Радянсько-фінська війна 1939-1940 років (Зимова війна)

Різних часів та держав
Аватар користувача
Т.В.
Повідомлень: 750
З нами з: 13 лютого 2021, 17:40
Стать: Жінка
Дякував (ла): 596 разів
Подякували: 928 разів

Радянсько-фінська війна 1939-1940 років (Зимова війна)

Повідомлення Т.В. »

Радянсько-фінська війна 1939-1940 років (Зимова війна)
Советско-финляндская война 1939-1940 года (Зимняя война)


Зображення
Аватар користувача
Т.В.
Повідомлень: 750
З нами з: 13 лютого 2021, 17:40
Стать: Жінка
Дякував (ла): 596 разів
Подякували: 928 разів

Re: Радянсько-фінська війна 1939-1940 років (Зимова війна)

Повідомлення Т.В. »

Це мені шось нагадує. Наче зараз...

Зображення

Зображення

Зображення
Аватар користувача
Т.В.
Повідомлень: 750
З нами з: 13 лютого 2021, 17:40
Стать: Жінка
Дякував (ла): 596 разів
Подякували: 928 разів

Re: Радянсько-фінська війна 1939-1940 років (Зимова війна)

Повідомлення Т.В. »

Здесь можно увидеть списки погибших в Советско-финская войне по Вологодской области и представить общие потери по стране.
http://www.vologda-oblast.ru/o_regione/ ... 1939-1940/

Зображення

Советско-финляндская война. Февраль 1940г. Лыжники Красной Армии направляются на позиции.
Аватар користувача
Т.В.
Повідомлень: 750
З нами з: 13 лютого 2021, 17:40
Стать: Жінка
Дякував (ла): 596 разів
Подякували: 928 разів

Re: Радянсько-фінська війна 1939-1940 років (Зимова війна)

Повідомлення Т.В. »

Причины советско-финской войны
Осенью 1939 года между СССР и Финляндией велись переговоры о территориальных уступках. Советский Союз претендовал на часть Карельского перешейка с неплохо развитой сетью железных и автомобильных дорог, острова в Финском заливе и "аренду" финского полуострова Ханко. Взамен Финляндия должна была бы получить большую по площади, но менее ценную в экономическом и стратегическом отношении территорию в Карелии: фактически одни леса и болота.
С советской стороны формальной причиной называлась (и называется до сих пор) необходимость отодвинуть границу от Ленинграда. Но схема была, в принципе, та же, по которой были подписаны договоры о взаимопомощи с балтийскими странами, что, в конце концов, закончилось их оккупацией. Однако финны давлению СССР не уступили. Тогда, опять-таки по апробированному сценарию, в Териоках (сейчас город Зеленогорск) было сформировано так называемое "народное правительство" Финляндии, во главе которого поставили бежавшего в Советскую Россию еще в 1918 году коммуниста Отто Куусинена. А уже это марионеточное "народное правительство", которое, разумеется, никто в мире не признал, попросило Красную армию о "помощи".
30 ноября 1939 году советские войска вторглись в Финляндию. Поводом для этого, как объявил тогда Молотов, стала "гнусная провокация финской белогвардейщины", якобы обстрелявшей воинскую часть Красной армии, расположенную в деревне Майнила на Карельском перешейке. Финны же уже тогда доказывали, что обстрел не мог быть произведен с их территории, что "майнильский инцидент" - это провокация Москвы.
Силы военного противостояния финнов и Красной армии
В начале боевых действий численность войск Красной армии, участвовавших в войне, более чем в полтора раза превышала финскую: 250 тысяч солдат и офицеров у финнов, 425 640 - в группировке вторжения. Орудий и минометов в дивизиях Красной армии было в пять раз больше, чем у финнов, самолетов - в девять раз больше.
На вооружении у финнов были всего-навсего 32 танка и два бронеавтомобиля. Еще около 30 танков остались со времен Первой мировой войны и годились в большинстве своем только на то, чтобы использовать их как неподвижные боевые точки. Красная армия, согласно документам Российского государственного военного архива, располагала на всем протяжении фронта 2289 танками. То есть к началу "зимней войны", как ее обычно называют в Финляндии, Красная армия обладала значительным численным перевесом и многократным техническим преимуществом. Поэтому в Москве были уверены, что финнов удастся разгромить в течение нескольких дней.
Ход боевых действий советско-финской войны
Но Красная армия столкнулась с твердым и умелым сопротивлением. С ходу прорвать "линию Маннергейма" не удалось. Только после того, как советский контингент был увеличен до 760 тысяч человек, то есть стал почти втрое больше финского, Красная армия добилась преимущества.
В советской историографии часто объясняли причины неудач первого этапа советско-финской войны сильными морозами и глубоким снегом. Но метеорологические данные это опровергают. В декабре 1939 года температура на Карельском перешейке колебалась от +1 до -23,4 градусов. Сильный снегопад тоже выпал только в январе 1940 года. Кроме того, морозы, вообще-то, мешают и наступающим, и обороняющимся.
На самом деле "зимняя война" продолжалась больше трех месяцев и стоила Красной армии значительных потерь, потому что боевой дух финнов, защищавших свою землю от захватчиков, был очень высок, а навыки, необходимые для войны на своей территории - существенно выше, чем у противника. Для Сталина оказалось совершенно неожиданным и то, что на защиту своей родины встал весь финский народ. В Финляндии никто не верил, что страна сможет в случае поражения сохранить свою независимость. Здесь хорошо знали и о репрессиях 1937-38 годов в СССР, когда среди прочих были расстреляны тысячи финнов, закрыты газеты на финском языке и школы с изучением финского языка.
Важную роль сыграли и недооценка боеспособности финских войск, и то, что в отличие от их верховного главнокомандующего маршала Карла Густава Эмиля Маннергейма, бывшего кавалергарда и генерал-лейтенанта в царской России, советское командование действовало неумело и, подгоняемое Сталиным, допустило множество ошибок. Финские укрепления и труднопроходимая местность сводили на нет преимущество советской военной техники, которая вязла в грязи. Вместо противотанковых орудий, которых у финнов было очень мало, они выводили советские танки из строя с помощью бутылок с зажигательной смесью, которые именно тогда получили название "коктейль Молотова".
Мирные соглашения между Финляндской Республикой и СССР
Правда, финнам, в конце концов, пришлось согласиться на подписание мирного договора с Советским Союзом: война с такой мощной державой была для маленькой Финляндии в долгосрочной перспективе безнадежным делом. По договору, подписанному в Москве 12 марта 1940 года, Финляндии пришлось пойти на территориальные уступки, значительно большие по сравнению с теми, которые требовал Советский Союз в 1939 году. Это, в общей сложности, 11 процентов территории Финляндии с городом Выборгом. К СССР отходил Карельский перешеек, часть побережья Ладожского озера, ряд островов в Финском заливе, на 30 лет - полуостров Ханко, на котором планировалось создать советскую военно-морскую базу. 430 тысяч финнов потеряли свой дом.
Но все же главное для Финляндской Республики было в том, что она сохранила свою независимость, сумела - пусть и ценой больших территориальных потерь - устоять. Марионеточное "народное правительство" Куусинена благополучно было Сталиным забыто, и Москве пришлось иметь дело с правительством в Хельсинки, которое, как до этого говорилось в сообщении ТАСС, якобы давно бежало в эмиграцию.
Потери СССР и Финляндии
За 105 дней "зимней войны" советская сторона потеряла убитыми и пропавшими без вести почти 127 тысяч человек, 246 тысяч солдат были ранены, контужены, получили тяжелые и средние обморожения. Финские потери составили 26 тысяч человек, 43,5 тысячи солдат были ранены.
СССР понес и ощутимый политический урон. Как "страна-агрессор" Советский Союз был исключен из Лиги Наций. Гитлер, внимательно следивший за ходом войны и видевший просчеты в организации войск Красной армии и подготовке ее командования, пришел к выводу, что вермахт легко с ней справится. Таким образом, советско-финская война, которую западные историки считают частью Второй мировой, подготовила решение Гитлера напасть на Советский Союз.
https://www.lrt.lt/ru/novosti/17/112112 ... uzhno-znat
Аватар користувача
Т.В.
Повідомлень: 750
З нами з: 13 лютого 2021, 17:40
Стать: Жінка
Дякував (ла): 596 разів
Подякували: 928 разів

Re: Радянсько-фінська війна 1939-1940 років (Зимова війна)

Повідомлення Т.В. »

Дуже цікаваі корисна стаття, особливо зараз.
Історія повторюється. Не всі взмозі вчитися на чужих помилках. Україна більша за Фінляндію та сильніша.
Отрубленные пальцы и обманутые лыжники. Советско-финская война в документах НКВД
Эдуард Андрющенко
Этот материал – часть проекта Настоящего Времени и украинского журналиста Эдуарда Андрющенко по исследованию рассекреченных архивов КГБ Украины.
Зображення

"Сами мы провоцируем войну"
"Будем бить тех, которые попытаются сунуть свое свинное рыло в наш Советский огород, по зову Партии и Правительства, грудью станем на защиту нашей Родины". Цитаты вроде этого фрагмента из письма красноармейца В. Ериса должны были иллюстрировать всеобщий патриотический подъем и энтузиазм советских военных перед лицом новой войны.
Но те же документы свидетельствовали, что ситуация в готовящихся к отправке на фронт подразделениях на самом деле отнюдь не безоблачна.
В боевых действиях в Финляндии участвовали подразделения трех расположенных в Украине военных округов Красной армии: Киевского, Харьковского и Одесского. Какое-то время шло на укомплектование отрядов бойцами других частей и подготовку состава, в том числе политическую – солдатам объясняли, за что они вообще будут воевать. Потом воинские эшелоны из Украины шли в Ленинградский военный округ, и уже оттуда бойцы попадали на фронт.
Настоящему Времени удалось отыскать документы двух округов из трех – Киевского особого и Харьковского. Как и в других военных округах по всему СССР, в них работали структуры, занимавшиеся наблюдением за настроениями военнослужащих, – так называемые особые отделы, которые собирали информацию и передавали в НКВД.
Начальники особых отделов Киевского и Харьковского округов Анатолий Михеев и Михаил Ростомашвили направляли докладные записки председателю НКВД Украины Ивану Серову. О настроениях солдат и офицеров узнавали как из писем (вся корреспонденция РККА читалась чекистами), так и просто слушая разговоры военнослужащих – чаще всего на стол Серову ложились именно отчеты о высказываниях личного состава. Сейчас эти документы хранятся в архиве Службы безопасности Украины.
Одна из наиболее часто упоминавшихся в записках проблем: часть военных не верила в то, что писала о причинах войны газета "Правда" и что говорил нарком иностранных дел Молотов.
По официальной версии советского руководства, агрессором в войне выступала Финляндия. Поводом к началу военных действий стал артиллерийский обстрел советской территории, якобы совершенный финнами, – так называемый Майнильский инцидент. Сегодня многие историки полагают, что это была провокация СССР, использованная как повод для вторжения. Кроме того, советская пропаганда подчеркивала, что Красная армия борется "за освобождение трудящихся Финляндии из-под гнета кровавых банд Маннергейма".
"Я знаю, что это не Финляндия напала на нас, а это при учениях на море наши обстреляли сами свою территорию", – заявил красноармеец 253-го гаубичного полка 7-й стрелковой дивизии Прокопчук, споря с сослуживцами.
Красноармеец Степанюк был убежден: "Советский Союз ведет агрессивную войну, а нам говорят, что мы боремся за мир".
"За что и за кого я должен итти на Финляндский фронт, за что мы будем воевать? Ведь финны просили мира и воевать они не хотят, а мы проповедуем политику мира и одновременно нападаем на мирный народ – душим его под маркой освобождения от гнета", – рассуждал солдат Иван Бабан.
Командир отделения 497-го полка 135-й стрелковой дивизии понимал события так: "Сами мы провоцируем войну, сами объявляем ее".
Зображення

Більше за посиланням https://www.currenttime.tv/a/finskaya-v ... 71906.html
Аватар користувача
Т.В.
Повідомлень: 750
З нами з: 13 лютого 2021, 17:40
Стать: Жінка
Дякував (ла): 596 разів
Подякували: 928 разів

Re: Радянсько-фінська війна 1939-1940 років (Зимова війна)

Повідомлення Т.В. »

Сайт, на якому можна пошукати загиблих в радянсько-фінській войні.
Сайт со списками погибших в советско-финской войне.
http://www.patriot-izdat.ru/memory/
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3179
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 107 разів
Подякували: 665 разів

Re: Радянсько-фінська війна 1939-1940 років (Зимова війна)

Повідомлення Вернер »

Голос №3 від 14.01.1940, сторінка 3

Фінсько-совєтська війна.
Уже від 1. грудня м. р., як про це ми коротко подавали, ми є свідками нової війни, що розпалилася на совєтсько-фінському фронті.
Як відомо між Советами і Фінляндією йшли від довгих тижнів затяжні переговори. Совєти домагалися віддачі деяких територій і дозволу мати власні військові бази на терені Фінляндії. Крім того жадали вони від Фінів заключения пакту взаємної допомоги між Фінляндією і Совєтами, що давало б совєтській Червоній Армії право вмаршу у відповідний час на фінляндську територію. Але до узгіднення поглядів між обома сторонами не дійшло. Фінляндія виходила із становища, що совєтські домагання нарушують її право суверенности, над своєю територією і признаючи засадничо можливість виміни територій, рішуче виключила всякі союзницю пакти. На таке знову не пого дилися Совєти? Вони зірвали з Фінляндією дипломатичні взаємини в дні 30 листопада м. р. і розпочали воєнні ділання.
По одному тижневі війни, згідно з совєтськими інформаціями мали совєтські війська вдертися на 40 до 60 кілометрів в глибину Фінляндії. Совєтська преса пише, що війна у Фінляндії ведеться серед дуже тяжких умовин з огляду на снігові завії та великі морози, а совєтські військові круги домагаються від уряду негайного скріплення частин Червоної Армії, бо теперішні кількасоттисячні відділи не будуть спроможні проламати фінського опору. Закордонна преса оцінює число совєтської армії ужитої до війни з Фінами на один мільйон.
В останніх тижнях лунали в совєтській пресі голоси про бльокаду Фінляндії, себто про відгородження її від інших держав, що спішать фінам з поміччю. Зокрема Англія , мала післати в останньому часі Фінляндії 40 літаків, що їх вжито у війні проти Совєтів. Крім того літаки для Фінляндії має постачати Америка та Італія, а із Швеції прибув до Фінляндії кілька тисячний відділ добровольців. Також добровольці мають формуватися в З’єдинених Державах. Наскільки в цьому правди, годі покишо провірити. Проти якоїнебудь помочі для Фінляндії Совєти рішуче за стерігаються. Зокрема Совєти сильно атакують Англію і Францію, що стають в обороні Фінляндії та намагаються їй помагати. У всіх тих англійсько-французьких потягненнях Совєти добачують для себе ворожу акцію. З другого боку Франція погрожує Совєтам та говорить навіть про можливості зірвання дипломатичних взаємин. З ініціятиви Франції і Англії та на внесок Фінляндії відбулося навіть засідання Союзу Народів, що займалосясо вєтсько-фінською війною. Совєти відмовилися взагалі розглядати ту справу в Союзі Народів.
Погані атмосферичні умовини, що спинюють совєтську офенсиву, сприяють фінляндській обороні. Фіни твердять, що в дотогочасній боротьбі мали вони вже численні успіхи. Вони мали знищити досі около 100 совєтських танків і взяти 20 тисяч полонених. Совєтська преса заперечує ці вістки.
В останніх днях розвиток воєнних дій на совєтсько-фінських фронтах перепинюють великі морози (до 40° Ц), сніговиці й завії. Головне Командування совєтських військ подає тільки дуже короткі повідомлення, з яких довідуємося, що не було ніяких особжвих подій і що тільки летунство підпринимає час-до-часу розвідці лети. Трохи обширніші затеж звідомлення головного, командування фінляндських військ. В тих звітах (подаваних теж німецькою пресою) читаємо, що совєтські наступи на різних відтинках фронту були даремні, що сильніші бої йдуть коло озера Ладога і що совєтські літаки бомбардують час-до-часу фінляндскі міста і совєтські кораблі острілюють форти на фінляндському побережжі. Фінці сподіються, що з дальшим ходом зими наступить повний застій воєнних дій на фронті - і вже тепер обидві сторони починають окопуватися обабіч фронту.
І тому мабуть совєтсько-фінська війна протягнеться ще довго.
Час плине
Онлайн
Аватар користувача
drapieznik
Повідомлень: 444
З нами з: 26 червня 2020, 05:00
Стать: Чоловік
Звідки: Львів
Дякував (ла): 23 рази
Подякували: 469 разів

Re: Радянсько-фінська війна 1939-1940 років (Зимова війна)

Повідомлення drapieznik »

У випадку війни Союзу проти Фінляндії - так ,нападники зазнали великих людських втрат, але хоч втрати фінів здаються на порядок меншими, для самої Фінляндії вони були доволі значущими, тим більше шо техніки в них й так було мало, а кількість поранених та вбитих (плюс полонені) склали третину від діючої армії.. Зрештою, лінію Манергейма совєти прорвали, а відсутність реальної підтримки з боку західних держав, й обмежені ультимативні вимоги совка примусили погодитися фінів на втрату ними 10% своєї території. В результаті, совєти досягли запланованої мети - відсунути кордон від "Лєнінграду" й покращити стратегічну базу для Балтійського флоту (тощо..).
Брехня, інтриги ,провокації - як за тих часів з боку совєтів проти Фінляндії, Україна вповні зазнала й на собі за останні 7 років (від Росії) - тут ніц нового - наприклад за цей період ситуацій аналогічних Майнільському інциденту було багато й вони фактично продовжуються перманентно, якшо обмежитися окупованим Донбасом... Ті ж самі аналогії з "народними" республіками й їх атрибутами, та ж сама видумана "угроза" й ті ж самі штампи на кшталт "фашисткого рєжима ,хунти й тп тд"..
В ті часи не було НАТО, зате на арені в Європі були табори німецького нацизму та італійського фашизму ,зі своїми інтересами та планами. Не слід забувати шо війна відбувалася на фоні фактично вже розпочатої Другої світової (сьогодні пандемія стала нічим не гірше такого "фону"..), але "нейтралітет та позаблоковість" Фінляндії виліз їй боком, - як й нам, зрештою.. А вступатися за фінів великі держави тоді не хотіли, бо для одних це означало ризик виступу совка разом з німцями супроти "заходу", а у німців вже були свої плани щодо совка, як й в останнього - на всю Європу.. Решта світових гравців або були "поза грою" ,або були зайняті своєю.. Сьогодні є схожі нюанси але зі своїми відмінностями, й доволі принциповими. Найголовніше - Росія сьогодні не совок зразка 1940. Рівень техніки кардинально інший, а саме він дає можливість діяти не мільйонними хмарами "гарматного м'яса" й перевага в цій складовій на жаль на боці Росії, й то багатократна. Окрім того, наявність білоруського режиму та практично панування ЧФ РФ на південному напрямку дають можливість штурмувати нашу оборону з трьох сторін...
Глибоку стурбованість та санкції - це все шо можуть пропонувати західні держави сьогодні.. Вигодовані за півстоліття миру в Європі (не рахуючи Югославії..) лівацькі спільноти не можуть висовувати з поміж себе політиків, які б мали мужність (меа кульпа за "сексистський" термін..) та рішучість протиставитись Путіну - а в принципі саме цього й забракло наприклад Обамі в 2014 - негайні та рішучі дії Америки могли б поставити світ на грань ядерної війни, але й однозначно зупинити Путіна - просто Обама не Кеннеді й тим більше не Ейзенхауер чи тим більше Рузвельт.. В Кремлі давно проаналізували психологію західного політикуму - без цього не було б ані "Кримського аншлюсу", ані тим більше війни з Грузією 2008.. Подібно й Сталін зважився на фінську авантюру, аналогічно він ковтнув Прибалтику й пообсаджував себе внаслідок Другої світової війни соцтабором потєшних держав на кшталт ПНР, НДР,ЧССР, та іншими аналогіями..
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3179
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 107 разів
Подякували: 665 разів

Re: Радянсько-фінська війна 1939-1940 років (Зимова війна)

Повідомлення Вернер »

Український вісник №11 від 30.05.1943, сторінка 12

Там, де рішається доля народів...
Мурманська залізниця
(Подано на підставі фінських джерел).

Мурманська залізниця, що її так часто згадують в зв’язку з проти большевицькою війною, повстала, в суті речі, недавно. Закінчено її в 1916. році, отже в половині світової війни. Допіру тоді сполучено залізницею тодішній Петербург з Мурманськом, пристанню на березі Північного Льодового Океану.
Початком будування цієї залізниці можна, умовно, вважати рік 1898., коли повстало залізничне сполучення між Петербургом і Петрозаводськом над Онєзським озером. Тому цей рік треба вважати, умовно, за початок будування тепер славної Мурманської дороги, що припинилося аж на початку світової війни. Тоді московський уряд розпочав спішно працю наново, так що до листопаду 1916 року будування її закінчено. Повстання Мурманської, залізниці підчас війни вимовно говорить і про значіння її.
До того часу Східня Карелія та її продовження - півострів Кола були, в суті речі, без залізничних шляхів. Ще до початку будування цієї залізниці простори Східньої Карелії та півострова Кола були дуже рідко заселені, уявляючи собою дику пущу, Богом забуту країну. Повне бездоріжжя, непроходимі ліси, болота відстрашували поселенців. Місце де рідке населення жило в маленьких селах з полювання й риболовства, почасти з дуже невибагливого хліборобства. Походженням це населення - фінське. Воно належало й належить до того самого племінного зв’язку, що й фінське населення в сусідній Фінляндії.
Мурманська залізниця вплинула на склад населення, хоч переважно тільки в найближчих околицях залізниці. В околицях, що лежать далі від неї, склад населення не змінився. Навіть совєтська офіційна статистика з 1926. р. подає такі числа процентової кількости фінів: Округи %
Кєстінкі . . . 98.1
Ухтуа . . . 96.5
Кемійокі . . . 93.0
Тункуа . . . 97.3
Рукаєрві . . . 96.5
Реполя . . . . 96.2
Зесєрві . . . 80.7
Петровськ . . . 90.0
Зесмеєрві . . . 98.0
Пигеєрві . . . 98.1
Вітелє . . . 98.1
Аунус .... 93.6 (разом зі своїм містом).
Всі подані округи лежать на захід від Мурманської залізниці. Статистика походить, як було введено, з 1926 року. Тяжко сказати, які процеси відбувалися пізніше. До того часу самі большевики признали переважаючий фінський склад населення.
Процентове відношення складу населення вздовж самої залізниці змінилося на некористь фінів, хоч і тут видно з тої самої статистики з 1926 року, що фіни творять велику частину населення. Так, напр., в окрузі Льоугі подано 46.1 % фінів, а в окрузі Коргумекі 51.1%.
Совєти не могли не признати цих країв за фінським населенням і в Дорпаті в 1920 році визнали право цих країв на самоозначення. Згідно зі совєтською практикою і в цім випадку признання залишилося тільки на папері й для фінського населення було без користей.

ЗАВДАННЯ ЗАЛІЗНИЦІ
Москва, будуючи Мурманську залізницю, напевно не мала на оці добро тих країв, де проходить залі ниця. Піднесення добробуту рідкого населення ніколи не могло бути спонукою такого коштовного підприємства. Не Східня Карелія і не півострів Кола притягнули увагу Москви, а Мурманська пристань. Ця пристань, хоч і лежить на березі Північного Льодового Океану, не замерзає. Сполучивши, її з запіллям і вибудувавши з неї велику пристань, сподівалася Москва здобути через неї, пряме сполучення з цілим світом. При сильній фльоті міг Мурманськ стати сильною опірного точкою для експанзії на захід, а це було одною з основ московської політики. Вже підчас світової війни йшли через Мурманськ транспорти зброї і муніції для російського війська. Мурманськ вже тоді перетво рюється у воєнну, пристань.
Совєти присв’ятили Мурманській залізниці ще більшу увагу, особливо тому, що пристані прибалтійських держав, що усамостійнилися після революції, відпали. Почалась пильна робота над поліпшенням стану залізниці, додано другий тор, навіть розпочато електрофікацію її. До вибуху цієї війни електрофікацію переведено частково. Повстали великі електрівні, також інші промислові підприємства. В новіших часах відкрито в Східній Карелії й на півострові Кола чималі підземні багацтва, які задумали совєти тепер при помочі залізниці використати. Копальні множилися з року в рік.
Відповідно до цього поширено ще більше пристань в Мурманську, збудовано доки, склади, фабрики. Мурманськ починає стягати все більше й більше совєтський вивіз і ввів до себе.
Як вже було сказано вище, завдання залізниці було й є в першу чергу воєнне, а не господарське. Господарські, вигоди були тільки побічною спонукою. І так, напр., по граничне населення було виселене в далекі східні простори Союзу, мовляв, через свою «неблагонадійність». У всіх більших осередках появилися непропорційні до величини осередків воєнні Гарнізони. Мурманськ перетворюється в першоклясну воєнну пристань. Всі водяні проходи до пристані увінчані найтяжчою побережною артилерією. Місто Полярне, що лежить вище від Мурманську, перетворене також в сильну морську твердиню, яка береже приступ від океану до Мурманська. Звернено увагу також на летунство. Вздовж фінсько-совєтської границі і в середині краю побудовано багато летунських площ чисто воєнного характеру з відповідними складами. В Мурманську і Полярнім повстали великі летунські бази.
Всі ці й ті, що про них буде мова далі, заходи большевиків над воєнним укріпленням країв, якими проходить залізниця, не мають ні чого спільного з господарством тамошнього краю. Смішно вважати їх також кроками оборони. Якраз з того боку советам не грозить ніяка небезпека; далеко навкруги немає ні одної держави (сусідів ближчих і далеких), що думали б про якийнебудь напад на совєтів. За те цього саме не можна сказати про совєтів. Навпаки, всі ознаки викликають думку, що якраз Східня Карелія і Мурманська залізниця мали стати вихідною базою совєтам для експанзії на захід.
При Мурманській залізниці повстало чимало відног. Частина їх, що веде або до пристаней, або до більших промислових осередків, має дійсно в першу чергу господарське призначення. Ці залізнички-відноги є здебільша короткі.
Зате цілком інше призначення мають ті відноги, що ведуть до фінських границь. Вони значно довші й при найліпшій волі тяжко в них вбачати якенебудь мирне призначення. Воєнне значення їх виявляється на перший погляд, а для того, навіть не треба мати більшого воєнного знання.
Ще до 1937 року совєти не мали ніодної відноги в бік фінських границь. Якраз тоді почали будувати першу залізничну відногу до Кєстінкі, а зараз же за нею відногу до Рукаєрві. Від осени 1939. року, коли правдоподібно повстало рішення про напад на Фінляндію, будування прибрадо прискореного темпу. До теперішньої війни проти совєтів повстало шість залізничних відног, що вели до фінських границь, та сполучали Біломорськ з Обозерською, що лежить на залізничному шляху Архангельськ-Волоґда. Цю останню залізничну відногу передано до вжитку в 1940/41. року. Всі відноги йдуть з господарського погляду, припаймі в теперішньому й ближчому майбутньому, в порожнє. На їхньому шляху немає ніяких більших осередків, немає промислових підприємств. Так під увагу підходила б деревна промисловість, але для неї можна знайти не менше можливостей па сході, при більш догідних шляхах, особливо водних (річних і озерних). Перша фінська війна зимою 1939/40., виявила повністю завдання советської залізничної системи в Східній Карелії. Всі відноги в бік Фінляндії використано як бази для нападу.
Ця війна закінчилася примусовим миром у Москві. Фінська Біла Книга в справі війни й московського миру показує, що совєти вважали цей мир тільки за тимчасову перерву, «передишку».
Будування залізничної сітки в Східній Карелії не припинилося, а навпаки - зросло. Так залізниця між Петрозаводськом і Суоєрві, що лежить на відірваній советами від Фінляндії території, повстала між осінню 1939. року й літом 1940. року. В Суоєрві її сполучено з бувшою фінською залізничною сіткою. Перервану залізницю в Рукаєрві літом 1940. року нашвидко поведено далі в Кунтаєрві. Залізницю до Кєстінкі весною 1940. року докінчено. Залізницю з Ручу, почату ще в листопаді 1939. року, доведено в квітні 1940. року до Салла. Над нею працювало понад 100.000 політичних каторжан. На підставі московського договору Фінляндія була приневолена провести на своїм боці залізницю з Кемієрві до Салла. Таким способом сполучено Мурманську залізницю з північним побережжям Ботнійської затоки. Москва оправдала своє домагання тим, що вона потрібує цією залізницею вивозити нововідкритий апатит*) й то до пристаней Ботнійської затоки. Цинізм Москви був очевидний; значно дешевше вивозити апатит через Мурманськ, ніж через далекі ботнійські пристані, що ще до того замерзають.
Ця залізниця цікава ще тим, що вона дав можливості воєнних операцій не тільки проти Фінляндії (інші залізниці дають в цьому напрямі ще більші можливості), а проти цілої Скандинавії через Швецію. Залізниця через Салла йде прямо до північної Швеції.

Зображення

Більш на північ проведено зі станції Пінозеро залізничну відногу аж до границь Фінляндії (1940/41.). Так само започатковано залізницю від станції Кола вздовж річки Тулома до Петсама, славного з часів першої оборонної фінської війни. Ширина російських та фінських торів та сама.

*) Камінь, що перемелюється та вживається як штучне гноїво. Великі поклади його є на Мурмані.

ЗВИЧАЙНІ ШЛЯХИ
Ще цікавіша картина розгорнеться, перед нами, коли глянемо па сітку звичайних шляхів. Большевики почали їх проводити ще перед війною 1939/40. р. і продовжували особливо після неї. Сітка шляхів, по рівнюючи з сумежними російськими краями, розгалужена й густа. Таксамо як залізниці, вона стала базою випаду в першій війні. На північ від Ладожського озера є три випадові шляхи, що доходять до самої границі. Більщ на північ від них проведено декілька нових шляхів вже після війни. Всі вони без винятку доходять до границь. Більші шляхи збудовано на півночі, бо на півдні приєднанням фінських територій здобуто заразом фінську сітку шляхів. В Куусамо збудовано три шляхи (на здобутій території). З Капталаґі поведено ще один шлях напрямком на Салла, де сходиться він з фінською залізничною сіткою (біля Алякурті). Рівнобіжно зі залізницею з Пінозера проведено битий шлях до границі, таксамо як і зі станції Кола вздовж річки Тулома до границі Петсама. В прибережних краях Північного Льодового Океану повстала ціла сітка, головний напрямок якої скерований до одинокої фінської океанської пристані Петсамо.
Всі ці биті шляхи спираються на Мурманську залізницю й скеровані до фінських границь. На схід від них повстало чимало чисто стратегічних шляхів, що були загрозою не тільки для самої Фінляндії.

ЛЕТУНСЬКІ БАЗИ
Для повного образу большевицьких стратегічних підприємств треба згадати ще про летунські бази, що повстали насхід від фінських границь. Всі вони повстали в останні роки. На північ від лінії Ладожське озеро-Свір-Онезське озеро стверджено з певністю 90 летунських площ. 30 з них лежать на північ від лінії, проведеної на захід від Біломорська, 60 на південь від цієї лінії. До того треба додати ще 80 летунських площ, що лежать в околицях Ленінграду (до 100 км.), 40-50 на території Естонії і на відібранім від Фінляндії Карельськім Істмі декілька десятків. Всі ці летунські площі творили пасмо навколо Фінляндії. Вони були призначені за бази для нападу. Так вони були й використані.

На кінець подамо порівнання східньо-карельської сітки зв’язку з іншими совєтськими територіями. Прифінляндську територію візьмемо в таких межах: південна границя розводдя Ладожського й Онєзського озер, лінія від Онєзського озера до Білого моря, звідтам через Канталатську затоку до Північного Льодового Океану. Цей, так зв., східньо-карельський «коридор» має поверхню приблизно 150.000 кв. км. з 2300 кілометрів залізничих шляхів. От же на 100 кв. км. приходиться 15 км залізниць.
Само по собі це число невелике, коли взяти середньоєвропейські, чи навіть нордійські краї. Фінляндія мала в старих границях 15, Швеція 38, Норвегія 13 км. залізниць. П рівняймо ж те з числами загальносовєтськими: в СССР припадає пересічно на 1000 кв. км. 4 кілометри залізниць. Ще дивніша різниця вийде, коли візьмемо під увагу терени на схід від Східньої Карелії й па північ від 60 ступня ширини. В тих просторах є приблизно 2000 кілометрів залізниць, отже на 1000 кв. км. приходиться 1 км. залізниці.
Що торкається битих шляхів, то годі щось точного сказати. Але вистарчить порівняти мапу шляхів Східньої Карелії з мапою території на схід, щоб побачити ріжницю. Ця ріжниця ще більша, ніж у випадку залізниць. В Східній Карелії приходиться говорити про суцільну сітку шляхів, тим часом як на схід є тільки поодиноко розкинені, відокремлені між собою шляхи серед загального бездоріжжя.
Частинно можна пояснити ріжниці густоти засобів сполуки господарськими причинами. Але тільки частинно. Ввесь характер розгорнення засобів сполуки показує, що Москва мала на меті в першу чергу не господарські можливості Східньої Карелії. Основною причиною є безсумнівно можливість використати Східню Карелію як вихідну базу для нападу па Фінляндію й цілу Скандинавію. Пригадаймо собі ті відгуки, що повстали в СССР з приводу заняття німцями Норвегії. І напевно Німеччина випередила не тільки Англію. Тільки такі пляни повністю оправдають, всі споруди совєтів на цій території.
Мурманська залізниця зі своїми залізиичцими відногами в сторону Фінляндії з її сіткою битих шляхів, з летунськими площами, з ріжними воєнними спорудами творить безп середню немалу загрозу Скандинавії й тим самим цілій Европі. Досвід останніх чотирьох літ повністю підтверджує ці побоювання.
Час плине
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Радянсько-фінська війна 1939-1940 років (Зимова війна)

Повідомлення АннА »

РАДЯНСЬКО-ФІНЛЯНДСЬКА ВІЙНА 1939–1940, "Зимова" війна 1939–1940 – війна між СРСР і Фінляндією, складова Другої світової війни. Стала наслідком радянсько-нім. таємної змови про розподіл сфер впливу у світі (Таємні протоколи до Пакту Ріббентропа-Молотова від 23 серпня 1939, Договір про дружбу і кордони між СРСР і Німеччиною від 28 вересня 1939). З боку СРСР мала агресивний, загарбницький характер, ставила на меті анексію території та насадження рад. режиму у Фінляндії. Наприкінці 1930-х рр. СРСР, прагнучи зміцнити свої позиції на пн. зх., посилив дипломатичний тиск на Фінляндію з тим, щоб примусити її "добровільно" передати ряд стратегічно важливих територій (півострови Ханко і Рибачий, Карельський перешийок та ін.) взамін на частину рад. Карелії. Коли фіни, посилаючись на традиційний нейтралітет, відмовилися від цього, СРСР вдався до застосування військ. сили. Приводом для початку війни послужив здійснений 26 листопада 1939, начебто з території Фінляндії (організований рад. спецслужбами), обстріл прикордонного с-ща Майніла (нині с-ще Майніло Ленінгр. обл., РФ). 30 листопада 1939 війська Ленінгр. військ. округу (4 армії) при підтримці кораблів Балтійського і Північного флотів розпочали наступ на широкому фронті від Баренцева моря до Фінської затоки. Водночас рад. авіація піддала бомбардуванню 20 фінських міст, унаслідок чого було вбито і поранено кілька тисяч мирних жителів (14 грудня 1939 СРСР як агресора було виключено зі складу Ліги Націй). З метою комунізації Фінляндії та створення легального прикриття вторгненню рад. військ на території СРСР були створені так звані Фінський нар. уряд (голова – член Інтернаціоналу Комуністичного О.Куусінен) та Фінська нар. армія. 2 грудня 1939 між СРСР та Фінляндською Демократ. Республікою було укладено договір про дружбу та взаємодопомогу. Тож офіційно Рад. Союз з Фінляндією не воював, а допомагав "червоним" фінам у боротьбі з білофінами. Проте, попри сподівання, ці заходи, так само, як і широко закроєна пропагандистська кампанія під гаслом "визволення фінських трудящих від буржуазії", виявилися неефективними. Після 6-ти тижнів запеклого спротиву фінської армії війна перейшла в позиційну стадію. Непідготовленість рад. військ до ведення дій у складних кліматичних умовах, прорахунки військ. командування, погіршення морально-політ. стану призводили до значних втрат РСЧА в живій силі та техніці. З числа емігрантів та рад. полонених почалося формування укр. військ. підрозділу у складі Фінської армії, який очолив Ю.Горліс-Горський.

Феноменом "Зимової" війни стало зростаня дезертирства в Червоній армії. 24 січня 1940 наркомат оборони та наркомат внутр. справ СРСР видали спільний наказ № 0093 про боротьбу з дезертирством військовослужбовців із діючих частин, в якому наголошувалося на необхідності арешту всіх дезертирів і передачі їх для ведення слідства в особливі відділи. За 5-ма діючими на фронті радянськими арміями було розміщено 27 контрольно-загороджувальних загонів НКВС по 100 осіб у кожному. За підсумками фінської кампанії військовим трибуналом було засуджено 1695 військовослужбовців рядового і молодшого начскладу і 76 середнього і старшого начскладу, з яких 40 % складали дезертири та калічники. Чималою була також частка засуджених за антирад. висловлювання.

У числі ряду інших майже повністю була розгромлена укомплектована уродженцями України 44-та Київ. стрілец. д-зія (командир – комбриг О.Виноградов). За період з 1 по 7 січня 1940 вона втратила 33,9 % особового складу (4756 осіб). Бойові дії активізувалися в лютому 1940, коли рад. стороні вдалося зосередити на радянсько-фінляндському фронті більше 760 тис. вояків. У складі десятків частин і з'єднань, що їх було перекинуто з Київ., Харків., Одес. військових округів, значну кількість становили мешканці УРСР. У середині лютого 7-ма і 13-та армії (35 д-зій) Пн.-Зх. фронту (створений у січні 1940, командуючий – командарм 1-го рангу С.К.Тимошенко) подолали гол. смугу оборони противника на Карельському перешийку, зламали спротив 15-ти д-зій фінської армії і на початку березня 1940 фактично завершили прорив "Маннергейма лінії". Не в силах продовжувати опір, Фінляндія погодилася на укладення мирного договору, який був підписаний у Москві 12 березня 1940, але бої за Виборг тривали ще 13 березня. До СРСР перейшли Карельський перешийок, ряд островів у Фінській затоці та ін. (31 березня 1940 із цих територій, а також Карельської АРСР була утворена Карело-Фінська РСР). Суттєвим фактором, який спонукав СРСР сісти за стіл переговорів із Фінляндією, стала загроза втручання у війну на боці останньої Великої Британії та Франції.

Радянсько-фінляндська кампанія засвідчила чисельні негаразди в бойовій, орг. і тех. підготовці РСЧА, що до певної міри стимулювало А.Гітлера прискорити напад на СРСР. Втрати рад. сторони (400 тис. убитими та пораненими) значно переважали фінляндські (60 тис. убитих і поранених). 6 тис. червоноармійців, які потрапили до полону і пізніше були передані рад. стороні, зазнали репресій з боку сталінського режиму: майже 700 із них як "зрадники" були засуджені до смерті, 4,5 тис. відправлені до концтаборів.
ГРИНЕВИЧ Владислав Анатолійович
Джерело-Енциклопедія Історії України (Інститут історії України НАН України)
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “Війни”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 8 гостей