Український голос (Проскурів) №22 від 14.12.1941, сторінка 4
Об'ява
Всіх, хто знає місце перебування колишнього ветфельдшера с. Малиничі Проскурівського р-ну п. ВЛАДЕКА, просимо повідомити Редакцію газети "Український Голос".
Малиничі, село, Хмельницький р-н, Хмельницька обл.
- Stranger
- Повідомлень: 378
- З нами з: 06 вересня 2020, 15:50
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 20 разів
- Подякували: 193 рази
- Контактна інформація:
Re: Малиничі, село, Хмельницький р-н, Хмельницька обл.
Напевно, це була перша друкована згадка про село?
У письмових джерелах Малиничі вперше згадуються в податковому реєстрі 1565 р. як містечко (Malinicze).
З Вікіпедії:
Наступну згадку зустрічаємо у праці дослідника Юхима Сіцінського «Приходы и церкви Подольской епархии». За його словами клімат був сприятливий, ґрунт — чорноземний, родючий. Село розташоване на двох пагорбах, між яких протікає річка Самець. Міститься також інформація про колишній дерев'яний храм, від якого ніяких слідів не залишилося. Інша дерев'яна церква імені Іоанна Богослова була збудована на кошти прихожан і поміщиці Білявської з матеріалу католицької каплиці у Солобківцях. Відомо, що у 1884 році була відкрита церковно — приходська школа, де викладав священик.
Село належало поміщику Болеславу Маковецькому — учаснику Другого польського повстання та активного діяча польської громади. На згадку залишився склеп у формі хреста та пам'ятник «Малиницька мадонна» на місці загибелі родички Світлани. Відомо, що автором саду був знаменитий Діонісій Макклер, якому, до слова, належить оформлення інших садиб, наприклад у сусідніх Водичках, Чорному острові та інш.
У часи революції 1905—1907 років селяни виступили за переділ землі під проводом Мандзія Терентія.
Радянську владу люди зустріли з ілюзіями справедливості. Так у 1929—1930 роках була створена артіль під керівництвом Карпа Баца, згодом Болдова Івана - шахтаря з Донецька Цілі сім'ї селян-одноосібників як "неблагонадійних" були виселені в Пермську область (Росія), Черкаську та Вінницьку (Україна). Під репресії потрапив вчитель місцевої школи Кирницький Микола Пилипович, 1909 року народження. Арештований 01.01.1933 року, звинувачений у контрреволюційній діяльності, 25.09.1933 справу було припинено, з-під варти звільнено. Близько 36 осіб потрапили у жорна репресій. Більшість - селяни-одноосібники, малограмотні.
У радянсько - фінській війні загинули: Андрусишин Василь Іванович (1917 – 1939рр) [1; с.83], Вітер Юхим Іванович (1908 – 9 лютого 1940 рр.) [1; с.358], Дацков Михайло Федорович (1911 – 21 січня 1940р.), похований у селі Перк’яркві, Фінляндія [1; с.492], Мороз Михайло Федорович (1906 – 19 лютого 1940 рр).
8 липня 1941 року село Малиничі було окуповане загарбниками. В селі окупаційним режимом було створений так званий загальний двір. Комендантом був призначений Яцюк Сергій, а старостою Юзвак Григорій. 125 жителів села було відправлено на каторжні роботи в Німеччину. Село було "визволене" у ході Проскурівсько — Чернівецької операції 25 березня 1944 року.
У письмових джерелах Малиничі вперше згадуються в податковому реєстрі 1565 р. як містечко (Malinicze).
З Вікіпедії:
Наступну згадку зустрічаємо у праці дослідника Юхима Сіцінського «Приходы и церкви Подольской епархии». За його словами клімат був сприятливий, ґрунт — чорноземний, родючий. Село розташоване на двох пагорбах, між яких протікає річка Самець. Міститься також інформація про колишній дерев'яний храм, від якого ніяких слідів не залишилося. Інша дерев'яна церква імені Іоанна Богослова була збудована на кошти прихожан і поміщиці Білявської з матеріалу католицької каплиці у Солобківцях. Відомо, що у 1884 році була відкрита церковно — приходська школа, де викладав священик.
Село належало поміщику Болеславу Маковецькому — учаснику Другого польського повстання та активного діяча польської громади. На згадку залишився склеп у формі хреста та пам'ятник «Малиницька мадонна» на місці загибелі родички Світлани. Відомо, що автором саду був знаменитий Діонісій Макклер, якому, до слова, належить оформлення інших садиб, наприклад у сусідніх Водичках, Чорному острові та інш.
У часи революції 1905—1907 років селяни виступили за переділ землі під проводом Мандзія Терентія.
Радянську владу люди зустріли з ілюзіями справедливості. Так у 1929—1930 роках була створена артіль під керівництвом Карпа Баца, згодом Болдова Івана - шахтаря з Донецька Цілі сім'ї селян-одноосібників як "неблагонадійних" були виселені в Пермську область (Росія), Черкаську та Вінницьку (Україна). Під репресії потрапив вчитель місцевої школи Кирницький Микола Пилипович, 1909 року народження. Арештований 01.01.1933 року, звинувачений у контрреволюційній діяльності, 25.09.1933 справу було припинено, з-під варти звільнено. Близько 36 осіб потрапили у жорна репресій. Більшість - селяни-одноосібники, малограмотні.
У радянсько - фінській війні загинули: Андрусишин Василь Іванович (1917 – 1939рр) [1; с.83], Вітер Юхим Іванович (1908 – 9 лютого 1940 рр.) [1; с.358], Дацков Михайло Федорович (1911 – 21 січня 1940р.), похований у селі Перк’яркві, Фінляндія [1; с.492], Мороз Михайло Федорович (1906 – 19 лютого 1940 рр).
8 липня 1941 року село Малиничі було окуповане загарбниками. В селі окупаційним режимом було створений так званий загальний двір. Комендантом був призначений Яцюк Сергій, а старостою Юзвак Григорій. 125 жителів села було відправлено на каторжні роботи в Німеччину. Село було "визволене" у ході Проскурівсько — Чернівецької операції 25 березня 1944 року.
- Stranger
- Повідомлень: 378
- З нами з: 06 вересня 2020, 15:50
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 20 разів
- Подякували: 193 рази
- Контактна інформація:
Re: Малиничі, село, Хмельницький р-н, Хмельницька обл.
Досить цікава й пізнавальна стаття про село з місцевої газети:
Малиничі: Грубий хрест і таємниці малиницької Святої
Малиничі: Грубий хрест і таємниці малиницької Святої
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 18 гостей