Український Генеалогічний Форум

Пошук родоводу, походження українських прізвищ, ономастика

Фотографія - як явище у суспільстві

Пошук, викладення, обговорення старовинних світлин
Аватар користувача
 
Повідомлень: 5389
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4624 раз.
Подякували: 2137 раз.
Стать: Жінка

Фотографія - як явище у суспільстві

Повідомлення D_i_V_a » 07 березня 2016, 17:14

Мені дуже важко звикнути до нового в українській мові позначення фотографії як СВІТЛИНИ.
Здається навіть одну світлину (фото) треба називать у множині...
Тему створено для обговорення "чи дійсно фото - це світлини"? Чи може були й інші можливі варіанти, що просто зникли за невживаністю?
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5389
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4624 раз.
Подякували: 2137 раз.
Стать: Жінка

Re: Фотографія - як явище у суспільстві

Повідомлення D_i_V_a » 07 березня 2016, 17:20

Полюбляю слухать по радіо передачі "Говоримо українською правильно". Там запрошують профі зі світу мовознавців.
Та ось коли я майже звикла до слова світлини замість фотографія, несподівано ведучому задали питання - якщо світлини це фотографія, то як же у зв'язку із цим буде фотоаппарат?
На це мовознавець від разу відповісти зовсім не був готовий, та сказав що треба подумать, та дасть відповідь пізніше у наступних передачах...
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 5389
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Звідки: Київ
Подякував (-ла): 4624 раз.
Подякували: 2137 раз.
Стать: Жінка

Re: Фотографія - як явище у суспільстві

Повідомлення D_i_V_a » 07 березня 2016, 17:31

Жуги.jpg
Тому, що слово світлини не дуже хотіло приживаться у моєму лексиконі, є важливий факт.
Нижче наведено підпис на фотографії від батьків дитині (та її сім'ї) де слово, що означає фотографія, було прочитано нами як ЖУГИ.

Може у нас вже є знавці що можуть прочитати слово, бо ми зовсім не впевнені що це є Ж.
Як ми прочитали:
"Дорогі та милі
Жуги є ці на
спомин о батьках.
Нехай Бог тобі
допомогає во всему.
Твої рідні мати та батько"
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Родинні прізвища: Дідкі(о)вський, Онацький, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Пустовіт, Павленко, Бургала, Барлинський
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?

Аватар користувача
 
Повідомлень: 4145
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2350 раз.
Подякували: 830 раз.
Стать: Жінка

Re: Фотографія - як явище у суспільстві

Повідомлення АннА » 15 березня 2016, 12:34

Історія фотографії - від дагеротипа до цифрових камер
Навколишній світ постійно змінюється. Тому не дивно, що люди завжди прагнули знайти спосіб автоматично запам'ятати й зберегти на довгі роки життя у всьому її різноманітті.

Перші спроби
"Піймати" мить реального життя, одному з перших, удалося Луі Жаку Манде Дагеру (Louis Jacques Mande Daguerre), що народився 18 листопада 1787 року в Кормії, біля столиці Франції. Починав Дагер із того, що вже в тринадцятилітньому віці працював учнем архітектора. В 1804 році він перебрався в Париж, де його взяв в учні декоратор Гранд-Опера, і протягом трьох років Дагер займався тим, що надавав допомогу в оформленні спектаклів.

Кар'єра Дагера йшла по наростаючий, у цьому йому допомагали талант і працьовитість. Приблизно в десять років Луі Жак віддав майстерню П’єру Прево, останній був видним майстром панорамного живопису. З 1816 року Дагер - головний художник театру Амбіпо-Комік. Він домігся таких успіхів в оформленні декорацій, що настав момент, коли критики стали говорити більше про декорації на сцені, ніж про театральне дійство, що відбувається на цій сцені.

В 1822 році Дагер і його компаньйон Шарль Бутон у спеціальному павільйоні в Парижі спорудили діораму. Остання являла собою напівпрозоре полотно, дві сторони якого були картинами. Одна картина несла денний сюжет, інша - нічний. Полотно висвітлювалося із двох сторін через вікна, що перекривалися рухливими прозорими кольоровими фільтрами-екранами. Миттєва зміна кольору й світла "невпізнанно" міняла картину. Діорами створювалися розміром 14х22 метра; сюжети мінялися приблизно кожні півроку. Успіх діорам був величезний, їх, наприклад, показували в Лондоні. Із цих діорам, власне, і почався довгий, тернистий шлях Дагера до фотографії. Справа в тому, що при створенні діорами Дагер використовував камеру-обскуру.

Камера-Обскура (від лат. camera obscura - "темна кімната") була відома з незапам'ятних часів (про подібний пристрій є згадування в Аристотеля), але популярність набула в Середні століття, з розвитком живопису. До камери-обскури прибігали багато художників для замальовки з натури, включаючи Леонардо да Вінчі. Найперші камери-обскури - це повністю затемнені приміщення (або величезні ящики) з невеликим отвором в одній зі стінок. В 1686 році Йоганнес Цан (Johannes Zan) створив портативну камеру-обскуру із дзеркалом, розташованим під кутом 45°, що проектувало зображення на матову горизонтальну пластину зі скла. Замість пластини міг використовуватися тонкий аркуш білого паперу.

От ці самі зображення, одержувані на матовому склі, і захотів закріпити Дагер. У цей час інший француз, Жозеф Нісефор Ньєпс (Joseph Nicephore Niepce) вже досяг певних успіхів у подібному закріпленні картинки. Для цього він брав скляну платівку й покривав її тонким шаром асфальтового розчину. На цей висушений шар за допомогою прямих променів сонця копіювалося зображення із гравюри. Потім платівка поміщалася в суміш лавандового масла й гасу, що розчиняла асфальт у місцях, захищених лініями гравюри від впливу світла. У самому кінці платівку промивали водою й висушували, і в такий спосіб одержували на ній трохи коричнювате зображення гравюри.

Історії винаходу фотографії і розвиток до цифрових камер
В 1826 році Ньєпс, удавшись до камери-обскури, одержав знімок виду з вікна своєї майстерні, для чого потрібна була восьмигодинна експозиція. Винахідник назвав знімок "геліографія", тобто "сонцеграфія". Власне, із цього моменту народження фотографії можна було вважати фактом.

В 1827 році Дагер поведе знайомство з Ньєпсом, і через два роки вони починають спільну роботу. Це співробітництво не принесло мало-мальськи значимих результатів, а в 1833 році Ньєпс помер, у зв'язку із чим Дагер тимчасово припинив досліди. Лише в 1835 році до Дагеру приходить вдача. Як говорить легенда, в один з літніх днів у який уже раз розчарований Дагер поклав посріблену мідну платівку, на якій не вдалося одержати зображення, у шафу з хімікаліями. Яке ж було здивування Дагера, коли, відкривши через кілька днів шафа, він побачив на платівці чітке позитивне зображення! Навчений француз відразу зрозумів, що вся справа в якійсь хімічній речовині, і став щодня поміщати в шафу нову платівку, при цьому забираючи одне з речовин. У підсумку, "винуватець" появи картинки був установлений - їм виявилася ртуть із розбитого термометра.

Цікаво, що сам Дагер практично нічого не відчув у той знаменний день. У наслідку він писав: "Я був настільки подавлений багатьма попередніми розчаруваннями, що навіть не відчув радості. Не забувайте, що це відкриття прийшло тільки після одинадцяти років експериментів, що гнітили мій дух". До цього варто додати, що після цього Дагеру довелося витратити майже два роки, щоб знайти підходящий фіксуючий склад (їм виявився розчин повареної солі, пізніше його замінили на тіосульфат натрію).

19 серпня 1839 року на об'єднаному засіданні французьких Академій наук і образотворчих мистецтв був озвучений спосіб одержання позитивного зображення, названий потім на честь винахідника дагеротипією. Дагера і його винахід очікував тріумф, хоча спосіб одержання дагеротипів не був простим. Посріблені пластинки з міді доводилося ретельно полірувати, а потім, у повній темряві, піддавати дії випарів йоду протягом лічених хвилин - це приводить до появи найтоншого шару йодистого срібла, що має високою світлочутливістю. Саме в цьому шарі під впливом світла й формується сховане зображення, що проявляється парами ртуті, а закріплюється - фіксуючим складом.

У дагеротипії минулого є й інші недоліки. Наприклад, знімки не можна було розмножувати. Платівки мали малу чутливість, і час експозиції був дуже довгим, а для зйомки портрета людське обличчя покривали крейдою, а волосся - пудрою, щоб у камеру-обскуру попадало більше відбитого світла. Урешті-решт, дагеротипи були важкими й дорогими.

Але прогрес не стояв на місці, і вже в 1840 році для підвищення світлочутливості пластинок стали застосовувати суміш йоду із бромом, а професор Віденського університету Йозеф Максиміліан Пецваль ((Jozef Maximilian Petzval) розрахував перший портретний об'єктив, що був побудований німецьким оптиком Пітером Фохтлендером (Peter Voigtlander). Пітер продовжив славні сімейні традиції, тому що фірму " Фохтлендер", що займалася оптикою, заснував у Відні ще в 1756 році Йохан Крістоф Фохтлендер (Johann Christoph Voigtlander). В 1841-му в "Фохтлендер" створили першу повністю металеву дагеротипну камеру.

Калотипія й коллодіон
Значний внесок у розвиток фотографії вніс Вільям Генрі Фокс Тальбот (William Henry Fox Talbot). Саме його зусилля привели до того, що у фотографії з'явилися фотопапір і негативи, з яких можна було в практично необмежено кількості друкувати позитиви. Свої досвіди Тальбот вів паралельно з Дагером, уже в 1834 році Тальбот створив світлочутливий папір, зображення на якому закріплювалися розчином хлориду натрію або йодиду калію. Спочатку Тальбот робив найпростіші фотограми - фотокопії, отримані шляхом накладення паперу на зображення (наприклад, гравюру). Пізніше Тальбот побудував камеру-обскуру з мікроскопом і природним підсвічуванням, за допомогою чого одержав позитивний відбиток з негатива.

В 1835 році, коли Дагер відкрив спосіб дагеротипії, Тальбот зняв на папір, просочений хлористим сріблом, заґратоване вікно будинку, де він жив. Зйомка тривала цілу годину. З отриманого негатива Тальбот зробив позитивний відбиток. Новий спосіб він назвав калотипія (від грецького "гарне враження").

31 січня 1839 року Тальбот зробив доповідь на засіданні Лондонського Королівського товариства, що носила довгу назву: "Деякі висновки про мистецтво фотогенічного малюнка, або про процес, за допомогою якого предмети природи можуть намалювати самі себе без допомоги олівця художника". З легкої руки Джона Гершеля винахід Тальбота стало йменуватися фотографією, він же "придумав" терміни "негатив" і "позитив".

Правда, і дагеротипія, і калотипія швидко канули в небуття - в 1851 році (до речі, у рік смерті Дагера, що символічно), коли англійцем Фредеріком Скоттом Арчером (Frederick Scott Archer) був запропонований мокрий коллодіонний процес. Винахід Арчера дозволив в рази збільшити світлочутливість і, як наслідок, скоротити час експозиції до часток секунди. Даний процес і донині використовується в поліграфії.

Принцип мокрого коллодіонного процесу наступний: нітроклітковину, одержувану в результаті обробки відходів бавовни сарною й азотною кислотами, розчиняють у суміші ефіру й спирту - таким чином, виходить коллодіонна маса. У неї додають солі брому і йоду, після чого заливають нею скляну пластинку. Потім пластинку занурюють у посудину з розчином азотнокислого срібла, проводячи в такий спосіб до появи шару, у якому утворяться чутливі до світла галогеніди срібла. Відзначимо, що всі описані маніпуляції робляться при неактиничному освітленні. Оброблена платівка годилася для зйомки, після якої її проявляли в розчині пірогаллолової кислоти, а закріплювали в розчині тіосульфату натрію.

Головним недоліком мокрого коллодіонного процесу було те, що пластинки не можна було сушити - шар коллодіону починав розтріскуватися й відшаровуватися від скла. Тому не припинялися експерименти з іншими речовинами. З 60-х років позаминулого століття дослідники звернули увагу на желатин, що використовувалося як сполучне середовище емульсійного шару. В 1871 році англієць Ричард Медокс (Richard Maddox) запропонував перший придатний до використання спосіб створення бромосрібної желатинової емульсії, що підвищило світлочутливість пластинок і дозволила зберігати останні в сухому виді. Між іншим, у сучасній фотографії використовуються галогенидосрібні желатинові фотошари.

Одночасно з удосконаленням мокрого коллодіонного процесу велася робота над кольоровою фотографією - 17 травня 1861 року великий англійський фізик Джеймс Максвелл (James Maxwell) одержав за допомогою фотографічних методів перше у світі кольорове зображення. Тим самим він довів трикомпонентну (червоний, зелений і синій кольори) теорію зору й указав шлях створення кольорової фотографії. А в 1903 році брати Люмьєр створили процес "автохром", при якому експозиції тривала при гарному освітленні 1-2 секунди, а на пластинці виходив кольоровий позитив.

Виникнення плівки і спрощення процесу фотографування.
Незважаючи на постійне вдосконалювання фотографії з використанням пластинок, наприкінці 80-х років XIX століття з'явився абсолютно новий спосіб фотографування - американська компанія Kodak налагодила випуск негативних фотоплівок на гнучкій підкладці із целулоїду, а також відповідних фотоапаратів. Випущений Kodak в 1888 році фотоапарат являв собою нерозбірну камеру, що вже була заряджена на заводі фотоплівкою на сто кадрів. Коли людина "відклацувала" всі кадри, вона просто відправляла фотоапарат виробнику, що перезаряджав апарат і віддавав користувачу фотознімки у видрукуваному виді. Ціна послуги становила 10 доларів (фотоапарат коштував 25 доларів). Незабаром по всій країні з'явилися міні-лабораторії Kodak і засновник компанії Джордж Істмен (George Eastman) міг святкувати перемогу.

Кольорові плівки "Кодахром" з'явилися в 1935 році, вони мали три емульсійних шари. Їх, як і за піввіку до того, було потрібно після зйомки віддавати виробнику, оскільки кольорові компоненти додавалися на стадії прояву. Звична ж кольорова фотоплівка (нею стала "Кодаколор") з'явилася в 1942-му. А в 1963 році на ринок надійшов фотоапарат Polaroid, що дав можливість робити моментальні кольорові знімки.

Неважко догадатися, що саме плівкова фотографія відправила на спочинок фотопластинки, хоча, безумовно, ми повинні віддати належне всім першопрохідникам в області фотографування, тому що без них ми б не мали поняття, як у дійсності виглядали люди XIX століття і дійсність, що їх оточувала. Фотознімки тих років просто безцінні.

Зображення на фотоплівці з'являється після проявлення, воно являє собою дзеркально звернений негатив. Даний негатив переноситься на фотопапір за допомогою повторної експозиції, для чого потрібен збільшувач. Експонований папір необхідно проявити, зафіксувати, промити й, нарешті, просушити. Незважаючи на таку багатокроковість процесу (не забудемо, що непроявлену плівку й фотопапір необхідно берегти від променів світла), плівкова фотографія ввійшла в маси, завербувавши у свої адепти мільйони людей по всьому світу. У кожної хоч трохи забезпеченої людини другої половини ХХ століття був фотоапарат, яким "клацали" сімейні торжества, виїзди на природу, домашніх вихованців і т.п. Щоб одержати фотознімки, досить було віддати зняту фотоплівку у фотоательє, де проявлення й друк коштував зовсім недорого.

Цифрова фотографія наступає
Ідея створення електронного фотоапарата прийшла на розум людству дуже незабаром після появи фотографії хімічної - уже в 1908 році шотландець Алан Арчібальд Кемпбел Свінтон (Alan Archibald Campbell Swinton) опублікував у журналі "Nature" статтю, де говорилося про можливість використання електронно-променевої трубки для реєстрації зображення. Правда, даний метод прижився в телебаченні, втім, розвиток цифрової фотографії не можна уявити у відриві від розвитку цифрового відео.

Так, в 1970 році вчені з Bell Labs розробили прототип електронної відеокамери на базі ПЗС із семи Елементів. Через два роки компанія Texas Instruments одержала патент на "Повністю електронний пристрій для запису й наступного відтворення нерухливих зображень". Як чутливий елемент у цьому апарату застосовувалася Пзс-Матриця, а зображення зберігалися на магнітній стрічці, і відтворювати їх можна було на екрані телевізора. Тут потрібно відзначити, що пристрій Texas Instruments був аналоговим, але в патенті давався вичерпний опис цифрової камери.

В 1974-му за допомогою Пзс-Матриці компанії Fairchild (чорно-білої, з дозволом 100х100 пікселів) і 8-дюйм телескопа світові була показана перша астрономічна електронна фотографія. Використовуючи всі ті ж Пзс-Матриці, рік по тому інженер Kodak Стів Сассон (Steve Sasson) створив першу працездатну камеру. Зараз цей пристрій вражає скромністю можливостей - при вазі майже три кілограми він записував один знімок розміром 100x100 пікселів на магнітну касету протягом 23 секунд.

В 1976 році Fairchild запускає у виробництво першу комерційну електронну камеру MV-101, що використовувалася на конвеєрі Procter&Gamble для контролю за якістю продукції. По паралельному інтерфейсі MV-101 передавала зображення на міні-комп'ютер DEC PDP-8/E.

В 1980 році компанія Sony випустила першу кольорову комерційну цифрову відеокамеру, а роком пізніше - легендарну Mavica (Magnetic Video Camera). Ця камера записувала окремі кадри в аналоговому форматі NTSC, не випадково її називали "статична відеокамера" (Still Video Camera). Зняті зображення зберігалися на гнучкому магнітному диску Video Floppy, з можливістю перезапису. Цей диск мав розмір 2 дюйми, на нього записалося 50 кадрів у режимі телевізійного поля або 25 - у повнокадровому режимі. Також допускався запис аудіокоментарів. Незважаючи на те, що Mavica не була повністю цифровою камерою, вона зробила справжній переворот - користувачі, нарешті, одержали зручний, компактний пристрій для зйомок, який записував кадри на диск.

Першою повністю цифровою камерою вважається All-Sky camera, створена в канадському університеті Калгарі для зйомок північного сяйва. Надалі розвиток цифрової фотографії йшов як лавина. Першою моделлю, що зберігала зображення у вигляді файлу стала анонсована в 1988 році Fuji DS-1P, оснащена 16 Мб вбудованої енергозалежної пам'яті. А вже в 1991 році Kodak представив першу професійну цифрову дзеркальну камеру DCS-100, оснащену 1, 3-мп сенсором.

Користувачі по достоїнству оцінили можливість миттєвого фотографування на диск із наступним виводом на ПК. Справа була лише в співвідношенні ціна/якості, і в 90-х роках минулого століття вона постійно поліпшувалося на користь кінцевого споживача. Сьогодні цілком пристойні цифрові камери є в багатьох недорогих моделей стільникових телефонів, що говорить про тотальну експансію цифрової фотографії на світовому ринку.

А що ж стара плівкова фотографія? Вона нікуди не ділася, і професійні фотографи дотепер іноді воліють використовувати обладнання для плівкової фотозйомки. Але, звичайно, рядові користувачі вже давно перейшли на "цифру"

http://mestectvo.com/zvnovost/441-istfotog.html
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 4145
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2350 раз.
Подякували: 830 раз.
Стать: Жінка

Re: Фотографія - як явище у суспільстві

Повідомлення АннА » 15 березня 2016, 13:39

Фотодокумент (фотографію) як предмет дослідження вивчає спеціальна історична дисципліна – фотодокументознавство, яке отримало свій статус у 60-х рр. ХХ ст.
До цього часу фотографія розглядалась лише з точки зору мистецтва.
Унікальну особливість фотографії зупинити час, зафіксувати назавжди подію, явище, об’єкт як джерело інформації до вивчення історії досліджували C. О. Шмідт, Л. М. Пушкарьов, Г. Швецова-Водка, І. Д. Ковальченко, М. Тихомиров.
Фотодокументознавство належить до специфічних типів історичних джерел, в яких інформація зафіксована у вигляді зображення.
Аналізуючи фотографію можна отримати інформацію про звичаї, події, культурне та політичне життя. Для істориків – фотографія є цінним історичним джерелом, незаперечним документом, що забезпечує ідентифікацію особи чи об’єкта [8;157]. От же, колекції фотографій у фондах міських архівів, музеїв і бібліотек мають не лише мистецьку, а й велику історичну цінність.
У фондах Інституту досліджень мистецьких ресурсів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника знаходиться колекція фотографій Народного Дому у Львові. Народний Дім був заснований у 1849 р. з ініціативи Головної РуськоїРади і став однією з найбільших культурно-освітніх установ Галичини до 1939 року [1;2].
...
Колекція фотографій налічує 1.152 одиниці збереження і включає фотопортрети діячів науки та культури, духовенства , групові портрети політичних та громадських діячів, фотодокументи, які відображають політичне життя Галичини даного періоду, фоторепродукції творів декоративно-ужиткового, образотворчого і прикладного мистецтва, фотографії окремих архітектурних споруд, вулиць, міст.
У багатій збірці фотографій портрети видатного українського поета Тараса Шевченка, французького письменника і драматурга Віктора Гюго, українського лексикографа Євгена Желехівського, видатного музеєзнавця, етнографа і філолога Іларіона Свенцицького, реставратора Оссолінеуму Еміля Павловича, українського публіциста, історика, філософа і літературознавця Михайла Драгоманова, радника міста Бучач Михайла Крижановського...
Духовенство представлене фотопортретами ....
Великим розділом колекції фотографій бібліотеки та музею Народного Дому є зображення краєвидів, архітектурних споруд та окремих ансамблів таких міст як: Київ, Бучач, Львів, Камянець-Подільський, Жовква, Краків, Варшава, Лондон, Рим, Венеція, Санкт-Петербург, Флоренція, Ліворно, Піза. Дані фотодокументи дозволяють побачити архітектуру цих міст кінця ХІХ – початку ХХ ст., порівняти як змінювалась забудова окремих дільниць. Обличчя міст змінювали війни, втрачені будівлі замінювались новими, виконаними згідно тогочасних смаків і вимог. На фотографіях вулиць зафіксовані святкування, урочисті процесії, автомобілі, випадкові перехожі, тому ці фотодокументи можуть бути цікавим джерелом до вивчення історії політичного, культурного, мистецького життя, а також історії автомобільного руху...
http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb ... 69-374.pdf
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 4145
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2350 раз.
Подякували: 830 раз.
Стать: Жінка

Re: Фотографія - як явище у суспільстві

Повідомлення АннА » 22 вересня 2017, 14:11

Мистецька фотографія на Україні

Розвиток мист. фотографії на Україні почався на межі XIX — XX ст. Відомішими фотографами були Й. Кордиш (Київ), Сокорнів (Крим), Хмелевський (Полтава) та ін.; з митців — не професійних фотографів виділявся своїми працями В. Фаворський. У 20-их pp. XX ст. мист. фотографія зазнала стилістичних змін і розросту під безпосереднім впливом розвитку цього мистецтва в Зах. Европі. Головними жанрами були настроєві фота, психологічний фотопортрет і фотомонтаж. Культивовано також фоторепортаж, зокрема в групі письменників (і мистців) »Нова Ґенерація« (див. стор. 777). Організовувано виставки мист. фотографії, а загальноукр. художні виставки мали відділи мист. фотографії. Видавано журнал »Фото для всіх«, де, правда, велика частина статтей була перекладана з рос. мови. Найвидатнішими майстрами кінця 20-их pp. були Дан Сотник, Петров, Я. Рюмкін та ін.

Одначе вже тоді сов. режим позначився на укр. мист. фотографії. Напр., у фотомонтажі головний акцент кладено на злободенне, масове, на плякат. Фотомонтаж використовувано як засіб пропаґанди. Все таки цей монтаж часто мав мист. характер. Розліплювані на вулиці заклики до розбудови індустрії або підвищення продуктивности сільського господарства, цікаво монтовані фотоафіші до окремих театральних вистав або фільмів (вміщувані також як спеціяльні репродукції по тодішніх мист. журналах: »нове Мистецтво«, »Кіно«, »Масовий Театр«, а особливо »Нова Ґенерація« тощо), нарешті фотошаржі та фотокарикатури (напр., серія фотомонтажів, що гумористично зображувала укр. письменників) були не раз виявом шукання нових, досконаліших засобів виразности. То світла смуга у формі розтрубу перетинала площину й виявляла »великим пляном« деталі й окремі обличчя з масової демонстрації, що в зменшеному вигляді лишалися по обидва боки цього »кінопроменя«; то до знятого окремого деталю домонтовувалося чиєсь усміхнене обличчя, напр., у торговельній реклямі — до сірника, черевика або самописного пера; то змонтовувалося докупи дві фігури, якщо політ. плякат зображував якунебудь »дволику істоту«. »Імперіяліст« плакав гарматними стрільнами чи літунськими бомбами, трактор пересувався на скетинґ-ринґах, Шевченко розмовляв у безпосередній близькості з Тичиною і т. д. Фотомонтаж використовувано, крім плякатів, також на обкладинки книжок, на »асоціятивні ілюстрації« до поезії тощо. Це був час, коли ще можливі були стилеві шукання й експерименти. Тим то цей період розвитку укр. фотомонтажу, всупереч його офіційно-сов. обрамленню, дав деякі мист. цінності.

У ділянці спеціяльно мист. фотографії (поза фотомонтажем) за цей час пройдено великий шлях від простого фотографування краєвидів рідної землі, її міст та сіл і портретування »довгою витримкою« поодиноких акторів чи груп їх у ролях до мистецтва ракурсу й психологічної характеристики. Значення терміну »артист-фотограф«, яке до революції стосувалося винятково техн. досконалої точности у відтворюванні об’єкта, ґрунтовно змінилося. Фотографа-мистця (Д. Сотник та ін.) почав цікавити насамперед ракурс. Обраний кут зору, зближення до об’єкта або віддалення від нього визначало стилістичний характер усього образу: деталь бруку, рука мармурового торса, тіні від листя на завісі, лямпа, наближена до об’єкта »великим пляном«, муха у вигляді колосальної допотопної потвори, праліс, пронизаний соняшним промінням, »шум квітів« і »сльози яблук« — ось приклади завдань, що ставлять у цей час перед собою фотографи. У цьому був і настрій, і динамічність ліній, і суворе компонування, і світлотінь як мист. чинник. Удосконалення в ділянці кольорової фотографії надали ще більше можливостей цьому мистецтву. Добрими зразками тодішнього фотографічного мистецтва України могли бути великі фота, що прикрашали собою партерне приміщення харківського готелю »Червоний«. Як аматор мист. фотографії уславився зокрема письменник Майк Йогансен, праці якого в цій царині були надзвичайно ориґінальні.

Доба »соц. реалізму« поклала край цьому розвиткові в ділянці мист. фотографії, як і в ін. мист. ділянках. Запанував штамп усміхнених облич, заводських корпусів і портретів »вождів« та »стахановців«.

У 30-их pp. мист. фотографія могла вільно розвиватися лише на Зах. Укр. Землях. Її піонерами були С. Дмоховський, М. Угрин-Безгрішний, І. Озаркевич, Ф. Яцура, що своїми працями промостили дорогу укр. мист. фотографії. Фотомистецтвом займалися також Є. Чайківський і Л. Янушевич. Гурток фотомистців закладає у Львові 1930 р. перше Укр. Фотографічне Товариство — УФОТО (голова Є. Чайківський), що мусіло починати працю в несприятливих матеріяльних умовах. Однак УФОТО змогло незабаром придбати власну домівку з фотолябораторією та читальнею, де відбувалися збори членів і фотокурси для початківців. У 1932 р. почато видавання мист. фотожурналу »Світло і Тінь« (ред. О. Мох, пізніше С. Щурат), що як статтями, так і світлинами став дорівнювати не одному зах. журналові й був премійований на виставці фотопреси в Загребі. Т-во мало філії (Станиславів, Тернопіль та ін.). УФОТО щороку влаштовувало принаймні одну виставку. /893/ Заходами УФОТО відбувалися покази кольорової фотографії (О. Пежанський, М. Пежанський, Р. Крохмалюк, Д. Фіґоль та ін.) та покази кінофотографії (Ю. Сорочко, С. Федів). Періодичні фотокурси при Мист. Промисловій Школі у Львові, ведені членами УФОТО, популяризували фотографію серед молоді і широких мас укр. громадянства.

З-поміж мистців Зах.-Укр. Земель визначалися Юліян Дорош (світлина »Болото«, відзначена на виставці УФОТО у Львові та на Всеслов. виставці в Загребі 1935 р. та ін.); Олександер Мох (світлини: »Святий Юр у зимі« та »Самота«); Ярослав Савка (світлина »Малі мистці«); Володимир Пронь (світлина »Самітна стая«); Данило Фіґоль (фотомонтаж »Юдин гріш«); Роман Сов’яковський (світлина »Радість життя«, нагороджена на Всеслов. виставці в Загребі 1935). На окрему увагу заслуговує мист. фотографія з краєзнавства та етнографії. Надаючи їй особливої ваги, провід УФОТО організував окремі виставки під гаслом »Наша Батьківщина у світлині«. В цій ділянці відзначалися своїми світлинами Михайло Драґан (архітектура укр. дерев’яних церков), Роман Мирович (світлина »Старі пні«), Роман Крохмалюк (світлини »Вориня« та »Спиці«), брати Ярослав і Роман Масляки, далі В. Г. Банах та М. Ґавдяк.

1937 р. за ініціятивою УФОТО почато організацію краєзнавчого фотомузею, але проєкт цей не був виконаний через початок другої світової війни.

Серед майстрів мист. фотографії на еміґрації виділяються Б. Солук і З. Еліїв; спроби сюрреалістичного фотомонтажу належать Ю. Соловієві.

Р. Крохмалюк, І. К
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 4145
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Подякував (-ла): 2350 раз.
Подякували: 830 раз.
Стать: Жінка

Re: Фотографія - як явище у суспільстві

Повідомлення АннА » 28 жовтня 2018, 21:29

ФОТОДОКУМЕНТОЗНАВСТВО— напрям аудіовізуального документознавства, об’єктом вивчення якого є фотодокументи, що відбивають дійсність у специфічній зображувальній формі. Фотодокументи належать до новітніх істор. джерел і посідають окреме місце серед документальних пам’яток завдяки способу фіксації інформації, формі її передачі, носієві інформації та організації користування ними. Предметом Ф. є вивчення закономірностей створення й функціонування фотоджерел, їхньої форми, змісту, типології; розроблення прийомів та методів їхнього використання в істор. дослідженнях. Вік фотодокументів налічує трохи більше півтора століття — із часу винайдення фотографії, яке по праву пов’язують з іменами французів Ж.Ньєпса і Л.-Ж.Дагера та англійця В.Тальбота. 1826 Ж.Ньєпсу за допомогою камери-обскури вдалося отримати перше фотографічне зображення. 1839 Л.-Ж.Дагер уперше отримав знімок із порівняно високою якістю зображення на галоген-срібному прошарку. 1841 фізик В.Тальбот відкрив негативно-позитивний процес і отримав перший у світі негатив і позитивний відбиток на папері, насиченому хлористим сріблом. В Україні перші фотознімки отримав професор Львів. ун-ту Я.Гляйснер улітку 1839. Удосконалення процесів фотодокументування привело зрештою до появи наприкінці 20 ст. цифрового фото.

Усвідомлення значення і цінності фотодокументів актуалізували проблеми їх збирання, опрацювання й зберігання. Так, Держ. архів Канади 1908 організував секцію для зберігання фотографій. 1913 в Османській імперії створено Центр фільму та фотографії, де відклалися фотодокументальні комплекси, що стосуються війн 19 ст. Схожі колекції фотоджерел концентруються в Королів. Лондонському військ. музеї, Б-ці Конгресу (США). Україна стала однією з перших країн, де проблема організації зберігання фотодокументів була вирішена на держ. рівні. У червні 1932 створено спеціалізований архів — Всеукр. фотокіноархів у м. Київ (нині Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г.Пшеничного). Фотодокументи зберігаються також у колекціях Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Рильського НАН України, Ін-ту рукопису Бібліотеки національної імені В.Вернадського, держ. архівів областей, АР Крим, б-к та музеїв.

Стрімкий розвиток та активне використання інформаційно-комунікаційних технологій розширюють можливості доступу сусп-ва до фотоджерел. Найбільш ефективно це досягається шляхом представлення колекцій фотодокументів у складі електронних б-к. Так, зокрема, фотодокументи репрезентовані в міжнар. проектах "Європейська цифрова бібліотека" (The European Library), "Європейська електронна бібліотека "Europeana”", "Світова цифрова бібліотека" (World Digital Library), нац. проектах "Національна електронна бібліотека" (США), "Цифрова бібліотека" (Велика Британія), "Gallica" (Франція) та ін.

З появою фотографії її вивченням займалися переважно фотографічні т-ва. 1859 з-під пера нашого співвітчизника, одесита І.Мигурського, вийшов перший "Практичний посібник по фотографії". Історії фотографії присвячена монографія професора Харків. ун-ту М.Бекетова "Розвиток та сучасний стан світлопису" (1862).

Уперше фотографією як документом епохи зацікавився поляк Б.Матушевський (1898—1901 з’явилося кілька його студій "Нове джерело історії: про створення сховищ історичних документів", "Жива фотографія: чим вона є, чим вона може стати", "Нове у графології й експертизі почерків" та "Портрети на склі, покритому емаллю (одне відкриття)"). Важливим внеском у галузі історії та прикладної фотографії стали праці С.Берштейна, Г.Болтянського, Б.Грекова, опубл. в 1-й пол. 20 ст.

1950-ті рр. позначилися посиленням уваги до фотодокументів з боку архівістів, що засвідчують навч. посібники С.Плєшакова, А.Кузіна, в яких порушувалися питання експертизи їхньої наук. і практичної цінності.

Серйозні зрушення у джерелознавчих дослідженнях фотодокументів відбулися в 1960—80-х рр. У цьому контексті слід відзначити праці М.Тихомирова, М.Черноморського, Н.Єрмакової, І.Ковальченка, С.Шмідта, Ф.Шевченка, А.Санцевича, М.Варшавчика, В.Стрельського. Про необхідність спеціальних досліджень інформаційних можливостей фотодокументів та введення їх до наук. обігу писала О.Медушевська.

Важливим чинником у розвитку вітчизн. Ф. стала розгорнута в 1960—70-х рр. на сторінках рад. фахових часописів "Вопросы архивоведения" та "Советские архивы" дискусія щодо джерелознавчих проблем фотодокументів. Її учасники Л.Крюкова, І.Фесуненко, Л.Рошаль, Л.Пушкарьов, В.Магідов та ін., порушуючи питання про роль і значення фотодокументів як істор. джерел, насамперед намагалися розвіяти скептицизм істориків щодо цих документів як джерел узагалі та зламати домінуючий стереотип щодо можливостей їхнього використання лише в якості ілюстративного матеріалу до істор. фактів.

На поч. 1990-х рр. уперше у вітчизн. історіографії кінофотознавство розглядалось як спеціальна історична дисципліна, що займається вивченням кіно- і фотодокументів. Згодом назва дисципліни була замінена більш точним терміном "фотодокументознавство". На сучасному етапі розвитку науки Ф. розглядається як окремий напрям аудіовізуального документознавства.

Завдяки студіям М.Базанової, Л.Маркітан, Н.Слончак, Н.Топішко та ін. були виявлені, досліджені та введені до наук. обігу значні комплекси фотодокументів. На сьогодні найбільш глибокими і змістовними є праці рос. вченого В.Магідова ("Кинофотофонодокументы в контексте исторического знания". М., 2005).

Дослідження фотоджерел включає: їх виявлення, вивчення часу й обставин створення фотодокументів; відбір джерел з їхньою подальшою класифікацією й систематизацією, зовн. та внутр. критикою.

Критеріями відбору джерел є значимість зафіксованих у них подій чи фактів, ступінь атрибутивності цих документів, їхній тех. стан, наявність супровідної документації, повторюваність інформації тощо.

Невід’ємним елементом вивчення фотодокументів є їхня класифікація. За способом кодування інформації фотодокументи відносяться до зображувальних джерел. За формою відзнятої інформації вони поділяються на: офіційні (зйомки подій), творчі (фотонариси, портрети, пейзажі) і особистого походження (створені або зібрані фотолюбителями, колекціонерами). За зовн. ознаками вони класифікуються — за кольором (чорно-білі та кольорові), розмірами, носієм інформації (скло, плівка, папір, дисковий носій тощо).

Зовн. критика фотодокументів полягає в аналізі їхнього походження, визначенні об’єкта зображення, часу, авторства, з’ясуванні передумов створення, а також зовн. ознак документа. У цьому контексті важливою є інформація про наявність або втрату першоджерела — створеного автором, документа, що не зазнав жодних тех., композиційних та ін. змін.

За ступенем освітлюваності, організованості фотокадру та ін. ознаками можна відрізнити документальну зйомку від інсценізованої. Зовн. особливості фотодокумента (основа і формат самого документа) іноді дають можливість зробити попередні висновки про час його створення, автентичність або, навпаки, про його фальсифікацію.

Час і місце створення фотодокументів завжди збігаються з моментом і місцем зафіксованої події. Велике значення для розшифрування документів має т. зв. прихована інформація — фотоскрипти (внутр. кадрові написи — гасла, вивіски, афіші тощо).

Автором фотодокумента є безпосередній створювач фотознімка (фотограф, фотокореспондент). Також важливим є виявлення замовника фотодокумента, в ролі якого може виступати як особа, так і окрема установа.

На завершальному етапі роботи з фотодокументами визначають ступінь повноти отриманих відомостей, їхню новизну і вірогідність, інформаційну цінність джерела. При цьому доцільно: 1) зіставити зображення фотодокументів між собою для визначення дублетів чи серії, яка об’єднує документи одного походження, датування й виявлення неточностей; 2) проаналізувати супровідну документацію; 3) зіставити даний документ з ін. видами джерел (пресою, архів. документами тощо).

Ф. історично й логічно пов’язане із джерелознавством, архівознавством та дипломатикою, сфрагістикою, історією держ. установ, а на міждисциплінарному рівні — з мистецтвознавством, журналістикою, екон. науками, філософією, естетикою, інформатикою й інформаційними технологіями та ін.
Ємельянова Т.О.
Із повагою, Ганна

Аватар користувача
 
Повідомлень: 90
З нами з: 31 січня 2018, 13:44
Звідки: La Rochelle, France
Подякував (-ла): 43 раз.
Подякували: 69 раз.
Стать: Чоловік

Re: Фотографія - як явище у суспільстві

Повідомлення Barcha » 29 жовтня 2018, 19:28

" ~ 700 р.
До н.е. " Ассірії вміють лінувати модні лінзи: планево-опуклість об'єктива виявлена ​​в 1850 році в Німроді.
Бі-опуклі лінзи також будуть виявлені в Карфагені, починаючи з 2-го століття до нашої ери.

" 5 століття до н.е. "
Китайський Мо Ті зауважує, що сонячні промені, що проходять через невелику діру, відтворюють перевернуте зображення.

" 4 століття до н.е. "
Аристотель, у свою чергу, виявляє принцип темної кімнати. Темний зал, який він використовував, був нічим іншим, як кімната без вікон, в якій світло проникало лише через первинну лінзу, отвір, просту діру в одній зі стін. На протилежній стіні зображення зовнішнього світу виявилося перевернутим. Він використовував це для спостереження за сонячним затемненням.
Евклід писав трактат про оптику.


" 2 століття до н.е. "
Зовнішній вигляд магічного ліхтаря в Китаї.


~ 150 р. після різдва Христового
Птолемей був би написав трактат «Оптика» (рефракція, бінокулярне бачення ...)

~ 800
Арабський алхімік аль-Суфі зробив би нітрат срібла, розчиняючи срібло в азотній кислоті.

X.
Принцип темної кімнати відомий у Китаї.
Єгипетський ібн аль-Хайтам, у своїй книзі з оптики, зазначає, що чим менше діра, тим чіткіше зображення.
Араби покладаються лише на трактат Евкліда про оптику, але виправляють певні моменти.


XIII
Декілька творів стосуються темної кімнати в Європі (Англія, Польща, Франція ...).

1490
Леонардо да Вінчі створює невелику переносну темну кімнату, точно описує Camera Obscura і використовує її як інструмент для малювання. Багато живописців

~ 1550
Джером Кардан додає об'єктив за маленький отвір в фотолабораторії. Ця лінза, яка фокусує світлові промені, має подвійний інтерес: зображення стає більш різким, і отвір може бути збільшено , щоб забезпечити більше світла. Він описує цей процес в книзі (De Subtilitate)

+1558
Fixed GB Делла Порта італійського фізика дзеркало перед об'єктивом , щоб виправити зображення. Він постав перед судом за чаклунство, після публікації його знаменитої книги «Magiae Природних» (Natural Magic), в якому він описує можливі застосування фотолабораторії в театрі (цифрах живий проекції скасованих)

1566
Жорж Фабріціус (1516-1571 рр., Лікар і алхімік) виявляє суміш морської солі та солі срібла, нині відомої як хлорид срібла (або "рогової місяць"). Він вважає, що білий розчин легко підсвічуватись під час світла.

1568
Італійський Даніель Барбаро (1513-1570) має ідею додати діафрагму в темну кімнату, щоб отримати більш чітке зображення. Він використовує двоопуклу лінзу (The prattica della perspettiva)

1607
Дж. Кеплер, який читає роботу делла Порта, винаходить термін "камера обкура". У своїй книзі «Ad Vitellonem Paralipomena» він порівнює очі в темній кімнаті, з учнем , як діафрагма, з ірисовою діафрагмою , як, наприклад діафрагми і сітківки , як на екрані , де з'являється зображення , Через тридцять років Декарт коментує це порівняння у своїй книзі "Діоптрик".

1614
Італійський Анджело Сала пише, що порошок нітрату срібла темніє у світлі.

1646
Камера обскура (шашин-кйо) представлена ​​в Японії голландцями.

1650
Темна кімната має лінзи з різними фокусними відстанями; в той час це в основному використовувалося дизайнерами.

chambre_noire_pour_dessiner

+1722
Якоб Крістоф Ле Блон, гравер в Англії, створює враження у трьох кольорах: жовтий, червоний, синій (принцип субтрактивного синтезу).

1727
Німецький Дж. Г. Шульце випадково виявляє, що нітрат срібла нафтує на світло. Анжело Сала вже помітив це в 1614 році, але Шульце, на щастя, вразив папір. Суміш сильної води (розведеної нітратної кислоти) та срібла була у пляшці, перед якою він поставив папір. Це ще не концепція фотографії, оскільки Шульце не думає використовувати цю властивість з камерою обскура.
Поінформованість про аркуш паперу з нітратом срібла описується через 10 років хіміком Джин Еллот, в повідомленні в Академії наук.

1733
Отець Я. О. Наллет робить камеру обскура у Франції у формі намету, що стоїть на столі. У трактаті він докладно описує різні пластини, які використовуються в магічних ліхтарях. Він дає чарівний ліхтар свою остаточну форму (зберігся до двадцятого століття).

1757
італійський фізик GB Беккариа описує дію світла на хлорид срібла ..

1758
британський оптик Джон Dolland побудував Ахромат, використовуючи опуклу лінзу і увігнуту лінзу. Він спирався на розрахунки, зроблені десятьма роками раніше німецьким математиком Л. Ейлером.

тисячу сімсот шістьдесят один
Tiphaigne Чарльз Франсуа Роше, лікар на факультеті Кана і автор «очікування», який вважається одним з найвідоміших пророків photographie.Niepce в юність здавалася б популярна в цьому автор.

Один тисячі сімсот сімдесят вісім
Англійська Вільям Шторер робить дуже складний номер, Королівська форма зі стійкою воріт для розвитку, відновлення дзеркального зображення, дві змінних лінз для близьких портретів і поглядів, збільшувальні лінзи всередині ,

1 780
JA Цезар Чарльз, професор фізики в Сорбонні, показав в своєму громадськості над тим, як сформувати зображення на екрані темної кімнати, покритий з аркушем паперу , покритий хлоридом срібла (яскравими частинами зображення на папері друкується чорним кольором).

1792 р
. Італійський Вазалі стверджує, що будь-яке світло може діяти на хлорид срібла, а не лише на сонце.

1796
Senefelder винаходить процес відтворення , який залишився відомим: в літографія

тисячі сімсот дев'яносто сім
Ньєпс Подорож на Сардинії з його сім'єю і його брата. Саме під час цієї поїздки Ніцфорд і його брат Клод мали ідею концепції фотографії.

1 802
Томас Веджвуд та сер Гумфрі Дейві застосовують до темної кімнати світлочутливу поверхню (скло, папір, шкіра, нітрат срібла або хлорид срібла) (наприклад, JA César, двадцять років тому). Це сама ідея фотографії. Це вже не питання, щоб намалювати контури зображення, що проеціюється темною кімнатою. Але зображення в темній кімнаті занадто туманно, щоб зафіксувати нітрат срібла.

1812 р.
Дослідження Ньєпс: він міг отримати літографію негативів (з хлоридом срібла) і позитивними (з іудеївським бітумом), але ці зображення не стабільні.

Англієць К. У. Волластон створює конвергентний меніскусовий лінз на f / 11. Niepce і Daguerre будуть використовувати цей тип об'єктива.

1813
Перші спроби Джозефа Нісефора Нієпса зафіксувати "образ об'єктів за допомогою кислотної гравюри, використовуючи кам'яну гравюру, що допомагає світло".

1816
р. 5 травня 1816 р. Перший негативний образ на папері (сенсибілізований до солей срібла) отриманий в темній кімнаті Ніефора NIEPCE. Він використовує діафрагму та тривале експозиційне час. У своїх нарисах він також отримує позитивні тести, рефотографуючи його негативи.

1819
Сер Джон Фредерік Вільям Гершель (1792-1871), астроном, як його батько, але і хімік, дуже цікавиться фотографією. Він виявляє тіосульфат натрію або гіпосульфіт, здатний розчинити галогеніди срібла у воді. Це принцип фіксації срібних принтів, але він не думає про зв'язок цього відкриття з почорнінням солей срібла. Він зробить це через двадцять років.

1822-1825
Перші випробування Джозефа Нікіфора Ньєпса, який використовує чутливість бітуму Юдейської для відтворення гравюр.
Він утримує таємницю на точному прогресі свого дослідження, навіть у своїх листах до брата. Здається, він не знає про роботу, виконану Веджвудом або Дейві, і не відвідує вчених Парижа.
Ньєпс зробив саму першу фотографію в 1822 році на тарілці скла: стіл подають у своєму саду (8 годин під впливом повного сонячного проміння).

1823
Чарльз Шевальє створює призму мениска, щоб замінити нахилене дзеркало чорних кімнат (малювання наметами).

1826 р.
Нієпсько: перший фотохімічний тест на олово і скло з бітумом Юдеї. Час експозиції: кілька днів

фото-історія-хроно-1 826
Луї Жак Манде Дагерр пише перші листи до Ньєпс.
Німецький Дж. В. Доберейнер виявляє дію світла на солі платини. Через п'ять років він виявив світлову чутливість оксалату заліза. Відкриття, яке буде завершене іншими в Європі, з додатками, такими як platinotypy (нероздрібний процес із солями заліза)

1828
Американець Джеймс М. Уоттлс зміг би друкувати пейзажі за допомогою темної кімнати , покривши аркушем розбавленого корозійного речовини, перед тим як занурити його після сушіння в калійному розчині та вражаючи його в темряві на одну годину. Потім зображення фіксують у солоній воді та промивають.

1829
Ньепце використовує слово "геліографія".
Угода про асоціацію між Ньєпс і Дагер (дагеротип є першим офіційна назва , дане фотографії)

1831
>> AC Жак Дагер зрозумів свої перші зображення на мідних пластинах , вкритих світлочутливим шаром йодистого срібла (дагеротип). Піддаючись пари ртуті, позитивний образ був зафіксований морською сіллю.

+1833
Смерті Niepce (68 років), Дагерр зображення з фіксованою хлорид натрію

1834
англійського Вільям Тальбот світлочутливої папером з солями срібла і отримує відбитки, «Photogenics креслення». Час експозиції від 1 до декількох хвилин.

1835 - 1837
Луї Жак Манде Даґерр винаходить пряму фотографію на сенсибілізованій срібній пластині.

1835
>> А. К. Тальбот вигадує календарі латентного зображення: позитивне зображення отримують з негативного зображення.

1837
Джон Вільям Дрейпер (1811-1882) , професор хімії в Нью - Йорку, створює фотографії, в тому числі Місяця та через мікроскоп.

1837 р.
Патент на стереоскоп (червень-38) від сера Чарльза Уітстона

тисячу вісімсот тридцять дев'ять
7 січня: фотографічний процес проголошений Дагерром (31 січня за Тальботом)

3 липня: у Парижі, перед палатою депутатів, астроном і політик Араго офіційно оголошує про відкриття дагеротипу. Дагерр та Ісидор Нієц (син Нієц) отримують пенсію за життя в обмін на розкриття процесу дагеротипу.


1839 - Араго

Англієць Вільям Гершель випускає першу фотографію та винаходить слово "фотографія". Також створюються терміни "негативний", "позитивний".

Француз Іпполіт Баярд отримує позитивні прямі зображення, які він виставляв у Парижі серед картин. Штейнхель і фон Кобелл також виставляються в Академії витончених мистецтв у Мюнхені.


1840
Приналежність до портрета. Фотографія дозволяє мати уявлення про себе, до тих пір, поки він залишається для багатих, з портретом в живописі.
Дж. Ф. Годдард ділиться на 10 часу експозиції

1841 року
Калотип або тальботип втілює Анрі Фокс Талбот. Поверхня аркуша паперу покрита розчином нітрату срібла, а потім піддається іншим маніпуляціям, необхідним для сенсибілізації опори.
Створення об'єкта f / 3.6 Джосфом Петцвалем

1843 р.
Тальбот відкриває першу друкарню з фотографії в Південному Лондоні. Talbot реалізує свій процес «калотипия» (але повинна закритися в 1847 році з - за Eleve ціною книг і погану збереженість Trials). Потрібно буде зачекати до початку 1850-х років, щоб з'явилися нові друкарські машини завдяки вдосконаленню, зробленому в Калотіпі.
Перша фотографія книга Анни Аткінс (жовтень-43): «Британські Водорості: Ціанотипія враження» з 424 фотографіями (і , отже , вище книг Talbot ( «Пучок природи») , випущених в 1844.
Увійдіть Творіння ілюстрації: фотографії йдуть статус іконографічної підтримки для приводу в основний автомобіль для інформації ілюстрація публікації розмножується зображення в пресі ..

1843 - 1845
художник Девід Октавіус Хілл (1802-1870 рр) і технік Роберт Адамсон (1821-1848) реалізував перший звіт в історії фотографії. Вона зосереджена на життя устриці рибалок і моряків села Нью - Хейвені.

1843 - перший звіт1846



BLANQUART-Дезіре EVRARD, французький (1802/1872), покращує підготовку паперу для негативних і заснованих на першій друкованої PhotoGraphic Лілля (450 до 500 зображень в день). Це початок індустріалізації фотографії.

1847
Карл Цейс, німецький переїхав в ієну в оптичних заводах Prussia

+1848
Скотт Арчер винайшов метод з мокрим колодієм стек негативну тонше і більш прозорою , ніж негативні паперу Talbot. Показали публіці в 1851 році, він став дуже популярним приблизно до 1880

1850
В початку 1850 - х років, коллодия нокаутував дагеротип і caltype, що поєднує в собі різкість першого до другого відтворюваності.

Розробка ню фотографії для художників та інших. Великий момент: 1850-70. Зовнішній вигляд книжок, що представляють моделі, що носять поз, у старовинному стилі. Вони близькі до еротичних ню, навіть порнографічних аматорів.
Зовнішній вигляд методів фотомонтажу (поєднання кількох негативних колодій для створення зображення, неба та моря, наприклад).
Створення фотоматеріалу "Photographic Journal" в Англії (створення журналу "La Lumière" у Франції наступного року).

1851
1-а державна комісія у Франції: геліографічна місія. Тут треба визнати територію старих (Secq, Gray та Baldіs - хто старі художники, супроводжуються Bayard та Mistral). Місія відповідає за архівування частини великої французької архітектурної спадщини.

"Бланкар-Еврард" відкрив найбільшу фотографічну друкарську компанію того часу поблизу Лілля, де працювало близько сорока робітників. Незважаючи на прогрес, досягнутий у друку документів та стандартизації завдань, і за відсутності достатнього обігу, ця друкарня, в свою чергу, закрита через чотири роки. Це банкрутство звучить у Франції катотипом смертельного ключа.

Процес стереоскопічної фотографії представлений широкій публіці на Crystal Palace World Expo. Завдяки подвійній об'єктиві камері, яка дає два маленьких зображення з дещо іншим кутом огляду. Завдяки спеціальному пристрою, стереоскопу, ці дві комбіновані зображення відновлюють ілюзію рельєфу. Успіх відбувається безпосередньо з громадськістю та багатьма професіоналами, фотографами та редакторами (Франція, Англія, США ...)

1852
Лондон: 1-а цілком фотографічна виставка. Перший президент Лондонського Фотографічного Товариства став першим художником і директором Лондонської Національної Галереї Сер Чарлз Істлейк.

У Франції законне здавання іспиту є обов'язковим, щоб уникнути нелегальних копій (однак цей захід захисту відносно мало). Він не був до 1862 року в Англії , щоб побачити promulagation Закон про авторське право ( а потім багато випробувань, але зі слабкими і попереджувальними штрафами).

1854
Фонд Французького товариства фотографії ( по- , як і раніше в бізнесі), що складається в основному з любителів (тридцяти фахівців близько 130 членів наприкінці 1850 - х років). Ці вентилятори часто належать заможним класам (вчених, письменників, відомих artisites, великих буржуа, дворяни). Наполеон III і королева Вікторія дуже зацікавлені в фотографії, що сприяє популярності цієї нової техніки.

1 855
Фентон (Великобританія), 1eres військових фотографій в Крим (але не смерть на фотографіях)

Перша виставка , присвячена виключно фотографії в Парижі, в приміщенні Французького товариства фотографії.
LeGray - 1857 Ця картина Гюстава Ле Грея, «Човен виході з порту Гавр», починаючи з 1856 р або 1857 році було продано 917,000 євро на аукціоні в Vendome в червні 2011 року.
1858
Фелікс ТУРНАЧОН каже, що французька французька Надар (1820/1910) запатентовала процес аерофотозйомки (перша фотографія над Бієрром, на повітряній кулі).

1859
Виставка СФП у поєднанні з живописом на виставці Salon des Beaux-Arts. Вірулентна стаття Бодлера, мистецтвознавця, проти фотографії як мистецтва.

1860
Час експозиції становить близько 1/50 секунди.

Багато художників стають фотографами: Боннар, Вуйар, Дега, Тулуза Лотрек, Мун

Надар : магнієві фотографії в катакомбах і каналізаціях Парижа.
Брейді (США) та його команда покривають громадянську війну в Америці
AC Джеймс Клерк Максвелл створив перший кольорове зображення (з Thomas Sutton)
патентів Томас Саттон першу камеру з однією метою

в 1861 році
Рене-Розумне DAGRON, французький (1819/1900) винайшли мікроскопічні фотографії (цей процес був вперше використаний для прикраси ювелірних виробів, то він дозволив під час облоги Парижа з 1871 по транспорту 18,000 депеші в 6 фільмів.

1865
Резерфорда місяців, дуже детальні знімки поверхні місяця, відчуваючи великий успіх.

+1867
Після 1860 р. На Близькому Сході були створені великі комерційні майстерні, часто європейці оселилися на місці (Туркі, Ліван, Єгипет, Палестина, Сирія). Навчаються місцеві фотографи, і в свою чергу вони відкривають студії. Самі великий в Бейруті в 1867 році французькою мовою, Фелікс Bonfils який перетинає регіон і пропонує після 4 років каталогу 15000 гравюр і 9000 стереоскопічних пластин «курйозів всього Сходу».


1869 р.
Винахід кольорової фотографії трихромним процесом, Чарльз Крос та Луї Дюко Дю Хаурон.

перше кольорове фото

Публікація Договору «Мальовниче ефект у фотографії», британський Генрі Піч Робінсона, класичний натхненна, який виступає за благородну і художню практику фотографій в протягом десяти років. Він є джерелом образотворчого руху, разом з іншими фотографами, такими як Пітер Генрі Емерсон, більш імпресіоністський його підхід. Ці художники матимуть вплив на кола фотографів до 1890-х рр.

1871 р.
Відкриття процесу «сухий» желатиновий срібний бромід, англійською Річардом Лічем Меддоком. Спочатку він мало використовувався, він вдосконалив наступні роки, перш ніж витіснити колодію в 1879 році, нахилив фотографію до епохи

1880

-ті рр. Наприкінці 70-х рр. Фотографія дозріла, практикується переважно професіоналами. З вісімдесятих років, через сорок років після офіційного народження фотографії, відбувається відродження, що відбувається з революцією миті, що символізує Kodak, простіші та більш зручні технології, нова публіка 'аматори ...
Фокус магнієвого спалаху можна сфотографувати в темряві або навіть вночі.

У тому ж 1880-х роках фотографія стала важливим інструментом для науки, для запису знімків, недоступних для людського ока (астрономія, біологія), а також для розкладання швидких рухів (хронофотографії), створення каталогів тварин, мінералів, патологій або антропометричних обстежень ... Поява фотографічної листівки. Все більше і більше художників практикують аматорську фотографію (живописці, скульптори, письменники ...), у Європі, США тощо. Вони іноді надихаються своїми фотографіями (або іншими фотографами) для виготовлення своїх творів. Хронофотографії (рухи людей або розкладені тварини) цікавлять деяких.


Наприкінці 80-х років 80-х рр. Розвиватиметься мальовничий образ, який буде домінуючою фоточутливістю до приблизно 1910-х рр.. Піктоіалізм - це перший міжнародний художній рух. Він виступає проти чіткого бачення Французького товариства фотографії та виступає за те, щоб не імітувати реальність.
пікторіалізм


1884
Джордж Истман виліпив плівку , виготовлену з довгою смужки паперу , покрита з чутливою емульсією

1888
Істман (США): першими камерами Kodak, коробка 15x10x8cm, заряджену з негативним рулоном паперу (100 пострілів). Наприкінці поз, камера повернулася в магазин для розробки фільму та малюнка зображень.
Істмен використовує гасло: "Натисніть кнопку, ми зробимо все інше. Камера містить достатньо рулонної плівки, щоб зробити сотню кадрів.
Фото-клуб де Пари, народився в 1888 році, є місцем обговорення, допиту та захисту художньої фотографії

1889 року
Перші пристрої Kodak з'являються у Франції; фотографія стала доступною для всіх, йдеться в першому номері журналу журналу Фото: La Cie Джордж Истман, представлений в Європі Надар ринки перші фільми на папері (100 комплектів), а потім целулоїду (24 до 28 поз)
. Нарис Роберта де ла Сізернан "Чи є фотографія мистецтвом?" (1889), стає одним із основоположних творів піктодіалізму

1890-х років
Фотографи художники (фотохудожники) створювати нові кола, роблячи розкол часто з компаніями , створених у Франції, заснувавши в 1894 рік фото-Париж - клуб Demachy, Пуйо, Ль Біг, залишивши французьке суспільство фотографії. У Англії створено братство "Зв'язане кільце", а в Австрії "Камерний клуб" Відень. Ці кола, однак, досить елітарні, часто відвідують багаті любителі. Вони випускають журнали, організовують виставки, виставки. У США жінок-фотографів добре представлені в цих колах.

1891
Створення клубу Wiener Camera в Відні, а також Linked Ring у Лондоні наступного року (художні фотоклуби). Перша міжнародна художня виставка, Відень.

тисяча вісімсот дев'яносто дві
Томас Едісон, американець (1847/1931) виконує "Кінетоскоп" (для одного глядача) перший неперервний фільм (16 кадрів / сек).

1893
Едісон: перфорована плівка 35 мм кіно

Перше використання кольорової фотографії в журналі. L'Illustration публікує три фотографії у своїй різдвяній книзі.
Французький Луї Бутан, професор факультету наук Парижа, робить перші підводні фотографії (низькі, ніж глибокі).

1894 р.
Перша виставка фотографічного мистецтва в Парижі.
Е. Я. Мареї робить камеру, яка дозволяє знімати в повільному режимі (700 м / сек!)

1895
Brothers Light: Кінематограф.

Пітер Генрі Емерсон опублікував свою колекцію Marsh Листя, з зображеннями , які можна було б охарактеризувати як мінімалістичні сьогодні (силуети, туман, лінії горизонту ...), і викликати японське мистецтво No-Tan або Бунджин-га .

Емерсон - 1895 - листя болота

Тисячу вісімсот дев'яносто шість
Створення клубу камери в Нью - Йорку

в 1900 р
Запуск Kodak Brownie, невеликий пристрій для тільки ціна монети долар (більше 100 000 проданих копій в перший рік). Компанія Eastman Kodak стає найбільшою світовою компанією у світі.

1901
фотографії образотворчої Міжнародна виставка в Глазго: французька і деякі британські, класичний, виступають проти послідовників (США, Німеччина) для нового підходу, коли фотограф приходить менше на нічиєю.

1902
Альфред Штігліц, колишній живописейст, створює групу фотосеціації (розпущена в 1917 р.). Перед-модернізм цього нового руху виклик топографічних теорій, повертаючись до оригінальної фотографії (тобто без оптичного перетворення або інтервенції на друк).
1903
Альфред Стігліц запускає роботу Camera Work у Нью-Йорку, де співпрацює світова живописна еліта .

1905 р.
Відкриття Штігліц, Нью-Йорк, першої галереї фотографій:
Галерея 291


1902 камери роботи
1904
Брати Lumière винаходять перший промисловий процес кольорів, Autochrome, на склі (комерційний запуск починається в 1907).

1912
Архіви планети : початок колекції, організований Альбертом Кана.

1914 р.
Публікація журналу "Blast", засновницького органу групи "Vortex" та ворітського руху, що впливає на таких фотографів, як Арбутнот та Коберн. Останній розробляє віртуографи , абстрактні фотографії.

1916 р.
1-й негативний колір Agfacolor

1920
1-й Лейка, проданий Лейц .

Прибуття пристроїв малого формату дозволить пресі представити майже цілком фотографічні звіти, де текст часто зводиться до легенд. Це оновлення дозволяє пресі вийти з ситуації, ускладненою розширенням радіо. Фотомонтаж, сучасні, динамічні та привабливі макети підвищують ефективність преси.

1920 р.
Пряма фотографія чи чиста немайпулірована фотографія замінює картину.
Бум друкує фотографії спочатку в Німеччині, Росії, потім у Франції, Великобританії та Сполучених Штатах, перші фототехнічні агентства

1923 року
Дадаїстів (Haussman і його фото-колажі в 1923-24, Гросса, Хартфілда, Хох і Баадер) і Bauhaus і російські конструктивісти (Родченко, Ель Лисицький, Клуцис, Schwitters) денонсувати просте відтворення реальності.

ManRay
1926
Метрополітен музей мистецтва в Нью - Йорку почав свою колекцію фотографій

в 1928 році

Philips винайшов «Flashbulb» імпульсна лампа (маркетинг в США в 1930 році)
Rolleiflex продукт подвійний рефлекс мети.



Rolleiflex-1928
1929
Виставка кіно та фотографій (FIFO) в Штутгарті. Деякі з виставлених фотографій включені до двох важливих книг: "Es kommt der Neue Fotograf" Вернера Графа та Фото-Auge Яна Цихілла та Франца Ро.
Організатор Густав Стоц спростовує "м'якість" так званої "мистецтва" фотографії. Він запрошує представників New Photography представити свій досвід. Ця міжнародна подія об'єднує, серед іншого, Едварда Вестона та Павла Оутрібриджа, або Піт Цварт та Жермен Крулл, прихильники іншої інноваційної тенденції 1920-х років: "Нувель Візія".

1931
Перший електронний спалах професора Еджертона (США).
Поява спалаху, завдяки Едгертону, сприяло

1932
Створена група f / 64. Едвард Вестон є членом-засновником.

1935 р.
1-ий фільм "Кодахром", винайдений в США хіміком Годовським та Манесом
У США, який випустив великий проект фотографічної документації про економічний стан країни (який триває до 42 років). Фотографів, таких як Доротея ЛАНГЕ або Уокер ЕВАНС, сьогодні робить чудові кадри.

1936
Перша рефлекторна камера з одним об'єктивом 24x36 у Лейпцигу - Kine Exakta від Ihagee.
Agfa виробляє зворотну кольорову плівку.

1938 р.
Фотопошта називає Франца Капа найвеличнішим у світі фотографом у світі.



1940
Нью-Йорк MOMA відкриває відділ фотографії .

1945
Створення агентства "Магнум". Престиж фоторепортерів зміцнюється, після цих років на всіх фронтах Другої світової війни.
Після травми війни фотографы розділені між документальним гуманізмом і виходом з реальності. Якщо після війни Франція залишається головним центром гуманістичної фотографії, вона також виражається в США, особливо в Нью-Йорку.

1947 р.
Винахід Полароїда 95; Земля (США). Поставлений на ринок в 1947 році.
Організація першої виставки французьких фотографів у Нью-Йорку (Boubat, Brassaï, Doisneau ...). Рік тому Анрі Картьє-Брессон завершив посмертну виставку в МОМА в Нью-Йорку, який вважав, що він мертвий! Він також виставив три фотографії в галереї Жюльєн Леві Нью-Йорка, в 1932

р . 1950 р.
Перша "Фотокіна" в Кельні

1951 р.
Виставка "Суб'єктивна фотографія" в Саарбрюккені, організована фотографом Штейнертом, яка називає рух "суб'єктивна фотографія": художник перетворює реальність згідно з його особистим баченням світу. За досить невизначеним визначенням цей рух охоплює європейських фотографів з усіх сфер життя. Цей рух можна порівняти з сучасною "Креативною фотографією" в США (Гаррі Каллахан, Аарон Сіскінд, Фредерік Соммер, Minor White ...), близькі до абстракції та сюрреалізму.

1954 р.
Фоторепортаж: Роберт Капа стрибає на шахті в Індокитаї.

1955
Виставка " Сім'я людини " в МОМА, Нью-Йорк (маніфест, але також лебедина пісня гуманістичної фотографії).

1959
В Японії, компанія Nikon випустила свій перший рефлекс одиноб'єктивними, на Nikon F.

1963
винахід Cibachrome

1963
Polaroid приносить на ринок Polacolor, для виробництва швидкорозчинного кольорових фотографій
аппараціі пристрою «Instamatic 50» Kodak
Виходу у Японії Nikonos, перша камера, здатна робити знімки під водою без захисної коробки.

1968 р
. Перша дзеркальна фотокамера з автоматичним регулюванням експозиції, вимірюючи світло через лінзу.

Взяття першої картини Землі, видно з Місяця (Appolo 8) .

1970 р.
1-а "Міжнародні зустрічі фотографії" в Арлі .


Музей Реатту в Арлі - перший французький музей, який відкриє свої фотографії.

1972
Створення музею Ніефора Ньєпце в Шалон-сюр-Сон.

1973
Фундація агентства "Сигма", автор Генотт .

1974
Жан Діузайде відкриває Галерею дю Шато д'Еу в Тулузі .

1975 р.
Відкриття першої приватної галереї фотографій, у Парижі, Агате Гайяр.
Створення відділу фотографів при Міністерстві культури.
1976
Перша 35-мм камера з мікропроцесором Canon AE-1

1977
Перший у світі компактний автофокусування (Konica C35 AF)

1978 р.
Патент першої цифрової камери, з допомогою датчика CCD, Стів Stasson, інженер Kodak

в 1981
Mavica Sony камери, багаторазовий на магнітний диск , який може зберігати до 50 зображень. Вони можуть бути спроектовані на екрані телевізора електронне пристрій, що зчитує без відеомагнітофона або передаватися дистанційно з допомогою звичайних засобів

1984
Фотографічна Місія Datar (F).
Перший світловий фотопапір більше 100 років

1987
Найбільш чутлива плівка у світі (3200 ISO).

1990
Модель Dycam 1 з'являється на ринку. Це перша цифрова камера для споживачів. Початок цифрової революції у фотографії.

Adobe lanche Photoshop, на Mac

1992
Canon випускає автофокусова дзеркальну фотокамеру, орієнтовану на фокус. Камера фокусується у напрямку погляду на частину зображення, переглянутого у видошукачі.

1994
перший струменевий принтер «якість зображення» (Epson), дозвіл 720x720 точок на дюйм
Запуск першого CF - карти (2-24 MB)

1995
Casio QV10 є першим споживачем камери ($ 1000) з рідкокристалічним дисплеєм
Canon EF 75-300мм, фото 1-го збільшення, що включає IS.
У Франції протягом року продано понад 10 мільйонів одноразових пристроїв.

1996
Комерціалізація перших пристроїв APS (Advanced Photo System). Цей новий формат розроблений Kodak, Fuji, Canon, Minolta та Nikon. Насправді існують три формати, залежно від пристроїв; найбільший розмір (16,6 x 30,2 мм) становить 42% нижче 24x36.
Запуск Nikon Fujix DS-505 Professional SLR з 1,3-мегапіксельним датчиком, вартістю 20 000 доларів.
Відкриття в Парижі Європейського Фотографського дому, рю Франсуа-Мірона .

1999
Nikon запускає професійну цифрову дзеркальну фотокамеру D1, що становить 1,7 мільйони пікселів, з чутливістю до 800 ISO.
Перший приз Аррімбольдо, для цифрової фотографії .

2002 р.
1 цифровий дзеркальний фотоапарат 35 мм (Canon 1Ds, $ 9000)

2004
Kodak припиняє виробництво кінокамер.
Nikon запускає F6, останнє священне чудовисько аргентичної фотографії.
Створення першого європейського місяця фотографії (Берлін, Париж, Відень).

2007
Фотограф Люсьєн Клерг вперше вступає в Академію образотворчого мистецтва.

2008
D3x, перша Nikon SLR, датчик 24x36 перевищує 24 мільйони пікселів, з визначенням зображення, еквівалентним характеристиці сріблястої плівки


Я не знаю, чи переклад точний, так що ось джерело:
http://www.marcvadell.com/photo_histoir ... logie.html
Із повагою, Barcha

France, Spain, Italy, Canada, United States, Poland, Ukraine and maybe more...
Франція, Іспанія, Італія, Канада, Сполучені Штати, Польща, Україна і можливо більше

Аватар користувача
 
Повідомлень: 90
З нами з: 31 січня 2018, 13:44
Звідки: La Rochelle, France
Подякував (-ла): 43 раз.
Подякували: 69 раз.
Стать: Чоловік

Re: Фотографія - як явище у суспільстві

Повідомлення Barcha » 29 жовтня 2018, 19:44

D_i_V_a написав:
Жуги.jpg
Тому, що слово світлини не дуже хотіло приживаться у моєму лексиконі, є важливий факт.
Нижче наведено підпис на фотографії від батьків дитині (та її сім'ї) де слово, що означає фотографія, було прочитано нами як ЖУГИ.

Може у нас вже є знавці що можуть прочитати слово, бо ми зовсім не впевнені що це є Ж.
Як ми прочитали:
"Дорогі та милі
Жуги є ці на
спомин о батьках.
Нехай Бог тобі
допомогає во всему.
Твої рідні мати та батько"


Що ти хочеш точно знати?
Із повагою, Barcha

France, Spain, Italy, Canada, United States, Poland, Ukraine and maybe more...
Франція, Іспанія, Італія, Канада, Сполучені Штати, Польща, Україна і можливо більше

Аватар користувача
 
Повідомлень: 90
З нами з: 31 січня 2018, 13:44
Звідки: La Rochelle, France
Подякував (-ла): 43 раз.
Подякували: 69 раз.
Стать: Чоловік

Re: Фотографія - як явище у суспільстві

Повідомлення Barcha » 29 жовтня 2018, 20:42

Ваше зображення датується ~ 1897 р. Фоторепортажі того часу прикрашали задню частину фотографії з їхніми посиланнями. Фото попереду. На зворотному боці було слово для кореспондента.
Це такий стиль дрегруного стилю:
https://en.wikipedia.org/wiki/Daguerreotype

Це листівка. кілька прикладів:
22386572130.jpg

30061464963.jpg

Provost-Toulouse-portrait-d039homme-Vintage-CDV-albumen-carte.jpg
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Із повагою, Barcha

France, Spain, Italy, Canada, United States, Poland, Ukraine and maybe more...
Франція, Іспанія, Італія, Канада, Сполучені Штати, Польща, Україна і можливо більше

Далі

Повернутись до Сімейні та архівні світлини

Хто зараз онлайн

Зареєстровані учасники: al_mol, Bing [Bot], Google [Bot], Google Adsense [Bot]