Українська мова - це зброя

Походження українських слів та прізвищ, тлумачення, дослідження антропонімів тощо
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Українська мова - "изрядно побитая, но не побежденная"

Повідомлення D_i_V_a »

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю.
— Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка.
— Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови.
— Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова.
— І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика, а не знає мови
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Українська мова - "изрядно побитая, но не побежденная"

Повідомлення D_i_V_a »

Міняю назву теми, бо стара вже зовсім не актуальна.
Нова назва: Українська мова - це зброя
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Українська мова - це зброя

Повідомлення D_i_V_a »

Згадала фразу, кинуту мені росіянкою (етнічною українкою) - тьі обижаешь мою родину…

Чомусь останього часу згадую цю фразу доволі часто.

І пішли гулять думки порівнюючи нашу батьківщину і їхню родіну…
Не треба бути великим лінгвістом, щоби прийти до думки, що у нас мова йде про батьків та прабатьків, а там… Про що йдеться там? Про род? Про роди тюркських народів, що відомі під назвою татаро-монгольське іго? Про що у них йде мова у тому слові?
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Українська мова - це зброя

Повідомлення D_i_V_a »

Ось що говорив про українську мову, та її полонізацію, у 1864 році автор в той час російськомовного, бо українська вже була заборонена царатом, видання "Сказания..." Лаврентій Похилевич, стор.79.
"Русским народом" він звісно називає українців:
Древняя дорога из Киева в Искорость и Овруч шла на Беличи...
Ньінешнее состояние єтой дороги нисколько не изменилось от того, в каком она бьіла при великих князьях Киевских. По нашему мнению древние веси и огороженньіе места даже не могли находиться где либо инде, нежели ньінешние селения и местечки, за немногими исключениями; потому что єта сторона древнего Киевского княжения, а ньінешней губернии, всегда бьіла лесиста, песчана, болотиста и малоплодородна. Поєтому небольшие пространства земли среди лесов, найденньіе тогда удобньіми к поселению остаются и ньіне обрабатьіваемьіми. Они только могли бьіть распространеньі большим истреблением лесов. Отчего же в окрестностях Киева мьі не отьіскиваем большей части сел и городов поименованьіх у древних летописцев? Мьі приписьіваем єто преднамеренному стремлению бьівших властелинов в нашем крае - уничтожить все, что могло напоминать Русскому народу о его прежнем политическом величии. Для єтого Поляки напали на его речь, исковерканную полонизмами, на его письмо, которое старались обратить в латинское, даже на самьіе исторические названия его весей, которьіе, сначала разоривши, переименовали потом по своим дворянским фамилиям, с желанием убедить потомство, что край своим благосостоянием обязан єтим фамилиям...
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Українська мова - це зброя

Повідомлення kbg_dnepr »

Дуже цікаво з Вікі:

1622 р. — указом царя московського Михайла Федоровича та його батька патріарха Філарета було наказано зібрати та «спалити на пожежах» книги українського друку з суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати такі книги. У Москві спалено «Євангеліє учителноє» К. Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та «Катехізис» Лаврентія Зизанія[85][86][87].
1677 р. — Патріарх московський Іоаким наказав з українських книг знищити листки, які мають різницю від книг московських[88].
1689 р. — синод російської православної церкви заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати перший том «Четьї-мінеї» Дмитра Ростовського.
1690 р. — московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське письменство, перший том книги «Четьї-мінеї» Данила Заточника було наказано спалити[89].
1692 р. — лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою[90].
1709 р. — указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковнослов'янською мовою, звіряти з російським виданням, «щоб у них ніякої різниці не було».
1720 р. — указ Петра І, щоб знову книг ніяких, крім церковних попередніх видань, в Україні не друкувати, а ті старі книги з книгами великоросійського друку зрівняти, «щоб ніякої різниці і особливого наріччя в них» не було[91][92].
20 грудня 1720 р. — Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину, щоб «в усіх монастирях, що залишаються в Російській державі, продивитися та вилучити давні грамоти та інші куртуазні листи оригінальні, а також книги історичні, рукописні та друковані [українською мовою]»[93].
1721 р. — наказ Синоду надсилати книги з українських друкарень у «синодальну контору» для виправлення їх згідно з російськими вимогами та вимовою й звірення клеймом цензора[94].
1724 р. — друкарня Києво-Печерської лаври оштрафована на одну тисячу карбованців за друкування книг, не у всьому схожих з російськими. На таку ж суму і за таку ж «провину» оштрафовано і Чернігівську друкарню, яку перевезли до Москви.
1729 р. — наказ Петра ІІ про переписування в Україні державних постанов та розпоряджень з української мови на російську.
1740 р. — російська імператриця Анна Іванівна створила правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського та запровадила російську мову в діловодстві на території України.
Переписи 1740 — 1748 рр. свідчать, що у семи полках Гетьманщини на 1094 села припадало 866 шкіл з викладанням українською мовою. У 1804 р. було видано царський указ, який заборонив навчання українською мовою. Результати національного гніту одразу позначились на стані освіти в Україні. Уже перепис 1897 р. показав, що на 100 осіб було лише 13 письменних.

1748 р. — наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському ввести в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України російську мову викладання, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.
1750 р. — після скасування «Канцелярії міністерського правління малоросійських справ» у м. Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час «розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під престолом січової церкви», опинилися в Московському відділенні загального архіву Головного штабу.
1755 р. — наказ Синоду Києво-Печерській лаврі перекласти російською мовою «Четьї-мінеї» Дмитра Ростовського та Києво-Печерський патерик.
1763 р. — указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1764 р. — скасування Катериною ІІ українського гетьманства, а з ним — ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від влади україномовних чиновників.
1765 р. — ліквідація Катериною ІІ козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.
1766 р. — Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні друкуються та апробовані Синодом.
1769 р. — Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках.
1782 р. — Катерина II створила комісію для заведення в Росії народних училищ, завданнями яких було запровадження єдиної форми навчання та викладання російської мови в усіх школах імперії.
1784 р. — Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови.
1785 р. — наказ Катерини ІІ по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова заведена у всіх школах України.
1811 р. — закриття Києво-Могилянської академії.
1847 р. — розгром Кирило-Мефодіївського братства.
1853 р. — покалічено видання «Літопису» Г. Граб'янки.
1862 р. — закрито українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу «Основа».
18 липня 1863 р. — Циркуляр № 394 або Валуєвський циркуляр (рос. Циркуляр министра внутренних дел П. А. Валуева Киевскому, Московскому и Петербургскому цензурным комитетам от 18 июля 1863 г.): «[…] ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може, […] наріччя їхнє, що його вживає простий народ, є та сама російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі».

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1 ... 1%81%D1%82.
1786 р. — Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московськими виданнями не було, а в Києво-Могилянській академії негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.
1789 р. — у Ст.-Петербурзі з ініціативи Катерини ІІ видано «Порівняльний словник усіх мов», у якому українська мова визначається як російська, спотворена польською.
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Українська мова - це зброя

Повідомлення D_i_V_a »

Сповідь російськомовної киянки :roll: :
З того часу, як перейшла на українську, то пройшло вже доволі багато часу - всі роки війни, бо було це 2014-го.
Домовилась з усіма, що я сама себе виправляю, коли вискакує русизм але з глибини пам'яті одразу вуколупується українська форма, або ж вони мене виправляють. Бачу, що самовиправлення трапляється частіше, а на 4-5 раз правильне слово вже вискакує без пробуксовки.

Знайшлась дуже гарна фраза, яка допомагає коли вискочить русисзм, то одразу кажу - чи як воно там українською?

Важко було залишаться в мові коли хтось не переходив в розмові на українську, але з цього літа "схилила голову і виставила роги" і принципово залишаюсь на українській... важко в російськомовному середовищі... але через 5 хвилин розмови й співрозмовники починають говорити рідною. А от по телефону чомусь перестрибують на українську швидше...

А як воно у вас? Чи є прогрес?
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Українська мова - це зброя

Повідомлення АннА »

Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Українська мова - це зброя

Повідомлення АннА »

Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Українська мова - це зброя

Повідомлення kbg_dnepr »

Заісно, що думки будь-якого професора (навіть з досить далекої географічної галузі) можуть бути цікаві, особливо якщо сприймати їх не як Одкровення, а як приватну думку науковця, хоч і не знавця лінгвістики.

Та все ж думка кваліфікованого фахівця для мене завжди ціцкавіше.
К.Тищенко про справжніх "родичів" української мови
Костянтин Миколайович Тищенко — професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філології. Автор понад 180 праць із загального мовознавства, романістики, іраністики, кельтології, баскології, арабістики тощо, зокрема: «Метатеорія мовознавства» (2000), «Мовні контакти: свідки формування українців» (2006), «Етномовна історія прадавньої України» (2008) та ін. Засновник першого в світі Лінгвістичного навчального музею.

Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Українська мова - це зброя

Повідомлення kbg_dnepr »

к насаджували російську мову на Правобережній Україні

Традиції Речі Посполитої і тяглість до польської культури залишалися надзвичайно сильними у західних губерніях Російської імперії. Навіть після Листопадового повстання 1830 – 1831 років, коли була заборонена національна освіта, польська мова продовжувала лунати в селах та містах Правобережної України, і не тільки на побутовому рівні. Нерідко нею послуговувалися навіть чиновники і священнослужителі, причому через десятиліття після російської окупації, що неабияк дратувало самодержавну владу.

Про такий феномен промовисто свідчать окремі факти. 11 травня 1863 року начальник Подільської губернії Рудольф Брауншвейг продублював вказівку київського генерал-губернатора Миколи Анненкова і наказав усім повітовим «присутственным местам», тобто державним установам, послуговуватися винятково російською мовою.

Розпорядження стало наслідком регулярних доносів генерал-губернатору про те, що чиновники Поділля не лише між собою, а й з прохачами спілкуються польською. Київське начальство наголосило «на абсолютній недоречності вживання іншої мови, крім російської», і пригрозило звільненням за невиконання цієї вказівки[1].

Подібні профілактичні заходи з боку влади були регулярними. В 1842 році римсько-католицькі консисторії отримали вказівку від міністра внутрішніх справ видавати метричні акти чи робити будь-які виписки «не иначе как на языке русском»[2]. Таким чином самодержавна влада намагалася припинити практику використання латинської і польської мов навіть тоді, коли йшлося про цитування більш ранніх текстів.

Навіть православне духовенство «грішило» використанням польської мови. Наприклад, забереглася справа від 1851 року «О воспрещении духовенству входить в сношения по делам о прихожанах и церкви на польском языке». Зокрема, в Подільську духовну консисторію надійшло «отношение» від київського генерал-губернатора Дмитра Бібікова, в якому повідомлялося про те, що окремі православні священники під час листування з економіями чи приватними особами використовують польську мову як засіб комунікації. У листі також зазначалося, що генерал-губернатор, крім постійних скарг з цього приводу, має письмові докази такого неподобства. Тому київський чиновник закликав духовне начальство вжити відповідних заходів і викорінити негативну практику, бо «с существованием русского порядка и законов все сословия в общественных пользах и потребностях своих, а тем более священники по делам прихожан и церкви, должны непременно указывать не какой иной, как только русский язык»[3].

Подільська духовна консисторія миттєво відреагувала, спустивши на місця, а саме: в повітові духовні правління вказівку із суворою забороною кліру вживати польську мову, а також підтримувати неофіційні контакти з економічними служителями поміщицьких маєтків, які де-юре неуповноважені на такі зносини (ця вимога ставилася безпосередньо генерал-губернатором). Наприкінці справи міститься низка рапортів благочинних священників, які сумлінно прозвітували керівництву про усунення недоліків і проведення відповідної роз’яснювальної роботи серед священнослужителів.

Незважаючи на заходи влади, православний клір західних губерній і надалі послуговувався старими традиціями, що зафіксовано в більш пізніх документах. У 1896 році визнаний у Росії публіцист і педагог Олександр Владимиров, відомий своїми роботами про боротьбу з польським впливом, на сторінках журналу «Русское обозрение» наголошував, що проблема нікуди не зникла, а православне духовенство південно-західного краю продовжує «жити польським побутом» і вживати польську мову, при цьому не володіючи на достатньому рівні російською[4].

Схожа картина фіксувалася у сфері діловодства поміщицьких маєтків, де документація нерідко велася польською мовою, що теж викликало несприйняття з боку влади. Скажімо, у справі «По рапорту земского исправника об отступлениях от инвентарных правил в 81 помещицком имении по Проскуровскому уезду» від 1849 року подибуємо детальний звіт про найбільш типові порушення з боку поміщиків і управителів маєтків, де окремим пунктом прописано: «Книги (господарські – авт.) ведутся на польском языке в противность параграфа 37 инвентарных правил в имениях помещиков Рациборовского, наследников Гадошских, Ивановского, Цыбульского, Спаковских, Млодзяковских и других»[5]. Виявлені недоліки усувалися, як правило, через предводителя дворянства, в даному випадку – повітового, який зокрема зобов’язувався вплинути на поміщиків, щоб ті відмовилися від негативної практики використання польської мови.

Мова завжди мала значення!..

Ярослав Сумишин

[1] ДАХмО, ф. 3, оп. 1. спр. 715, арк. 1.
[2] ЦДІАК України, ф. 442, оп. 291, спр. 58, арк. 1-2зв.
[3] ДАХмО, ф. 315, оп. 1. спр. 1354, арк. 2-2зв.
[4] Чихачев Д.Н. Вопрос о располячении костела в прошлом и настоящем. – С.-Петербург: 1913. – С. 76.
[5] ЦДІАК України, ф. 442, оп. 445, спр. 15, арк. 22.

https://chg.in.ua/yak-nasadzhuvaly-rosi ... -ukrayini/
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Відповісти

Повернутись до “Ономастика”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 7 гостей