УГФ-Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу за прізвищем, за місцем проживання, пошук в архівах, та багато іншого. Приєднуйтесь

Радянські міти / Советские мифы

Аватар користувача
 
Повідомлень: 2438
З нами з: 14 січня 2021, 16:44
Подякував (-ла): 2054 раз.
Подякували: 400 раз.
Стать: Жінка

Радянські міти / Советские мифы

Повідомлення kbg_dnepr » 02 липня 2021, 18:41

Вся історія СРСР - це один суцільний міт про будівництво раю на землі новою спільнотою - радянськими людьми. Це зовсім особливі люди (теж міт) на кшталт Миколи Островського, Олексія Стаханова та Олександра Матросова.

Постать Олексія Стаханова - яскравий приклад нового суспільного стану "видатних людей" як частини радянської "номенклатури", що зайняла місце аристократії Російської імперії, яка була знищена більшовиками. Його фейковий "подвиг" 31 серпня 1935 року та започаткований ним Стахановський рух відіграли велику роль у формуванні не тільки радянського "соціалістичного змагання", але й всієї сучасної світової культури інтенсифікації виробництва.

How a Soviet miner from the 1930s helped create today’s intense corporate workplace culture https://theconversation.com/how-a-soviet-miner-from-the-1930s-helped-create-todays-intense-corporate-workplace-culture-155814
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная

Аватар користувача
 
Повідомлень: 7860
З нами з: 01 березня 2016, 11:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 5756 раз.
Подякували: 3024 раз.
Стать: Жінка

Re: Радянські міти / Советские мифы

Повідомлення D_i_V_a » 03 липня 2021, 21:23

kbg_dnepr написав:Вся історія СРСР - це один суцільний міт про будівництво раю на землі новою спільнотою - радянськими людьми. Це зовсім особливі люди (теж міт) на кшталт Миколи Островського, Олексія Стаханова та Олександра Матросова...
Павлик Морозов - це посил радянським дітям заради партії зраджувати батьків і родину. Це вплив на несталу психіку дітей. Це зомбування дітей на викривлені ідеї, накшталт сьогоднішніх африканських дітей-солдатів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 2438
З нами з: 14 січня 2021, 16:44
Подякував (-ла): 2054 раз.
Подякували: 400 раз.
Стать: Жінка

Re: Радянські міти / Советские мифы

Повідомлення kbg_dnepr » 21 серпня 2021, 09:41

Не зовсім про міти, скоріше про їхню антитезу - реальність, і зовсім не документ... Та хай буде
Марія Матіос "Солодка Даруся. Драма на три життя" - роман про скалічені більшовизмом долі.
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная

Аватар користувача
 
Повідомлень: 1451
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Подякував (-ла): 84 раз.
Подякували: 263 раз.
Стать: Чоловік

Re: Радянські міти / Советские мифы

Повідомлення Вернер » 24 вересня 2021, 15:56

Голос Дніпра №139 (Херсон) від 04.10.1942, сторінка 4

Улас САМЧУК, ФЕЙЛЕТОН
ЗВЯГЕЛЬ, У світі приблизних вартостей (репортаж)
РІВНЕ.—I чим далі їдемо, чим ширше і свавільніше розгортається простір, тим більше купчиться і хвилює мене почуття. Ліворуч і праворуч шляху видно колгоспи. Виявляється, які носили вони назви: „Імени Рози Люксембург", „Імени Сталіна", ,Iмені Карла Лібкнехта", ,Імени Карла Маркса" і т. д. Вдумуєшся в суть і на віть звучання цих імен. Що це були за люди? Яке мали призначення? Що дали світові? Які вартості і які моральні підстави? І одразу перед очима звучна соковита і цілком конкретна відповідь. Це ж і є дійсність, яку ці боги викликали з не буття. Той обдертий колхоз, ті одинокі осиротілі, обшльогані вітром та дощем хати, оті запущені поля, нарешті ті чорні запорошені підводи. Слід їхнього дихання помітний на всьому. Десь до нутра землі врослася сірість, скука, недбальство, безличність...

І тепер, їдучи наскрізь цією землею, протираючи від здивовання очі з усієї сили, вдивляючися у кожну дрібничку тут знайдену, не можна вийти з закам'янілого непорозуміння. Карле Марксе! І ти Леніне, і ти, Сталіне і ви всі, всі Рози і Клари Цеткіни... Який диявол натхнув вас на ці Іродівські затії, на ці ультра-капаліанські експерименти, які чей же видимі навіть тим, що сліпі, навіть тим, що роджені на зло і злочинність. То ж ви бачили, що поволі, але з математичною певністю вмирає земля під ланцетами ваших бестіальних експериментів... Яким правом ви намовляли себе і цілий світ, що так як раз треба, і що це „сама передова" система державного управління.

І знов, який диявол назвав вашими іменами ці українські села, з котрих ви рік-річно виточували цілими ріками кров, піт і сльози, вганяючи край і народ у таку тугу безнадійність, від котрої гасли під чолом очі і в чолі кожна жива людська думка.

Наповнений цією ненавистю, я намагаюся вникнути у саме нутро справи. А може я і не прав. Можливо це перебільшення. Автобус зупиняється у Звягелі. Подорожні виходять та йдуть снідати до військового казина. Після ми йдемо вулицями „міста”. Вдивляюся у хати. Кожна з них таки направду жива мова минулого. Двадцять і більше років минуло з часу, як тут була революція, а що від того часу змінилося? Чи змінилася вулиця, паркан, хідник, будинки? Так. Змінилися. Вулиця зовсім вкрилася вибоями і ті „котячі голови" якими вимощували її ще за царя бдтюшки геть до біса вгрузли в землю... Паркани погнили, або зникли... їх хвіртки і ворота покривилися... Хідників тут не було колись і не має зараз, а будинки... Горе, то не будинки. Земля їх поволі всмоктувала у своє нутро, а їхні стіни, двері і вікна ні разу не були хоч для видимості якось обновлені, чи побарвлені. Хочеться, запитати такого тобі премудрого Сталіна, де ділись до чорта ті люди, які у свій час ці будинки ставили, обносили огорожами, барвили, білили... Які робили квітники, мостили вулиці, викладали хідники... Чому, не має тих людей зараз, а як є вони, то чому їхні руки перестали трудитись, їхні очі втратили бажання бачити гарне, їхні голови перестали думати? Чому? Ну, чому до чорта! То ж це ось містечко Звягель - це кричуче обвинувачення проти котрого немає, ніякого виправдання. А чому ці люди так одягнуті... Я ж знаю минулу війну і минулу революцію... Чому тоді зустрінеш було якогось, хоч і провінціального, але все таки "Франта Івановича" з такими тобі, мов аероплан, галіфе і до болю блискучих чоботях. Зустрінеш було якусь звягельську, чи рівенську Маню чи Галю з такими тобі накрохмаленими і пребілими фартуш ками... Нічого, нічого не бачите ви у Звягелі тепер, нічого такого, щоб хоч здалека робило натяк на якусь опрятність, чистоту, елеганцію. Мішковата сірість байдужа незграбність, розтоптані нечищені шлапаки, зім'ята запрана суконка і якесь подобіє неозначеної моди капелюха на голові, і то досить рідко... Єдине, що у Звягелі „блістаєт" „ето настоящой русскій язик“. Власне "настоящой", бо він так само спотворений, як і все інше. Іде тобі така, заялозена совєтська людинка; і спробуйте її щось по людському запитати... Дістанете завжди відповідь, у котрій кожне слово звучить мов карикатура... А все це тому, що „щаслива і квітуча, самостійна радянська Україна" матірну їхню мову відобрала, а чужої, російської не навчила. І вийшла така саме приблизна мова і не-мова, як і кожна інша річ, яку ви зустрічаєте в країні, що „розвивалася" в кліматі „сталінської конституції".
Час плине

Аватар користувача
 
Повідомлень: 2438
З нами з: 14 січня 2021, 16:44
Подякував (-ла): 2054 раз.
Подякували: 400 раз.
Стать: Жінка

Re: Радянські міти / Советские мифы

Повідомлення kbg_dnepr » 03 жовтня 2021, 20:51

Вечно живой "совок" привык исходить из того, что нашему быдлу можно врать, не стесняясь - за железным занавесом никто не проверит. И даже наличие Интернета не останавливает - более того, вдохновляет огромное поле для распространения лжи... :(

Максим Мирович:
Есть в соцсети Twitter такой аккаунт "Жизнь в СССР". И вот он решил выложить фотографию, выдав её за фото из советской жизни.
Фотография сопровождается подписью:
"Без ботокса и айфонов, без страз и силикона, без пластики и липосакции Простые советские девушки просто прелесть!"

Оригинал - работа фотографа лондонской ежедневной вечерней газеты The Evening Standard Фреда Мотта (Fred Mott), на нем Sandra Kristensen, Patricia Madden, Kathleen Brown и Caroline Crosby на фоне лондонской гостиницы Royal Lancaster в 1967 году...

https://news.obozrevatel.com/society/istoriya-odnoj-postanovochnoj-fotografii.htm?_ga=2.92701727.388831755.1633251593-1128319722.1632683535

Ну что тут скажешь? Оруэлл - мастер реализма...
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная

Аватар користувача
 
Повідомлень: 1451
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Подякував (-ла): 84 раз.
Подякували: 263 раз.
Стать: Чоловік

Re: Радянські міти / Советские мифы

Повідомлення Вернер » 05 жовтня 2021, 21:58

Голос Дніпра №139 (Херсон) від 04.10.1942, сторінка 3
Проф. Роман Бжеський

ЗРАДНИКИ СВОГО НАРОДУ
„Ми проти зовнішніх інтервентів, ми проти зрадників Мазепи. Ці слова хай будуть пересторогою всім сучасним Мазепам буржуазно – націоналістичним зрадникам."
БЄЛОУСОВ. Директор Інсти туту Історії України Академії Наук УРСР.

Доводилося мені не раз зустрічатися з совєтськими українцями, вихованими у велетенському сталіно московському інкубаторі, — в повній ізоляції від сторонніх впливів, і вони мені дивно нагадували навіть не турецьких яничарів, але щось страшніше, якихось автоматів, що втратили найдорожчі властивості людини, і людське "я", і здатність думати. Нічого індивідуального, у яких, як у толстовського „вижівшого із ума" Кутузова, лишилася, хіба здатність до „созєрцанія" риб'ячими очима.
Простих, азбучно ясних істин вони не знають і не розуміють, а оперують готовим шаблоном. Здається, що може бути простіше за поняття „зрадник своєї нації"? А однак звичайний совєтський інтелігент того не розуміє. Він має готові, кимсь вироблені окреслення певних історичних осіб, як героїв, а інших, як зрадників, і цілком механічно, навіть не як папуга, а як патефон, їх жбурляє в просторінь.
Такий жахливий стан змушує мене спробувати цих автоматів своєю короткою статтею спонукати подумати над деякими основними питаннями, розбудити їхню приспану свідомість людини. Тому власне я обрав як тему розуміння зрадництва і пов'язаної з нею батьківщини.
Досі всім у світі було ясно, що кожна нація має або мала свою батьківщину, землю, що належала тій нації в часи їхнього розквіту, в тяжкі хвилини історичних іспитів. І в моменти боротьби за краще завтра. Досі всім було також ясно, що нацією звався той народ, який почував себе самостійною особистістю серед інших народів, чимсь окремим, одним цілим. Розуміли всі загально, що не існувало окремого народу „киян“ чи „подолян", чи „харківчан" або „пирятинців" і „білоцерківців". Розуміли також, що не можна звати Пирятинщину або Білоцерківщину — батьківщиною лише тому, що такою є Україна, а то тільки "рідна місцевість".
Також усім було ясно, ідо треба "зраджувати" дрібні інтереси Пирятиншини і пирятинців для інтересів цілої України, а треба це робити тому, що Пирятиищина є дрібною частиною України, і поступатися її інтересами це не є властиво жодна зрада (тому й треба її робити), бо це є тільки те саме, коли мала дитина поступається чимсь для своєї матері. Мати завжди в десятеро віддасть дитині, бо то є її дитина, частина її самої! Інакше є справа, коли, наприклад, француз за часів Жанни д'Арк поступався інтересами Франції та ішов служити Англії, одержуючи за це особисті користі, бо Англія очевидно не дбала за Францію, як за дитину, лише як за дійну корову (яку в разі ліпше оплатиться зарізати — заріже без жалю). Таке поступовання є ганебною зрадою, найогиднішим злочином, бо продається так не лише власне покоління, але й нащадків.
Коли німець після опанування Німеччини Наполеоном служив таки Наполеону проти німецького народу, він також поповнював зраду. Баварець же, то поступається хвилевим "інтересам" Баварії для Німеччини є патріотом, а не зрадником (від слова „партія”— батькіщина), бо його народ є німецький народ, а його батьківщина Німеччина. Це все таке ясне, що навіть смішно його пояснювати. А однак в царстві Петра І, Миколи І чи Сталіна І це... це тратить свою ясність. Ось вам збирається така полтавська міська рада і наукова сесія Інституту Історії України (не Росії), начебто української Академії Наук і ухвалюють в листі до Сталіна такі слова: „Підлий зрадник українського народу, кривавий пес - Мазепа, прямими нащадками якого є тричі прокляті буржуазні націоналісти" і т. д. Виникає питання, чи, на "думку" тих обезмозглених автоматів Україна є те саме, що Москівшина? Чи український народ є частиною московського народу?
Коли вони так думають (будучи при тому родом українцями), то це було б доказом хіба їхнього повного незнання тисячолітньої кривавої боротьби між українським і московським народами, незнання справжньої історії сходу Європи, їхньої темноти і такого здуріння, що навіть і зараз вони не бачили того, що робилося перед їхніми очима, про що одверто писалося з подиву гідним цинізмом! Кожний, якому до решти не затовкли розуму сталінські москвини, міг взяти в руки хоча б урядове видання про РСФСР і довідатись, що москвини виразно відрізняють себе від немосквинів і дбають в першу чергу лише про себе („Чуждо лі нам, великорусам, сознатєльним пролетариям чувство національной гордості? Конечно, нет. Ми любім свой язик і свою родіну, ми болєє всего работаем над тем, чтоби єйо насєлєніе поднять. Ми гордімся, что насілія над ней визивалі єйо отпор". Стр.24 за Леніним). Далі з тої ж книжки вони могли бачити (коли їхні очі втратили здатність помічати, що діється навколо), що москвини за два лише роки збудували в м. Москві 221 (двісті двадцять одну) школу і поспитати себе, а чи за ті ж два роки збудовано в Полтаві хоч один шкільний будинок, та скільки їх збудовано в Києві?
Могли нарешті бачити, що, коли поневолені Польщею 8 мільонів українців у тій неволі спромоглися видрукувати трьох томову багато ілюстровану українську енциклопедію, то совєтські „вільні" українці не мали дозволу за здерті з них гроші (хоча там українців було в чотири рази більше, ніж під Польщею) видрукувати не 12-томову, а хоч однотомову енциклопедію!
Могли бачити, що селянин, який вдома говорить посвоєму, прийшовши в місто до совєтської установи, звертається тільки мовою нації пана, словом, могли бачити колосальний визиск і поневолення українського народу і наступ московської псевдокультури, московських заволок. А коли могли, то чи могли здурніти до того ступеня, щоб не відрізняти своєї батьківщини від чужої?
Аджеж навіть той Пушкін, перед яким вони з московського наказу, мов які бовдури, стовбичать навколюшках, і той мусив у своїй нефортунній „Полтаві" признати, що "Україна глухо волновалась! Мятєжний крік: Пора, пора!" і т. д. Адже гетьман Мазепа, що стояв на краю могили (мав тоді біля 80 років, не мав дітей, мав князівський титул і був багатшим за Карла XII), повставши за волю України в рік своєї смерті, не міг для себе особисто, навіть у випадкові успіху, нічого придбати, а ставив на карту своє особисте: Ім'я, багатство, спокій, становище! Він знав добре, що Україна є не Москва, знав, що його батьківщину власне гноблять „зовнішні інтервенти" — москвини, бо не втратив здатності розрізняти свій народ від чужого, приятеля від ворога! І тому він не зрадив свого народу! Іван Скоропадський, полковник Стародубський, що мав іти разом з Мазепою, захоплений москвинами, щоб врятувати свою особу, свої багатства, зрадив так, як і ті „полтавці", що виблювали ту блюзнірську "ухвалу" до Сталіна, зрадивши свій народ для лакомства нещасного.
Свого часу кат українського народу Петро засудив простого козака з Чернігівщини за те, що сказав він дослівно таке: „Не Мазепа зрадник, а зрадив Україну Скоропадський, продавши її москалям."
Оскільки нижче стоїть тепер той яничарський нарибок, що його „покинули на квітучій", тими покручами нещасній Україні, сталінська Москва від того козака.
Коли тепер працею цілого свого життя, в тому числі і працею над переробленням самих себе, не спокутують вони хоча частину свого гріха - Історія нагадає їм усім справді „кривавим" (бо на них кров жертв НКВД) зрадникам-псам, підлим іудам їхню ганебну службу московинам шо „вторгнулися" в наші землі. Хай про це думають не лише в цю 233 річницю трагічної поразки українців і шведів під Полтавою, але щодня й щохвилини, поки не віднайдуть ці, як казав Шевченко, „дядьки й няньки" „атєчєства" чужого, справжньої батьківщини! Звичайно шукати її можна, випаливши попереду з своєї пам’яті всі ті дурниці, всі брехні, вигадки, вигадані факти і „наукові" крутійства, котрими були заповнені советські книжки про Москівщину та Україну!
Час плине

Аватар користувача
 
Повідомлень: 2438
З нами з: 14 січня 2021, 16:44
Подякував (-ла): 2054 раз.
Подякували: 400 раз.
Стать: Жінка

Re: Радянські міти / Советские мифы

Повідомлення kbg_dnepr » 08 жовтня 2021, 22:23

Один з глобальних радянських мітів - інтелектуальна могутність СРСР та замовчування "запозичень". В якій мірі радянська ядерна програма завдячувала радянських шпигунів в Америці? Про Розенбергів в СРСР розповідали скоріше як про жертв імперіалізму ніж як авторів радянської атомної бомби.
Ще одним автором був Жорж Абрамович Коваль (англ. George Abramovich Koval, рос. Жорж (Георгий) Абрамович Коваль, нар. 25 грудня 1913 — пом. 31 січня 2006) — радянський «атомний» шпигун, хімік, університетський викладач в МХТІ. Його розвідницька діяльність та постачання інформації про Мангеттенський проєкт Головному розвідувальному управлінню скоротили час, необхідний Радянському Союзу для створення власної ядерної зброї.

Коваль народився в родині єврейських іммігрантів в американському місті Су-Сіті (штат Айова). Незабаром після досягнення повноліття він разом з батьками переселився до Радянського Союзу на постійне місце проживання. Мешкав в Єврейській автономній області неподалік кордону з Китаєм. Під час даного перебування Коваля завербувало радянське ГРУ, після курсу навчання він отримав кодове ім'я Дельмар (англ. Delmar). У 1940 році повернувся до Сполучених Штатів, а на початку 1943 року його призвали до американської армії.

Коваль працював в атомних науково-дослідних лабораторіях і, за наказом радянського керівництва передавав розвідці СРСР інформацію про виробничі процеси, обсяги полонію, плутонію та урану в американських атомних зарядах та описи місць виробництва зброї. Після Другої світової війни Коваль виїхав у відпустку до Європи, до Сполучених Штатів вже не повернувся. 2007 року президент Росії Володимир Путін посмертно нагородив Коваля «за мужність і героїзм, проявлені при виконанні спеціальних завдань» медаллю Герой Російської Федерації.

New book ‘Sleeper Agent’ follows George Koval, a little-known US-born Russian spy posthumously honored by Putin – and possibly one of the 20th century’s most influential operatives.
https://www.timesofisrael.com/how-a-jewish-manhattan-project-scientist-quietly-helped-the-soviets-get-the-bomb/
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная


Повернутись до СРСР

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: Bing [Bot], Google [Bot]