Іскрівка (Саморіна), село, Олександрійський (Петрівський) р, Кіровоградська о, Украї

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколінь моїх пращурів
1
50%
Жило більше 7 поколінь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
1
50%
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим нас. пунктом
0
Немає голосів
Жив
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 2

Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Іскрівка (Саморіна), село, Олександрійський (Петрівський) р, Кіровоградська о, У

Повідомлення kbg_dnepr »

Якщо назва Саморина слобода дійсно документально зафіксована (коли?), то я б пов'язувала її не з Самарою: відгеографічні імена утворюються за допомогою суфікса -ськ-, -цьк- (Самарська паланка, Яків Самарський. князь Чернігівський та под.), а присвійний суфікс -ин вказує на належність людині (Микитин Ріг, село Мотрине).
То я б в першу чергу шукала якогось чи якусь Самору (Сомору) серед засновників. Гугл нам тут не допоможе, бо є іспанське місто Самора та щось автомобільне Сомора, які зараз згадуються найчастіше. :(
Варто було б пошукати щось схоже у святцях.
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Іскрівка (Саморіна), село, Олександрійський (Петрівський) р, Кіровоградська о, У

Повідомлення kbg_dnepr »

Там само

В 1708 року за наказом російського царя Петра Першого, з ініціативи князя Кочубея, слободи Саморина були названі Іскрівкою на честь І.І. Іскри, який був свояком В.Л. Кочубея. У ці часи на полтавщині було засноване ще одне село під назвою Іскрівка, яке існує і зараз у Чукотському (Чутівському!) районі Полтавської області. У 1887 році князь Кочубей заснував третє село з такою ж назвою. Воно існує до цього часу в Тиврівському (з 2020 р. Вінницькому) районі Віницької області. Село Ганнівка, на річці Жовтій, назване за ім'ям старшої дочки В. Л. Кочубея – Ганни.

Землевласник Кочубей переселив з Полтавщини в село Саморине на Інгульці своїх селян: Гладушка, Лисенка, Діденка, Тарасенка, Парасенка. Походження цих селян підтверджується полтавським говором та традиціями, які збереглися до наших часів.

Крім полтавських переселенців, в Саморину слободу (Іскрівку) переїхали також румини та серби з Нової Сербії, з прізвищами: Штефан, Артюх. Переселенцями з козаків були люди з прізвищами: Сич, Рева, Пискун, Лизогуб, Крамар, Образок, Прихода та інші.

Землевласник посадив ліс на західній околиці села Ганнівки, на відстані 5 км. від села Іскрівки. У верхів'ї річки Жовтої, на схід від Іскрівки, Кочубей збудував три ставки, поблизу створив економію та велику вівчарську ферму під назвою «Чабанова». Друга вівчарська ферма з'явилася на південній околиці Іскрівки, при впадінні річки Водяної в Інгулець. Ще одну вівчарню цей поміщик побудував на західній околиці села Ганнівки.

В 1796 р. Катеринославське намісництво було перетворено в Новоросійську губернію, якій підпорядковано заново створений Олександрійський повіт, куди ввійшли слободи Іскрівка, Ганнівка, Петрове, Верблюжка та інші поселення на Інгульці та його притоках. Після розподілу у 1802 р. Новоросійської губернії на Катеринославську,Таврійську та Миколаївську (а остання в 1803 р. стала Херсонською) до цієї губернії ввійшов також Олександрійський повіт з підпорядкованим йому поселенням.
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Іскрівка (Саморіна), село, Олександрійський (Петрівський) р, Кіровоградська о, У

Повідомлення kbg_dnepr »

Там само

Селяни Іскрівки та Ганнівки працювали на полях та в економіях Кочубея три дні на тиждень або 156 днів на рік. У інші дні вони обробляли свої невеликі земельні наділи,що були виділені їм на східній околиці села.

Після скасування кріпацтва в 1861 р. селяни кочубеєвських слобод отримали на викуп по дві десятини землі на двір, по 49 крб 20 коп за десятину. За рахунок викупу селяни працювали на поміщика за поденну оплату 20 крб. Окрім орної землі, яка була власністю селян,на південній околиці села була смуга цілинної землі, яка використовувалась для колективного випасу скоту.

До 1872 року в селі Іскрівці не було школи. Перша школа почала діяти у волосному селі Ганнівка в 1872 року. У ній навчалося деякі хлопчики із Іскрівки. У 1881 році було відкрито першу чотирирічну церковно-парафіянську школу.

Перша церква в Іскрівці була побудована із дерева, а в 1801, на її місці селяни збудували церкву із цегли з позолоченими маківками та дзвіницею із чотирьох дзвонів різних розмірів. Для сільського попа був збудованний цегляний будинок із чотирьох кімнат, критий оцинкованим залізом. Але в 1930 року цей будинок було передано під школу.

Сільськогосподарським знаряддям були плуг, борони, коси, ціпи. Після 1881 року, коли почалася промислова розробка залізної руди на Криворіжжі, селяни стали їздити взимку та восени на тимчасові заробітки. Вони перевозили своїми возами та кіньми залізну руду з Калачевського та Харківського рудників до залізниці. Часто працювали також на перевезенні зерна із кочубеївських економій до станції Рядової.
Селянські сім'ї були великими, в них було від 6 до 12 дітей. Пристарілі батьки жили в сім'ях менших синів. Відношення дітей до батьків, дідусів та бабусь було дуже поважним і доброзичливими. При зустрічі жителі села чемно вітались між собою, а також із чужими людьми, які проходили селом.Люди не знали грипу, ангіни, лише діти іноді хворіли на «свинку». Смертність була низькою, умирали в віці 65 – 90 років, лише немовлята іноді помирали від кишкових захворювань внаслідок відсутності в селі медичної допомоги. Пологи приймали бабки – повитухи, які виконували це дуже відповідально.

Про смерть людини у селі оповіщалось спеціальним журливим церковним дзвоном. Частими, тривожними ударами в великий дзвін оповіщалось також про пожежу. Після того дзвону всі люди кидали працю в полі і садибі, брали відра і поспішали до місця пожежі для її тушіння. Навмисних підпалів хат та хлібів на полях не було.

Взаємовідношення між селянами були дружніми та чемними, майже не було ворожнечі та сварок між людьми. Не було в селі сектантів, лише на великі свята в село приходили бездомні бідні люди з інших місць. Відношення до таких прихожан було дуже добрим, кожна сім'я вважала за честь для себе запросити бідного чоловіка до хати, нагодувати та дати притулок.

В селі майже не було вдів, в 1924 – 1930 роках лише в двох сім'ях не було батька. Весілля та похорони завжди були багатолюдними, до 1929 року вінчалися в церкві, а з 1930 року шлюб стали реєструвати в сільській раді. Новонароджених обов'язково хрестили, а після закриття церкви в 1930 роках дітей стали реєструвати в сільській раді, бо не стало в селі попа.
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Іскрівка (Саморіна), село, Олександрійський (Петрівський) р, Кіровоградська о, У

Повідомлення kbg_dnepr »

Там само

До 1925-1930 рр. їжу варили та пекли хліб в печі. В літню пору хліб випікали на листах з капусти, на яких розміщали тісто, після чого саджали його в піч. Влітку варили страви на кабицях, які були в кожному дворі. Страви готували різноманітні, переважно овочеві та молочні. На зиму готували в дерев'яних діжках квашену капусту, кавуни, буряки та огірки, а також сушені вишні, сливи, яблука, груші сушили і помідори, гарбузи та дині. Грибів майже не вживали, тому що через сухий та жаркий клімат вони не росли в цих місцях.

Основними, майже щоденними, традиційними стравами були борщі, пісні або з м'ясом та рибою. Дуже часто вживали пшоняну кашу, яка заміняла печений хліб. Сало, молоко, сири та м'ясо вживали тільки після закінчення постів, яких дуже дотримувались. Вживали також вареники з сиром та картоплею. Цукор та цукерки вживали в обмеженій кількості, бо вважали їх шкідливими для зубів, а на придбання їх не завжди були кошти.

Взимку та навесні багато виловлювали риби, яку вживали в свіжому та сушеному вигляді. Супи варили більше всього із пшона і називали їх кулішем. В полі варили з пшона зливану кашу, задобрювану салом.

У піст варили супи з квасолею або чечевицею. Воду взимку пили з Інгульця і напували нею худобу. Влітку користувалися колодязною водою, для чого в кожному дворі або на їх межі будували колодязі, обкладені всередині камінням.

Всі селяни наслідували обряди греко-східної церкви. У неділю та свята майже все населення села разом з дітьми ходило до церкви, де люди молилися та поминали своїх небіжчиків.

Люди в селі одягалися охайно. Влітку чоловіки обов'язково покривали голови солом'яними брилями або картузами. Сорочки носили з повними рукавами та застібнутим на ґудзики коміром, бо поява на людях з незастебнутими гудзиками вважалась як неохайність. Жінки обов' язково покривали голови хустками, а в хаті носили очіпки.
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Іскрівка (Саморіна), село, Олександрійський (Петрівський) р, Кіровоградська о, У

Повідомлення kbg_dnepr »

Там само

Для виховання дітей та юнацтва широко використовувалися казки та повір'я. Так, не дозволялося залишати недоїдений шматочок хліба, бо вночі він буде ганятися за тим, хто недоїв, та не дасть спати йому. Не дозволялося дітям знищувати комах- божих коровок, бо це може викликати смерть матері. Казати неправду не можна, бо буде сердитися домовий.

Жителі майже не мали годинників до 1923-1930 років, а час визначали по сонцю та зірках. Селяни дуже уміло прогнозували погоду по природних прикметах. Визначення дат різних подій робили шляхом їх пов'язування з релігійними святами.

Садиби в селі розміщалися двома рядами. Одна вулиця тягнулася понад Інгульцем, друга - понад річкою Жовтою. Хати в садибах стояли перпендикулярно до вулиці. На правому березі Інгульця розміщалися невеликі села: Карсунівка, Таращанка, Киянка, Шамова, Федорівка Курсунівка, Таращанка, Киянка, Баштина, Шамова, ЛелекІвка. Але зв'язок між цими селами був поганий через відсутність мостів, лише один брід на Інгульці в літню пору дозволяв переправлятися через річку. Тільки в 1930 р. нижче впадіння річки Жовтої в Інгулець через нього був збудований залізобетонний міст, який з'єднував Іскрівку з правобережними селами.

До І947 р. хати в селі будували із глини з солом'яними покрівлями. Для збереження в хатах тепла взимку закривали вікна солом'яними або рогозяними матами. Лише декілька хат були з дерев'яними ставнями на вікнах. У І929 р. тільки одна хата в селі мала покрівлю з оцинкованого заліза. Господарем цієї хати був селянин Парасенко Іван. Через це влада в 1931 р. відібрала у нього хату з залізною покрівлею та переселила господаря на край села. Через відсутність лісів садиби обгороджували кам'яними тинами, ворота в двори майже не закривалися. У разі відсутності господарів хатні двері не закривали на замки, а лише зав'язували їх мотузком або встромляли в дверну лямку паличку, що підтверджувало відсутність господарів у хаті.

Лише з 1932-1933 р. з'явилися випадки крадіжок майна, що обумовило необхідність закривати комори та хати замками. До 1924 року хати освітлювали каганцями, в які наливали олію. З 1928 р. для освітлення хат стали використовувати гасові лампи, а з 1957 року в селі з'явилося електричне світло. Для опалення житла використовували солому та брикети із висушеного гною.

У кожній сім'ї виготовляли домашнє полотно із конопель, які сіяли на найкращих зволожених землях. Із конопель отримували волокно, а із нього пряли нитки. На власних ткацьких верстатах ткали полотно, котре вибілювали на сонці в літню пору біля річки. Потім шили собі сорочки, білизну, простирадла та рушники, які вишивали українським орнаментом. Верхній одяг виготовляли з бавовняних або вовняних тканин.
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Іскрівка (Саморіна), село, Олександрійський (Петрівський) р, Кіровоградська о, У

Повідомлення kbg_dnepr »

Там само

До 1941 р .в селі була одна невелика крамниця коопспілки, в ній завжди були в продажу цукор, цукерки, халва, оселедці, сіль, чай, цвяхи, ухналі, коси, машинне масло, мазь для возів, хомути, тканини, взуття та картузи. Занадто мало серед населення було людей, які палили цигарки, а вчителі та попи взагалі не палили.

Першим жителем села, який здобув середню освіту і став в своєму селі учителем з 1912 року по І9І9, був Гладушко Оксентій Дмитрович. Перша церковно-парафіяльна 4-хрічна школа в селі відкрита в 1881 р. З 1914 до І9І8 р старшиною Ганнівської волості і членом Верхнедніпровської земельної общини був житель Іскрівки Штефан Оникій Никифорович. У ці часи земським суддею був житель Іскрівки Артюх Костянтин. Ганнівській волості було підпорядкована Іскрівка до 1924 р.

В 1917-1918 роках селяни Іскрівки, Ганнівки та Недайводи зруйнували Кочубеївські економії та вівчарні, знищили ставки та вирубали насаджені поміщиками ліси, пограбували майно. У І9І8 р. в селі встановилась радянська влада, але 1919 році село захопили війська Н. Махно, потім С. Петлюри, а через деякий час вступиш війська Денікіна. В січні І920 р. війська Будьоного вигнали з села війська Денікіна, після цього знову встановилась Радянська влада. У 1921 році сталась велика засуха і був голод, внаслідок якого вмерло багато людей, знищено велику кількість скоту. Для годівлі коней та худоби селяни змушені були знімати солому з хатніх покрівель. Голодні люди їли котів, дохлих тварин, горобців та ворон.

Першими вчителями після громадянської війни працювали молоді вихованці Катеринославського університету, вихідці з села Ганівки - Майдебура Данило Олександрович та його жінка Мотря. В 1925-1926 рр. учителем сільської школи був призначенний житель села Іскрівки Штефан Никифір Оникієвич. У 1928 року школі був переданний будинок, у якому проживала сім'я дяка.

Цей будинок розміщався біля церкви, тому учні часто ходили туди в часи перерв у навчанні. У будинку дяка було створенно одну залу для навчання 3-го та 4-го класів. З цього приводу збільшилась кількість учителів. До школи було надіслано двох молодих учителів: Мотайла Михайла Логвиновича та його жінку Підгірну Варвару Михайлівну, які працювали в ІскрІвцІ до 1935 року. Після від'їзду цих учителів у школу прибула молода вчителька Безкровна Галина, а в І936р приїхав учитель Малоок Олег, який працював у школі до 1941 р.

У 1929 році на правому березі Інгульця в селі Корсунівці була створена неповна середня школа, в якій стали навчатися в 5 класах іскрівські діти. Перший випуск учнів, які закінчили 7 класів, був в 1932 році.
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Іскрівка (Саморіна), село, Олександрійський (Петрівський) р, Кіровоградська о, У

Повідомлення kbg_dnepr »

У 1929 році в селі було створено Товариство Спільного обробітку землі, яке в 1932 році стало артіллю «Третій Вирішальний». Успільнення майна, коней, землі, овець, возів та сільськогосподарських знарядь проходило примусово, під великим тиском влади, яку представляли спеціальні уповноважені з міста та району. Для прискорення колективізації влада стала конфісковувати житла та майно найбільш енергійних і підприємливих селян та виселяти їх.

Першими були виселені в 1930 р. Новенко Кузьма з сім'єю 6 чол. Артюхін Онопрій з сім'єю - 7чол., Гладушко Данило Гаврилови з сім'єю - 6 чол, Штефак Аврам Фегелтович з сім'єю - 7 чоловік, 3уєнко Григорій - 9чол., Гладушко Гаврило Іванови - 7 чол, Лихман Федот - 6 чоловік, Прихода Пимін - 12 чоловік. Через рік виселення продовжувалося і ця біда настигла також Штефана Михайла Никифоровича, в сім'ї якого було 11 чоловік. Всьго в 1929-1932 років було зруйновано 22 садиби та вислано з села 121 чоловік або майже кожного десятого жителя села.
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Іскрівка (Саморіна), село, Олександрійський (Петрівський) р, Кіровоградська о, У

Повідомлення kbg_dnepr »

Там само

У 1933 році радянська влада створила на Україні штучний голод, шляхом встановлення дуже великих і нереальних планів здачі зерна державі. В селі «викачкою» хліба займалась спеціальна комісія, яка складалася з уповноваженного від району, голови Сільської ради, секретаря сільського комітету комсомолу та представників комнезаму. Ця комісія обшукувала селянські хати та комори і забирала все найдене зерно, борошно та крупи. Селяни залишалися без хліба, навіть на декілька днів. Внаслідок цього стався великий голод, багато людей померло, але ховати не було кому бо всі люди були дуже слабкими.
У часи голоду значна кількість населення стала залишати село та тікати на Криворізькі копальні, де жебракували або працювали. На копальнях видавали хліб та інші продукти по картках, які отримували на підприємствах та установах. Внаслідок вилучення у селян всього зерна по весні не було чим сіяти землю, тому стан землеробства дуже погіршився. Але розвал селянських господарств на цьому не закінчився, бо в 1937-1938 роках почалися пошуки та арешти так званих «ворогів народу». У липні 1938 року Петрівський район НКВД арештовував колгоспників села: Штефана Віктора Архиповича (1901 року народження), Гладушко Івана Вакуловича (1889 року народження). Звинувачення арештованих були створені при допомозі так званих «свідків», які під тиском працівників НКВД підписали доноси, в яких арештовані звинувачувалися в антирадянській діяльності. Через два місяці після арешту цих селян приговорила так звана «Особлива нарада» НКВД при Кіровоградській області до розстрілу, який було виконано в вересні 1938 року.

Лише через 20 років (у 1958 році) безпідставне звинувачення арештованих відмінив Військовий трибунал Київського військового округу, який посмертно реабілітірував знищених селян.
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Іскрівка (Саморіна), село, Олександрійський (Петрівський) р, Кіровоградська о, У

Повідомлення kbg_dnepr »

Там само

У серпні 1941 року село окупували німецькі війська. Вони зруйнували школу, клуб, 33 будинки та хати, залізобетонний міст через Інгулець. При звільненні села від окупантів загинуло 365 радянських солдат, на честь яких споруджено обеліск Слави. У війні 1941-1945 році брали участь 404 жителі села, із них 143 загинуло.
Після звільнення села в 1944 році створено колгосп, який спеціалізувався на м'ясо-молочному твариництві. За колгоспом було закріплено 7,3 тисяч гектар землі, із них 5,3 тисяч гектар орної. У післявоєнні роки було збудовано олійницю, майстерні по ремонту інвентаря, а також восьмирічну школу та дві початкові школи, де навчалися 190 дітей і працювало 14 вчителів. У селі було також збудовано новий клуб, дві бібліотеки, дільнича лікарня, три магазини та дитячий садок.

У 1956 р. вище впадіння річки Жовтої, на Інгульці було збудовано іскрівське водосховище для постачання води з Інгульця на Жовтоводський урановий комбінат, який розміщувався за 20 км на схід від Іскрівки. Відпрацьована вода цього комбінату зливалась у річку Жовту, а з неї текла в Інгулець. Внаслідок забруднення річки Жовті у ній зникла риба та раки, значно погіршився гідрологічний режим в Інгульці. Перекриття Інгульця дамбою зменшило швидкість протіканя води, що сприяло заростаню річки водоростями та погіршенню якості води.
З кінці 80-их років відбудована і працює церква, в якій відправляються всі обряди, збудовано багато цегляних будинків з шиферними та залізними дахами. Значна кількість селян мають власні автомобілі та мотоцикли. В останні роки значно змінився склад населення в селі внаслідок переселення в нього селян з інших місць.Тепер Іскрівськвій Сільській раді підпорядковані також поселення, розташовані на правому березі Інгульця: Таращанка, Корсунівка, Ново-Федорівка. Селяни цих поселень об'єднані в одному колгоспі, правління якого міститься в Іскрівці.

У даний час на території села Іскрівка діють приватні підприємства та фермерські господарства.
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Відповісти

Повернутись до “Літера И-І-Ї-Й”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 6 гостей