Підбір, хутір (зниклий)

Відповісти

У цьому хуторі/Цим хутором/Цей хутір

Народився
0
Немає голосів
Жили мої батьки
1
100%
Жили декілька поколінь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколінь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 1

Онлайн
Аватар користувача
drapieznik
Повідомлень: 444
З нами з: 26 червня 2020, 05:00
Стать: Чоловік
Звідки: Львів
Дякував (ла): 23 рази
Подякували: 469 разів

Підбір, хутір (зниклий)

Повідомлення drapieznik »

Хутір Підбір, що відносився до села Балучин (сьогодні Буський р-н, Львівськ. обл.)

Відоме багатотомне видання кінця ХІХст - Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich, Tom VIII, на сторінці 361 так описує Підбір (точніше два..):
1). – група домів, маєток та фільварок в Балучині, повіт золочівський;
2). – маєток в Куткорі, золочівський повіт.

На карті Galizien und Lodomerien (1779–1783) - Josephinische Landesaufnahme
Зображення
https://mapire.eu/de/map/firstsurvey-ga ... .533885075
обох поселень не вказано, й майже не вказано будівель на їх місці.

На карті 1855 року - Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien, аркуш Umgebungen von Lemberg, Winniki, Kulików, Busk und Gliniany:
Зображення
http://igrek.amzp.pl/details.php?id=1762156
- видно оба населені пункти з цими назвами.

На мапі 1869 року видання, балучинський Підбір (зокрема) вже прописаний дуже добре:
Зображення

На карті Mapa Taktyczna Polski 1:100 000 (1924 - 1939), з верифікацією даних в 1923 році, аркуш (Z6 Kol.XXXI) BUSK-KRASNE
Зображення
http://igrek.amzp.pl/details.php?id=3838 - весь аркуш
- як видно, другого Підбору біля Куткора вже не вказано, - можливо цей панський двір (по суті) не пережив першу світову війну, зрештою щось про це ніби я читав в неті стосовно Куткора..

На "генштабівській" радянській карті, аркуш квадрату M-35-74-A (зйомки 1949 ,1958 років), з обновленням 1976 року
Зображення
http://freemap.com.ua/karty-ukrainy/kar ... at-m-35-74 - весь аркуш
хутора Підбір уже немає.

як немає його й сьогодні, коли "дивитися зі супутника"
Зображення

... чи навіть стояти на його місці:
Зображення

В неті доступні рештки метричних записів Балучина (до них додавалися записи стосовно Підбору та інших менших поселень) – римо- й греко-католицьких парафій, найбільш краще вціліли римокатолицькі, але й вони мають прогалини.. Окрім того, священники не дуже ретельно вказували, яка саме особа відносилася до Підбору, хоч й писали в «шапці» сторінки що серед записів є й дані з Підбору. Для більш кращого вивчення слід звертатися в архів, де є кадастрові документи – плани, звітності, - вони дадуть краще уявлення про розміри та можливий склад господарств Підбору в різні роки.. Проте не факт, що ці документи збереглися, й головне, цим має займатися людина, яка прагне грунтовно дослідити питання, а не як в моєму випадку, просто поділитися доступними для мене даними. Можу тільки вказати, що метричні записи про Підбір виклали в нет мормони та поляки:
https://www.familysearch.org/search/cat ... =957508-50
http://www.agad.gov.pl/inwentarze/KLwo301new.xml


Село Полтва за однойменною річкою було набагато старішим за Підбір, та й сам хутір виник запевне як власність когось з поляків (поміщика..) подалі від гамору Полтви чи Балучина. На південь від хутора був Женівський ліс – сосновий (його підборці називали "Соснина"), в якому від великих воєн ХХ ст. можна знайти рештки траншей. Ось дорога (станом на 2019р) до місця розташування хутора через цей ліс (світлина знята в напрямку до хутора):
Зображення

Ліс в сторону Куткора (на північ від хутора) – мішаний, з переважанням листових порід, в сторону Балучина - доволі сильно заболочений.. Саме в одному з таких місць, колись під час війни, втонув радянський танк – не знаю чи його потім добули, але ймовірно він не був єдиною жертвою мокрої місцевості… Ще за австрійського панування (й до нього вочевидь), зайву вологу з того лісу старалися виводити численними рівцями та канавами, найбільша та найдовша з них – Рівчак дожив й до наших часів, - на гугл картах його видно як майже горизонтальну лінію, трохи оброслу деревами, з зеленою водою.. А колись це був солідний потік з надзвичайно чистою водою , який живився численними джерелами, й в якому водилися раки.
Сьогодні (світлини 2019 року) цей Рівчак не справляє враження:
Зображення Зображення Зображення Зображення

Панський фільварок містився на південній стороні цього Рівчака – на старих картах саме його й позначали:
Зображення

Я не знаю яке було прізвище поміщика в ті давні часи – кінець 18го, й в 19 столітті (можливо в римо-католицьких метриках можна знайти запис..), - але в 20-30 роки ХХ століття там мешкав пан Козловскі – чи його рід був й раніше там ,чи він просто по родинній лінії успадкував ,чи просто купив – я не в курсі, а мої стрийки, розповіді яких є в основі значної частини поданих даних, - не могли пригадати додаткових фактів по цьому..

Між Підбором та Полтвою через річку Полтва був дерев'янний місток, який звали "кладкою" - можливо й сьогодні там є його рештки чи відновлений варіант, - в мене є фотографія з 60х років, від мого стрийка Ярослава-Юрія, на якій видно мою бабцю (його маму) Марію Трохим (дів. Грицай) саме на цій кладці:
Зображення
Весною, коли Полтва розливалася, ця кладка стирчала ледь виступаючи над поверхнею річки. Між іншим, у міжвоєнний час, русло Полтви далі було виправлено в більш пряму лінію – це можна побачити, порівнявши карти австрійської доби наприклад з генштабівськими від СССР..
Матір Марії Грицай (моєї бабці) всю війну мешкала в Підборі, але в кінці 40х років поселилася в (там й померла в 1952) Полтві..
Згідно слів мешканки Полтви (за дивним збігом - теж з дів. прізвищем Грицай), яку ми зустріли в 2019 році, хуторяни переважно хоронили своїх рідних в Балучині на цвинтарі, не на «ближчому» в Полтві.. Українці та поляки в самому хуторі переважно трималися окремо.
До 1945 року з хутора поїхало багато поляків (до Польщі), - замість них до села прибули переселенці – українські мешканці західної частини Галичини, яка стала частиною теперішньої Польщі…

Старі хати збереглися в 30х роках у небагатьох мешканців – наприклад в Івана Грицая був старий будинок, який потім згорів, в Степана Олійника був старий дім («над потоком»), старий дім Блажейовських, Коверкова хата була стара, Шевціва…
Фотографій з самого Підбору майже нема. Майже, бо декілька є, але вони зфокусовані на особах, а не на місцевості чи будівлях.
Наприклад світлина з моїм батьком, десь перша половина 40х років ХХст.:
Зображення Зображення
він якраз на території земельної ділянки свого батька, а вона складалася з саду, будинку (біля якого була кирниця), поля й кількох моргів лісу (того мішаного що на північ від хутора).
Відносно недавно стало відомо мені (вилонилося в процесі конверсації між мною та трьома братами – моїм татом та стрийками), що один чоловік з фотоапаратом робив знімки перебуваючи в хуторі – це був молодий тоді Славко Грицай (син Степана Грицая, якого я згадував раніше), двоюрідний брат мого тата по мамі, - більшою пристрастю аніж фотографія була для нього тільки музика, зрештою цим власне Ярослав Грицай й став потім відомим – у родині, у Львові, й навіть в державі та за кордоном, будучи видатним скрипалем оркестру Львівської філармонії, завзятим колекціонером платівок, книжок та нотних записів.. Саме він автор попередньо згаданого фото..
На жаль, після його драматичної смерті весь його доробок буквально розтягли на шматки. Нам дісталися тільки окремі екземпляри його букіністичної збірки, невелика частина колекційних платівок з його колосальної колекції (я був підлітком коли побував у його квартирі після його смерті – уявіть собі кімнату, яка вщерть заповнена на підлозі горами платівок в коробках..) – Потім моя цьоця та стрийко передали свою частку тих платівок в музей Крушельницької.. Про долю фотографій та негативів (а були ще й старі негативи – на пластинках й склі..) відомо мало – сусіди казали шо нові власники квартири скрипаля щось чимало викинули й навіть спалили.. Ми не встигли це врятувати..
Можливо деякі мешканці в хуторі теж могли мати фотографії ,чи їм хтось їх робив. Запевне точно вони були в пана Козловского – зокрема відомо від мого стрийка, шо ось цю фотку моїм стрийкам Михайлові та Ярослав-Юрію зробив власним фотоапаратом Тазік (Тадеуш) Козловскі – молодший з дітей пана Козловского, - стрийко Михайло пригадував шо її зроблено на території обійстя Коверка:
Зображення

Ось карта які було складено під час останньої розмови про хутір Підбір, яку я ініціював та записав (24 грудня 2014р.) в аудіоформаті, дані коригували та представили брати Трохими: Михайло, Роман та Ярослав-Юрій:
Зображення
Ось перелік мешканців по хатам хутора Підбір, актуальний приблизно для років 1939-1945. Ремарки - від моїх стрийків та батька. Нумерація відповідає позначенням на карті.

1. Козловскі (Kozłowski), поляк;
польский поміщик, - мав маєток, фільварок. Будинок Козловського був одноповерховим, але видовженої форми та досить великим. За перших совєтів (1939-41) в ньому діяв сільський клуб, в одній частині будинку мешкав Степан Олійник, якого туди поселили радянці для тимчасового проживання. Панські речі – картини, меблі тощо – пороздавали селянам з хутора (принаймі певну частину..). Цікаво, шо коли прийшли німці, й поміщик повернувся, селяни добровільно повернули йому більшу частину тих речей. Мав синів - Тадеуш та Казік.
2. Опацкі (Opacki), поляк.
3. Іван Грицай, українець.
4. Степан Олійник, українець;
брат Миколи та Михайла Олійників; дружина Степана – Дашка (Дарія), донька лісничого, який був до Радомського (інший лісничий, якого також називали гайовим).
5. Андрух Ільчишин (Гільчишин), українець;
родич Процька Кусого (брат його дружини Каськи); дружиною Андруха була Бронька (кличка «Дурнувата»), мали діти – мій стрийко Михайло згадував ніби про їх сина Бронька.
6. Ян Блажейовскі (Jan Błażejowski), поляк.
7. Прокіп Кусий, прізвисько «Япончик», українець.
8. Мефодій Коверко, українець;
навпроти його власності (біля берега), на річці Полтві був в тому місці вир, який звали «Коверків вир».
9. Іван Капій, українець;
якшо я не забув й помиляюся від почутого від людей в 2019 році з Полтви, хрест на вищій частині території колишнього хутора, напроти Полтви, поставив один з нащадків Капія:
Зображення Зображення
10. Шевців («богданівець» – чому так стрийко й тато не пригадали..), українець.
11. Радомскі (Radomski), поляк;
лісничий («гайовий»), його потім замінив Капій.. Мешкав на «дубовому лісі», за Броньком Махніцкім.
12. Броніслав Махніцкі (Bronisław Machnicki), поляк;
в хаті мешкали його діти Стефан, Гєнка, й 3й син (імя забулося).
13. Мішта (Miszta), поляк;
окрім старого Мішти (який був поштаром, мав квартиру у Львові.. Згідно спогадів стр. Михайла – Мішта був в родинних зв’язках з Бронєвскіми) в його хаті були ще Стецько, Мілька, ще один хлопець старшого (тоді) віку.. Стецько був ровесником стрийка Михайла (1927 рн) й часто ходив в «рогатувці» (головний військовий убір польської армії). Перед приходом москалів в другий раз (другі совєти – 1944-1991 роки), стрийко Михайло (Трохим) працював в той час на Клепарові, й тоді він якось зустрівся там з Стецьком Міштою, - той був при «всіх регаліях» польскої форми й привселюдно оголошував шо приїхав «украінцув біць».. Впізнавши Михайла він категорично по українськи з ним не говорив, хоч раніше в Підборі українською володів спокійно.
14. Ясько Бронєвскі (Jasiek Broniewski), поляк;
одні з небагатьох поляків, які не виїхали до Польщі.
15. Микола Олійник, українець;
його дружиною була Ксенька. Дітей не мали. Обох вивезли радянці на Сибір, - там Микола помер, а Ксенька народила там від когось дитину.
16. Михайло Ільчишин, українець.
17. Іван Трохим, українець;
народився й походить зі села Горбків біля Сокаля; кадровий військовий та унтер-офіцер, артилерист Австро-Угорської армії, учасник Першої світової війни, Польсько-української війни 1918-1919рр. (молодший офіцер зі штабу 5ї Сокальської бригади); у міжвоєнний час закінчив курси т-ва "Сільський господар" в Коломиї, був одним з керівників районової молочарні в Глинянах, під час війни – її директором, в 1944 році перед приходом ЧА виїхав до Львова де й мешкав до кінця життя. Дружина Марія Юрієвна Грицай, з родини Грицай з Полтви; мали 6 дітей, з яких вижили тільки троє останніх синів – Михайло, Роман та Ярослав-Юрій.
18. Гарновскі (Garnowski), поляк;
були відомі дрібні скандали з його сусідами, коли Гарновскі сам потроху межі ділянок пересовував.
19. Пауліна Дуліба (Duliba), полька;
коханка «возніци» з Полтви. Там же мешкали Янка й хлопець (імя забулося). Пауліна була ярою польскою шовіністкою.
20. Урбан (Urban), поляк;
тільки старі вже люди в домі мешкали.
21. Яремчук, українець;
прізвисько «Білик»; його дружина була німка (кличка «Фольксдойче»); в них був син Місько (був членом УПА, загинув – застрелили коли він ховався в стрисі, в подвійному даху) та три доньки (Каролька, Стефка й Стаха).
22. Ясько Желязни (Jasiek Żelazny), поляк;
як прийшли перші совєти (1939), Желязни змінив своє прізвище на Залізни. Діти: Стаха, плюс ще одна дівчина та хлопець.
23. Василь Тур, українець;
німий, дуже сильний чоловік (легко брав солідний стовбур сосни на плечі..); косив траву людям.
24. Петро Кузьма, українець;
прізвисько «Піпа»; була в нього Михайліна, син Йосип (любив малим "скакати"..). «Вічно з комина Кузьми диміло..» так ще жартома згадував стрийко Михайло..; Петро Кузьма був колишнім січовим стрільцем.
25. Майба, українець;
колись приїхав до Підбору з своїм братом й одружився з місцевою Каською (прізвище не пригадали); мали дітей: Місько, й ще донька. Пізніше виїхали з Підбору.
26. Йосиф Гармаш, українець
27. Крук (Kruk), поляк
28. Ян Махніцкі (Jan Machnicki), поляк
29. Михайло Олійник, українець;
мав дружину, дітей.
30. Петро Махніцкі (Piotr Machnicki), поляк;
потім його сім’я виїхала до Польщі. Подейкували, шо він був якимось чином зв’язаний з подіями, коли прийшли німці й почали грабувати євреїв, - пізніше Махніцкого хтось убив.. Коли на секцію та опізнання приїхав Броніслав Махніцкі, він потім оповідав, що в тілі убитого брата було аж 15 куль
31. Глятте (Glatte), поляк.
32. Зоська Тасс (Tass), українка;
прізвисько – «сліпа Зоська».. Її чоловік був німець, який помер в Підборі. Їх син Тесько також помер (малим).
33. Марціняк (Marciniak), поляк;
залізничник, мав 2х синів – один з них разом ходив з моїм стрийком Михайлом до глинянської школи.
34. Роман Бохенек (Roman Bochenek), поляк
мав стару матір яка мала фельдшерську освіту; був одружений. Колись приходила до мами стрийка та тата й ставила їй баньки – Михайло Трохим від неї навчився й це потім вплинуло на його життєвий вибір як лікара.
35. Гємбаровіч «Касецкі» (Gębarowicz), поляк
36. Штогрин, українець
37. Петро Желязни (Piotr Żelazny), поляк
38. Данило Олійник, українець;
остання хата в Підборі по розташуванню, був українським активістом.

Таким чином, українців та поляків в хуторі було приблизно порівно.

А ось знайдена недавно карта яку склав ще мій батько років десь 50 тому - вона має іншу індексацію домів, але фактично повторює дані моєї бесіди з братами, нижче карти й список мешканців написаний рукою батька теж десь півстоліття тому:
Зображення

Зображення

Як моя родина появилася (й чому) в Підборі? - Після закінчення війни (І Св. та польск.-укр 1918-1919рр.) Іван Трохим повернувся у своє рідне село Горбків (біля Сокаля), в старій хаті №63 проживала інша вже родина - діти від шлюбу його мами з Лівшуном (після смерті його батька Григорія Трохима в 1899, й його мами в 1904р.). Дзядзьо збудував нову хату (деревину для неї сплавляв по Бугу..), там й одружився в 1921 році з Марією Грицай, з якою їх познайомив її брат Степан (січовий стрілець в той час) в час війни (ймов. з поляками..), там в них народилася донька Олюня, яка померла через рік. Для Марії було важко пережити смерть дитини ,й це співпало з проблемами її батька Юрія Грицая, який придбав землю в Підборі й підписав вексель не маючи грошей для погашення - дзядзьові довелося терміново продавати все в Горбкові й на виручені кошти виручати тестя, придбавши ту землю (з будинком) для себе. Зберігся страховий акт в родинному архіві, на цю власність, середини 20х років ХХ ст. (деякі місця я з певних причин "затушував"):
Зображення
видно що на території земельної ділянки було дві будівлі:
Зображення
дім та стайня. У домі також був маленька крамниця для продажу продуктів. Приблизно в середині 30х років це все згоріло під час пожежі. Іван Трохим тоді збудував новий будинок (власними руками, вже другий в своєму житті..), критий не соломою як перший - а гонтою. Окрім того будинок був секційний - якшо дивитися на фасад, ліворуч були житлові приміщення, праворуч для худоби - досить поширений тип як на ті часи. Криниця була зроблена досить надійно - уміцнена ще за Польщі бетонними кільцями; десь в 50х роках колгосп вкрав й їх, знищивши криницю остаточно.


.. У наш час понятя покинутого села, обезлюднілого чи зарослого бур’янами нікого не здивує.. Вже досить тільки одної чорнобильскої катастрофи, щоб у пам'яті виникли образи покинутих сіл та містечок, трухлявих хат та колишніх людських оселей взагалі. Окрема сторінка – це затоплені села зусиллями будівничих комунізму.. У давніші (..?..) часи села чи їх мешканці знищувалися війнами, пожежами, повенями, черговими морами родом з Піднебесної.. Від багатьох хуторів, які мали з десяток будинків, навіть назви не лишилося, не те що слідів.. Але хутір Підбір, за майже півтори сотні років свого існування, встиг розвинутися з «групи домів» до майже 4 десятків домогосподарств.. Й тим не менше, минуло тільки (чи майже аж..) 70 років з того часу, як його не стало, але слідів від цього поселення практично не залишилося взагалі.. Й не тільки тому, шо радянський колгосп постійно переорював землю на місці колишнього хутора ретельніше ніж римляни на місці Карфагену… Радянська деспотія в Україні, в кінці 40х початку 50х старалася придушити бандерівський рух всілякими методами: людей вбивали, арештовували й кидали у тюрми, вивозили в Сибір; НКВДисти організували вмілу мережу (добровільно-примусову..) донощиків, - часто навіть наклепу було достатньо, щоб радянці розправилися з жертвою доносу.. Деколи від таких «людей» страждало ціле село чи хутір. Так й сталося з Підбором..
Наскок емгебістів (чи так званих «стрибків») вночі – десь 1950-51й рік, – оголосили примусове переселення людей – хто до Полтви, хто до Балучина чи Глинян, а хто ще далі.. Деякі ще залишалися в хуторі – в тому числі мій батько якраз тоді терміново приїхав до Підбору зі Львова.. а також Махніцкий, Коверко, Капій – усім їм емгебісти оголосили: «Щоб через добу вас всіх тут не було – все буде спалено».. Тато почав пробувати врятувати шо можна з будинку, навіть пробував знімати бляху з даху, йому помагав його вуйко Степан Грицай. Речі залишали в знайомих в Полтві чи навіть Глинянах, бляху з даху потім вуйко продав.. Радянці викидали з хат речі, фотографії, документи, книги – й палили це все з вигуками на кталт «Маєш баба Сталінград»..- Це зі слів очевидців..

***

На місце колишнього хутора наша родина декілька раз поверталася з візитами – спершу моя бабця Марія Грицай разом з сином Ярослав-Юрієм побувала там в 60х роках – від садів людей та їх осель вже не залишилося й сліду..
Зображення Зображення
Потім родина колективно приїхала в 1974 році - посиділи на місці саду мого діда та бабці, позгадували, коло Рівчака..
Зображення Зображення

В 2019 році особливо нічого не змінилося там: те ж порожнє поле, на якому кинулися деревця й ліс з півночі, який здається поступово відвойовує втрачені століття тому позиції.
Зображення Зображення Зображення
.. по батькові видно, що боляче дивитися на пустку, там де колись було життя, люди, доми, сади та сліди їх щоденної праці..

Підбір не єдине поселення в цьому регіоні яке зникло – на південь за Женевським лісом був Брикун (Брикін як й сьогодні кажуть старожили Полтви..) де мешкали ковалі.. Мій стрийко Михайло Трохим згадував шо йому мама розповідала шо "корчма була на Брикуні.. Сам Брикін був в місці де дорога розділялася: одна йшла на Підбір, а друга до Полтви через річку. Навпроти хат в Брикуні був горб, а на ньому поле - ось там й була колись корчма яка й називалася власне Брикін ,а потім корчму знесли й назва залишилася за тими ближніми хатами.". До речі навпроти в цьому місці в річці Полтва було досить глибоко й там купали коней часто - вони там плавали, то місце колись звали Сажівка.
А ще були Піски (група домів..) ближче (приблизно..) до так званого Женівського цвинтаря (навпроти), де жили польскі колоністи, зокрема Августин Прохєра, який деяким малим дітям в Підборі шив костюмчики за замовленням.. Але то вже окремі та інші історії, щодо яких відомо ще менше фактів..
Востаннє редагувалось 24 жовтня 2022, 01:44 користувачем drapieznik, всього редагувалось 6 разів.
Онлайн
Аватар користувача
drapieznik
Повідомлень: 444
З нами з: 26 червня 2020, 05:00
Стать: Чоловік
Звідки: Львів
Дякував (ла): 23 рази
Подякували: 469 разів

Re: Підбір (зниклий)

Повідомлення drapieznik »

.. у нас в Україні на жаль йдуть процеси, які вже чимало сьогодні існуючих сіл привели до межі зникнення - формально село ніби є, але в ньому, наприклад, із всіх домів вже тільки декілька мають живих мешканців.. - Завтра-післязавтра це село непомітно для решти людей перейде з одної "категорії", до іншої... Ніякі карти, кадастрові документи ,чи списки мешканців, а то й метричні книги - не повернуть окремі світи індивідумів, які за своє довге життя, й за життя своїх предків, накопичили досвід, спогади, культурний спадок тощо..
У нас в родині всі розмови про минуле ,предків - велися за святковим столом - з року в рік ,десятиліттями це все йшло в унісон з жуванням, випиванням чи сварками на політичні поточні теми.. Поки були живі люди зі старшого покоління ,здавалося для більшості що воно буде так завжди.. Але смерть різко обриває цей серіал "стабільності", який з часом навіть набрид комусь.. Й коли минають місяці, роки після смерті тих чудових розказчиків, коли вже ти сам пробуєш комусь щось повторити ,розповісти - раптом усвідомлюєш шо масу інформації просто забув (проїв, "пробігав" поза столом й тп..) - моя мама наприклад народилась й росла у Львові ,вулиця Таманська - до масового винищення євреїв нацистами то був цілий окремий світ кварталів, населених впереміжку жидами, поляками й українцями - мама серед всього цього росла, знала масу фраз по жидівськи (пробачте, пишу за звичкою без всілякого негативного значення), була знайома з їх дітьми, родичами (жиди переважно були власниками кам'яниць в тих кварталах того часу у Львові), навіть певні пісні знала, потім знала долю багатьох із них, коли німецькі шаленці почали їх убивати масово.. - Це все кануло в Лету коли мама померла, - ба навіть швидше ,коли вона втратила пам'ять.. Я не встиг записати її - хоча ніби мав цілі десятиліття для цього..
А деякі люди живуть, при живих їх батьках ,дідах й їм абсолютно байдуже їх минуле, історії життя їх предків -так виростає ціле нове покоління пофігістів, які живуть днем сьогоднішнім... А колись їх внуки чи правнуки одного разу запитають про предків, або запитають ким вони були, - бо може їх колись запитають а хто ж вони самі... На ці запитання в цих людей відповіді не буде. Вони будуть наче відірване листя від дерева - ззовні ніби ясно від якого виду, але від якого саме дерева - уже ні..
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Підбір, хутір (зниклий)

Повідомлення D_i_V_a »

drapieznik писав:Хутір Підбір, що відносився до села Балучин (сьогодні Буський р-н, Львівськ. обл.)

Наскок емгебістів (чи так званих «стрибків») вночі – десь 1950-51й рік, – оголосили примусове переселення людей – хто до Полтви, хто до Балучина чи Глинян, а хто ще далі.. Деякі ще залишалися в хуторі – в тому числі мій батько якраз тоді терміново приїхав до Підбору зі Львова.. а також Махніцкий, Коверко, Капій – усім їм емгебісти оголосили: «Щоб через добу вас всіх тут не було – все буде спалено»..
Інколи подивишся щось по телевізору, або прочитаєш і наступні дні постійно про це думаєш... То я про таке кажу що зачепило. Так і з вашою розповіддю... зачепило...

В моїх генеалогічних дослідженнях таких історій поки немає, але я зустрічала людей, західніше українського кордону, які пережили щось подібне. Такими, наприклад були Судетські німці які жили на теренах сучасної Чехії. Їх отак само посеред ночі вигнали з іх домівок, з їх сіл, а ті в свою чергу поруйнували, щоби і сліду не було. Після відкриття кордонів стало легше відвідувать місця колишніх поселень, але від них немає і слідів, тільки старі фотографії показують яке було там життя.

Ще була зустріч з колишньою львів'янкою. Точніше її батьки були львів'янами, а вона вже народилась у Вроцлаві (німецькою Бреслау). Я знала, що вона полька, яка проживає в США. Ми бачились інколи на конференціях. Вона зовні була дуже схожа на українку і дуже нагадувала мою гарну знайому з західноукраїнського регіону. На її прохання одну з конференцій організували у Вроцлаві, в її рідному місті, от таким чином, спілкуючись з її рідною сестрою довідалась про їх родинну історію. Що з приходом сов'єтів наприкінці другої світової, вони тікали, а через те що в Бреслау було вільне житло, через те що з Бреслау тікали місцеві німці, то їх з одного краю країни занесло на інший.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Підбір, хутір (зниклий)

Повідомлення D_i_V_a »

І ще хочеться сказать про ваші краї, і не тільки... Чисто візуально, коли мандруєш польщею до україни, особливо це було до побудови автобану, коли був змушений їхати польськими дорогами, то кидалось в очі, що польща щільніше заселена. Не встигнеш після населеного пункту дать газу, як новий населений пункт. Що села більші ніж на україні і там є робота для місцевого населення, так, що не треба їхать до великого міста. А коли в'їжджаєш в україну, то... пустка... не кажучи вже про російськомовне радіо (і це на західній то україні!!! хоча останні роки з цим стало краще) яке пропадає між містами і їдеш у повному радіовакуумі, а потім за декілька кілометрів перед більш менш великим містом радіо ефір/етер несподівано наповнюється... і життя знову повертається... Їдеш і думаєш - де наші села? Де наші люди?
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Онлайн
Аватар користувача
drapieznik
Повідомлень: 444
З нами з: 26 червня 2020, 05:00
Стать: Чоловік
Звідки: Львів
Дякував (ла): 23 рази
Подякували: 469 разів

Re: Підбір, хутір (зниклий)

Повідомлення drapieznik »

з селами скоріш за все так - більша частина населення - на заробітках, старші ясна річ сидять по оселям й поволі вимирають, також може бути процес урбанізації населення - коли люди після заробітків купляють квартири в Львові чи інших містах й село також пустує.. Багато залежить від людей які мешкають на селі - не всім дано розуму в лепеті який має з допомогою предків в крові нашептувати шо власна земля завжди прокормить людину, але людина має бути при цьому не сама. Фермерство для нас мало б бути певним виходом й порятунком для сільскої культури, але з нашими держ"в(м)ужами" є тільки тотальна деструкція. Є звісно винятки й в цілому картина не є безнадійною. Наприклад можу згадати село Зашковичі, де мешкають Гнатіви, Яремчуки, Леви - рідня жінки мого племінника. Я їх родовід (Гнатівих) ретельно дослідив (просто так, для мене не складно було - метрики відносно добре збереглися..) - частина з мешканців постійно на заробітках, зате кошти привозять в село, поробили ремонти осель, думаю село та церква в стороні ся не залишили - люди там живуть не гірше ніж інде. Є поля, є власні овочі та фрукти - тобто там не пустка. Та й Зашковичі не маленьке село. А отже внаслідок природніх процесів деякі села (малі) моужть бути приречені на вимирання, єдине шо їх може врятувати - підприємливість місцевого мешканця або аналогічне. Дороги мають значення, туристика тощо. У європі цінують традиції та традиційних виробників - я давній любитель програм Роберта Макловича (відомий польский кухар та мандрівник) в яких він часто показував як традиційні села прекрасно себе почувають в Європі, Польщі, Мадярщині тощо. З боку держави має бути допомога в області освіти мінімального підприємництва та відсутності вставляння палок в колеса маленького бизнесу. А коли в нас друть всіх й всі під одну лінійку - люди будуть збирати трускавки в Польщі аніж їх вирощувати в себе.
Мій батько народився у Львові в міському шпиталі (зрештою як й його молодший брат Ярослав-Юрій), декілька років будучи малим мешкав з мамою у Львові біля вул Ніжинсько, здається Лісна 11 - в родички мами - неякої Вікти Площинської; мама тата тоді вчилася на курсах швеї та приймала участь в інших заходах організації українок. Потім він вже зростав в Підборі - аж до 1944 року, коли війна випхала родину до Львова й там "міграція" ся скінчила. ТАто поітм закінчив школу у Львові, потім Сільскогосподарський інститут за фахом інженера електрика, працював в Сільенергопроекті десятиліттями ,був ГІПом й тд. Курси макрсизму-ленінізму пройшов але до партії не вступив, бо його мама Марія Грицай заявила чітко - на поріг комуніста не пущу й зрічуся. У 80ті тато дістав можливість отримати землю під сад-город біля Брюхович й з запалом за то взявся, реалізуючи якусь підсвідому мрію про відродження "хуторянського житт" - звісно 6 сотиків у порівнянні з 10ком гектарів які були в Підборі (земля й ліс взагалі не до порівняння..) то є ніц ,але для тата головне було попорпатися в землі, виростити шось на ній. Я як міський клясичний щур то вже не розумів, тим більше не розумів я людей які добилися високих посад на роботах в інститутах (старший брат тата був лікарем-рентгенологом ,молодший - взагалі відомим нейрохірургом в Одесі) - вони мали зарплати ,пенсії ,крватири - живи собі, ходи з дружинами по театрах, подорожуй - живи насолоджуйся.. А нє.. Кожна субота - а моя цьоця Іванка то в кожну вільну хвилинку після роботи - на город ,за 10-20 км від Львова - на маршрутках, деколи пішки, через ліс - зраня до вечора - й порпатися порпатися.. Якшо брати легкову машину то виїхати нею на базар й купити за гроші на бензин можна було в рази більше аніж той город татові вирощував (не рахуючи звісно саду) - але головне для тата було втомитися фізично, схрумкати шось з "власної" землі власними руками вирощене.. Зрештою - подихати набагато кращим повітрям, послухати пташок.. Тобто в цих людях, того покоління тяга до землі була сильнішою за все, навіть звичка "відпочити" це коли в підсумку ноги підгиналися з втоми а людина щасливо засинала вдома з відчуттям шо шось на землі вона зробила сьогодні.. Моя мама народжена у Львові ніколи на землі не займалася - вона була вже класичною львівянкою довоєнного періоду - її батько робітник на заводі , а мама - домоуправителька в домах жидів чи поляків - згодом коли вона здобула лісотехнічну вищу освіту й працювала на кафедрі економіки в Лісотесі, вона завжди тата критикувала за його маніакальну віддачу на городі, куди вбухувалися громадні кошти в будівництво домика (так й не добудували..), в покупку машини, її ремонти, інші різні видатки й в час потрачений.. Я малим старався зрозуміти обох моїх батьків, але чесно кажучи мамині аргументи видавалися більш логічними.. Тепер коли я дивлюся як тато в свої 90 скучає за своїм заросшим городом, а я застряв вдома із за свого запалення легень, мені важко догодити бодай в тому, щоб тато зміг походити по свому "мікрохуторі", знайти якесь яблучко, грушку зїсти й подихати повітрям.. Тато вже не то покоління яке вміло виживати з власної землі - то було покоління його батьків, але тато ще з того покоління ,яке не забуло шо власне власна земля їх підтримала через усі війни 20 століття й це в них червоною ниткою проходило через їх свідомість усе життя.
Аватар користувача
Stefan
Повідомлень: 1
З нами з: 23 жовтня 2022, 14:25
Стать: Чоловік

Re: Підбір, хутір (зниклий)

Повідомлення Stefan »

W uzupełnieniu informacji o mieszkańcach Podboru:

Matka Romana Bochenka (dom nr 34), Maria (Marianna - wg kościelnych danych) Bochenek (z domu Błażejowska) urodziła się 25.03.1883 r. w Siennowie na Podkarpaciu. w 1900 r. wyszła za mąż za Jakuba Bochenka (ślub w Brzozdowcach). Będąc jeszcze nastolatką interesowała się medycynę ludową, pomagała miejscowej babce-znachorce. Nauczyła się o ziołach i podstawowych zabiegów – w tym również odbierania porodu. Potem często pomagała ludziom w tych sprawach. Nawet wszystkie swoje wnuki odbierała sama przy porodzie.

Jan Błażejowski (1902 – 1965) - dom nr 6, był bratem Marii. Był ożeniony z Cecylią (z d. Mirek).

A już w Podborze urodziła się jej siostra Stefania Błażejowska (1907-2003), która później wyszła za mąż za Karola Szerlowskiego – chyba z Bałuczyna.

Ich ojciec Stanisław Błażejowski urodzony 1843 r. w Kańczudze koło Przeworska ożenił się z Kazimierą (z d. Wodzińska) – pracował jako gajowy w dobrach hrabiego Jerzego Kornela Wodzickiego z Kutkorza. (Pan Kozłowski chyba później przejął Kutkorz). Mieszkali w gajówce Pod borem (jest na drugiej mapie) Przeżył 62 lata, zmarł w Podborze w 1915 r. i jest pochowany w Żeniowie koło Glinian. Kazimiera urodziła się w 1857 (?) w Kowalach a zmarła 15.05.1935 r. w Podborze.
Około 1914 r. Jakub i Maria Bochenkowie zamieszkali w Podborze. Maria Bochenek oprócz stawiania baniek sąsiadom i innej pomocy „medycznej” była przez pewien okres mamką u hrabiego Wodzickiego (była wtedy akurat po urodzeniu syna Romana - urodzony w roku 1913 w Bukaczowcach).

Proszę o informacje o innych mieszkańcach Podboru i ich losach.
Stefan
Онлайн
Аватар користувача
drapieznik
Повідомлень: 444
З нами з: 26 червня 2020, 05:00
Стать: Чоловік
Звідки: Львів
Дякував (ла): 23 рази
Подякували: 469 разів

Re: Підбір, хутір (зниклий)

Повідомлення drapieznik »

Розмова з моїм батьком (Роман Трохим) про Підбір, записана 23 грудня 2014 року


* - дані з цієї розмови краще використовувати як додаток до наступної, бо пам'ять в татового старшого брата була явно краща..



Розмова з моїм стрийком (Михайлом Трохимом) та моїм татом (Романом Трохимом), яка відбулася 24 грудня 2014 року й її темою був хутір Підбір та його мешканці - запис у форматі .mp3


* - найбільш активним в конверсації, з братів, виявився старший - Михайло, бо він більше пам'ятав й головне - краще. Фактично весь перелік мешканців та ремарки, які я наводив вище - взяті саме з цього запису.


Розмова з мешканкою села Полтва (ми її випадково зустріли коли були на місці колишнього хутора) - дівоче прізвище якої виявилося Грицай (.. збіг обставин..) й навіть її голос нагадував голос моєї бабці з Ринку (також Грицай у дівоцтві, й з даної місцевості..); запис датований 26 жовтня 2019 року


* - на жаль не вдалося поговорити довше, та й і підійшов я з диктофоном вже після початку розмови, яку завів мій брат з нею..


** - у всіх аудіозаписах, в якості "диктофону", використовувався камерофон SonyEricson K800i.


Онлайн
Аватар користувача
drapieznik
Повідомлень: 444
З нами з: 26 червня 2020, 05:00
Стать: Чоловік
Звідки: Львів
Дякував (ла): 23 рази
Подякували: 469 разів

Re: Підбір, хутір (зниклий)

Повідомлення drapieznik »

позначення хутора на довоєнних топографічних картах масштабу 1:25000 (квадрат P49-S39-E , 1937 року)
https://igrek.amzp.pl/11802393

Зображення
Онлайн
Аватар користувача
drapieznik
Повідомлень: 444
З нами з: 26 червня 2020, 05:00
Стать: Чоловік
Звідки: Львів
Дякував (ла): 23 рази
Подякували: 469 разів

Re: Підбір, хутір (зниклий)

Повідомлення drapieznik »

Stefan писав: 23 жовтня 2022, 15:00 o innych mieszkańcach Podboru
z nowych skanów (Ф618 ЦДІАУ у Львові)
Зображення Зображення Зображення ЗображенняЗображення
https://tsdial.archives.gov.ua/index16.html -
Відповісти

Повернутись до “Зниклі населені пункти”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 9 гостей