Василенко

Відповісти

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
0
Немає голосів
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Василенко

Повідомлення D_i_V_a »

Пошуки наштовхнули на віднаходження інформації про видатного українця, члена Української Центральної Ради (УЦР), за Гетьманату Скоропадського виконувача обов'язків отамана Ради міністрів - Миколи Прокоповича Василенко.

На вікіпедії читаємо таке:
Василе́нко Мико́ла Про́копович (2 [14] лютого 1866, Есмань, Чернігівська губернія, Російська імперія — 3 жовтня 1935, Київ, Українська СРР, СРСР) — український вчений-історик, громадський та політичний діяч. Член Товариства українських поступовців (ТУП). 1917 року — член Української Центральної Ради, куратор Київського шкільного округу, член Київського товариства старожитностей і мистецтв. За Гетьманату 1918 року — виконувач обов'язків отамана Ради міністрів, міністр освіти, голова Державного Сенату. Взяв участь у відкритті українських університетів у Києві та Кам'янці-Подільському. Від 1920 року — співробітник Української академії наук (УАН). У 1921–1922 роках — голова-президент Української академії наук.
Біографія
Народився в Есмані (нині Глухівського району Сумської області, Україна).
Студії і громадська активність 1890–1910-х років
Після закінчення прогімназії в місті Глухові та Полтавської гімназії навчався на історико-філологічному факультеті Дерптського університету.

У 1890 році захистив наукову працю «Критичний огляд літератури із історії земських соборів» і дістав звання кандидата російської історії.

У подальшому в Києві вдосконалював фахові знання, відвідуючи лекції професорів університету Володимира Антоновича, Володимира Іконникова, Олександра Лазаревського та ін., друкував наукові статті в часописі «Киевская старина».

У 1893–1894 роках з'явились перші ґрунтовні наукові праці Миколи Василенка, зокрема монографія «Сервітути і сервітутне питання в Південно-Західному краї».

Починаючи від 1890-х років Микола Василенко працював у Історичному товаристві Нестора-літописця (від 1919 року — голова товариства), в Архіві давніх актів, був співредактором часопису «Кіевская старина». Також працював викладачем історії в київських гімназіях, протягом 1903–1905 років — співробітник Київського губернського статистичного комітету. Був членом Київської старої громади, інших громадських і культурних товариств.

У 1905–1907 років редагував газету «Кіевскіе отклики». Симпатизував революції 1905—1907 років.

За нелегальний збір коштів на допомогу робітникам Києва й Санкт-Петербурга, підтримку повстання саперів 1905 року в Києві, зв'язки з революційними діячами, публікацію в «Киевских откликах» статей «антидержавного» змісту Василенка засуджено до року тюремного ув'язнення, яке він відбув у в'язниці «Хрести» в Санкт-Петербурзі. Під час перебування у в'язниці вивчав право та екстерном склав іспити за програмою юридичного факультету Новоросійського університету в Одесі (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова).

У 1909 році його обрано приват-доцентом Київського університету. У 1910 році Василенко здобув науковий ступінь магістра права. Однак через «політичну неблагонадійність» царська адміністрація заборонила йому викладати у вищих навчальних закладах. Працював товаришем присяжного повіреного Одеської судової палати.

Був членом Товариства українських поступовців (ТУП), а 1910 року вступив до російської партії кадетів, яка, погоджуючись на українську мову в школах, суді, церкві, виступала лише за національно-культурну автономію України. Належність до кадетської партії пізніше позначилась на стосунках Василенка з діячами українського національно-визвольного руху.

Діяльність під час визвольних змагань українців 1917—1920 років
Після Лютневої революції в Росії 1917 року за ініціативи Михайла Грушевського Миколу Василенка запрошено до Центральної Ради (ЦР) на посаду заступника голови. Та діяльної участі в роботі Центральної Ради він не брав. 24 березня 1917 року Російський тимчасовий уряд призначив Василенка куратором Київської шкільної округи, а 19 серпня 1917 року — товаришем (заступником) міністра освіти Тимчасового уряду. Василенко був прихильником еволюційного шляху формування української системи народної освіти, що не відповідало політиці українізації освіти, виробленій I і II Всеукраїнськими вчительськими з'їздами та здійснюваній Генеральним секретаріатом освіти. Це викликало непорозуміння та гостру критику його дій на посаді куратора Київської шкільної округи з боку ЦР.

Після більшовицького перевороту в листопаді (жовтні — за старим стилем) 1917 року Микола Василенко вернувся з Петрограда до України. Як згадувала Наталія Полонська-Василенко, він:

« цілком віддався науково-педагогічній діяльності, був обраний професором в кількох вищих школах Києва. «
Так, Василенко читав історію України та історію українського права на Вищих жіночих курсах, в Українському народному університеті, брав участь у виданні часопису «Южная копейка». У січні 1918 року обраний членом колегії Генерального суду УНР.

3 травня 1918 року гетьманом Павлом Скоропадським призначений виконувачем обов'язків отамана (голови) Ради Міністрів Української Держави. Організаційні здібності Василенка, його вміння згуртувати навколо себе однодумців, залучити до формування державного апарату висококваліфіковані, досвідчені кадри сприяли певним надбанням уряду у фундації провідних засад державного ладу та управління. На крайовому з'їзді партії кадетів (8-14 травня 1918 року) Василенко увійшов до складу головного комітету партії. В останній день роботи з'їзду у своєму виступі він наголосив на потребі створення самостійної партійної організації в Україні.

У період від 3 до 20 травня Василенко тимчасово виконував обов'язки міністра закордонних справ Української Держави.

3 травня 1918 р. гетьманом Павлом Скоропадським призначений міністром освіти та мистецтв (очолював міністерство освіти та мистецтв до 25 жовтня 1918 р.).[1]

8 липня очолив створений гетьманом Павлом Скоропадським Державний Сенат, 9 липня увійшов до складу комісії для розроблення проекту Української академії наук (УАН). Як міністр освіти доклав багато зусиль для створення УАН, українських університетів у Києві й Кам'янці-Подільському, багатьох середніх шкіл, національних культурно-мистецьких закладів.

Разом із іншими міністрами-кадетами 17 жовтня 1918 року Микола Василенко підписав «Записку в справі зовнішньої політики України», подану гетьманові Скоропадському. У ній зазначалось, що Україна повинна тісно пов'язувати свої інтереси з інтересами інших держав, що виникли на терені колишньої Російської імперії.

Діяльність після 1920 року, утиски
Після зречення гетьмана й зміни влади Микола Василенко працював у вузах Києва, в Українській академії наук. У липні 1920 року його обрано академіком УАН, головою Соціально-економічного відділу, за рік — головою-президентом академії, але радянським урядом він не був затверджений на цій посаді. Водночас він очолював Товариство правознавців Української СРР, редагував «Записки Соціально-економічного відділу УАН».

У квітні 1924 року Миколу Василенка засуджено до 10 років позбавлення волі в сфабрикованій НКВС справі «Київського обласного центру дій». Під тиском наукової громадськості вирок було переглянуто й наприкінці 1924 року вченого звільнено. Він повернувся до наукової діяльності, однак стан його здоров'я погіршувався з кожним роком. Через тяжку нервову хворобу він не міг повноцінно працювати.

«Це був перший політичний процес в Україні, який зачепив науковців, — читаємо у 28 випуску щорічника „Наука і культура“ за 1994 рік. — На лаві підсудних 18 чоловік. Ось головні пункти з обвинувального акта, опублікованого 1 березня 1924 року: 1) займаючись контрреволюційною діяльністю, „Київський обласний центр дій“ прагнув до знищення диктатури Комуністичної партії, вбачаючи шлях до цього в демократизації Рад: боровся за введення загального таємного і рівного виборчого права, сприяв пожвавленню діяльності легальних не комуністичних товариств і організацій; 2) звинувачені таємно листувалися з еміграцією і надсилали статті в безпартійний журнал „Новь“, що видавався за кордоном; 3) звинувачені видавали військові таємниці ворожим Росії державам, а саме Польщі і Франції…». 7 квітня суд закінчився: чотирьох звинувачених (одна з них — жінка) засудили до страти, велику групу (до якої ввійшов і Василенко) — до десятирічного ув'язнення.

1929 року Василенко був позбавлений змоги займати керівні посади в УАН. Помер 3 жовтня 1935 року, похований на Лук'янівському кладовищі в Києві (ділянка № 21, ряд 7, місце 1).

Микола Василенко був одружений з Наталею Полонською-Василенко.

Вшанування пам'яті

Могила Миколи Василенка
1991 року одну з вулиць у Києві перейменовано на честь Миколи Василенка[2]. 2016 року в Сумах на честь Миколи Василенка перейменовано частину Радгоспної вулиці.

Гідним пошануванням пам'яті вченого стала публікація в 2006—2008 роках Інститутом держави і права ім. В. М. Корецького НАН України у видавництві «Юридична думка» вибраних творів Миколи Василенка у трьох томах:[3]

Том 1. Історичні праці / упорядн.: І. Б. Усенко (керівник колективу). Т. І. Бондарук, Є. В. Ромінський. Відп. ред. Ю. С. Шемшученко, І. Б. Усенко. — К. : Інститут держави і прави ім. В. М. Корецького НАН України; ТОВ «Видавництво „Юридична думка“», 2006. — 608 с.;
Том 2. Юридичні праці. — 2006. — 506 с.;
Том 3. Спогади. Щоденники. Листування. — 2008. — 720 с.
2006 року НБУ викарбував та ввів до обігу пам'ятну монету на честь Миколи Василенка номіналом 2 гривні.
Зображення
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Василенко

Повідомлення kbg_dnepr »

Прізвище у сучасній Україні - одне з ДУЖЕ поширених (більше в центрі та на сході)

ВАСИЛЕНКО
(трансл. Vasylenko, рос. Василенко)
Налічує 34.320 носіїв - Київ (3289), Дніпро (1149), Харків (1124)

XVII–XX: прізвище ВАСИЛЕНКО є серед
Дворянства Малоросії
Cтаршини Гетьманщини
Православного духовенства
Київського міщанства
Репресованих
Керівництва УРСР та депутатів ВР

XX: прізвище ВАСИЛЕНКО в інших базах:
Перша Світова Війна
Воїни УНР
Голодомор
Друга Світова Війна
Бабин Яр
Остарбайтери

Згадки прізвища ВАСИЛЕНКО у козацьких реєстрах.
1756 рік – 0 осіб
1649 рік – 146 осіб
1638 рік – 1 особа

Карта поширення
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Василенко

Повідомлення kbg_dnepr »

Хто б міг подумати, що й це наче очевидне прізвище має чимало варіантів:

ВАСІЛЕНКО
(трансл. Vasilenko, рос. Василенко)
Налічує 148 носіїв - Луганськ (40), Одеса (16), Нижньогірський (9)

XVII–XX: прізвище ВАСІЛЕНКО є серед
Православного духовенства
Київського міщанства
Репресованих

А ще 10 осіб Васіленков-Васіленкова!!
Васілєнкова (2)
Василенков-Василенкова (75+112)
Василенків (9)
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Василенко

Повідомлення kbg_dnepr »

Микола Чабан. Серце бентежне. Документальна оповідь про земського діяча Івана Василенка (1854-1892). Дніпро, АРТ-ПРЕС, 2021. – С. 600.

У книжці знаного на Придніпров’ї письменника-краєзнавця Миколи Чабана вперше широко оповідається про талановитого земського діяча Катеринославщини, приват-доцента Харківського університету Івана Григоровича Василенка (1854-1892). Сучасник першовідкривача криворізьких руд Олександра Поля, продовжувач справи іншого земця і педагога барона Олександра Корфа, Іван Василенко, як і Корф, обстоював навчання українців у початковій школі зрозумілою для них українською мовою. За свій короткий вік Василенко встиг багато зробити для розвитку земства, народних шкіл, охорони здоров’я, після смерті Ол. Поля обирався почесним опікуном губернської земської лікарні. Він працював над реформуванням богоугодних закладів, ремісничої освіти, виступав за створення педагогічного музею, котрий би пропагував передовий досвід серед учительства. Разом з підтримуваним ним поетом Іваном Манжурою Іван Василенко належав до яскравих постатей, які працювали в несприятливих умовах наступу реакції 1880-х років. Манжура присвятить Василенкові свою поему «Трьомсин-богатир» (1892). Поховано Івана Василенка, якому не було і сорока, у склепі при Покровському храмі сучасного села Рубанівського Синельниківського району Дніпропетровської області. Книга розповідає і про родинне та земське оточення Івана Василенка, його батьків і дядьків, які були активні в громадському житті, займалися благодійністю, будували храми, а мати заснувала чи не найбільший на Півдні України Знаменівський жіночий монастир, відроджений у незалежній Україні. Книга адресована всім небайдужим до минулого нашого народу, краєзнавцям, вчителям, студентам, а нині до них додаються ще й екскурсоводи, які пробуджують зацікавлення забутими сторінками історії ріднокраю.

https://prosvita.dp.ua/knyzhky-prosvityan/
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3185
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 108 разів
Подякували: 665 разів

Re: Василенко

Повідомлення Вернер »

Голос Дніпра (Херсон) №105 від 17.07.1942, сторінка 2
Вважати недійсною загублену продуктову картку на ім'я Василенко П. В.
Час плине
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3185
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 108 разів
Подякували: 665 разів

Re: Василенко

Повідомлення Вернер »

Лубенський вісник №35 від 15.04.1943, сторінка 4
Загублені товарово-продуктові картки на ім'я Василенко М. І., Стеценко М. К. та Нікітіна С. І. вважати недійсними.
Час плине
Відповісти

Повернутись до “В”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Google Adsense [Bot] і 28 гостей