ГУЦУЛЬЩИНА - історико-етнографічний регіон
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
ГУЦУЛЬЩИНА - історико-етнографічний регіон
ГУЦУЛЬЩИНА – історико-етногр. регіон на сх. Українських Карпат (див. Карпати).
За нинішнім адм. поділом знаходиться в межах Івано-Франк. (верхів'я Пруту і його прит. Черемошу), Закарп. (верхів'я Тиси, прит. Дунаю), Чернів. (верхів'я Черемошу, Сірету і його прит. Сучави; усі бас. Дунаю) областей; вісім сіл історичної Гуцульщини залишилися в межах Румунії (Пд. Буковина і Мараморош).
Хоча впродовж століть Гуцульщина була поділена держ. кордонами (зокрема до кін. 18 ст. – між Польщею, Угорщиною, Молдовою, в 20–30-х рр. 20 ст. – між Польщею, Чехословаччиною, Румунією), осн. риси традиційної укр. к-ри гуцулів і гуцульського діалекту укр. мови однакові. Це вказує на стійкість укр. етнічних та істор. традицій у цьому регіоні.
Територія Гуцульщини належала до Київської Русі і Галицько-Волинського князівства. Солеварні сх. Прикарпаття згадані у Галицько-Волинському літописі ("коломийська сіль"), але перше писемне повідомлення про поселення Уторопи (нині село Косівського р-ну Івано-Франк. обл.) як центру солеваріння датоване 1367. Кілька поселень Гуцульщини і суміжних тер. відомі з документів 15 ст. – Березів, Косів, Пистинь (нині село Косівського р-ну Івано-Франківської обл.), Луг (нині село Рахівського р-ну Закарпатської обл.) та ін. Протягом 16–17 ст. тривало заселення й господарське освоєння високогір'я Гуцульщини.
Наприкінці 16 – поч. 19 ст. Гуцульщина була базою руху опришків; найбільше піднесення припадає на 1738–45, коли діяли О.Довбуш, В.Баюрак, І.Бойчук; 1817–29 найвідомішим ватажком опришків на Гуцульщині був М.Штолюк. Писемні й фольклорні джерела засвідчують участь гуцулів у козац. повстаннях і гайдамацькому русі. Під час походу Б.Хмельницького в Галичину 1648 дрібний шляхтич із с. Березова Лесь Березовський був найближчим прибічником С.Височана – кер. полку повстанців, що діяв на Покутті. Провідником низки сел. виступів проти великих землевласників Буковини був Л.Кобилиця. Під час революції 1848–49 (див. Революції 1848–1849 в Європі) він став на чолі масового руху селян буковинської ч. Гуцульщини.
Наприкінці 19–20 ст. людність Гуцульщини брала активну участь в укр. нац. русі та визвол. змаганнях. 5 січ. 1919 гуцульський загін витіснив угор. гарнізон з м-ка Ясіня, з допомогою січових стрільців він зайняв 14–16 січ. 1919 Сигет (нині м. Сігету-Мармацієй, Румунія), було проголошено Гуцульську республіку, яка існувала до румун. окупації 11 черв. У складі Української Галицької армії діяв Гуцульський курінь УГА.
У багатому фольклорному мист-ві та побуті Гуцулів збереглося чимало особливостей минулих епох. Вивчення їх дає цінний матеріал для пізнання давніх традицій укр. к-ри 19–20 ст. Історія та фольклор Гуцульщини яскраво відображені у тв. І.Франка, М.Коцюбинського, Г.Хоткевича, польс. письменників Ю.Коженьовського, С.Вінценза та ін. авторів.
Гуцульщини була джерелом натхнення для багатьох укр. митців. Зразки декоративно-ужиткового мист-ва Гуцульщини зібрані в музеях Коломиї, Івано-Франківська, Львова та ін. міст; традиції гуцульського пісенно-танцювального фольклору культивує Гуцульський ансамбль пісні і танцю (м. Івано-Франківськ). Емігранти з Гуцульщини заснували свої об'єднання в деяких містах США й Канади; 1985 ств. Світ. союз гуцулів, т-во "Чорногора" в м. Чикаго (США) було видавцем час. "Гуцулія". В Україні проведено світ. конгреси гуцулів.
За нинішнім адм. поділом знаходиться в межах Івано-Франк. (верхів'я Пруту і його прит. Черемошу), Закарп. (верхів'я Тиси, прит. Дунаю), Чернів. (верхів'я Черемошу, Сірету і його прит. Сучави; усі бас. Дунаю) областей; вісім сіл історичної Гуцульщини залишилися в межах Румунії (Пд. Буковина і Мараморош).
Хоча впродовж століть Гуцульщина була поділена держ. кордонами (зокрема до кін. 18 ст. – між Польщею, Угорщиною, Молдовою, в 20–30-х рр. 20 ст. – між Польщею, Чехословаччиною, Румунією), осн. риси традиційної укр. к-ри гуцулів і гуцульського діалекту укр. мови однакові. Це вказує на стійкість укр. етнічних та істор. традицій у цьому регіоні.
Територія Гуцульщини належала до Київської Русі і Галицько-Волинського князівства. Солеварні сх. Прикарпаття згадані у Галицько-Волинському літописі ("коломийська сіль"), але перше писемне повідомлення про поселення Уторопи (нині село Косівського р-ну Івано-Франк. обл.) як центру солеваріння датоване 1367. Кілька поселень Гуцульщини і суміжних тер. відомі з документів 15 ст. – Березів, Косів, Пистинь (нині село Косівського р-ну Івано-Франківської обл.), Луг (нині село Рахівського р-ну Закарпатської обл.) та ін. Протягом 16–17 ст. тривало заселення й господарське освоєння високогір'я Гуцульщини.
Наприкінці 16 – поч. 19 ст. Гуцульщина була базою руху опришків; найбільше піднесення припадає на 1738–45, коли діяли О.Довбуш, В.Баюрак, І.Бойчук; 1817–29 найвідомішим ватажком опришків на Гуцульщині був М.Штолюк. Писемні й фольклорні джерела засвідчують участь гуцулів у козац. повстаннях і гайдамацькому русі. Під час походу Б.Хмельницького в Галичину 1648 дрібний шляхтич із с. Березова Лесь Березовський був найближчим прибічником С.Височана – кер. полку повстанців, що діяв на Покутті. Провідником низки сел. виступів проти великих землевласників Буковини був Л.Кобилиця. Під час революції 1848–49 (див. Революції 1848–1849 в Європі) він став на чолі масового руху селян буковинської ч. Гуцульщини.
Наприкінці 19–20 ст. людність Гуцульщини брала активну участь в укр. нац. русі та визвол. змаганнях. 5 січ. 1919 гуцульський загін витіснив угор. гарнізон з м-ка Ясіня, з допомогою січових стрільців він зайняв 14–16 січ. 1919 Сигет (нині м. Сігету-Мармацієй, Румунія), було проголошено Гуцульську республіку, яка існувала до румун. окупації 11 черв. У складі Української Галицької армії діяв Гуцульський курінь УГА.
У багатому фольклорному мист-ві та побуті Гуцулів збереглося чимало особливостей минулих епох. Вивчення їх дає цінний матеріал для пізнання давніх традицій укр. к-ри 19–20 ст. Історія та фольклор Гуцульщини яскраво відображені у тв. І.Франка, М.Коцюбинського, Г.Хоткевича, польс. письменників Ю.Коженьовського, С.Вінценза та ін. авторів.
Гуцульщини була джерелом натхнення для багатьох укр. митців. Зразки декоративно-ужиткового мист-ва Гуцульщини зібрані в музеях Коломиї, Івано-Франківська, Львова та ін. міст; традиції гуцульського пісенно-танцювального фольклору культивує Гуцульський ансамбль пісні і танцю (м. Івано-Франківськ). Емігранти з Гуцульщини заснували свої об'єднання в деяких містах США й Канади; 1985 ств. Світ. союз гуцулів, т-во "Чорногора" в м. Чикаго (США) було видавцем час. "Гуцулія". В Україні проведено світ. конгреси гуцулів.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ГУЦУЛЬЩИНА
ГУЦУЛИ – етногр. (субетнічна) група українців, розселена в пд.-сх. ч. Українських Карпат (див. Карпати), від р. Лімниця (прит. Дністра) на зх. і до держ. кордону з Румунією на пд. сх. (Верховинський, пд. ч. Косівського й Надвірнянського р-нів Івано-Франк. обл., Путильський та пд. ч. Вижницького р-ну Чернів. обл. й Рахівський р-н Закарп. обл.).
Територія Гуцульщини – 6,5 тис. км². Вона займає найвищу частину Українських Карпат у межах Галичини, Буковини й Закарпатської України.
Гуцули – нащадки давніх слов'янських племен – білих хорватів, тиверців й уличів, які в 10 ст. входили до складу Київської Русі. Такі топонімічні назви урочищ Гуцульщини, як Галича Гора, Княжа Гора, Боярське Пасовище, Побоїще та ін., нагадують про часи Київ. Русі (9–11 ст.), Галицького князівства (12 ст.) та Галицько-Волинського князівства (13–14 ст.).
1387–1772 Гуцульщина перебувала під владою Польщі (частково, в різні періоди – Османської імперії, Молдови, Угорщини); після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) – Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина) й Угорщини; 1920–39 – Польщі, Румунії та Чехословаччини. Після возз'єднання Західної України (1939) та Закарпаття (1945) з УРСР увійшла до складу УРСР.
Питання походження назви "гуцули" остаточно не з'ясоване. Найпоширеніша гіпотеза – від волоського слова "гоц" (розбійник), на думку ін., від слова "кочул" (пастух). Гуцульський говір належить до південно-західного наріччя української мови і має характерні риси у фонетиці, вимові, лексиці.
Осн. види госп. діяльності гуцул (скотарство, а також лісові промисли) визначені природними умовами гірських р-нів: рілля становила 4 %, полонини й сіножаті – 33 %, ліс – 59 % тер. Землеробство мало другорядне значення. Допоміжні заняття – солеваріння, бджільництво, рибальство та ін. Були високорозвинені худож. промисли: випалювання та інкрустація по дереву, обробка вовни, ткацтво, килимарство. Нині основні галузі господарської діяльності гуцул – тваринництво та лісове г-во, додаткові – курорти й домашні худож. промисли.
Форми поселень і житла у гуцул мають спец. ознаки, позначені впливом гол. заняття нас. – скотарства, зокрема розпорошене розміщення садиб; розвинене сезонне заселення. Відособленість господарств та віддаленість осель одна від одної зумовлювали й особливий характер дворів. Садиби одержали назву "ґражди". Це своєрідні дерев'яні фортеці, що споруджувалися "вшир", як замкнені комплекси житлових і господарських будівель, сполучених критими подвір'ями, галереями, переходами ("хата в брамах").
Одяг гуцул – переважно вовняний, відзначався барвистістю, багатством оздоблень, наявністю металевих прикрас. Чоловіки носили сорочки навипуск із характерною вишивкою і підперізували їх широким шкіряним поясом (чересом) з металевими прикрасами й орнаментальним тисненням. Штани (гачі) шилися з білого сукна. Найвідоміші елементи в костюмі гуцул – киптар (овчинна безрукавка) й сердак (прямо-спинний короткий піджак із домашнього сукна темного кольору). Зверху вдягалася прямо-спинна довга манта з пелериною. Влітку чоловіки одягали пояркові брилі-кресані, оздоблені півнячим пір'ям. Через плече вішали шкіряну торбину, прикрашену тисненням та мідними бляшками (тобівка, дісаги), носили порохівницю (перехресницю) й топірець. Святковим жін. одягом була ґуґля – плащоподібна накидка з вовняної тканини.
Особливості побуту гуцул відображені в багатій нар. творчості, зокрема в старовинних колядках, примовках-заклинаннях тощо. Високого рівня розвитку досягло гуцульське пісенне, театральне, хореографічне та ужиткове мист-во.
Найбільші населені пункти на Гуцульщині: міста Косів, Яремче, с-ща міськ. типу Делятин, Кути, Ворохта, Яблунів (Івано-Франк. обл.), міста Рахів (Івано-Франк. обл.), Вижниця та ін.
Значну роль у дослідженні життя й побуту гуцул відіграли видатні діячі укр. к-ри: Ю.Федькович, Г.Купчанко, М.Бучинський, І.Франко, М.Павлик, О.Кобилянська, Марко Черемшина, Г.Хоткевич, Л.Курбас та ін.
Територія Гуцульщини – 6,5 тис. км². Вона займає найвищу частину Українських Карпат у межах Галичини, Буковини й Закарпатської України.
Гуцули – нащадки давніх слов'янських племен – білих хорватів, тиверців й уличів, які в 10 ст. входили до складу Київської Русі. Такі топонімічні назви урочищ Гуцульщини, як Галича Гора, Княжа Гора, Боярське Пасовище, Побоїще та ін., нагадують про часи Київ. Русі (9–11 ст.), Галицького князівства (12 ст.) та Галицько-Волинського князівства (13–14 ст.).
1387–1772 Гуцульщина перебувала під владою Польщі (частково, в різні періоди – Османської імперії, Молдови, Угорщини); після 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) – Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина) й Угорщини; 1920–39 – Польщі, Румунії та Чехословаччини. Після возз'єднання Західної України (1939) та Закарпаття (1945) з УРСР увійшла до складу УРСР.
Питання походження назви "гуцули" остаточно не з'ясоване. Найпоширеніша гіпотеза – від волоського слова "гоц" (розбійник), на думку ін., від слова "кочул" (пастух). Гуцульський говір належить до південно-західного наріччя української мови і має характерні риси у фонетиці, вимові, лексиці.
Осн. види госп. діяльності гуцул (скотарство, а також лісові промисли) визначені природними умовами гірських р-нів: рілля становила 4 %, полонини й сіножаті – 33 %, ліс – 59 % тер. Землеробство мало другорядне значення. Допоміжні заняття – солеваріння, бджільництво, рибальство та ін. Були високорозвинені худож. промисли: випалювання та інкрустація по дереву, обробка вовни, ткацтво, килимарство. Нині основні галузі господарської діяльності гуцул – тваринництво та лісове г-во, додаткові – курорти й домашні худож. промисли.
Форми поселень і житла у гуцул мають спец. ознаки, позначені впливом гол. заняття нас. – скотарства, зокрема розпорошене розміщення садиб; розвинене сезонне заселення. Відособленість господарств та віддаленість осель одна від одної зумовлювали й особливий характер дворів. Садиби одержали назву "ґражди". Це своєрідні дерев'яні фортеці, що споруджувалися "вшир", як замкнені комплекси житлових і господарських будівель, сполучених критими подвір'ями, галереями, переходами ("хата в брамах").
Одяг гуцул – переважно вовняний, відзначався барвистістю, багатством оздоблень, наявністю металевих прикрас. Чоловіки носили сорочки навипуск із характерною вишивкою і підперізували їх широким шкіряним поясом (чересом) з металевими прикрасами й орнаментальним тисненням. Штани (гачі) шилися з білого сукна. Найвідоміші елементи в костюмі гуцул – киптар (овчинна безрукавка) й сердак (прямо-спинний короткий піджак із домашнього сукна темного кольору). Зверху вдягалася прямо-спинна довга манта з пелериною. Влітку чоловіки одягали пояркові брилі-кресані, оздоблені півнячим пір'ям. Через плече вішали шкіряну торбину, прикрашену тисненням та мідними бляшками (тобівка, дісаги), носили порохівницю (перехресницю) й топірець. Святковим жін. одягом була ґуґля – плащоподібна накидка з вовняної тканини.
Особливості побуту гуцул відображені в багатій нар. творчості, зокрема в старовинних колядках, примовках-заклинаннях тощо. Високого рівня розвитку досягло гуцульське пісенне, театральне, хореографічне та ужиткове мист-во.
Найбільші населені пункти на Гуцульщині: міста Косів, Яремче, с-ща міськ. типу Делятин, Кути, Ворохта, Яблунів (Івано-Франк. обл.), міста Рахів (Івано-Франк. обл.), Вижниця та ін.
Значну роль у дослідженні життя й побуту гуцул відіграли видатні діячі укр. к-ри: Ю.Федькович, Г.Купчанко, М.Бучинський, І.Франко, М.Павлик, О.Кобилянська, Марко Черемшина, Г.Хоткевич, Л.Курбас та ін.
- Balymba
- Повідомлень: 643
- З нами з: 10 березня 2016, 09:25
- Стать: Чоловік
- Звідки: Гуцульщина
- Дякував (ла): 634 рази
- Подякували: 795 разів
Re: ГУЦУЛЬЩИНА
Активну участь в боях Першої світової війни в складі австро-угорського війська брали гуцульські добровольці. З їх складу був створений Rutenia Huzulen Krigsfreiwilligen Bayon, який вступив в активні бойові дії раніше УСС і відзначився в боях осені 1914-весни1915 років в Карпатах. Основу його складали 16-18 річні хлопці.
Левицький (придомок Попович), Левкун, Юращук, Стефурак, Кріпчук, Козьмин, Шовгенюк, Зеленевич, Ревтюк, Ґрещук, Вертипорох, Ківнюк, Чуревич, Панько, Данилюк, Жолоб, Мельничук, Ванджура, Козловський, Лесюк, Горішний, Попик, Ісайчук, Абрамюк, Дмитрук, Дудка, Микитишин, Gut
І-BY-78168/ Н
І-BY-78168/ Н
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: ГУЦУЛЬЩИНА
От звідки вона пішла... ґуґля пішла з УкраїниАннА писав:...Святковим жін. одягом була ґуґля – плащоподібна накидка з вовняної тканини...
А які чоботи! Яка гармошка! :D
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
- kbg_dnepr
- Повідомлень: 7459
- З нами з: 14 січня 2021, 15:44
- Стать: Жінка
- Звідки: Дніпро
- Дякував (ла): 5284 рази
- Подякували: 945 разів
Re: ГУЦУЛЬЩИНА - історико-етнографічний регіон
Дитячо-юнацькі ініціації Гуцульщини у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття
Любомир Зубик
Стаття присвячена висвітленню локальних особливостей побутування дитячо-юнацьких ініціацій на Гуцульщини в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. На основі аналізу етнографічних польових матеріалів автор висвітлив структуру ініціацій, прослідкував їх паралелі з локальними особливостями української традиційної культури, здійснив спробу з'ясувати причини модифікації та зникнення окремих елементів ініціацій на сучасному етапі.
2017, Український феномен Гуцульщини: національний та європейський контексти. Матеріали XXI Міжнародної наукової конференції в рамках XXIV Міжнародного гуцульського фестивалю.
https://www.academia.edu/40616364/%D0%9 ... 1%82%D1%8F
Любомир Зубик
Стаття присвячена висвітленню локальних особливостей побутування дитячо-юнацьких ініціацій на Гуцульщини в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. На основі аналізу етнографічних польових матеріалів автор висвітлив структуру ініціацій, прослідкував їх паралелі з локальними особливостями української традиційної культури, здійснив спробу з'ясувати причини модифікації та зникнення окремих елементів ініціацій на сучасному етапі.
2017, Український феномен Гуцульщини: національний та європейський контексти. Матеріали XXI Міжнародної наукової конференції в рамках XXIV Міжнародного гуцульського фестивалю.
https://www.academia.edu/40616364/%D0%9 ... 1%82%D1%8F
Востаннє редагувалось 24 грудня 2021, 16:41 користувачем kbg_dnepr, всього редагувалось 1 раз.
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
- kbg_dnepr
- Повідомлень: 7459
- З нами з: 14 січня 2021, 15:44
- Стать: Жінка
- Звідки: Дніпро
- Дякував (ла): 5284 рази
- Подякували: 945 разів
Re: ГУЦУЛЬЩИНА - історико-етнографічний регіон
Роль матері у родильному обряді переходу гуцулів (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.)
Любомир Зубик
У статті на основі етнографічних описів кінця ХІХ – першої половини ХХ століття, та історіографії проаналізовано ритуальний текст матері під час народження дитини крізь призму «обрядів переходу». Окреслено роль жінки у ритуальному «переході» новонародженого та набуття нею символічних переходових властивостей.
2019, Гілея: науковий вісник: збірник наукових праць
Любомир Зубик
У статті на основі етнографічних описів кінця ХІХ – першої половини ХХ століття, та історіографії проаналізовано ритуальний текст матері під час народження дитини крізь призму «обрядів переходу». Окреслено роль жінки у ритуальному «переході» новонародженого та набуття нею символічних переходових властивостей.
2019, Гілея: науковий вісник: збірник наукових праць
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
- kbg_dnepr
- Повідомлень: 7459
- З нами з: 14 січня 2021, 15:44
- Стать: Жінка
- Звідки: Дніпро
- Дякував (ла): 5284 рази
- Подякували: 945 разів
Re: ГУЦУЛЬЩИНА - історико-етнографічний регіон
Різдво на Гуцульщині https://24tv.ua/betlegemoshi-zamist-ver ... k_n1830398
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 3 гостей