Малі Дорогостаї, село, Дубенський район, Рівненська область, Україна

Відповісти

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколінь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколінь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим нас. пунктом
0
Немає голосів
Жив
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Малі Дорогостаї, село, Дубенський район, Рівненська область, Україна

Повідомлення АннА »

ДОРОГОСТАЇ МАЛІ, с, Дубенський пов., 20 км. від Дубна, Млиновська волость, село над рікою Іквою. В 1887 р. було там 28 домів і 419 жителів, мурована церква перероблена з костела, при якому в 17 ст. був кармелицький рим-кат. манастир, школа, водяний млин. В 1888 р. село належало до царського губернатора фон Грессера і до Яна Заблоцького. Згадка про село Д. Малі з 1577 р., коли то Микола Дорогостайський платив з того села від 49 дим. і 1 попа.
Католицький, кармелицький манастир вибудовано тут Яном Сапігою, а під його будову використано місце, де колись був Кальвінський збір. Цей манастир був зліквідований в 1832 р. В 1704 р. згадується в скарзі луцького єпископа Дионизія Жабокрицького про напад „рудників" з Коростеня разом з козаками полковника Палія на село Жабокрицьких Д. (Архів ч. З, т. 1, ст. 611). До села належав присілок — Новини. В селі 1911 р. було понад 100 чехів-кальвіністів. До великої зем. власности в Д. Мал. належало — 732 дес.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Малі Дорогостаї, село, Дубенський район, Рівненська область, Україна

Повідомлення АннА »

З вікіпедії
Малі́ Дорогостаї — село в Україні Млинівській селищній громаді у Дубенському районі Рівненської області. Населення становить 862 осіб.
Географія
Географічні координати 50 градусів 32'48" пн. ш. і 25 градусів 35'16 сх. д.
Розташоване у південно-західній частині Волинської височини. Розташоване на березі притоки Ікви за 15 км від автомагістралі Київ — Львів — Чоп.
Знаходиться в лісостеповій зоні, Західноукраїнській її провінції. Територія багата вапняком, глиною, крейдою, піском. Оброблювальні землі чергуються з дубово-мішаними гаями. Ґрунтовий покрив представлений опідзоленими чорноземами. На окраїні села протікає річка Дійничка, яка бере початок на Турецькій горі, а взагалі село лежить за 7 кілометрів від районного центу, 70 кілометрів від обласного та 31 кілометр від залізничної станції міста Дубно, через нього проходить автомагістраль Дубно-Луцьк.
Історія
У Переліку фондів родових архівів магнатів і шляхти Правобережної України КЦАДА зазначено, що магнати Сапєгі посідали володіння Dorohosta[je] на Волині з 1402 по 1812 р.р.[1]
Назва Дорогостаї (без слова Малі, Великі) вживалася від зародження поселення. Вперше село з такою назвою згадано в акті від 1545 року. Назва села походить від прізвища пана Дорогостайського, а назва Малі Дорогостаї з‘явилася внаслідок того, що меншому синові дісталася менша частина землі.
Речові пам‘ятки свідчать про те, що село вже існувало в XII столітті (при розборі католицького костела, який колись був на території села, виявилося, що цегла, з якої він зроблений, виготовлена у XII столітті.) Село із східної, південної і західної сторін було оточене водою. З північної — проліг глибокий рів. Південна сторона села була ще захищена кам‘яною стіною, залишки якої виявлені при земельних роботах.
У 1561 р. частину Дорогостаїв захопив Ян Кухмистрович у тодішнього свого брата Миколи.
14 березня 1561 р. Кухмистрович скаржиться на свого пана за те, що той переховує селянина-коваля, який втік, боячись бути покараним за крадіжки.
4 червня 1563 р. надійшла скарга князя Івана Масальського про захоплення паном Яном Кухмистровичем його коней, які втекли з Радухівки в Торговицю через Дорогостаї.
Задокументовано, що 10 березня1564 р. селянин Єврам Плюта, помираючи заявив привселюдно, що причиною його смерті є побої, завдані йому паном Яном Дорогостайським (опис актової книги Київського центрального архіву). Акт від 20 серпня 1565 р. зафіксував скаргу пана Миколи Кухмистровича на пана Яна Кухмистровича-Дорогостайського про підпал сіна та трьох селянських дворів у Дорогостаях.

Акт від 8 квітня 1566 р. свідчить, що у Дорогостаях в пана Яна Кухмистровича вкрали сіно, підпалили клуню з житом і зробив це слуга брата скаржника.

Автором скарги від 19 жовтня 1566 р. є литовський стольник Микола Дорогостайський. Він стверджує, що нанесли побої та рани його слугам та коням, захопили мисливських собак в Дорогостаях і переорали його поля муравицький війт, міщани та урядники литовського гетьмана Григорія Ходкевича.

Той же Ян Кухмистрович 15 травня 1569 р. згодився на приєднання до Корони Польської і підтвердив згоду присягою. 6 березня 1577 р. на татарський табір, що розташувався під Дорогостаями, несподівано напав невеликий загін. Події тогочасного побоїща та його наслідки проаналізував на основі архівних документів кандидат історичних наук із Львова Андрій Козицький: «Татари з‘явилися несподівано. Час для нападу було вибрано вдало. Більша частина військ Речі Посполитої разом з українськими козаками Яна Зборовського вирушила на північ воювати з вільним містом Гданськом. На Волині, втім, як і на решті території держави залишилися лише окремі гарнізони в окремих замках. У суботу 2 березня 1577 р. татарський загін хана Карвула підійшов до Горині. Степовики, які з‘явилися з південного сходу, швидко знайшли дві гаті і переправилися ними через річку. Опинившись на другому березі татари одразу ж поділилися на дрібні загони й, розсипавшись околицею, почали палити села і брати ясир. З димом пішли Сураж, Опишковці, Борки, Шумськ, Мізуринці. Наступного дня нападники перейшли по льоду Ікву між Дубном і Таракановим й заклали кіш в Погорільцях. Перепочивши день, 4 березня степовики розділилися на два загони, один з яких пішов угору, а другий — униз по Ікві. Перший загін спалив дощенту Івання, Муравицю та Млинів й зупинився в Добрятині та Торговиці. Ті татари, які йшли вниз по течії річки, дійшовши до Верби, звернули на північ і знищили ще три села.

На світанку 6 березня 1577 р. на татарський табір, що розташувався під Дорогостаями, несподівано напав невеликий загін литовського мечника Миколи Монвида Дорогостайського. Налетівши на ворога, сміливці прорвалися у самий цент табору. Загін Дорогостайського налічував заледве 80 чоловік, але захопленим зненацька татарам видалося, що їх атакує набагато численніше військо. Поки степовики не зорієнтувалися в ситуації, Микола Дорогостайський зумів звільнити велику частину ясиру і навіть захопити кількох татар у полон. І хоча повністю розбити татар не вдалося, отримавши неочікувану відсіч, хан Караул зібрав залишки свого чамбулу й швидко пішов на південь.

Переможна битва з набагато сильнішим ворогом одразу зробили Миколу Монвида Дорогостайського відомим. Утім, слава його була заслуженою, бо, за словами хроніста, був він чоловік «великих здібностей, освіти та мужності». На заклик польського короля в 1578 р. Дорогостайський вирушив на війну з московитами. Упродовж двох наступних років він неодноразово відзначався в боях, особисто керував захопленням двох міст і особливо уславився при штурмі Полоцька. Бажаючи винагородити відважного мечника, король Стефан Баторій надав йому у володіння Вовковиї та почесний титул старости Вовковийського».
На той час біля села знаходився курган, який називався «Могила Цвитобиль». У документі за 1595 р. курган названо по іншому «Могила велика».

Задокументовано також, що Дорогстаям у 1605 р. довелося знову відчути на собі татарський погром. Завойовники змусили населення шукати притулку у північно-східній стороні, куди татари не наважилися йти. Там були горби, дрімучі ліси. Частина люду після того, як минула небезпека, не захотіли повертатися на згарища і поселилися на території Великих Дорогостай.

У 1906 році село Млинівської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 19 верст, від волості 5. Дворів 87, мешканців 785[2].

Великих руйнувань зазнало село у роки першої світової війни, багато жителів було евакуйовано з села.

Перша радянська окупація почалась у 1918 році, у лютому 1918 року село визволили австро-німецькі війська, а восени 1920 р. Млинівщина опинилася під владою Польщі.

У 1939 році село перейшло до складу СРСР.

У 1941 році село взяли під контроль німецькі війська. У червні 1943 р. через село проходило партизанське з‘єднання під командуванням С. Н. Ковпака. Село було визволене від нацистських загарбників 2 лютого 1944 р. військами 13-ї гвардійської дивізії.

40 чоловік із Малих Дорогостай загинуло на фронтах війни. На вшанування пам‘яті про них встановлено обеліск. Всього ж на війну було мобілізовано 150 малодорогостайців.

Серед них: Диковицький Іван Якович, Перев'язко Вячеслав Павлович, Тростянчук Олексій Григорович,Титарчук Леонід Михайлович.

20 вересня 1947 р. Млинівський райвиконком затвердив статус сільськогосподарської артілі ім. Шевченка. У грудні 1950 р. на загальних зборах членів колгоспу об‘єдналися 3 колгоспи: ім. Шевченка (Малі Дорогостаї), «Нове життя» (с. Маслянка) та ім. Жданова (с. Мантин). Головою колгоспу був обраний Ярмольчук К. Г.

Літнього вечора 1953 р. в колгоспі вперше засвітилася лампочка Ілліча. В 1958 р. до колгоспу ім. Шевченка приєднався колгосп ім. Калініна (с. Брищі). А в червні 1959 р. також був приєднаний колгосп ім. Молотова (с. Муравиця). Головою колгоспу в 1959 р. був обраний Слободінський П. М., а в 1962 р. головою колгоспу був обраний Яцюк Г. В.

У 1979 р. колгосп очолив Прудников А. М. Під його керівництвом розпочато газифікацію і асфальтування вулиць. Закладено фундамент для будування адмінбудинку.

З 1984 р. головою колгоспу стає Романюк М. С. У 1986 р. закінчено будівництво адмінбудинку, розпочато телефонізацію, встановлено в адмінбудинку АТС на сто номерів.
У 1987 р. закінчено будівництво дитячого садка і реконструйовано центральну площу села (знесено старі хати і заасфальтовано площу). Зараз колгоспна земля розділена між селянами, кожному з яких належить понад 2,5 га.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Малі Дорогостаї, село, Дубенський район, Рівненська область, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Малі Дорогостаї, Млинівський район, Ровенська область
МАЛІ ДОРОГОСТАЇ — село, центр сільської Ради, лежить за 7 км від районного центру, за 31 км від залізничної станції Дубно. Селом проходить автошлях. Дворів — 213, населення — 686 чоловік. Сільраді підпорядковані села Брищі, Любанівка, Мантин, Маслянка, Стоморги.
За місцевим колгоспом ім. Шевченка закріплено 3491 га землі, у т. ч. 2475 га орної. Допоміжні підприємства — пилорама, столярний цех, піч для випалювання вапна, два зарибнені стави. Вісім колгоспників за трудові досягнення відзначені орденами і медалями, у т. ч. бригадир М. Я. Черепушко нагороджений орденом Жовтневої Революції, 67 колгоспників — Ленінською ювілейною медаллю.
Працюють восьмирічна школа, де 17 учителів навчають 200 учнів, клуб, бібліотека, дільнична лікарня на 25 ліжок, аптека, відділення зв’язку.
Комуністів у селі 36, комсомольців 66 чоловік. Партійна організація діє з 1952, комсомольська — з 1947 року.
Перша письмова згадка про Малі Дорогостаї належить до 1545 року. В січні 1918 року в селі проголошено владу Рад.
27 чоловік за бойові заслуги в боротьбі з фашистами нагороджені орденами й медалями, понад 40 чоловік загинули на фронтах.
В селі живе Г. А. Будько — ветеран колгоспної праці, пенсіонерка, орденоносець, учасниця ВДНГ 1955, 1960 і 1968 років, депутат Народних Зборів Західної України.
Встановлено пам’ятник В. І. Леніну. На вшанування пам’яті односельців, які загинули в роки Вітчизняної війни, споруджено обеліск.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Малі Дорогостаї, село, Дубенський район, Рівненська область, Україна

Повідомлення АннА »

ДАЖО, православні

1. Волинська губернія
2. Волинська єпархія
3. Церква Покрови Пресвятої Богородиці, с. Малі Дорогоста ї Млинівської вол. Дубенського пов.
4. Села: Мантин, Новини, Підгайці
5. Народження: 1817–1818: ф. 1, оп. 78, спр. 652, 653; 1843–1848: ф. 1, оп. 78, спр. 654, 659, 660, 666, 668, 671; 1851–1852: ф. 1, оп. 78, спр. 678, 683
6. Шлюб: 1817–1818: ф. 1, оп. 78, спр. 652, 653; 1843–1848: ф. 1, оп. 78, спр. 654, 659, 660, 666, 668, 671; 1851–1852: ф. 1, оп. 78, спр. 678, 683
7. –
8. Смерть: 1817–1818: ф. 1, оп. 78, спр. 652, 653; 1843–1848: ф. 1, оп. 78, спр. 654, 659, 660, 666, 668, 671; 1851–1852: ф. 1, оп. 78, спр. 678, 683
9. –
10. –
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Малі Дорогостаї, село, Дубенський район, Рівненська область, Україна

Повідомлення АннА »

УДК 94(477.81) „15/18” А.М.Дубравська
Науковий керівник – доц. Савчук П.О.

СЕЛО МАЛІ ДОРОГОСТАЇ МЛИНІВСЬКОГО РАЙОНУ
В XVI – XIX СТОЛІТТІ: ПОГЛЯД КРІЗЬ ВІКИ
Село Малі Дорогостаї має незвідану і цікаву історію, яка своїм
коренями сягає в глибоку давнину. Так, є дані, які повідомляють про те,
що Малі Дорогостаї розташовані на території колишнього міста
Шепелин, однак документального підтвердження цієї назви колишнього
міста Шепелин на території села нема, але старожили розповідають, що
була така книжка, в якій описувалося це місто. Її читав вчитель–
пенсіонер Кудак Митрофан Якович, колгоспник Фещук Микола та інші.
Факт існування такого міста підтверджується наявністю на території села
залишків кам’яних споруд у шарах ґрунту [4].
Про те, що поселення на території села були вже з найдавніших
часів, свідчать знахідки, які було виявлено в результаті розкопок, що
проводилися у 1977 році поблизу села під керівництвом викладача
кафедри суспільних наук Львівського університету Віталія Коноплі [9].
На місці розкопок знайдено пам‘ятки кам‘яного віку, епохи
міді та раннього заліза , крем‘яні знаряддя праці племен черняхівської
культури, крем‘яні сокири, наконечники списів, пряслиці до ткацького
верстата, уламки керамічного посуду з геометричним орнаментом. Під
час цих розкопок було виявлено пам‘ятки трипільської культури. Це
напівземлянки розмірами 3,94 – 4,3 ´ 5,38 – 6,8 метра і глибиною 0,74
– 0,78 метра від сучасного рівня ґрунту, розміщені в один ряд вздовж
краю мису. Вони мають прямовисні стіни, рвану, добре втоптану
долівку і вогнищеві ями в їх північно-західних частинах [8, 102].
Речові пам‘ятки свідчать про те, що село вже існувало в XII
столітті (при розборі католицького костелу, який колись був на
території села, виявилося, що цегла, з якої він зроблений, виготовлена в
XII столітті.) Село із східної, південної і західної сторін було оточене
водою. З північної – проліг глибокий рів. Південна сторона села була
ще захищена кам‘яною стіною, залишки якої виявлені при земельних
роботах [6].
Назву Малі Дорогостаї вперше зустрічаємо в «Архиве ЮгоЗападной России, издаваемом Временной Комиссией для разбора
временных актов». Малі Дорогостаї згадуються за 1704 рік [11, 85].
Назва Дорогостаї (без слова Малі, Великі) вживалася від зародження
поселення. Вперше село з такою назвою згадано в акті від 1545 року, де
в описі Луцького замку серед городень згадувалися городні пана
Миколи Кухмистровича з Дорогостай [10, 287].
Існує декілька думок стосовно походження назви села Малі
Дорогостаї. Найближчі до реальності дві з них. Перша полягає в тому,
що у Малих Дорогостаях на відміну від Великих Дорогостай
знаходились усі службові установи, тому жителі говорили, що ми хоч і
«малі», але «дорого стоїмо». В результаті поєднання цих слів і виникло
– «Малі Дорогостаї». Друга думка підтверджує походження назви села
від прізвища власника – пана Миколи Дорогостайського. В описі
Луцького замку сказано, що поміщик Василь Тишкевич розділив свій
маєток на дві частини: на маєток пана Миколи Кухмистровича
Дорогостайського (молодшого сина) і Яна Кухмистровича
Дорогостайського (старшого сина). Назва села походить від прізвища
пана Дорогостайського, а назва Малі Дорогостаї з‘явилася внаслідок
того, що меншому синові дісталася менша частина землі.
Також перші згадки, що стосуються Дорогостай, є в різних актах та
скаргах, де згадується це поселення. Так, задокументовано, що в 1561 році
частину Дорогостай захопив Ян Кухмистрович у свого брата Миколи.
14 березня 1561 року Кухмистрович скаржиться на свого брата за
те, що той переховує селянина-коваля, який втік, боячись бути
покараним за крадіжки.
4 червня 1563 року князь Іван Масальський скаржився про
захоплення паном Яном Кухмистровичем його коней, які втекли з
Радухівки в Торговицю через Дорогостаї.
Акт від 20 серпня 1565 року зафіксував скаргу пана Миколи
Кухмистровича на пана Яна Кухмистровича-Дорогостайського про
підпал сіна та трьох селянських дворів у Дорогостаях.
В акті від 15 лютого 1566 року в скарзі старости Миколи
Кухмисторовича - Дорогостайського про порубку в Дорогостаях лісу
сказано, що ув‘язнено в тюрму в селі Муравиці його бояр і нанесено
одному із них тяжку рану намісником пана Григорія Ходкевича Іваном
Скрибою [10, 287].
2 вересня 1566 року задокументовано скаргу пана Яна Монтовта
про косовицю сіна, сівбу вівса, проса на його млинівському ґрунті
селянами литовського стольника Миколи Кухмистровича
Дорогостайського [11, 9].
Автором скарги від 19 жовтня 1566 року є Микола
Дорогостаївський. Він стверджує, що нанесли побої та рани його
слугам та коням, захопили мисливських собак у Дорогостаях і
переорали його поля муравицький війт, міщани та урядники
литовського гетьмана Григорія Ходкевича [11, 85].
У 1569 році в місті Любліні було назначено з’їзд у справі унії.
Були тут і волиняни. В універсалі Сигізмунда Августа було поставлено
питання про прилучення Підляшшя і Волині до складу Польщі.
Волиняни пробували протестувати, однак під загрозою конфіскувати
їхні маєтки вони підписали акт інкорпорації [5, 79]. 25 травня 1569 року
Ян Кухмистрович Дорогостайський також згодився на приєднання до
Корони Польської і підтвердив її присягою [10, 288].
Після Берестейського собору 1569 року, який започаткував
релігійний розкол на українських землях, почалася боротьба між
православними й уніатами. Навіть ті, що ще далеко до собору відпали
від православ’я та продовжували підтримувати протестантизм і
засновувати протестантські громади на Волині, покидали
протестантизм чи то з власної волі, чи через судові переслідування і не
верталися ні до православ’я, ні до підтримуваної польською владою
унії, але майже всі переходили на римо-католицизм. Серед них були і
пани Дорогостайські [5, 83].
Саме це і пояснює те, що колись в Малих Дорогостаях існував
римо-католицький кармелітський костел. Про нього згадується в акті
від 1 лютого 1704 року в скарзі від імені луцького єпископа Діонісія
Жабокрицького на належних до Дорогостаївського монастиря
робітників, які разом із Палієвими козаками наїхали на село
Жабокрицького Межирічки і пограбували будинок селянина Івана. При
костелі в XVII столітті був кармелітський римо-католицький монастир,
школа і водяний млин.
Католицький кармелітський монастир вибудувано тут Яном
Сапегою, а під його будову використано місце, де колись був
кальвінський збір. Фондували костел на початку XVII століття той же
Ян Сапега та його дружина Констанція з Гербуртів. Будівництво
костелу у стилі бароко було закінчене 1679 року, а пізніше він був
переобладнаний на церкву [12, 362].
Цікавий запис зафіксовано у церковних книгах за 1789 р.: «Сію
книгу купила раба Божия Н. Якимчучка з Великих Дорогостай за
власны гроши, за золотых восемдесят, року Божия 1789 мисяця
сентембрия дня дванадцятого до церкви Дорогостайський местецкой
храма Покрова Пресвятыя Богородицы» [11, 87].
За даними «Ведомости церквей Дубенского повета» за 1807 рік в
Малих Дорогостаях була новозбудована дерев‘яна церква в ім‘я
Покрови Пресвятої Богородиці. Ця церква побудована із поваленого
кармелітського костелу, але коли саме і ким не - відомо. До
богослужінь вона придатна. З 1795 року священиком цієї церкви був
Стефан Симеонов. На той час у селі нараховувалося 95 дворів, а серед
жителів - чоловіків проживало 319, а жінок – 308.
З 1811 по 1840 рік священиком у церкві був Стефан Лучинський.
На утримання парафії за даними 1842 року йшло 116 рублів із
казни: 80 священику, а дякові – 36 рублів. Відстань цієї церкви від
Духовної Консисторії в 260 верстах, а від місцевого благочинства – в 9
верстах. Найближча церква до цієї – Млинівська Олександро-Невська в
чотирьох і Великодорогостайська в трьох верстах [3].
У 1843 році на рахунок «Височайше ассигнованной суммы» була
полагоджена дзвіниця. Землі в цій церкві на 1845 рік присадибної - 1
десятина 1032 сажні, обробленої - 29 десятин 672 сажні, сінокісної
болотної - 1 десятина 1872 сажні, сінокісної лісної - 9 десятин 1920
сажнів, дерев‘яного лісу - 8 десятин 1776 сажнів. На цю землю церква
має план від 1849 року, копія якого знаходиться в церковному архіві, а
справжній документ є у Волинській Духовній Консисторії.
Повідомляється, що всією землею парафія користується без перешкод.
На той час було два церковні будинки, в яких жили священик і
дяк. Обидва ці будинки старі. Проектом «Про забезпечення сільського
православного Духовенства», затвердженим Губернським Комітетом 6
травня 1852 року, передбачено побудувати нові будинки і господарські
будівлі. Однак відмічено, що такі плани не було виконано [2].
З 1841 до жовтня 1886 року священиком в церкві був Олександр
Якович Остальський, народжений в Дубенському повіті в селі Збитин.
Він був сином священика. В 1841 році священика за поданим ним
проханням було переведено з міста Рівного у село Малі Дорогостаї, а
24 березня 1853 року він призначений законоучителем у Млинівське
парафіяльне училище, звідки звільнився у 1862 році. В 1855 році за
пожертву на військові потреби отримав Височайшу подяку, а 1870 року
за благословенням Архіпастиря нагороджений набедреником.
5 липня 1857 у Дубенському повітовому суді з’явилася справа
«Про відновлення меж Малодорогостаївської і Княгининської казенних
дач». Є зафіксовані такі дані: «Враховуючи відомості Дубенського
повітового суду, про перегляд ним меж Малодорогостаївської і
Княгининської дач на минулий 1857 рік, встановлено, що в цих дачах
межі за змінністю часу того володіння були оскаржені. Повітовий суд
наказав зробити розпорядження про відновлення в згаданих дачах меж
у присутності повітового землеміра».
За 1861 рік є рапорт, в якому йдеться про відрядження землеміра
для відновлення меж у казенних дачах Малодорогостаївській і
Княгининській і про те, що повітовий землемір при цьому мав честь
бути присутнім [1].
В 1876 році Благочинним священиком Абрамовичем було
здійснено опис церковного майна і затверджено його печаткою. До цієї
церкви приписана Кладбищенська Різдво-Богородична церква в селі
Ужинець, в 6 верстах відстані [4].
У Малих Дорогостаях в 1872 році було відкрите однокласне
народне училище Міністерства Народної просвіти [7]. Засоби існування
цього училища – 606 рублів і 80 копійок, від казни 150 рублів, а інші –
із громадян. Учителем в ньому був із 1 жовтня 1894 року Устим
Качуровський, який навчався в Дерманському Духовному училищі.
Законоучителем із 1 вересня 1843 року був священик Арсеній Львович.
Учитель отримував жалування 300 рублів, а законоучитель – 25 рублів
від казни. Хлопчиків навчалося 26, а дівчаток – 1. Навіть діти із
Бокійми ходили навчатися в це училище, де вивчали математику,
письмо, російську мову, релігію.
Відомо, що училище в Малих Дорогостаях відвідував Владімір
Лібовіцкий, який у 1889 році започаткував перший розсадник у
Новинах Чеських. Саме в Малих Дорогостаях він познайомився із
Йозефом Ферником, який передплачував тоді часопис «Сільський
вісник», де друкувалися повідомлення про закупівлю насіння овочів,
розсади і тому подібне [13, 90].
За даними, які зустрічаються в Олександра Цинкаловського, в
1887 році в селі було 28 будинків і 419 жителів. Село Малі Дорогостаї,
славилося здоровою місцевістю, було оточене лісами. Метричні книги
підтверджують, що тут ніколи не було заразних хвороб. Великими
землевласниками були Санкт-Петербурзький градоначальник Грессер і
заможний селянин І.П. Заблоцький (407 десятин землі). Саме в 1888
році село належало до цього царського губернатора Фон Грессера і до
Яна Заблоцького [12, 362]. В цей час у селі був водяний млин –
медведик. До місцевої парафії належали села Мантин, за одну версту,
чеське поселення Підгайці (чехів 117) та чеське поселення Новини,
приєднані до парафії 5 червня 1888 року [11, 88].
За даними «Ведомости церквей Дубенского повета» за 1897 рік
церква в селі була вже не дерев‘яна, а кам‘яна. В 1873 році
перебудована і відновлена. Було прибудовано новий іконостас і
дзвіницю за православним звичаєм над папертю. Все це було здійснено
за кошти із казни і пожертв парафіян. Роботи по переобладнанню
коштували 9000 рублів казенних грошей та 2000 рублів, зібраних із
парафіян. У 1887 році церква пофарбована зсередини та зовні. В
церковному лісі - сад, будинок та город, що приносить 40 рублів
прибутку в рік.
З 1886 року священиком у церкві був Петро Олександрович
Кваснєцький. Останній отримував платню 300 рублів, а псаломщик - 50
рублів [11, 87].
В 1896 році церква відремонтована наново: був пофарбований
дах, зіпсовані листи жесті замінено новими, церква була ззовні
поштукатурена і вибілена, а всередині виправлена і розфарбована
масляними фарбами.
9 червня 1893 року за № 54 було донесено про захоплення
церковної землі сторонніми людьми. Це сталося через те, що межеві
знаки на цій землі були застарілі. За цією справою від 30 червня 1893
року за № 10399 було видано указ Волинською Духовною
Консисторією про перевірку цієї землі. Однак ця перевірка не відбулася
через те, що не вдалося знайти землеміра, а наступного разу не
відбулася, тому що на даний момент не знайшлося вільних селян у
церкві.
Частина церковної землі була взята під військове Луцько –
Дубенське шосе в грудні 1891 року. Кількість цієї землі була такою:
1956,5 квадратних сажень, із яких псаломщика – 884 сажні, а
священика – 1042,5 сажні. За повідомленням Предводителя Дворянства
міста Дубно за цю землю визначено винагороду 146 рублів і 73
копійки, по підрахунку 180 рублів за десятину. Гроші ці
Малодорогостаївською Покровською церквою отримані на початку
січня 1895 року під розписку і записані на прихід в шнурову
приходську книгу за 1895 рік, місяць січень під №4. Гроші ці отримані
за церковну землю, відведену на військове Луцько – Дубенське шосе,
внесені в зберігаючу касу Дубенського Державного банку 1 лютого
1896 року на ім‘я Покровської церкви села Малі Дорогостаї. Книжка
банку за № 2207, а каси за № 249 .
На кінець XIX століття припадає народження у Малих
Дорогостаях Митрофана Яковича Кудака, який за часів панської
Польщі при активній підтримці населення Млинівської гміни у 1919
році став війтом. Потурбувався, щоб у Млинові збудували
двоповерхове приміщення семирічної школи, щоб брукувалися вулиці,
ремонтувалися ґрунтові дороги, щоб у селах працювали школи,
навчалися грамоті сільські діти. Пізніше Митрофан Якович у
повітовому Дубні очолив установу, що опікувалася бідними [11, 88].
Отже, прослідкувавши за історією виникнення села Малі
Дорогостаї, ми виявили те, що його історія сягає глибоко в давнину, аж
до періоду пізнього палеоліту та трипільської культури. Також було
проаналізовано дві легенди, пов’язані із походженням назви населеного
пункту та детально досліджено писемні джерела, що стосуються
перших згадок про село. Виявлено, що в селі колись був римокатолицький кармелітський монастир і населення в основному
сповідувало римо-католицизм, однак в кінці XVIII – на початку XIX
століття в селі вже існувала православна церква в ім’я Покрови
Пресвятої Богородиці, при якій було однокласне народне училище, що
існувало за кошти прихожан.
Джерела та література:
1. Державний архів Рівненської області (далі ДАРО) Ф. 370, оп. 3, спр. 88
2. ДАРО. Ф. 639, оп. 1, спр. 89
3. ДАРО. Ф. 639, оп. 1, спр. 6
4. ДАРО. Ф. Р - 687, оп. 1, спр. 200
5. Левкович І. Нарис історії Волинської землі (до 1914 року).- ВІННІПЕГ,
1953.- накладом «Волинського видавничого фонду».- 110 с.
6. Рукопис історії села Малодорогостаївської середньої школи.
7. Рукопис історії школи в селі Малі Дорогостаї.
8. Свєшніков І.К. Нікольченко Ю.М. Довідник з археології: Рівненська
область.- Київ: Наукова думка, 1982.- 114 с.
9. Спогади Л.Л. Поліщук – вчительки-пенсіонерки.
10. Теодорович Н.И. Историко – статистическое описание церквей и приходов
Волынской епархии в 32 томах, т.2.- Почаев, 1888.-300 с.
11. Цимбалюк Є.П. Млинівщина на межі тисячоліть: Фрагменти літопису від
давнини до сьогодення. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. – 210 с.
12. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (краєзнавчий
словник від найдавніших часів до 1914 року).- ВІННІПЕГ - 1984 . в 2 томах, т. 1.-
600 с.
13. Шульга С. Переселення чехів на Волинь у 60 – 70 роках XIX століття //
Науковий вісник ВДУ.- Серія: історія. - Луцьк, 1996.- Випуск 1.- с.90 – 93.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “Літера М”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 14 гостей