Запис у другій темі спонукав до польоту думок :-)
Територія дослідження в якій копивсаюсь вже декілька років - це Хвастовщина. Ну вибачте мене за цю старовинну вимову, ну подобається вона мені дуже, ну хочеться мені називать Фастів так, як його називали мої родичі у моєму дитинстві... Там найбільш поширеною формою є -енко, але -ук зустрічається також.D_i_V_a писав:Вибачаюсь, не побачила свого часу, а це ж моя улюблена тема, бо я відносилася до людей які вважали, що якщо одна буква у прізвищі інша, то й прізвище вже також інше. А закінчення - ук, -юк, енко свого часу "вибили мене з сідла". Це було просто неймовірно, що всі наші -енко - це просто закріплена при паспортизація "зменшена/родинна/вікова/майнова" розмовна форма прізвища.Stranger писав:... Чи були вони Власюками, а зміна прізвища на –ов у 1870-1880-ті роки була якоюсь даниною моді? Чи були вони Власови, а зміна прізвища на –юк відбулася вже у 20 сторіччі? ...
Прізвища з закінченням на... - у цьому розділі ми вже інколи розмовляли на цю тему. "Побіжу" туда швиденько й напишу (ще в цьому році!) свої сьогоднішні думки з приводу закінчення - енко.
А про -ов, то точно, то була мода, мода русифікації!
Маю припущення/думку, що вживання суфікса -енко йде такою хвилею крізь всю Україну зі сходу на захід. На сході переважає закінчення -енко, посерединці -енко, але й нерідко -ук/-юк, а от на заході (включно з Волинню, а це вже від Житомира й далі) переважає -ук/-юк.
А про запис розмовної форми прізвища колись тоді у паспорти говорить мені тільки про чужородство і імперськість того явища і відсутність комунікації зі своїм народом, бо як би така дискусія була, коли б звернулися до фахівців місцевих, з народу, то таких дурниць би не наробили.