Гандзюк

Відповісти

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
0
Немає голосів
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Гандзюк

Повідомлення al_mol »

Яків Гандзюк народився 21 березня 1873 року в селі Багринівці (сучасна Літинщина). Після п’яти класів вінницького Реального училища, у 1891 році, він пішов добровольцем до 47-го піхотного Українського полку. Тоді цей підрозділ дислокувався у Вінниці на території військового містечка, яке згодом буде відоме під неофіційною назвою «Кримські казарми». З цього моменту Гандзюк починає розбудову кар’єри військового. Протягом наступних 25 років він пройде через горнило російсько-японської та Першої світової воєн, здобуде величезну кількість нагород, отримає спадкове дворянське звання.
Станом на червень 1917 року Яків Гандзюк отримав звання генерала і очолив 104-ту піхотну дивізію у складі 34-го армійського корпусу під командуванням Павла Скоропадського. Останній залишив такі спогади про Гандзюка та бої з німецькою армією у липні 1917 року:
«У цьому бою в мене перебули дивізій 7 чи 8, але більшість із них битися не хотіли, інші ж робили вигляд, що б’ються, але за першого ж невеличкого натиску відходили. Моя 104-та дивізія [згодом Перша Українська дивізія] на чолі з доблесним генералом Гандзюком билася… Під кінець бою обидва начальники дивізії, генерал Ольшевський 153-ї дивізії і Гандзюк 104-ї дивізії, були важко поранені, особливо останній. Я гадав, що він загинув, але міцна його натура й цього разу витримала. Після страхітливої контузії вже через два місяці він став на чолі дивізії. Це був справжній герой. Дев’ять разів поранений, він усе ж вийшов з війни дієздатним…»
Скоропадський також зазначав, що високо цінував Гандзюка як чесну, добросовісну, ретельну людину, яка прекрасно знає свою справу.
Після більшовицької окупації Києва у лютому 1918 року Гандзюк потрапив у полон. Йому пропонували перейти на сторону більшовиків, але український генерал відмовився. Після цього його та інших полонених повезли на страту. Гандзюк, як старший за званням першим вийшов на розстріл і відмовився повертатися до стіни. Вважається, що його останніми словами було гнівне звернення до розстрільної команди: «Що? Совість не дозволяє вам дивитися нам в очі!». Після залпу його по-звірячому добивали багнетами: згодом на тілі нарахували 12 колотих ран.
Це був талановитий бойовий командир, неперевершений майстер стрільби з револьвера, простий та чесний чоловік, який добився всього власними силами і ніколи не припиняв самовдосконалюватись. Він володів п’ятьма іноземними мовами, багато читав. Свій вільний час присвячував підвищенню культурного рівня вояків через організацію лекцій, вечорів з танцями та концертами, любительських спектаклів тощо, називаючи це все «вечорницями». Його було легко впізнати через високий зріст (понад 2 метри) та пишну, розчесану на дві сторони бороду.
Генерал Яків Гандзюк був і залишається зразком українського офіцера, вірного своїй країні до кінця.

Зображення Зображення Зображення Зображення Зображення


джерело ФБ сторінка Музей Вінниці
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Відповісти

Повернутись до “Г-Ґ”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 16 гостей