Під час наступу австро-німецьких військ у червоногвардійських загонах, які вели бої з загарбниками на дільниці Ворожба — Конотоп, було багато жителів Тернів. Захопивши містечко в середині квітня 1918 року, окупанти примусили селян повернути панське майно і наклали на них 2 млн. крб. контрибуції. Для боротьби з австро-німецькими загарбниками І. М. Михно створив Тернівський партизанський загін. Він нападав на німецько-гайдамацькі війська, зривав наміри окупантів заготовляти продовольство і фураж. Князь Щербатов, що повернувся в обозі ворожих військ, просив у телеграмі до штабу німецького корпусу збільшити кількість солдатів, бо населення «вороже настроєно проти економії та влади». Штаб корпусу надіслав сюди роту солдатів з двома кулеметами. Після того, як до влади дірвалася Директорія, петлюрівці захопили містечко.
Наприкінці грудня 1918 року в Тернах відновили Радянську владу. Тимчасовий перепочинок було використано для її зміцнення та налагодження господарського життя. У травні 1919 року відбулись вибори волвиконкому, відновила роботу партійна організація. В цьому ж місяці у Тернах почав діяти районний партійний комітет — один з семи, створених в повіті. Для боротьби проти денікінських військ був створений Тернівський партизанський загін, до якого ввійшло 150 чоловік. Очолив його І. М. Михно. У вересні 1919 року загін розгорнув бойові операції.
Захопивши у серпні Терни, денікінці чинили насильства над населенням, грабували його, вішали радянських людей. Тоді загинули І. М. Саса, А. І. Шкрьоба, А. І. Шестопал та інші радянські активісти. Партизанський загін неодноразово нападав на денікінців, перешкоджав їм проводити масові грабежі. Для боротьби з партизанами до містечка прибув білогвардійський дроздовський полк. У цей час до Тернів з півночі пробився загін регулярних частин Червоної Армії. У жорстокому бою він розгромив добірний денікінський полк. 23 захисники революції, які полягли у цьому бою, були потім поховані в братській могилі в центрі Тернів. У 1920 році тут встановили пам’ятник.
На початку грудня 1919 року в Тернах знову замайорів червоний прапор. Щоб прискорити остаточний розгром ворогів революції, тернівці збирали для Червоної Армії продовольство. Партійна організація, що складалася тоді з 32 чоловік, вела роз’яснювальну роботу, допомагала виконувати продрозверстку. В лютому 1920 року молодь створила комсомольську організацію. У червні 1920 року створено волосний і сільський комнезами, членами яких стали 770 чоловік. Комнезами організували допомогу сім’ям червоноармійців у обробітку полів, забезпечували їх посівним матеріалом. У багатіїв відібрали 2329 десятин землі, 250 коней, 100 корів, 75 хат і розподілили між сім’ями червоноармійців і бідняків. Нелегко було відновлювати сільське господарство, адже третина тернівців були бідняками, чверть — не мала ніякого реманенту. На допомогу прийшла держава, яка надала селянам-біднякам позику грошима і насінням, виділила для них реманент. Тоді ж завершили наділення землею тих, хто її потребував. У жовтні і листопаді 1920 року комуністи організували недільники, під час яких вкривали бурти буряків та завозили дрова для цукрового заводу, і тиждень допомоги фронту. Створювали кооперативи, які працювали під безпосереднім керівництвом комуністів.
Налагодженню мирного життя намагалися перешкодити бандити, які в 1921 році посилили свої безчинства. Для боротьби з бандитами комнезам створив загін, що складався переважно з комсомольців. У першій половині 1921 року на містечко тричі нападали махновці. Тернівці свято бережуть пам’ять про російських братів, які подали їм допомогу у боротьбі з класовим ворогом. У центрі села поховано 17 червоноармійців-росіян, а також місцевих жителів — секретаря волвиконкому О. В. Докторова і члена КНС, начальника міліції Л. М. Руденка, які загинули в бою з махновцями. Л. М. Руденко з перших днів Великої Жовтневої соціалістичної революції брав участь у барикадних боях в Москві і був нагороджений Московською Радою робітничих і солдатських депутатів іменним золотим годинником.
Безмежне горе охопило трудящих, коли до них дійшла звістка про смерть В. І. Леніна. У березні 1924 року відбулися збори жінок, учасники яких запевнили Комуністичну партію, що вони йтимуть шляхом, вказаним великим учителем.
З 1923 по 1930 рік Терни були центром району. В лікарні працювало 25 медпрацівників, у т. ч. 9 лікарів. Одну з початкових шкіл перетворили на семирічну. У ній та чотирьох початкових школах у 1921 році навчалося 540 дітей і працювало 25 учителів. Приміщення лікарні і шкіл були капітально відремонтовані. Для надання допомоги безпритульним дітям і організації роботи з ними створили Товариство друзів дітей і клуб «Юний ленінець». Щоб ліквідувати неписьменність серед дорослих, організували лікнепи. Відчинив двері клуб ім. Карла Маркса, при якому діяли гуртки художньої самодіяльності. Відкрили також кінотеатр, дві бібліотеки та 32 хати-читальні.
1923 року став до ладу цегельний завод. Цукровий завод і економії перетворилися на єдине господарство з Теряівським, Хоружівським і Черепівським відділками радгоспу. Розгорнулися ремонтні роботи на цукровому заводі, для чого одержали державний кредит. У 1925 році підприємство стало до ладу. За виробничий сезон цього року тут перероблено 283,5 тис. цнт цукрових буряків.
Селяни Тернів дедалі більше усвідомлювали необхідність переходу на колективні форми господарювання. В 1926 році 23 бідняки об’єдналися у ТСОЗ3. Організаторська робота комуністів була успішною. В 1926—1928 рр. створено робітничий кооператив, сільськогосподарське, кредитне, буряківниче, машинно-тракторне, меліоративне, тваринницьке товариства, промислову артіль для переробки зерна. В квітні 1929 року селяни-бідняки створили сільськогосподарську артіль «Соціалістичний шлях», головою її став О. М. Домарацький, а наприкінці року тернівці почали масово вступати до колгоспів. Завдяки цьому в Тернах виникли колгоспи ім. Леніна, ім. Будьонного, «Червоний партизан», «Комсомолець України», ім. Петровського та ін. буряко-зернового та м’ясо-молочного напряму. У 1931 році створено Тернівську машинно-тракторну станцію. Велику допомогу колгоспам у їх господарсько-організаційному зміцненні подав політвідділ МТС. Куркулі чинили впертий опір колективізації, вчиняли замахи на активістів. У грудні 1932 року від їх рук загинув колгоспник Ф. Я. Ємцов.
Економіка колгоспів постійно зміцнювалася. В 1932 році колгоспи «Комсомолець України» та ім. Будьонного включились у Всесоюзний конкурс за кращу врожайність цукрових буряків і одержали премії. Все більше робіт в колгоспах виконувала МТС, яка в 1935 році мала 58 тракторів, 2 комбайни, 143 жатки та інші сільськогосподарські машини. Поступово у колгоспників вироблялося нове ставлення до праці, міцніла трудова дисципліна. Широкого розмаху набув стахановський рух. Ланкова колгоспу «Червоний партизан» О. П. Забіла одержала в 1937 році по 398 цнт цукрових буряків, ланкова колгоспу «Комсомолець України» К. М. Донець — по 400 цнт з гектара. Рік у рік підвищувалась врожайність усіх культур, у більш стислі строки і при вищій якості проводились сільськогосподарські роботи. У число передових вийшли колгоспи ім. Петровського, «Червоний партизан» і «Комсомолець України». За одержання високого врожаю вівса—по 29,1 цнт з гектара колгосп ім. Петровського у 1939 році став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Зросли потужності цукрового заводу, реконструйованого в 1933 році. На підприємстві широко розгорнулось ударництво, стахановський рух. Одними з перших звання стахановців добилися робітники В. Ф. Соколов і С. Т. Красько, які значно перевиконали виробниче завдання 1936 року. Робітник О. Я. Яценко став працювати на п’яти центрифугах замість двох, виконуючи норму на 242 проценти.
З 1930 року Терни входили до Улянівського району Сумського округу, а з 1932 року — Харківської області.
Розвивалися охорона здоров’я, освіта і культура. У Тернах працювала лікарня на 25 ліжок, в якій налічувалося 3 лікарі і 17 чоловік середнього медперсоналу.
При семирічній школі № 1 у 1930 році створено робітфак Харківського ветеринарного інституту. В 1936 році цю школу реорганізовано на середню. Справжніми вогнищами культури стали два клуби і 5 бібліотек. Діяли також 2 кіноустановки. У 1935 році урочисто відкрили пам’ятник В. 1. Леніну.
З перших днів Великої Вітчизняної війни трудящі Тернів стали працювати, не докладаючи рук. Найбільш цінне обладнання заводу, сільськогосподарські машини, худобу евакуювали в східні райони країни. Ще до загарбання Тернів фашистами тут створено підпільну організацію. На початку жовтня 1941 року, коли фронт проходив по річці Терну, 15-річний В. Булах доставляв червоноармійцям відомості про розташування ворожих військ.
9 жовтня 1941 року німецько-фашистські загарбники вдерлися у Терни. Вони розстріляли 58 радянських людей, вивезли на каторгу до Німеччини 67 юнаків та дівчат. Серед закатованих були вчителька С. О. Беновицька, радянські активісти С. А. Кубрак, П. М. Докторов, Л. П. Шмат, юний патріот В. Булах та багато інших. На початку 1942 року гестапівці натрапили на слід підпільників, заарештували їх і після жорстоких катувань стратили. Врятувався лише Р. Є. Тищенко.
6 вересня 1943 року 30-й стрілецький корпус з 130-им і 563-ім винищувальними протитанковими полками визволив Терни. В боях за село віддали своє життя 215 радянських воїнів, серед них росіяни О. Г. Копаєв і І. І. Юхневич, казах Шубай Кандибаєв, узбек Cape Хаїтов, башкир Захір Фаттахов. Герої поховані в братських могилах, на яких ніколи не в’януть квіти.
Відступаючи, німецько-фашистські загарбники зруйнували цукровий завод, пограбували господарство колгоспів і радгоспу, на великій площі знищили ліси, спалили багато хат.
На фронтах Великої Вітчизняної війни з ненависним ворогом билося понад 2 тис. жителів Тернів, з них 795 нагороджені орденами й медалями СРСР. 890 чоловік віддали життя за Радянську Вітчизну. На їх честь у 1972 році споруджено меморіал.
Після визволення трудящі Тернів з великим ентузіазмом приступили до відбудови господарства. Тернівці брали активну участь у збиранні подарунків для 38-ї армії, яка визволила Сумщину, та коштів на танкову колону «Колгоспник Сумщини». Поступово піднімались з руїн радгоспі місцеві колгоспи: ремонтувались ферми, відновлювалось тваринництво, освоювались довоєнні посівні площі. Комсомольсько-молодіжні ланки колгоспу «Червоний партизан» У. Біловол і Г. Рисованої виростили в 1944 році по 400 цнт цукрових буряків на гектарі.
Держава виділила колгоспам лісоматеріали, машини і кредити. В 1948 і 1949 роках ланкова радгоспу цукрокомбінату М. О. Кащенко за одержання високих урожаїв пшениці та насіннєвих цукрових буряків двічі нагороджена орденом Леніна, ланкові А. В. Галака, А. К. Ховрич, М. І. Мазна, бригадир І. С. Глазько — орденом Трудового Червоного Прапора. В 1950 році на базі 8 колгоспів створили три — ім. Чапаева, «Україна» і «Перше травня».
Відбудовуючи цукровий завод, одночасно його реконструйовували. В 1947 році широко розгорнулося соціалістичне змагання. Виконання планових завдань на 140—170 проц. стало звичайним явищем, а окремі бригади перевиконували їх вдвоє. На цукрокомбінаті налічувалось 118 стахановців і 315 ударників праці. 1949 року завод почав виробляти продукцію.
На кінець четвертої п’ятирічки в Тернівській лікарні працювало 5 лікарів і 17 середніх медпрацівників. Діти навчалися в середній, семирічній, трьох початкових школах. З 1948 року працювала школа робітничої молоді. 1950 року в школах навчалося 1500 учнів і працювало 85 вчителів. Культурно-освітню роботу проводили два клуби, бібліотеки з книжковим фондом 16 тис. примірників, 10 хат-читалень і червоних кутків.
У наступному двадцятиріччі зміцніли колгоспи. В результаті укрупнення в Тернах створилося два господарства — ім. Чапаева та «Перше травня» — буря-ко-зернового і м’ясо-молочного напряму. За першим закріплено 5697 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 4779 га орної землі, за другим — 1931 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1678 га орної землі. Радгосп «Тернівський», що входить до складу цукрокомбінату, вирощує насіння цукрових буряків, має розвинуте тваринництво. За ним закріплено 2433 га сільськогосподарських угідь, з них 2325 га орної землі. За період 1951—1971 рр. урожай зернових у колгоспі ім. Чапаева зріс до 24,4 цнт з гектара, виробництво м’яса до 1 01 цнт, молока до 415 цнт на 100 га сільгоспугідь, у радгоспі — м’яса до 139,8 цнт, молока до 644 центнерів.
У колгоспах, на цукрокомбінаті та в Тернівському відділенні «Сільгосптехніки» проводиться інтенсивне будівництво. За післявоєнний період побудовано 27 ферм для худоби, 3 тракторні майстерні, 3 гаражі, 4 зерносклади, а також силосні споруди, криті токи та ін. Зросла технічна оснащеність господарств. На полях працюють 123 трактори, 30 зернових та 40 інших комбайнів, 140 автомашин. Рік у рік зростали грошові доходи. Колгосп ім. Чапаева 1970 року одержав понад 2 млн. крб. прибутку, колгосп «Перше травня» — 569 тис. карбованців. Ще кращих успіхів досягли трудівники селища, виконуючи соціалістичні зобов’язання на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Колгосп ім. Чапаева восьмий п’ятирічний план виконав за чотири роки, колгосп «Перше травня» та радгосп перевершили планові завдання. Серед трудівників цукрового комбінату 129 ударників комуністичної праці, 19 бригадам, цехам і фермам присвоєно звання колективів комуністичної праці, 9 чоловік удостоєно звання «майстер золоті руки», 12 — «майстер тваринництва». Цукровий завод докорінно реконструйовано й автоматизовано, завдяки чому п’ятирічний план виробництва цукру значно перевиконано.
Самовіддана праця трудівників високо оцінена урядом. За успіхи, досягнуті у соціалістичному змаганні на честь 50-річчя Радянської влади, цукровий комбінат нагороджено пам’ятним Червоним прапором Сумського обкому КП України, облвиконкому та обласної ради профспілок. Цукрокомбінат і колгосп ім. Чапаева стали переможцями передювілейного змагання 1970 року в районі, нагороджені Ленінською Ювілейною Почесною Грамотою ЦК КП України, Ради Міністрів УРСР, Президії Верховної Ради Української РСР та Української республіканської ради професійних спілок і занесені до обласної Ленінської книги трудової слави, а також до Книги трудових подарунків Сумщини XXIV з’їзду КПРС і обласної Дошки пошани. Орденом Леніна нагороджені бригадир колгоспу ім. Чапаева О. І. Боженко, свинарка радгоспу М. Н. Красько, орденом Жовтневої Революції — бригадир колгоспу ім. Чапаева С. І. Степаненко. Понад 200 чоловік відзначено Ленінською ювілейною медаллю. Понад 10 років колгоспом ім. Чапаева керує Г. І. Троян, якому випала честь бути делегатом XXIV з’їзду КПРС, Третього Всесоюзного з’їзду колгоспників. У 1971 році йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Тернівський цукровий комбінат з 1961 року очолює Г. І. Євтушенко. Його заслуги відзначено орденами Леніна, Жовтневої Революції і Трудового Червоного Прапора.
Трудовий ентузіазм працівників є запорукою успішного виконання рішень XXIV з’їзду КПРС і завдань дев’ятої п’ятирічки. В 1972 році колгоспи ім. Чапаева і «Перше травня» перевиконали плани продажу хліба державі. За досягнення в соціалістичному змаганні на честь 50-річчя утворення СРСР орденом Леніна нагороджено бригадира колгоспу ім. Чапаева І. П. Мойсеєнка.
1957 року Терни віднесено до категорії селищ міського типу. Спочатку вони входили до Білопільського району, а з 1965 року — до Недригайлівського. Багато зроблено для благоустрою селища, поліпшення побутового обслуговування і житлових умов трудящих. Тут споруджено будинок культури цукрокомбінату, клуб колгоспу «Перше травня», приміщення трьох шкіл, дитячого комбінату, трьох дитячих ясел, 6 магазинів, будинку механізатора. Розгорнулося житлове будівництво. У селищі зведено 23 державні та 353 індивідуальні житлові будинки. Прокладено 5 тис. кв. метрів тротуарів. У центрі Тернів закладено парк. До послуг жителів 24 спеціалізовані магазини, їдальня, ресторан.
Тернівська лікарня на 45 ліжок обладнана найновішим устаткуванням. Медичну допомогу подають 6 лікарів і 34 чоловіка переднього медперсоналу.
Тепер в селищі є середня, дві восьмирічні та музична школи, в яких навчається 1180 учнів і викладає 92 вчителі. За післявоєнний час 1763 юнаків і дівчат здобули середню освіту, сотні — вищу і середню спеціальну.
Своє дозвілля жителі проводять у двох будинках культури, в десяти бібліотеках (книжковий фонд — 34,5 тис. примірників). При будинку культури цукрового заводу працюють гуртки художньої самодіяльності, в яких беруть участь понад 100 чоловік. 1968 року в селищі відкрили дитячий театр «Барвінок». Є три стаціонарні кіноустановки. Місцева організація товариства «Знання» об’єднує 78 лекторів, а чотири первинні організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури — 394 чоловіка. Картини місцевого художника П. П. Литвинцева експонувалися в Києві та Софії на виставках, присвячених 100-річчю з дня народження В. І. Леніна.
На нові трудові звершення трудящих Тернів спрямовують 300 комуністів, об’єднаних у восьми первинних партійних організаціях, та 480 комсомольців (10 організацій). 113 кращих трудівників обрано до селищної Ради депутатів трудящих, серед них 59 робітників, 21 колгоспник і 33 службовці, 52 члени КПРС і 18 комсомольців, 51 жінка. Активно працюють 9 постійних комісій селищної Ради. У 1971 році асигнування на соціально-культурні потреби становили 382,1 тис. крб., тобто зросли проти 1966 року на 62,3 процента.
Уродженцями Тернів є доктор ветеринарних наук професор Д. Д. Логвинов і соліст Київського державного академічного театру опери та балету УРСР ім. Т. Г. Шевченка заслужений артист УРСР А. Ю. Мокренко.
Достаток, культура, радість і щастя прийшли в оселі тернівців. Це дали їм Радянська влада й Комуністична партія.
Закріпачення селян викликало загострення класової боротьби. Одним з її виявів на Лівобережжі й Слобідській Україні в 70—80-х роках XVIII ст. були виступи селян, які очолював народний месник Семен Гаркуша. В повстанських загонах С. Гаркуші активну участь брали жителі Тернів, серед них Яків Косий, Оникій Недонищенко і найближчий соратник Гаркуші Роман Босенко. Повстанці створили у селі один з своїх опорних пунктів.
Протягом 20—30-х років XIX ст. обидва тернівські поміщики, пристосовуючись до умов економічного розвитку, заснували винокурний, два селітряні та цукровий заводи. В 1854—1856 рр. останній було реконструйовано, і виробництво цукру-піску зросло до 10 тис. пудів за сезон.
Реформа 1861 року не поліпшила економічного становища селян. Згідно з уставною грамотою 1182 колишні кріпаки одного з поміщиків одержали 2758 десятин землі — по 2 десятини 800 кв. сажнів на ревізьку душу. За цю землю вони мали сплачувати щороку по 7880 крб. викупних платежів — утричі дорожче ринкової ціни. Селян позбавили конче необхідних їм луків і лісів, які лишалися власністю поміщика. До того ж, останньому відійшли кращі землі, а селянська земля була гіршою і розкиданою клинами. 52 дворових зовсім не одержали земельних наділів, а на 15 селян так оформили документи, що вони нібито добровільно відмовилися від земельних наділів. У другому маєтку такі ж жебрацькі наділи одержав 1261 селянин . Грабіжницькі умови реформи викликали велике невдоволення селян. У травні 1861 року в обох маєтках почалися заворушення. Відставний унтер-офіцер П. Приходько читав селянам невідомо ким складений «маніфест». У ньому зазначалося, що «земля поміщицька надається селянам, а поміщикам залишаються очерети, болота, щоб було де гніздиться, як нечистим», що поміщик повинен сам обробляти поле, а землі повинен мати стільки ж, скільки й селянин. Селян закликали не відбувати панщини. Читання «маніфесту» супроводжувалось загальним схваленням, сміхом і відмовою селян працювати на пана. П. Приходька заарештували й віддали до суду. Незважаючи на репресії, застосовані проти учасників заворушення, близько 5 тис. тернівських селян понад два тижні не виходили на роботу.
Розвиток капіталізму прусським шляхом прирікав селян на злиденне існування. Одержавши мізерні земельні наділи, за які потрібно було протягом 49 років сплачувати викупні платежі, більшість тернівських селян не могла існувати з свого господарства і мусила йти на заробітки. Працювали в основному в економіях поміщика Щербатова, який прибрав до своїх рук не тільки другий тернівський маєток, а й маєтки в сусідніх селах. У 1881 році він володів 9 економіями загальною площею землі 9386 десятин і 1687 десятинами лісових угідь. На нього працювали не тільки тернівці, а й селяни навколишніх сіл: Ганнівки, Хоружівки, Товстої. В економіях нещадно експлуатували робітників і селян, обраховували їх, урізували кількість платних робочих днів, у непогожі дні платили неповністю. Пристосоване до умов капіталістичного розвитку, багатогалузеве (рільництво, тваринництво, виробництво цукру і спирту), господарство було одним з двох найбільших господарств у Харківській губернії. Воно забезпечувало власникові великі прибутки. Із середовища селян виділились сільські глитаї, частина їх поєднувала заняття сільським господарством з торгівлею.
Скасування кріпосного права було поштовхом до розвитку промисловості. Розширилися підприємства для виробництва селітри, цегли і спирту. Пожвавилася торгівля. В 1864 році в Тернах відбувалося 4 ярмарки, у 80-х роках — вже 5 ярмарків і 2 базари, де торгували тютюном, сіллю, рибою, м’ясом і хлібом. Хліб скуповували білопільські купці, а потім вивозили його за кордон.
У червні 1905 року в містечку відбулися виступи робітників і селян. Робітники вимагали підвищення заробітної плати й запровадження 8-годинного робочого дня, селяни — розподілу поміщицької землі. Рух селян за землю широко розгорнувся в селах Тернівської волості. Селянські виступи власті жорстоко придушили, а в Тернах розмістили військовий загін.
Внаслідок столипінської аграрної реформи зміцнювалися господарства місцевих куркулів. Вони скуповували землі зубожілих селян, завдяки чому в їх руках зосередилося до 3 тис. десятин. Намагаючись зробити господарства більш прибутковими, куркулі застосовували сільськогосподарські машини, кращі сорти насіння, закладали дослідні ділянки. Кредитне товариство, створене у 1909 році, надавало багатіям кредити і через свій прокатний пункт допомагало машинами. Багатів і поміщик, що перетворився на капіталіста. Одночасно основна маса селян була на межі жебрацтва, бо лишалася без землі, решта ледве зводила кінці з кінцями. Частина тернівців, шукаючи кращої долі, переселилася в Томську губернію. Але чимало з них повернулося назад і перетворилося на жебраків.
На початку XX ст. у Тернах діяли два парові млини і п’ять цегелень, які належали місцевим багатіям та поміщикові. Після реконструкції в 1913 році зросла потужність цукрового заводу. На підприємстві було зайнято 435 робітників. Вони працювали по 12 годин, без вихідних, одержуючи за цю виснажливу працю 5,5 крб. на місяць.
Мешканці Тернів не мали потрібної медичної допомоги. Лише в 1871 році до містечка приїхав перший лікар. У 1876 році відкрили амбулаторію з приймальною палатою на 3 ліжка. У 1913 році побудували приміщення лікарні на 20 ліжок та інфекційне відділення. В них працювали лікар, фельдшер і акушерка.
Сталися деякі зміни в культурному житті. У 1864 році було відкрито початкове народне училище, в якому у 1903 році навчалось 166 дітей, серед них 28 дівчаток. У 1904 році завершили будівництво приміщення училища на 300 місць. Ще одне початкове народне училище почало працювати в 1913 році. В обох училищах тоді навчалося 355 дітей. Цього було недостатньо, адже в Тернах, за даними перепису 1897 року, мешкало 7313 чоловік. Біднота лишалася неписьменною й дітей своїх учити не мала змоги. У 1897 році засновано бібліотеку, в якій налічувалось 594 примірники книг.
Згубно позначилася на жителях Тернів перша світова війна. Сотні хліборобів були відірвані від своїх господарств. Сім’ї безземельних і малоземельних селян опинилися в особливо тяжкому становищі. А багатії роздували ціни на хліб, цукор, м’ясо.
Коли тернівці дізналися про повалення самодержавства, робітники цукрового заводу організували мітинг, на якому були й селяни. 1 травня 1917 року в Тернах відбулася багатолюдна демонстрація робітників і селян, яка закінчилась мітингом. Д) присутніх звернувся кадровий робітник Київського заводу «Арсенал» більшовик І. М. Михно. Він проголосив: «Геть імперіалістичну війну! Ленін закликає переходити від буржуазної революції до соціалістичної. За владу Рад!».
У серпні 1917 року в Тернах створена організація РСДРП(б). Керівником її став Я. П. Прядка, який в 1909 році за революційну діяльність був заарештований і засланий на три роки у Пермську губернію. Більшовики викривали політику буржуазно-поміщицького Тимчасового уряду. Вони створили в містечку пункт, куди з Харкова доставлялась і звідти розповсюджувалась більшовицька преса. Під впливом агітації більшовиків робітники цукрового заводу добилися права на 8-годинний робочий день. За пропозицією більшовиків у серпні приступила до розподілу поміщицької землі комісія, обрана на сільському сході.
Тільки-но до містечка надійшла звістка про Велику Жовтневу соціалістичну революцію, в листопаді тернівці надіслали через Харківський військово-революційний комітет привітання В. 1. Леніну: «Від імені Тернівської організації РСДРП (більшовиків) ми гаряче вітаємо владу Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів і будемо стійко боротися за цю народну революційну владу. Всі селяни містечка Терни шлють привіт вождю тов. Леніну за його щиросердну роботу на благо найбідніших селян і робітників». Тоді ж в Тернах встановили Радянську владу, створили ревком, до якого ввійшли Я. П. Прядка, І. М. Михно та ін. Одним з першочергових завдань, здійснених ревкомом, було формування червоногвардійського загону. Ревком конфіскував поміщицький маєток, землю, робочу худобу та інвентар розподілив між селянами-бідняками. Через кілька днів під контроль ревкому було взято цукровий завод. Однак наприкінці січня 1918 року місцеві куркулі вчинили заколот. Вони роззброїли червоногвардійців, убили Я. П. Прядку. І. М. Михнові вдалося врятуватися, він виїхав до Харкова і повернувся звідти з червоногвардійським загоном, який придушив цей заколот.
Під час наступу австро-німецьких військ у червоногвардійських загонах, які вели бої з загарбниками на дільниці Ворожба — Конотоп, було багато жителів Тернів. Захопивши містечко в середині квітня 1918 року, окупанти примусили селян повернути панське майно і наклали на них 2 млн. крб. контрибуції. Для боротьби з австро-німецькими загарбниками І. М. Михно створив Тернівський партизанський загін. Він нападав на німецько-гайдамацькі війська, зривав наміри окупантів заготовляти продовольство і фураж. Князь Щербатов, що повернувся в обозі ворожих військ, просив у телеграмі до штабу німецького корпусу збільшити кількість солдатів, бо населення «вороже настроєно проти економії та влади». Штаб корпусу надіслав сюди роту солдатів з двома кулеметами. Після того, як до влади дірвалася Директорія, петлюрівці захопили містечко.
Наприкінці грудня 1918 року в Тернах відновили Радянську владу. Тимчасовий перепочинок було використано для її зміцнення та налагодження господарського життя. У травні 1919 року відбулись вибори волвиконкому, відновила роботу партійна організація. В цьому ж місяці у Тернах почав діяти районний партійний комітет — один з семи, створених в повіті. Для боротьби проти денікінських військ був створений Тернівський партизанський загін, до якого ввійшло 150 чоловік. Очолив його І. М. Михно. У вересні 1919 року загін розгорнув бойові операції.
Захопивши у серпні Терни, денікінці чинили насильства над населенням, грабували його, вішали радянських людей. Тоді загинули І. М. Саса, А. І. Шкрьоба, А. І. Шестопал та інші радянські активісти. Партизанський загін неодноразово нападав на денікінців, перешкоджав їм проводити масові грабежі. Для боротьби з партизанами до містечка прибув білогвардійський дроздовський полк. У цей час до Тернів з півночі пробився загін регулярних частин Червоної Армії. У жорстокому бою він розгромив добірний денікінський полк. 23 захисники революції, які полягли у цьому бою, були потім поховані в братській могилі в центрі Тернів. У 1920 році тут встановили пам’ятник.
На початку грудня 1919 року в Тернах знову замайорів червоний прапор. Щоб прискорити остаточний розгром ворогів революції, тернівці збирали для Червоної Армії продовольство. Партійна організація, що складалася тоді з 32 чоловік, вела роз’яснювальну роботу, допомагала виконувати продрозверстку. В лютому 1920 року молодь створила комсомольську організацію. У червні 1920 року створено волосний і сільський комнезами, членами яких стали 770 чоловік. Комнезами організували допомогу сім’ям червоноармійців у обробітку полів, забезпечували їх посівним матеріалом. У багатіїв відібрали 2329 десятин землі, 250 коней, 100 корів, 75 хат і розподілили між сім’ями червоноармійців і бідняків. Нелегко було відновлювати сільське господарство, адже третина тернівців були бідняками, чверть — не мала ніякого реманенту. На допомогу прийшла держава, яка надала селянам-біднякам позику грошима і насінням, виділила для них реманент. Тоді ж завершили наділення землею тих, хто її потребував. У жовтні і листопаді 1920 року комуністи організували недільники, під час яких вкривали бурти буряків та завозили дрова для цукрового заводу, і тиждень допомоги фронту. Створювали кооперативи, які працювали під безпосереднім керівництвом комуністів.
Налагодженню мирного життя намагалися перешкодити бандити, які в 1921 році посилили свої безчинства. Для боротьби з бандитами комнезам створив загін, що складався переважно з комсомольців. У першій половині 1921 року на містечко тричі нападали махновці. Тернівці свято бережуть пам’ять про російських братів, які подали їм допомогу у боротьбі з класовим ворогом. У центрі села поховано 17 червоноармійців-росіян, а також місцевих жителів — секретаря волвиконкому О. В. Докторова і члена КНС, начальника міліції Л. М. Руденка, які загинули в бою з махновцями. Л. М. Руденко з перших днів Великої Жовтневої соціалістичної революції брав участь у барикадних боях в Москві і був нагороджений Московською Радою робітничих і солдатських депутатів іменним золотим годинником.
Безмежне горе охопило трудящих, коли до них дійшла звістка про смерть В. І. Леніна. У березні 1924 року відбулися збори жінок, учасники яких запевнили Комуністичну партію, що вони йтимуть шляхом, вказаним великим учителем.
З 1923 по 1930 рік Терни були центром району. В лікарні працювало 25 медпрацівників, у т. ч. 9 лікарів. Одну з початкових шкіл перетворили на семирічну. У ній та чотирьох початкових школах у 1921 році навчалося 540 дітей і працювало 25 учителів. Приміщення лікарні і шкіл були капітально відремонтовані. Для надання допомоги безпритульним дітям і організації роботи з ними створили Товариство друзів дітей і клуб «Юний ленінець». Щоб ліквідувати неписьменність серед дорослих, організували лікнепи. Відчинив двері клуб ім. Карла Маркса, при якому діяли гуртки художньої самодіяльності. Відкрили також кінотеатр, дві бібліотеки та 32 хати-читальні.
1923 року став до ладу цегельний завод. Цукровий завод і економії перетворилися на єдине господарство з Теряівським, Хоружівським і Черепівським відділками радгоспу. Розгорнулися ремонтні роботи на цукровому заводі, для чого одержали державний кредит. У 1925 році підприємство стало до ладу. За виробничий сезон цього року тут перероблено 283,5 тис. цнт цукрових буряків.
Селяни Тернів дедалі більше усвідомлювали необхідність переходу на колективні форми господарювання. В 1926 році 23 бідняки об’єдналися у ТСОЗ3. Організаторська робота комуністів була успішною. В 1926—1928 рр. створено робітничий кооператив, сільськогосподарське, кредитне, буряківниче, машинно-тракторне, меліоративне, тваринницьке товариства, промислову артіль для переробки зерна. В квітні 1929 року селяни-бідняки створили сільськогосподарську артіль «Соціалістичний шлях», головою її став О. М. Домарацький, а наприкінці року тернівці почали масово вступати до колгоспів. Завдяки цьому в Тернах виникли колгоспи ім. Леніна, ім. Будьонного, «Червоний партизан», «Комсомолець України», ім. Петровського та ін. буряко-зернового та м’ясо-молочного напряму. У 1931 році створено Тернівську машинно-тракторну станцію. Велику допомогу колгоспам у їх господарсько-організаційному зміцненні подав політвідділ МТС. Куркулі чинили впертий опір колективізації, вчиняли замахи на активістів. У грудні 1932 року від їх рук загинув колгоспник Ф. Я. Ємцов.
Економіка колгоспів постійно зміцнювалася. В 1932 році колгоспи «Комсомолець України» та ім. Будьонного включились у Всесоюзний конкурс за кращу врожайність цукрових буряків і одержали премії. Все більше робіт в колгоспах виконувала МТС, яка в 1935 році мала 58 тракторів, 2 комбайни, 143 жатки та інші сільськогосподарські машини. Поступово у колгоспників вироблялося нове ставлення до праці, міцніла трудова дисципліна. Широкого розмаху набув стахановський рух. Ланкова колгоспу «Червоний партизан» О. П. Забіла одержала в 1937 році по 398 цнт цукрових буряків, ланкова колгоспу «Комсомолець України» К. М. Донець — по 400 цнт з гектара. Рік у рік підвищувалась врожайність усіх культур, у більш стислі строки і при вищій якості проводились сільськогосподарські роботи. У число передових вийшли колгоспи ім. Петровського, «Червоний партизан» і «Комсомолець України». За одержання високого врожаю вівса—по 29,1 цнт з гектара колгосп ім. Петровського у 1939 році став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Зросли потужності цукрового заводу, реконструйованого в 1933 році. На підприємстві широко розгорнулось ударництво, стахановський рух. Одними з перших звання стахановців добилися робітники В. Ф. Соколов і С. Т. Красько, які значно перевиконали виробниче завдання 1936 року. Робітник О. Я. Яценко став працювати на п’яти центрифугах замість двох, виконуючи норму на 242 проценти.
З 1930 року Терни входили до Улянівського району Сумського округу, а з 1932 року — Харківської області.
Розвивалися охорона здоров’я, освіта і культура. У Тернах працювала лікарня на 25 ліжок, в якій налічувалося 3 лікарі і 17 чоловік середнього медперсоналу.
При семирічній школі № 1 у 1930 році створено робітфак Харківського ветеринарного інституту. В 1936 році цю школу реорганізовано на середню. Справжніми вогнищами культури стали два клуби і 5 бібліотек. Діяли також 2 кіноустановки. У 1935 році урочисто відкрили пам’ятник В. 1. Леніну.
З перших днів Великої Вітчизняної війни трудящі Тернів стали працювати, не докладаючи рук. Найбільш цінне обладнання заводу, сільськогосподарські машини, худобу евакуювали в східні райони країни. Ще до загарбання Тернів фашистами тут створено підпільну організацію. На початку жовтня 1941 року, коли фронт проходив по річці Терну, 15-річний В. Булах доставляв червоноармійцям відомості про розташування ворожих військ.
9 жовтня 1941 року німецько-фашистські загарбники вдерлися у Терни. Вони розстріляли 58 радянських людей, вивезли на каторгу до Німеччини 67 юнаків та дівчат. Серед закатованих були вчителька С. О. Беновицька, радянські активісти С. А. Кубрак, П. М. Докторов, Л. П. Шмат, юний патріот В. Булах та багато інших. На початку 1942 року гестапівці натрапили на слід підпільників, заарештували їх і після жорстоких катувань стратили. Врятувався лише Р. Є. Тищенко.
6 вересня 1943 року 30-й стрілецький корпус з 130-им і 563-ім винищувальними протитанковими полками визволив Терни. В боях за село віддали своє життя 215 радянських воїнів, серед них росіяни О. Г. Копаєв і І. І. Юхневич, казах Шубай Кандибаєв, узбек Cape Хаїтов, башкир Захір Фаттахов. Герої поховані в братських могилах, на яких ніколи не в’януть квіти.
Відступаючи, німецько-фашистські загарбники зруйнували цукровий завод, пограбували господарство колгоспів і радгоспу, на великій площі знищили ліси, спалили багато хат.
На фронтах Великої Вітчизняної війни з ненависним ворогом билося понад 2 тис. жителів Тернів, з них 795 нагороджені орденами й медалями СРСР. 890 чоловік віддали життя за Радянську Вітчизну. На їх честь у 1972 році споруджено меморіал.
Після визволення трудящі Тернів з великим ентузіазмом приступили до відбудови господарства. Тернівці брали активну участь у збиранні подарунків для 38-ї армії, яка визволила Сумщину, та коштів на танкову колону «Колгоспник Сумщини». Поступово піднімались з руїн радгоспі місцеві колгоспи: ремонтувались ферми, відновлювалось тваринництво, освоювались довоєнні посівні площі. Комсомольсько-молодіжні ланки колгоспу «Червоний партизан» У. Біловол і Г. Рисованої виростили в 1944 році по 400 цнт цукрових буряків на гектарі.
Держава виділила колгоспам лісоматеріали, машини і кредити. В 1948 і 1949 роках ланкова радгоспу цукрокомбінату М. О. Кащенко за одержання високих урожаїв пшениці та насіннєвих цукрових буряків двічі нагороджена орденом Леніна, ланкові А. В. Галака, А. К. Ховрич, М. І. Мазна, бригадир І. С. Глазько — орденом Трудового Червоного Прапора. В 1950 році на базі 8 колгоспів створили три — ім. Чапаева, «Україна» і «Перше травня».
Відбудовуючи цукровий завод, одночасно його реконструйовували. В 1947 році широко розгорнулося соціалістичне змагання. Виконання планових завдань на 140—170 проц. стало звичайним явищем, а окремі бригади перевиконували їх вдвоє. На цукрокомбінаті налічувалось 118 стахановців і 315 ударників праці. 1949 року завод почав виробляти продукцію.
На кінець четвертої п’ятирічки в Тернівській лікарні працювало 5 лікарів і 17 середніх медпрацівників. Діти навчалися в середній, семирічній, трьох початкових школах. З 1948 року працювала школа робітничої молоді. 1950 року в школах навчалося 1500 учнів і працювало 85 вчителів. Культурно-освітню роботу проводили два клуби, бібліотеки з книжковим фондом 16 тис. примірників, 10 хат-читалень і червоних кутків.
У наступному двадцятиріччі зміцніли колгоспи. В результаті укрупнення в Тернах створилося два господарства — ім. Чапаева та «Перше травня» — буря-ко-зернового і м’ясо-молочного напряму. За першим закріплено 5697 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 4779 га орної землі, за другим — 1931 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1678 га орної землі. Радгосп «Тернівський», що входить до складу цукрокомбінату, вирощує насіння цукрових буряків, має розвинуте тваринництво. За ним закріплено 2433 га сільськогосподарських угідь, з них 2325 га орної землі. За період 1951—1971 рр. урожай зернових у колгоспі ім. Чапаева зріс до 24,4 цнт з гектара, виробництво м’яса до 1 01 цнт, молока до 415 цнт на 100 га сільгоспугідь, у радгоспі — м’яса до 139,8 цнт, молока до 644 центнерів.
У колгоспах, на цукрокомбінаті та в Тернівському відділенні «Сільгосптехніки» проводиться інтенсивне будівництво. За післявоєнний період побудовано 27 ферм для худоби, 3 тракторні майстерні, 3 гаражі, 4 зерносклади, а також силосні споруди, криті токи та ін. Зросла технічна оснащеність господарств. На полях працюють 123 трактори, 30 зернових та 40 інших комбайнів, 140 автомашин. Рік у рік зростали грошові доходи. Колгосп ім. Чапаева 1970 року одержав понад 2 млн. крб. прибутку, колгосп «Перше травня» — 569 тис. карбованців. Ще кращих успіхів досягли трудівники селища, виконуючи соціалістичні зобов’язання на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Колгосп ім. Чапаева восьмий п’ятирічний план виконав за чотири роки, колгосп «Перше травня» та радгосп перевершили планові завдання. Серед трудівників цукрового комбінату 129 ударників комуністичної праці, 19 бригадам, цехам і фермам присвоєно звання колективів комуністичної праці, 9 чоловік удостоєно звання «майстер золоті руки», 12 — «майстер тваринництва». Цукровий завод докорінно реконструйовано й автоматизовано, завдяки чому п’ятирічний план виробництва цукру значно перевиконано.
Самовіддана праця трудівників високо оцінена урядом. За успіхи, досягнуті у соціалістичному змаганні на честь 50-річчя Радянської влади, цукровий комбінат нагороджено пам’ятним Червоним прапором Сумського обкому КП України, облвиконкому та обласної ради профспілок. Цукрокомбінат і колгосп ім. Чапаева стали переможцями передювілейного змагання 1970 року в районі, нагороджені Ленінською Ювілейною Почесною Грамотою ЦК КП України, Ради Міністрів УРСР, Президії Верховної Ради Української РСР та Української республіканської ради професійних спілок і занесені до обласної Ленінської книги трудової слави, а також до Книги трудових подарунків Сумщини XXIV з’їзду КПРС і обласної Дошки пошани. Орденом Леніна нагороджені бригадир колгоспу ім. Чапаева О. І. Боженко, свинарка радгоспу М. Н. Красько, орденом Жовтневої Революції — бригадир колгоспу ім. Чапаева С. І. Степаненко. Понад 200 чоловік відзначено Ленінською ювілейною медаллю. Понад 10 років колгоспом ім. Чапаева керує Г. І. Троян, якому випала честь бути делегатом XXIV з’їзду КПРС, Третього Всесоюзного з’їзду колгоспників. У 1971 році йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Тернівський цукровий комбінат з 1961 року очолює Г. І. Євтушенко. Його заслуги відзначено орденами Леніна, Жовтневої Революції і Трудового Червоного Прапора.
Трудовий ентузіазм працівників є запорукою успішного виконання рішень XXIV з’їзду КПРС і завдань дев’ятої п’ятирічки. В 1972 році колгоспи ім. Чапаева і «Перше травня» перевиконали плани продажу хліба державі. За досягнення в соціалістичному змаганні на честь 50-річчя утворення СРСР орденом Леніна нагороджено бригадира колгоспу ім. Чапаева І. П. Мойсеєнка.
1957 року Терни віднесено до категорії селищ міського типу. Спочатку вони входили до Білопільського району, а з 1965 року — до Недригайлівського. Багато зроблено для благоустрою селища, поліпшення побутового обслуговування і житлових умов трудящих. Тут споруджено будинок культури цукрокомбінату, клуб колгоспу «Перше травня», приміщення трьох шкіл, дитячого комбінату, трьох дитячих ясел, 6 магазинів, будинку механізатора. Розгорнулося житлове будівництво. У селищі зведено 23 державні та 353 індивідуальні житлові будинки. Прокладено 5 тис. кв. метрів тротуарів. У центрі Тернів закладено парк. До послуг жителів 24 спеціалізовані магазини, їдальня, ресторан.
Тернівська лікарня на 45 ліжок обладнана найновішим устаткуванням. Медичну допомогу подають 6 лікарів і 34 чоловіка переднього медперсоналу.
Тепер в селищі є середня, дві восьмирічні та музична школи, в яких навчається 1180 учнів і викладає 92 вчителі. За післявоєнний час 1763 юнаків і дівчат здобули середню освіту, сотні — вищу і середню спеціальну.
Своє дозвілля жителі проводять у двох будинках культури, в десяти бібліотеках (книжковий фонд — 34,5 тис. примірників). При будинку культури цукрового заводу працюють гуртки художньої самодіяльності, в яких беруть участь понад 100 чоловік. 1968 року в селищі відкрили дитячий театр «Барвінок». Є три стаціонарні кіноустановки. Місцева організація товариства «Знання» об’єднує 78 лекторів, а чотири первинні організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури — 394 чоловіка. Картини місцевого художника П. П. Литвинцева експонувалися в Києві та Софії на виставках, присвячених 100-річчю з дня народження В. І. Леніна.
На нові трудові звершення трудящих Тернів спрямовують 300 комуністів, об’єднаних у восьми первинних партійних організаціях, та 480 комсомольців (10 організацій). 113 кращих трудівників обрано до селищної Ради депутатів трудящих, серед них 59 робітників, 21 колгоспник і 33 службовці, 52 члени КПРС і 18 комсомольців, 51 жінка. Активно працюють 9 постійних комісій селищної Ради. У 1971 році асигнування на соціально-культурні потреби становили 382,1 тис. крб., тобто зросли проти 1966 року на 62,3 процента.
Уродженцями Тернів є доктор ветеринарних наук професор Д. Д. Логвинов і соліст Київського державного академічного театру опери та балету УРСР ім. Т. Г. Шевченка заслужений артист УРСР А. Ю. Мокренко.
Достаток, культура, радість і щастя прийшли в оселі тернівців. Це дали їм Радянська влада й Комуністична партія.
- Сашко Скрыпченко
- Повідомлень: 54
- З нами з: 03 жовтня 2020, 10:41
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 27 разів
- Подякували: 23 рази
Re: Терни, смт, Недригайлівський р-н, Сумська обл, Україна
Повідомлення Сашко Скрыпченко »
Во второй ревизской сказке ( переписи ) За 1746 год Скри(ы)пченко нет, есть 1 Краснопольский Степан Иванович .
Перейти
- Адміністративний розділ
- ↳ ПОЧАТОК
- ↳ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
- ↳ РОБОТА ФОРУМУ
- ↳ ЗАПИТАННЯ ФОРУМЧАН З ТЕХНІЧНИХ ПИТАНЬ
- Прізвищний розділ
- ↳ Як користуватися Покажчиком прізвищ?
- ↳ А-Ґ
- ↳ А
- ↳ Б
- ↳ В
- ↳ Г-Ґ
- ↳ Д-З
- ↳ Д
- ↳ Е
- ↳ Є
- ↳ Ж
- ↳ З
- ↳ І-Н
- ↳ І,Ї,Й
- ↳ К
- ↳ Л
- ↳ М
- ↳ Н
- ↳ О-Т
- ↳ О
- ↳ П
- ↳ Р
- ↳ С
- ↳ Т
- ↳ У-Ц
- ↳ У
- ↳ Ф
- ↳ Х
- ↳ Ц
- ↳ Ч-Я
- ↳ Ч
- ↳ Ш
- ↳ Щ
- ↳ Ю
- ↳ Я
- Абетка
- ↳ ДОПОМОГА В ПОШУКУ ПРЕДКІВ та питання
- ↳ Допомога у пошуку
- ↳ Допомога у читанні текстів
- ↳ Пропоную послуги
- ↳ For people who don't speak ukrainian
- ↳ АБЕТКА & АБЕТКА
- ↳ Що таке АБЕТКА?
- ↳ "А" з абетки
- ↳ Археологія
- ↳ "Б" з абетки
- ↳ "В" з абетки
- ↳ Війни
- ↳ Друга Світова Війна
- ↳ Перша Світова Війна
- ↳ Російсько-турецькі війни (Московсько-турецькі)
- ↳ Наполеонівські війни
- ↳ Велика визвольна війна українського народу
- ↳ Визвольні змагання (1917-1921)
- ↳ "Г-Ґ" з абетки
- ↳ Голодомор
- ↳ ГЕНЕТИЧНА генеалогія / ДНК
- ↳ ГЕНЕАЛОГІЯ
- ↳ "Д" з абетки
- ↳ Діаспора
- ↳ "Е-Є" з абетки
- ↳ Еміграція
- ↳ "Ж-З"з абетки
- ↳ Запити
- ↳ "И-І-Ї-Й" з абетки
- ↳ "К" з абетки
- ↳ "Л" з абетки
- ↳ "М" з абетки
- ↳ "Н" з абетки
- ↳ НЕКРОПОЛІСТИКА
- ↳ Нумізматика
- ↳ НОВИНИ
- ↳ "О" з абетки
- ↳ "П" з абетки
- ↳ Партії
- ↳ "Р" з абетки
- ↳ ДРАЦС, РАЦС (ЗАГС)
- ↳ Революції
- ↳ Репресії, реабілітація та реабілітовані
- ↳ Розкуркулення
- ↳ Різдво
- ↳ Руїна
- ↳ "С" з абетки
- ↳ Стани
- ↳ "Т" з абетки
- ↳ Терміни історичні
- ↳ "У-Ф-Х" з абетки
- ↳ Університети
- ↳ УПА
- ↳ "Ц-Ч-Ш-Щ" з абетки
- ↳ Школи
- ↳ Хлопчачі школи
- ↳ Школи ФЗУ
- ↳ "Ю-Я" з абетки
- Географічний розділ
- ↳ Географічне межування
- ↳ АВСТРО-УГОРЩИНА
- ↳ РІЧ ПОСПОЛИТА
- ↳ РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ часів царату
- ↳ Бесарабська губернія (Бессарабська губернія)
- ↳ Білгородська губернія (часи існування 1727—1779)
- ↳ Варшавська губернія
- ↳ Віленська губернія
- ↳ Волинська губернія
- ↳ Воронізька губернія
- ↳ Катеринославська губернія
- ↳ Київська губернія
- ↳ Кубанська область
- ↳ Курська губернія
- ↳ Люблинська губернія
- ↳ Могилівська губернія (Могильовська губернія)
- ↳ Московська губернія
- ↳ Пермська губернія
- ↳ Подільська губернія
- ↳ Полтавська губернія
- ↳ Симбірська губернія
- ↳ Ставропільска (Кавказька) губернія
- ↳ Таврійська губернія
- ↳ Тульська губернія
- ↳ Харківська губернія
- ↳ Херсонська губернія
- ↳ Чернігівська губернія
- ↳ СРСР
- ↳ Географічні питання
- ↳ Населені пункти
- ↳ Літера А
- ↳ Літера Б
- ↳ БЕРИСЛАВ
- ↳ БІЛА ЦЕРКВА
- ↳ Літера В
- ↳ Літера Г
- ↳ Літера Д
- ↳ ДНІПРО
- ↳ Літера Е
- ↳ Літера Є
- ↳ Літера Ж
- ↳ Літера З
- ↳ ЗАПОРІЖЖЯ
- ↳ Літера И-І-Ї-Й
- ↳ Літера К
- ↳ КИЇВ
- ↳ КРОПИВНИЦЬКИЙ
- ↳ Літера Л
- ↳ ЛЬВІВ
- ↳ Літера М
- ↳ МАРІУПОЛЬ
- ↳ Літера Н
- ↳ Літера О
- ↳ ОДЕСА
- ↳ Літера П
- ↳ ПЕРЕЯСЛАВ
- ↳ Літера Р
- ↳ Літера С
- ↳ СУМИ
- ↳ Літера Т
- ↳ Літера У
- ↳ Літера Ф
- ↳ Літера Х
- ↳ ХАРКІВ
- ↳ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
- ↳ Літера Ц
- ↳ Літера Ч
- ↳ Літера Ш
- ↳ Літера Щ
- ↳ Літера Ю
- ↳ Літера Я
- ↳ Регіони
- ↳ Північ України
- ↳ Чернігівщина
- ↳ Полісся
- ↳ Сумщина
- ↳ Житомирщина
- ↳ Стародубщина
- ↳ Київщина
- ↳ Захід України
- ↳ Бойківщина
- ↳ Буковина
- ↳ Волинь
- ↳ Галичина
- ↳ Гуцульщина
- ↳ Закарпаття
- ↳ Схід України
- ↳ Полтавщина
- ↳ Слобожанщина
- ↳ Донбас
- ↳ Центр України
- ↳ Поділля
- ↳ Подніпров'я
- ↳ Південь України
- ↳ Приазов'я
- ↳ Північне Причорномор'я
- ↳ Крим
- ↳ Кубань
- ↳ Краєзнавство
- ↳ Зниклі населені пункти
- ↳ Краєзнавчі видання по регіонах
- ↳ РІКИ
- ↳ СКЕЛІ
- ↳ ГОРИ
- Архіви місцеві та інших країн
- ↳ УКРАЇНА-архіви
- ↳ Київ
- ↳ Центральний державний історичний архів України в м.Київ (ЦДІАК)
- ↳ Державний архів Київської області (ДАКО)
- ↳ Державний архів міста Києва (ДАК)
- ↳ Львів
- ↳ Центральний державний історичний архів Украіни у м. Львові (ЦДІАЛ)
- ↳ Харків
- ↳ Крим
- ↳ Архіви УКРАЇНИ-РЕГІОНАЛЬНІ
- ↳ Державний архів Дніпропетрівської області (ДАДО)
- ↳ Державний архів Полтавської області (ДАПО)
- ↳ Державний архів Хмельницької області (ДАХО)
- ↳ ІНШІ КРАЇНИ-архіви
- ↳ Білорусь-архіви
- ↳ Естонія-архіви
- ↳ Литва-архіви
- ↳ Молдова-архіви
- ↳ Польща-архіви
- ↳ Російська Федерація-архіви
- ↳ Москва
- ↳ Ст.-Петербург
- ↳ Румунія - архіви
- ↳ Франція - архіви
- ↳ Питання та поради стосовно теми "АРХІВИ"
- Суспільні стани минулого
- ↳ Військові
- ↳ Військові формування Австро-Угорської імперії
- ↳ Військові формування Російської імперії
- ↳ Військова форма
- ↳ Військові поселяни
- ↳ Духовенство
- ↳ Релігії
- ↳ Язичництво або Дохристиянські вірування
- ↳ ПРАВОСЛАВ'Я
- ↳ КАТОЛИЦИЗМ
- ↳ Греко-католицька церква
- ↳ Римо-католицька церква
- ↳ ПРОТЕСТАНТИЗМ
- ↳ Монастирі
- ↳ Митрополити
- ↳ Священики
- ↳ Розстріляне відродження-духовенство 1917—1933 років
- ↳ Церковна музика
- ↳ Козацтво
- ↳ Козацькі полки
- ↳ Переяславський полк
- ↳ Січ
- ↳ Запорозька січ
- ↳ Задунайська січ
- ↳ Гетьманщина
- ↳ Міщани
- ↳ Різні професії
- ↳ Вчителі / Школа
- ↳ Залізниця
- ↳ Медицина
- ↳ Митці, громадські діячі
- ↳ Торгівля
- ↳ Юристи
- ↳ Селяни
- ↳ Шляхта
- ↳ Геральдика
- ↳ Герби та роди
- ↳ Герб Погоня
- ↳ Герб Прус
- ↳ Герб САС
- ↳ Герб Рох, Тура
- ↳ Князівські роди
- ↳ Острозькі
- ↳ Заславські
- ↳ Графські роди
- ↳ Дворяни, дворянство
- ↳ Однодвірці
- ↳ Нагороди та відзнаки, Сфрагістика
- ↳ ВІЙСЬКОВІ-нагороди, відзнаки
- ↳ ДУХОВЕНСТВО-нагороди, відзнаки
- ↳ ЦИВІЛЬНІ-нагороди, відзнаки
- ↳ Сфрагістика
- Генеалогічні джерела
- ↳ ДОКУМЕНТИ
- ↳ Метричні Книги
- ↳ Сповідні росписи
- ↳ Переписи та ревізьки казки
- ↳ Оригинали документів (метрики, сповідні тощо)
- ↳ Волинська губернія
- ↳ Володимир-Волинський повіт
- ↳ Дубенський повіт
- ↳ Житомирський повіт
- ↳ Ізяславський (Заславський) повіт
- ↳ Ковельський повіт
- ↳ Кременецький повіт
- ↳ Луцький повіт
- ↳ Новоград-Волинський повіт
- ↳ Овруцький повіт
- ↳ Острозький повіт
- ↳ Рівненський повіт
- ↳ Старокостянтинівський повіт
- ↳ Катеринославська губернія
- ↳ Бахмутський повіт
- ↳ Верхньодніпровський повіт
- ↳ Катеринославський повіт
- ↳ Маріупольський повіт
- ↳ Новомосковський повіт
- ↳ Олександрівський повіт
- ↳ Павлоградський повіт
- ↳ Слов'яносербський повіт
- ↳ Київська губернія
- ↳ Бердичівський (Махнівський) повіт
- ↳ Вахнівка, село, Бердичівського повіту, Київської губернії
- ↳ Васильківський повіт
- ↳ Село Півні, присілки Дмитрівка, Волиця
- ↳ Снігурівка. Васильківський повіт, Київська губернія
- ↳ Фастів, містечко, Васильківський повіт
- ↳ Фастів - Костел Воздвиження Чесного Хреста Господнього
- ↳ Васильків, місто, Васильківський повіт
- ↳ Біла Церква, місто, Васильківський повіт
- ↳ Рокитне, м-ко, Васильківський повіт
- ↳ Звенигородський повіт
- ↳ Канівський (Богуславський) повіт
- ↳ Київський повіт
- ↳ Липовецький повіт
- ↳ Радомишльський повіт
- ↳ Сквирський повіт
- ↳ Таращанський повіт
- ↳ У́манський повіт
- ↳ Черкаський повіт
- ↳ Чигиринський повіт
- ↳ Подільська губернія
- ↳ Балтський повіт
- ↳ Брацлавський повіт
- ↳ Бугаків, село, Брацлавського повіту, Подільської губернії
- ↳ Вінницький повіт
- ↳ Гайсинський повіт
- ↳ Кам'янецький (Кам'янець-Подільський) повіт
- ↳ Летичівський повіт
- ↳ Літинський повіт
- ↳ Могилівський повіт
- ↳ Ольгопільський повіт
- ↳ Проскурівський повіт
- ↳ Ушицький повіт
- ↳ Ямпільський повіт
- ↳ Полтавська губернія
- ↳ Таврійська губернія
- ↳ Херсонська губернія
- ↳ Харківська губернія
- ↳ Чернігівська губернія
- ↳ Документи на право власності
- ↳ Паспорти
- ↳ Генеалогічні програми і сайти
- ↳ Familysearch
- ↳ Карти і топографічні плани
- ↳ Сімейні та архівні світлини
- ↳ Випускні альбоми
- ↳ Відео- і аудіо- матеріали
- ↳ Багатонаціональна Україна + Етно
- ↳ Болгари
- ↳ Вірмени
- ↳ Греки
- ↳ Грузини
- ↳ Євреї
- ↳ Німці
- ↳ Поляки
- ↳ Польські повстання
- ↳ Татари
- ↳ Чехи
- ↳ Цигани (рома, сінті тощо)
- Мовний і літературний розділ
- ↳ Ономастика
- ↳ ІМЕНА
- ↳ ПРІЗВИЩА
- ↳ Прізвища з закінченням на...
- ↳ Українсько-тюркські мовні контакти
- ↳ Україна і санскрит
- ↳ Книжкова полиця
- ↳ Для дослідження духовенства
- ↳ Козацька тематика
- ↳ Література стосовно шляхетського стану
- ↳ Дослідження селянства та міщанства
- ↳ Довідники
- ↳ Телефонні довідники
- ↳ Словники
- ↳ "Вѣдомости"
- Для душі
- ↳ БЛОГ - "Захалявна книжечка"
- ↳ Що таке захалявна книжечка?
- ↳ Наші захалявні книжечки
- ↳ ukrgenealogy
- ↳ cronoster
- ↳ D_i_V_a
- ↳ SNIGURIVNA
- ↳ Середюк
- ↳ DVK_Dmitriy
- ↳ Vitaly
- ↳ Falcon
- ↳ Bogdan Mishchenko
- ↳ drapieznik
- ↳ Umay
- ↳ kbg_dnepr
- ↳ Aushanbibi
- ↳ skelya
- ↳ Т. В.
- ↳ MiyRodovid
- ↳ Latysh
- ↳ Різне
- ↳ Про наше, про генеалогічне
- ↳ Про наше, про жіноче
- ↳ Поздоровлення та вітання
- ↳ Домогосподарство
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 18 гостей