Гайдамаки або коліївщина

Відповісти
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Гайдамаки або коліївщина

Повідомлення D_i_V_a »

Тема мені поки зовсім не знайома... але то там, то тут щось чую...

Чула вже про те, що начебто назва "гайдамаки" та "коліївщина" вигадані.
Чула, що про це говорив хтось "великий" у своїх працях.
Думала Грушевський, а роблячи виписку про село Рогізна у Похилевича, знайшла ось таке
Лаврентій Похилевич у своїй книзі "Сказання..." виданої 1864 року про Рогізну пише таке
Сквирский уезд - Местечка и селения, принадлежавшие в прошлом и текущем столетии разным лицам

РОГОЗНА, село на возвышенной равнине при ручье Рогозне, изобилующем водяным растением аир, по Малороссийски рогоза.
Село отстоит в 8-ми верстах от м. Володарки и простирается на три версты по направлению речки, а шириной в одну версту.
Не смотря на тучность черноземной почвы, пшеница дает худые урожаи, но рожь и яровой хлеб отлично произростают.
Жителей обоего пола: православных 1398, римских католиков 5, евреев 9; земли 2609 десятин, из коей по выкупному договору 1862 года, крестьяне, при содействии правительства, приобрели в собственность 1406 десятин за 54367 рублей.
На полях сельских находятся три древние могилы, из коих самая большая близ урочища изстари называемой Войнина долина. В урочище этом в глубоких ярах, покрытых в давнее время густыми кустарниками и лесами, собирались в 1768 году революционеры, названные польскими писателями гайдамаками и колиями.
После Вишневецких Рогозна принадлежала каштеляну Рыбинскому, служившему при короле Станиславе Августе. Он обременил себя многими долгами, принужден был в конце прошлого века продать это имение Александру Березовскому, внук коего Болеслав Леопольдович Березовский (латин. испов., род. 1834 года), владеет ныне имением.
Церковь во имя Архистратига Михаила, деревянная, построена в 1765 году, на место древнейшей маленькой, покрытой соломой, как по преданию утверждают жители. В 1849 году церковь расширена, поднята на каменный фундамент и покрашена. По штатам состоит в 5-м классе; земли имеет 38 десятин.
То виявляється ці терміни є вигадками польських письменників?
А що про це питання говориться у сучасній історіографії?
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
Агафій
Повідомлень: 12
З нами з: 13 липня 2016, 17:57
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 35 разів
Подякували: 21 раз

Re: Гайдамаки або коліївщина

Повідомлення Агафій »

Михайло Станіславович народився недалеко від тих місць, де вирувала Коліївщина, в родині з українсько-польським корінням:

Я народився в селі Гальчині, Волинської губ., Житомирського повіту, у Коднянському приході, в 13 верстах від Бердичева, цього торгового Єрусалима Ізраїлю у придніпровській Русі, в 9 верстах от „святої“ Кодні, де карали гайдамаків Гонти та Залізняка мечем, колом та шибеницею у славу короля польського і Речі Посполитої. Такий жах був наведеним тоді на український люд, що до цього дня цей люд, промовляючи погрозу або прокляття, повторює: „щоб тебе свята Кодня не минула!“.
Він з дитинства спілкувався з багатьма учасниками тих подій, які воювали з обох боків. Тому не дивно, що серед його документів збереглися цінні свідчення, які можуть допомогти сприяти відновленню історичної правди про ті страшні часи. Так, Михайло Станіславович Чайковський особисто знав сина губернатора Младановича, похресника Гонти, і з цього приводу у своїх спогадах зазначає наступне:

Був там також кс. Младанович, син уманського губернатора (управителя) під час різні; він був хрещеником Ґонти і був ним врятований. Тепер він був інвалідом монастиря і не ніс жодних обов'язків, а все тільки розповідав про уманську різню, про Україну, гайдамаків, Запоріжжя. Він все пам'ятав і все зображував у своїх розповідях живими фарбами.
Дивна справа — він не висловлював ані ненависті, ані раздратування проти Гонти. Всю вину злочину він приписував Феліксу Потоцькому і шляхті Речі Посполитої. Ось слова, які я часто чув від нього: «навчили його читати, писати і потроху всяким наукам, а потім хотіли його бити, саджати в „гусак“; зробили його полковником, — а полковник він був справжній, тому що він краще знав військову справу, чим реґіментарі, бригадири і ротмістри, — а потім хотіли над ним познущатися, як над хамом, мужиком; і мураха кусає, якщо її зачіпають, а що вже людина, та й ще така як Ґонта? Пани наварили цього пива, а люд Божий повинен був його пити — і п'є, та ніяк не вип'є до дна»

Джерело: Вікіпедія
Борітеся — поборете. Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава і воля святая!
Аватар користувача
Агафій
Повідомлень: 12
З нами з: 13 липня 2016, 17:57
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 35 разів
Подякували: 21 раз

Re: Гайдамаки або коліївщина

Повідомлення Агафій »

Назва "гайдамак" від тюркського "hajdamak" - розбишака, розбійник. Якщо вибраний негативний контекст, то я згодний у тому, що вживати його почали поляки чи московіти.
Борітеся — поборете. Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава і воля святая!
Аватар користувача
Stranger
Повідомлень: 378
З нами з: 06 вересня 2020, 15:50
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 20 разів
Подякували: 193 рази
Контактна інформація:

Re: Гайдамаки або коліївщина

Повідомлення Stranger »

КОЛІЇВЩИНА – соціальний та нац.-визвол. рух 1768–69 в Правобережній Україні. Був продовженням попередніх нар. виступів – повстань 2-ї пол. 17 ст., гайдамацького руху тощо. Спричинений низкою факторів екон., соціального, політ., геополіт. та реліг. характеру. Порівняно з попередніми виступами гайдамаків мав ширшу соціальну базу, вищий рівень організації (наявність єдиного керівного центру, поділ війська на окремі підрозділи тощо) та ідеологічну спрямованість. Безпосереднім поштовхом до його початку стало створення Барської конфедерації 1768, що зумовило різке загострення політ. та соціальної ситуації в краї. Введення рос. військ на тер. Правобережжя і початок військ. дій проти барських конфедератів породили в частини правосл. нас. ілюзію щодо можливості підтримки їхніх вимог з боку рос. уряду (див. "Золота грамота" Катерини ІІ). Ініціаторами виступу стали запороз. козаки та частина люмпенізованих елементів. З часом соціальний склад повстанських загонів зазнав істотних змін. Все більшу роль у розвитку руху почало відігравати місц. нас. Подіям 1768 особливої масштабності й драматизму надала масова участь у них селянства (це дало підстави деяким дослідникам кваліфікувати рух як сел. війну).

Підготовка до повстання і похід козац. загону М.Залізняка розпочалися в Мотронинському Свято-Троїцькому монастирі, настоятелем його був управитель правосл. монастирів і церков у Правобережній Україні ігумен Мельхіседек (Значко-Яворський; йому історіографічна традиція приписує роль ідейного натхненника руху). Саме під час таємних нарад у монастирських келіях групою запороз. козаків було вироблено план дій повстанців. Залишивши 6 лип. (26 трав.) Холодний Яр, вони оволоділи Жаботином (нині село Кам'янського р-ну Черкас. обл.), Смілою, Черкасами, Корсунем (нині м. Корсунь-Шевченківський), Богуславом і кількома меншими містечками і селами. В ніч з 20 на 21 (з 9 на 10) черв. об'єднане повстанське військо під кер-вом М.Залізняка й І.Гонти штурмом взяло м. Умань. Підтримані місц. нас., повстанці за незначний проміжок часу зайняли значну тер. Правобереж. України. М.Залізняк та його сподвижники здійснили в краї низку соціальних акцій, взялися за налагодження госп. життя, зробили кроки до утвердження козац. органів влади, як могли намагалися зберегти громадян. мир. Разом з тим дії повстанців не були позбавлені виявів жорстокості, що виникала (у традиціях епохи) на міжетнічному та реліг. ґрунті.

Розмах руху влітку 1768 та радикальність дій повстанців викликали занепокоєння властей Російської імперії (осн. принципи, якими мав керуватися рос. уряд щодо подій на Правобережжі, задекларував маніфест імп. Катерини ІІ від 20(9) лип. 1768). Командування рос. експедиційного корпусу, очолюваного ген.-майором М.Кречетниковим, вжило заходи для придушення руху. 7 лип. (26 черв.) було заарештовано його керівників М.Залізняка та І.Гонту. Репресій зазнали сотні повстанців (див. Кодня). До кін. (серед.) лип. осн. осередки руху були придушені. Однак виступи дрібних загонів тривали ще протягом 2-ї пол. 1768 – 1-ї пол. 1769.

Рух мав значний міжнарод. резонанс. Фактично завершивши епоху великомасштабних повстань в Україні, він спричинив хвилю нар. виступів в ін. землях Польщі та сусідніх країнах, висвітлив глибоку кризу політ. системи Речі Посполитої, призвів (через організацію нападу загону повстанців на м. Балта, що підпорядковувалося турецькому каймакану) до серйозного загострення рос.-турец. відносин (див. Російсько-турецька війна 1768–1774), вплинув на розстановку геополіт. сил у Центр. та Сх. Європі.

Рух справив також значний вплив на формування соціальної свідомості, розвиток сусп.-політ. думки України. Відгомін подій 1768–69 простежується в нац.-визвол. змаганнях європ. народів у 19 ст., у виступах укр. селян європ. губерній Рос. імперії, зокрема, в акції 1855, відомій під назвою "Київська козаччина" 1855. Пам'ять про К. та її героїв збереглася в нар. епосі, істор. піснях, худож. творах.
Аватар користувача
Stranger
Повідомлень: 378
З нами з: 06 вересня 2020, 15:50
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 20 разів
Подякували: 193 рази
Контактна інформація:

Re: Гайдамаки або коліївщина

Повідомлення Stranger »

«Коденська Книга» — збірка протоколів польського військового суду в Кодні. У ній зафіксовано численні допити учасників Коліївського повстання, а також вироки польсько-шляхетського суду над ними. Коденська Книга має 608 сторінок, містить записи про 336 справ, 218 з яких закінчилися смертними вироками, 9 повстанців було четвертовано, у 151 відтяті голови, 1 — посаджено на палю, 57 — повішено.

Електронна версія: Український архів. ‒ Т. 2: Коденська книга судових справ / Археографічна комісія Всеукраїнської академії наук. ‒ К., 1931. ‒ 436 с.
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Гайдамаки або коліївщина

Повідомлення D_i_V_a »

D_i_V_a писав:
D_i_V_a писав:Цитату взято з іншої теми, але є питання, може хто пояснить - що саме, які саме події і в яких роках називають в тексті революцією?
5. Свидетельство данное приходским священником города Липовца Красноленцким в том: что Иван и Григорий Кучковские родились в селе Борисовке от Дворянина Федора Кучковского и жены его Анны урожденной Гарашкевичевой но метрики о крещении их во время революции затеряны, которое 1802 года сентября 23 дня в Липовецком духовном правлении явлено.-
Сама спитала - сама і відповім :D

Ось тут в повідомленні виділено червоним... цитата набита ще в 2016-му році, але в той час мене це століття не цікавило, от і вилетіло з голови...

Поляки і московити називали це повстанням, а українці - революцією...
Думаю, що треба ще раз на цьому наголосити і виділити пожирніше

Поляки і московити називали це повстанням, а українці - революцією
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Гайдамаки або коліївщина

Повідомлення D_i_V_a »

На внутрішніх палітурках книги Є. Букета написані цікаві дати. Думаю вони можуть бути гарною ілюстрацією тієї революції... придушення якої потопало в крові...
5(16) квітня 1710 р - обрання Пилипа Орлика Гетьманом Війська Запорізького

Січень 1711 р. – пропозиція правителя підмосковської України Івана Скоропадського насильно переселити жителів правобережних полків на лівий берег Дніпра.

Лютий-квітень 1711 р. - визвольний похід Пилипа Орлика з Бендер в Україну.

Лютий 1711 р. - пропозиція правителя підмосковської України Івана Скоропадського насильно переселити жителів Корсуня, Кальниболота й Лисянки на лівий берег Дніпра.

Лютий 1711 р. – приєднання Богуславського, Корсунського, Канівського й Уманського козацьких полків до визвольного походу Пилипа Орлика.

5(16) березня 1711 р. – переможний бій під Лисянкою військ Пилипа Орлика з військами, висланими проти ньогоправителем підмосковської України Іваном Скоропадським.

25-27 березня (5-7 квітня) 1711 р. – невдалий штурм Білої Церкви військом Пилипа Орлика.

Квітень 1711 р. – окупація московськими військами південної Київщини і Брацлавщини.

Травень-липень 1711 р. – Прутський похід московського війська.

12(23) липня 1711 р. - укладання Прутського турецько-московського договору. Перехід Запорожжя під зверхність Турецького цісарства.

23 вересня (4 жовтня) 1711 р. – видання Царем московським Петром Романовим указу про примусове переселення українців південної Київщини і Брацлавщини на лівий берег Дніпра.

Січень 1712 р. (перевірити, бо написано 1711) – заснування Костем Гордієнком Січі на Олешках.

25-28 грудня 1711 р. (5-8 січня 1712 р.) – видання грамоти Цісаря турецького Агмеда Отомана Гетьманові Пилипу Орлику про визнання української держави під зверхністю Турецького цісарства і умови його визнання.

Грудень 1711 – лютий 1712 рр. – примусове переселення на лівий берег Дніпра і знищення моськовськими військами осель українців південної Київщини і Брацлавщини (понад 100 тисяч осіб).

5(16) березня 1712 р. - видання грамоти Цісаря турецького Агмеда Отомана Гетьманові Пилипу Орлику про визнання української держави під зверхністю Турецького цісарства у межах південної Київщини і Брацлавщини.

5(16) березня 1712 р. - укладання Адріапольського турецько-московського договору. Південь Київщини і Брацлавщини визнавалися володіннями Турецького цісарства.

Осінь 1712 р. - виведення московських військ зі знелюднених південної Київщини і Брацлавщини

Лютий 1713 р. - введення українських військ до знелюднених південної Київщини і Брацлавщини.

Лютий 1714 р. - бої українських військ з річпосполитськими за контроль над південною Київщиною і Брацлавщиною. Поразка українців.

11 квітня 1714 р. – укладення Константинопольського турецько-річпосполитського договору. Південь Київщини і Брацлавщина визнавалися володіннями РечіПосполитої. Ліквідація української державності на південній Київщині і Брацлавщині.

Листопад 1714 р. - виведення українських військ зі знелюднених південної Київщини і Брацлавщини.

1714-1720 рр. – перебування Гетьмана Пилипа Орлика у Швеції

30 листопада 1718 р. – смерть Короля шведського Карла Пфальц-Цвейбрюккеського.

1714-1720 рр. – перебування Гетьмана Пилипа Орлика у Швеції

1720-1722 рр. – подорож Пилипа Орлика зі Стокгольму до Салонік.

Травень 1728 р. – відхід запорожчів з Олешківської Січі на Кам’янську Січ.

4(15) травня 1733 р. – смерть Костя Гордієнка у Кам’янській Січі.

31 серпня (11 вересня) 1733 р. – видання Царицею московською Анною Романовою указу про вибачення запорожцям «всіх провин» і іх прийняття під «високу царську руку».

1722-1734 рр. – перебування Гетьмана Пилипа Орлика у Салоніках.

1734-1736 рр. – перше велике гайдамацьке повстання в Україні.

Літо 1734 р. – здобуття загонами полковника Верлана Умані, Маньківки, Бродів, Кременця, Збаража, Жванця. Відхід повстанців у Молдову і згуртування у Бендерах під Булавою Гетьмана Пилипа Орлика.

Червень 1734 р. – здобуття Вінниці загоном Матвія Гриви.

Жовтень 1734 р. – здобуття Могилева загоном Сави Чалого.

Лютий 1735 р. – здобуття Бара загоном Сави Чалого.

1734-1736 рр. – перше велике гайдамацьке повстання в Україні.

Жовтень 1736 р. – здобуття Паволочі і Погребища загонами Матвія Гриви, Харка і Івана Жили.

Осінь 1736 р. – перехід Сави Чалого зі служби Гетьману Пилипу Орлику на службу до війська Речі Посполитої.

Грудень 1736 р. – поразка під Боровицею гайдамацького загону Івана Медведя від загону війська Речі Посполитої, очолюваного Савою Чалим.

5 січня 1741 р. – страта Сави Чалого загоном Гната Голого.

Січень 1741 р. – здобуття Звенигородки загоном Гната Голого.

26 травня (6 червня) 1742 р. – смерть Пилипа Орлика у Ясах.

Травень 1743 р. – здобуття Звенигородки загоном Гната Голого.

1743 р. – дії загону отамана Кузьми Горкуші в околицях Лисянки.

1746-1747 рр. – дії загону отамана Кирила Галона в Київському повіті.

1750 р. – друге велике гайдамацьке повстання в Україні.

Травень 1750 р. – здобуття Корсуня, Таганчі, Ржищева ц Ходорова загоном Олексія Ляха.

Серпень 1750 р. – здобуття Фастова загоном Олексія Письменного.

11(21) листопада 1764 р. – указ Цариці московської Катерини Гольштайн-Готторпської про анексія лівобережної Гетьманщини.

1768 р. – Коліївщина – третє велике гайдамацьке повстання в Україні.

26 травня (6 червня) 1768 р. – виступ гайдамацького війська Максима Залізняка з Холодного Яру.

27 травня (7червня) 1768 р. – здобуття гайдамаками Черкас.

29 травня (9 червня) 1768 р. – прибуття Максима Залізняка до Сміли.

1 (12) червня 1768 р. – здобуття гайдамаками Корсуня.

4(15) червня 1768 р. - здобуття гайдамаками Богуслава.

6(17) червня 1768 р. – отримання Іваном Чалим-Бондаренком у Богуславі універсала Максима Залізняка на керівництво повстанцями.

9-10(20-21) червня 1768 р. – здобуття гайдамаками Умані.

20 червня (1 липня) 1768 р. - прибуття загонів Микити Швачки, Андрія Журби та Івана Бондаренка під Білу Церкву.

26 червня (7 липня) 1768 р. – арешт Максима Залізняка та Івана Гонти представниками московської влади.

26 червня (7 липня) 1768 р. – здобуття Фастова загонами Микити Швачки, Андрія Журби та Івана Бондаренка.

28 червня (9 липня) 1768 р. – прибуття загону Івана Бондаренка до Грузької.

Не пізніше 2(13) липня 1768 р. – обрання Микити Швачки в Фастові керівником повстання.

3-5(14-16) липня 1768 р. – похід Івана Бондаренка до Білої Церкви.

5(16) липня 1768 р. – невдалий штурм Білої Церкви загонами Микити Швачки, Андрія Журби та Івана Бондаренка.

9(20) липня 1768 р. – загибель у бою з московськими військами Андрія Журби і арешт Микити Швачки представниками московської влади.

11(22) липня 1768 р. – прибуття загону Івана Бондаренка до Брусилова.

13(24) липня 1768 р. – переможний бій під Грузькою Івана Бондаренка з річпосполитовським загоном, обрання Бондаренка керівником повстання.

Не пізніше 13(24) липня 1768 р. – страта Івана Гонти у Сербах.

14(25) липня 1768 р. – прибуття загону Івана Бондаренка до Макарова.

21 липня (1 серпня) 1768 р. – арешт Івана Бондаренка представниками річпосполитської влади.

8(19) серпня 1768 р. – страта Івана Бондаренка в околицях Чорнобиля.

27 серпня (7 вересня) 1768 р. – присуд Київської губернії канцелярії Московського царства про покарання Максима Залізняка, Микити Швачки, Семена Неживого, Павла Тарана та інших учасників Коліївщини.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Відповісти

Повернутись до “"Г-Ґ" з абетки”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей