ХЕРСОН, місто, Україна

У цьому місті/Цим містом/Це місто

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

ХЕРСОН, місто, Україна

Повідомлення АннА »

Зображення
ХЕРСОН — місто, адм., екон. і культ. центр Херсонської області. Розташов. на правому березі Дніпра та його рукава Кошова. Мор. і річковий порт, залізничний і автомобільний вузол, аеропорт. Населення 299,0 тис. осіб (2013), із передмістями — 337,3 тис. осіб. Назва міста походить від антич. Херсонеса Таврійського.

Під час російсько-турецької війни 1735—1739 рос. війська 1737 спорудили Олександр-шанець, який за Нової Січі був центром Інгульської паланки. Поновлений у ході російсько-турецької війни 1768—1774, із 1775 — поштова станція. Пошуки зручного місця для заснування міста в пониззі Дніпра велися з 1775, проте термін "Херсон" виник раніше: із 1764 існувала Херсон. провінція, 1776 із колиш. запорожців сформовано поселенський Херсон. пікінерський полк. Розташування міста на місці Олександр-шанця остаточно визначила разом із назвою рос. імп. Катерина II 18 червня 1778. Адміралтейство, фортецю і місто Х. було закладено 19 жовтня 1778 і зведено за 4 роки разом із торг. пристанню, перший корабель спущено 1783 (за час існування Адміралтейства до 1827 збудовано 171 корабель). Х. інтенсивно розвивався в інтересах імперії: 1785 засновано Чорномор. адміралтейське правління, на флот працювали монетний двір, кузні, 13 з-дів, до кінця 1780-х рр. зріс обсяг зовн. торгівлі. На кінець 18 ст. стали очевидними вади розташування Х. — мілководдя гирл Дніпра і Дніпровського лиману. 1794 військове кораблебудування перемістилося до Миколаєва, а зовн. торгівля — до Одеси.

Адміністративно Х. входив до Новоросійської губернії (1778—83), Катеринославського намісництва (1783—95), Вознесенського намісництва (1796 — Вознесенська губ.; 1795—96), Новорос. губ. (1796—1802) як центр Херсон. повіту. 1802 Х. увійшов до Миколаївської губернії, із 1803 став центром Херсонської губернії і Херсон. пов. 1834 Х. отримав міську думу, магістрат, сирітський і совісні суди. Протягом 19 ст. втратив військ. значення — 1815 скорочено кораблебудування, 1827 ліквідовано Адміралтейство, 1835 — фортецю.

Х. "випадав" з індустріальної модернізації Пд. України. За переписом 1897, мешканці міста (усього 59,1 тис. осіб) були зайняті у пром-сті (24 %), торгівлі (15 %), у сфері транспорту та зв’язку (5 %), на буд-ві (5 %), в галузі освіти та в сільс. госп-ві (по 2 %), у сферах охорони здоров’я (3 %) та адм. діяльності (4 %). За етномовною ознакою херсонці складалися з росіян (47 %), євреїв (29 %), українців (20 %), поляків (2 %), німців (1 %). Специфіку Х. визначали суднобудування і порт. У 19 ст. впала роль Х. як центру зовн. торгівлі, але після спорудження судноплавного каналу в 1890-ті рр. Х. експортував по 500 тис. т збіжжя щорічно, посівши 4-те місце в Азово-Чорномор. басейні.
У 1870-х рр. у Х. діяв гурток революціонерів-народників (М.Лангасп, А.Франжолі, С.Чудновський), які 1879 вкрали з губернського казначейства величезну суму в 1,5 млн рублів. У 1880-х рр. з’явилася Херсон. громада, 1885—89 діяв укр. гурток (А.Грабенко, Д.Маркович, Т.Василевський, Б.Грінченко, О.В.Маркович, С.Русова). Гурток видав укр. альманах "Степ: Херсонський белетристичний збірник" (1886, другий випуск заборонила цензура), твори І.Карпенка-Карого (1886, 1887).

На поч. 20 ст. в Х. почалася модернізація, яка в першу чергу торкнулася транспортної мережі. 1902 було споруджено новий судноплавний канал до Чорного моря, 1907 до Х. проклали залізницю. 1914 в Х. налічувалося 113 пром. закладів. Проте в пром-сті домінували доіндустріальні уклади, а пром. переворот був далекий від завершення. Населення Х. 1914 становило 81 тис. осіб.

Укр. рух мав культурницький характер. Укр. інтелігенція не відзначалася "новоросійським" комплексом, але укр. політ. партії до 1917 мали мізерний вплив. Політ. опозиційний рух на поч. 20 ст. був представлений в основному сіоністами, Поалей Ціоном та Бундом. 1905—07 в Х. діяло до 17 політ. партій — більшовики, меншовики, Конституційно-демократична партія, монархісти, Соціаліст. єврейс. робітн. партія, Партія соціалістів-революціонерів (найчисельніша), анархісти та ін. 1906—07 радикали здійснили кілька "ексів" (збройних пограбувань приватних і держ. установ) і пробували запровадити "революційний рекет", що викликало обурення громадськості й дало підстави властям припинити діяльність більшості партій.

Багатоетнічний Х. у роки національно-визвол. змагань став ареною жорсткого політ. і військ. протистояння. Після повалення самодержавства влада зосередилася в руках губернського комісара Тимчасового уряду, міської думи, Ради робітн. і солдатських депутатів з домінуванням соціалістів. У політ. боротьбу включився значний загін укр. руху. У грудні 1917 в місті утвердилася влада Української Народної Республіки. У січні—березні 1918 на два місяці було відновлено рад. владу — Х. став частиною Одес. рад. республіки. У квітні австро-угор. 11-та д-зія, запрошена до Х. міською думою, відновила владу УНР. За Української Держави пожвавилося нац. життя, унормувалася діяльність політ. і громад. орг-цій, було створено "Просвіту", виникли кооп. вид-во "Українська книгарня", споживче т-во "Україна", т-во "Думка", діяли укр. учнівська спілка, укр. студентська громада, у навч. закладах розширилися курси українознавства. Діяв укр. нац. театр, де працював Ю.Шумський. Лідер Укр. ради А.Грабенко очолював губернську земську управу. У грудні 1918 австро-угор. війська залишили Х. У місті з’явилися загони білих добровольців і почали реквізиції. Незабаром до Х. прибули війська УНР. У січні 1919 створено черговий військово-революц. к-т, що представляв у Х. Трудовий конгрес України. Фактично встановилося двовладдя міської думи і військово-революц. к-ту. Наприкінці січня 1919 "охорону міста" було передано франко-грец. військам Антанти. 3 лютого 1919 представники міської думи, губернської і повітової земських управ за погодженням із франц. командуванням визнали владу Директорії УНР. 20 лютого 1919 до Х. підійшли денікінці, але були відбиті військами Директорії УНР. 9 березня 1919 місто захопили війська отамана Н.Григор’єва. У червні 1919 до Х. увійшли рад. війська, у серпні містом опанували денікінці. У лютому 1920 місто зайняли більшовицькі війська. До кінця року Х. перебував у військ. стані; у місті розгортався "червоний терор". 28 січня 1920 Х. став повітовим центром Херсон. губ. (із центром у Миколаєві), 15 грудня 1920 — Одеської губернії. Із 7 березня 1923 — центр Херсонської округи, а із 1930 — Херсон. р-ну. За реформою 1932 Х. отримав статус міста обласного підпорядкування Одеської області (9 лютого 1932 — 21 вересня 1937), згодом — Миколаївської області (22 вересня 1937 — 29 березня 1944). 30 березня 1944 місто стало центром Херсон. обл.

Втрати від голоду 1921—1923 років в УСРР і одночасних епідемій в Х. сягали 33—35 тис. осіб.

Місто поступово перетворювалося на індустріально-транспортний вузол союзного значення. Зазнала змін спеціалізація пром-сті: у дорад. час домінували харчосмакова пром-сть і с.-г. машинобудування, внаслідок соціалістичної індустріалізації почала переважати суднобудівна. 1941 в Х. працювали 22 значні пром. заклади, у т. ч. суднобудівні, с.-г. машинобудування, мотороремонтний, нафтопереробний з-ди. У 1920-ті рр. змінилось етнічне обличчя Х. за рахунок зростання частки українців: у 1926 українці складали 36?%, росіяни — 36, євреї — 25?%.

Під час Другої світової війни окупований гітлерівцями із 19 вересня 1941 по 13 березня 1944, входив до складу генерал-комісаріату "Миколаїв" Райхскомісаріату "Україна". У Х. не було масового руху Опору. Рад. підпілля було представлене орг-цією "Центр", комсомольсько-молодіжною групою "Патріот Батьківщини", підпільними групами на підпр-вах. У місті функціонувало оунівське підпілля, організоване похідними групами ОУН(б) (див. Похідні групи ОУН), на чолі з Б.Бандерою. 1943 Х. став місцем збору антирад. сил із числа донських, кубанських і терських козаків.

У повоєнні роки Х. перетворився на значний промисловий центр, його спеціалізацію визначали суднобудування і судноремонт, с.-г. машинобудування, текстильна і консервна галузі, харчова пром-сть, що мали загальносоюзне значення. У Х. перетиналися потоки залізничних, мор., річкових і повітряних сполучень. До 60 % пром. потенціалу і 40 % працівників були пов’язані з військ. вир-вом.

У порадянські часи практично всі колишні підпр-ва союзного значення зникли чи були реструктуризовані. Провідними галузями сучасного Х. є харчосмакова, переробка с.-г. продукції, машинобудівна, легка, буд. матеріалів і суднобудівна.

Істор. пам’ятки: комплекс пам’яток Херсон. фортеці (1780-ті рр.), Греко-Софійська церква (1780), Спаський (Катерининський) собор (1786) з могилою кн. Г.Потьомкіна (1791), меморіальне кладовище (кін. 18 ст. — 1970-ті рр.), будинок О.Суворова (кін. 18 ст.), вироб. і госп. споруди чавуноливарного з-ду Вадонів (серед. 19 ст.), Маріїнсько-Олександрівська г-зія (1896). Пам’ятники: Дж.Говарду (1820), О.Суворову (1950), Ф.Ушакову (1957), Т.Шевченку (1971), першим корабелам Чорномор. флоту (1972), Могила невід. солдата (1967), морякам Дунайської флотилії (1980), кн. Г.Потьомкіну (відновлений 2003), жертвам тоталітарного режиму (1992).

У Х. народилися історики Г.Арбатов і Є.Тарле, фізик Л.Верещагін, художники Г.Курнаков і О.Шовкуненко, письменник Б.Лавреньов, гімнастка Л.Латиніна. Тут жили й діяли кошовий отаман Війська вірних козаків С.Г.Білий, полководець О.Суворов, держ. і військ. діяч кн. Г.Потьомкін, англ. громад. діяч і лікар-гуманіст Дж.Говард, учений-натураліст Ю.Пачоський, укр. громадсько-політ. діяч В.Кедровський, укр. письменники М.Куліш, А.Копштейн, М.Чернявський і Б.Грінченко, археолог і засновник істор. музею та Херсон. вченої архів. комісії В.Гошкевич, актори О.Петрусенко і Ю.Шумський, театральний режисер В.Мейєрхольд.
Водотика C.Г., Водотика Т.С.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ХЕРСОН, місто, Україна

Повідомлення АннА »

Зображення
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Виникнення і розвиток міста Херсон
ерсон — місто обласного підпорядкування, адміністративний, економічний і культурний центр області. Розташований на високому правому березі Дніпра. Територія — 90 кв. км. Місто має три адміністративні райони: Дніпровський, Комсомольський і Суворовський. Населення — 282 500 чоловік. Є залізнична станція, річковий і морський порти, аеропорт. Херсонській міській Раді підпорядковані селища міського типу Антонівка, Зеленівка і Комишани.

Територія, де тепер розкинулося місто і підпорядковані міській Раді населені пункти, була заселена в давні часи. Тут налічується 54 археологічні пам’ятки. Про перебування людини в добу бронзи свідчать поховання, виявлені під час земляних робіт на площі Свободи, і знайдені в різних місцях мотика з рогу оленя та кам’яний молот. У прибережній частині міста розкопане скіфське поховання IV—III ст. до. н. е. Залишки двох поховань сарматського часу виявлені на Кременчуцькій вулиці, на Військовому і на Карантинному острові — римські монети II ст. нашої ери. Поблизу міста, на Великому Потьомкінському острові відкрито поселення періоду Київської Русі. Знайдено також кам’яну бабу XI—XIII ст. нашої ери.

В першій половині XIII ст. монголо-татарські орди спустошили територію нижнього Подніпров’я і Надбужжя. Починаючи з XV ст. турки й татари стали споруджувати в пониззях Дніпра фортеці. Українські козаки разом з донськими козаками й російськими військами боролися проти турецько-татарських нападників. Безперервні бої точилися протягом XVI—XVIII ст. В ході російсько-турецької війни 1735—1739 рр. російські війська в 1737 році спорудили укріплення Олександрівський шанець. Він розміщувався в районі сучасного елеватора.

Хоча в другій половині XVIII ст. Росія одержала великі перемоги у війнах з Туреччиною, становище на півдні лишалося напруженим. Тому сюди вводилися війська, споруджувалися фортеці. 18 червня 1778 року було видано указ про будівництво в гирлі Дніпра міста з фортецею й адміралтейською верфю. 19 жовтня закладено фортецю й місто, яке одержало свою назву на честь давнього Херсонеса. Будівництвом керував генерал І. А. Ганнібал. Основний тягар робіт щодо спорудження фортеці ліг на війська місцевого гарнізону. У 1787 році тут, наприклад, розміщувалось 8 полків і 12 майстрових рот. До Херсона з Петербурга та Олонецької губернії прибуло близько 1000 корабельних теслярів. Поряд з вільнонайманими робітниками працювало багато каторжан.

Будівельникам доводилося споруджувати фортецю й місто у надзвичайно тяжких умовах. Болотний грунт, незвичне вологе повітря, неякісні вода і їжа, відсутність пристосованого житла призводили до тяжких захворювань.

Усі роботи, в т. ч. й земляні, провадилися виключно вручну. Фортечні вали насипали землею, яку робітники приносили в плетених кошиках і мішках. Після завершення будівництва на валах фортеці встановили гармати. Всередині неї розміщувалися казарми, майстерні, патронна лабораторія, порохові льохи, склади, монетний двір тощо. Ще й до нашого часу на території фортеці, яка мала кілька кам’яних воріт, частково зберігся арсенал, закладений у 1784 році, та Катерининський собор — будівництво якого розпочалося 1781 року. В огорожі собору поховано воїнів, які загинули під час російсько-турецької війни 1787—1791 років.
Напередодні війни, 1787 року, до Херсона приїхав О. В. Суворов. Під його командуванням війська Херсонського корпусу повинні були обороняти Херсонсько-Кінбурнський район. Суворов оглянув район майбутніх військових дій, у т. ч. Херсонську фортецю, підступи до міста та вжив заходи щодо їх укріплення.

Херсон став колискою і першою базою російського Чорноморського флоту. Одночасно зі створенням фортеці йшло будівництво об’єктів Херсонського адміралтейства — верфі, майстерень для ремонту суден, складів. 25 травня 1779 року на Херсонській суднобудівній верфі адміралтейства закладено перший великий 66-гарматний корабель, що був спущений на воду 1783 року. Керував будівництвом корабельний майстер С. І. Афанасьев. Того ж тюку споруджувались фрегати «Херсон», «Обережний», «Поспішний», «Легкий», «Крим», «Хоробрий», «Швидкий» та інші.

Розвиток військово-морського суднобудування в Херсоні тісно пов’язаний з ім’ям адмірала Ф. Ф. Ушакова. 1783 року сюди прибули з Балтики моряки, з яких мали комплектувати екіпажі кораблів. Серед них була команда, що на чолі з капітаном II рангу Ф. Ф. Ушаковим будувала кораблі. В цей час у місті спалахнула епідемія чуми. Ушаков доклав багато сил і енергії, щоб загасити тяжку хворобу. Діяльним його помічником у боротьбі з епідемією виявився лікар, один з основоположників вітчизняної епідеміології Д. С. Самойлович (Сущинський), майбутній почесний член Російської медичної колегії, а також іноземних медичних академій. У 1784 році епідемію чуми було ліквідовано. Восени того ж року судна, побудовані в Херсоні, перебазувалися у Севастополь. Відбув туди і «Святий Павло» під командуванням Ф. Ф. Ушакова, тоді вже капітана І рангу.

Херсон розвивався і як торговий порт. Йому належить важливе місце у зміцненні морських торговельних стосунків Росії з Францією, Італією та іншими державами. 1782 року царський уряд видав указ на вільний експорт зерна й лісу. Обсяг товарообороту щороку зростав. Якщо в 1784 році з Херсона до Франції відправлено 4 судна з коноплями, пшеницею, житом, салом, щетиною, лляним і конопляним насінням, то вже 1787 року — 19, а з Марселя до Херсона прибуло 18 суден. До Росії торговий дім Антуана відправляв вина, тонкі сукна, цукор, шовк, прянощі, фарби, меблі тощо. У Францію йшов щогловий ліс, який прибував у Херсон по Дніпру з його верхів’їв.

Економічний розвиток Херсона, особливо в перші десятиліття його існування, тісно пов’язувався з морським суднобудуванням та потребами торгівлі. Так, 1791 року тут почав діяти ливарний завод, на якому відливалися гармати для військово-морського флоту. Одним з перших підприємств був також салотопний завод, побудований торговельною фірмою Антуана.

Своєрідним був склад міського населення. Першожителями майбутнього міста стали приписані до державної верфі робітники, каторжники, зіслані сюди на примусові роботи, та військові. Будівництво кораблів притягло сотні вільних робітників. Усі ці фактори сприяли тому, що населений пункт розширювався і зростав. 1786 року в Херсоні вже налічувалось близько 10 тис. жителів. Наприкінці XVIII ст. це було досить велике місто. В центрі височіли просторі кам’яні будови адміралтейства та інших адміністративних установ, виділялися фортеця, оточена високим земляним валом, довга дерев’яна набережна. Навколо адміралтейства було споруджено брусований палісад, військові казарми обнесено кам’яними стінами.

Поряд з добротними будинками адміралтейства та урядових установ тулилися присадкуваті мазанки й землянки, в яких мешкали міські низи. Місто поділялось на кілька районів, традиційна топоніміка яких складалася історично. Один з районів — Військове — одержав свою назву від того, що тут розміщувались казарми солдатів і матросів місцевого гарнізону. Початкова назва його — військовий форштадт. Млини й Сухарне називались так через те, що тут мололи зерно та сушили сухарі для армії і флоту, на Карантинному острові — містився карантин.

Будівельники міста жили в тяжких умовах. Вони мешкали в сирих землянках, гинули від непосильної праці і численних хвороб. Навіть новоросійський генерал-губернатор у 1783 році змушений був визнати, що в госпіталях не стільки хвороба косить людей, скільки нужда. Не в кращих умовах перебували й кораблебудівники.

Через тяжкі умови життя, антисанітарію в місті розповсюджувались епідемічні захворювання. Так, у 1789 році тут спалахнула епідемія тифу. На той час у міста прибув англійський громадський діяч, філантроп Джон Говард. Як і Д. С. Самойлович, він невтомно допомагав хворим, безкоштовно лікував бідняків. В січні 1790 року він заразився і в 65-річному віці помер. На проспекті Ушакова височить обеліск на честь Джона Говарда, встановлений у 1820 році.

На спорудження Херсона були витрачені величезні кошти. Але невдовзі стало зрозуміло, що місце, де цариця Катерина II і її фаворит Г. О. Потьомкін вирішили спорудити місто, обрано невдало. Мілководдя Дніпровського лиману і особливо гирла Дніпра заважало підходу до нього великих морських суден. Тому після заснування Миколаєва (1789 р.) та Одеси (1794 р.) Херсон поступово втратив значення головного торговельного порту і верфі півдня Росії.

У 90-х роках XVIII ст. адміралтейство поволі почало переводитись до Миколаєва. Все це призвело до різкого зменшення міського населення. На 1799 рік кількість жителів міста зменшилася з 10 тис. до 1957 чоловік.

Протягом XVIII—XIX ст. Херсон багато разів змінював свій адміністративний статус. З 1784 року він — повітове місто Катеринославського, а з 1795 року — Вознесенського намісництва; 1796 року — входить до складу відновленої Новоросійської губернії, у 1802 році — стає повітовим містом Миколаївської губернії. З 1803 року Херсон — центр однойменних губернії і повіту. Це обумовило його дальший розвиток головним чином як адміністративно-чиновницького і торговельно-ремісницького міста.

Незважаючи на переведення адміралтейства до Миколаєва, військове суднобудування в Херсоні тривало і на початку XIX ст. В 1804—1805 рр. тут споруджено гребний 32-гарматний фрегат «Воїн», транспорта «Діомед» і «Херсон» і перший на Чорному морі військовий корабель з мідною обшивкою під назвою «Правий». У 1806 році в місті почала діяти купецька верф торгового суднобудування — досить велике мануфактурне підприємство, яке протягом першої половини XIX ст. стало найбільшим підприємством цивільного суднобудування на півдні Російської держави. 1810 року тут побудовано 24 великі судна і 36 каботажних. І в наступні роки в Херсоні щороку спускалося на воду від 20 до 30 торговельних суден. Протягом 1810—1830 рр. верф спорудила 356 суден. З’явилися й інші підприємства. В губернському звіті за 1810 рік вперше згадується суконна фабрика, яка була державною мануфактурою.

З середини XIX ст. в Херсоні починають розвиватися різні галузі виробництва. 1855 року тут з’явився чавуноливарний завод братів Вадонів, у наступні роки—10 цегельних, 2 лісопильні та 2 гончарні заводи. Значного розвитку набула переробка сільськогосподарської сировини. Тут налічувалося 10 салотопних, 6 свічково-сальних, 7 тютюнових, канатний, шкіряний, броварний та кісткопальний заводи. В 1848 році почав діяти паровий млин, один з перших на Україні. Деякий час Херсон славився як центр по вовномийному виробництву на півдні Російської імперії. Перша вовномийня виникла тут 1822 року, в 1859 році їх налічувалось одинадцять. Вони дали продукції на 1,5 млн. крб., що перевищило загальну вартість продукції всіх інших підприємств міста. Порівняно з іншими галузями промисловості тут працювало найбільше робітників — майже 3 тисячі.

Херсонський порт обробляв головним чином вантажі, що йшли на придніпровські пристані та в Одеський і Миколаївський порти. Експорт був незначним. Щорічно вивозилося товарів на суму 4 млн. крб. За час навігації 1857 року через порт пройшло понад 800 парусних суден та пароплавів. Ввозились ліс, сіль, тютюн, бакалійні товари, вивозились- вовна, зерно, канати, чавун, сало, масло тощо.

Внутрішньоміські торговельні підприємства являли собою здебільшого дрібні об’єкти. 1857 року в Херсоні діяли 263 лавки та 123 винні погреби, трактири й шинки. Велике економічне значення мав Херсонський ярмарок, де в окремі роки продавалось товарів на суму понад 50 тис. карбованців.

І після того, як Херсон став губернським центром, його зовнішній вигляд майже не змінився.

1859 року в ньому мешкало 43,9 тис. жителів, налічувалось 4752 двори. Частина їх зводилася з місцевого вапняку, більшість — з саману. Усі прибережні вулиці восени і взимку потопали в болотній грязюці, лише з середини XIX ст. їх почали впорядковувати. Навіть центральні вулиці міста, за виключенням окремих ділянок, були незамощені. Освітлювались вони сальними свічками.

В 1860 році у Херсоні було тільки дві лікарні, причому більша з них обслуговувала незначну частину населення — за рік тут лікувалось тільки 698 хворих. В місті працювало всього 10 лікарів, діяли 3 державні аптеки. Тож недивно, що епідемічні хвороби в місті були звичайним явищем.

На низькому рівні перебувала народна освіта.

Протягом XVIII ст. в Херсоні не існувало жодного навчального закладу для дітей простого люду.

З 1783 року тут діяла гімназія для дітей іноземців, які переселилися в Росію, але наприкінці 90-х років і її закрили. 1813 року в місті відкрилося повітове училище. До 60-х років XIX ст. воно було єдиним у Херсоні, державним початковим навчальним закладом. 1815 року почала працювати губернська чоловіча гімназія. Середніми спеціальними закладами були училище торговельного мореплавства (готувало штурманів, шкіперів і суднобудівників з 1834 року) та духовне училище.

З Херсоном пов’язане ім’я російського поета і військового діяча Д. В. Давидова, який прибув сюди в жовтні 1818 року і заснував школу солдатських дітей. Тут він продовжував літературну діяльність (написав вірші «Рішучий вечір гусара» та «Пісня старого гусара»). Навесні 1819 року Давидов виїхав з міста, але весь час цікавився діяльністю школи.

1852 року в Херсоні відкрито перший приватний книжковий магазин з бібліотекою, в якій налічувалось близько десятка назв журналів та 200—300 книг.

У 30-х роках XIX ст. в Херсоні виник театр, для якого було переобладнано старий будинок. Тут виступав великий російський актор М. С. Щепкін, який перебував у місті разом з В. Г. Бєлінським у 1846 році. Двічі Херсон відвідав О. С. Пушкін: у 1820 і в 1824 роках.

Херсон XVIII ст. відтворено в роботах тогочасних митців. Пейзажист Ф. Я. Алексеев в 1797—1800 роках написав картину «Вид Херсона», що зображувала Катерининський собор та інші будівлі на території фортеці, а також могили російських воїнів. Для Катерининського собору ікони виконав живописець Михайло Шибанов. У 80-х роках XVIII ст. під час подорожі на півдні України художник І. Г. Мюнц зробив зарисовку «Місто Херсон».

Наприкінці 50-х років XIX ст. місто відвідав український і російський письменник та етнограф О. С. Афанасьев (Чужбинський). У книзі «Подорож у Південну Росію. Нариси Дніпра» він подав опис загального вигляду цього міста.

Під час Кримської війни (1853—1856 рр.) Херсон був етапним пунктом для військ та ополченців, що йшли до Криму, на захист Севастополя. Ф. Енгельс у роботі «Сили опору Росії» відзначив велике значення Херсона, як одного з центрів військових резервів. У місті розміщувався госпіталь для поранених захисників Севастополя.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: ХЕРСОН, місто, Україна

Повідомлення АннА »

Зображення
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
У другій половині XIX ст. та на початку XX ст. промисловість Херсона розвивалася повільно, в ній було зайнято порівняно мало населення. Через зменшення попиту на вовну наприкінці XIX ст. вівчарство на території краю занепало. Це призвело до різкого зменшення вовномийного виробництва. Більше стало підприємств, які переробляли сільськогосподарську сировину. Завдяки інтенсивному збільшенню, зернового господарства борошномельне виробництво посіло одне з провідних місць. На початку XX ст. найбільшими підприємствами міста були тютюнова фабрика Лермана, чавуноливарний завод і док Вадона, де працювало 100—150 робітників, 6 лісопильних заводів, на яких налічувалося 600 робітників, 6 парових млинів з 110 робітниками та 6 друкарень, де було зайнято 100 робітників. У 1905 році Херсон мав 328 промислових підприємств з 2343 робітниками. 15 жовтня 1907 року вступила в дію» залізниця, яка зв’язала Херсон з Миколаєвом.

У 1900—1902 рр. розпочинається робота щодо вдосконалення Херсонського порту — поглиблення дніпровських гирл (до 22 футів) та прориттю судноплавного каналу, який 1902 року з’єднав порт з морем. Завдяки цьому Херсон знову набув значення! морського порту. Вже в 1905 році звідси до портів Західної Європи відійшло 125 суден! із зерном (головним чином з пшеницею, ячменем, житом і вівсом) — 22,5 млн. пудів. Імпорту майже не було: іноземні судна приходили сюди з баластом. Через Херсон йшла також каботажна торгівля між портами Дніпровського і Чорноморського басейнів.

Місто зростало. За даними всеросійського перепису 1897 року, тут проживало 59,1 тис. чоловік. Забудова його відійшла від берегової лінії далеко на північ. Майже в кожній частині міста були прямі вулиці з одноповерховими будинками, які перетиналися перпендикулярно. У 1904 році тут налічувалось 10 913 житлових і торговельних будинків, у т. ч. 2-х—3-х поверхових — 1003 та 3-х—4-х поверхових — 142. Отже, 91 проц. будівель — одноповерхові. Переважна більшість вулиць не забруковувалась. Тільки центральні вулиці замощувалися булижником, а тротуари — плитками з вулканічної лави, що являла собою баласт торговельних суден, які прибували до Херсона з Італії. Поступово поліпшувалось міське господарство, а також засоби зв’язку і транспорту; 1887 року введено в дію водогін, а 1908 року дала струм міська електростанція. В 1902 році тут споруджено першу на Україні цивільну радіостанцію.

Робітники промислових підприємств міста й порту зазнавали нещадної експлуатації. На тютюновій фабриці, наприклад, заробіток при 12-годинному дні пересічно становив 8—9 крб. на місяць; працювали в задушливих приміщеннях. Робочий день підмайстрів-шевців продовжувався 16—18 годин. В друкарнях працювало багато підлітків. Дрібні службовці писали до редакції місцевої газети, що їх робочий день тривав 12—13 годин.

Робітники мешкали на околицях міста. їх типовим житлом були маленькі трьохвіконні будиночки, покриті комишем, рідше черепицею. В центрі міста робітники жили у напівпідвальних приміщеннях, куди не потрапляло денне світло.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. в Херсоні було 7 лікарень (в їх числі З поліклінічного типу) на 172 ліжка, де працював 21 лікар. Крім того, в місті практикували 22 приватні лікарі та 6 зубних техніків.
Тяжкі соціально-економічні умови життя, національне гноблення і політичне безправ’я породжували протест широких мас трудящих проти існуючого становища. На початку 70-х років XIX ст. в Херсоні діяв революційний народницький гурток чайковців. До нього входили М. Ланганс, А. Франжолі, С. Чудновський та інші. Гуртківці знайомилися з творами М. Г. Чернишевського, М. О. Добролюбова, Ф. Лассаля, підтримували зв’язки з народниками Одеси й Миколаєва, пропагували ідеї народників серед робітників та учнівської молоді міста. В 1885 році в Херсоні виник просвітній і революційно-демократичний гурток на чолі з О. О. Русовим, в роботі якого брала участь українська письменниця Л. О. Василевська (Дніпрова Чайка). 1887 року місцеві власті заборонили його діяльність.

Початок соціал-демократичного руху в Херсоні пов’язаний з виникненням 1891 року учнівського соціал-демократичного гуртка в Херсонському земському сільськогосподарському училищі. Його організатором був революційно настроєний учень цього училища О. Д. Цюрупа. Він народився в 1870 році в м. Олешках в сім’ї службовця. Члени гуртка провадили агітаційну роботу серед селян сусіднього села Білозерки та передових учнів училища. У 1893 році О. Д. Цюрупу заарештували. Відбувши ув’язнення, Цюрупа в 1894 році організував новий соціал-демократичний гурток, членами якого були робітники лісопильного заводу, суднобудівники, портовики та учні сільськогосподарського училища. В серпні 1895 року поліція розгромила гурток. На початку 1898 року з окремих гуртків в Херсоні утворилась соціал-демократична група. Встановився зв’язок між Катеринославським «Союзом боротьби за визволення робітничого класу» і соціал-демократами Херсона. Місцева соціал-демократична група розповсюджувала серед робітників політичну літературу. Але протягом 10—12 березня багатьох членів групи РСДРП було заарештовано.

Зростанню революційних настроїв серед широких народних мас міста сприяла поява ленінської газети «Искра». Вона доставлялася в Херсон через Марсель (Франція) й Александрію (Єгипет). Місцеві соціал-демократи, що стояли на позиціях «Искры», знайомили трудящих з матеріалами, які висвітлювали становище трудящих країни та їх революційну боротьбу. В 1902 році керівник групи М. К. Владимиров (пізніше — член ЦВК СРСР і ВЦВК) виїздив за кордон до редакції газети. Херсонці систематично листувались також з Н. К. Крупською, надсилали до редакції кореспонденції про події в краї. Одна з них — про агітаційну роботу серед новобранців і солдатів Херсона (травень 1903 року) — привернула увагу В. І. Леніна. Він дав їй заголовок: «З військової служби», додав примітку від редакції про необхідність розповсюдження прокламацій і проведення усної пропаганди.

Революційна діяльність місцевих соціал-демократів сприяла розвитку страйкового руху в Херсоні. Влітку 1902 року на тютюновій фабриці успішно проведено страйк, робітники домоглися задоволення всіх поставлених вимог. Це надихнуло на страйк майже 500 майстрів і підмайстрів — взуттьовиків. Але через слабку організованість і відсутність матеріальної підтримки робітників, він закінчився невдачею.

В листопаді 1902 року в Херсоні виник комітет РСДРП. Херсонські соціал-демократи успішно боролися проти «економістів», які заперечували значення політичної боротьби робітничого класу. Визначну роль в організації відігравали М. К. Владимиров, М. О. Пересвєтов та ін. Після II з’їзду РСДРП Херсонська організація відмежувалася від меншовиків, а незабаром після III з’їзду РСДРП остаточно оформилась як більшовицька. На початку 1903 року вона розгорнула масову політичну агітацію, розповсюджувала брошури і листівки: «Що заважає пролетаріату організуватися», «Про самодержавство і політичну свободу» та ін. Іскрівці постійно зміцнювали зв’язки з робітниками.

Загальний страйк, що відбувся влітку 1903 року на півдні Росії охопив і Херсон. У серпні тут страйкували робітники тютюнової фабрики та деяких інших підприємств. У 1903—1904 рр. Херсонський комітет РСДРП працював у тісному контакті з організаціями Одеси й Миколаєва. Більшовики Херсона поширювали серед робітників революційну літературу, зокрема працю В. І. Леніна «До сільської бідноти». Своєю активною діяльністю організація РСДРП готувала трудящих міста до участі в першій російській революції, організовувала страйки і демонстрації. Вже на початку лютого 1905 року відбулася демонстрація робітників, припинили навчання учні сільськогосподарського училища. Занепокоєні зростанням революційного руху, місцеві власті організували в лютому своєрідну демонстрацію — «прогулянку по місту» всіх військ херсонського гарнізону. Однак це не залякало революційно настроєних робітників. Першого травня в Казенному саду відбувся мітинг. Більшовицька газета «Пролетарий» 14 травня повідомляла про страйк робітників-пекарів Херсона.

Водночас наростав революційний рух в армії і флоті. Під безпосереднім впливом повстання моряків на броненосці «Князь Потьомкін-Таврійський» 20 червня відбувся збройний виступ солдатів Херсонського дисциплінарного батальйону. У відповідь на знущання командира батальйону полковника Давидова солдати на плаці поранили його багнетом і закидали камінням командира роти. Однак стихійний виступ був приречений на невдачу. Більшість солдатів лишилась пасивною. Найбільш активних учасників виступу — Єрмакова, Жукова, Пархоменка, Рогачова та Харчука було засуджено до розстрілу, кількох солдатів до каторги. Про цей виступ двічі (4 липня і 1 вересня) писала більшовицька газета «Пролетарий».

Кожний новий номер газети «Пролетарий», одержаний у Херсоні, увага В. І. Леніна до справ, які доводилось повсякденно вирішувати місцевим більшовикам, вносили свіжий струмінь в життя партійної організації. 27 вересня 1905 року В. І. Ленін писав з Мюнхена про необхідність обміну думками і повідомляв нову адресу для листування. Восени в Херсоні посилилась пропагандистська й організаторська робота серед трудящих. 20 листопада 1905 року в Народному будинку (нині Будинок офіцерів) відбувся мітинг, учасники якого обговорили питання про становище в країні і завдання робітничого класу, про взаємодію пролетаріату з селянством, про ставлення до буржуазних партій. Більшовики пропагували ленінську ідею гегемонії пролетаріату в революції, закликали робітників до організованої політичної боротьби.

Наприкінці 1905 року в місті виникли профспілки, які поряд з економічними, ставили перед собою політичні завдання. Так, профспілка робітників заводів Бронфенбренера, Фаєрмана і ремісничого училища основним своїм завданням вважала розвиток класової самосвідомості робітників, поліпшення їх економічного й політичного становища. В листопаді та на початку грудня в Херсоні проходили численні демонстрації, збори й мітинги. Страйкували робітники міського водогону, верфі Вадона, друкарень, морського порту; припинилися роботи на будівництві залізниці Херсон—Миколаїв. Відбулися страйки в сільськогосподарському училищі та сходка студентів фельдшерської школи; міський студентський політичний клуб, що виник у другій половині року, вимагав від царських властей гласного суду над лейтенантом П. П. Шмідтом та його товаришами.

Наприкінці року почалась розправа над учасниками революційного руху. 17 грудня 1905 року Херсон і Херсонський повіт було оголошено на воєнному стані, який тривав до жовтня 1906 року. В умовах жорстоких репресій — численних арештів більшовиків, увільнення від роботи передових робітників, розгону профспілок партійна організація міста, не втрачаючи зв’язків з масами, перейшла на нелегальне становище.

Боячись можливої демонстрації пролетаріату Херсона, спрямованої проти царського маніфесту 17 жовтня, в день його річниці, виконуючий обов’язки губернатора видав погрозливий наказ: «Всілякі спроби демонстрацій будуть припинені в самому зародку, хоч би мені довелось вдатися до збройної сили». І все ж революційний рух не згасав. Херсонська організація РСДРП продовжувала діяти, підтримуючи зв’язок з іншими містами. Через Миколаїв встановлювались зв’язки з організаціями Одеси, Єлисаветграда, Катеринослава й Кишинева. Вже 1-го травня 1906 року біля стін політичної тюрми відбулася демонстрація трудящих міста, які співали революційних пісень та проголошували революційні гасла.

В квітні 1907 року страйкували підмайстри-шапкарі, які вимагали скорочення робочого дня і своєчасної виплати заробітної плати, та робітники друкарні Фукса. В липні відбувся страйк робітників трьох доків. Незважаючи на арешти, докерів підтримали вантажники порту. В другій половині 1907 року Херсонська партійна організація була розгромлена і тривалий час не виявляла себе як самостійно діюча.

В січні 1909 року Н. К. Крупська писала з Парижа В. В. Воровському, що зв’язок з Києвом, Катеринославом і Херсоном припинився.

Але реакції не вдалося цілковито придушити революційний рух. У червні 1909 року пройшла хвиля економічних робітничих страйків на п’яти херсонських лісопильних заводах. У місті розповсюджувалися газети «Пролетарий», «Соціал-демократ», редаговані В. І. Леніним. Їх розповсюджували члени більшовицької групи, що виникла в місті після розгрому Херсонської організації РСДРП.

Перед першою світовою війною в Херсоні, як і повсюди в країні, відбувався процес концентрації виробництва. Так, у 1914 році тут діяло 113 підприємств (проти 328 у 1905 році), де налічувалось 8,5 тис. робітників, це в 3,5 раза більше, ніж у 1905 році. За кількістю робітників найбільшим підприємством була верф Вадона, на якій працювало близько тисячі робітників. В цей час у місті виникають нові підприємства. Найбільшим серед них був Херсонський завод сільськогосподарських машин Гуревича, заснований 1909 року. В 1913 році тут було 480 робітників. Завод випускав нафтові двигуни внутрішнього згоряння, плуги різних типів, букери, сівалки, борони, молотарки тощо.

Значно збільшився експорт через Херсонський порт. Перед першою світовою війною максимальним щодо вивезення зерна виявився 1911 рік — 239 суднами порт відправив тоді 59,6 млн. пудів хліба.

Напередодні світової війни умови праці й життя робітників не поліпшилися. Більшовик І. Ф. Сорокін згадує, що робітникові доводилося «силоміць видирати з горла хазяїна» жалюгідні копійки, зароблені ним. Підприємці наживалися на експлуатації дитячої праці. В Херсонському порту, наприклад, дітям-вантажникам платили 15—60 копійок за робочий день, який тривав по 12—14 годин.

В період нового революційного піднесення, яке почалося в 1910 році, більшовицька «Рабочая газета» повідомляла, що протягом 1910 року на заводі сільськогосподарських машин відбулося 6 страйків. Кореспондент відзначив, що у пролетарів Херсона «починає поступово, але вірно розвиватися почуття класової самосвідомості». В 1911 році застрайкували робітники Херсонського порту.

Зростала політична свідомість херсонських пролетарів. Так, у 1912 році вони взяли активну участь у створенні «залізного фонду» газети «Правда», яка вміщувала на своїх сторінках кореспонденції з Херсона. 4 травня 1912 року газета повідомляла, що робітники міста відзначили міжнародне пролетарське свято 1 Травня загальним страйком.

Ширився страйковий рух. На заклик партії, разом з пролетаріатом промислових центрів, 9 січня 1913 року застрайкували робітники заводу сільськогосподарських машин. Влітку того ж року відбулося кілька страйків — робітників лісопильного заводу а також клепальників і котельників суднобудівної верфі. Великий страйк відбувся на верфі 4 листопада, коли робітники поставили вимогу про збільшення заробітної плати, скорочення робочого дня, організації на підприємстві медпункту, поліпшення умов праці та побуту. Найвищого піднесення робітничий рух досяг у першій половині 1914 року. На заклик більшовиків пролетаріат Херсона відзначив день 9 січня страйками. Страйкувало 220 робітників заводу сільськогосподарських машин і 90 — верфі Вадона. Масовими страйками відзначили робітники Херсона і день 1-го Травня 1914 року.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Ярина
Повідомлень: 211
З нами з: 09 листопада 2016, 15:40
Дякував (ла): 21 раз
Подякували: 93 рази

Re: ХЕРСОН, місто, Україна

Повідомлення Ярина »

phpBB [video]
Аватар користувача
Umay
Повідомлень: 687
З нами з: 05 листопада 2020, 12:41
Стать: Жінка
Дякував (ла): 8 разів
Подякували: 124 рази

Re: ХЕРСОН, місто, Україна

Повідомлення Umay »

Запис про шлюб № 6. Київська губернія, Канівський повіт, с. Роскопанці 3 жовтня 1904 р.
Крестьянин села Ананьевки Ананьеского уезда Херсонской губернии причлененний к Шваруфскому обществу Петровской волости Григорий Данилов Середа, православний, первим браком, 22 р.
Крестьянка села Роскопанец Мотрона Феодорова Цюрупова, православная, первим браком, 23 р.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
с. Теси, Новокостянтинівка Хмельницької області (Климчук) .
Крандинці, Шупики Богуславського району (Канівський повіт) Київська губернія (Корнієнко, Рак, (Раченко), Бибік, Василенко, Кононенко, Момотенко, Бондаренко)
с. Юхни (Старінченко (Старинець), Яременко).
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: ХЕРСОН, місто, Україна

Повідомлення kbg_dnepr »

Грищенко К.С. Губернське місто Х і повітове місто N у 1857 та 1864 рр., або чому радіти дворянину в Херсоні та Новомосковську (матеріали до історії міст Півдня України). Придніпров’я: історико-краєзнавчі дослідження. Збірник наукових праць. Вип. 11. 2012/2013. С. 39–45.

Розглянуто дві замітки катеринославського дворянина М. Б. Гєрсєванова стосовно міст Херсона та Новомосковська. Повідомлення подані як джерела до історії міст Півдня України, що передають також емоційне ставлення освіченої людини середини ХІХ ст. до людських стосунків та загальних процесів модернізації.

http://www.dnu.dp.ua/docs/zbirniki/fist ... d58a10.pdf
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3185
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 108 разів
Подякували: 665 разів

Re: ХЕРСОН, місто, Україна

Повідомлення Вернер »

Голос Дніпра (Херсон) №143 від 13.10.1942, сторінка 2
У Надзвичайному Суді
Надзвичайний Суд Миколаєва, який засідав з 7 по 9 вересня 1942 р. на виїздному засіданні в Олександрівці і Херсоні; в Олександрівці присудив:
В Херсоні відповідали багаточисленні обвинувачені за те, що вони виконували крадіжки і при тому не відмовлялися від крадіжок з зламом.
За подібні провини та злочини було присуджено:
1. Маченка, помічника годинникового майстра з Снігурівки до 1 року 6 місяців каторги.
2. Жінок Лідію Буденко, Марію Ліса та Марію Малинівку з Херсона від 1 року до 1 року 6 місяців каторги.
3. Жінок Лідію Нехай, М. Овсяннікову, Олександру Шпонку з Херсона до покарання від 2 р. 6 місяців каторги до 9 місяців тюрми.
4. Польку Івгу Іванову до 1 року 6 місяців концтабору. До такого високого покарання присуджено її саме за те, що вона намагалася шляхом дарунків утримати одного службовця кримінальної поліції Херсона від свідчень, відповідних його обов’язкам.
5. Громадянку Ганну Вікторову з Херсона до 1 р. 9 місяців каторги.
6. Ол. Боліцького, помічника капітана до 2 років 6 місяців каторги.
Суд скрізь підкреслював, що є намір і на майбутнє припинити епідемію крадіжок, шляхом відповідно високих покарань.
Час плине
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3185
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 108 разів
Подякували: 665 разів

Re: ХЕРСОН, місто, Україна

Повідомлення Вернер »

Голос Дніпра (Херсон) №130 від 13.09.1942, сторінка 4
ОГОЛОШЕННЯ
Довожу до відома, що паливний склеп Херсонської Міської Управи припинив свою діяльність. Всі установи, підприємства та приватні особи, що внесли гроші за дрова і дров не одержали, мусять одержати гроші до першого жовтня цього року. Після за значеного терміну ніякі претензії прийматися не будуть.
Управитель паливного склепу
Час плине
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3185
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 108 разів
Подякували: 665 разів

Re: ХЕРСОН, місто, Україна

Повідомлення Вернер »

Голос Дніпра (Херсон) №49 від 22.04.1943, сторінка 2
Доводиться до відома населення
Херсона та його околиць, що
в Херсоні, по вулиці Дворянській, № 36,
відчинено КРАМНИЦЮ

для продажу різноманітного насіння
городньо-бахчевих культур та квітів.
Насіння відпускається за готівку при-
ватним особам та організаціям за їхніми
заявками. Херсонська насіннева база.
Час плине
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3185
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 108 разів
Подякували: 665 разів

Re: ХЕРСОН, місто, Україна

Повідомлення Вернер »

Голос Дніпра (Херсон) №60 від 18.05.1943, сторінка 2
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
Херсонський Міський Водогін доводить до відома всіх абонентів, що в зв'язку з наступом літнього періоду потреба води населенню збільшуєтьсй. Тому Водогін пропонує поливку городів та садів провадити виключно поливалкою в такі дні:
Млини — по понеділках та вівторках , кожного тижня.
Військове — по средах та четвергах кожного тижня.
Забалка та Сухарна — по п'ятницях та суботах кожного тижня з 6 год. вечора до 6 год. ранку.
В разі порушення цього розпорядження винні будуть оштрафовані в розмірі 500 крб. та виключені з мережі терміном на 2 місяці.
Водогін
Час плине
Відповісти

Повернутись до “Літера Х”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 22 гостей